Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лука Оксана Федорівна

УДК 332.025.12:339:63 [477]

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Кваша Сергій Миколайович, Національний аграрний університет, професор кафедри державного управління.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Пузанов Ігор Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка, професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин;

кандидат економічних наук Кобута Ірина Вікторівна, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, старший науковий співробітник відділу ціноутворення та кон'юнктури ринку.

Провідна установа -Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки агропромислових формувань, м. Київ.

Захист відбудеться “20” травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий “19” квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах інтеграції України у світовий економічний простір особливого значення набуває розширення участі у міжнародному поділі праці та пошук стійких ніш у світовій економіці. Враховуючи ту обставину, що однією з провідних галузей міжнародної спеціалізації країни є агропромислове виробництво, зміцнення позицій на світовому ринку агропродовольчої продукції є одним із першочергових завдань держави.

Зважаючи на постійне загострення конкуренції на світових агропродовольчих ринках, особливої ваги набуває завдання вибору правильної зовнішньоторговельної політики держави. При цьому регулююча роль держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від надмірної зовнішньої конкуренції та стимулювання створення конкурентоспроможної аграрної економіки, здатної ефективно інтегруватись у світове господарство, виступає важливим чинником успішного розвитку зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією.

Основним завданням імпортної політики держави щодо агропродовольчої продукції є захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції з-за кордону та створення сприятливих умов для розширення внутрішнього виробництва, використовуючи як тарифні, так і нетарифні інструменти регулювання імпорту.

Завдання розширення експорту набуває для України особливого значення, враховуючи ту обставину, що внутрішній платоспроможний попит залишається досить низьким. Важливими напрямами експортної політики є удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази регулювання експортної діяльності, вибір конкретних напрямів державної підтримки експорту, визначення найбільш конкурентоспроможної на світовому ринку продукції та забезпечення нарощування її виробництва та ін.

Сучасна економічна думка нагромадила великий досвід з питань сучасних особливостей міжнародного економічного співробітництва, значення, тенденцій розвитку та регулювання зовнішньоторговельних зв'язків. Так, основні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені в працях Б. Баласси, Дж. Бхагваті, В. Кордена, П. Кругмана, В. Леонтьєва, П. Ліндерта, М. Портера, П. Самуельсона, Л. Скотта та ін. Серед досліджень вітчизняних вчених окремі аспекти формування механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в роботах В.Г. Андрійчука, В.С. Будкіна, І.В. Бураковського, А.І. Кредісова, І.І. Пузанова, Є.В. Савельєва, В.Р. Сіденка, А.С. Філіпенка, О.І. Шниркова та ін. Особливостям розвитку зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією та експортно-імпортної політики в аграрному секторі економіки України присвячені дослідження В.І. Бойка, В.П. Галушко, В.І. Губенка, С.М. Кваші, А.М. Кандиби, І.В. Кобути, А.А. Фесини.

Разом з тим ще значна частина проблем у цій складній і багатогранній сфері потребує більш детального вивчення. До них, зокрема, належать: дослідження основних тенденцій розвитку експортно-імпортних операцій України із агропродовольчою продукцією та місця нашої держави на світовому продовольчому ринку; визначення міжнародної конкурентоспроможності та порівняльних переваг вітчизняного аграрного сектору у зовнішній торгівлі агропродовольчою продукцією як важливого чинника формування експортно-імпортної політики держави; геостратегічні пріоритети інтеграції вітчизняного агропромислового виробництва у систему міжнародного поділу праці; шляхи удосконалення експортно-імпортної політики держави в аграрному секторі. Актуальність і велике практичне значення зазначених проблем, їх недостатній аналіз у вітчизняній економічній літературі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі державного управління Національного аграрного університету згідно з планом науково-дослідних робіт за темами “Аналіз зовнішньоекономічної діяльності та прогнозування економічних наслідків вступу України до ЄС для національного аграрного сектору” (номер державної реєстрації 0101U003264) та “Розробка принципово нової системи управління АПК в умовах пореформеного розвитку аграрного сектору” (номер державної реєстрації 0102U006230).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є окреслення основних напрямків регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі України на основі оцінки порівняльних переваг окремих видів вітчизняної продукції на світовому агропродовольчому ринку та враховуючи існуючий світовий досвід регулювання зовнішньої торгівлі продовольством.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:

- окреслити теоретичні засади регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі;

- узагальнити наявну теоретико-методологічну базу визначення порівняльних переваг країни у зовнішній торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством;

- проаналізувати сучасний стан експортно-імпортних операцій із агропродовольчою продукцією в Україні;

- визначити міжнародну конкурентоспроможність та порівняльні переваги окремих видів вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому агропродовольчому ринку;

- обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку зовнішньоторговельної діяльності в аграрному секторі України та шляхи інтеграції національного агропромислового виробництва у систему міжнародного поділу праці;

- визначити основні напрями оптимізації державного регулювання експортно-імпортних операцій із агропродовольчою продукцією в Україні.

Об'єктом дослідження є сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі агропродовольчою продукцією та особливості здійснення зовнішньоторговельної політики в аграрному секторі економіки.

Предметом дослідження є зовнішньоторговельна політика України щодо регулювання експортно-імпортних діяльності в аграрному секторі, що базується на врахуванні порівняльних переваг вітчизняного сільського господарства на світовому ринку агропродовольчої продукції.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, досягнення світової науки у галузі міжнародних економічних відносин, праці вітчизняних і зарубіжних науковців стосовно формування та особливостей зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі.

Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використано загальноприйняті методи наукового пізнання та дослідження зовнішньоторговельної діяльності: монографічний (при визначенні теоретичних засад міжнародної торгівлі та розробки зовнішньоторговельної політики держави); індукції і дедукції (при дослідженні методологічних підходів до визначення порівняльних переваг вітчизняної агропродовольчої продукції на світовому ринку); економіко-статистичний (зокрема для узагальнення стану та динаміки розвитку зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією); групування (для аналізу географічної структури зовнішньої торгівлі України сільськогосподарською продукцією і продовольством); розрахунку порівняльних та відносних торговельних переваг (для визначення міжнародної конкурентоспроможності аграрного сектору України та окремих сільськогосподарських товарів на світовому та європейському ринках); покраїнного аналізу (при визначенні порівняльних переваг окремих видів сільськогосподарської продукції у обраних країнах світу); історико-логічний (при аналізі формування та особливостей розвитку зовнішньоторговельної політики в аграрному секторі України та визначенні основних напрямків її удосконалення), а також методи наукової абстракції, порівняння, аналізу і синтезу, кількісного і якісного аналізу, визначення середніх та графічний.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, статистична інформація Державного комітету статистики України, дані Міністерства аграрної політики України, інформаційні матеріали Світової організації торгівлі, Продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) та інших організацій ООН, Європейської комісії, а також матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені в мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- систематизовано теоретичні засади регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі в умовах зростання відкритості національних економік та посилення конкуренції на світовому агропродовольчому ринку; узагальнено сучасні концепції визначення порівняльних переваг країни у зовнішній торгівлі агропродовольчою продукцією;

- набули розвитку методологічні підходи до визначення потенційної конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробництва шляхом розрахунку коефіцієнту витрат внутрішніх ресурсів;

- вперше із використанням індексів виявлених та фактичних порівняльних переваг зроблено оцінку міжнародної конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору порівняно з іншими галузями економіки України та визначено порівняльні переваги вітчизняного сільськогосподарського виробництва на світовому ринку;

- доведено положення про наявність в Україні суттєвих порівняльних переваг у зовнішній торгівлі окремими видами агропродовольчої продукції на основі розрахунку індексів фактичних порівняльних переваг експортоорієнтованих товарів та проаналізовано динаміку зміни міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної продукції з часом;

- вперше використано методологію розрахунку коефіцієнтів витрат внутрішніх ресурсів для оцінки потенційної конкурентоспроможності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі;

- доповнено пріоритетні напрями розвитку зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією та участі агропромислового виробництва України у світових інтеграційних процесах; виявлено перспективні ринки збуту окремих видів вітчизняної сільськогосподарської продукції;

- розроблено рекомендації щодо удосконалення регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі України, що ґрунтуються на врахуванні світового досвіду та особливостей вітчизняної аграрної економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані органами виконавчої влади під час розробки державних програм оптимізації зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією. Результати дисертаційного дослідження враховані Міністерством аграрної політики при розробці нормативно-правових актів щодо регулювання агропродовольчого імпорту та стимулювання експорту в Україні. зовнішньоторговельний експортний агропромисловий міжнародний

Результати роботи також використовуються при викладанні курсу “Аграрна політика” у Національному аграрному університеті, а також можуть бути використані при підготовці навчальних і методичних посібників з міжнародної економіки, регулювання зовнішньоторговельної діяльності та аграрної політики.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. У процесі дослідження здійснено оцінку порівняльних переваг української агропродовольчої продукції на світовому ринку і на цій основі обґрунтовано основні напрями регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі економіки України

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, ІАЕ УААН, 22-23 листопада 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, НАУ, 25-26 квітня 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування” (м. Львів, УкрДЛТУ, 5-6 вересня 2002 р.), Науково-практичній конференції студентів та молодих учених “Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (м. Київ, ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 10-11 жовтня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (м. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 27-29 листопада 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХДТУСГ, 5-6 грудня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, НАУ, 23-24 квітня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Менеджмент крупних сільськогосподарських підприємств” (м. Галле, Німеччина, ІАМО, 26-28 листопада 2003 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових праць, в тому числі 9 одноосібних, з яких 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 3,41 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 182 сторінках основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 278 найменувань, містить 15 таблиць, 21 рисунок та 16 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і задачі, об'єкт і предмет дослідження, його наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі” - узагальнено теоретичні підходи до регулювання експортно-імпортної діяльності, визначено основні тенденції розвитку та особливості регулювання світової торгівлі агропродовольчою продукцією, проаналізовано сучасні концепції визначення порівняльних переваг країни у зовнішній торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством.

Характерними рисами сучасного світового господарства є поглиблення зв'язків між країнами, зростання відкритості національних економік, обсягів міжнародної торгівлі, а також загострення конкуренції на світових товарних ринках. Це повною мірою стосується і аграрної сфери. Так, за період 1960-2000 рр. світове виробництво сільськогосподарської продукції зросло лише у 2,5 рази, тоді як вартість експорту - у 13.

Швидкі темпи зростання світової торгівлі агропродовольчою продукцією, диверсифікація зовнішньоторговельних зв'язків у процесі міжнародного поділу праці, визначають підвищення уваги до проблеми її регулювання.

Серед двох типів зовнішньоторговельної політики - політики вільної торгівлі та протекціонізму - перевага надається ідеалам вільної торгівлі. Однак на практиці, особливо при регулюванні зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, досить часто застосовуються протекціоністські заходи, у тому числі різноманітні інструменти тарифного і нетарифного регулювання імпорту, експортні субсидії, а також внутрішня підтримка вітчизняного сільського господарства, що здійснюється розвиненими країнами. Суттєві відмінності в пропорціях та масштабах застосування різноманітних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі в аграрній сфері залежать, насамперед, від стану і конкурентоспроможності аграрної економіки та критеріїв економічної безпеки держави.

Разом з тим останнім часом тягар видатків, пов'язаних із масштабною державною підтримкою національних аграрних секторів у розвинених країнах, було визнано невиправдано високим з точки зору загальноекономічного розвитку як у масштабах зазначених держав, так і у світі в цілому. Тому характерною стає тенденція до поступової лібералізації світової торгівлі продовольством, чому значною мірою сприяє діяльність Світової організації торгівлі.

Є підстави стверджувати, що подальша лібералізація світової торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством у перспективі зумовить підвищення спеціалізації будь-якої країни на виробництві та зовнішній торгівлі окремими видами товарів відповідно до існуючих порівняльних переваг країни.

Для визначення порівняльних переваг виробництва використовуються різноманітні показники. Вони відрізняються між собою як методологічними підходами до їх обчислення, так і вимогами щодо вихідних даних та часу, необхідного для проведення розрахунків.

Існуючі показники міжнародної конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва залежно від методології їх розрахунку можна об'єднати у дві групи. До першої належать показники, що дозволяють визначити конкурентоспроможність окремих агропродовольчих товарів певної країни або її аграрного сектору в цілому на світовому ринку у минулому і ґрунтуються на використанні статистичних даних щодо вартості зовнішньої торгівлі окремими видами продукції. Серед показників даної групи найчастіше застосовуються індекс фактичних порівняльних переваг (Reveal Comparative Advantage, RCA) та індекс відносних торговельних переваг (Relative Trade Advantage Index, RTA).

Індекс фактичних порівняльних преваг певної країни по конкретній товарній групі, позначений як RCA_ij, розраховується за формулою (1):

RCA_ij = (X_ij - M_ij)/T_kj(T_iw/T_kw),(1)

де Х - експорт; М - імпорт; i - продукт; j - країна; k - вся продукція; W - світ; Т = (Х+М)/2.

Позитивне значення індексу RCA_ij демонструє наявність порівняльних переваг, негативне - їх відсутність. При цьому чим більше значення даного індексу, тим більшими є порівняльні переваги.

Близьким до індексу RCA є індекс відносних торговельних переваг RTA, що розраховується за формулою (2):

RTA_ij = RXA_ij - RMP_ij(2)

де RXA_ij - індекс відносної експортної конкурентоспроможності i-того товару у j-тій країні;

RMP_ij - індекс відносної залежності від імпорту i-того товару у j-тій країні.

Позитивне значення даного показника вказує на відносні переваги у зовнішній торгівлі, негативне - на відносні невигоди.

Як видно з формули (2), для розрахунку індексу RTA необхідні ще два показники: індекс відносної експортної конкурентоспроможності (Relative Export Advantage Index, RXA) та індекс відносної залежності від імпорту (Relative Import Penetration Index, RMР).

Індекс відносної експортної конкурентоспроможності визначається за формулою (3):

(3)

де X - експорт;

i та k -товари;

j та l - країни.

Індекс RXA визначається як відношення частки країни у світовому експорті певного товару до частки даної країни у світовому експорті усіх інших товарів. Специфічною рисою даного вимірника є те, що світовий експорт товару завжди визначається як сума експорту усіх країн, крім тієї, що досліджується. Аналогічно із суми світового експорту виключається значення експорту того товару, що є предметом дослідження. Це дозволяє уникнути подвійного рахунку, коли експорт країни (товару) є і чисельником, і складовою знаменника. Цей аспект особливо доречний, якщо країна має суттєву частку у світовій торгівлі, і/чи досліджуваний товар становить значну частину світового експорту.

Значення індексу RXA інтерпретується наступним чином. Якщо він більший за 1, країна має порівняльні переваги стосовно експорту товару, що розглядається, якщо ж RXA < 1, то це вказує на конкурентні невигоди.

Індекс відносної залежності від імпорту (Relative Import Penetration Index, RMР) дуже подібний до RXA, з тією лише різницею, що тут до уваги береться імпорт, який позначається як М (формула (4)):

(4)

Якщо значення індексу RMР більше 1, то залежність від імпорту висока (має місце конкурентна невигода), якщо ж менше 1 - низька (тобто існує конкурентна перевага).

Перевагою індексів фактичних порівняльних переваг RCA та відносних торговельних переваг RTA є відносна простота їх розрахунку та доступність необхідних для обчислення даних, однак за їх допомогою можна визначити лише минулу конкурентоспроможність вітчизняного товару (галузі) на світовому ринку.

До другої групи відносяться показники, що ґрунтуються на співставленні витрат виробництва окремих видів продукції і дозволяють оцінити як минулу, так і потенційну їх конкурентоспроможність на світовому ринку. Основним показником, що найчастіше використовується у емпіричних дослідженнях, є коефіцієнт витрат внутрішніх ресурсів DRC, при розрахунку якого порівнюються альтернативні витрати внутрішнього виробництва (тобто вартість використаних основних факторів виробництва - землі, праці та капіталу) з доданою вартістю у цінах на кордоні (формула (5)):

(5)

де a_ij, від 1 до k - коефіцієнти для торгових факторів виробництва;

a_ij, від k+1 до n - коефіцієнти для внутрішніх ресурсів та неторгових факторів виробництва;

v_j - “тіньова” ціна внутрішніх ресурсів чи неторгових факторів виробництва;

P_j^b - ціна на кордоні для торгових факторів виробництва;

P_i^b -ціна на кордоні для торгової продукції.

Якщо DRC менше 1, то внутрішнє виробництво ефективне і конкурентоспроможне на світовому ринку, оскільки альтернативна вартість витрачених внутрішніх ресурсів менша, ніж доход від чистого експорту чи збереження від заміщення внутрішніх ресурсів імпортними. Тобто DRC менший 1 являє собою, таким чином, індикатор порівняльних переваг. Ситуація є протилежною, якщо DRC більший 1.

Розрахунок коефіцієнтів DRC набагато складніший та ставить більші вимоги до вихідних даних, однак є надзвичайно корисним як з точки зору оцінки доцільності виробництва окремих видів продукції, так і при формування зовнішньоторговельної політики держави стосовно різних галузей.

У другому розділі - “Експортно-імпортна діяльність аграрного сектору та місце України на світовому агропродовольчому ринку” - проаналізовано структуру та тенденції розвитку експорту та імпорту сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні, визначено порівняльні переваги окремих видів вітчизняної агропродовольчої продукції на світовому ринку, охарактеризовано основні вектори інтеграції аграрного сектору України у світову економіку.

Дослідженням підтверджено, що зовнішня торгівля агропродовольчою продукцією є важливим напрямом міжнародної спеціалізації України. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності аграрного сектору порівняно з іншими галузями економіки України із використанням методики розрахунку індексу виявленої порівняльної переваги свідчить, що в середньому за 1995-2001 рр. агропродовольча продукція посідала третє місце за рівнем міжнародної конкурентоспроможності (RCA становить 0,331), після металургійної продукції та шкіряної і хутряної сировини. Разом з тим за аналізований період спостерігаються значні коливання порівняльних переваг України у зовнішній торгівлі окремими групами агропродовольчих товарів у різні роки.

Починаючи з 2001 р. в Україні намітилися позитивні тенденції до зростання вартості експорту агропродовольчої продукції та позитивного сальдо балансу зовнішньої торгівлі продовольством. Так, за 2001 р. експорт агропродовольчої продукції збільшився порівняно з 2000 р. на 32%, а у 2002 р. відбулося його зростання ще на 31%, до 2388,3 млн. дол. США, при цьому позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 1274,6 млн. дол. Основними чинниками збільшення експорту сільськогосподарської продукції виявилися сприятлива світова цінова кон'юнктура на ці товари і досить висока внутрішня пропозиція основних видів сільськогосподарської продукції.

Разом з тим сучасний стан експортно-імпортної діяльності не можна вважати оптимальним. У структурі імпорту досить високою є частка продукції, що може вироблятися в Україні, зокрема тютюну та цукру. Щодо експорту, то суттєвою залишається залежність від окремих ринків збуту (зокрема Російської Федерації) та експорту окремих видів продукції.

У останні роки у структурі експорту агропродовольчої продукції надзвичайно високою була частка зерна, що досягла у 2002 р. 41,8% від загального експорту зазначеної продукції. Крім того, в середньому за останні три роки високу частку у товарній структурі експорту продукції сільського господарства і харчової промисловості мали такі товари, як олія соняшникова, м'ясо, молоко і молочні продукти, а також насіння олійних. Ці п'ять товарних груп у сумі становлять 70% всього експорту агропродовольчої продукції з України. Надзвичайно висока частка у експорті продукції кількох товарних груп, особливо зернових, ставить Україну у залежність від розвитку кон'юнктурної ситуації на зовнішніх ринках зазначеної продукції, а нестабільність її вітчизняного виробництва робить проблематичним збереження вже завойованої частки світового ринку.

Зважаючи на те, що структура зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією в Україні не є оптимальною, важливим завданням є диверсифікація товарної структури експорту та імпорту, а також нарощування експорту окремих видів продукції відповідно до порівняльних переваг країни.

Розрахунок індексів фактичних порівняльних переваг сільського господарства обраних країн світу із використанням формули (1) свідчить, що вітчизняне сільське господарство має досить суттєві порівняльні переваги на світовому продовольчому ринку (значення коефіцієнта RCA 0,387). За рівнем фактичних порівняльних переваг найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку серед основних товарів українського агропродовольчого експорту є насіння соняшнику, соняшникова олія, яловичина та ячмінь, дещо менші порівняльні переваги мають сухе знежирене молоко, вершкове масло та пшениця (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняльні переваги окремих видів української сільськогосподарської продукції на світовому ринку, в середньому за 1999-2001 рр.

Продукція	Експорт	Імпорт	RCAij
	тис. т	млн. дол. США	тис. т	млн. дол. США
Пшениця	2526,50	273,71	233,36	8,57	1,562
Ячмінь	1303,94	96,34	16,93	1,77	5,570
Кукурудза	278,74	37,66	39,18	16,14	0,180
Насіння соняшнику	616,86	135,98	0,75	1,50	21,949
Олія соняшникова	409,93	188,92	2,60	2,00	16,231
Яловичина	109,94	169,74	0,89	1,62	7,736
Вершкове масло	31,07	56,14	1,75	1,96	3,064
Сухе знежирене молоко	47,83	67,53	0,05	0,10	3,396

Крім того, за обсягами експорту та рівнем фактичних порівняльних переваг у зовнішній торгівлі окремими видами сільськогосподарської продукції Україна входить до десятки світових лідерів. Зокрема наша держава в середньому за 1999-2001 рр. посідала перше місце за обсягами експорту насіння соняшнику (за рівнем фактичних порівняльних переваг - четверте), друге - за обсягами експорту соняшникової олії (за рівнем RCA - третє), третє - за рівнем порівняльних переваг у зовнішній торгівлі зерном ячменю та яловичиною (за обсягами експорту кожного з цих товарів - п'яте), п'яте місце за рівнем порівняльних переваг у зовнішній торгівлі пшеницею (дев'яте - за обсягами її експорту), восьме - за обсягами експорту та рівнем порівняльних переваг у зовнішній торгівлі кукурудзою та сухим знежиреним молоком.

Крім поточної міжнародної конкурентоспроможності окремих видів вітчизняної сільськогосподарської продукції доцільно також розглянути динаміку її зміни. Для цього нами були розраховані індекси відносних торговельних переваг (із використанням формули (2)) для окремих сільськогосподарських товарів, що є або були в минулому основними товарами експортної спеціалізації України (рис.1). Обраний період (1994-2002 рр.) дозволяє прослідкувати динаміку зміни конкурентоспроможності окремих товарів з часом.

Рис. 1. Динаміка міжнародної конкурентоспроможності окремих сільськогосподарських товарів в Україні, 1994-2002 рр. * сухе знежирене молоко

Судячи із величини RTA, найбільш конкурентоспроможним на світовому ринку є насіння соняшнику, оскільки його частка в українському експорті у десятки разів перевищує аналогічну частку у світовому експорті. Досить конкурентоспроможною є й соняшникова олія, причому у 2002 р. це був найбільш конкурентоспроможний товар. У всі роки конкурентоспроможним було також виробництво зернових. Хоча у структурі українського експорту агропродовольчої продукції саме зернові займають найбільшу частку, абсолютне значення RTA є досить невисоким. Це пояснюється тим, що, поряд з експортом, в Україні протягом досліджуваного періоду постійно мав місце й імпорт окремих видів зернових. Крім того, для зернових характерна досить висока частка у світовому експорті. У той же час із рис. 1 яскраво видно втрату конкурентоспроможності вітчизняною цукровою промисловістю. Якщо у 1994-1997 рр. спостерігався значний експорт цукру з України, то у 1998 р. ситуація змінилася на протилежну, причому існує тенденція до постійного зменшення конкурентоспроможності (так, у 2001 р. RTA для цукру дорівнював -1,1). Конкурентоспроможність тваринницької продукції набагато нижча, ніж продукції рослинництва, причому існує яскраво виражена тенденція до значних її коливань у різні роки.

Крім того, не можна назвати позитивною обставиною значні коливання обсягів експорту у різні роки. Це свідчить про те, що Україна не має стійких “ніш” на світовому ринку, а конкурентоспроможність її продукції значною мірою залежить від кон'юнктури зовнішніх ринків.

У прагненні до входження у світовий економічний простір Україні слід розширювати коло торговельних партнерів. Пріоритетними для України є і залишатимуться торговельно-економічні відносини з державами СНД. Нові можливості для нарощування вітчизняного експорту можуть відкритися у разі практичної реалізації ідеї, закладеної в Угоді про Спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД. Можна стверджувати, що вже сформована позитивна політична орієнтація, проте в практичному плані зроблено поки що небагато. Основним стримуючим чинником є повільне вирішення проблем гармонізації міждержавних торговельних відносин і правил СНД.

Основним споживачем української аграрної продукції (35% в середньому за останні три роки) залишається Росія. На російський ринок фактично зорієнтований експорт вітчизняної м'ясопродукції (97,6% загального обсягу) та молочних продуктів. Тому економічні зв'язки з Росією є надзвичайно важливими, і було б нерозумно відмовлятися від тих переваг міжнародного поділу праці, які є при стосунках між двома країнами. Разом з тим при визначенні стратегічних засад торговельної політики щодо Росії необхідно виходити з того, що українським товаровиробникам буде дедалі важче втримувати позиції на основних сегментах російського ринку, а тим більше нарощувати обсяги експорту. Це пов'язано з тим, що російські товаровиробники користуються підтримкою уряду, який оперативно застосовує жорсткі заходи по захисту внутрішнього ринку, а також існуючою тенденцією до зростання рівня самозабезпеченості Росії продовольством.

Головним торговельним партнером України поза СНД є Європейський Союз. За останні три роки сюди спрямовувалось 20% агропродовольчого експорту України. З 2000 р. у зовнішній торгівлі між Україною та ЄС спостерігається позитивна тенденція переважання агропродовольчого експорту над відповідним імпортом. Однак товарну структуру зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС не можна назвати оптимальною. У той час як у структурі експорту агропродовольчої продукції з України до ЄС переважає сільськогосподарська продукція (близько 92% в середньому за останні три роки, у тому числі 46% - зернові), то імпортується головним чином готова продукція харчової промисловості - близько 51%.

Структура експорту агропродовольчої продукції до ЄС значною мірою зумовлена митно-тарифною політикою Співтовариства стосовно імпорту зазначеної продукції з третіх країн. Поряд з цим, важливим чинником є конкурентоспроможність вітчизняного продовольства на європейському ринку. Проведене дослідження дає можливість зробити висновок, що агропродовольча продукція в цілому є досить конкурентоспроможною на ринку ЄС, про що свідчить позитивне значення індексу відносних торговельних переваг (у 2000 р. він дорівнював 0,968). Щодо конкурентоспроможності на ринку ЄС окремих вітчизняних агропродовольчих товарів, то серед сільськогосподарської продукції найбільш конкурентоспроможною є молочна продукція, насіння олійних, жири та олії, зернові та продукція борошномельно-круп'яної промисловості; серед продукції харчової промисловості конкурентоспроможними є лише продукти переробки плодів і овочів.

Перспективи експорту з України на європейський ринок окремих видів агропродовольчої продукції у найближчому майбутньому визначатимуть такі чинники, як тенденції у виробництві та споживання відповідної продукції у ЄС, проблеми якості вітчизняної продукції, вступ до ЄС країн Центральної та Східної Європи, а у стратегічній перспективі - інтеграція України до цього угрупування.

Таким чином, дослідженням підтверджено, що на сьогодні багато видів вітчизняної агропродовольчої продукції є конкурентоспроможними на світовому ринку, при цьому на окремих товарних ринках Україна займає провідні позиції. Разом з тим із впевненістю можна стверджувати, що реалізація порівняльних переваг сільського господарства України можлива лише при проведенні ефективної зовнішньоторговельної політики держави.

У третьому розділі - “Пріоритетні напрями регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі України” - досліджено потенційну конкурентоспроможність виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі, обґрунтовано шляхи розвитку зовнішньоторговельної діяльності в аграрному секторі України, визначено основні напрями оптимізації державного регулювання експорту та імпорту агропродовольчої продукції, що ґрунтуються на врахуванні світового досвіду та особливостей вітчизняної аграрної економіки.

Одним із важливих чинників, що сприятиме покращенню позиції України на світовому ринку продовольства, може стати вступ до Світової організації торгівлі. У зв'язку з цим важливо оцінити потенційні порівняльні переваги виробництва тих товарів, що є найбільш важливими для вітчизняного сільського господарства, що дає можливість дослідити можливі наслідки наближення до світового ринку. Найбільш доречним для цього є використання методології аналізу витрат внутрішніх ресурсів DRC (формула (5)).

Для оцінки коефіцієнтів DRC потрібні дані щодо вартості готової продукції, вартості матеріальних ресурсів, а також величина доданої вартості, сформованої у процесі виробництва, та її складові. Для кожної із досліджуваних культур було сконструйовано бюджет в розрахунку на 1 гектар, при цьому витрати виробництва визначалися шляхом множення технічних коефіцієнтів використання окремих ресурсів на їх ціну. Подібні бюджети також були сконструйовані для основних видів продукції тваринництва.

Як свідчить наше дослідження, виробництво продукції тваринництва є економічно неефективним. У 2002 р. показник витрат внутрішніх ресурсів становив 1,203 для коров'ячого молока, 1,263 для яловичини і 1,199 для свинини. Головними причинами низької міжнародної конкурентоспроможності даної продукції є низька продуктивність праці у тваринництві та низька продуктивність сільськогосподарських тварин. Якщо у найближчому майбутньому продуктивність праці залишиться низькою, передбачуване зростання заробітної плати у сільському господарстві призведе до подальшого зниження ефективності виробництва тваринницької продукції.

Оскільки у різних регіонах України існують суттєві відмінності у якості ґрунтів та кліматичних умовах, конкурентоспроможність виробництва окремих сільськогосподарських культур доцільно визначати у кожній з основних агро-кліматичних зон, таких як Полісся, Лісостеп та Степ. Крім того, бюджети виробництва окремих культур диференційовано в залежності від технології їх вирощування (звичайна екстенсивна технологія та удосконалена інтенсивна технологія) для того, щоб оцінити можливості підвищення соціальної прибутковості виробництва досліджуваних товарів із використанням новітніх технологій.

Розрахунок коефіцієнтів DRC для окремих видів продукції рослинництва при різних технологіях виробництва та у різних агроекологічних зонах (табл. 2) дозволяє зробити кілька важливих висновків.

По-перше, розрахунок показників DRC дає можливість визначити для кожної із зон культури, виробництво яких має найбільшу міжнародну конкурентоспроможність. Для зони Полісся це такі культури, як ячмінь, кукурудза, цукрові буряки та горох. У зоні Степу з економічної точки зору найбільш ефектним є виробництво озимої пшениці, ячменю, насіння соняшнику та кукурудзи (за умови застосування інтенсивної технології вирощування). У зоні Лісостепу виробництво усіх досліджуваних товарів є конкурентоспроможним.

По-друге, аналіз порівняльних переваг свідчить, що вирощування основних сільськогосподарських культур в Україні є економічно ефективним навіть при екстенсивній технології, за виключенням озимої пшениці та соняшнику на Полісся та кукурудзи і цукрових буряків у Степу. Хоча така технологія є надзвичайно трудозатратною, а урожайність - порівняно низькою, завдяки низькій вартості робочої сили та землі в Україні калькуляція коефіцієнтів DRC показує, що виробництво досліджуваних товарів є конкурентоспроможним. Однак передбачуване підвищення заробітної плати у сільському господарстві та зростання орендної плати за землю внаслідок формування ринку землі імовірно призведе до підвищення рівнів DRC і, таким чином, зменшення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 2 Коефіцієнти DRC для окремих сільськогосподарських культур, 2002 р.

Вид продукції	Полісся	Лісостеп	Степ
	Екстенсивна технологія	Інтенсивна технологія	Екстенсивна технологія	Інтенсивна технологія	Екстенсивна технологія	Інтенсивна технологія
Озима пшениця	1,436	1,178	0,810	0,467	0,466	0,400
Ячмінь	0,622	0,767	0,643	0,557	0,651	0,620
Кукурудза	0,560	0,721	0,660	0,527	1,446	0,689
Горох	0,864	0,792	0,868	0,783	0,985	0,863
Насіння соняшнику	1,068	-	0,801	0,710	0,797	0,651
Цукрові буряки	0,845	0,835	0,921	0,740	1,452	-

При інтенсивній технології вирощування конкурентоспроможність усіх досліджуваних культур зростає порівняно з екстенсивною технологією. Тому використання інтенсивної технології у всіх господарствах є важливим чинником підвищення економічної ефективності українського сільського господарства. Максимальні порівняльні переваги має виробництво озимої пшениці у зоні Степу.

У той же час продуктивність у сільському господарстві України набагато менша, ніж у Європейському Союзі та інших західних країнах. Якби величезний потенціал росту продуктивності був використаний повною мірою, реформи могли б сприяти перетворенню нашої держави на важливого експортера зернових, насіння олійних та інших видів сільськогосподарської продукції. Разом з тим зміцнення позицій України на світовому агропродовольчому ринку значною мірою залежить від ефективності регулювання зовнішньоторговельної діяльності в аграрній сфері.

В умовах лібералізації зовнішньої торгівлі надзвичайно важливим є проведення державою гнучкої політики регулювання агропродовольчого імпорту. Для підвищення рівня обґрунтованості підходів, що використовуються у сфері тарифного регулювання імпорту в Україні, в першу чергу, необхідно подальше відпрацювання і вдосконалення системи селективного захисту національних товаровиробників на основі здійснення комплексної оцінки конкурентоспроможності того чи іншого виду вітчизняної агропродовольчої продукції. Так, проведене дослідження свідчить, що виробництво в Україні продукції рослинництва, насамперед зернових, є досить конкурентоспроможним. Тому така продукція може успішно конкурувати з іноземною не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках, і ставки імпортного мита можуть бути мінімальними.

Поряд з цим важливо захистити від надмірного імпорту ринки тих видів сільськогосподарської продукції, виробництво якої в Україні у даних час є недостатньо конкурентоспроможним, насамперед це стосується продукції тваринництва. Тому рівень мита для молочних і м'ясних продуктів, що імпортуються в Україну, протягом певного часу повинен бути достатньо високим.

Удосконалення потребує також вітчизняна політика регулювання експорту агропродовольчої продукції. На сьогодні в Україні відбулася суттєва лібералізація експортної політики стосовно агропродовольчої продукції, але ще не запроваджена політика стимулювання експорту.

Можна стверджувати, що у даний час можливості екстенсивного нарощування експорту агропродовольчої продукцією в Україні практично вичерпані, тому найбільш виправданим є шлях диверсифікації експорту, що полягає в першу чергу у досягненні його максимально ефективної та оптимальної структури, неухильному підвищенні в експорті частки товарів з високим ступенем обробки, а також в освоєнні українськими виробниками нових ринків. Потенційними ринками збуту вітчизняного продовольства, як свідчить проведене дослідження, є країни Близького Сходу, Азії та Північної Африки. Зокрема потенційними імпортерами вітчизняної пшениці та ячменю є Алжир, Іран, Єгипет, Марокко, Саудівська Аравія, Судан, Пакистан, Корея та ін., у яких відсутні порівняльні переваги у виробництві зерна. Потенційними споживачами соняшникової олії є Єгипет, Індія, Іран, Йорданія та Туреччина, які щорічно імпортують значні обсяги даного товару. Щодо продукції тваринництва, то перспективними ринками збуту вітчизняної молочної продукції є такі азіатські країни, як Єгипет, Ємен, Йорданія, Сирія, Саудівська Аравія, а також Куба, тому Україна могла б експортувати сюди значні обсяги молокопродуктів (у першу чергу це стосується сухого молока та вершкового масла).

Державна політика стимулювання експорту агропродовольчої продукції має передбачати насамперед надання експортерам інформаційного, консультаційного, маркетингового і технічного сприяння; регулювання цін і тарифів на продукцію природних монополій; розвиток експортної інфраструктури; митно-тарифне стимулювання експортної діяльності, удосконалення вітчизняних стандартів якості. Крім того, доцільним є дослідження тенденцій розвитку та очікуваних змін в структурі внутрішнього і зовнішнього ринків, а також розробка на цій основі заходів, спрямованих на поліпшення структури вітчизняного сільськогосподарського виробництва, та їх реалізація.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено практичні рекомендації щодо регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі України на основі визначення порівняльних переваг окремих видів вітчизняної агропродовольчої продукції на світовому ринку. Проведені дослідження дають підстави зробити наступні висновки.

1. Процес формування ринкових відносин в аграрному секторі України, підвищення ефективності агропромислового виробництва безпосередньо пов'язаний із розвитком зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією. Одним з найважливіших напрямів зовнішньоекономічної стратегії вітчизняного аграрного сектору є збільшення його експортних можливостей, удосконалення структури експорту, а також вихід на світові ринки з конкурентоспроможною продукцією, яка б відповідала їх вимогам та стандартам.

2. Важливим чинником розвитку зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією є посилення регулюючої ролі держави, спрямоване на захист внутрішніх виробників від надмірної зовнішньої конкуренції та підтримку вітчизняного експорту.

3. Загострення конкуренції на світовому агропродовольчому ринку посилює увагу до проблеми вимірювання міжнародної конкурентоспроможності аграрних секторів окремих країн. Найбільшого поширення серед західних економістів набули показники, що ґрунтуються на співставленні обсягів зовнішньої торгівлі окремими товарами (індекс фактичних порівняльних переваг та індекс відносних торговельних переваг) та витрат виробництва (коефіцієнт витрат внутрішніх ресурсів).

4. Доведено, що сільськогосподарське виробництво є важливою галуззю міжнародної спеціалізації України і має суттєві порівняльні переваги у зовнішній торгівлі. Зокрема за обсягами експорту та рівнем фактичних порівняльних переваг у зовнішній торгівлі окремими видами сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику та соняшникова олія, ячмінь, пшениця, яловичина та ін.) наша країна входить до десятки країн-світових лідерів.

5. Починаючи з 2001 р, в Україні намітилися позитивні тенденції до зростання вартості експорту агропродовольчої продукції, однак сучасний стан експортно-імпортних операцій не можна вважати оптимальним. Надзвичайно висока частка у експорті продукції кількох товарних груп, особливо зернових, ставить Україну у залежність від розвитку кон'юнктурної ситуації на зовнішніх ринках зазначеної продукції, а нестабільність її вітчизняного виробництва робить проблематичним збереження вже завойованої частки світового ринку.

6. Обґрунтовано необхідність нарощування експорту окремих видів агропродовольчої продукції відповідно до порівняльних переваг країни. Як свідчить проведене дослідження, за рівнем фактичних порівняльних переваг найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку серед основних товарів українського агропродовольчого експорту є насіння соняшнику, соняшникова олія, яловичина та ячмінь; дещо менші порівняльні переваги мають сухе знежирене молоко, вершкове масло та пшениця.

Оцінка потенційних порівняльних переваг виробництва сільськогосподарської продукції в Україні свідчить, що вирощування основних сільськогосподарських культур є економічно ефективним навіть за умов екстенсивної технології. У той же час при інтенсивній технології вирощування міжнародна конкурентоспроможність виробництва усіх досліджуваних товарів зростає порівняно з екстенсивною, тому використання інтенсивної технології є важливим чинником підвищення економічної ефективності вітчизняного сільського господарства.

7. За роки формування ринкової економіки в Україні відбувався поступовий процес географічної переорієнтації українського експорту з країн СНД до країн далекого зарубіжжя, але він ще не завершений. Тому важливим завданням є пошук нових ринків збуту вітчизняної агропродовольчої продукції. Проведене дослідження свідчить, що потенційними ринками збуту вітчизняного продовольства є країни Близького Сходу, Азії та Північної Африки.

8. Реалізація порівняльних переваг сільського господарства України на світовому ринку можлива лише за умови здійснення ефективної зовнішньоторговельної політики держави. Найбільш прийнятною стратегією регулювання агропродовольчого імпорту для України є стратегія перехідного протекціонізму. Основними напрямами регулювання імпорту агропродовольчої продукції в Україні повинні бути гнучка митно-тарифна політика, що базується на оцінці конкурентоспроможності окремих вітчизняних товарів, ширше використання при встановленні ставок ввізного мита методів економіко-математичного моделювання, запобігання зловживанням з боку імпортерів та посилення захисту внутрішнього агропродовольчого ринку за допомогою нетарифних заходів, у першу чергу фітосанітарних та ветеринарних норм і вимог щодо якості продукції.

9. Серед заходів державного стимулювання експорту, враховуючи обмеженість державного бюджету, перевага повинна надаватись таким, що не вимагають значного фінансування, однак є надзвичайно ефективними для просування вітчизняної агропродовольчої продукції на зовнішні ринки, у першу чергу це стосується використання можливостей торгових представництв України за кордоном для презентації української продукції, проведення моніторингу зовнішніх ринків та надання інформаційно-консультаційної підтримки експортерам, розвиток експортної інфраструктури, удосконалення вітчизняних стандартів якості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лука О.Ф. Формування експортної стратегії АПК України // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Кол. монографія у чотирьох частинах / За ред. П.Т. Саблука. Ч. 1. Соціально-економічні проблеми села. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - С. 285-288.

2. Лука О.Ф. Інтеграційні фактори розвитку АПК України // Актуальні проблем міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 35. Ч. І. - К.: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2002. - С. 48-50.

3. Лука О.Ф. Порівняльні переваги АПК України у зовнішньоекономічній діяльності та перспективи їх реалізації // Економіка АПК. - 2002. - №8. - С. 81-86.

4. Лука О.Ф. Регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовах ринкової трансформації економіки України // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у чотирьох частинах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч. 4 Стабілізація доходів сільських товаровиробників. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 265-267.

...