Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Пахомов Сергій Юрійович

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Київ - 2004

Анотація

Пахомов С.Ю. Формування відкритої економіки України і національна конкурентоспроможність. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини. -- Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню актуальних проблем забезпечення конкурентоспроможності відкритих економік у глобальних умовах розвитку.

Висвітлюються теоретичні засади становлення конкурентних національних систем у глобальній економіці. Виявляються суперечності взаємовідносин транзитивних економік з транснаціональними корпораціями і міжнародними економічними організаціями з метою їх оптимізації і ефективного розвитку.

Досліджується еволюція в підходах і методах впливу держави на економічний розвиток і конкурентоспроможність у глобалізованому економічному та інституційному середовищі.

Пропонується національна конкурентна модель України із визначенням геостратегічних умов розвитку, обґрунтуванням інноваційної пріоритетності та заходів розвитку експортного потенціалу, активізації внутрішнього та іноземного інвестування, валютно-фінансового забезпечення.

Ключові слова: відкрита економіка, глобалізація, національна конкурентоспроможність, міжнародна спеціалізація, макроекономічне регулювання, інвестиційна політика, інноваційна модель розвитку.

Аннотация

Пахомов С.Ю. Формирование открытой экономики Украины и национальная конкурентоспособность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - Мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию актуальных проблем обеспечения конкурентоспособности открытых экономик в глобальных условиях развития.

С использованием системного подхода и современных методов анализа освещаются теоретические основы становления конкурентоспособных национальных систем в глобальной экономике. Показано, что экспансия высокоразвитых стран на прогрессивных сегментах мирового рынка, концентрация финансово-инвестиционных потоков позволяет им получать все возрастающие выгоды экономической глобализации, игнорируя национальные интересы большинства стран мира.

Выявлены, количественно и качественно оценены противоречия взаимоотношений транзитивных экономик с транснациональными корпорациями, которые имеют двойственный характер с точки зрения влияния на национальную конкурентоспособность и возможности самостоятельного эффективного экономического развития. Показано возрастающее значение сотрудничества с международными экономическими организациями в условиях глобальной институализации, в котором до последнего времени наблюдались существенные смещения интересов на пользу высокоразвитых стран, в первую очередь США. Подтверждена настоятельная необходимость и цивилизационная целесообразность формирования и реализации новой парадигмы регулирования глобальных экономических процессов.

Специально исследованы проблемы возможностей эффективного воздействия государства на экономическое развитие и конкурентоспособность в глобализированной экономической и институциональной среде. Отмечается эволюция в подходах и методах макроэкономического регулирования как в целом, так и особенно в транзитивных странах, когда на смену существенно скомпрометировавших себя упрощенных схем рыночной трансформации приходит понимание необходимости регулируемой государством открытости национальных экономик, оптимизации либерализационных и селективных протекционистских инструментов. Выводы подтверждены сравнительным анализом конкурентных политик как в рыночных высокоразвитых, так и транзитивных стран.

Предлагается национальная конкурентная модель Украины, интегрирующая оценку глобальной среды экономической деятельности, принципы (эффективная открытость, внутренняя и международная микро- и макроинтегрированность, соответствие критериям экономической безопасности), компоненты (экспортный потенциал, внутренние и иностранные инвестиции, валютно-финансовое обеспечение), механизмы экономического регулирования. В основу модели положен приоритет инновационного развития, реализация которого будет способствовать, с одной стороны, укреплению позиций украинских производителей на рынках традиционного экспорта, а с другой - сохранению и наращиванию человеческого капитала, что принципиально важно в контексте стратегии развития конкурентных преимуществ.

Определены геостратегические условия развития экономики Украины с выявлением путей микро- и макроинтеграции на основе принципа многовекторности. Обоснованы предложения по развитию экспортного потенциала Украины в контексте формирования прогрессивного профиля ее международной специализации.

Особое внимание уделено целенаправленной на научно-технологические и инновационные приоритеты активизации внутреннего и иностранного инвестирования, валютно-финансового обеспечения конкурентоспособности национальной экономики.

Ключевые слова: открытая экономика, глобализация, национальная конкурентоспособность, международная специализация, макроэкономическое регулирование, инвестиционная политика, инновационная модель развития.

Annotation

Pahomov S.Y. The Formation of Open Economy in Ukraine and National Competitiveness. Manuskript.

The thesis for Candidate of Economics scientific degree by speciality 08.05.01 -- World Economy and International Economic Relations. -- Kyiv National Economic University. Ї Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to the investigation of urgent problems of open economies competitiveness in global development conditions. Theoretical bases of competitive national system establisment in global economy have been specified. Contradictions in the relations between transitional economies with transnational corporations and international economic organizations have been revealed for the purpose of their optimization and effective development.

Evolution in the approaches and methods of government influence on economic development and competitiveness in the global economic and institutional environment has been investigated.

The national competitive model of Ukraine which includes formulation of geostrategic development conditions, substantiation of innovative priority and measures for export potential development, activization of internal and external foreign investment, foreign exchange and financial provision has been suggested.

Key terms: open economy, globalization, national competitiveness, international specialization, macroeconomic regulation, investment policy, innovative development model.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливою умовою сталого розвитку країни та досягнення нею достойного місця в системі міжнародного поділу праці є відповідність її суспільно-господарської системи сучасним критеріям конкурентоспроможності. Для цього необхідно опрацювати і здійснювати комплексну концепцію формування і розвитку національних конкурентних переваг, з урахуванням макро- та мікроекономічних аспектів інтернаціоналізації та глобалізації. Подібний підхід означає принципову переоцінку низки усталених стереотипів щодо наукових та регуляторних підходів, врахування алгоритмів міжнародної економічної діяльності, вироблення нового погляду на кореляцію з її внутрішніми та зовнішніми умовами соціально-економічного розвитку. Принципової значущості набувають питання максимізації експортного потенціалу, оптимізації міжнародно-інвестиційного режиму, руху робочої сили, створення належних умов для включення держави до механізму міжнародних валютно-фінансових відносин. Стосовно економічного розвитку і конкурентоспроможності, то за умов перехідного періоду важливим є вироблення курсу на проведення активної інноваційної політики, яка повинна базуватися на наукових засадах, мати довгострокові цілі й враховувати сучасні світові тенденції та реалії промислово-технологічного розвитку.

Крім того, потреба в науковому розгляді питань підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки зумовлюється залежністю багатоаспектного життя суспільства від ефективної реалізації моделі відкритої національної економіки. Окремий аспект проблеми становить аналіз світового досвіду забезпечення конкурентоспроможності економіки за умов проведення радикальної ринкової трансформації, що є важливим, насамперед, з точки зору обрання типологічно близьких до українських умов та дієвих регулятивних моделей господарського розвитку.

Проблематиці формування міжнародно-конкурентоспроможної системи присвячено багато наукових праць. Серед них доцільно відзначити фундаментальні дослідження тенденцій та механізмів сучасної міжнародної конкурентної боротьби з урахуванням особливостей транзитивного етапу таких науковців як Х. Брукнер, Р. Дорнбуш, Я. Корнаї, Ж.-Ж. Ламбек, М. Портер, Дж. Стіглиць. Я. Тінберген, Л. Туроу, С. Фішер, Д. Хайек. Серед російських теоретиків оптимізації національної економічної політики в контексті глобалізму можна назвати В. Іноземцева, В. Кочетова, О. Некіпелова, С. Сітаряна, М. Федоренка. Цікаві та ґрунтові публікації у сфері міжнародної конкурентоспроможності належать О.Білорусу, В. Будкіну, І. Бураковському, О. Власюку, А. Гальчинському, В. Геєцу, Б. Губському, М. Дудченку, Ю. Козаку, А. Кредісову, М. Крижановському, Д. Лук'яненку, В. Макуці, Ю. Макогону, В. Новицькому, В. Оніщенку, Є. Панченку, Ю. Пахомову, А. Поручнику, В. Рокочі, В. Сіденку, С. Соколенку, Н. Татаренко, А. Філіпенку, О. Швиданенку, а також іншим авторам. Чимало публікацій було здійснено під егідою Римського клубу, в рамках наукових програм ООН, Європейського Союзу, МВФ та інших міжнародних організацій. Причому поряд із безумовним інтересом, який викликають ці роботи, слід констатувати й наявність у них дискусійних моментів щодо рекомендованих алгоритмів ринкових реформ, національних стратегій інтернаціоналізації.

У цілому можна зазначити, що у великій кількості ґрунтових наукових розробок висвітлюються теоретичні питання забезпечення конкурентоспроможності країн за сучасних умов розвитку. Разом з тим, не можна ігнорувати потребу в обґрунтованому спростуванні низки хибних економічних схем, у доопрацюванні багатьох теоретичних проблем щодо проведення виваженої державної політики розвитку експортного потенціалу, оптимізації валютно-фінансових та інвестиційних відносин у контексті глобалізаційних тенденцій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету за держбюджетною темою ”Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку (номер державної реєстрації 0101V002948), розділ ”Моделі конкурентоспроможності національної економіки і конкурентної політики”. Особисто автором досліджено роль суттєвих факторів і можливостей економіки України в підвищенні міжнародної конкурентоспроможності на сучасному етапі її розвитку.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у дослідженні сутнісних характеристик сучасної парадигми забезпечення національної конкурентоспроможності з урахуванням особливостей ринкової трансформації та глобалізаційних тенденцій і обґрунтуванні ефективної моделі відкритої економіки, а також у виробленні на цій основі практичних рекомендацій щодо оптимізації макроекономічної та міжнародно-інтеграційної політики України.

Для досягнення визначеної мети було поставлено такий комплекс задач дослідження теоретико-методологічного та прикладного характеру:

? визначити вплив тенденцій глобалізації на формування моделі сучасної відкритої економіки в контексті задач економічного зростання, зокрема виявити закономірності формування міжнародно-спеціалізованих секторів національних економік;

? оцінити співвідношення між сучасними суперечливими тенденціями в регулюванні відкритих економік, передусім лібералізації та цілеспрямованого протекціонізму;

? проаналізувати сучасні наукові підходи до забезпечення національної конкурентоспроможності;

? визначити характер і тенденції відносин транзитивних економік з ТНК в контексті суперечливості інтересів, специфіки національного економічного регулювання та комерційної політики корпорацій;

? проаналізувати міжнародну практику забезпечення умов конкурентоспроможного розвитку у її принципово-пріоритетних аспектах;

? дослідити геостратегічні аспекти забезпечення міжнародної конкурентоспроможності української економіки і формування її експортного потенціалу;

? оцінити інвестиційний компонент підвищення національної конкурентоспроможності з використанням відповідних регулятивних механізмів та інструментів;

? визначити особливості впливу технологічно-інноваційної сфери на параметри міжнародної конкурентоспроможності України;

? виявити критерії ефективного перерозподілу повноважень центральної, регіональної та місцевої влади в механізмі регулювання відкритої економіки України, функціонуючої в умовах відкритості.

Об'єктом дослідження є національний економічний потенціал, який перебуває в полі цілеспрямованого позитивного впливу з боку держави та реалізується на глобальному ринку за умов жорсткої міжнародної конкуренції, державного, міждержавного та корпоративного протекціонізму.

Предметом дослідження виступають макроекономічні інструменти формування умов міжнародно-конкурентного розвитку національної економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою теоретико-практичного підходу в дисертації постає комплекс універсальних та специфічних інструментів наукового дослідження, які застосовуються відповідно до окремих структурно відокремлених задач роботи.

У ході дослідження національної конкурентоспроможності застосовувалися системний аналіз, діалектичний метод пізнання та інші базові теоретичні підходи. Зокрема, вивчення теоретичних проблем розвитку конкурентних систем в умовах глобалізації здійснювалося за допомогою логічного та історичного методів пізнання, індукції та дедукції, порівняння загального та індивідуального, критичного використання теоретичних узагальнень та експертних оцінок досліджуваних явищ. Визначення сутнісних якостей сучасної глобальної економіки як середовища реалізації національних конкурентних переваг здійснювалося з використанням методик компаративного аналізу, покраїнового та секторального досліджень, узагальнення емпіричних даних. Оцінювання можливостей та шляхів оптимізації відносин постсоціалістичних країн із ТНК проводилось шляхом виявлення закономірностей формування міжнародно-спеціалізованих секторів національних економік з використанням функціонально-системного підходу.

У дослідженні сучасних тенденцій та механізмів державного регулювання використано методи макроекономічного аналізу з урахуванням особливостей формування конкурентоспроможних національних ринкових систем, інструментарій порівняльного аналізу, історико-логічний підхід у контексті можливостей використання зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці.

Дослідження національної конкурентної моделі України, її основних рис та перспектив реалізації проводилося на базі системного підходу із співставленням досліджених у попередніх розділах роботи міжнародних регуляторних тенденцій та вітчизняних реалій, конкретних потреб розвитку секторів української економіки для забезпечення їхньої міжнародної конкурентоспроможності. Зокрема аналіз геостратегічних аспектів забезпечення національної конкурентоспроможності проводився з урахуванням історичних особливостей розвитку міжнародної кооперації за участю вітчизняних суб'єктів господарювання. Можливості оптимізації фінансово-інвестиційної сфери оцінювались через критичний підхід до нав'язуваних Україні, іншим транзитивним економікам регулятивних схем та спрощених підходів, з аналізом відповідного статистичного матеріалу. Аналіз інноваційної складової у стратегії забезпечення міжнародної конкурентоздатності економіки України базувався на діалектичному баченні перспектив розвитку міжнародно-спеціалізованих виробництв, загальних і секторальних особливостей практичного макроекономічного регулювання в державі.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розкритті сутнісних характеристик парадигми забезпечення національної конкурентоспроможності за нових умов розвитку світового господарства та відкритої економіки в контексті оптимізації державної регулятивної політики, зокрема в умовах ринкової трансформації.

Найбільш суттєві здобутки, які характеризують новизну наукових результатів і розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми, полягають у наступному:

удосконалено методологію аналізу глобалізації і доведено її структуроформуючу роль у еволюції національних моделей відкритої економіки, показано зростаюче значення у формуванні сучасного середовища реалізації міжнародно конкурентоспроможних стратегій розвитку, коли залежно від економічного потенціалу держави, її місця у системі міжнародного поділу праці політика відкритості набуває варіативного характеру;

вперше розроблено концепцію дихотомічної природи сучасного регулювання відкритих економік та механізмів міжнародного економічного співробітництва: з одного боку - прагнення до лібералізації руху товарів, послуг, інвестицій, робочої сили, що забезпечується національними і міжнародними регулятивними інститутами, а з іншого - намагання закріпити монопольний контроль за ринками, домінування за тими чи іншими напрямами економічної діяльності переважно інноваційної спрямованості, що провокує та підживлює національно-корпоративний та міжнародний регіональний протекціонізм;

виявлено ключові параметри відносин транзитивних економік із ТНК - головними суб'єктами глобального бізнесу - у контексті суперечливості їхніх інтересів та наявності спільної зацікавленості у поглибленні співробітництва; зокрема показано, що перші об'єктивно зацікавлені в інвестиційному потенціалі других, але фінансова і навіть політична міць ТНК зумовлює фінансові небезпеки, можливість дестабілізації макроекономічних систем країн, що стали об'єктами реалізацій глобальних транснаціональних стратегій;

удосконалено теоретичні підходи щодо позиціонування держави у сучасній глобально трансформованій інституційній структурі; обґрунтовано, що з метою міжнародно конкурентоспроможного розвитку необхідно дотримуватись парадигми макроекономічного регулювання, яка передбачає цілеспрямований вплив з боку уряду на характер та структурні параметри відтворення в країні, послідовну інноваційно спрямовану промислову та технологічну політику; зокрема показано, що це зумовлено комплексом універсальних та специфічних для окремих країн причин, включаючи потребу в подоланні наслідків тривалих криз, спричинених трансформаційними процесами, необхідність протистояти тенденції до низькотехнологічної спеціалізації, спрощення господарської системи, відставання у нарощуванні людського капіталу, соціальну деградацію;

по-новому розглядається проблема розмежування регуляторних та контрольних повноважень центральної, регіональної та місцевої влад в організаційній оптимізації відкрито функціонуючої національної економіки з метою створення загальних і локальних умов її міжнародної конкурентоспроможності: при делегуванні кожному із визначених рівнів спеціальних функціональних навантажень (макроекономічного балансування, стимулювання міжгалузевих регіональних зв'язків та конкретних видів експортоорієнтованих виробництв чи міжнародних фінансово-інвестиційних проектів) солідарною має бути відповідальність за ефективний, з точки зору стратегічних національних інтересів, перерозподіл отриманих ефектів, його продуктивна соціальна орієнтація у сучасних цивілізаційних координатах стандартів життєдіяльності та прогресу; обґрунтовано, що підтримка ефективного національного товаровиробника є одним з найважливіших засобів забезпечення національної конкурентоспроможності, причому всі інші функціональні задачі є, з точки зору сталого розвитку, вторинними за своїм значенням;

визначено принципи інвестиційної політики, яких слід дотримуватися українському уряду з метою максимізації обсягів ПІІ, що дають не тільки конкретні економічні, а й резонансно-демонстраційні системні ефекти, одночасно відповідаючи критеріям національної економічної безпеки; зокрема показано, що державно регульована пріоритетність інвестування в розвиток інноваційної інфраструктури сприятиме становленню як окремих наукомістких виробництв, так і високотехнологічних міжнародно-конкурентоспроможних секторів промисловості;

вперше на системному рівні з використанням методів компаративного аналізу на різноплановій інформаційній основі показано, що офіційно декларована модель інноваційного розвитку України є найбільш конкурентною для країн трансформаційного типу із високими стартовими позиціями у освіті і фундаментальній науці і, таким чином, адекватною для України за умов реального впровадження у найближчі роки; автор обґрунтовує положення щодо поступової втрати горизонтальних і вертикальних інтеграційних можливостей розвивати цикл "освіта - наука - технологія - виробництво" у зовнішньо незалежному національному соціально-економічному середовищі, що робить Україну вкрай вразливою для зовнішніх, знекровлюючих самобутній інтелектуальний потенціал, впливів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що її конкретні рекомендації та положення можуть використовуватися на мікро- та макрорівні для цілеспрямованого розвитку міжнародного економічного співробітництва. Зокрема автором було обґрунтовано, що в Україні доцільно відійти від міжнародної спеціалізації, яка базується на експлуатації технологічно відсталих, матеріаломістских виробництв та впровадити інноваційну модель розвитку з нарощуванням конкурентних переваг на прогресивних сегментах світового ринку.

Результати дисертаційного дослідження було використано при розробці планової теми “Формування відкритої економіки України і національної конкурентоспроможності” Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 29-41/886 від 31.12.2003 року), а також у поточній роботі Департаменту економічного співробітництва МЗС України (аналітична оцінка розвитку і оптимізація взаємовідносин країн СНД з міжнародними економічними організаціями; дослідження геостратегічних факторів забезпечення конкурентоспроможності в глобальних умовах розвитку - довідка про впровадження № 51/36-2114).

Результати дослідження використовувалися автором при викладанні курсу “Міжнародний менеджмент” в Київському національному економічному університеті (довідка від 12.01.2004 року).

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення і висновки дисертаційної роботи, які наводяться в дисертаційній роботі, було апробовано автором у виступах на міжнародних наукових конференціях:

· “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” 12 лютого 2002 року, м. Київ;

· “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” 4 липня 2002 року, м.Київ

· “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” 25 лютого 2003 року, м.Київ.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, проведено аналіз стану її наукової розробки, визначено мету, основні задачі, предмет, об'єкт, методологічну основу та методику дослідження, сформульовано наукову новизну основних положень, що виноситься на захист, розкрито теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, наведено дані на апробацію та публікації результатів дослідження.

В розділі 1 ”Національна конкурентоспроможність у глобальних умовах розвитку” розглядаються теоретичні засади дослідження конкурентних систем за умов інтернаціоналізації та глобалізації, досліджується проблема оптимізації відносин постсоціалістичних країн з міжнародними організаціями і ТНК.

Дослідження конкурентних систем в умовах глобалізації об'єктивно інтегрує проблематику еволюції системи міжнародних економічних відносин, тенденції науково-технологічного розвитку, макроекономічного регулювання. Залежність національних економік від процесів глобалізації формується стихійно і нерегульовано з боку більшості країн світу, що істотно ускладнює вироблення стратегій їхнього розвитку. Звичайно, фактори внутрішньокраїнові, як і раніше, є значущими, але їх вплив стає дедалі більш опосередкованим через взаємодію з глобальними процесами. Тому входження чи не входження країни в глобальний простір критеріально визначає її економічну успішність чи неуспішність. Разом з тим її результативність не зводиться по параметрів експорту/імпорту товарів і послуг, міжнародного інвестування та кредитування тощо, а визначається здатністю країни присвоювати глобальну додану вартість.

На сьогодні, за інших рівних умов, найбільшу вартісну премію одержує країна, яка перевершує конкурентів в інноваційному компоненті розвитку і міжнародної торгівлі. Однак позитивний результат досягається ще й країнами, здатними концентрувати фінанси, привертати у свою сторону і мотиваційно закріплювати глобальні інвестиційні потоки. Саме фінансові інвестиції домінують у сучасному світовому господарстві, а їх перерозподіл в кінцевому розрахунку визначає долю економіки у накопичуваному світовому багатстві. Як небезпека фінансового знеструмлення країни, так і творення на стрімко зростаючій фінансовій основі економічних див - найпоказовіші сучасні феномени глобалізації.

З точки зору структурного аналізу моделей міжнародної економічної діяльності країни, на особливу увагу заслуговує формування її відкритого економічного профілю на базі прогресивних технологій та інформатизації. Становлення постіндустріального суспільства супроводжувалось швидким зростанням взаємозалежності та взаємопроникнення національних господарських систем, що набуло глобальних рис. На сьогодні глобалізація є сукупністю складних і суперечливих процесів, серед яких слід виділити глибоку інтернаціоналізацію науки, виробництва, технологій, інновацій, активізацію торговельних потоків на основі злиттів та поглинань, новітній характер фінансових взаємозв'язків, активізацію міграційних процесів транснаціонального характеру.

Науково-технологічна та економічна глобалізація обумовлює значні зсуви в ієрархії націй, коли місце країни у сучасному світі більше визначається якістю людського капіталу, станом освіти і ступенем використання науки і техніки у виробництві. Достаток робочої сили і сировинних ресурсів усе менше розцінюється як достатня для успіху конкурентна перевага. Натомість постійне зростання рівня життя населення за рахунок повноцінної циркуляції коштів у бюджетно-фінансовому секторі, підвищення внутрішнього попиту, здатності держави до утримання кваліфікованих кадрів є ключовою цільовою функцією конкурентоспроможної країни.

Загалом, головними стають динамічні критерії аналізу конкурентоспроможності країни: швидкість в освоєнні нових знань, технологій, виробів та міжнародна мобільність праці і капіталу. У мінливому висококонкурентному глобальному середовищі важливими є також здатність до постійної диверсифікації традиційного експорту і можливість заперечувати вибірковість імпорту.

У дисертації детально розглядаються внутрішньоекономічні та зовнішньоекономічні аспекти реалізації конкурентних національних стратегій, коли держава створює відповідне політичне, правове, економічне середовища та інноваційну інфраструктуру для ефективної діяльності суб'єктів бізнесу на внутрішньому і зовнішніх ринках. При формуванні конкурентної стратегії слід враховувати серйозні відходи від принципів досконалої конкуренції, зокрема, монополізацію країнами-лідерами найдосконаліших постіндустріальних технологій, що потребує особливої напруги інших, навіть у їх освоєнні.

Важливим є і вміння держави протидіяти інформаційним мета- технологіям, через які їй рецепти розвитку, які мають зовнішню привабливість, але насправді є руйнівними за своїми наслідками. Це в першу чергу стосується темпів і рівня відкритості економіки, методів реформування, ролі держави в керуванні тими чи іншими процесами. Разом з тим, упередження інституційного відставання потребує активного спілкування з глобальним середовищем, особливо в період налагодження взаємовідносин зі світовими міжнародними організаціями.

Сучасні глобальні механізми розвитку конкурентного середовища відрізняються неоднозначністю, коли безпрецедентна лібералізація ринків супроводжується обмеженням сфери дії суто ринкових інструментів, національним і колективним протекціонізмом.

У розділі 2 "Державне регулювання як фактор підтримки конкурентоздатності економіки в глобальному середовищі" досліджується еволюція в підходах і методах впливу держави на економічний розвиток, можливості, доцільність і межі державного регулювання для забезпечення умов національної конкурентоспроможності.

Необхідність посилення ролі держави в забезпеченні економічного зростання, соціальної стабільності стає дедалі більш очевидною, на чому наголошують як теоретики, так і практики. Глобальне відставання постсоціалістичних країн у питаннях конкурентоздатності перетворює цю проблему на одну з найголовніших задач їхніх державних політик. Як показує міжнародний досвід, потрібні гнучкі і динамічні підходи у використанні макроекономічних регуляторів, що дозволяють компенсувати дефекти ринкового механізму, підтримувати макроекономічну рівновагу економічної системи в цілому. З точки зору конкурентоспроможного розвитку України першорядне значення має досвід високорозвинених країн, адаптація якого має стати компонентом національної стратегії.

Розвиток конкурентоспроможної економіки вимагає послідовної державної політики відповідно до чітких орієнтирів дійового впливу на ринкові структури, особливо в період їхнього становлення. Особливе значення має контроль з боку держави фінансової сфери, її “підпорядкованості” цілям розвитку підприємництва у реальному секторі економіки. Саме держава здатна ”виростити” національні компанії, швидко забезпечити умови для конкурентного відбору найсильніших, випустити їх у світове середовище і кваліфіковано підтримати. Одночасно потрібен механізм захисту національної економіки від експансії більш конкурентоспроможних країн, що складає ”програму дій” з формування відповідної законодавчої бази, контролю за її виконавцями, що є виключно прерогативою держави.

Загалом проблема створення національних конкурентних переваг нерозривно пов'язана з оптимізацією співвідношення між протекціоністським захистом внутрішнього ринку від зростаючої міжнародної конкуренції і його послідовною лібералізацією.

Створення рівних умов суб'єктам комерційної діяльності для розвитку бізнесу і здорової конкуренції є необхідним результатом державної структурної політики. Велике значення має створення привабливого для іноземних інвесторів клімату з одночасним контролем з боку держави за характером інвестування. До сприятливих передумов формування моделі національної спеціалізації варто віднести інвестиції в розширення експортної бази, збільшення виробничого потенціалу країни у високотехнологічній сфері, а також обмеженого розвитку імпортно-заміщуючих виробництв.

Особливої гостроти набувають питання державного регулювання того сегмента міжнародної економічної діяльності, який пов'язаний з тіньовим бізнесом. У роботі дається докладний аналіз методів боротьби з тіньовою економікою, формуванням умов, переведення тіньових капіталів в Україну, їх легітимізації.

Ще одним проявом глобалізації, який вимагає державного втручання, є активізація міграційних потоків планетарного масштабу, коли мова йде про небезпеку заміни однієї нації іншою на цій самій території. Країни з негативним балансом населення, в тому числі Україна, перебувають у зоні особливого ризику, на що в дисертації акцентується увага.

Спеціальна дослідницька увага присвячена державній інтеграційній політиці. На сьогодні важко дати однозначні відповіді на складні питання стосовно її поточних завдань і стратегічних пріоритетів, що зумовлено, з одного боку, досить жорсткою позицією Євросоюзу щодо перспектив членства в ньому України, а з другого - суперечливістю інтересів та інтеграційних підходів у межах СНД та ЄЕП. Разом з тим у роботі наведено заходи із забезпечення перспектив стійких взаємовідносин із розвиненими країнами, в першу чергу європейськими, а також Росією та Китаєм.

Серед умов забезпечення конкурентоспроможності особливе місце займає проблема формування національної ідеї - визначення комплексу національно-державних інтересів у процесі реального входження національної економіки в світову, визначення стратегічної лінії поведінки із здоровою міжнародною експансією, патріотичною ідеологізацією населення, що є необхідним для самоіндентифікації і ефективного розвитку в глобальному середовищі. Суб'єктом реалізації означеного комплексу дій є, безперечно, держава як і в підвищенні ефективності людського фактора за рахунок зростання його освітнього і культурного рівня, формування ”інтелектуального капіталу”. Загалом глобалізація не тільки не ліквідує необхідність державного регулювання процесів господарського відтворення та вироблення орієнтирів розвитку, й висуває додаткові якісно нові вимоги щодо втручання у ринкові процеси.

У розділі 3 "Національна конкурентна модель України: основні риси та перспективні напрями розвитку" аналізуються геостратегічні аспекти національної конкурентоспроможності, досліджується інвестиційний компонент та обґрунтовується інноваційний пріоритет її розвитку.

Автором робиться спроба обґрунтувати ефективну перспективну національну конкурентну модель України (рис. 1), яка: по-перше, враховує тенденції розвитку глобального середовища економічної діяльності; по-друге, базується на адаптивному для України міжнародному досвіді; по-третє, спирається на національні можливості реалізації і розвитку конкурентних переваг за специфічних умов трансформаційного періоду. Зокрема, необхідним є урахування того, що протягом 1990-х років в Україні відбулась певна деградація економіки за багатьма критеріями міжнародної конкурентоспроможності, що відображають практично всі світові рейтинги, позиціонуючи її, наприклад, у Глобальному звіті про конкурентоспроможність на 69-му місці (2002 р.) одночасно Україна є досить залежною від зовнішніх ринків: у 2003 році експортна квота становила 52,6%, а імпортна - 41,3% при річному зовнішньоторговому обігу майже 38 млрд. дол. США.

Автором доведено, що у всіх своїх компонентах (експортний потенціал, внутрішні та іноземні інвестиції, валютно-фінансове забезпечення) національна конкурентна модель розвитку має охоплювати комплекс галузевих та географічних векторів розвитку та міжнародної інтеграції.

У галузевому контексті основна увага приділена можливостям прогресивного реформування промисловості і сільського господарства з метою ефективної реалізації і розвитку національного експортного потенціалу. Авторські пропозиції базуються на оцінках наявного і перспективного профілю України у системі міжнародного поділу праці із врахуванням покраїнових та світових структурних зрушень в економіці.

Обґрунтовано інноваційну пріоритетність внутрішнього та іноземного інвестування, пропонується комплекс коротко- та довгострокових інвестиційнозабезпечувальних заходів для оздоровлення і активізації національної валютно-фінансової системи. Загалом, державна політика (інвестиційна, бюджетна, податкова) має орієнтуватись на забезпечення достатнього рівня інвестиційної активності шляхом формування ефективної політики доходів економічних суб'єктів-громадян, підприємств усіх форм власності, сприяти розвитку високотехнологічних і наукомістких виробництв. При цьому особлива увага приділена підвищенню ролі НАН України в обґрунтуванні та реалізації національних інноваційних пріоритетів.

Рис. 1. Національна конкурентна модель розвитку

У географічному контексті показано за яких умов можуть бути реалізовані пріоритетні для України перспективні напрямки співробітництва з Європейським Союзом.

Висновки

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо забезпечення умов конкурентоспроможності відкритої економіки. Результати дослідження дозволили автору зробити наступні висновки теоретичного та практичного спрямування.

1. На сучасному етапі розвитку відбуваються якісні зміни в системі факторів, які визначають параметри національної конкурентоспроможності. Головний їх зміст обумовлюється процесами глобалізації економіки, коли ефективність участі певної країни в системі міжнародного поділу праці визначається рівнем інтегрованості у світове господарство. Глобальні фактори стають дедалі більш значущими і у стратегіях фірм та корпорацій. Економічний розвиток у глобальному середовищі вимагає від суб'єктів бізнесу і, особливо, держав нових підходів до вирішення проблем конкурентоспроможності.

2. Відбуваються дедалі помітніші дихотомічні за природою процеси в сфері регулювання національних економік та механізмах міжнародного економічного співробітництва. З одного боку, простежується прагнення до лібералізації регулювання торгівлі, руху інвестицій та валютно-фінансових відносин, а з іншого - намагання закріпити монопольний контроль за ринками і, в першу чергу, на їх наукомістких високотехнологічних, інноваційних системах.

3. В умовах глобалізації зростає вага фінансових механізмів, які за сучасних умов відіграють значну роль у перерозподілі світового багатства. Провідні держави з ефективною ринковою економікою використовують фінансові важелі тиску на країни, що розвиваються, транзитивні держави, в результаті чого відбувається перерозподіл світового продукту, закріплення несприятливих для останніх моделей національної спеціалізації. Це актуалізує завдання модифікації світового економічного порядку, зумовлює перегляд умови участі в міжнародних фінансових організаціях зокрема.

4. Дедалі більше зростає суперечливість інтересів транснаціональних корпорацій і транзитивних економік. З одного боку, ТНК - практично безальтернативні їх інвестори, а з другого - фінансова могутність ТНК може дискредитувати національну економічну політику. Відповідно до цього принциповим завданням урядів є дотримання чітких принципів інвестиційної політики, які не тільки сприяють максимізації обсягів ПІІ в країні, але й відповідають критеріям національної економічної безпеки.

Сучасна конкурентна ситуація в світі загалом висуває додаткові навантаження на діяльність щодо забезпечення економічної безпеки держави. Підвищена мобільність і реактивна чутливість фінансових інвестицій до бізнесової комфортності збільшує небезпеку фінансового знеструмлення країн із несамодостатніми економіками.

5. Найбільш складними є конкурентні механізми у інвестиційній сфері глобальної економіки зі специфічними тенденціями руху капіталу. Попри спрощені теоретичні концепції, найбільшими є інвестиційні потоки між провідними економічними центрами - США та Західною Європою, причому у структурному плані вони є виробничо-інноваційними. В той же час інші, в тому числі транзитивні країни, локалізуються від сучасних інвестиційних процесів як за обсягами ПІІ, так і за їх структурою. Національні інвестиційні стратегії мають орієнтуватись на формування макро- і мікроекономічного середовища, у якому міжнародний обіг капіталів не тільки забезпечував би інвестиційні потреби, а й сприяв технологічному оновленню національних виробництв, виходу вітчизняних товаровиробників на світові ринки.

6. Елементом конкурентної стратегії держави в умовах глобальної інституалізації є оптимізація участі в роботі міжнародних економічних організацій (МВФ, СОТ, Світового Банку та ін.). Причому важливо враховувати, що провідні ринкові країни, і передусім США, використовують їх для підтримки конкурентності національного бізнесу, що, як правило, супроводжується ігноруванням нагальних потреб соціально-економічного розвитку країн, стосовно яких здійснюється глобальна експансія.

7. Дедалі більшу роль у конкурентних стратегіях держав та фірм відіграє інноваційна модель розвитку.

Саме інноваційність розвитку покладено в основу пропонованої національної конкурентної моделі України. У стратегічному плані це сприятиме нарощуванню людського капіталу як основи розвитку національної конкурентоспроможності. У практичному плані поглиблення технологічних циклів на інноваційній основі має привести до максимізації доданої вартості на території країни, оптимізації умов проведення експортної діяльності, розширення ринкових ніш вітчизняних товаровиробників. Крім того, інноваційність постає важливою умовою покращення умов соціально-економічного розвитку держави, розв'язання нагальних екологічних проблем.

8. Важливою складовою національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності є участь в міжнародних інтеграційних об'єднаннях відповідно до принципу багатовекторності, коли враховуються і загальнонаціональні інтереси, і підприємницько-галузева мотивація. Так, завдання розширення співробітництва з Євросоюзом має пов'язуватися із зміною акцентів з однонацілених кредитно-донорських заходів на партнерську промислово-технологічну взаємодію на базі взаємовигідних інвестиційних проектів. Реалізація домовленостей з формування зони вільної торгівлі в СНД має базуватись на конкретному аналізі коопераційного потенціалу, особливо стосовно розвитку потужностей енергетичної інфраструктури.

9. Конкурентна модель соціально-економічного розвитку України має бути узгоджена у всіх своїх компонентах, а регулятивні завдання держави мають враховувати геостратегічні та галузеві реалії при визначенні національних стратегічних пріоритетів.

Особливе значення має обґрунтування науково-технічних пріоритетів з метою динамізації розвитку національної економіки, оптимізації умов участі держави в системі міжнародного поділу праці, з адекватною новітнім світогосподарським тенденціям спеціалізацією. При послідовній відкритості економіки України, на окремих етапах і у відповідних секторах, держава має використовувати прямі і непрямі форми підтримки національного бізнесу, включені у загальну макроекономічну політику.

глобалізація конкурентоздатність економіка інвестування

Публікації автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Пахомов С.Ю. Актуальная необходимость установления барьеров для защиты экономики постсоциалистических стран от конкурентных преимуществ взаимодействующих с ними транснациональных корпораций // Збірник наукових праць. Вип. 34 / Відп. ред. В.Е.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - С.201-207.

2. Пахомов С.Ю. Глобальна економіка, як середовище нових конкурентних переваг ТНК // Вчені записки: Зб. наукових праць - Вип. 4. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 202-208.

3. Пахомов С.Ю. Інвестиційна компонента у стратегії забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наукових праць. - Вип. 187. - т.4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1037-1050.

4. Пахомов С.Ю. Геостратегічні аспекти // Збірник наукових праць / Відп. ред. - д.е.н. В.С.Новицький. - Вип.39. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С. 212-225.

В інших виданнях:

5. Пахомов С.Ю. Державне регулювання, як фактор підтримки конкурентоспроможності економіки в глобальному середовищі // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) /головн. ред. О.П. Степанов. - Вип.1. - К.: НАУ, 2003. - С. 106-118.

6. Пахомов С. Державна стратегія формування національної моделі ”нової” економіки // Труди міжнародної наукової конференції ”Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку”, м. Київ, 25 лютого 2003 р. - К.:ІСМВ НАУ України, 2003. - С. 55-56.

Размещено на Allbest.ru