Таргетування інфляції в європейських країнах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Цивілізаційний розвиток на сучасному етапі дає підставу стверджувати, що поряд із процесами глобалізації світової економіки і транснаціоналізації виробничої діяльності в світовому господарстві відбуваються процеси утвердження нових демократичних, соціальних та гуманітарних цінностей, в основу яких покладені інтереси людини. Такі зміни породжують необхідність застосування нових методів, механізмів та режимів макроекономічної політики. Грошово-кредитне регулювання є важливою складовою в системі економічної політики держави. Тому актуальною проблемою сьогодення є винайдення найбільш ефективної моделі грошово-кредитного регулювання, яка б відповідала вимогам та цінностям постіндустріального соціально-орієнтованого суспільства.

Починаючи з 1990 року, в ряді розвинутих країн, у тому числі у Великобританії, Канаді, Швеції, Фінляндії, Новій Зеландії та інших, найбільш прогресивною тенденцією в галузі грошово-кредитного регулювання стало використання режиму таргетування інфляції. В другій половині 1990-х років центральні банки країн з перехідною економікою, зокрема, Чехії, Польщі, Угорщини тощо, також почали впроваджувати таргетування інфляції.

Зазначені об'єктивні тенденції обумовили необхідність порівняльного аналізу різних теоретичних моделей грошово-кредитної політики з метою вибору найбільш ефективної з них. Результати даного аналізу вказують на те, що на сучасному етапі розвитку економічної думки таргетування інфляції є оптимальною моделлю грошово-кредитної політики для країн з розвинутою ринковою економікою.

Актуальним залишається питання практичної імплементації режиму таргетування інфляції і дослідження результатів його використання шляхом ґрунтовного аналізу і узагальнення проблем, які виникали під час впровадження цього режиму в різних країнах. Необхідно також оцінити та порівняти ефективність політики таргетування інфляції в розвинутих та перехідних економіках.

У зв'язку з планами Національного банку України перейти в перспективі на режим прямого таргетування інфляції для вітчизняної науки є актуальним питання про можливість та доцільність такого переходу.

Однак слід зазначити, у вітчизняній науковій літературі бракує ґрунтовних комплексних досліджень щодо вироблення стратегії і тактики грошово-кредитного регулювання в сучасних умовах, а також досліджень з питань адаптації досвіду країн з розвинутою ринковою економікою до країн із перехідною економікою.

Вагомість зазначеної проблеми, необхідність її вирішення та актуальність зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджуються.

Мета і завдання дослідження полягає у виявленні переваг та недоліків режиму таргетування інфляції в умовах розвинутої ринкової економіки і в умовах перехідної економіки, узагальненні та систематизації принципів грошово-кредитної політики європейських країн, що практикують таргетування інфляції, і забезпеченні теоретичної і методологічної основи для оцінки можливості та доцільності використання даної моделі грошово-кредитної політики в Україні.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати підходи представників різних економічних шкіл та течій до питання регулювання інфляції при визначенні економічної політики держави;

- визначити пріоритетність цілей та завдань грошово-кредитної політики в системі загальноекономічної політики держави;

- визначити механізми впливу грошово-кредитної політики на інфляцію та інші макроекономічні показники;

- порівняти модель таргетування інфляції з іншими можливими моделями грошово-кредитної політики;

- виявити критерії оптимальної інституціональної структури органів грошово-кредитного регулювання в режимі таргетування інфляції;

- провести аналіз механізмів впровадження і використання режиму таргетування інфляції в розвинутих європейських країнах і в країнах з перехідною економікою;

- проаналізувати сучасний стан економіки України і дати оцінку її готовності до запровадження режиму таргетування інфляції;

- дати рекомендації щодо ефективної підготовки до впровадження режиму таргетування інфляції в Україні.

1. Концептуальні основи формування і реалізації грошово-кредитної політики

Розкриваються основні концепції та теорії, які складають теоретичне підґрунтя для аналізу процесу грошово-кредитного регулювання, визначення його характерних рис в країнах з розвинутою та перехідною економікою. Здійснено теоретичне осмислення ролі грошово-кредитної політики в системі економічного регулювання держави, розглянуті її цілі, інструменти, методи і механізми. Ретроспективно проаналізовані зміни уявлень про її сутність та функції в процесі розвитку економічної думки.

Цей аналіз також дозволив виявити зміну уявлень про сутність і роль інфляції в економіці. Так, представники класичної школи вважали, що рівень цін залежить від кількості грошей в обігу, а динаміка цін ? від коливань попиту і пропозиції товарів. Дж. Кейнс висловив думку про те, що зростання цін зумовлюється підвищенням попиту, яке є наслідком повного використання виробничих потужностей. Послідовники кейнсіанської школи дотримувались ідеї про обернену залежність між зростанням цін і безробіттям, тому вони розглядали помірну інфляцію як плату за повну зайнятість. Представники монетаристської теорії стверджували, що ціни залежать від кількості грошей в обігу. Монетаристи стали першими, хто проголосив, що контроль за інфляцією має бути головним завданням економічної політики. Вони дотримувалися думки, що регулювання оптимального рівня виробництва та зайнятості може здійснюватися економікою самостійно, через механізм ринкової рівноваги. Крім того, монетаристи вважали, що норма відсотка визначається кількістю грошей в обігу і не може бути об'єктом державного регулювання. Монетаристи-неокласики, вважали, що ціни можна легко регулювати через механізм раціональних очікувань, які формуються після оголошення основних напрямків грошово-кредитної політики. Монетаристи-градуалісти також дотримувалися ідеї вільного коливання цін під впливом інфляційних очікувань, але вказували на те, що цей процес є досить повільним і поступовим. Ще одна монетаристська течія монетаристів-прагматиків висунула тезу про прямий зв'язок між спадом виробництва і зростанням темпів інфляції. На їх думку, економічна політика держави не повинна обмежуватися політикою у грошово-кредитній сфері. Представники так званого оновленого кейнсіанства дійшли висновку, що головними завданнями економічного регулювання є високий рівень виробництва та зайнятості, а контроль за інфляцією є додатковим завданням. Антимонетаристська течія економічної думки, по суті, поєднує елементи декількох попередніх шкіл, зокрема її представники, як і монетаристи, говорять про те, що контроль за інфляцією повинен бути головним завданням економічної політики. В той же час, антимонетаристи погоджуються із неприйнятною для монетаристів ідеєю кейнсіанства про те, що високий рівень виробництва та зайнятості може забезпечуватися державою шляхом безпосереднього регулювання економічних процесів.

Показано, що практично всі сучасні теорії грошово-кредитного регулювання називають одним з основних завдань грошово-кредитної політики втримання інфляції на стабільному низькому рівні.

Зроблено висновок, що кожна теорія, як правило, найкраще працює в той час, коли вона створена, але вимагає змін і доповнень з появою нових економічних явищ, що не можуть бути нею адекватно пояснені.

Дослідження концептуальних положень основних теорій грошово-кредитного регулювання дозволило обґрунтувати важливість ролі і місця грошово-кредитної політики в загальноекономічній політиці держави. У дисертації зроблено наголос на тому, що теоретико-методологічна проблема визначення стратегії грошово-кредитної політики є досить складною та багато в чому дискусійною і суперечливою у світовій економічній науці, що зумовлено відсутністю єдиної точки зору на визначення найбільш ефективних методів досягнення цілей загальноекономічної політики та місця грошово-кредитної політики в їх досягненні.

На основі аналізу цілей грошово-кредитної політики, проголошених центральними банками різних європейських країн, показано, що метою діяльності більшості центральних банків є підтримання цінової стабільності. На думку автора, в сучасних умовах, особливо в країнах, що використовують режим таргетування інфляції, можна говорити про перерозподіл пріоритетності окремих цілей між загальноекономічною і грошово-кредитною політикою. Так, досягнення сталого економічного зростання та зниження рівня безробіття найчастіше стають найбільш пріоритетною метою загальноекономічної політики, а підтримання стабільної низької інфляції є найбільш пріоритетною метою грошово-кредитної політики. Такий підхід є відмінним від поширеного принципу „магічного трикутника”, в якому всі три вказані цілі є рівнозначними за своєю пріоритетністю для грошово-кредитної політики.

Співвідношення цілей грошово-кредитної політики з системою пріоритетів економічної політики в країнах з ринковою економікою дозволяє говорити про необхідність узгодження цілей грошово-кредитної політики та напрямів загальноекономічної політики держави. Виходячи з об'єктивних можливостей грошово-кредитної політики, її стратегічною ціллю повинно бути підтримання стабільного низького рівня інфляції. В режимі таргетування інфляції такі цілі, як підвищення рівня зайнятості та підтримання темпів економічного зростання, повинні бути стратегічними цілями загальноекономічної політики держави. Підтримання вказаних цілей методами грошово-кредитної політики повинно здійснюватися лише в тому обсязі, який не загрожує надмірним зростанням інфляції.

В дисертації також показано, на прикладі Європейського центрального банку, що центральний банк може декларувати дещо нетрадиційні цілі своєї грошово-кредитної політики, такі як „підтримка принципів відкритої ринкової економіки, вільної конкуренції та ефективного розподілу ресурсів”.

В роботі дається авторське визначення таргетування інфляції як особливої моделі (framework) грошово-кредитної політики, що характеризується публічним проголошенням середньо- та/або довгострокового цільового орієнтира інфляції і одночасною або поступовою відмовою від встановлення будь яких-інших середньо- та/або довгострокових цільових орієнтирів для грошово-кредитної політики.

Розгляд інструментарію грошово-кредитного регулювання, який знаходиться в розпорядженні центрального банку, показав, що він є досить широким, але найбільше значення надається лише декільком інструментам. В сучасних умовах ми бачимо перехід від використання прямих інструментів грошово-кредитної політики до непрямих. В розвинутих країнах, таких як Великобританія, Сполучені Штати, Швеція, найбільше значення надається інструментам процентної політики та операціям на відкритому ринку. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що вони впливають на рівень інфляції із певною затримкою, лагом, тому центральному банку потрібно провадити політику з врахуванням цього - політику, орієнтовану не на поточний, а на прогнозований майбутній рівень інфляції.

Проведений аналіз трансмісійного механізму грошово-кредитної політики на прикладі Банку Англії та Центрального банку Швеції показав, що макроекономічне регулювання при таргетуванні інфляції відбувається в основному через канал відсоткових ставок: офіційна ставка (репо-ставка) ринкові ставки попит інфляція.

2. Стратегія і тактика таргетування інфляції в розвинутих і перехідних економіках

Визначено особливості розробки і впровадження режиму таргетування інфляції в ряді європейських країн.

На прикладі Швеції, Великобританії, а також Європейського центрального банку (ЄЦБ) доведено поліфункціональний характер цього процесу. Досвід використання режиму таргетування інфляції в умовах перехідних економік, на прикладі Чехії і Польщі, свідчить про неможливість прямого запозичення досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Таке запозичення вимагає поглиблення теоретичного аналізу таргетування інфляції у взаємодії з його практичним використанням у конкретно визначених макроекономічних умовах.

Проведене автором дослідження дозволило виявити головні складові елементи в структурі режиму таргетування інфляції. Такими елементами є: (1) законодавчо затверджений цільовий орієнтир інфляції (таргет); (2) строк, за який цей орієнтир має бути досягнутий (горизонт таргетування); (3) цільова або кінцева функція, що визначає міру пріоритетності цілі досягнення інфляційного таргету над іншими можливими цілями грошово-кредитної політики; (4) модель або методика прогнозування інфляції на період, не менший за горизонт таргетування; (5) сукупність методів та інструментів для досягнення таргету; (6) система інформаційної підтримки дій центрального банку.

Особливе значення в дослідженні таргетування інфляції займають: методика формування цільового орієнтира інфляції, вибір показника інфляції, визначення його оптимального значення. Так, виявлено, що в розвинутих країнах, як правило, використовують таргет у вигляді простого коридору з мінімально і максимально допустимими значеннями інфляції або у вигляді коридору із центральним значенням. Однак, на прикладі практики країн з перехідною економікою доведено можливість використання спадаючого коридору, в якому заплановано поступове зниження як мінімально, так і максимально допустимих рівнів інфляції. Такий підхід передбачає поступову трансформацію таргету у вигляді спадаючого коридору у звичайний коридор, характерний для розвинутих країн. У якості показника інфляції найчастіше використовується індекс споживчих цін.

Окремо в роботі вказується на надзвичайну важливість і необхідність наявності такої складової режиму таргетування інфляції, як прозорість і зрозумілість для фахівців і громадськості. Доведено, що всі позитивні результати від впровадження режиму таргетування інфляції можливі лише за умови, якщо центральний банк буде надавати йому якісну і послідовну інформаційну підтримку, коментуватиме свої дії, стимулюватиме публічну наукову дискусію навколо проблематики грошово-кредитного регулювання.

Проведений автором у дисертаційній роботі аналіз можливих варіантів моделей (frameworks) грошово-кредитної політики, таких як таргетування темпів зростання номінального валового продукту, валютного курсу, грошової маси та інфляції, переконливо свідчить про найбільшу перспективність саме таргетування інфляції. Доведено, що дана модель є найбільш оптимальною для країни з розвинутою ринковою економікою. Це підтверджується як зростаючою популярністю таргетування інфляції серед багатьох центральних банків не тільки Європи, але й світу, так і позитивними результатами від його використання в країнах з розвинутою економікою, що досліджувалися. В цих країнах зменшилися інфляційні очікування населення, поліпшився контроль за інфляцією, зменшився або стабілізувався рівень безробіття, стабілізувалося економічне зростання. Використання таргетування інфляції призводить до зміцнення довіри до впроваджуваної грошово-кредитної політики і тим самим підвищує ефективність грошово-кредитного регулювання.

Показано і доведено, що запровадження режиму таргетування інфляції вимагає відповідного нормативного забезпечення та реформування інституційної структури грошово-кредитного регулювання. Зокрема, необхідно забезпечити більшу незалежність національного банку від виконавчої влади та від політичного впливу законодавчої влади. Це досягається прийняттям відповідного закону, де (1) повинні бути прописані основні принципи таргетування інфляції; (2) центральному банку повинні бути надані виключні повноваження для досягнення проголошеної мети; (3) керівництво центрального банку повинно нести персональну відповідальність за її досягнення.

Вивчення досвіду країн з перехідною економікою, які намагаються впроваджувати режим таргетування інфляції, дозволяє стверджувати, що для досягнення найбільш позитивного результату від режиму таргетування інфляції необхідно здійснити ряд комплексних заходів, спрямованих на підготовку економіки до переходу на нього. В роботі доведено, що перед впровадженням режиму таргетування інфляції необхідно заздалегідь продумати і спланувати не лише стратегію грошово-кредитного регулювання, але й розробити систему тактичних заходів, необхідних для досягнення стратегічної мети.

Критичний аналіз досвіду впровадження режиму таргетування інфляції в країнах з перехідною економікою показав, що: (1) перед впровадженням режиму таргетування інфляції необхідно впевнитися в тому, що центральний банк має достатньо ефективний вплив на процентні ставки; (2) перед впровадженням нового режиму необхідно дуже ретельно і детально продумати і підготувати всі аспекти його композиції; (3) необхідно проводити прозору політику і спілкуватися з громадськістю; (4) для центрального банку важливо бути гнучким і використовувати таргетування інфляції передусім як комунікаційну стратегію.

Автор наголошує на тому, що при таргетуванні інфляції слід використовувати середньостроковий підхід, тобто проголошувати таргет із горизонтом близько двох років і не намагатися вирішити всі проблеми за допомогою встановлення короткострокових таргетів, яких не реально досягнути. Слід використовувати симетричний таргет інфляції та з однаковою суворістю дотримуватися як його верхньої, так і нижньої межі. Важливо також, щоб центральний банк був активним і не вагався змінювати процентну ставку частіше, коли це дійсно необхідно, але в той же час слід уникати крайності, коли центральний банк занадто часто змінює процентну ставку, адже це розмиває значення його сигналів і ускладнює їх розуміння ринком.

Аналіз результатів використання таргетування інфляції з точки зору досягнення проголошених таргетів показав (див. табл. 1), що ця модель грошово-кредитної політики має надзвичайно високу ефективність для країн з розвинутою ринковою економікою - виконання таргету на рівні 73-100%. В той же час для Чехії і Польщі результативність є значно нижчою - відповідно 20% і 25%. Це пов'язано, на думку автора, яка підтверджена висновками експертів центральних банків відповідних країн, з тим, що були неправильно вибрані горизонти таргетування і не була попередньо розроблена достатньо ефективна модель прогнозування інфляції в умовах перехідної економіки цих країн.

В роботі проаналізовано питання щодо дій центрального банку в умовах зміни валютного курсу. На прикладі Чехії доведена неприйнятність теоретичних положень про взаємозв'язок зміни валютного курсу і режиму таргетування інфляції в умовах країн з перехідною економікою. Критичний теоретичний аналіз показав, що, на відміну від класичних тверджень про необхідність абстрагування від змін валютного курсу в режимі таргетування інфляції, не можна ігнорувати такі зміни валютного курсу, які мають вплив на рівень інфляції. В країнах з перехідною економікою необхідно реагувати на коливання валютного курсу у відповідності до середньострокової мети стосовно рівня інфляції та загальної стратегії впроваджуваного режиму грошово-кредитного регулювання.

Таблиця 1. Досягнення цільового орієнтира в деяких країнах, що практикують таргетування інфляції

3. Економічні передумови впровадження режиму таргетування інфляції в Україні

Присвячено критичному розгляду особливостей української системи грошово-кредитного регулювання і аналізу проблем становлення власної грошово-кредитної системи України, а також розробці рекомендацій для підготовки до переходу на режим прямого таргетування інфляції. Така постановка завдання розділу пов'язана з тим, що Національний банк України в „Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік” проголосив намір поступово створювати умови для переходу в перспективі до „прямого таргетування інфляції”, однак в Україні ще не існує достатньої кількості наукових досліджень, присвячених проблемам впровадження режиму таргетування інфляції.

У дисертації вказано, що основними перешкодами на шляху введення режиму таргетування інфляції в Україні, є:

- висока волатильність інфляції, яка ускладнює її прогнозування. Так, за період після подолання гіперінфляції з 1996 по 2002 рік річний індекс споживчих цін коливався в інтервалі від 99,4% до 139,7%;

- значна інфляційна інерція, зумовлена впливом змін валютного курсу на ціни (в країнах з перехідною економікою вона, як правило, вища) і поширеними явними та неявними механізмами індексації;

- неможливість відмови від встановлення будь-яких інших номінальних цільових показників, окрім інфляції, в умовах нестабільності;

- недостатній рівень незалежності центрального банку України порівняно з центральними банками країн, що практикують таргетування інфляції;

- відсутність нормативного документа щодо погодження позицій Уряду і Національного банку України та чіткого закріплення за останнім права визначати цільовий рівень інфляції;

- відсутність базового документа грошово-кредитної політики - середньострокової монетарної стратегії, який би визначав монетарний режим таргетування інфляції на середньострокову перспективу;

- неможливість побудови точної та надійної економетричної моделі для прогнозування цільового рівня інфляції;

- відсутність офіційного розмежування понять „чистої інфляції”, що розраховується виключно за індексами нерегульованих (ринкових) цін, і „брудної інфляції” (з урахуванням індексів регульованих цін);

- недостатня узгодженість позицій Національного банку України та Уряду щодо впливу заходів соціально-економічної політики на інфляцію;

- неузгодженість позицій Уряду, профспілок і роботодавців щодо вимог підвищення заробітної плати, що є результатом невизначеності політики доходів і розвитку соціально-трудових відносин;

- відсутність надійних спостережень за інфляційними очікуваннями суб'єктів господарювання - домашніх господарств, фінансових і нефінансових організацій;

- недостатня прозорість дій Національного банку України;

- високий рівень доларизації економіки;

- надмірна політизованість процесу грошово-кредитного регулювання.

Значна увага в дисертації приділяється проблемі високого рівня доларизації економіки України. Автор робить висновок про те, що основною об'єктивною причиною доларизації є низький рівень монетизації економіки, яка підсилюється суб'єктивним чинником - кризою довіри до національної валюти країни. Головним напрямком роботи по боротьбі з надмірною доларизацією економіки є перегляд монетарної політики у відповідності з реаліями України та відновлення довіри до національної валюти. Головним чинником відновлення довіри є достатньо довга успішна робота центрального банку. В роботі доведено, що доларизація призводить до зменшення ефективності інструментарію грошово-кредитного регулювання, але, незважаючи на це, правильна стратегія такого регулювання може подолати цю проблему. Одним з найперспективніших варіантів стратегії грошово-кредитного регулювання є перехід на режим таргетування інфляції, стабільність і прозорість принципів якого повинні стати поштовхом для відновлення довіри до національної валюти.

Таблиця 2. Вплив грошово-кредитної політики на основні макроекономічні показники України 1991-2002 рр.

В роботі наводиться економетрична модель таргетування інфляції, яку центральний банк може використовувати для оцінки і прогнозування наслідків своїх дій і вироблення оптимальної стратегії грошово-кредитного регулювання. Але, у зв'язку з відсутністю надійної статистичної бази по таких важливих показниках, як розрив ВВП та інфляційні очікування, автор вказує на неможливість практичного використання даної моделі в Україні на сучасному етапі.

В роботі проведено регресійно-кореляційний аналіз залежності між такими макроекономічними показниками української економіки, як рівень споживчих цін, процентні ставки, темпи приросту валового внутрішнього продукту (див. табл. 2).

Аналіз коефіцієнтів кореляції і детермінації, середньої абсолютної помилки і оцінка надійності встановленого зв'язку за допомогою F-відношення Фішера для побудованих рівнянь, дозволили виявити рівняння, що найбільш точно характеризують залежності між рівнем інфляції в Україні, темпами зростання ВВП і відсотковими ставками (див. табл. 3).

Важливо вказати на відносно низький коефіцієнт детермінації для залежності між рівнем інфляції і темпами зростання ВВП, однак той факт, що отриманий зв'язок має обернений характер, вказує на справедливість загальних теоретичних принципів функціонування економіки в умовах України.

Таблиця 3. Результати регресійно-кореляційного аналізу взаємозв'язку між основними макроекономічними показниками України

Отриманий результат дав можливість стверджувати, що існує значний статистичний зв'язок між досліджуваними змінними, і це є однією з передумов успішного введення таргетування інфляції в Україні, а також, що строк дії каналу відсоткових ставок грошово-кредитної політики в Україні, в першому наближенні, складає 1-2 роки, що є аналогічним до інших країн, розглянутих в даному дослідженні. Цей результат вказує на те, що економетрична модель для прогнозування інфляції в Україні повинна мати ефективний горизонт прогнозування не менше 1-2 років.

Висновки

таргетування інфляція державний грошовий

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні найбільш важливі висновки, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Однією з головних передумов створення ефективної системи державного регулювання економіки є стабільні і невисокі темпи інфляції, а грошово-кредитна політика є головним інструментом держави в досягненні цієї передумови.

2. Встановлено, що контролювання рівня інфляції повинно бути основною метою грошово-кредитної політики центрального банку в довгостроковій перспективі, а стабільність економічного зростання, рівень зайнятості, регулювання платіжного балансу, що є основними цілями економічної політики, повинні доповнювати головну мету грошово-кредитної політики в тому обсязі, що не суперечить її основній цілі.

3. Шляхом порівняльного аналізу можливих моделей грошово-кредитного регулювання, таких як таргетування інфляції, номінального ВВП, валютного курсу та темпів зростання грошової маси, визначено, що найбільш оптимальною грошово-кредитною політикою на сучасному етапі, можна вважати політику таргетування інфляції, яка постійно набуває популярності серед багатьох центральних банків світу.

4. Аналіз досвіду використання таргетування інфляції в Великобританії і Швеції показав, що воно є достатньо ефективною моделлю грошово-кредитної політики, яка дозволяє досягнути оптимально-низького рівня інфляції без надмірного тиску на темпи економічного зростання.

5. На прикладі Польщі і Чехії було з'ясовано, що в країнах із перехідною економікою таргетування інфляції може мати значні специфічні ознаки: (а) перехід на нову модель здійснюється не в період, коли рівень інфляції вже дорівнює або близький до цільового орієнтира, а тоді, коли попереду ще плануються серйозні антиінфляційні заходи; (б) для цих країн характерним є намагання на перших етапах впровадження таргетування інфляції дотримуватися ще одного цільового орієнтира - стабільного валютного курсу.

6. Вивчення даних щодо частоти досягнення встановлених орієнтирів інфляції в різних країнах дає підстави вважати, що режим таргетування інфляції є ефективною моделлю грошово-кредитної політики для країн з розвинутою ринковою економікою, таких як Великобританія та Швеція. В той же час доведено, що в країнах з перехідною економікою, які тільки-но почали переймати досвід таргетування інфляції, таких значних успіхів у виконанні встановлених орієнтирів інфляції не спостерігається, що, на думку автора, пов'язано з цілим рядом причин, зокрема, з невірним вибором горизонту таргетування, цільового орієнтиру та моделі для прогнозування інфляції в цих країнах.

7. Досвід країн з перехідною економікою, які намагаються впроваджувати у себе режим таргетування інфляції, дає можливість стверджувати, що для досягнення найбільш позитивного результату від впровадження режиму таргетування інфляції необхідно здійснити ряд комплексних заходів, спрямованих на підготовку до такого переходу, зокрема, перед впровадженням режиму таргетування інфляції необхідно заздалегідь продумати і спланувати не лише стратегію грошово-кредитного регулювання, але й розробити систему тактичних заходів, необхідних для досягнення стратегічної мети.

8. Важливою складовою режиму таргетування інфляції є його прозорість для громадськості. Лише за умов широкого інформування громадськості про сутність та мету здійснюваної політики, можливе посилення довіри до неї, що, в свою чергу, є важливою передумовою для зниження рівня інфляційних очікувань і зростання довіри до національної валюти. Практика впровадження режиму таргетування інфляції в розвинутих країнах показала, що цей режим дозволяє достатньо ефективно контролювати рівень інфляції та інфляційних очікувань. Його використання призводить до посилення довіри до впроваджуваної грошово-кредитної політики і тим самим підвищує ефективність грошово-кредитного регулювання.

9. Регресійно-кореляційний аналіз залежності між рівнем інфляції в Україні, темпами зростання ВВП і відсотковими ставками дав змогу оцінити, в першому наближенні, строк дії каналу відсоткових ставок грошово-кредитної політики в Україні ? 1-2 роки, що є аналогічним до інших країн, розглянутих в даному дослідженні. Встановлено, що в Україні існує сильний прямий статистичний зв'язок між відсотковими ставками та інфляцією. В той же час, обернена залежність між інфляцією та реальними темпами зростання ВВП є значно слабшою, але не відсутньою повністю.

На основі результатів дисертаційного дослідження запропоновані наступні рекомендації щодо можливостей впровадження режиму таргетування інфляції в Україні:

на думку автора, негайний перехід на режим таргетування інфляції в Україні можливий, але не доцільний у зв'язку з відсутністю достатніх передумов для такого переходу. Для успішного запровадження таргетування інфляції в Україні необхідно, перш за все, розв'язати наступні проблеми:

- покращити методологію та якість статистичних досліджень, що є необхідною передумовою достовірного макроекономічного прогнозування, яке лежить в основі політики таргетування інфляції. Зокрема, слід налагодити збір таких макроекономічних даних, як інфляційні очікування, структурні індекси інфляції, розрив ВВП тощо;

- зменшити рівень доларизації економіки з метою підвищення ефективності інструментів національної грошово-кредитної політики. Крім того, зменшення рівня доларизації означатиме зростання довіри населення до національної валюти, що є запорукою її стабільності;

- перед запровадженням режиму таргетування інфляції необхідно детально продумати та підготувати композицію режиму, тобто визначити оптимальний показник інфляції, його цільове значення, методи спілкування з громадськістю тощо. Вибір показника інфляції та його цільового значення повинен бути зроблений на основі консультацій між Національним банком України та Урядом. У подальшій роботі Національний банк України і Уряд повинні постійно проводити взаємні консультації і узгоджувати свої дії;

- на думку автора, для України оптимальним показником інфляції буде індекс споживчих цін, а його цільове значення в найближчі 3-5 років повинно бути 3,5% ± 1,5 відсоткові пункти;

- перехід до прямого таргетування інфляції вимагатиме законодавчих змін. Так в Законі України „Про Національний банк України” повинно бути чітко вказано, що пріоритетним завданням Національного банку України є підтримання інфляції на стабільному низькому рівні. Національний банк України повинен мати законодавчо закріплене право повної незалежності у питаннях використання інструментарію грошово-кредитного регулювання для досягнення поставленої мети;

- запроваджувати режим таргетування інфляції необхідно лише тоді, коли вже буде існувати достатній рівень довіри до грошово-кредитної політики, а поточне значення рівня інфляції дорівнюватиме цільовому.

Література

1. Безнощенко М. Місце центрального банку в механізмі формування грошово-кредитної політики в Швеції // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - КНУ. - 2002. - №31, частина 1. - С. 232-238.

2. Безнощенко М. Значення стабільності економічного розвитку при здійсненні грошово-кредитної політики // Вісник СевДТУ. - Севастополь, 2002. - № 37. - С. 171-176.

3. Циганов С.А., Безнощенко М.В. Грошово-кредитна політика та її соціальна спрямованість // Проблеми формування ринкової економіки. - КНЕУ. - К., 2002. Вип..10. - С. 211-220.

4. Безнощенко М. Роль центрального банку в забезпеченні фінансової стабільності. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - КНУ. - 2002. - №35, частина 1. - С. 85-87.

5. Безнощенко М. Грошово-кредитна політика Швеції та особливості її формування в сучасних умовах // Формування ринкових відносин в Україні. - науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. - 2002, вип.18. - С. 173-180.

6. Безнощенко М. Прогнозування інфляції з використанням інтервалів невизначеності в Швеції // Матеріали науково-практичної конференції „Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування”. - 25-26 квітня 2002 р. - С. 146-155.

7. Безнощенко М. Аналіз основних проблем на шляху використання політики таргетування інфляції в Україні // Матеріали конференції „Пошук моделі взаємовідносин України і Російської Федерації в євроінтеграційному вимірі”. - 24-25 лютого 2003 р. - С. 2-4.

Размещено на Allbest.ru