Інтеграція України у міжнародний ринок телекомунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти І науки України

Донецький національний університет

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Інтеграція України у міжнародний ринок телекомунікацій

Псарьов Георгій Юрійович

Донецьк 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі „Фінанси” Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Поважний Олександр Станіславович, Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Сіденко Володимир Романович, головний науковий співробітник Інституту прогнозування НАН України, м. Київ

кандидат економічних наук Марченко Максим Юрійович, старший спеціаліст відділу кореспондентських відносин Першого Українського Міжнародного банку, м. Донецьк

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин і маркетингу

Захист відбудеться 24 квітня 2003 р. об 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розіслано 21.04.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, доцент С.П.Калініна

1. Загальна характеристика роботи

інтеграція україна телекомунікація міжнародний

Актуальність теми дослідження

Наприкінці двадцятого століття у світі чітко позначилась тенденція переходу від індустріального суспільства до суспільства інформаційного.

Розвиток нових технологій вніс істотні корективи в хід розвитку людства. Лідерство країни на міжнародній арені останнім часом починає усе більшою мірою визначатися вже не тільки наявністю природних ресурсів, рівнем розвитку сільського господарства і промисловості, а й якісними і кількісними показниками сконцентрованих у її національній економіці інформаційних потоків.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації сьогодні є стратегічними і мають не менше значення, ніж запаси сировини, енергії, копалин та інших ресурсів. Інформація в сучасному суспільстві являє собою найважливіший фактор економічного зростання. Отже, сучасний етап розвитку економічних систем, стан яких прийнято називати “новою економікою”, неможливо розглядати без телекомунікаційного сектору, що є основним знаряддям управління інформаційними потоками сучасного суспільства й основою економіки в її сучасному розумінні.

Об'єктивні процеси розвитку економічної системи призвели до того, що останнім часом в Україні починає приділятися все більше уваги сектору телекомунікацій, що на сьогоднішній день є основою нової економіки на Заході й одним із найперспективніших і швидко зростаючих сегментів вітчизняної економіки.

Розвиток сучасних економічних систем має місце в умовах постійної активізації процесів глобалізації. Масштаб, характер, структура, якісні і кількісні параметри включення національних економічних систем у ці процеси сьогодні вже асоціюються з об'єктивними показниками розвитку сучасних держав, ключовими детермінантами їхнього майбутнього.

З урахуванням виняткової ролі інформації у визначенні перспектив розвитку держави, очевидною є потреба в розробці ефективних механізмів зрощування національних інформаційних потоків на міжнародному рівні, зближення і забезпечення стійкості взаємовигідного співробітництва телекомунікаційних систем. Особливо важливою є ситуація для України.

Принциповими умовами включення інформаційно-комунікаційного сегмента вітчизняної економіки в міжнародні ринки є забезпечення високоефективної, стійкої і безпечної, в контексті дотримання національних інтересів, взаємодії.

Тому побудова таких відносин повинна здійснюватись в основному через забезпечення розвитку інтеграційної взаємодії як в аспекті зміцнення міжнародних зв'язків вітчизняних інфокомунікаційних компаній, так і з огляду включення України як цілісної і соціально-економічної формації в міжнародні ринки телекомунікацій.

Дослідженню участі національних економік та їх окремих сегментів у світовому господарстві присвячене широке коло робіт В.Андрійчука, М.Гонака, Б.Данілішина, М.Долішнього, Ю.Макогона, Е.Савєдбєва, О.Чмир, М. Чумаченка.

Щодо розгляду особливостей інтеграційної взаємодії різних рівнів національних економічних систем значний інтерес представляють роботи В.Будкіна, І.Бураковського, Д.Вайцнера, В.Геєця, Б.Губського, Д.Лук'яненка, А.Поручника, А.Румянцева, П.Уайлза, А.Філіпенка, Ю.Шишкова.

Разом з тим, у більшості випадків розглянуті дослідження не фокусують цілі дослідження на розгляді методологічних і практичних напрямків активізації участі міжнародної інтеграційної взаємодії України в телекомунікаційному аспекті. Значною мірою це викликано новизною проблематики, покладеної в основу даної роботи. Ще в середині 90-х років ХХ століття інфокомунікаційна складова національних економік практично зовсім не розглядалася в тій якості, яку вона має сьогодні.

Слід також зазначити виняткову актуальність дослідження питань, пов'язаних з міжнародними інтеграційними процесами в аспекті телекомунікацій і тісно пов'язаної з цим проблематики інформаційного наповнення сучасного соціуму. Важливість таких досліджень обумовлюється низкою специфічних, часом унікальних, у порівнянні з іншими галузями, властивостей інфокомунікаційної сфери, зокрема первісною глобальністю деяких її сегментів.

Сказане вище свідчить про актуальність удосконалення як методологічного апарату дослідження проблем інтеграції національних економік у міжнародний ринок телекомунікацій, так і розробки рекомендацій практичного плану, спрямованих на забезпечення прискореного інтегрування України в міжнародний ринок телекомунікацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертацію виконано у Донецький державній академії управління відповідно до напрямків наукової роботи кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Донецької державної академії управління - держбюджетної науково-дослідної теми “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах переходу до ринкових відносин” (номер державної реєстрації - 0199U001807), та тем кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету “Методологічні питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій по її активізації” (номер державної реєстрації - 0196U021119), “Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках та пошук шляхів її підвищення” (номер державної реєстрації - 0101U005723).

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування напрямків і пріоритетів інтеграції країн у міжнародний ринок телекомунікацій, а також розробка на цій основі методологічних і методичних підходів, а також практичних рекомендацій зі створення моделі інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій.

Досягнення поставленої мети здійснювалось через постановку і вирішення наступних задач:

- визначити теоретичні основи інтеграції держави в міжнародний ринок телекомунікацій у контексті унікальності його значення для розвитку сучасних соціально-економічних систем;

- провести аналіз етапів розвитку і сучасного стану ринків телекомунікацій у світі;

- визначити особливості генези і дати характеристику поточному стану ринку телекомунікацій України, зокрема провести аналіз включення України в міжнародні відносини з надання послуг зв'язку й інформаційного обміну;

- визначити перспективні напрямки активізації процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікаційних послуг.

Об'єктом дослідження є міжнародні ринки послуг зв'язку, особливості взаємодії на них суб'єктів господарювання різних інституціональних рівнів і механізми розвитку інтеграційних процесів.

Предметом дослідження є економічні й організаційно-правові умови забезпечення інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій.

Методи дослідження. Дисертаційну роботу побудовано на методологічних засадах діалектичного методу наукового пізнання закономірностей розвитку територіальної організації суспільства, теорії розміщення продуктивних сил, теорій міжнародної торгівлі, інтеграції, міжнародного руху капіталів, трансакційних витрат і засновано на діалектичному методі наукового пізнання закономірностей розвитку територіальної організації суспільства.

У процесі дослідження використано діалектичний підхід до розгляду закономірностей інтеграції в аспекті досягнення системності міжнародного розподілу послуг зв'язку, структурний аналіз для виявлення ієрархічної упорядкованості рівнів міжнародної інтеграції на ринку телекомунікацій, статистико-математичні методи для визначення параметрів сучасного стану ринку телекомунікацій, закономірностей розвитку ринків телекомунікаційних послуг світу й України, а також математичні методи моделювання якісних і кількісних параметрів інтеграційної взаємодії суб'єктів господарювання різних ієрархічних рівнів на міжнародному ринку телекомунікаційних послуг.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в поглибленні існуючих і розробці нових науково-теоретичних положень щодо організації процесу інтеграції держави в міжнародний ринок телекомунікацій, визначенні концепції ефективного включення України в міжнародний розподіл телекомунікаційних послуг, зокрема:

поглиблено методологічні підходи до аналізу передумов, факторів і обмежень щодо міжнародного співробітництва у сфері розподілу телекомунікаційних послуг, а саме, на основі синтезу сучасних наукових підходів до процесу інтеграції наведено загальну характеристику атрибутів, функцій і структури інтеграційної системи, виявлено закономірності і принципи її утворення;

виділено істотні властивості міжнародної інтеграції телекомунікаційних систем, зокрема встановлено унікальну властивість ряду інститутів телекомунікаційного ринку утворювати інтеграційну систему на вищому ієрархічному рівні, минаючи нижчі рівні;

розкрито тенденції розвитку і сучасного стану телекомунікаційних ринків світу в цілому й України, а саме, розкрито тенденції розвитку і сучасного стану телекомунікаційних ринків світу в цілому й України зокрема, досліджено поточний стан та динаміку розвитку інфокомунікаційних послуг у країнах - найбільших учасниках світового ринку телекомунікацій, проаналізовано в історичній ретроспективі функціональні й інституціональні зміни, що мали місце в рамках найбільших національних ринків послуг зв'язку, визначено фактори, що визначили поточний етап розвитку світового ринку телекомунікацій;

виявлено якісні і кількісні параметри факторів, що визначають включення України в міжнародний телекомунікаційний ринок, зокрема досліджено показники, що характеризують поточний стан, потребу та можливість розвитку інтеграційної взаємодії вітчизняного й іноземного ринків телекомунікацій, а саме: досліджено ресурси нарощування темпів зростання й посилення інтеграційної взаємодії вітчизняного ринку телекомунікаційних послуг, а також перешкоджаючі цьому фактори, у тому числі проаналізовано індикатори, що визначають попит на продукти різних сегментів національного ринку інфокомунікацій: поширеність, якість, цінова підступність, попит;

розроблено ряд рекомендацій з активізації процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій, зокрема, запропоновано заходи для нівелювання можливого негативного впливу розширення відкритості вітчизняного телекомунікаційного ринку на національну безпеку, визначено потенційні географічні вектори посилення інтеграційної взаємодії України, запропоновано адаптований до особливостей телекомунікаційного ринку математичний апарат моделювання взаємодії телекомунікаційних компаній за ознакою ефективності.

Практичне значення одержаних результатів проведеного дослідження полягає в тому, що рекомендації можуть бути використані як в Україні, так і в інших країнах, що розвиваються, уряди яких шукають можливі шляхи інтеграції в міжнародний ринок телекомунікацій.

Розроблені автором за результатами досліджень рекомендації увійшли в регіональну програму “Донецька область - 2010” і направлені Управлінню зовнішньоекономічних зв'язків Донецької області, а також знайшли свою реалізацію в практичній діяльності суб'єктів економічних відносин України, зокрема ТОВ “Астел” (довідка від 12.08.02), ТОВ “Восток Стар” (довідка від 21.06.02), СП “UМС” (№2509/02 від 25.09.02), ТОВ “Мобітел” (№ 120/и від 05.07.02), ЗАТ “Мобіком” (№75 від 12.09.02), ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” (№ 364/Дон від 20.11.02), асоціації підприємств “Східно-Український Альянс” (довідка від 5.11.02).

Окремі теоретичні розробки і методичні підходи використані в навчальному процесі в Донецькій державній академії управління, Маріупольському гуманітарному інституті при викладанні курсів “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Управління зовнішньоекономічною діяльністю”, “Міжнародна торгівля”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, присвячених проблемам розвитку України та її регіонів: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк - Слав'яногірськ, 2000 р., 2001 р., 2002 р.), “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010)” (Донецьк, 1999 р.), а також конференції “Регіональне економічне співробітництво та інтеграція країн південно-східної Європи” (м. Свищов, Болгарія 2002 р.).

Публікації. За підсумками науково-дослідної роботи за темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 7,25 д.а., з яких особисто автору належить 7,25 д.а., в тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях України загальним обсягом 1,9 д.а., з яких особисто автору належить 1,9 д.а. Наведені публікації з достатньою повнотою відбивають основні положення дисертаційної роботи.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури (134 найменування) та 13 додатків. Зміст дисертації викладено на 197 сторінках друкованого тексту, включаючи 6 таблиць на 3 сторінках, 17 малюнків на 6 сторінках.

2. Зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інтегрування країни до світового ринку телекомунікацій” подано аналіз основних наукових поглядів за темою дисертації, визначено основні напрямки підходу автора до аналізу умов інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій. Зокрема, розглядаються роль телекомунікацій у сучасній світовій економіці, пропонується класифікація продуктів галузі, досліджується телекомунікаційний аспект інтеграції національних економік у міжнародні ринки, аналізуються мотиви, масштаби й обмеження інтеграційних процесів національних ринків телекомунікацій.

Невід'ємною складовою сучасної світової економічної системи стала нова формація соціуму - інформаційне суспільство. З початку свого створення і розвитку економіка інформаційного суспільства починає використовувати принципово нові, у порівнянні з тими, що сформувалися за всю попередню історію людства наборами факторів виробництва праці і капіталу, набори, доповнені елементами індивідуальної, групової та регіональної свободи, релевантної інформації (постійно оновлюванні теоретичні знання та різного роду інформація).

Інформація в сучасному суспільстві є найважливішим фактором економічного зростання. Виходячи з цього, сучасний етап розвитку економічних систем, стан яких прийнято називати “новою економікою”, неможливо розглядати без телекомунікаційного сектору, що є основним знаряддям управління інформаційними потоками сучасного суспільства й основою економіки.

Розвиток економічного співробітництва на міжнародному рівні ґрунтується на об'єктивній необхідності існування міжнародних економічних зв'язків. Інтеграція представляє найбільш ефективну форму соціально-економічної взаємодії. Розвиток інтеграційних процесів обумовлюється об'єктивними економічними законами організації суспільства, насамперед процесами глобалізації.

Міжнародна економічна інтеграція -- це найважливіше явище другої половини XX ст., коли процеси міжнародного розподілу праці, процеси транснаціоналізації виробництва, капіталу і праці з очевидністю стали вимагати певних механізмів наднаціонального регулювання економічних зв'язків, що інтенсивно ускладнюються, виходячи за межі національних кордонів держав.

У сучасному світі розвиваються дві інтеграційні лінії: одна - глобальна, універсальна, всеохоплююча, що вбирає в себе всі країни і континенти; інша -- локальна, регіонально-континентальна.

Типи інтеграції також різні: інституціональний тип інтеграції первинний і, як правило, розвивається з опорою на державу.

Інтеграція країни в міжнародний ринок телекомунікацій специфічна і має істотну відмінність як від інших окремих типів інтеграції за різними ознаками (наприклад, інтеграції за ознакою певного фактора виробництва) так і від загальноекономічної інтеграції. Для міжнародної інтеграції в телекомунікаційному аспекті характерним є вихід на глобальний рівень, який ґрунтується на мікрорівні, що є її винятковою властивістю і встановлено дисертантом вперше. Прикладом цього є Глобальна інформаційна мережа Інтернет. Представлення явища такого масштабу в будь-якому іншому інтеграційному аспекті на сучасному етапі розвитку світової економіки не може мати практичного втілення. Однак це є можливим вже на даному етапі в телекомунікаційному аспекті інтеграції національних економік.

В основу інтеграції України у світовий ринок телекомунікацій повинні бути покладені задачі, що підпорядковані вектору проблем, тенденцій і прерогатив розвитку національної економіки.

У самому загальному вигляді вектором інтеграції України у світовий ринок телекомунікацій є підвищення її конкурентних переваг.

Окремими імперативами процесів інтеграції України у світовий ринок телекомунікацій є забезпечення активного позиціонування вітчизняних інвестиційних продуктів на міжнародних ринках капіталу, розширення торговельного співробітництва України, у тому числі й у контексті взаємовигідного використання сторонами, що беруть у ній участь, потенціалу телекомунікаційного ринку.

Виняткову важливість також представляє активізація технологічного обміну і прискорений розвиток в Україні ринку інформаційних продуктів.

Можливість міжнародної інтеграції у телекомунікаційному аспекті повинна оцінюватися винятково через призму аналізу економічних ефектів інтеграції на мікрорівні, дослідження джерел і практичних виражень заходів державного регулювання інтеграції країни у світовий телекомунікаційний ринок, зокрема аналіз заходів протекціонізму і підвищення відкритості національної економіки до інтеграційних процесів входження України в міжнародний ринок телекомунікацій.

У другому розділі “Аналіз потенціалу інтеграції України у світовий ринок телекомунікацій”, відповідно до поставлених в дисертаційній роботі завдань, проводиться аналіз структури, динаміки і вектору розвитку світового ринку телекомунікацій, досліджується історія розвитку і сучасний стан ринку телекомунікацій України, розглядається потенціал для внутрішнього зростання і міжнародної інтеграції телекомунікаційного ринку України. Значний інтерес для цього представляє розвиток мобільних засобів, супутникових каналів передачі даних, а також включення економіки України в глобальний інформаційний простір Інтернет.

Відповідно до представленого в першому розділі аналізу продуктів телекомунікаційної індустрії, результатів дослідження тенденцій розвитку світового ринку телекомунікаційних послуг, особливостей реальних і потенційних попиту та пропозиції на вітчизняному ринку, автором зроблено висновок про найбільшу перспективність для України сегментів оптико-волоконного, мобільного, супутникового зв'язку, Інтернет-індустрії. При цьому в основу аналізу було покладено не тільки ціновий, але загальний кумулятивний критерій для розвитку вітчизняної економіки в цілому.

Дані загального аналізу процесу інформатизації сучасного українського суспільства свідчать про незадовільний його стан. У порівнянні з розвиненими країнами Заходу значення українського показника складає 2-2,5%. Для активізації цього процесу необхідна розробка комплексу заходів на державному рівні з охоплення як телекомунікаційного технічного забезпечення, так і зростання інформаційного наповнення економічних процесів.

У роботі представлене дослідження аудиторії глобальної мережі, проведено її вікову, цільову, географічну класифікацію. Це стало складовою частиною аналізу показників роботи телекомунікаційних служб. За прогнозами аналітиків, середньорічний темп зростання кількості інтернет-користувачів в усьому світі між 2000 і 2005 р. складе 19%, у той час як у США цей показник не перевищить 11%. ДО 2005 р. число користувачів Інтернет у світі досягне 941,8 млн. (у 2001 р. їх у цілому було понад 497,7 млн.), що свідчить про підвищення питомої ваги Інтернету в структурі телекомунікаційного сектору.

Глобальні тенденції розвитку супутникового зв'язку у світі свідчать про підвищення ролі даної галузі.

Наприкінці березня 2002 р. число абонентів мереж мобільного зв'язку у світі досягло 1 млрд., з них 678 млн. чоловік є абонентами мереж стандарту GSM, що використовується в 174 країнах.

До останнього часу телекомунікаційний ринок України характеризувався тим, що учасники створювали нові ніші, активно боролися за залучення споживачів і лише зрідка звертали увагу на своїх конкурентів. 2001 рік став першим роком твердої конкурентної боротьби на ринку. Разом з тим, необхідно відзначити, що результати діяльності операторів стільникового зв'язку за 2001 рік перевершили найсміливіші очікування. Лідером протягом декількох років залишається компанія UMC. Кількість абонентів цієї компанії на кінець 2001 року становила більш ніж мільйон. Слід зазначити й те, що хоча UMC спрямувала всі зусилля на збільшення кількості абонентів, її доход все одно перевищив практично в три рази аналогічний показник найближчого конкурента.

За даними компанії EMC, число користувачів мереж третього покоління (3G) у світі перевищує 5 млн. абонентів, включаючи абонентів мереж cdma2000 1x у Кореї. Мобільним доступом в Інтернет користуються не більш 5% абонентів стільникових мереж. Число операторів стільникового зв'язку у світі перевищує 1100 у 210 країнах. Середній доход в розрахунку на одного абонента стільникового / мобільного зв'язку (в усьому світі) складає 34 дол. За прогнозом EMC, у 2005 р. число абонентів стільникового зв'язку подвоїться, а лідерами за кількістю користувачів стануть азіатсько-тихоокеанський і латиноамериканський ринки.

Серед основних тенденцій розвитку ринку стільникового зв'язку у світі з урахуванням сучасних особливостей слід зазначити:

1. Зростання обсягів передачі даних у загальному обсязі послуг стільникового зв'язку. Більшість операторів стільникових мереж розуміють, що основний потенціал і основні джерела майбутніх доходів лежать у сфері неголосових послуг.

2. Той факт, що більшість послуг передачі неголосової інформації повноцінно реалізується винятково в мережах 3-го покоління, підштовхнув багатьох операторів до придбання ліцензій 3G. Але занадто високі інвестиції в мережі 3G поставили операторів у складні умови - витрачені кошти потрібно повертати, для цього необхідно створити комплекс послуг на базі нових мереж, а для цього знову ж потрібні нові серйозні інвестиції. Найближчим часом формування масового і, що дуже важливо, платоспроможного попиту на послуги мережі 3G в Україні є нереальним. Таким чином, говорити сьогодні про комерційне впровадження яким-небудь українським оператором мобільної мережі покоління 3G у національному масштабі неможливо. Стратегічним напрямком розвитку даного сегмента телекомунікаційного ринку для України є залучення технологічних і фінансових західних компаній. Його реалізація зажадає значних витрат, по суті, нової мережної інфраструктури. Очевидно, що розвиток даного сегмента ринку послуг зв'язку значною мірою буде визначатися державним регулюванням, зокрема системою значних пільг. Разом з тим, це виправдано з позицій значного кумулятивного ефекту, що має зв'язок третього покоління для розвитку економіки України в цілому.

Поява на ринку віртуальних операторів, загострення конкуренції між великими регіональними операторами, а також досить високий ступінь однаковості послуги голосового зв'язку приводять до того, що показник доходу в розрахунку на одного абонента деяких європейських стільникових операторів наближається до оцінки 13 - 15 доларів на місяць. Тому за ціновим фактором українські оператори мобільного зв'язку виявляються за межами конкурентної боротьби. Разом з тим, очевидною є висока привабливість вітчизняного ринку для іноземних компаній, що, з урахуванням кумулятивного значення сегмента мобільного зв'язку, підкреслює важливість державного регулювання інтеграційних процесів. Аналіз ринку Росії характеризується вкрай нерівномірним розвитком стільникового зв'язку за територіями. Найбільша щільність мобільних телефонів стосовно загальної чисельності населення - у Центральному регіоні (10,5%), за ним іде Північно-Західний регіон (4,8%). Інші регіони Росії значно відстають за цим показником: у них щільність абонентів стільникового зв'язку стандарту GSM складає 1,2 - 1,5%. Така ситуація обумовлена спільним з українським комплексом проблем, зокрема, значно недофінансованим, але потенційно високим попитом на такого роду послуги.

В Україні відсутній резерв для прискореного розвитку телекомунікаційного сегменту економіки й інформаційної сфери в цілому через активізацію ринкових механізмів. В основі цього твердження лежить факт недостатньої для діючого нарощування попиту купівельної спроможності як у приватних, так і у корпоративних користувачів інформаційно-телекомунікаційних послуг. У більшості випадків ситуація ускладнюється відсутністю поінформованості значної кількості потенційних покупців розглянутих послуг про їх переваги і роль у підвищенні якісних і кількісних результатів господарської діяльності. Телекомунікаційна галузь має практично нереалізований потенціал розвитку. Відсутність попиту при високому потенціалі розвитку пропозиції і відсутності внутрішніх ресурсів для цінової експансії без погрози невиконання планів розвитку галузі є в сукупності підтвердженням низької реалізації потенціалу.

Разом з тим, з урахуванням особливостей народногосподарських зв'язків України як однієї з республік колишнього СРСР, сьогодні дуже актуальним є розвиток співробітництва телекомунікаційних галузей у рамках пострадянського простору. З огляду на значний дефіцит ресурсів, що переживає кожна з країн СНД при фінансуванні розвитку власної телекомунікаційної індустрії, повсюдну зацікавленість цієї групи країн у розширенні і зміцненні інформаційних потоків як основного елемента виходу на зовнішні ринки збуту, а також особливості міжреспубліканської спеціалізації і кооперації в області основних для сучасної телекомунікаційної індустрії науково-технічних розробок, автором запропоновано підхід до первинної інтеграції телекомунікаційних галузей пострадянських держав, спрямований на забезпечення адекватного потребам країн, що входять в інтеграційне об'єднання, рівня технічного й інформаційного наповнення, в залежності від пріоритетних для кожної з країн первинної системи геополітичних інтересів. Найбільший інтерес в аспекті формування первинної інтеграційної системи для України викликає Росія, як країна, що володіє значними й достатніми в порівнянні з Україною ресурсами для розвитку сучасних засобів зв'язку. Крім того, очевидною є спільність значної кількості зовнішньоторговельних позицій обох країн, географічної їх орієнтації, а також інтерес України до Росії як до основного зовнішньоторговельного партнера, що у свою чергу значною мірою обумовлюється сильною взаємозалежністю економік цих держав.

В інформаційно-телекомунікаційному аспекті Україна не має на сьогодні конкурентних переваг на міжнародних ринках у порівнянні з розвинутими країнами. Це відноситься як до якісних, так і до кількісних показників, що характеризують відповідний сегмент вітчизняного ринку на сучасному етапі (табл. 1,2). Більш того, результати розрахунків по телекомунікаційній галузі Росії дозволяють зробити висновок про те, що без прискорення розвитку вітчизняного ринку телекомунікаційних послуг період досягнення західних результатів розвитку обчислюється десятиліттями.

Таблиця 1 Доходи за видами зв'язку телекомунікаційного сектору України у 1995-2000 рр., мільйонів гривень

Сектор	1995	1996	1997	1998	1999	2000
міжміський телефонний (включаючи міжнародний)	56632	911	1323	1720	2262	2951
Міський і сільський телефонний	41886	964	1141	1113	1353	1835
супутниковий	-	-	-	9	14	25
комп'ютерний	-	-	-	21	85	151
мобільний	-	-	-	531	882	1275
з нього:
стільниковий	-	-	-	508	842	1231
пейджинговий	-	-	-	19	33	34
транкінговий	-	-	-	4	7	10
Всього за зазначеними секторами галузі “Зв'язок”	98518	1875	2464	3925	5478	7512
Доля мобільного зв'язку у сумарних обсягах (%)	-	-	-	0,10	0,13	0,13

Таблиця 2 Доходи за видами зв'язку та формами власності в Україні у 2000 році, мільйонів гривень

	Всього	у тому числі за формами власності
		приватна	колективна	державна
Всього	7077,3	21,7	6369,8	685,8
міжміський телефонний (включаючи міжнародний)	2950,9	4,2	2936,2	10,5
міський і сільський телефонний	1834,9	1,7	1816,5	16.7
супутниковий	24,6	-	22	2,6
комп'ютерний	151,1	3,8	145,2	2,1
мобільний	1275,1	3,3	1271,8	0
з нього:
стільниковий	1230,9	-	1230,9	-
пейджинговий	34,3	0,8	33,5	-
транкінговий	9,9	2,5	7,4	0

Тому вітчизняна телекомунікаційна галузь не має достатнього резерву фінансових ресурсів для прийнятного за часовим параметром нарощування своїх конкурентних переваг і має потребу в активному протекціонізмі свого розвитку з боку держави.

Обумовленість успішного розвитку держави якістю її включення в процеси інтернаціоналізації, істотність властивостей інформаційної інфраструктури в сучасному суспільстві детермінує необхідність забезпечення всебічного включення вітчизняних інформаційно-телекомунікаційних послуг у міжнародні економічні процеси.

У третьому розділі “Концепція інтегрування України у світовий ринок телекомунікацій” теоретичні висновки першого розділу й емпіричні дослідження і твердження другого розділу знаходять своє логічне завершення у вигляді рекомендацій та конкретних заходів, спрямованих на удосконалення економічної й інформаційної політики на мікро-, мезо- і макрорівнях для активізації процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій.

Україна володіє значним науково-технічним потенціалом для активізації інтеграції в міжнародний ринок телекомунікацій. Разом з тим, успішне виконання цього завдання ставиться в пряму залежність від ефективного вирішення комплексу економічних проблем, серед яких висока вартість послуг операторів вітчизняного ринку телекомунікаційних послуг, низький рівень платоспроможного попиту з боку суб'єктів економіки України, незначні за міжнародними стандартами розміри вітчизняних телекомунікаційних компаній. Очевидні також і проблеми, пов'язані з повною приватизацією ряду операторів зв'язку, що найчастіше представляють собою повних монополістів на окремих сегментах вітчизняного ринку, що, у свою чергу, обумовлює штучну їх замкнутість щодо міжнародного співробітництва. Ключовим завданням, вирішення якого повинно стати центральним в активізації процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій є розробка стратегії зовнішньоекономічного співробітництва вітчизняних телекомунікаційних компаній із застереженням щодо обов'язковості виконання вимог національної безпеки, у частині того, що галузь, що представлена ними, має кумулятивне значення для соціально-економічного розвитку України в цілому.

Для швидкого, а значить успішного вирішення завдання інтеграції України у світове інформаційне співтовариство необхідною є побудова національної соціально-економічної платформи, що містить в собі єдність сучасних телекомунікаційних, інформаційних технологій і їх ефективне включення у відтворювальний процес традиційної (“класичної”) економіки. Названі складові нового інформаційного суспільства України (автором робиться акцент на проблемі його створення) тісно пов'язані одна з одною.

Принциповою умовою в зв'язку зі стратегічним і кумулятивним значенням телекомунікаційного бізнесу для майбутнього України, з урахуванням названих вище елементів сучасної соціально-економічної ситуації в Україні і світі є досягнення міжнародної інтеграційної взаємодії, тобто такої, основними рисами якої є упорядкованість, несуперечність, стійкість і синергія міжнародного співробітництва.

Дотримання ефективного ступеня відкритості вітчизняної економіки щодо доступу іноземного капіталу в телекомунікаційну індустрію України є винятково важливим. Важливим також є визначення оптимального географічного вектора інтеграційних процесів, що є наслідком жорсткої дії факторів недостатності внутрішніх ресурсів в Україні для розвитку національної галузі телекомунікацій. Автор обґрунтовує, що з двох принципових географічних напрямків інтеграції, з урахуванням високої вартості новацій, кращим є механізм вторинної інтеграції України у світовий ринок телекомунікацій через первісні інтеграційні процеси в рамках співдружності незалежних держав.

Особливе значення при розробці і втіленні механізму інтеграції в життя має вибір і контроль за домінуванням вигідного для економіки України способу входження іноземних компаній на вітчизняний ринок інфокомунікаційних послуг. На думку автора, найкращим способом є інвестиції в нові проекти для розвитку ринку телекомунікаційних послуг в Україні і використання механізмів міжнародних злиттів і поглинань для експансії вітчизняного капіталу на відповідні іноземні ринки. Разом з тим, можливості використання інструментів державного регулювання структури типів входу іноземного капіталу з урахуванням гострої необхідності у форсованому зростанні обсягів, спектру та якості наданих в Україні телекомунікаційних послуг визначають обмеженість ресурсу впливу держави винятково за рахунок використання адміністративних заходів регулювання. У цьому відношенні найкращим засобом є впровадження ринкових механізмів. Відносно телекомунікаційного ринку актуальними є не тільки класичні та діючі для всіх галузей механізми у формі, наприклад, податкових пільг для інвестування в проекти з нуля, але і специфічні заходи. Серед таких специфічних заходів найбільш важливими, на думку автора, є ті, що засновані на (1) формуванні і регулюванні основної для розвитку телекомунікаційного ринку складової - інформаційної системи соціуму; (2) плануванні, організації і регулюванні над-(поза-) та внутрішньонаціональних інформаційних потоків, зокрема: структури розподілу інформаційних потоків у галузевому розрізі, цільової орієнтованості, якісних і кількісних параметрів доступу структур, що надають телекомунікаційні послуги до їх передачі.

Принципове значення має також повномасштабне використання інших ресурсів інтеграційної взаємодії вітчизняної телекомунікаційної інфраструктури, зокрема, інтеграція через кооперацію в наданні послуг без взаємного проникнення капіталу, експансія послуг вітчизняних телекомунікаційних компаній на ринки країн, що розвиваються.

Особливе місце з погляду забезпечення вигідного для вітчизняної економіки входження в міжнародний ринок телекомунікацій належить моделюванню ефективної взаємодії учасників ринку телекомунікаційних послуг.

Аналіз теоретичних і практичних результатів дослідження дозволив авторові зробити висновок про переваги використання для визначення параметрів ефективного процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій адаптованої до особливостей вітчизняного ринку телекомунікацій математичної моделі системи з чеканням а також павутиноподібної моделі ціноутворення при визначенні цін на послуги вітчизняних та іноземних телекомунікаційних компаній на міжнародному ринку телекомунікацій.

З урахуванням представлених у другому розділі результатів розрахунку концентрації промисловості, інвестицій і населення за регіонами України, а також з огляду на встановлені раніше пріоритетні вектори утворення і розвитку міжнародного співробітництва вітчизняних операторів телекомунікаційного ринку, державна програма розвитку та інтеграції телекомунікаційної галузі української економіки до світового ринку може бути успішно виконана через застосування гравітаційної моделі розташування сервісних центрів підприємств телекомунікаційної сфери.

Фактори і загальний алгоритм процедури визначення ефективного розташування телекомунікаційних послуг, представлено на рисунку 1.

Рис. 1 Блок-схема вибору розташування телекомунікаційних потужностей на основі ключових факторів

На першому етапі здійснюється ранжування компаній і їх групування на рівні різної ієрархічної підпорядкованості. Потім здійснюється розташування постачальників послуг нижчого рівня щодо вузлового елемента ієрархічного рівня на системі координат, що забезпечує виконання логістичної функції загальної задачі оптимального розташування. Як параметр, що визначає ступінь далекості компаній нижчого рівня від вузлового центра можуть бути використані, в залежності від специфіки розглянутої системи, фактори або групи факторів: зона покриття, зона впевненого прийому, максимальна далекість точки прийняття сигналу без підтримки підсилювачами, рентабельність обслуговування недоступної без підсилювача точки прийому з урахуванням витрат на установку необхідного підсилювача, коефіцієнт достатності потужностей у зоні впевненого прийому і т.д. Ідеальним є рівновіддаленість вузлового елемента від телекомунікаційних компаній нижчого рівня. Центр “гравітації” визначається за формулами:

де: Сх - координати х точки центру притяжіння;

Су - координати в точки центру притяжіння;

dix - координати х місця розташування i;

diy - координати y місця розташування i;

Wi - обсяг переміщуваних в або з місця розташування i послуг.

Використання гравітаційної моделі є принципово необхідним у випадку розглядання можливостей телекомунікаційного забезпечення суміжних регіонів держав за рахунок єдиного вузлового постачальника. Модель становить інтерес не тільки з позицій аналізу ефективного розташування вузлових постачальників на внутрішньонаціональному рівні, але також необхідна в описі ефективної ієрархічної системи телекомунікаційного забезпечення в цілому, де вибір розташування провайдерів послуг на кожному наступному рівні буде визначатися розташуванням більш дрібних компаній на попередньому.

Більш складною є задача встановлення адекватних ринковій ситуації цін на продукти телекомунікаційних компаній з урахуванням значного територіального розпилення наданих ними послуг.

У загальному виді вирішення даної проблеми з урахуванням особливостей розвитку вітчизняного і закордонного ринків телекомунікаційних послуг можна звести до вирішення задачі ефективного ціноутворення в умовах випередження попиту у порівнянні з пропозиціями або, випередження пропозиції у порівнянні з попитом на певний вид послуг у рамках різних географічних сегментів світового ринку телекомунікаційних послуг із застосуванням павутиноподібної моделі щодо моделювання динаміки ринкових цін.

Висновки

В результаті проведеного дослідження здійснено теоретичне узагальнення та розроблено практичні заходи щодо розв'язання важливої наукової задачі обґрунтування напрямків і пріоритетів інтеграції країн у міжнародний ринок телекомунікацій, механізмів інтеграції України у міжнародний ринок телекомунікацій.

В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Наприкінці двадцятого століття у світі чітко позначилася тенденція переходу від індустріального суспільства до суспільства інформаційного. Лідируючі позиції країни на міжнародній арені уже визначають не тільки класичні фактори відтворювального процесу, а й володіння інформаційними технологіями і знаннями, ефективне і повсюдне їх використання. Телекомунікаційна складова галузевої структури будь-якої національної економіки тому здобуває стратегічного для розвитку всієї держави значення.

2. Майбутнє телекомунікаційної індустрії нерозривно пов'язане з ефективним розвитком інших складових ринку інформаційних товарів і послуг, у першу чергу - з розвитком інформаційних потоків. Телекомунікаційний ринок є більшою мірою допоміжною структурою, яка забезпечує існування і розвиток інформаційних потоків. У свою чергу обидва ці елемента вторинні стосовно базових (класичних) галузей національної економіки, що визначає темп і вектори їх розвитку. Тому розробка ефективної політики інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій повинна ґрунтуватися на пріоритетах загальноекономічної інтеграції.

3. Принциповим для побудови адекватної реальним економічним умовам політики інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій є використання висновків теорій міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталу, трансакційних витрат. Фундаментом ефективної практичної реалізації висновків цих груп теорій є оптимальне співвідношення ринкових і адміністративних заходів щодо розвитку вітчизняної галузі зв'язку.

4. Процес інтеграції повинен розглядатися винятково як явище, що сприяє підвищенню системності відносин елементів, що вступили у взаємодію. Інтеграція країни в міжнародний ринок телекомунікацій має місце лише у випадку придбання середовищем взаємодії телекомунікаційних компаній системної цілісності.

5. Основними показниками ефективності інтеграційного об'єднання є інституціональний рівень інтеграційної взаємодії і досягнутий масштаб ефекту синергії взаємного співробітництва. Основними показниками посилення інтеграційної взаємодії телекомунікаційних галузей декількох національних економік є інтеграційні ефекти взаємозумовленості розвитку національних економік, сінергетичний ефект корисності інтеграційної взаємодії.

6. Стосовно процесу інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій слід виділити первинну і вторинну стадії інтеграції. Перша стадія має на увазі нарощування, насамперед, технічних потужностей забезпечення інформаційних потоків. Другий етап повинен відповідати пріоритетним напрямкам і бути орієнтованим на розвиток процесів загальноекономічної інтеграції України, тобто перспективним є вектор інтеграції до Європейського союзу.

7. Найбільше кумулятивне значення для розвитку вітчизняної економіки зосереджено в телекомунікаційних секторах мобільних засобів, супутникових каналів передачі даних, а також тих, що відповідають за включення економіки України в глобальний інформаційний простір Інтернет.

8. Особливе значення має вибір і контроль за домінуванням вигідного для економіки України способу входження іноземних компаній на вітчизняний ринок інфокомунікаційних послуг. На думку автора, найкращими є інвестиції в нові проекти для розвитку ринку телекомунікаційних послуг в Україні і використання механізмів міжнародних злиттів-поглинань для експансії вітчизняного капіталу на відповідні іноземні ринки, забезпечення ефективного балансу між підвищенням відкритості вітчизняного ринку телекомунікацій і посиленням протекціонізму.

9. Принциповою умовою у зв'язку з кумулятивним значенням телекомунікаційної галузі є вирішення задач із формування та регулювання основної для розвитку телекомунікаційного ринку складової - інформаційної системи соціуму, а також адекватного соціально-економічним потребам України планування, організації і регулювання над- і внутрішньонаціональних інформаційних потоків, зокрема: структури розподілу інформаційних потоків у галузевому розрізі, цільової орієнтованості, якісних і кількісних параметрів доступу структур, що надають телекомунікаційні послуги до їхньої передачі.

10. Особливе місце з огляду забезпечення вигідного для вітчизняної економіки входження в міжнародний ринок телекомунікацій належить моделюванню ефективної взаємодії учасників ринку телекомунікаційних послуг. Зокрема, важливе значення для оптимального входження України в міжнародний ринок телекомунікацій мають адаптовані автором до особливостей вітчизняного ринку телекомунікацій модель системи з очікуванням, павутиноподібна модель ціноутворення, гравітаційна модель розподілу.

Публікації автора за темою дисертацій у наукових фахових виданнях

1. Псарев Г.Ю. Роль телекоммуникаций в электронной коммерции в мире и предпосылки интеграции Украины. //Економіст. - №11. - 2002. - С.46-48 (0,4 д.а.)

2. Псарев Г.Ю. Целевые установки развития телекоммуникационного бизнеса в целом и услуг сопровождения электронной коммерции в частности для Украины. //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 162.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.103-109, (0,3 д.а.)

3. Псарев Г.Ю. Перспективы развития мирового рынка услуг. //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект Сборник научных трудов. - Донецьк: Донеччина, ДонНУ. - 2002. - С.635-637. (0,3 д.а.)

4. Псарев Г.Ю. Развитие и значение связи на международном уровне. //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект Сборник научных трудов. - Донецьк: Донеччина, ДонНУ. - 2001. - С.444-447, (0,3 д.а.)

5. Псарев Г.Ю. Исследование моделей управленческих технологий. //Вісник Донецького держуніверситету. - Серія В - Економіка і право. - Донецьк: ДонНУ. - 2001. - №1-С.134-137, (0,3 д.а.)

6. Псарев Г.Ю. Управление стратегией конкурентного преимущества. //Научный журнал “Менеджер”. Вестник Донецкой государственной академии управления. Донецк: ДонГАУ. - 2001. - С.102- 106, (0,3 д.а.).

7. Публікації в інших виданнях:

8. Псарев Г.Ю. Общемировые тенденции развития телекоммуникационного рынка и перспективы участия в нем украинского предпринимательства. //Междууниверситетска научно-практическа конференция “Регионално икономическо сътрудничество и интеграция на страните от югоизточна Европа”. - Свищов: Стопанска Академия Д.А.Ценов, 7-9 ноября 2002 года. - С.279-283. (0,35 д.а.)

9. Псарьов Г.Ю. Особливості управління конкурентоспроможністю корпорацій (монографія), - Донецьк: ДонНУ. - 2001. - 120с. (5 д.а.)

Анотація

Псарьов Георгій Юрійович “Інтеграція України до міжнародного ринку телекомунікацій”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет, Донецьк, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних аспектів інтеграції України в міжнародний ринок телекомунікацій. У роботі представлено аналіз теоретичних основ міжнародної інтеграції в телекомунікаційному аспекті. Доведено унікальність міжнародної інтеграції в телекомунікаційному секторі. Проаналізовано особливості розвитку і сучасного стану міжнародних і національних ринків телекомунікацій. На основі аналізу статистичних даних, що характеризують стан різних географічних сегментів світового телекомунікаційного ринку, виявлено перешкоди для міжнародної інтеграції України в телекомунікаційному аспекті. Визначено комплекс заходів, спрямованих на активізацію участі України в міжнародному ринку телекомунікацій, зокрема, запропоновано дворівневий підхід до формування політики міжнародної інтеграції України в телекомунікаційному аспекті, розроблено рекомендації, спрямовані на забезпечення ефективного балансу між підвищенням відкритості вітчизняного ринку телекомунікацій і посиленням протекціонізму у телекомунікаційній галузі в силу кумулятивного її значення, представлено адаптовані до особливостей вітчизняного ринку телекомунікацій модель системи з очікуванням, павутиноподібна модель ціноутворення, гравітаційна модель розподілу.

Ключові слова: інтеграція, телекомунікації, мобільний зв'язок, Інтернет, інформаційні потоки, світове господарство, міжнародне співробітництво.Аннотация

Псарев Георгий Юрьевич “Интеграция Украины в международный рынок телекоммуникаций”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2003.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов участия Украины в процессах международной интеграции телекоммуникационных рынков.

В первом разделе работы определены теоретические основы процесса международной интеграции в телекоммуникационном аспекте. В частности, рассматриваются основные научные взгляды по теме исследования, определены перспективные направления подхода автора к анализу обеспечения интеграции Украины в международный рынок телекоммуникаций, в частности, проведена классификация продуктов телекоммуникационной отрасли, исследуется соответствующий аспект международной интеграции, проведен анализ мотивов, масштабов и ограничений интеграционных процессов национальных рынков телекоммуникаций.

Построение отношений на основах интеграции является наиболее эффективной формой взаимодействия национальных экономик на рынках телекоммуникаций. Способность страны к интеграции в международный рынок телекоммуникаций определяется объективными показателями её развития.

Интеграционное взаимодействие возможно лишь в случае обретения средой международной миграции капитала системной целостности.

Установлена уникальность международной интеграции в телекоммуникационном аспекте. Отличительной чертой рассматриваемого аспекта интеграции является выход системного сотрудничества телекоммуникационных компаний на глобальный уровень с появлением и развитием Всемирной информационной сети Интернет.

Во втором разделе работы анализируются особенности развития и современного состояния национальных и международных рынков телекоммуникаций в странах мира. Результатом проведенного анализа стало выявление факторов, сдерживающих процесс интеграции Украины в международный рынок телекоммуникаций. В частности, доказана ограниченность экстенсивных ресурсов для интеграции, выявлены недостатки институциональной структуры рынка телекоммуникаций Украины, препятствующие эффективному её выходу на международные телекоммуникационные рынки.

Наибольшее кумулятивное значение для развития отечественной экономики сосредоточено в телекоммуникационных секторах мобильных средств, спутниковых каналов передачи данных, а также тех, что отвечают за включение экономики Украины в глобальное информационное пространство Интернет.

...