Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 339.727.22.001.7[(4-11)+(4-191.2)]

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Рогач Олександр Ігорович завідувач кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Кістерський Леонід Леонідович Директор Інституту міжнародного ділового співробітництва

кандидат економічних наук, доцент Сльозко Олена Олександрівна старший науковий співробітник відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Провідна установа Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, м.Київ

Захист відбудеться “7” червня 2004 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “6” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисертаційна робота присвячена дослідженню взаємозв'язку між двома важливими процесами економіки на сучасному етапі - процесом іноземного інвестування та процесом структурних зрушень в економіці. Останніми роками ці процеси розвиваються дуже динамічно і набувають нових напрямів та якісних характеристик. У зв'язку з цим дослідження означених явищ набуває особливої актуальності.

Зокрема, особливо актуальним є вивчення зв'язку між припливом прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку й структурними зрушеннями в ній, що зумовлюється швидкими темпами зростання й розвитку транснаціональних компаній (ТНК) і посиленням процесу реструктуризації світової економіки. Суть цієї проблеми полягає у вивченні того, яким чином і в якому масштабі прямі інвестиції ТНК можуть і покликані стимулювати зростання обсягів виробництва товарів та послуг, чисельності зайнятих та експорту в певних секторах і галузях економіки. Комплексне вивчення впливу прямих іноземних інвестицій на динаміку окремих секторів і галузей покликане дати відповідь на питання про характер впливу ПІІ на структурні зрушення. Актуальність комплексного підходу полягає в необхідності балансу галузей та їх гармонійного поєднання, що зумовлене динамікою сучасного розвитку й становленням постіндустріального суспільства. Розвинуті країни відіграють провідну роль у становленні постіндустріального суспільства. Цей факт визначає вплив їх моделі структурної збалансованості галузей на інші країни, яким необхідно слідувати вимогам і тенденціям, що закладаються промислово розвинутими країнами з ринковою економікою, для того щоб не залишитися аутсайдерами на ринку інвестиційних ресурсів. У рамках дисертаційної роботи основним напрямом дослідження є вивчення впливу транснаціональних корпорацій на структурні зрушення в економіці країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Необхідно зазначити, що в економічній літературі вивченню процесів іноземного інвестування й впливу іноземних капіталовкладень на зростання і розвиток країн-реципієнтів приділяється велика увага.

Розгляду проблем іноземного інвестування, діяльності транснаціональних корпорацій, окремих питань структурних зрушень в світовому господарстві та їх зв'язку з припливом прямих іноземних інвестицій присвячені наукові дослідження зарубіжних вчених Ф. Атема, В. Баласси, Ф.Банселя, Д. Белла, Е. Боренштейна, К. Вакеліна, Р. Вернона, Д. Грегоріа, Д. Даннінга, Ч.Кіндлебергера, С. Лалла, М. Ландесманна, Д.-В. Лі, Р. Нарули, Р. Ньюфармера, М. Портера, С.Хаймера. Ф. Мулена, Дж. Юнія, К. Ріше, Р. Штерна, К. Калотай, Дж. Ксакі, К. Ксакі та ін.

Серед українських вчених, які досліджують теорію і практику іноземного інвестування та структурних зрушень у світовому господарстві, слід відзначити О.В. Гаврилюка, Б.В. Губського, С.А. Єрохіна, О.В. Зав'ялову, Л.Л. Кістерського, Г.Н. Климка, Д.Г. Лук'яненка, І.Й. Малого, Ю.М. Пахомова, А.М. Поручника, О.І.Рогача, А.П. Румянцева, О.О. Сльозко, А.С.Філіпенка, О.І.Шниркова.

Проте у зв'язку з динамічністю та складністю процесу транснаціоналізації питання комплексного взаємозв'язку процесів іноземного інвестування і структурних зрушень в економіці приймаючих країн залишається ще не до кінця розкритим. Є потреба в більш глибокому дослідженні впливу ТНК як на зрушення між секторами, так і на внутрісекторні структурні зрушення. Дослідження з цих проблем часто обмежуються однією країною або однією галуззю, що не дозволяє простежити вплив ТНК на структуру економіки країни або регіону. У країнах Центральної та Східної Європи поглиблені дослідження такого типу не провадились, що пояснюється невеликим часовим відрізком становлення цих країн як суб'єктів ринкової економіки, а також недостатньою доступністю та зрівняльністю даних при проведенні такого дослідження. Вагомість та актуальність зазначеної проблематики, а також об'єктивна необхідність її вирішення зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджуються. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Підрозділу 3 "Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації" теми 01БФ048-01 "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України", яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”.

Мета дослідження полягає у дослідженні зв'язку між припливом прямих інвестицій ТНК і структурними зрушеннями в країнах Центральної та Східної Європи. У рамках дослідження передбачається оцінити ступінь такого зв'язку, його спрямованість, виділити галузі, які найбільшою мірою зазнають впливу притоку прямих інвестицій, та обґрунтувати причини виявлених тенденцій.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

визначити зміст категорії „структурні зрушення” та розкрити теоретичні і методологічні аспекти їх аналізу;

проаналізувати тенденції структурних зрушень у світовій економіці на сучасному етапі, їх прояви в окремих групах країн;

вивчити характерні риси процесу транснаціоналізації світового господарства та оцінити ступінь впливу транснаціональних компаній на процес структурних змін на глобальному рівні;

дослідити особливості структурних зрушень в країнах ЦСЄ, інтенсивність та етапи їх здійснення у країнах регіону, обґрунтувати подальшу необхідність структурних зрушень у цих країнах;

дослідити характерні риси інвестиційної діяльності ТНК в країнах ЦСЄ; вивчити і проаналізувати роль ПІІ в процесі структурної перебудови на секторальному та галузевому рівнях в різних країнах ЦСЄ, зокрема дослідити вплив інвестиційних операцій ТНК на структуру доданої вартості та випуску продукції, зайнятості, експорту;

визначити характерні риси припливу прямих інвестицій ТНК в економіку України та Одеського регіону зокрема;

дослідити вплив ПІІ на секторальні та галузеві зрушення в економіці України та Одеського регіону зокрема.

Об'єктом дослідження в роботі є структурні зрушення під впливом прямих інвестиції ТНК.

Предметом дослідження є зв'язок між процесом припливу прямих інвестицій ТНК та структурними зрушеннями в країнах Центральної та Східної Європи.

Методи дослідження: описово-аналітичний метод (підрозділи 1.2, 1.3); метод регресійно-кореляційного аналізу (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); метод логіко-теоретичного аналізу (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.2, 2.3, 3.1); метод наочно-графічного доведення (перший та другий розділи); метод порівняльного аналізу (другий та третій розділи); метод проектування тенденцій (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); метод побудови гіпотези з подальшою перевіркою (підрозділ 2.2).

Наукова новизна проведеного дослідження. У роботі автором були одержані наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми впливу іноземних інвестицій на структуру економіки країн-реципієнтів. Новизна роботи може бути конкретизована таким чином:

§ розкрито зміст категорії „структурні зрушення”, її зв'язок з розвитком системи суспільних потреб та технологічних інновацій. Аргументовано, що структурні зрушення мають нециклічну природу, є незворотними для певного часового інтервалу;

§ доведено, що існує відмінність між поняттями „залучені прямі інвестиції” та „прямі інвестиції, що поглинуті економікою”. Поглинальна можливість включає здатність країни ефективно інтегрувати залучені інвестиції у свою економіку. Від рівня поглинальної можливості та ступеня її використання залежить ступінь впливу транснаціональних корпорацій на динаміку окремих секторів та галузей, а отже, на структуру економіки;

§ обґрунтовано, що існує декілька типів впливу виробничо-інвестиційної діяльності ТНК на структурні зрушення в економіці країн-реципієнтів: динамізуючий вплив, який характеризується значним поглинанням ПІІ в певній галузі, швидким зростанням обсягу виробництва іноземних компаній в цій галузі та, як наслідок, збільшенням ВВП галузі та її питомої ваги в загальному ВВП сектора й країни; стабілізуючий, який характеризується середнім рівнем припливу ПІІ в певну галузь, швидким або помірним зростанням виробництва іноземних компаній в країні-реципієнті, що забезпечує стабільність частки ВВП цієї галузі в загальному ВВП; нейтралізуючий, який характеризується середнім рівнем припливу капіталовкладень ТНК до галузі, що сприяє уповільненню падіння ВВП галузі і її питомої ваги в загальному ВВП країни;

§ запропоновано на основі розрахунків індексів структурних зрушень країн Центральної та Східної Європи класифікацію цих країн на чотири групи за показником зниження питомої ваги промисловості в ВВП. Обґрунтовано, що в зазначений період в країнах ЦСЄ інтенсивність міжгалузевих структурних змін для факторних показників (структура виробничого персоналу, структура вартості основних виробничих фондів) була в кілька разів нижчою від інтенсивності цих змін для результативного показника (структура випуску продукції). Це обумовлює необхідність продовження структурних зрушень в економіках зазначених країн та встановлення рівноваги в динаміці різних показників структурних змін;

§ виявлено специфіку окремих груп країн ЦСЄ щодо характеру взаємозв'язку між зростанням прямих інвестицій ТНК і зростанням ВВП. В країнах так званого „ПІІ-залежного зростання” (Угорщина, Естонія, Чехія, Болгарія, Латвія) виразно простежується стимулюючий вплив інвестиційних операцій ТНК на динаміку ВВП. В країнах з так званими „ВВП-залежними інвестиціями” (Польща, Хорватія) приплив інвестицій ТНК навпаки сам був стимульований відносно високими темпами зростання економіки. Також означена група країн ЦСЄ, де на макроекономічному рівні чітко не простежуються вищезгадані тенденції (Румунія, Словаччина, Литва, Словенія);

§ доведено, що інвестиції транснаціональних корпорацій є важливою детермінантою змін структури промислового сектора країн ЦСЄ. Поглиблений аналіз двох галузей (автомобільної та харчової) засвідчив, що саме завдяки припливу прямих інвестицій в країнах регіону спостерігалися високі темпи зростання виробництва в цих галузях, відбувалося збільшення питомої ваги доданої вартості цих галузей в загальному обсязі доданої вартості промислового сектора. Регресійно-кореляційний аналіз свідчить про статистично значний вплив ТНК на динаміку ВВП сектора, зміни структури зайнятості та зміни товарної структури експорту цього сектора в країнах-реципієнтах. Причому зазначений вплив спостерігався не тільки щодо структурних зрушень в галузях - реципієнтах інвестицій, але й у суміжних галузях. Вплив іноземних інвестицій на галузі виробничого сектора можна класифікувати як нейтралізуючий чи стабілізуючий;

§ обґрунтовано, що третинний сектор країн ЦСЄ зазнав найбільшого, порівняно з іншими секторами, впливу інвестицій ТНК. Це обумовило як зміни його внутрішньої структури, так і зростання його питомої ваги в загальних макроекономічних показниках. На основі застосування поглибленого міжгалузевого аналізу, методу графічної ілюстрації та регресійно-кореляційного аналізу між припливом інвестицій та динамікою сектора послуг та окремих його складових у групі країн ЦСЄ (Чехії, Болгарії, Польщі) виявлено існування дворічного часового лагу для прояву статистично значних ефектів припливу ПІІ. Встановлено, що найбільший динамізуючий вплив спостерігався у галузі телекомунікацій, програмного забезпечення, фінансів, торгівлі та будівництві;

§ встановлено, що приплив ПІІ мав значну специфіку впливу на окремі сектори та галузі економіки України. Однак, у зв'язку з недостатнім обсягом припливу іноземних інвестицій в ці галузі, такий вплив не набув динамізуючого характеру, його слід вважати скоріше нейтралізуючим (такого впливу зазнали промисловий сектор, хімічна і нафтохімічна та харчова промисловості) чи стабілізуючим (такого впливу зазнали галузі будівництва, фінансів, транспорту та зв'язку). Лінійні функції регресії свідчать про обернено пропорційний зв'язок між припливом ПІІ та доданою вартістю, що є наслідком стрибкоподібності та загальної від'ємної динаміки рядів досліджуваних результативних показників за досліджуваний період. Доведено, що вплив ПІІ на економіку України є нерівномірним та непостійним за своїм проявом у часі. Розкрито, що прямі іноземні інвестиції мають позитивний вплив на розвиток економіки Одеського регіону.

Практичне значення наукового дослідження. Матеріали і результати дисертації можуть бути корисними при формуванні стратегії залучення інвестиційних ресурсів з метою удосконалення структури економіки, при розгляді питань, пов'язаних з регулюванням діяльності ТНК в країні та стимулюванням їх операцій в сучасних секторах та галузях економіки, для оцінки і прогнозування потенційних інвестиційних вкладень, а також для визначення можливостей ПІІ як інструмента стимулювання структурної перебудови економіки.

Матеріали дисертаційного дослідження використовувались в діяльності Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та в діяльності управління інвестиційної політики Одеського міськвиконкому (довідка № 87/4 від 29.07.03р.); в роботі підприємств хімічної промисловості України, а саме: 1) „Рівне-азот”, м. Рівне (довідка № 211 від 15.08.03р.) 2) „СГПП Азот”, м. Сєверодонецьк (довідка № 28ВЕС-1025 від 03.09.03р.) 3) „ОАО Азот”, м. Черкаси (довідка №257/11 від 29.08.03р.); в роботі кафедри міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 048/11-031 від 01.07.03р.); в роботі кафедри економічної теорії та кафедри менеджменту та математичного моделювання ринкових процесів Інституту математики та економіки Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (довідка №018/12 від 17.09.03р.). Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, всі наукові результати отримані автором самостійно, всі публікації у фахових виданнях здійснені без співавторів. Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на засіданнях кафедри менеджменту та математичного моделювання ринкових процесів Інституту математики і економіки Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, під час наукових стажувань за кордоном - в університеті Еразмуса, м. Роттердам, Нідерланди, в університеті Ніцца - Софія Антиполіс, м. Ніцца, Франція, на міжнародних наукових конференціях, зокрема "Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)" (19-20 листопада 1998 р.), м. Київ, “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: Європейські студії” (13-15 вересня 2000 р.), Ялта - Лівадія - Форос. Тези виступів на конференціях опубліковані.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 особистих статтях, опублікованих в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 1,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (195 найменувань на 12 сторінках). Основний текст дисертації викладено на 212 сторінках, включаючи 44 таблиці, 54 діаграми та 3 рисунки. Окремою брошурою подані додатки, які містять матеріали до підрозділів 1.2., 1.3., 1.4., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, його наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі „Структурні зрушення в світовому господарстві в умовах його глобальної трансформації” розкрито основні концепції та теорії, які складають теоретичне підґрунтя для аналізу процесів структурних зрушень, визначення характерних рис та особливостей цих процесів у різних країнах та регіонах; проаналізовано роль операцій ТНК як рушійної сили для здійснення структурних зрушень, досліджена необхідність структурних зрушень в країнах з перехідною економікою.

В роботі автор аналізує декілька точок зору щодо визначення змісту поняття „структурні зрушення”, виокремлює функції структурних зрушень, пояснює причини цього явища, проводить класифікацію структурних зрушень за різними ознаками. В роботі робиться наголос на тому, що структурні зрушення - явище суперечливе та характеризується незворотною динамікою. На відміну від класичного життєвого циклу товару або послуги, у структурного зрушення як економічного явища відсутній етап спаду.

В роботі визначено інструментарій для аналізу структурних зрушень. Вимірювати структурні зрушення в економіці можна тільки у відносних показниках, частках або відсотках. Базовим коефіцієнтом у нашому дослідженні є коефіцієнт структурної зміни. Цей коефіцієнт визначається як різниця між показниками структурного елемента в відносному вираженні за базовий і поточний періоди:

К = С1 - С0 (1.1.)

де К - коефіцієнт структурної зміни, С0 - показник базового періоду, С1 - показник розрахункового періоду.

На підставі коефіцієнта структурної зміни розраховується коефіцієнт інтенсивності структурного зрушення за певний період, зміст якого полягає в тому, щоб визначити на скільки відсотків змінився частковий показник у періоді, який розраховується, відносно базового періоду:

Кі = М/С0*100% або Кі = С1*100%/С0-100% (1.2)

де Кі - коефіцієнт інтенсивності структурного зрушення.

На підставі показників інтенсивності структурних зрушень ми можемо розрахувати коефіцієнти взаємодії структурних зрушень в економіці. Коефіцієнт взаємодії - це число, яке показує співвідношення інтенсивності структурних зрушень факторних показників, які взаємодіють, і результативного показника. Даний показник можна обчислити за формулою:

Квз = Кі / (К1 + К2 + ...+ К_n) (1.3)

де Квз - коефіцієнт взаємодії структурних зрушень, Кі - показник інтенсивності структурного зрушення результативного показника, К1...К_n - показники інтенсивності структурного зрушення факторних показників.

На основі розрахунків в роботі показано, що на сучасному етапі розвитку світового господарства спостерігаються глибокі зрушення у структурі економіки країн і регіонів, а саме: зменшення частки сільського господарства у світовому валовому продукті; деяке зменшення частки видобувної і обробної промисловості; збільшення частки сфери послуг. Можна зазначити, що перелив активності й ресурсів в усіх секторах йде в бік тих галузей, в яких високою є роль науки, технологій, інтелекту, інновацій.

В роботі розкрито, що напрям змін в окремих регіонах залежить від рівня і етапу розвитку країни, ступеня її участі у світових економічних відносинах, географічного розташування й деяких інших факторів. Автором зроблено поглиблений аналіз структурних зрушень за період 1980-2000 рр. в окремих економіко-географічних регіонах світу.

В дисертації аргументовано, що ТНК на сучасному етапі є основною рушійною силою зростання світового виробництва та здійснення структурних зрушень. Інвестиційні операції ТНК впливають на структуру економіки країн-реципієнтів прямо (прямі інвестиції, спільні підприємства) та опосередковано (зв'язки з місцевими фірмами, дифузія знань, досвіду, технологій). Ступінь впливу інвестицій ТНК на структуру сектора та його частки в економіці залежить від рівня поглинальної можливості країни та ступеня її використання. В роботі виділені фактори, які визначають саму поглинальну можливість економіки, і окремо фактори, які визначають ступінь використання поглинальної можливості.

Рис. 1. Схема впливу іноземних капіталовкладень на структуру економіки

Структурні впливи поглинутих економікою інвестицій ТНК за своїм характером розподілено на три види: динамізуючий, стабілізуючий, нейтралізуючий. Динамізуючий вплив характеризується значним поглинанням ПІІ в певній галузі; швидким зростанням обсягу виробництва іноземних компаній в цій галузі та, як наслідок, збільшенням ВВП галузі та її питомої ваги в загальному ВВП сектора й країни. Стабілізуючий вплив характеризується середнім рівнем припливу ПІІ в певну галузь; швидким або помірним зростанням виробництва іноземних компаній в країні-реципієнті, що забезпечує стабільність частки ВВП цієї галузі в загальному ВВП. Нейтралізуючий вплив характеризується середнім рівнем припливу капіталовкладень ТНК до галузі, що сприяє уповільненню падіння ВВП галузі і її питомої ваги в загальному ВВП країни.

Для аналізу впливу операцій ТНК на структурні зрушення в роботі використовуються декілька методів, у тому числі проведено регресійно-кореляційний аналіз залежності ВВП (або доданої вартості), чисельності зайнятих, обсягів експорту окремих секторів та галузей від прямих іноземних інвестицій, що залучаються галуззю чи сектором. Таким чином факторними показниками (х) в роботі є ПІІ до різних країн, секторів та галузей, а результативними (у) - ВВП (або додана вартість), чисельність зайнятих, обсягів експорту окремих країн, секторів та галузей. В процесі статистично-математичного аналізу автором перевірялась залежність між факторними та результативними показниками за допомогою таких функцій: лінійна (y = a + b x); експоненційна (y = ae^bx); логаріфмічна (y = a + b x + c lnx); гіперболічна (y = a + b x + c/x); квадратична (y = a + b x + c x²).

В роботі на основі розрахунків та спостережень автора зроблено аналіз структурних зрушень, які сталися в країнах Центральної на Східної Європи за останнє десятиріччя ХХ століття. Цей аналіз свідчить, що основні напрямки структурних змін в країнах Центральної та Східної Європи в цілому співпадають зі змінами в розвинутих країнах, але відрізняються за інтенсивністю, причинами, методами впровадження.

З метою обґрунтування подальшої необхідності проведення структурних зрушень в господарствах країн Центральної та Східної Європи автором було проведено аналіз по кількох напрямах, зокрема:

- на основі розрахунків питомої ваги окремих секторів та галузей, показників структурних зрушень встановлена невідповідність між структурами економік досліджуваних країн і структурами економік розвинутих країн, а також доведена занадто велика питома вага окремих галузей при відсутності інших; - на основі розрахунків за формулою (1.3.) доведено, що існують порушення балансу між структурними зрушеннями результативних показників (структура товарної продукції) та факторних показників (структура виробничого персоналу, структура вартості основних виробничих фондів), це свідчить про недосконалість структурного розподілу певних господарських елементів;

- на основі аналізу нормативно-правового планування та регламентування структурних зрушень в досліджуваних країнах можна зробити висновок про важливість процесу структурної перебудови, тому що елементи програми структурної перебудови присутні у всіх програмах і моделях економічного розвитку для цих країн.

Про необхідність продовження структурних змін у цих країнах також свідчить недостатня інноваційна спрямованість структурних перетворень, які існують.

Важливою умовою для успішного проведення структурних перетворень є послідовна державна політика в цій сфері, націлена на реалізацію визначених структурних пріоритетів й науково-технічний прогрес.

Другий розділ „Основні напрями впливу транснаціональних корпорацій на структурні зміни в країнах з перехідною економікою” присвячено дослідженню та аналізу особливостей притоку інвестицій ТНК в країни Центральної та Східної Європи та його впливу на структурні зрушення в досліджуваних країнах.

В дисертації показано, що країни ЦСЄ за останнє десятиріччя гармонійно вписалися в процес залучення та структурного розподілу ПІІ. Аналізуючи статистичні дані, автор з'ясував, що з кінця 90-х рр. відбувається поступове збільшення обсягів ПІІ, які залучаються, по відношенню до ВВП країн-реципієнтів та збільшення частки цих країн в світовому потоці ПІІ.

В роботі доведено, що вплив іноземного капіталу відбивається не тільки на динаміці структури доданої вартості або продукції, що випускається, а також на динаміці структури зайнятості і торгівлі як в галузях-реципієнтах, так і в суміжних галузях, а іноді і в сусідніх країнах. Завдяки операціям ТНК частка зайнятих у секторі послуг за вказаний період зросла в усіх країнах регіону, в експорті збільшилась частка обробних галузей, зокрема науко- і техномістких, а також відбулась географічна переорієнтація експорту.

Автором проведена класифікація країн ЦСЄ за характером взаємозв'язку між зростанням обсягів прямих інвестицій та зростанням ВВП. До країн, в яких чітко простежується стимулюючий вплив притоку інвестицій на зростання ВВП (ПІІ-залежне зростання), належать Угорщина, Естонія, Чехія, Болгарія, Латвія; до країн, в яких чітко простежується зростання ВВП, яке стимулювало приплив ПІІ (ВВП-залежні інвестиції), належать Польща, Хорватія; до країн, в яких не простежується чіткого статистично значного взаємовпливу між ПІІ та ВВП, належать Румунія, Словаччина, Литва, Словенія.

Наведемо загальну стандартну схему моделювання, використовувану в роботі, на прикладі дослідження впливу загального обсягу ПІІ в Чехії (ЗОПІІЧ) на загальний обсяг зайнятості економіки Чехії (ЗОЗЧ). В даному випадку найбільш адекватною була лінійна функція. Таким чином вплив ПІІ на зайнятість Чехії описується найбільш точно функцією ЗОЗЧ = а + b ЗОПІІЧ. Параметри а і b, коефіцієнт кореляції r, коефіцієнт детермінації D=r², середня похибка апроксимації Е, коефіцієнти ta, tb (розраховуються для оцінки надійності параметрів а і b), коефіцієнт Фішера F (розраховується для оцінки надійності рівняння регресії), коефіцієнт Стьюдента t (розраховується для оцінки надійності коефіцієнта кореляції) підраховано для різних часових лагів - 0, 1, 2 роки. Параметри Fтабл і tтабл - табличне значення коефіцієнтів Фішера та Стьюдента, за допомогою яких оцінюється надійність розрахункових коефіцієнтів F і t (див. табл. 1).

Таблиця 1 Результати математичного моделювання впливу притоку ПІІ на загальний обсяг зайнятості Чехії.

Джерело: розраховано автором за допомогою програмного пакету „Статистика”.

Аналіз розрахунків дозволяє зробити висновки про те, що притік прямих інвестицій ТНК має статистично значний вплив на зайнятість в Чехії, який найбільш інтенсивно проявляється з часовим лагом в 1 рік. Важливо звернути увагу на те, що даний вплив має обернений характер. Цей факт говорить про те, що притік ПІІ до Чехії викликає скорочення кількості зайнятих на загальноекономічному рівні, що пов'язане з розповсюдженням нових технологій, налагодженням більш ефективного менеджменту, переважанням інвестицій у формі ЗіП та деякими іншими факторами.

За результатами інших розрахунків у роботі зроблено такі висновки. В Чехії відчутного впливу зазнають: загальний ВВП країни (D=68%, Тау=2, загальна адекватна функція - квадратична), загальна зайнятість (D=73%, Тау=1, загальна адекватна функція - лінійна, залежність обернено пропорційна), загальний обсяг експорту (D=66%, Тау=2, загальна адекватна функція - лінійна, залежність прямо пропорційна), зайнятість виробничого сектора Чехії (D=79%, Тау=0, загальна адекватна функція - лінійна, залежність обернено пропорційна), обсяг експорту галузі машин та устаткування (D=45%, Тау=0, загальна адекватна функція - лінійна, залежність прямо пропорційна), ВВП сфери послуг (D=97%, Тау=2, загальна адекватна функція - гіперболічна), ВВП галузі будівництва (D=84%, Тау=0, загальна адекватна функція - логарифмічна чи квадратична), ВВП сфери фінансів (D=84%, Тау=2, загальна адекватна функція - лінійна, залежність обернено пропорційна), зайнятість в сфері послуг (D=77%, Тау=0, загальна адекватна функція - лінійна, залежність обернено пропорційна), зайнятість в сфері фінансів (D=93%, Тау=2, загальна адекватна функція - гіперболічна, залежність обернено пропорційна).

В Болгарії відчутного впливу зазнають: загальна додана вартість країни (D=75%, Тау=1, загальна адекватна функція - логарифмічна), додана вартість промисловості (D від 47% до 59% залежно від часового лагу, загальну адекватну функцію визначити важко), додана вартість галузі торгівлі (D>70%, Тау=2, загальну адекватну функцію визначити важко), додана вартість галузі фінансів (D=54%, Тау=0, загальну адекватну функцію визначити важко), додана вартість галузі транспорту (D=74%, Тау=2, загальну адекватну функцію визначити важко), додана вартість галузі будівництва (D=65%, Тау=0, загальну адекватну функцію визначити важко).

Застосування методів математичного моделювання не дає чітких результатів і не дозволяє простежити вплив ПІІ на такі сектори та галузі економіки Чехії, як ВВП виробничого сектора, частка виробничого сектора, частка зайнятості у виробничому секторі, обсяг експорту хімічної промисловості, та вплив ПІІ на додану вартість таких секторів та галузей економіки Болгарії, як сектор послуг країни, галузь готелів та ресторанів, галузь телекомунікацій. Такі результати пов'язані з тим, що в деяких випадках результативні показники мають від'ємну динаміку, ряди даних є нерівномірними і бракує статистичних даних для побудови рядів з більшою кількістю точок. До галузей, які не зазнають впливу ПІІ в жодній з досліджуваних країн, належать - комунальні, соціальні, індивідуальні послуги, електро-, газо-, водопостачання, громадська адміністрація і оборона, охорона здоров'я. Важливо відзначити, що при аналізі впливу ПІІ на різні показники економіки Чехії нам вдалося визначити вид регресійної функції, що найбільш адекватно описує кожну ситуацію. В процесі аналізу реакції окремих показників економіки Болгарії на приплив ПІІ, ми дійшли висновку, що важко визначити найбільш адекватний вид регресійної функції для кожної залежності. Це є наслідком того, що вплив в менш розвинутих країнах ЦСЄ є нерівномірним та менш сталим, ніж у більш розвинутих країнах регіону, що пов'язане з меншою поглинальною можливістю та обсягом залучених інвестицій в цих країнах.

При цьому на макроекономічному рівні ПІІ сприяють зменшенню зайнятості, збільшенню експортного потенціалу країни і мають стабілізуючий вплив на випуск продукції. Спрямованість впливу ПІІ на досліджувані показники у виробничому секторі аналогічна напряму впливу на макроекономічному рівні. Вплив іноземних інвестицій на галузі виробничого сектора є нейтралізуючим чи стабілізуючим. В третинному секторі вплив ПІІ в більшій мірі стабілізуючий, а в деяких галузях наближається до динамізуючого.

Спільним завданням країн з перехідною економікою є не тільки залучення достатнього обсягу ПІІ на загальноекономічному рівні, а й розробка політики і інструментів, які б сприяли залученню інвестицій згідно з необхідністю галузевої та секторної динаміки. Визначення пріоритетних галузей для залучення іноземних інвестицій повинно відбуватися відповідно до світових тенденцій економічного розвитку, становлення постіндустріального суспільства, розвитку концепції "нової економіки", з урахуванням поглинальної можливості окремих галузей й секторів.

Третій розділ “Аналіз ролі прямих іноземних інвестицій в процесі структурних перетворень в економіці України” присвячений аналізу процесів іноземного інвестування та структурних зрушень в економіці України та Одеського регіону зокрема. В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що, незважаючи на позитивну динаміку припливу ПІІ в країну, обсяг інвестицій іноземних компаній ще недостатній для забезпечення ефективної перебудови господарства України.

Стосовно галузевого розподілу ПІІ, автор зазначає, що питома вага основних секторів у залучених ПІІ протягом періоду 1992-2002 рр. практично не змінилась. Основною сферою вкладення капіталу є промисловість (52% від загального обсягу припливу ПІІ в країну), дещо меншою є частка ПІІ в сферу послуг. Всередині секторів можна виділити деяку позитивну динаміку перерозподілу залучених інвестицій. Така динаміка узгоджується з напрямом структурних змін, які необхідні нашій країні на сучасному етапі.

В останньому десятиріччі ХХ століття структурні зрушення в Україні супроводжувалися скороченням реальних показників виробництва товарів і послуг. У таких умовах складно говорити про об'єктивні структурні зрушення, а звідси, надзвичайно важко визначити кількісний внесок ПІІ в здійснення структурних перетворень. У промисловому комплексі спостерігались протиріччя в перебігу структурних перетворень, які виражались у тому, що характер структурних зрушень у виробничому персоналі, основних виробничих фондах і обсягах випуску продукції не збігався. Також серйозною проблемою на сучасному етапі є досить повільне технічне й технологічне оновлення виробництва, слабка динаміка інноваційних процесів і їх законодавча незабезпеченість.

Для дослідження впливу притоку прямих інвестицій ТНК на економіку України автором використовувався регресійно-кореляційний аналіз за загальною схемою, описаною вище. Так, для дослідження реакції економіки України в цілому та окремих її елементів на приплив іноземних інвестицій автором було перевірено 220 статистично-математичних залежностей, з яких для аналізу були відібрані найбільш надійні.

Важливо зазначити, що лінійні функції регресії в усіх випадках свідчать про обернено пропорційну залежність доданої вартості від припливу ПІІ, це віддзеркалює нерівномірність та загальну від'ємну динаміку рядів досліджуваних результативних показників за період, що аналізувався. Також треба звернути увагу на те, що для деяких галузей економіки України для кожного часового лагу адекватними є різні рівняння регресії. Цей факт свідчить про те, що вплив ПІІ на економіку України є нерівномірним та непостійним за своїм проявом у часі.

За результатами математичного моделювання в більшості випадків ми отримали великі значення показників детермінації. Проте коефіцієнт детермінації може бути близьким 100% у тому випадку, коли факторний та результативний показники мають виразний часовий тренд, що не пов'язано з їх причинно-наслідковим зв'язком. Враховуючи умови проведення регресійно-кореляційного аналізу для України, великі показники детермінації, в першу чергу, вказують на те, що знайдено найбільш адекватне рівняння регресії для визначеної залежності.

В Таблиці 2 наведені результати дослідження впливу ПІІ на економіку України.

світовий економіка інвестиція транснаціональний

Таблиця 2 Ступінь і характер впливу ПІІ на різні елементи економіки України

„*” - характер впливу визначено; „-----„ - важко визначити.

Після 2000 р. спостерігається інтенсифікація структурних зрушень. Вплив ПІІ після 2000 р. набуває ознак стабілізуючого та динамізуючого характеру в галузі будівництва, фінансів, транспорту та зв'язку.

Таким чином, за досліджуваний період не спостерігається визначального впливу прямих інвестицій ТНК на структурні зрушення в економіці України, хоча простежується нейтралізуючий і, в деяких випадках та окремих короткострокових періодах, стабілізуючий характер цього впливу. Основною причиною невиразного впливу ПІІ на економіку України є недостатні сукупні обсяги іноземного інвестування, що знаходилися на рівні 2,8-10% від валових інвестицій в основний капітал та 2,5-12% від ВВП країни в досліджуваний період.

Дослідження показує, що існує ряд пріоритетних напрямів інвестування (літакобудування, машинобудування, надтверді метали, кераміка, нафтогазовий комплекс, інноваційне підприємництво, інжиніринг, туризм, банківська сфера), які могли б стати визначальними для України. Але приплив іноземних інвестицій ще недостатній, щоб справити динамізуючий ефект на розвиток цих галузей.

У дисертації показано і доведено, що прямі іноземні інвестиції є одним із важливих факторів, які сприяють виходу з кризового стану багатьох галузей в одному з найважливіших в економічному плані регіонів України - Одеському регіоні. В цілому ПІІ мають позитивний вплив на розвиток економіки регіону, але багато що залежить від ступеня кризи, який охопив ту чи іншу галузь, і обсягів вкладених коштів, яких у багатьох випадках не достатньо для відчуття значного впливу ПІІ на галузь. Вибір інвесторами напряму вкладення коштів визначається економіко-географічними перевагами, які має регіон. Кошти вкладаються у першу чергу в галузі, які мають певні переваги та потенціал. Саме ті галузі зазнають впливу притоку іноземних інвестицій, який можна класифікувати як нейтралізуючий. За результатами аналізу до таких галузей ми віднесли нафтопереробку, харчову промисловість, легку промисловість, машинобудування й металообробку, торгівлю. Для збалансованого розвитку й перебігу структурних перетворень в країні необхідна відповідна урядова політика, яка координувала б усі елементи проведення структурної перебудови економіки та була б взаємопов'язана з політикою і стратегією залучення іноземних інвестицій до країни.

ВИСНОВКИ

1. Структурні зрушення доцільно визначати як зрушення в структурах складових елементів (виробництво, зайнятість, експорт) і зрушення у взаємному співвідношенні різних змінних. Основними причинами структурних зрушень можна вважати: зміну у структурі суспільних потреб; об'єктивний розвиток структури виробництва, який визначається змінами в техніці й технології, де ключову роль відіграє НТП та НДДКР; зміну норм прибутковості різних галузей, яка призводить до того, що основні фактори перетікають у галузі з найбільшою нормою прибутковості; поглиблення розподілу праці і її подальшу спеціалізацію; зміни в відносинах власності на засоби виробництва. Спрямування та інтенсивність структурних зрушень залежать від об'єктивних можливостей регіону або країни і мети, яка лежить в основі структурної політики.

2. На сучасному етапі існує значний взаємозв'язок між структурними зрушеннями в економіці і діяльністю ТНК. Цей взаємозв'язок виражений у визначальній дії ТНК з точки зору розвитку тих чи інших галузей в різних регіонах і країнах. Розвинуті країни, на які припадає в середньому 80% руху світового капіталу, здійснюючи взаємне інвестування, вкладають інвестиції в основному у високотехнологічні і наукомісткі галузі та у сферу послуг. Це призводить до того, що на світовому рівні спостерігається орієнтація ПІІ на галузі високих технологій та третинний сектор. ТНК розвинутих країн виносять за кордон традиційні, трудомісткі, екологічно небезпечні галузі, залишаючи на території своїх країн галузі у більшому ступені орієнтовані на високі технології, науковий внесок і постіндустріальне суспільство. Таким чином, ТНК впливають не тільки на структуру економіки країн-реципієнтів, але й країн-донорів. Останнім часом основним фактором росту прямих інвестицій ТНК стають транскордонні злиття й поглинання (ЗіП). Наш аналіз засвідчує, що структурна динаміка ЗіП співпадає з динамікою структури світової економіки.

3. На сучасному етапі країни ЦСЄ збільшують свою частку в отриманні світових капіталовкладень, але їх потенціал у залученні інвестицій і використанні поглинальної можливості використовується ще не повністю. Спираючись на результати нашого аналізу, можна говорити про те, що існує тенденція до збільшення поглинальної можливості країн регіону і ступеня її використання. Звідси: можна очікувати збільшення ступеня впливу ПІІ на структуру економіки країн ЦСЄ. ТНК сприяють виходу галузей з кризового стану, створенню нових виробництв, нових спеціальностей і навіть нових галузей, які раніше не існували в країнах-реципієнтах.

4. На основі розрахунків автора в роботі доведено, що протягом 90-х рр. в країнах ЦСЄ існувала об'єктивна необхідність структурних зрушень, а також існує об'єктивна необхідність їх продовження. З аналізу розрахованих автором показників зроблено такі висновки: а) намітилась тенденція до зближення галузевої структури промислового виробництва країн ЦСЄ між собою; б) намітилась тенденція до зближення структури економік країн ЦСЄ зі структурою економік європейських країн; в) найбільші темпи скорочення частки промислового сектора в загальному ВВП притаманні тим країнам, в яких спочатку частка цього сектора була вищою, а найбільші темпи збільшення частки сектора послуг притаманні тим країнам, в яких спершу частка цього сектора була нижчою, що свідчить про об'єктивність тенденцій; г) посилився інноваційний потенціал країн регіону та розвиток наукомістких, техномістких, інноваційних виробництв; д) спостерігається скорочення частки традиційних галузей економіки, скорочення значення ресурсомістких, матеріаломістких, фондомістких, екологічно небезпечних, неефективних галузей, скорочення значення сектора сільського господарства країн регіону, скорочення питомої ваги промислового сектора в структурі економіки, збільшення частки сфери послуг у загальному ВВП; е) в досліджуваний період в країнах ЦСЄ спостерігалася невідповідність між інтенсивністю міжгалузевих структурних зрушень результативних показників (структура товарної продукції) та факторних показників (структура виробничого персоналу, структура вартості основних виробничих фондів). 5. На основі порівняльного аналізу кількох країн показано, що інвестиції ТНК мали позитивний вплив на автомобільну промисловість, харчову промисловість, галузь телекомунікацій, галузь програмного забезпечення.

6. На основі регресійно-кореляційного аналізу встановлено: в Чехії відчутного впливу зазнають: загальний ВВП країни, загальна зайнятість, загальний обсяг експорту, зайнятість виробничого сектора Чехії, обсяг експорту галузі машин та устаткування, ВВП сфери послуг, ВВП галузі будівництва, ВВП сфери фінансів, зайнятість в сфері послуг, зайнятість в сфері фінансів. В Болгарії відчутного впливу зазнають: загальна додана вартість країни, додана вартість промисловості, додана вартість галузі торгівлі, додана вартість галузі фінансів, додана вартість галузі транспорту, додана вартість галузі будівництва. Застосування методів математичного моделювання не дає чітких результатів та не дозволяє простежити вплив ПІІ на такі сектори та галузі економіки Чехії, як ВВП виробничого сектора, частка виробничого сектора, частка зайнятості у виробничому секторі, обсяг експорту хімічної промисловості, та на додану вартість таких секторів та галузей економіки Болгарії, як сектор послуг країни, галузь готелів та ресторанів, галузь телекомунікацій.

7. На основі логіко-теоретичного аналізу та розрахунку коефіцієнтів структурних зрушень встановлено, що в Польщі впливу ПІІ зазнають галузь фінансів, транспорту, нерухомості, торгівлі (до 1997 р.).

8. До галузей, які не зазнають впливу ПІІ в жодній з досліджуваних країн, належать - комунальні, соціальні, індивідуальні послуги, електро-, газо-, водопостачання, громадська адміністрація і оборона, охорона здоров'я.

9. Вплив інвестицій ТНК на структурні зрушення в більш розвинутих країнах ЦСЄ є більш виразним, його прояви носять більш постійний рівномірний характер, в більшій кількості випадків може бути визначена найбільш адекватна функція регресії для описання кожної ситуації (встановлено на прикладі Чехії). Вплив інвестицій ТНК на структурні зрушення в менш розвинутих країнах ЦСЄ є відчутним і статистично значним в меншій кількості галузей, в багатьох випадках цей вплив простежити важко та важко визначити рівняння регресії, що адекватно описує кожну ситуацію з урахуванням різних часових лагів (встановлено на прикладі Болгарії).

10. На сучасному етапі Україна активно включається в процеси глобалізації, транснаціоналізації і розподілу міжнародних інвестицій. Але, незважаючи на позитивну динаміку припливу ПІІ в країну, обсяг інвестицій ще не є достатнім для забезпечення ефективної перебудови господарства. Основні обсяги ПІІ спрямовані в галузь харчової промисловості, торгівлі, фінансів, машинобудування, транспорту; порівняно з початком перехідного періоду спостерігаються позитивні зрушення в галузевому розподілі ПІІ.