Порівняльна перевага України в системі виробництва і торгівлі: євроінтеграційний аспект

Размещено на http://allbest.ru

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Порівняльна перевага України в системі виробництва і торгівлі: євроінтеграційний аспект

Кончин Вадим Ігорович

ТЕРНОПІЛЬ-2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Тернопільській академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор

Савельєв Євген Васильович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Філіпенко Антон Сергійович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук

Пашко Євгенія Олександрівна,

Донецький національний університет,

ст. викладач кафедри міжнародної економіки

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

кафедра міжнародної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 20 ” січня 2005 р. об 11 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, Зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, Тернопіль, вул. Львівська, 11

Автореферат розісланий “ 18 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент Б. П. Адамик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування економіки відкритого типу та приєднання до міжнародного поділу праці вимагають від України трансформації її виробничої та торгової структур шляхом подальшої лібералізації процесів у виробничій сфері й міжнародній торгівлі.

Розвиток міжнародної спеціалізації України, з одного боку, потрібно спрямовувати на забезпечення високої конкурентоспроможності українського виробництва в світовій економічній системі за допомогою формування конкурентних переваг, а з іншого - він не має суперечити принципу порівняльної переваги. Дія цього принципу згідно з теорією міжнародної економіки за умов домінуючого міжсекторного характеру міжнародної торгівлі дає змогу забезпечувати максимальні вигоди для країни та оптимальність її міжнародної спеціалізації.

Актуальною проблемою є дослідження сучасного стану і перспектив розвитку міжнародної товарної спеціалізації та порівняльної переваги України в європейському економічному просторі з огляду на взятий українською державою в довготерміновій перспективі зовнішньоекономічний курс на європейську інтеграцію.

Фундаментальні теоретичні праці з проблеми порівняльної переваги і міжнародної спеціалізації країн належать зарубіжним дослідникам Е. Бероне, Ф. Бройсу, А. Гамільтону, E. Гекшеру, Г. Гроссману, А. Деадорффу, А. Діксіту, Р. Дорнбушу, В. Етьєру, П. Кругману, Ф. Лісту, А. Маршаллу, Дж. С. Міллю, В. Норману, Б. Оліну, В. Парето, Дж. Рее, Д. Рікардо, П. Самюельсону, Р. Ф.Тауссігу, Р. Торренсу, Р. Фіндлею, С. Фішеру, Г. Хаберлеру, Е. Хелпману, Дж. Чіпману та іншим.

Разом із цим, методологічні аспекти вимірювання, аналізу та оцінювання порівняльної переваги вивчали такі вчені як Б. Баласса, Р. Балдвін, Г. Боуен, Н. Дхарешвар, Г. Зіберт, В. Істерлі, Х. Клодт, В. Леонтьєв, Е. Лімер, С. Лінднер, К. Маркус, В. Нехру, Л. Свейскаускас, С.Фішер, Л. Фонтан, Б. Хайтгер, К. Шрадер, Р. Штерн та інші. Проблеми державного регулювання та порівняльної переваги досліджували Х. Клодт, П.-Р. Пуф, М. Фрітч, В. Фюрст,Ф. Хайек та І. Шмідт.

При написанні дисертаційної роботи використані теоретичні та аналітичні дослідження з питань міжнародної спеціалізації країни, порівняльної та конкурентних переваг й оптимізації експортно-імпортних відносин між країнами таких вітчизняних вчених як І. Бураковського, Б. Губського, Д. Лук'яненка, В. Мельник, Ю. Пахомова, О. Пиндюк, М. Рубцової, Є. Савельєва, В. Сіденка, С. Соколенка, А. Філіпенка та інших.

Недостатнє обґрунтування вітчизняною наукою необхідності забезпечення принципу порівняльної переваги для української економіки на сучасному етапі розвитку, відсутність розробленої комплексної методики вимірювання порівняльної переваги України з країнами світового господарства, зокрема з країнами євроінтеграційного простору, несистемність у побудові механізмів реалізації порівняльної переваги, яка є основою оптимальної міжнародної спеціалізації міжсекторного типу у відкритій економічній системі, потребують подальшого дослідження в цьому напрямку та обумовлюють вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Тернопільської академії народного господарства і належить до теми “Проблеми міжнародної економіки та перспективи входження України в європейську економічну систему” (державний реєстраційний номер 0103U003580). Зокрема, автор є виконавцем підрозділу “Міжнародна спеціалізація України на основі її порівняльної переваги”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - комплексне оцінювання розвитку порівняльної переваги України та розробка механізму її реалізації в євроінтеграційному просторі. Досягнення цієї мети передбачає виконання низки таких завдань:

здійснити теоретичний аналіз концептуальних підходів щодо визначення сутності та змісту категорії і принципу порівняльної переваги;

проаналізувати основні чинники, які визначають порівняльну перевагу країни при характеристиці її міжнародної виробничої та торгової спеціалізації;

здійснити кількісне та якісне вимірювання факторної забезпеченості, загальної продуктивності праці, структур попиту, факторомісткості та факторної продуктивності виробничих структур України та країн Європи з метою визначення порівняльної переваги нашої країни в сфері виробництва в євроінтеграційному просторі;

оцінити стан міжнародної торгової спеціалізації нашої країни на сучасному етапі, а також розробити класифікацію груп товарів, що становлять торгову структуру країни, за різною основою порівняльної переваги;

встановити взаємозв'язок і сумісність чинників, що визначають порівняльну перевагу України, з її сучасною товарною структурою міжнародної торгівлі в світовому господарстві та в євроінтеграційному просторі; євроінтеграційний україна торговий спеціалізація

визначити ступінь необхідності державного втручання у виробничу сферу і міжнародну торгівлю України для уможливлення функціонування принципу порівняльної переваги;

розробити механізм оптимізації міжнародної спеціалізації України в євроінтеграційному просторі за принципом порівняльної переваги;

визначити шляхи розвитку міжнародної виробничої та торгової спеціалізації України, а також перспективи для природного виявлення нею порівняльної переваги за умови європейської інтеграції.

Об'єктом дослідження є порівняльна перевага України в євроінтеграційному просторі.

Предмет дослідження - механізм реалізації порівняльної переваги як основи для забезпечення оптимальної міжнародної товарної спеціалізації України в євроінтеграційному просторі на сучасному етапі її розвитку.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є положення теорії міжнародної торгівлі та державної промислової політики, наукові теоретичні й аналітичні праці зарубіжних і вітчизняних вчених щодо проблем порівняльної переваги і міжнародної виробничої та торгової спеціалізації країн, статистичні дані Держкомстату України, Євростату, Світового Банку, ООН, Світової організації торгівлі, закони України тощо. В процесі роботи використано такі методи дослідження: логічно-теоретичний (при дослідженні теоретичних основ принципу порівняльної переваги (розділ 1); аналіз і синтез (при характеристиці порівняльної переваги України в її виробничій структурі за окремими чинниками (§ 2.1) та об'єднанні їх у загальну систему при включенні у статистичну кореляційно-регресійну модель перевірки оптимальності міжнародної спеціалізації нашої країни за принципом порівняльної переваги (§ 2.3); статистичний компаративний аналіз (при порівнянні факторної забезпеченості та загальної продуктивності праці України і країн Європи, а також факторомісткості й факторної продуктивності виробничих секторів України та країн євроінтеграційного простору (§ 2.1); статистичний кореляційний аналіз (при дослідженні питання структури попиту та частки зовнішньої торгівлі у ВВП країни з огляду на демографічний розмір країни (§ 2.1.); статистичний кореляційно-регресійний аналіз (при формуванні кореляційно-регресійної моделі перевірки оптимальності міжнародної спеціалізації України за принципом порівняльної переваги в світовому господарстві та євроінтеграційному просторі); економіко-математичні методи (при вимірюванні виявленої порівняльної переваги України в товарній структурі її міжнародної торгівлі з країнами світового господарства, зокрема євроінтеграційного простору (§ 2.2), та при формуванні даних для вищеназваної моделі перевірки (§ 2.3)).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі критичного осмислення класичних і сучасних теорій порівняльної переваги, комплексного аналізу виробничих та торгових структур України та європейських країн автор розробив механізм реалізації порівняльної переваги в євроінтеграційному просторі. Наукову новизну засвідчують такі конкретні наукові результати:

вперше:

на теоретичному рівні запропоновано критерій оптимальності міжнародної товарної спеціалізації, що має домінуючий міжсекторний характер, а також чітке розмежування двох різних, але водночас взаємопов'язаних категорій міжнародної торгівлі: порівняльної переваги та конкурентних переваг країни з огляду на відмінні цілі щодо розвитку міжнародної спеціалізації країни;

розроблено механізм оптимізації міжнародної товарної спеціалізації України за принципом порівняльної переваги в євроінтеграційному просторі, що полягає в створенні належних рамкових умов і забезпеченні відповідних процесів у виробничій сфері та міжнародній торгівлі для отримання нашою країною максимальних вигод в системі міжнародного поділу праці;

обчислено індекси виявленої Україною порівняльної переваги в товарній структурі за міжнародною класифікацією SITC та занесено дані щодо обсягів чистого експорту та індексів виявленої переваги за товарними групами в сектори товарного виробництва економічної діяльності України за класифікацією КВЕД (ІSIC), що дозволяє здійснити перевірку моделей порівняльної переваги для України;

сформовано кореляційно-регресійну модель, що описує взаємозв'язок чинників, які визначають порівняльну перевагу виробничої товарної структури України, та індексів виявленої порівняльної переваги і товарних потоків торгової товарної структури нашої країни з країнами євроінтеграційного простору;

одержали подальший розвиток:

визначення і оцінка чинників, що характеризують різну природу порівняльної переваги, та виявлення порівняльної переваги у факторній забезпеченості та факторній продуктивності України щодо країн євроінтеграційного простору, а також порівняльної переваги секторів товарного виробництва в межах виробничої товарної структури нашої країни;

розробка умов втручання держави у виробничу і торгову структуру країни з відкритою економікою, зокрема вибір державної промислової і торгової політики і типу ринкового стану для реалізації принципу порівняльної переваги в Україні;

оцінка перспектив реалізації порівняльної переваги в Україні, які випливають із сценаріїв альтернативного запровадження “статичної східної” чи “динамічної західної” технологічної моделі розвитку;

удосконалено:

методику комплексного визначення порівняльної переваги для української економіки, яка полягає у застосуванні прийнятих в сучасній західній економічній думці методів аналізу міжнародної спеціалізації країн та використанні міжнародних систем статистичної звітності у виробництві і міжнародній торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнені теоретичні положення і розроблені методологічні підходи до комплексного вимірювання та оцінювання порівняльної переваги, а також сформований механізм реалізації порівняльної переваги для досягнення оптимальної міжнародної товарної спеціалізації України в євроінтеграційному просторі можна використати при формуванні ринковоорієнтованої зовнішньоекономічної та промислової політики держави, економіко-аналітичній та прогностичній роботі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, представництв Європейського Союзу в Україні, управлінь зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрацій, Торгово-промислової палати України, в методологічній роботі Державного комітету статистики України.

Матеріали дисертації застосовують в навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства та інших навчальних закладах України при викладанні курсів “Теорія міжнародної торгівлі” та “Міжнародна торгівля” (довідка № 126-13/746 від 21.06.2004 р. ).

Наукові розробки, що відзначені в Аналітичній записці Сьомої міжнародної наукової конференції - літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: глобалізація і нова економіка - наслідки для Європи і України”, (м. Ялта-Форос, Україна, 18-20 вересня 2002 р., скеровано для практичного використання Президенту України, до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, українських міністерств і відомств, представництв Європейського Союзу в Україні, до посольств держав-членів Європейського Союзу в Україні, Комісії Європейського Союзу (акт про впровадження № 126-17/1034 від 25.11.2002 р.)

Особистий внесок здобувача. Всі представлені в дисертаційні роботі наукові результати автором отримано особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на трьох міжнародних та одній всеукраїнській науково-практичних конференціях: “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії” (м. Ялта-Форос, Україна, 26-28 вересня 2001 р.), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: глобалізація і нова економіка - наслідки для Європи і України” (м. Ялта-Форос, Україна, 18-20 вересня 2002 р.), “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: наука, навчання, освіта - економічні та організаційні аспекти” (Ялта-Форос, Україна, 22-24 вересня 2003 р.), “Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених” (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, м. Київ, 12-13 травня 2004 р).

Результати дослідження обговорювались і отримали позитивну оцінку в дослідницькому відділі І “Економічне зростання, структурна політика та міжнародний поділ праці” Інституту світової економіки (Німеччина, м. Кіль).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць (9 статей автор опублікував одноосібно), у тому числі 1 брошура, 8 статей у фахових наукових журналах і 2 статті в інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 275 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 235 найменувань та 48 додатків, що займають 83 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 171 сторінці, що містить 5 рисунків на 5 сторінках, 3 таблиці на 3 сторінках і блок-схему на 1 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Перший розділ “Порівняльна перевага в системі конкурентних відносин на світовому ринку” присвячений комплексному аналізу теоретичних положень про сутність і зміст категорії та принципу порівняльної переваги. Розглянуто еволюційний розвиток теорії порівняльної переваги, підходи дослідження, а також основні моделі порівняльної переваги, які є актуальними для країн, що розвиваються, при характеристиці їх міжнародної спеціалізації в процесі економічної трансформації та долучення до міжнародного поділу праці.

Дослідивши порівняльну перевагу (comparative advantage) як категорію міжнародної торгівлі, автор зазначає, що вона є фундаментальним аналітичним поясненням вигод від торгівлі, які випливають з міжнародної спеціалізації і поділу праці. Основою порівняльної переваги зі сторони пропозиції є відмінності між країнами в виробничих можливостях, а саме в технології (рікардіанська теорія) або відмінності в забезпеченості факторами виробництва в міжнародному аспекті (теорія Гекшера-Оліна). Навколо цих двох основ і розгорнулась наукова дискусія, яка триває і в даний час.

Було встановлено, що в концепції порівняльної переваги (порівняльних витрат) закладено два підходи дослідження. Перший підхід дозволяє будувати моделі міжнародної виробничої та торгової спеціалізації і служить основою фундаментальних досліджень в дескриптивній (позитивістській) економічній теорії, в якій економічні явища і процеси описуються за допомогою математичного і статистичного апарату. Він є важливим для пояснення порівняльної переваги в межах теорії міжнародної торгівлі. Другий підхід служить для вироблення певних механізмів економічної політики держави щодо розміщення та розподілу ресурсів і факторів виробництва, створення рамкових умов для розвитку виробничої структури країни, а також регулювання міжнародної торгівлі. Цей підхід відіграє важливу роль у приписуваній (нормативній) економічній теорії і використовується здебільшого у таких науках як індустріальна політика та державне регулювання економіки й міжнародної торгівлі зокрема. Автором застосовано в роботі обидва підходи, причому позитивістський підхід значно переважає як це притаманно для методології дослідження порівняльної переваги у світовій науковій практиці.

Проблемою вітчизняної наукової думки при дослідженні міжнародної спеціалізації часто є нечітке розмежування двох різних, але водночас діалектично взаємозалежних категорій міжнародної торгівлі - порівняльної переваги та конкурентних переваг.

Для вирішення проблеми розмежування і взаємозв'язку цих категорій автором запропоновано виділити на теоретичному рівні дві відмінні цілі для країни при формуванні її міжнародної спеціалізації.

Перша мета полягає у забезпеченні чи нарощуванні конкурентних переваг міжнародної торгівлі країни через розвиток конкурентоспроможності вітчизняної продукції окремих суб'єктів господарювання і секторів виробництва на міжнародних ринках, що зрештою є одним із показників конкурентоспроможності країни. У цьому випадку об'єктом, на який направлені розвиток і формування державою конкурентних переваг, на макрорівні є країна, на мезорівні - сектори економіки (виробництва) цієї країни, на мікрорівні - фірми, що створюють основу національної економіки країни.

Другою метою для країни з міжсекторним характером міжнародної спеціалізації, який притаманний і для України, є реалізація принципу порівняльної переваги. Предметом тут стає не процес формування конкурентоспроможності вітчизняних товарів або забезпечення конкурентоспроможності країни та певних її секторів економіки на іноземних ринках (конкурентні переваги), а досягнення кращого стану міжнародної товарної структури країни з певною країною (групою країн) із врахуванням їхніх кривих виробничих можливостей та узгодженості взаємних пропозиції і попиту з метою отримання більших вигод від міжнародної торгівлі. Об'єктом для дослідження порівняльної переваги країни є порівняння факторної забезпеченості, технології виробництва, факторної продуктивності, факторних та товарних цін, структури попиту (смаків, преференцій) однієї країни з аналогічними показниками іншої країни (групи країн) на макрорівні, або порівняння факторомісткостей, технологій виробничих процесів, факторних продуктивностей, факторних цін окремих вітчизняних секторів виробництва з аналогічними секторами іншої країни (групи країн). На мікрорівні таке порівняння вбачається громіздким і в світовій науковій практиці не здійснюється, хоча чинники мікрорівня опосередковано можуть впливати на стан порівняльної переваги.

Принцип порівняльної переваги служить базисом для інтенсифікації міжнародної торгівлі між країнами з відмінними між собою виробничими та торговими структурами, а також структурами попиту і його реалізація забезпечує оптимальність міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру. Автором визначено критерій оптимальності міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру, який передбачає узгодженість між собою трьох ланок: 1) відносної факторозабезпеченості країни, 2) відносної факторомісткості та технології виробництва, 3) міжнародної торгівлі країни. Це означає, що країна, яка відносно краще забезпечена певним фактором виробництва, повинна виявляти порівняльну перевагу у тих секторах виробництва, які характеризуються відносно більшою місткістю цього фактору. Водночас необхідно створити умови для перманентного покращення технології виробництва переважно в тих секторах, де залучається відносно більше того фактору, яким порівняно краще забезпечена країна. Країна з міжсекторною спеціалізацією для забезпечення більших вигод як для себе, так і для торгових партнерів повинна торгувати здебільшого товарами секторів виробництва з вищевказаними ознаками.

Аналізуючи категорію конкурентних переваг країни, автор стверджує, що в період розвитку міжсекторної міжнародної спеціалізації їх нарощування не повинно здійснюватись всупереч принципу порівняльної переваги. Тобто держава, яка ставить за мету збільшення конкурентоспроможності торгової структури країни і її окремих товарів, повинна постійно вивчати порівняльну перевагу в країні і забезпечувати в першу чергу розвиток тих секторів виробництва, де залучається відносно більше фактору, який порівняно краще наявний у країні. Держава повинна також забезпечувати сприятливі умови торгівлі товарами, що вироблені в цих секторах. Якщо вона з певних мотивів визначає пріоритетними інші сектори виробництва чи торгові товари, тоді для країни зменшуються шанси досягати більших вигод від міжнародної торгівлі, а міжнародна спеціалізація стає неоптимальною.

Оскільки в роботі досліджуються два види міжнародної спеціалізації - виробнича та торгова спеціалізація, то вбачається доцільним розгляд для кожного з них окремої категорії порівняльної переваги.

Фактична порівняльна перевага (comparative advantage)- це та перевага, якою володіє країна при порівнянні її факторної забезпеченості, факторомісткості та технології виробництва з аналогічними показниками іншої країни (групи країн). Отже, вона визначає виробничу спеціалізацію країни.

Виявлена країною порівняльна перевага (revealed comparative advantage) є важливим індикатором, який показує, у торгівлі якими товарами країна має відносно кращі позиції в межах своєї торгової товарної структури або при порівнянні торгових структур між країнами. Якщо виявлена країною порівняльна перевага відповідає фактичній порівняльній перевазі країни, то лише в цьому випадку буде діяти принцип порівняльної переваги.

Автором обрано і представлено новорікардіанські моделі та моделі відмінної факторної забезпеченості порівняльної переваги, які найкращим чином здатні описати стан і розвиток міжнародної спеціалізації трансформаційної країни в процесі інтенсифікації її виробничо-торгової кооперації та поглиблення інтеграційних процесів з країнами європейського економічного простору. Вони є основою для проведення аналітичного дослідження, результати якого викладено у другому розділі.

У другому розділі “Оцінка порівняльної переваги України в євроінтеграційному просторі” значної уваги приділено питанням міжнародної виробничої і торгової спеціалізації України в європейському економічному просторі. Дослідивши процеси розвитку міжнародної спеціалізації в країнах ЄС з кінця 90-х років ХХ ст., автором зазначено, що при поглибленні інтеграційних процесів відбувається вирівнювання факторних і товарних цін, згідно з моделями Гекшера-Оліна-Самюельсона і Гекшера-Оліна-Ванека. Міжсекторна спеціалізація стає щораз подібнішою між країнами інтеграційного об'єднання. Вирівнювання цін не дає змоги використовувати класичну цінову порівняльну перевагу всередині регіону, оскільки на зміну приходить внутрісекторна торгівля. Відбувається загострення проблем на товарних і факторних ринках, що пояснюється специфікою капіталістичного способу виробництва. Залучення територіально ближчих країн в інтеграційні процеси і розвиток економічної кооперації з новими сусідніми країнами забезпечуватиме країнам ЄС подальше використання принципу порівняльної переваги, поступове відкриття нових привабливих індустріальних ринків та ринків збуту. Якщо економічна кооперація передбачає заходи, спрямовані на послаблення дискримінації між країнами, то інтеграція охоплює заходи, спрямовані на повне усунення дискримінації. Послаблення останньої при міжнародній економічній кооперації хоча і зумовлює вплив на товарні та факторні ціни, але не дає змоги повністю їх вирівняти. З огляду на сучасний стан економічного розвитку України автор вважає, що її виробнича і торгова співпраця з країнами, задіяними в обслуговуванні євроінтеграційного простору, матиме найближчим часом характер кооперації, міжнародна спеціалізація між Україною та цими країнами залишатиметься міжсекторною. Принцип порівняльної переваги є при цьому головним, а інтенсифікація виробничих і торгових відносин нашої країни в даному просторі може досягатись шляхом послаблення дискримінації з країнами.

Автором здійснено комплексний аналіз чинників, що характеризують фактичну порівняльну перевагу, закладену у факторній забезпеченості та виробничій структурі України в світовому господарстві, зокрема в євроінтеграційному просторі, а також зосереджено увагу на методиках їх кількісного та якісного вимірювання. Автор виділив таких шість чинників, які є визначальними при характеристиці (фактичної) порівняльної переваги трансформаційної країни: а) розмір країни за демографічним, географічним та економічним критеріями; б) ступінь інтегрованості економіки у певну економічну систему; в) структура попиту; г) продуктивність праці та капіталу; д) забезпеченість фізичним капіталом (відношення капітал-праця); е) забезпеченість технологічним та людським капіталом. Ці чинники здатні посилювати чи послаблювати порівняльну перевагу або взагалі змінювати її рух, а отже, впливати на стан і характер міжнародної виробничої та торгової спеціалізації певної країни.

Шляхом обробки офіційних та розрахункових даних національних і міжнародних статистичних організацій автором здійснено компаративний статистичний аналіз чинників, що визначають порівняльну перевагу, для України та країн євроінтеграційного простору. На основі цих чинників охарактеризовано факторні забезпеченості і ступінь розвитку виробничих структур вищезазначених країн.

В дисертаційній роботі проведено також деталізований аналіз торгової структури України щодо світового господарства й окремо країн євроінтеграційного простору на основі обчислених автором індексів виявленої порівняльної переваги (RCA) за класифікацією SITC Rev.3 за період з 1996 по 2000 та 2002 рр. В таблицях 1 і 2 представлено товарні групи, за якими Україна в найбільшій мірі виявила порівняльну перевагу у міжнародній торгівлі в світовому господарстві та з країнами євроінтеграційного простору.

Автором на основі кореляційно-регресійного аналізу було встановлено взаємозв'язок чинників, що визначають фактичну порівняльну перевагу, із торговою структурою України з метою виявлення, чи наша країна керується принципом порівняльної переваги при веденні міжнародної торгівлі товарами. В модель залучено дві результативні ознаки, які описують товарну структуру міжнародної торгівлі на певний період, а саме індекс виявленої порівняльної переваги (RCA) і чистий експорт у вартісному вимірі (Netexp), а також сім основних чинників, що визначають порівняльну перевагу і впливають на результативні ознаки: 1) співвідношення капітал/праця виробничого сектору (К_L); 2) співвідношення кваліфікованих працівників І-ІІ рівнів акредитації до загальної чисельності зайнятих у виробничому секторі (L2_L); 3) співвідношення кваліфікованих працівників ІІІ-ІV рівнів акредитації до загальної чисельності зайнятих у виробничому секторі (L3_L); 4) валові внутрішні витрати на НДДКР на одного зайнятого у виробничому секторі (GER&D_L); 5) відношення наукового персоналу (докторів та кандидатів наук та науковців), задіяного в проведенні НДДКР, до загальної чисельності зайнятих виробничого сектору (L4_L); 6) продуктивність праці на одного зайнятого (h1); 7) продуктивність капіталу на одного зайнятого (h2) тощо.

Таблиця 1

Найвищі індекси виявленої порівняльної переваги України в її загальній торговій структурі стосовно країн світу *

Таблиця 2

Найвищі індекси виявленої порівняльної переваги України в її загальній торговій структурі стосовно країн євроінтеграційного простору * * Розраховано автором на основі даних Комітету Торгівлі ООН

Для формування кореляційно-регресійної моделі використані дані Держкомстату України за 2002 р. щодо виробничої структури української економіки (КВЕД 01,02, 10-40) та трицифрових даних міжнародної торгівлі України зі світом, країнами євроінтеграційного простору, зокрема ЄС-15 за міжнародною товарною класифікацією SITC Rev.3. ООН. За умов належності товарних груп торгових товарів до тих чи інших видів економічної діяльності в дослідженні здійснено проектування масиву трицифрових даних SITC на масив двоцифрових даних КВЕД.

Розраховані автором параметри рівняння множинної регресії з урахуванням проблеми мультиколінеарності дали можливість визначити особливості міжнародної спеціалізації України:

RCA (Україна - світове господарство) = 1,521 - 0,727K_L - 0,022 L3_L+0,00096h2;

Netexp (Україна - світове господарство) = 14 3285 - 77360K_L - 0,022L3_L+318, 172 h2;

RCA (Україна -країни євроінтегр. простору) = 0,243 +0,219K_L- 0,260L3_L+ 0,0011h2;

Netexp (Україна - країни євроінтегр. простору) = - 13 846+ 9407,279 K_L-17003 L3_L+

+ 129,995h2;

RCA (Україна - ЄС-15) = 0,183+ 0,170 K_L- 0,344L3_L+0,0018 h2;

Netexp (Україна - ЄС-15) = -31206+5223,470 K_L- 14477L3_L+ 107,079 h2.

Коефіцієнти детермінації для торгових відносин України зі світовим господарством підтвердили, що виявлена порівняльна перевага для міжнародної торгівлі нашої країни в світовій економічній системі на 69,7%, або при уникненні проблеми мультиколінеарності на 60,4% залежить від чинників, що визначають порівняльну перевагу. Із семи чинників найважливішим є співвідношення капітал/праця - 58,5%. Вплив решти шести чинників є не настільки вагомим.

Україна в світовому господарстві керується принципом порівняльної переваги. Будучи країною, що характеризується відносно більшою забезпеченістю фактором праця, Україна здебільшого має тенденцію експортувати в світове господарство працемісткі товари. На цей тренд вказують від'ємні коефіцієнти кореляції чинників з результативними ознаками.

Щодо людського капіталу, який позначається через L2_L, L3_L, L4_L, а також технологічний капітал GER&D і L4_L, то Україна експортувала до країн світу скоріше товари з меншим його залученням. На цей тренд вказують від'ємні коефіцієнти кореляції чинників з результативними ознаками. Україна в світовому господарстві експортувала в 2000 та 2002 рр. скоріше товари з низькою продуктивністю праці (від'ємні коефіцієнти кореляції) і одночасно з високою продуктивністю капіталу. Українські товари з низькою продуктивністю праці готові нині імпортувати переважно Росія, країни СНД та азійські країни. Оскільки експорт України за обсягами більшою мірою залежить у сукупності від цих країн, то наявність попиту на товари з низькою продуктивністю праці створює негативні ефекти для реформування виробничої структури нашої держави, гальмує впровадження нових технологій, структурних зрушень і вдосконалення експортної та імпортної структур з огляду на технологічний злам у сучасному світовому господарстві. Множинний кореляційно-регресійний аналіз підтвердив, що регресійне рівняння для міжнародної торгівлі України з країнами світу задовольняє гіпотезу про невипадкову природу характеристик, що оцінюються.

Проведений кореляційно-регресійний аналіз виробничої та торгової структури України показав, що наша країна, яка забезпечена відносно більше фактором праця, у міжнародній торгівлі з країнами євроінтеграційного простору, зокрема з ЄС-15 експортувала здебільшого капіталомісткі товари, на що вказують додатні коефіцієнти кореляції між K_L та результативними ознаками RCA i Netexp. За таких умов постулати теорії Гекшера-Оліна не знаходять свого підтвердження.

Крім цього, Україна експортувала у вищезазначені країни скоріше товари з високою продуктивністю праці та капіталу, на що вказують додатні коефіцієнти кореляції.

Наша країна має тенденцію експортувати в Європу, так само як і в країни світу, низькотехнологічні товари та товари з меншою місткістю людського капіталу, оскільки взаємозв'язок між чинниками і результативними ознаками є оберненим. Сформована кореляційно-регресійна модель для міжнародної торгівлі України з країнами євроінтеграційного простору та зокрема ЄС-15 має випадкову природу характеристик, оскільки зв'язок між виявленою порівняльною перевагою (чистим експортом) та чинниками, що визначають порівняльну перевагу, є неістотним.

Таким чином, виявлена порівняльна перевага та чистий експорт України в євроінтеграційному просторі практично не залежать від чинників, що визначають порівняльну перевагу. Тому необхідним кроком дослідження стала розробка економічного механізму для уможливлення реалізації принципу порівняльної переваги з метою забезпечення для України оптимальної міжнародної спеціалізації в євроінтеграційному просторі.

У третьому розділі “Економічний механізм оптимізації міжнародної товарної спеціалізації України в євроінтеграційному просторі за принципом порівняльної переваги” піднято проблему вибору промислової та торгової політики держави для оптимального розвитку порівняльної переваги України. Ринковий стан економіки виконує роль рамкових умов як для розвитку порівняльної переваги окремих ланок міжнародної спеціалізації країни, так і для забезпечення принципу порівняльної переваги в цілому. Лише створивши належне рамкове середовище для розвитку порівняльної переваги, можна розробляти механізм оптимізації міжнародної товарної спеціалізації України в євроінтеграційному просторі.

Проблемою є встановлення того, чи для країни краще, щоб порівняльна перевага в системі виробництва і торгівлі виявлялась сама по собі під дією функціональної ринкової конкуренції, яка передбачає природну реалокацію факторів виробництва у продуктивніші виробничі сектори та стимули з боку самих підприємців до перманентних змін у технології виробництва без будь-яких обмежуючих дій державних органів, чи, можливо, для забезпечення більшого добробуту країни порівняльна перевага має формуватись за допомогою активної економічної політики держави. Виходячи з цього, автор констатує факт дуалістичного впливу державного втручання на розвиток порівняльної переваги. Оптимальність вибору між вільним ринком та активною економічною політикою держави з метою формування порівняльної переваги залежить від стану продуктивних сил країни, її історично-економічного розвитку, суспільно-економічної формації, геополітичного розташування, політичного режиму, зовнішньоекономічних та політичних пріоритетів держави, а також від ступеня залучення країни в процеси глобалізації та регіоналізації. На основі аналізу важливих механізмів державної економічної політики, мотивів їх застосування при регулюванні системи виробництва і міжнародної торгівлі країни та їхніх ефектів на порівняльну перевагу, автором наголошено, що процес формування державою порівняльної переваги другої та третьої ланок міжнародної спеціалізації не відповідає постулатам як досконалої, так і функціональної ринкової конкуренції, а тому не дає змоги забезпечити принцип порівняльної переваги та оптимальності міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру в трансформаційній економіці.

Запропонований автором механізм оптимізації міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру для України як трансформаційної економіки, що може долучитись до обслуговування євроінтеграційного простору, подано на рис. 1.

Для наявності і зростання попиту з боку країн євроінтеграційного простору на вироблені українські товари наша виробнича структура має ставати частиною спільної виробничої системи цього простору. Це потребує від України здійснення рішучих кроків щодо створення зон вільної торгівлі як з ЄС, так і з країнами-кандидатами, реалізації членства в СОТ, а також проведення структурних реформ і наближення технології процесів виробництва до загальноприйнятої в цьому просторі технології. Отримання ефективнішої технології Заходу, згідно з новорікардіанськими теоріями та новою теорією торгівлі, в середньотерміновому періоді має безпосередньо впливати на зростання платоспроможного попиту (а отже, більшої схильності до імпортування) в Україні шляхом пристосування рівнів заробітної плати до зростаючої продуктивності праці з огляду на міжнародну конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

В свою чергу, зростання платоспроможного попиту буде впливати на подальші процеси зміни технології в Україні, в чому і полягає діалектичний взаємозв'язок цих двох явищ. Запровадження технології виробництва Заходу в українських умовах в коротко- та середньотерміновому періоді найкращим чином реалізовуватиметься шляхом її інтернаціоналізації, а не одностороннього перейняття чи імітування вітчизняним капіталістом, що вже нині зумовлює якісні диспропорції та невідповідність виробленої продукції прийнятим на Заході стандартам. Слід урахувати при цьому теорію “кривої набуття досвіду”, що передбачає навчання і перейняття навичок на міжнародному рівні. Інтернаціоналізація технології в Україні має також в середньотерміновому періоді перманентно отримувати імпорт фізичного та технологічного капіталу Заходу, що дасть змогу зменшити хронічний дефіцит капіталу в нашій країні. Неокласична теорія передбачає, що саме в тих країнах, де більші обсяги фізичного та технологічного капіталу і де вищим є органічне поєднання його двох видів, там вищою є продуктивність праці. У міжнародній торгівлі умовами для зміни технології в Україні є забезпечення вільного руху товарів і факторів виробництва та наближення смаків і преференцій між країнами всередині євроінтеграційного простору з участю України.

Основними умовами для зміни технології виробництва та її інтернаціоналізації, а також для оптимізації міжнародної спеціалізації України за принципом порівняльної переваги, є ринкове встановлення цін на фактори виробництва під дією функціональної ринкової конкуренції. В нашій країні надалі наявний прихований привілей держави на регулювання цінового механізму. Світова спільнота, провідні міжнародні організації, в т. ч. і Європейська Комісія, не можуть дотепер визнати Україну країною з ринковою економікою здебільшого з цих мотивів.

З огляду на вищесказане автор вважає, що українська держава для пожвавлення зміни технології виробництва та оптимізації на цій основі міжнародної спеціалізації має провадити в період трансформації економічну політику, орієнтовану на пропозицію.

Якщо завданням України є досягнення оптимальної міжнародної спеціалізації в євроінтеграційному просторі за принципом порівняльної переваги, то поряд із вирішенням питань щодо забезпечення функціональної ринкової конкуренції, лібералізації факторних цін і здійснення технологічного переозброєння потрібно вже сьогодні оптимізовувати і торгову структуру нашої країни. Розвиток порівняльної переваги країни може в повній мірі бути реалізованим, якщо держава провадить політику вільної торгівлі.

Україна нині має змогу вибирати між статичною східною та динамічною західною технологічними моделями розвитку. Міжнародна торгівля нашої країни за умов східної технологічної моделі в середньо- та довготерміновій перспективі не буде визначатись принципом порівняльної переваги, оскільки держава покладеться на ефект зростаючого масштабу та експортні ринки євразійського регіону, а також зробить акцент на соціальну політику кейнсіанського зразка. Статична “східна модель” уможливлює для України забезпечення переваг від масового виробництва, результати якого (у вигляді зростаючих обсягів експорту) мають зменшувати виробничі витрати. Масове виробництво має компенсувати наявність високої частки вже залучених виробничих факторів і ресурсів у виробничий процес і не виключати можливість додаткового залучення останніх у цей процес за умов незмінного способу виробництва. При цьому можна вирішити одне з найголовніших завдань держави - підтримання зайнятості та недопущення зростання безробіття. Проте в довготерміновій перспективі Україна може зіткнутись з неоптимальними міжнародною виробничою та торговою спеціалізацією, а також неоптимальною виявленою порівняльною перевагою з огляду на світову кризу перевиробництва, проблеми жорсткої міжнародної конкурентної боротьби, прийняття в процесі глобалізації іншими трансформаційними країнами швидше за Україну переміщеного з індустріально розвинутих країн виробництва, яке характеризується зрілою фазою життєвого циклу товару.

Динамічна “західна модель” зорієнтована від самого початку на наявність економічної проблеми обмежених ресурсів для України і тому передбачає перманентне вдосконалення процесу виробництва. Останнє враховує також регулярні перегляд і визначення оптимальної кількості у виробничому процесі фактору праця з огляду на принцип порівняльної переваги, а також проблеми посилення міжнародної конкуренції та насичення ринків. Важливим результатом при цьому має бути зменшення витрат на основі зміни способу виробництва, а отже, забезпечення зростання факторної порівняльної переваги країни за тими чи іншими групами товарів.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення проблеми порівняльної переваги та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо формування механізму оптимізації міжнародної товарної спеціалізації України за принципом порівняльної переваги в євроінтеграційному просторі, який полягає в створенні належних рамкових умов і забезпеченні відповідних процесів у виробничій сфері і міжнародній торгівлі для отримання нашою країною максимальних вигод в системі міжнародного поділу праці. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Порівняльна перевага - це одна з головних засад міжнародної спеціалізації міжсекторного та вертикально внутрісекторного характеру, що ґрунтується на відмінностях між країнами у виробничих можливостях, а саме у технології виробництва (рікардіанська та новорікардіанська теорія), або відмінностях у факторній забезпеченості між країнами та відмінностях у факторомісткості їхніх виробничих секторів (теорія Гекшера-Оліна та теорія пропорцій нових факторів), і здатна описувати місце та роль країн в системі міжнародного поділу праці.

2. Принцип порівняльної переваги є базисом для інтенсифікації міжнародної торгівлі між країнами з відмінними між собою виробничими та торговими структурами, а також структурами попиту. Крім цього, реалізація цього принципу забезпечує оптимальність міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру. Критерієм оптимальності для міжнародної спеціалізації країни в цьому разі має бути узгодженість між собою трьох ланок: а) відносної факторної забезпеченості країни, б) відносної факторомісткості та технології виробництва секторів, в) міжнародної торгівлі країни.

3. Результати аналізу факторної забезпеченості України та країн євроінтеграційного економічного простору підтвердили, що перша порівняно краще забезпечена фактором праця. Крім цього, Україна все ще має значний нагромаджений потенціал людського капіталу, який в останні роки розвивався недостатньою мірою через повільні структурні зміни в економіці, низький рівень ВВП на особу в умовах низького економічного зростання, неоптимальну систему перерозподілу доходів та надання пільг і субсидій, штучне підтримання рівня зайнятості в депресивних видах виробництва (наприклад, текстильній промисловості, сільському господарстві, вугільній та інших видобувних промисловостях тощо). Водночас, Україна відносно гірше, порівняно з країнами євроінтеграційного простору, забезпечена фізичним та технологічним капіталом.

Таким чином, Україна на сучасному етапі економічного розвитку з огляду на структуру взаємних пропозиції та попиту, а також на теоретичні засади теорії міжнародної торгівлі має гіпотетично виявляти порівняльну перевагу щодо країн євроінтеграційного простору в працемістких товарах Гекшера-Оліна та ресурсних (рікардіанських) товарах. У довготерміновому періоді при вчасно проведеній державою ефективній економічній політиці та залученні країни в обслуговування євроінтеграційного простору можуть бути забезпечені можливості для розвитку порівняльної переваги у виробничих секторах економіки з високою часткою нагромадженого людського та людського технологічного капіталу, передусім у секторах 24 “Хімічне виробництво”, 33 “Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів та годинників”, 29 “Виробництво машин та устаткування”, зокрема 35.3 “Будування повітряних та космічних літальних апаратів”.

4. Результати порівняльного аналізу продуктивності праці та зарплатомісткості продуктивності праці України з країнами “ширшої Європи” показали, що продуктивні сили як традиційних країн ЄС, так і його нових членів перебувають у зовсім іншій площині розвитку, ніж в Україні. Слід говорити про порівняно недорозвинуті виробничі відносини в нашій країні, що ставить під сумнів можливість досягнення рівня країн євроінтеграційного простору в середньотерміновій перспективі. Проте наявність порівняно низьких заробітних плат в Україні може забезпечити для неї за умов зростання реальної продуктивності праці порівняльну перевагу в міжнародній торгівлі у багатьох виробничих секторах.

5. На сучасному етапі Україна в міжнародній торгівлі з країнами євроінтеграційного простору виявляє порівняльну перевагу скоріше за капіталомісткими товарами Гекшера-Оліна з високою енергомісткістю та ресурсними (рікардіанськими) товарами. Цей факт вказує частково на підтвердження парадоксу Леонтьєва у межах теорії пропорцій нових факторів.

6. Результати побудованої кореляційно-регресійної моделі перевірки оптимальності міжнародної спеціалізації України з країнами євроінтеграційного простору підтвердили, що міжнародна торгівля нашої країни щодо цих країн не визначається принципом порівняльної переваги. Це пояснюється такими діалектично взаємопов'язаними причинами:

а) використанням застарілих технологій виробничих процесів, що відображається у порівняно низькому рівні продуктивності праці;

б) відносно більшим зростанням у виробничих секторах заробітних плат порівняно зі зростанням продуктивності праці;

в) наявністю чинників, що суттєво порушують природні економічні процеси і особливо пов'язані з внутрішньою та зовнішньою економічною політикою протекціонізму в сфері виробництва та міжнародної торгівлі;

г) невизначеністю щодо декларованого зовнішньоекономічного курсу України, що призводить до зволікання інтеграції української виробничої системи в європейський економічний простір та з огляду на це до низької інтенсивності економічної кооперації нашої країни з країнами цього простору.

7. В Україні, де сформувалась олігопольна економічна система закритого типу, яка характеризується значним поєднанням інтересів бізнесу та державних органів, провадиться політика, орієнтована на попит та соціальний захист населення за відсутності сигналів до зростання реальної продуктивності праці. Механізм функціонування укладеної Угоди про утворення Єдиного економічного простору (ЄЕП), суперечить правилам СОТ та ЄС і порушує об'єктивні економічні закони, насамперед закон вартості через запланований механізм цін на сировинні та енергетичні ресурси, які в кілька разів нижчі за світові, що забезпечуватиме відповідно нижчу собівартість продукції без достатніх для трансформаційного процесу якісних змін фактору праця. За цих умов забезпечення принципу порівняльної переваги України в європейському економічному просторі є неможливим і це буде ставити під сумнів подальші успіхи декларованого українською державою шляху до євроінтеграції.