Міжнародні фінансові організації в глобалізаційному розвитку світової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПОВАЖНА НІНА ЯКІВНА

УДК 339.73:339.9

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ В ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Климко Григорій Никифорович,

професор кафедри міжнародної економіки

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лук'яненко Дмитро Григорович,

завідувач кафедри міжнародного менеджменту

Київського національного економічного університету

кандидат економічних наук

Іваницька Ольга Михайлівна,

доцент кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України

Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин

Захист відбудеться “24” листопада 2003 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ - 119, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім.10.

Автореферат розіслано “23” жовтня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Новий масштаб міжнародної діяльності, характерний сучасній стадії розвитку людської цивілізації, є наслідком дії тенденції до глобалізації у планетарному вимірі. Цей процес складається з множини глибинних трансформацій, які відбуваються в різних сферах людської діяльності. Переплітаючись та взаємодіючи, вони формують нову якість, що більша за суму окремих елементів: створюється глобальна система, яка в економічному середовищі проявляється як глобальна економічна система. В її виникненні і формуванні беруть участь різні чинники і суб'єкти, однак визначальна роль належить міжнародним організаціям, які як глобальні інституції виступають безпосереднім носієм цих процесів.

Найбільш активними рушійними силами у стимулюванні глобалізаційного розвитку є міжнародні фінансові організації. Саме вони, у процесі включення у світовий валютно-фінансовий простір усі групи країн, формують сталі і системні зв'язки між ними, які виходять за межі суто валютно-фінансових і розвиваються як економічні в цілому. Проблема полягає в тому, що роль окремих груп країн у цьому процесі визначається міжнародними фінансовими організаціями, оскільки вони перебирають на себе функції створення рамкових умов світового економічного порядку, зокрема валютного, акумулювання у світовому масштабі тимчасово вільних валютних коштів і їх розподіл між країнами-позичальниками. Реалізація цих функцій міжнародних фінансових організацій і є одним з основних чинників творення глобальної економічної системи і інтеграції в цю систему національних економік.

Для кожної країни, яка прагне розвиватися інтегральною складовою глобальної економічної системи, без чого неможливо існувати в сучасних умовах, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями є неминучою. Але форми, механізми і наслідки такої співпраці є різними, незважаючи на те, що кожна з країн прагне максимізувати корисність від неї. Тому і постає проблема виявлення місця країни в глобалізаційному процесі, рушієм якого виступають міжнародні фінансові організації.

Для України ця проблема особливо актуальна. Діяльність глобальних фінансових інституцій є чинником, який суттєво впливає на розвиток її економіки, реалізацію програм, спрямованих на ринкове реформування, структурну перебудову народного господарства та стабілізацію національної валюти. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.

Звідси, і виникає потреба в дослідженні діяльності міжнародних фінансових організацій, її впливу на розвиток глобалізаційних процесів.

Ці проблеми не є абсолютно новими для економічної науки. У різні часи проблемами глобального економічного розвитку і діяльності міжнародних фінансових організацій займалися як вітчизняні, так і іноземні вчені-економісти. Серед них, наприклад, такі західні представники як Г.Браун, Дж.Вулфенсон, В.Говард, Д.Долан, Д.Кауфманн, М.Камдессю, Дж.Кейнс, Д.Рікардо, Д.Сакс, П.Самуельсон, Дж.Сорос, Д.Стігліц, С.Фішер, Б.Хансен; росіяни Л.Абалкін, І.Герчикова, А.Кірєєв, Л.Красавіна, В.Коллонтай, Г.Чуфрін, В.Широков та багато інших. Цим проблемам присвячені також дослідження відомих українських учених О.Білоруса, З.Варналія, А.Гальчинського, Б.Кваснюка, Л.Кістерського, Г.Климка, Д.Лук'яненка, М.Павловського, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, Г.П'ятаченка, А.Рум'янцева, В.Степаненка, А.Філіпенка, В.Хорошковського О.Шниркова та ін. Проте в жодному з раніше виконаних наукових досліджень не ставилося питання глобалізаційного впливу міжнародних фінансових організацій та їх ролі у залученні національних економік до глобальної економічної системи. Чітке бачення механізму дії міжнародних фінансових організацій, змін, що відбуваються в ньому, розуміння цільової функції цих організацій відкриває нові можливості і для взаємодії з ними України. Тут вступає в дію ефект синергізму, коли комплексний вплив на розв'язання проблеми переважає вплив кожного компонента окремо.

Таким чином, актуальність цієї теми зумовлюється тим, що формування глобальної економічної системи є відносно новим процесом, який економічною наукою ще досконало не вивчений, так само як не вивчено і роль міжнародних фінансових організацій в ньому. А це є необхідним для розбудови науково обґрунтованої стратегії співробітництва України з зазначеними міжнародними інституціями і виявлення місця країни у глобальній економічній системі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з плановою темою наукового дослідження кафедри міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Сучасні тенденції розвитку і пріоритети господарської взаємодії світової економіки та України” в рамках факультетської теми “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (державний реєстраційний номер 01БФ040-01)

Мета та завдання дослідження. Основною метою цієї роботи є аналіз і теоретичне осмислення цільової функції міжнародних фінансових організацій та механізму її реалізації, який призводить до посилення глобалізаційних тенденцій у світовій економіці і певним чином визначає місце країн у глобальній економічній системі.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

уточнити сутність економічної категорії “глобальна економічна система” і розкрити вплив на її формування діяльності міжнародних фінансових організацій, показати що остання (діяльність) є формою реалізації їх цільової функції;

розкрити сутність поняття “цільова функція міжнародних фінансових організацій” та виявити механізм її реалізації;

визначити основні характеристики глобальної економічної системи і показати роль міжнародних фінансових організацій у їх виникненні;

проаналізувати механізм реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій у країнах, що розвиваються, та у країнах з транзитивною економікою, в тому числі в Україні;

показати наслідки реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій для країн, що розвиваються, та країн з транзитивною економікою, в тому числі для України;

виявити можливі напрямки реформування діяльності міжнародних фінансових організацій як форми реалізації їх цільової функції.

Об'єктом дослідження є діяльність провідних міжнародних фінансових інститутів системи ООН, а саме Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку (СБ) як міжнародних фінансових організацій глобального рівня за своєю організаційно-економічною структурою та сферою дії.

Предметом цього дослідження є система міжнародних економічних відносин, що виникають на основі механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій у його впливі на формування глобальної економічної системи.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення теорії міжнародної економіки стосовно закономірностей розвитку світового господарства та ролі в ньому міжнародних організацій. В першому розділі, при аналізі теоретичних засад формування та розвитку глобальної економічної системи і виявленні в цьому процесі місця міжнародних фінансових організацій, використовувалися методи наукової абстракції, поєднання аналізу та синтезу, системного підходу, причинно-наслідкові зв'язки. В другому розділі роботи, в аналітичній частині, де досліджувалися особливості реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій в різних групах країн, використовувалися методи логічного й історичного, кількісно-якісного аналізу, статистичні методи, методи порівняльного аналізу. У завершальному третьому розділі основним науковим методом був метод причинно-наслідкових, логічних та функціональних зв'язків та залежностей.

Теоретичну основу роботи склали економічні дослідження вітчизняних та зарубіжних учених. При написанні дисертації автор спирався на положення статутів ООН, МВФ, Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), закони України, укази Президента України та інші нормативно-правові акти України, а також на матеріали Державного комітету статистики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна. Фактологічною та статистичною основою слугували щорічні звіти МВФ та Світового банку(СБ), аналітичні розробки цих організацій, відповідні сайти в Internet, статистичні щорічники України, послання Президента України до Верховної Ради України, матеріали парламентських слухань у Верховній Раді.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що наукове опрацювання саме проблеми ролі міжнародних фінансових організацій в розвитку процесів глобалізації у світовій економіці вперше стало предметом цілісного дослідження, в процесі якого автором були отримані такі найбільш суттєві результати, які розкривають його особистий внесок у розв'язання досліджуваної проблеми та конкретизують новизну:

уточнено поняття “глобальна економічна система” і розкрито роль у її формуванні міжнародних фінансових організацій, завдяки чому було доведено, що міжнародні фінансові організації є провідним суб'єктом формування цієї системи, оскільки за своєю сутністю інституційно-організаційною природою і масштабами дії є глобальними;

визначено і розкрито цільову функцію міжнародних фінансових організацій, яка проявляється у розвитку процесів глобалізації світового економічного середовища в цілому, та фінансового зокрема. Виявлено механізм реалізації цільової функції, який у МВФ є дворівневим і складається з підсистеми створення рамкових умов функціонування світової валютно-фінансової системи та підсистеми кредитного фінансування, а у СБ - однорівневим, націленим лише на кредитне фінансування;

висунуто й аргументовано положення про те, що результатом реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій є формування глобальної економічної системи, що проявляється у (1) посиленні взаємозалежності національних валютно-фінансових систем країн-членів цих організацій, (2) зниженні рівня автономності національних органів влади країн-реципієнтів у сфері прийняття рішень стосовно національного економічного розвитку;

доведено, що реалізація глобалізаційної функції міжнародних фінансових організацій є керованим і цілеспрямованим процесом, який сприяє формуванню глобальної економічної системи з асиметричним характером, що проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від процесу глобалізації серед її суб'єктів;

розкрито особливості реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій в країнах, що розвиваються, та країнах з транзитивною економікою, зокрема в Україні; на основі цього висунуто й обґрунтовано положення про недосконалість механізму реалізації цільової функції, яка проявляється в тому, що заходи, які рекомендуються міжнародними фінансовими організаціями, (1) виходять з монетаристсько-ліберальної моделі розвитку, (2) є стандартними, оскільки не враховують специфічних особливостей національного розвитку країн-реципієнтів, (3) відповідають, насамперед, інтересам економічно розвинених країн, (4) мають різні наслідки в різних країнах, через що спостерігається посилення економічної диференціації країн;

обґрунтовано висновок про необхідність реформування механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій у напрямку подолання асиметричності в розвитку глобальної економічної системи;

сформульовано пропозиції щодо реформування механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій, які подано як комплекс заходів по реорганізації (а) міжнародних інституцій та (б) основ функціонування простору, в якому вони діють.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що робота дозволяє відстежити роль міжнародних фінансових організацій у формуванні глобальної економічної системи і виявити місце в цьому процесі України. Останнє є необхідним при розробці зовнішньоекономічної стратегії України, зокрема стратегії відносин з міжнародними фінансовими організаціями.

Отримані наукові результати та висновки дисертаційного дослідження були використані у Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка №А/202 від 05.05.2003) та у Науково-дослідному фінансовому інституті Міністерства фінансів України (довідка № 184-а від 05.05.2003). Окремі положення дисертації використовуються при викладанні навчальних курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Світова економіка”, “Міжнародні організації”, “Міжнародні фінанси”, “Міжнародні валютно-кредитні відносини” на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 013/502 від 26.06.2003 ) та в Київському університеті туризму, економіки і права (довідка № 132-01-41у від 28.03.2003).

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному отриманні автором вищенаведених наукових результатів. Дисертація містить авторський підхід до розкриття проблеми ролі міжнародних фінансових організацій в глобалізаційному розвитку світової економіки. Усі публікації написані одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки роботи обговорювалися на методологічних семінарах та засіданнях кафедри міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Теоретичні результати дослідження апробовані автором у виступах на республіканських та міжнародних конференціях. Зокрема, на VІІІ міжнародній науково-теоретичній конференції “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ”, 26-27 жовтня 2000р., м. Київ; на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії”, 29 листопада 2000р., м.Київ; на Х міжнародній науково-теоретичній конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг”, 21 листопада 2002р., м.Київ; на міжнародних наукових конференціях в Інституті економіки й міжнародних відносин “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України”, 12 лютого 2002р. та “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації”, 4 липня 2002р., м.Київ; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України, 19-20 квітня 2002 р. м. Київ; на міжнародній науково-практичній конференції “Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку”, 21-22 березня 2003 р. та ін.

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 публікаціях, з них 8 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 170 найменувань, додатків, викладена на 186 сторінках, містить 15 таблиць, 1 рисунок та 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкривається наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ - “Міжнародні фінансові організації як суб'єкти глобалізаційного процесу” - висвітлює теоретичні засади дослідження процесів глобалізації у світовій економіці. Розглядаючи дію тенденції до глобалізації, автор виходить на визначення відносно нової для української економічної науки категорії “глобальна економічна система”, розкриває її сутність і визначає основні форми прояву. Глобальна економічна система подається в дисертації як світова економічна система, де національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний планетарний процес. Цей процес має двоплощинний вимір: рівень світових ринків і рівень народних господарств країн світу. У роботі доведено, що інтеграція в глобальну економічну систему кожної з площин здійснюється, по-перше, неодночасно і , по-друге, з різною мірою інтенсивності. Внаслідок цього глобальна економічна система складається як система з асиметричним механізмом функціонування: ядро механізму => багаторівнева периферія. У багаторівневій периферії першої площини віднаходять своє втілення різні рівні глобалізаційної зрілості товарних та фінансових ринків, а також їхніх субринків; у периферії другої площини виділяються два основні рівні: перший - країни Східної та Південно-Східної Азії, Центральної та Східної Європи, Росія, Індія, Латинська Америка; другий - африканські країни та арабсько-мусульманський світ.

Механізм функціонування глобальної економічної системи формується згідно з загальними параметрами, що властиві механізму дії будь-якої економічної системи, однак в силу якісних ознак системи має певні особливості, як-то: (1) міжнародний рівень дії механізму, який характеризується асиметричністю; (2) різний ступінь зрілості секторальних складових економічного середовища, в якому функціонує механізм; (3) активна дія міжнародних регулятивних структур, представлених міжнародними організаціями. Остання особливість є, на думку автора, найбільш принциповою: глобальна економічна система є організаційно-структурованою системою. Вирішення проблем її розвитку є насамперед завданням міжнародних організацій, які через ці повноваження виступають рушієм глобалізаційного розвитку.

В дисертації доведено, що асиметричність глобальної економічної системи посилюється саме через діяльність міжнародних організацій, зокрема таких міжнародних фінансових організацій як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, які є (1) виразниками інтересів економічно розвинених країн, (2) глобальними за своєю інституціонально-організаційною структурую та за сферою дії. Визначаючи роль міжнародних організацій у розвитку процесів глобалізації, відомий іспано-американський соціолог і економіст М.Кастельс зокрема писав: “Головними агентами в її (глобалізації -Н.П.) становленні відіграли уряди, особливо уряди великої “сімки” та їхні міжнародні інститути”.

Як глобальні інституції МВФ та СБ мають специфічну цільову функцію. Її суть, зроблено висновок у роботі, полягає у сприянні процесам інтеграції країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. З моменту свого виникнення і протягом еволюціонування, що триває понад 50 років, ці міжнародні фінансові організації, змінюючи інструменти реалізації своєї цільової функції, спрямовано впливали на формування глобальної економічної системи. Якщо на перших етапах діяльності МВФ мав стежити за “правилами гри”, що були встановлені для забезпечення нормального функціонування валютної системи золото-девізного стандарту, а Світовий банк - прокредитувати відбудову західноєвропейської економіки, то з 60-х років минулого сторіччя до цільової функції МВФ як наддержавної установи додалася субфункція надання кредитно-фінансової допомоги для здійснення антиінфляційної політики та вирівнювання платіжних балансів у країнах, що розвиваються, а Світовий банк у цей період починає диверсифікувати свою діяльність через створення розгалуженої системи фінансових інститутів, діяльність яких була зорієнтована на доповнення функціональної дієздатності МБРР і спрямована на посилення його глобалізаційного впливу. У 70-80-х роках обидві міжнародні установи стають активними носіями глобалізаційного розвитку країн, що розвиваються, а з кінця 80-х - початку 90-х років - країн з транзитивною економікою.

Реалізація глобалізаційної функції обома міжнародними структурами досягається завдяки використанню набору інструментів, які в своїй сукупності становлять певний механізм. У дисертації обґрунтовано суть і розкрито цей механізм, показано особливості його функціонування в межах реалізації цільової функції МВФ та Світового банку.

У дисертації проведено детальний аналіз механізму реалізації цільової функції обох організацій. Використана при цьому методологія аналізу (цільова функція => етапи реалізації цільової функції => форма реалізації => напрямки реалізації => цілі реалізації => механізм реалізації цільової функції) дала можливість з'ясувати всі основоположні аспекти досліджуваної проблеми і виявити структуру цього механізму/

Аналіз механізму реалізації цільової функції МФО дозволив констатувати, що:

По-перше, цільова функція діяльності МФО - глобалізаційна функція, яка в перебігу своєї реалізації надає асиметричності глобальній економічній системі, що нині формується як системна єдність національних процесів виробництва, обміну і споживання благ країн світу. Суть асиметричності полягає в тому, що вигоди від процесу глобалізації розподіляються нерівномірно серед її суб'єктів і сам процес глобалізації ініціюється групою економічно розвинених країн, які і визначають цільові функції досліджуваних міжнародних фінансових організацій.

Глобалізаційна функція міжнародних фінансових організацій конкретизується в їх діях. На сучасному етапі вона проявляється (а) в підтриманні валютно-фінансової стабільності у світі як передумови поступального розвитку міжнародного обміну, (б) у фінансовій допомозі передусім країнам, що розвиваються, та країнам, які здійснюють перехід від централізовано-планової до ринкової економіки з метою забезпечення в них макроекономічної, зокрема валютно-фінансової, стабілізації та сталих темпів економічного розвитку, що у своїй сукупності забезпечує стабільність і глобалізаційних процесів .

По-друге, міжнародні фінансові організації, справляючи суттєвий вплив на розвиток економіки передусім країн, що розвиваються, а також країн, що трансформуються, водночас активно стимулюють розвиток процесів глобалізації світового господарства, функціонуючого на ринкових засадах. Це є наслідком того, що концептуальні засади визначення цільової функції міжнародних фінансових організацій випливають з ідеології глобалізації ринкових засад функціонування світового господарства. Теоретичною основою сучасної політики глобалізації світової економіки є монетаристсько-неоліберальна доктрина, а інституційною основою та безпосередньою рушійною силою глобалізаційного процесу виступають міжнародні фінансові організації. Ідейним осередком монетаристсько-неоліберальної доктрини є постулат про необхідність формування та функціонування в усьому світі ринкової економіки, заснованої на засадах приватної власності та конкуренції.

По-третє, важливими імпульсами для глобалізаційного розвитку світової економіки та відповідно панування монетаристсько-неоліберальної ідеології стали розпад колоніальної системи та крах світової командно-адміністративної системи. За цих нових історичних умов відповідних змін зазнала і цільова функція міжнародних фінансових організацій. Вона звелася до того, що МВФ та СБ стали надавати фінансову допомогу країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою з тим, щоб прискорити процес глобалізації економіки і в такий спосіб забезпечити панування приватної власності та її політичних інститутів у всьому світі. Звідси очевидність асиметричності світової глобальної економіки.

По-четверте, концептуальні засади реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій випливають з об'єктивних процесів розвитку світового господарства, його глобалізації і тому формують специфічний механізм діяльності міжнародних організацій.

Глобалізація як домінуюча тенденція розвитку сучасного цивілізаційного процесу вимагає однотипної, а саме приватної, форми власності та відносин, що формуються на її основі. Міжнародні фінансові організації надають країнам, що розвиваються, та тим, що трансформуються, кредитну допомогу здійснювати структурну перебудову, макроекономічну, зокрема фінансову стабілізацію і тим самим забезпечують формування в глобальному масштабі ринкових економічних систем.

Незважаючи на певну схожість механізмів реалізації цільової функції МВФ та СБ, вони мають і принципові відмінності. У глобалізаційній функції Фонду автор виділяє дві субфункції: стимулювання глобального розвитку країн-членів та регулювання світового фінансового ринку в напрямку його глобалізації. Глобалізаційна функція СБ трактується в роботі як фінансування соціально-економічного розвитку економічно-слаборозвинених країн. У таких визначеннях функцій відсутнє посилання на кінцевий результат. Він полягає у формуванні глобальної економічної системи, оскільки сприяння з боку міжнародних фінансових організацій можливе, якщо країна-реципієнт повністю дотримується умов, що висуваються тією чи іншою міжнародною фінансовою організацією. У такий спосіб задається напрям розвитку національних економік країн-реципієнтів ззовні.

По-п'яте, реалізація глобалізаційної функції міжнародних організацій не є стихійним і некерованим процесом. Це - усвідомлені дії, які мають під собою теоретико-методологічні основи, що надають політиці міжнародних фінансових організацій рис обґрунтованості і цілеспрямованості.

Отже, зроблено висновок у дисертації, як системне ціле механізм реалізації цільової функції обох міжнародних інституцій має наслідком посилення глобального економічного розвитку, оскільки, як показало дослідження, умови, що висуваються цими організаціями при наданні кредиту, позбавляють країни економічної і навіть політичної автономності і цим змушують задовольнити потреби глобального економічного розвитку.

У другому розділі “Особливості реалізації глобалізаційної функції МВФ та Світового банку” проведено дослідження на основі фактологічного і статистичного матеріалу, який характеризує діяльність міжнародних фінансових організацій у країнах, що розвиваються, та у країнах з транзитивною економікою. Окремим предметом аналізу є співпраця МВФ та СБ з Україною. Дослідження підтвердило теоретико-методологічні висновки, отримані в першому розділі роботи, стосовно механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій у названих групах країн.

Реалізація глобалізаційної функції міжнародних організацій в країнах, що розвиваються охарактеризована в дисертації за допомогою кількісних і якісних параметрів. Кількісні параметри - обсяги кредитної допомоги та фінансування - засвідчують тенденцію зростання, яка проявляється у збільшенні фінансових потоків від міжнародних організацій до країн, що розвиваються. Це позитивний факт. Проте, останні два десятиліття засвідчують якісно новий етап у стосунках Центру і Периферії. Його рубіж припадає на кінець70-х - початок 80-х років. Тоді виникла боргова криза країн, що розвиваються, (спочатку в Латинській Америці), і відповідним чином видозмінюється політика заходу і міжнародних фінансових організацій. З'являються позики “допомоги”, які надаються на певних умовах: лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, девальвація національної валюти, підвищення ставок кредиту, приватизація держпідприємств, більш жорстка податкова політика, скорочення соціальних витрат (замороження зарплати, урізання прав профспілок та дотацій на соціальні потреби) та ін.

За першою кризою настали інші. Лише в 1990-х роках великомасштабні боргові фінансові кризи охопили Мексику, Південно-Східну і Східну Азію, Бразилію. Заборгованість перетворилася у нову форму залежності периферії від центру і в фактор, що збільшував відстань між ними. Своєю допомогою міжнародні фінансові організації лише посилили економічну залежність країн, що розвиваються, і вказали їм на їх місце у світовій системі господарства.

В дисертації зроблено висновок, що в сучасній світовій економічній системі діє тенденція до підтягування економічного рівня країн, що розвиваються, до такого, який відповідає потребам розвитку економічно розвинених країн. У роботі підкреслено, що кожен крок на вищий рівень останніх означає необхідність підтягування перших також на рівень вище, залишаючи при цьому розрив у рівнях досить істотним. У цій політиці відображаються глобальна конкуренція і глобальні конкурентні переваги. Таким способом закріплюється асиметричність світового економічного розвитку, незважаючи на прогрес обох зазначених його складових. Отже, країни, що розвиваються, мають змогу систематично отримувати кошти на вирішення економічних, соціальних тощо проблем, які виникають у процесі їх розвитку. На початок 2000 р. вони отримали від МВФ кредитів на суму понад 40 млрд. СДР, обсяг щорічної технічної допомоги складає 300 людино-років. Світовий банк в особі МБРР та МАР лише у 2002 р. надав цим країнам позик загальною сумою близько 14 млрд. дол. США (з них Латинська Америка і Карибський басейн отримали 22%, Африка - 19%, Південна Азія 18%, Східна Азія та Тихоокеанський регіон - 9%, Близький Схід та Північна Африка - 3%). Отже, отримуючи значну фінансову допомогу, країни, що розвиваються, проте, залишаються на периферії світового економічного розвитку і в глобальній економічній системі займають підпорядковане розвиненим країнам місце, яке кардинально закріпилося наприкінці 70-х - початку 80-х років, коли виникла боргова криза країн, що розвиваються.

Порівняння діяльності МВФ і Світового банку в реалізації їх цільової функції у країнах з перехідною економікою дало змогу авторові дійти висновку про те, що діяльність МВФ є більш політизованою і спрямованою на інтереси суто приватного капіталу економічно розвинених країн. Причинами цього названі в дисертації, по-перше, особливості акумулювання капіталу цією організацією: основним кредитором Фонду є саме група економічно розвинених країн на чолі із США, по-друге, прагнення вписати країни з перехідною економікою в глобальну ринкову систему так, щоб не створити собі (країнам-кредиторам) глобального конкурента.

У цілому за період 1993-2002 рр. Світовий банк видав транзитивним країнам Європи та Центральної Азії кредитів на суму понад 43 млрд. дол. США, а МВФ за період 1990-2000 рр. - понад 50 млрд.дол. США. Виступаючи кредиторами транзитивних країн під певні умови, обидві міжнародні організації вносять вагомий внесок у глобалізаційний розвиток цих країн. Однак, тематичні і регіональні напрямки їх діяльності, як показало дослідження, розрізняються.

У співпраці міжнародних фінансових організацій з Україною остання виступає типовою країною-позичальницею. Загальну кількісну оцінку співпраці України з Міжнародним валютним фондом дає таблиця 1.

Надходження коштів в рамках угод з МВФ (за весь період співпраці з Україною)

Аналіз таблиці 1 приводить до висновку, що цільова функція МВФ реалізується в сучасних умовах глобалізації переважно як кредитна, а не регулятивна. Це пов'язано, по-перше, з масштабами кредитування, по-друге, із спрямованістю кредитів на ринкові перетворення, по-третє, з формуванням спеціальної складової світового фінансового ринку - ринку кредитних ресурсів МВФ.

Аналіз взаємодії Світового банку та України, показав, що на відміну від МВФ Світовий банк у відношенні до України виступає носієм суто фінансової та технічної допомоги. Вона на початку становлення ринкових відносин в країні відіграла свою позитивну роль, оскільки вдалося розв'язати цілу низку економічних проблем, вирішити які у той час лише власними зусиллями було неможливо. На початок 2003 р. Світовий банк профінансував в Україні проектів на суму 3,2 млрд. дол. США та 7,67 млн. Євро. З 37 проектів, що ним впроваджувалися, завершено 16, на етапі підготовки - 11, на етапі впровадження - 8, перед набуттям чинності - 2. Світовий банк сприяв формуванню ринкових засад в Україні, надав необхідну консультативну та дослідницьку допомогу у розбудові ринкової інфраструктури і створенні моделей розвитку окремих сегментів ринкової економіки. Цим Світовий банк відіграв свою роль глобалізаційного чинника у розвитку постсоціалістичної економіки.

Проведений в роботі аналіз реалізації цільової функції МВФ та СБ у країнах, що розвиваються та трансформуються, в тому числі в Україні, дозволив зробити такі висновки: по-перше, значення реалізації цільової функції МВФ є настільки вагомим, що МВФ з організації, яка має виконувати функції регулювання світового валютного ринку і саме на ці цілі мусить витрачати свої кошти, перетворився на суцільного кредитора з розширеними повноваженнями. По-друге, МВФ і СБ, проводячи свою кредитну діяльність у країнах, що розвиваються та трансформуються, через надання фінансової допомоги активно втручаються у внутрішні справи цих країн, визначаючи напрямки їх як національного, так і світового економічного розвитку. Стосовно до країн, що розвиваються, реалізація цільової функції міжнародних фінансових організацій подана в дисертації як модифікована згідно із сучасними умовами світогосподарського розвитку ділова поведінка метрополій у відношенні до колоніальних країн різного ґатунку. Стосовно до транзитивних країн, діяльність названих міжнародних інституцій визначена як диференційована: вона або надає змогу країнам інтегруватися у світовий економічний простір на відносно асиметричних умовах (нові ринкові центральноєвропейські країни), або закріплює статус держави, економіка якої може бути лише доповненням до економіки розвинених країн і ні в якому разі конкурентом. Тобто закріплює асиметричну конструкцію глобальної економічної системи.

У третьому розділі “Недосконалість механізму реалізації глобалізаційної функції міжнародних фінансових організацій та можливості її усунення” проаналізовано наслідки реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій для розвитку глобальної економічної системи, виявлено, що, по-перше, вони є неоднозначними для контрагентів, представлених країнами, що розвиваються, та транзитивними країнами . З одного боку, фінансова допомога, що надходить від МВФ та СБ сприяє розв'язанню проблем ринкової трансформації і через це спричиняє інтеграцію названих країн у глобальну економічну систему. З іншого - цей процес не є гармонійним, оскільки заходи, що рекомендуються міжнародними організаціями, виходять з монетаристсько-ліберальної моделі розвитку, носять стандартний характер, не враховують специфічні особливості національного розвитку країн-реципієнтів.

По-друге, незважаючи на стандартність моделі трансформаційного та інтеграційного розвитку, що реалізується міжнародними фінансовими організаціями, наслідки її втілення в життя в різних країнах досить сильно розрізняються. Як серед країн, що розвиваються, так і серед країн з транзитивною економікою йде процес розшарування, завдяки чому кожна з названих груп країн подана в роботі сукупністю двох підгруп: серед країн, що розвиваються, виділяється підгрупа нових індустріальних країн, а серед країн з транзитивною економікою - підгрупа центральноєвропейських країн, які визнані ринковими. Економічна система, рівень економічного розвитку та ступінь інтеграції у глобальну економічну систему у цих двох підгрупах є суттєво вищими, ніж у решти країн.

По-третє, Україна в діяльності міжнародних фінансових організацій не займає спеціального місця. Ставлення до неї - як до типового позичальника. У глобальній економічній системі вона буде залишатися на тому місці, яке їй визначать економічно розвинені країни, а проведуть в життя міжнародні організації. Проте, відмовитися від співпраці в МВФ та СБ країна не може, оскільки це одна з форм включення у глобальну економічну систему. Звідси перед Україною постає проблема посилення ролі національних інтересів через участь у глобалізаційному процесі.

По-четверте, проведений статистично-фактологічний аналіз підтвердив теоретичний висновок про асиметричність глобальної економічної системи, що проявляється, з одного боку, у збільшенні розриву між рівнями економічного розвитку економічно розвинених країн та країн, що розвиваються та трансформуються в ринкові, з іншого - у диференціації всередині другої групи країн, наслідком якої є утворення нових індустріальних країн та нових ринкових країн Центральної Європи, і про провідну роль в її закріпленні міжнародних фінансових організацій. Саме тому в дисертації поставлено питання про перегляд механізму їх діяльності.

По-п'яте, завдяки діяльності міжнародних фінансових організацій більша частина країн світу, незважаючи на певні негативні наслідки впливу перших, мають змогу в цілому поліпшити своє економічне і соціальне становище і, відкривши економіки через розбудову ринкових відносин, інтегруватися у глобальну економічну систему;

По-шосте, приклад України як типового суб'єкта отримувача фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій засвідчує приватний характер дій цих організацій, який відповідає інтересам країн-засновників організацій і не завжди узгоджується з національними інтересами країн-реципієнтів;

По-сьоме, міжнародні фінансові організації в тому вигляді, в якому функціонують тепер, пережили себе, оскільки середовище їх діяльності різко змінилося під впливом дії тенденції до глобалізації;

По-восьме, існує нагальна потреба реформування міжнародних фінансових організацій, яку визнають не лише країни, що розвиваються, а й економічно розвинені країни і самі організації;

Реформування діяльності міжнародних фінансових організацій у контексті виконання ними своєї цільової функції трактується в роботі як проблема подолання асиметричності в розбудові світової валютно-фінансової системи, котра є складовою глобальної економічної системи. Для її вирішення автором запропоновано низка заходів, які повинні носити системний характер і стосуватися, з одного боку, кардинального реформування самих міжнародних організацій, з іншого - основоположних засад функціонування середовища, в якому вони діють.

До першої групи заходів у дисертації віднесено: надання міжнародним фінансовим організаціям МВФ та Світовому банку можливості відігравати провідну роль у розвитку світової валютно-фінансової системи зокрема і глобальної економічної системи - в цілому; закріплення за МВФ функції забезпечення стабільності створюваної світової фінансової архітектури; перегляд вимог, що висуваються МВФ при наданні кредитів як з точки зору їх кількості, так і з точки зору їх якісних (змістовних) характеристик; перегляд організаційної структури міжнародних фінансових організацій та системи прийняття рішень в них; удосконалення співробітництва між цими організаціями та країнами-членами, що є їх позичальниками.

Друга група заходів має включати посилення фінансового регулювання та нагляду, забезпечення стабільності валютних курсів, нагляд за національною економічною політикою країн-реципієнтів та країн-донорів, забезпечення міжнародної ліквідності та прозорості інформації.

Комплексний підхід до вирішення проблеми реформування міжнародних фінансових інститутів дасть змогу змінити акценти в реалізації їх цільової функції і досягти відносно гармонійного розвитку глобальної економічної системи.

ВИСНОВКИ

глобалізація фінансовий міжнародний світовий

Дослідження проблеми ролі та місця міжнародних фінансових організацій в глобалізаційному розвитку дозволяє зробити такі висновки:

1. Сучасний етап в еволюційному розвитку світової економіки характеризується посиленням дії тенденції до глобалізації, яка проявляється у виході національних економічних систем і національних ринків на рівень глобальної економічної системи. Глобальна економічна система - світогосподарська система, в якій національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес. Механізм функціонування глобальної економічної системи має певні якісні особливості: (1) міжнародний рівень дії механізму характеризується асиметричністю; (2) ступінь зрілості секторальних складових економічного середовища, в якому діє механізм, є різним; (3) міжнародні організації виступають носіями регулятивних дій. Остання особливість визначає глобальну економічну систему як організаційно-структуровану.

2. Міжнародні фінансові організації, що представлені Міжнародним валютним фондом та Групою світового банку, є за своєю інституціонально-організаційною природою глобальними організаціями, цільова функція яких - інтеграція країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку цієї системи полягає в тому, що вони сприяють економічному прогресу в економічно відносно слабо розвинених країнах настільки, наскільки це відповідає їх ідеології як представників економічно розвинених країн. Через це глобальна економічна система під визначальним впливом міжнародних фінансових організацій формується як асиметрична, що й проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від глобалізації між країнами та її суб'єктами. Асиметричність є похідною від ідеології економічно розвинених країн, які визначають цільову функцію міжнародних фінансових організацій.

3. Теоретичну основу формування цільової функції становить монетаристсько-неоліберальна доктрина, яка ґрунтується на постулаті про необхідність формування та функціонування в усьому світі ринкової економіки, заснованої на засадах приватної власності та конкуренції; міжнародні фінансові організації надають країнам, що розвиваються, та тим, що трансформуються, кредитну допомогу для здійснення структурної перебудови, досягнення макроекономічної, зокрема фінансової, стабілізації і цим забезпечують формування в глобальному масштабі ринкових економічних систем.

4. Механізми реалізації цільової функції МВФ та Світового банку розрізняються тим, що МВФ має більш широкі повноваження, пов'язані зі створенням рамкових умов функціонування світового валютно-фінансового простору. Поєднання цієї складової механізму з тією, що є спільною - стимулювання глобального розвитку країн-членів через надання їм фінансової допомоги - дає можливість для досягнення мети глобалізаційної функції, яка здійснюється як керований процес, що має специфічні риси в кожній групі країн. Керованість є наслідком того, що цільова функція та особливості механізму її реалізації визначаються насамперед конкретними нормативними документами міжнародних фінансових організацій, які відбивають їх природу та історичне призначення.

5. У країнах, що розвиваються, увага міжнародних фінансових організацій зосереджується переважно на вирішенні соціально-економічних проблем і має своїм результатом посилення економічної залежності цих країн і закріплення їх місця у глобальній економічній системі як третьорядних. У країнах з транзитивною економікою діяльність МВФ і Світового банку по реалізації своєї цільової функції є більш політизованою і спрямованою на інтереси суто приватного капіталу економічно розвинених країн, який не зацікавлений у створенні в особі цих країн глобального конкурента.

6. Ставлення до країн-реципієнтів міжнародних фінансових організацій, як засвідчує світова практика, чітко диференціюється. Внаслідок цього у групі країн, що розвиваються, виділилися нові індустріальні країни, а в групі транзитивних - нові ринкові центральноєвропейські країни. Реалізація монетаристсько-неоліберальної моделі розвитку, що стимулювалася міжнародними фінансовими організаціями, викликала в них конструктивні зміни щодо формування ринкових механізмів та підвищення ефективності виробництва. В інших країнах, до яких відноситься й Україна, механізми, що застосовуються міжнародними фінансовими організаціями, сприяють тому, що ринкові структури пробивають собі шлях через виникнення й розвиток цілої низки деструктивних процесів в економіці. Рівень їх інтеграції у глобальну економічну систему є нижчим, ніж у перших. Відповідно їх роль також інша - ці країни більш підпорядковані і залежні.

7. Україна є типовим представником країн-реципієнтів міжнародних фінансових організацій. Ставлення до неї і визначення її місця у глобальній економічній системі - це ставлення (а) до країни-позичальника, який не завжди виконує вимоги, що висуваються МВФ та СБ, (б) до країни, яка недостатньо вписується в рамкові умови, які цими організаціями визначено для транзитивних країн, (в) до країни, яка не може суттєво впливати на світогосподарський розвиток і претендувати на більш-менш значиме місце у глобальній економічній системі. Тому Україна залишатиметься на тому місці, яке визначать економічно розвинені країни, а втілять у життя міжнародні фінансові організації. Таке ставлення до України повинно стати об'єктом спеціального вивчення для розробки спеціальної стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, в якій наголос буде зроблено на посилення ролі національних інтересів через участь у глобалізаційному процесі.

8. Незважаючи на те, що завдяки діяльності міжнародних фінансових організацій значна частина країн світу мала змогу в цілому поліпшити своє економічне і соціальне становище і, відкривши економіку через розбудову ринкових відносин, інтегруватися у глобальну економічну систему, проведений у роботі аналіз статистично-фактологічного матеріалу підтвердив суто теоретичний висновок про асиметричність глобальної економічної системи і про провідну роль в її закріпленні міжнародних фінансових організацій. Тому постає проблема перегляду механізму діяльності міжнародних фінансових організацій у контексті виконання ними своєї цільової функції, яка ґрунтуватиметься на вирішенні завдання подолання асиметричності в розбудові світової валютно-фінансової системи як складової глобальної економічної системи.

9. Автором вносяться пропозиції стосовно реформування механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій, які подано як комплекс системних заходів у реорганізації власне механізму діяльності МВФ та Світового банку та внесенні змін в основоположні засади функціонування середовища, в якому вони діють.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Поважна Н.Я. Міжнародні валютно-фінансові організації як складова інституціональної основи глобалізації світової економіки // Збірник наукових праць. Міжнародна економіка. - Київ.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України - 2000. - Вип. 27.- С. 198-202.

Поважна Н.Я. Механізм реалізації співпраці України з МВФ // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001. - Вип. 50. - С. 69-70.

Поважна Н.Я. Концепція монетаристсько-неоліберальної економіки як підґрунтя відносин МВФ з Україною // Науковий вісник. - Івано-Франківський Інститут менеджменту та економіки. - 2001. - №2.- С.54- 57.

Поважна Н.Я. Стратегія діяльності ЄБРР // Збірник наукових праць. Міжнародна економіка. - Київ.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України -- 2001.- Вип. 29. - С.47-51.

Поважна Н.Я. Інтеграція України до глобального економічного середовища через міжнародні фінансові організації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001. - Вип. 55-57. - С. 122-124.

Поважна Н.Я. Інвестиційна стратегія Світового банку в боротьбі з глобальною проблемою бідності. - Формування ринкових відносин в Україні. - НДЕІ. Зб. Наук. Праць. - 2001. - Вип.13.- С.131-134.

Поважна Н.Я. Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями в контексті економічної безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: ВПЦ „Київський університет", Інститут міжнародних відносин. - 2001. - Вип. 26. - С.389-391.

Поважна Н.Я. Політика міжнародних фінансових організацій в країнах із перехідною економікою // Фінанси України. - 2002. - №9. - С.97 - 102.

АНОТАЦІЯ

Поважна Н.Я. Міжнародні фінансові організації в глобалізаційному розвитку світової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ -2003.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми впливу міжнародних фінансових організацій на розвиток глобалізаційних процесів у світовій економіці. В роботі розглянуто особливості сучасного етапу процесу глобалізації як етапу формування глобальної економічної системи. Дано визначення глобалізаційної функції міжнародних фінансових організацій як цільової, розкрито механізм реалізації цієї функції.

На прикладі країн, що розвиваються, та транзитивних країн досліджено особливості реалізації цільової функції Міжнародного валютного фонду та Світового банку, визначено їх характерні риси. Окремим предметом аналізу було виявлення форм і напрямків реалізації цільової функції у процесі співпраці МВФ та СБ з Україною.

Проаналізовано наслідки реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій у країнах-реципієнтах і визначено роль перших у закріпленні в глобальній економічній системі рис асиметричності як результату співпраці з країнами - реципієнтами.

Аргументовано необхідність реорганізації міжнародних фінансових організацій у контексті реформування механізмів реалізації їх цільових функцій. Запропоновано шляхи такого реформування.

Ключові слова: глобалізація; глобалізаційний розвиток; глобальна економічна система; міжнародні фінансові організації; Міжнародний валютний фонд; Світовий банк; співробітництво міжнародних фінансових організацій з країнами, що розвиваються; співробітництво міжнародних фінансових організацій з транзитивними країнами.