Інституційні трансформації транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації

Широко використовувався і доробок вітчизняних авторів, таких як О. Білорус, В. Будкін, В. Геєць, А. Кредісов, Д. Лук'яненко, С. Мочерний, В. Новицький, Ю. Пахомов, Є. Панченко, О. Плотніков, А. Поручник, О. Рогач, В. Рокоча В. Савчук, С. Якубовський та інші.

Незважаючи на значну кількість виконаних українськими і зарубіжними вченими досліджень, в науковій літературі не знайшли достатнього обґрунтування і належного аналізу питання зовнішніх та внутрішніх інституційних трансформацій ТНК, їх управлінських перетворень в умовах глобалізації, трансформації інститутів менеджменту в корпораціях та пошуку нових методів управління. Недостатньо розробленим залишається також питання методів розв'язання проблеми, відносин власності та контролю в корпораціях, які в умовах інституційних трансформацій ТНК набувають нового звучання.

Мало дослідженим лишається також питання впливу корпорацій на інституційні перетворення в Україні. Мало уваги у вітчизняній літературі та наукових дослідженнях надається аналізу багатого досвіду ринкових трансформацій країн Східної Європи, Такий досвід був би корисним, враховуючи схожість наших економічних та соціальних реалій.

Актуальність проблеми, її наукове значення та можливе подальше практичне застосування, зумовили вибір теми дисертації, визначили її структуру, мету та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу глобальних проблем сучасних цивілізацій Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України як складові частини теми: “Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів” шифр 0101V005101, 2001-2002 рр.

Мета і задачі дослідження. Метою даної наукової роботи є дослідження впливу глобалізації на інститути транснаціональних корпорацій та розробка теоретико-методичних рекомендацій щодо формування взаємовідносин між глобальними ТНК та українською державою в умовах змін, що відбуваються. Для досягнення поставленої мети у дослідженні передбачаються такі завдання:

· простежити вплив глобалізації на інститути транснаціональних корпорацій та значення глобальних трансформацій для зміни стратегії розвитку та тактики діяльності ТНК на міжнародних ринках.

· виявити напрями трансформації інституту менеджменту сучасної ТНК та її наслідки для існування корпорації як інституту;

· дослідити питання трансформації відносин власності в ТНК, посилення внутрішнього протиріччя реалізації права власності між акціонерами і менеджментом та послабленням інституту контролю;

· проаналізувати вплив транснаціональних корпорацій на економічні трансформації в Україні, простежити наслідки та мотиви діяльності ТНК, висвітивши причини їх незадовільної інвестиційної активності.

· обґрунтувати напрями збільшення притоку інвестицій корпорацій в Україну.

Об'єктом дослідження є транснаціональні корпорації, що діють в умовах нового економічного та політичного порядку.

Предметом дослідження є внутрішні та зовнішні інституційні трансформації ТНК та їх вплив на функціонування приймаючих країн.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження використані методи системного та структурного аналізу, коли сукупність факторів, які впливають на розвиток транснаціональних корпорацій в умовах глобальних перетворень світової економіки розглядаються як єдине ціле. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання, який дає змогу дослідити економічне явище в розвитку та взаємозалежності. Саме він застосовується у першому розділі роботи при дослідженні шляхів та механізму перетворення корпорацій на інститут.

В другому та третьому розділах дисертації використані економіко-математичні методи, методи статистичного, логічного, кількісного аналізу, метод експериментальних оцінок.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

· сформульовано тенденцію посилення руйнівного впливу ТНК на основні ринкові інституції. По-перше, змінюється характер основного джерела розвитку економіки -- ринкової конкуренції. Глобальна конкуренція призводить до глобальної монополізації економіки. Транснаціональні корпорації, захоплюючи владу на світовому ринку, віднімають шанси на конкурентне суперництво не тільки у окремих дрібних товаровиробників, але часто й у цілих країн. По-друге, глобалізація знищує інститути “вільного ринку”. Вихід на нього нових неглобальних країн стає вкрай ускладненим або закритим. Глобальні монополії не задовольняють попит покупців, а самі формують "глобальний попит” і “глобальну пропозицію”. В глобальній економіці простежується чітка тенденція до віртуалізації праці і виробництва. Сама по собі глобальна економіка дестабілізується через експансію спекулятивного капіталу, який захопив пануючі позиції.

· запропонована тримірна модель інституційних корпоративних трансформацій, що включає такі складові: час, тобто зміну корпоративних інститутів протягом певного періоду, зокрема другої половини ХХ - початку ХХІ століття; внутрішньо корпоративні інститути, які включають інститут власності, менеджменту, захисту інтересів персоналу; зовнішні корпоративні інститути: законодавчі положення, аналітичні (аудиторські) висновки, інформаційні технології;

· встановлено кризу існуючих у суспільстві уявлень та механізму функціонування ТНК, яка полягає у тому, що інвестори все менше довіряють законодавчим та виконавчим органам управління корпораціями через численні порушення етики корпоративного господарювання, які цілеспрямовано приховуються вищим менеджментом та аудиторськими фірмами. Це призводить в кінцевому підсумку до утиснення інтересів акціонерів, насамперед дрібних, а нерідко і до банкрутств ТНК;

· виявлено витоки ключового внутрікорпоративного інституційного протиріччя між вищими менеджерами та власниками. Різні цілі - висока заробітна плата у перших та максимізація дивідендів, що сплачуються з прибутків, а також ринковий курс акцій, у других - призводить до суперечностей між ними, які впливають на управління та функціонування ТНК та стають джерелом внутрішніх інституційних трансформацій;

· отримала подальший розвиток концепція все більшого домінування інституту транснаціональних корпорацій над інститутом держави. Вона полягає у тому, що ТНК у своєму прагненні досягти все вищих прибутків ігнорують не лише національні законодавчі акти материнських та приймаючих країн, але й міжнародні норми та етичні вимоги;

· доведено випереджувальний характер розвитку інститутів вищого менеджменту в ТНК (ради директорів, виконавчих президентів провідних зарубіжних відділень) у порівнянні з розвитком контролюючих інститутів. Поява нових організаційних структур управління (міжнародні стратегічні альянси, спільні підприємства, дочірні структури, фінансово-промислові групи та інше) робить менеджмент непрозорим та важкоконтрольованим з боку власників та потенційних інвесторів;

· обґрунтовано сукупність причин недостатнього впливу ТНК на інституційні трансформації в Україні, який полягає у тому, що корпорації надто обережно, з недовірою діють на ринку України внаслідок занадто повільних ринкових трансформацій, особливо відносин власності, зокрема, в земельній сфері.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що основні положення викладені автором у дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, які можуть бути використані у процесі формування механізму взаємодії економіки України та крупних іноземних ТНК.

Результати роботи мають практичне значення у контексті забезпечення європейського вибору України. Висновки і пропозиції автора можуть бути використані відповідними міністерствами і відомствами (зокрема Міністерством економіки і європейської інтеграції України) та науково-дослідними установами в процесі розробки програм залучення прямих іноземних інвестицій, приватизації, формування привабливого інвестиційного клімату.

Також результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні нормативних дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародний менеджмент” та спецкурсів з міжнародної тематики.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні отримані автором особисто. Всі публікації написані одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідались на V науково-практичній конференції “Перехідний час формування нової епохи” що проходила в Донецькому економіко-гуманітарному інституті 24 квітня 2004 року, на другій науково-практичній конференції “Economics: current affairs and development prospects”, що відбувалася 18-19 березня 2004 року в м. Києві, на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість”, що проходила 15-16 квітня 2004 року в м. Києві (обидві конференції організовані Асоціацією навчальних закладів України недержавної форми власності).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у 4 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та у доповідях на 3 наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій складає 2,36 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 200 найменувань та 11 додатків. Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 1 малюнок та 2 таблиці.

Структура роботи відображена у такому змісті.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1: Сучасна теорія інституційних трансформацій.

1.1. Суть та механізм інституційних трансформацій.

1.2. Особливості інституційних трансформацій в умовах глобалізації.

1.3. Вплив сучасних інституційних трансформацій на діяльність ТНК.

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2: Інституційні трансформації ТНК.

2.1. Трансформація менеджменту в ТНК в умовах глобалізації.

2.2. Трансформація інститутів реалізації власності в ТНК.

2.3. Розвиток інститутів захисту інтересів найманого персоналу в ТНК.

Висновки до розділу 2.

РОЗДІЛ 3: Вплив ТНК на інституційні трансформації в Україні.

1.1. Інституційні трансформації України як запорука активізації іноземного інвестування.

1.2. Наслідки діяльності ТНК на внутрішньому ринку України та вплив іноземного капіталу на розвиток банківського сектору.

1.3. Адаптація світового досвіду створення вітчизняних корпорацій в Україні.

Висновки до розділу 3.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проведено аналіз стану наукової розробки проблеми, що розробляється, сформульовано мету і основні завдання дисертації, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі досліджено витоки інституційної теорії, подані визначення термінів “інститут ” та “інституційна трансформація”, наведено механізм реалізації останньої. Також проаналізовано особливості інституційних трансформацій в умовах глобалізації сучасного світу. Окремо розглянуто питання як саме впливають глобалізаційні трансформації сучасних зовнішньоекономічних інститутів на діяльність та структуру інституту транснаціональних корпорацій.

Однією з проблем інституційної економіки є те, що через еволюційний підхід до вивчення економічних процесів, дуже важко окреслити саме поняття інституту. Наприклад, основоположник інституціоналізму Т. Веблен визначає економічний інститут так:" ...Всі інститути в тій чи іншій мірі можна назвати економічними інститутами... і цього неможливо уникнути, оскільки точкою відліку слугує органічна цілісність усіх стереотипів мислення, які сформовані у минулому."

Але для аналізу місця і ролі сучасних корпорацій в інституційній теорії важливо чітко окреслити межі даного явища. Одним із способів, який використаний автором роботи, є визначення інституту через співставлення з організацією.

В літературі і суспільному житті сформувалися два підходи до інтерпретації категорії ”інститут”, які потрібно чітко розмежувати. Даним терміном можуть називатися не тільки суспільні норми та правила, що представляють собою неформальні обмеження на взаємодії людей і формальні законодавчі норми, але й установи, організації.

В дисертаційному дослідженні ці два поняття відокремлюються за низкою ознак: інститут на відміну від організації - це макроінституційна категорія, що визначає межі взаємодії в цілому, має характеристики чистого суспільного блага та регулює деперсоніфіковані та нелокальні трансакції. Індивіди не можуть вплинути на процес зміни інститутів на відміну від процесів формування організацій. Призначенням інституту є інтеграція і рівновага відокремлених елементів соціальної системи, єдність яких не може існувати в прямій формі, а існує як проблема. Інститути являють собою логічні послідовні зразки людської діяльності, використовуючи які, люди та організації виробляють своє матеріальне існування та організують час і простір.

В сучасній інституційній економіці постійно точаться суперечки навколо ролі і місця корпорацій в світовій економіці. Спірним лишається питання: чи є корпорація інститутом, чи ні? На думку автора, усі основні перераховані ознаки інституту можна сміливо застосовувати до корпорацій. Сучасні транснаціональні корпорації вже вийшли за рамки організації. Їх можна вважати макроінституційною категорією, оскільки їх вплив на світове господарство вже давно не можна назвати локальним, окремі індивіди не можуть впливати на стан корпоративного сектора економіки, а він, навпаки, все частіше визначає “умови гри” на світовій арені.

У роботі доведено, що у 80-90-ті роки ХХ століття корпорації зазнали інституційної трансформації: в умовах утворення нових незалежних держав і руйнування в них соціалістичного устрою та інформаційної революції різко зріс попит на капітал. Численним підприємствам світу став потрібен новий його тип -- капітал швидкої акумуляції і мобілізації. Тільки ТНК володіють диверсифікованими зв'язками і джерелами фінансових ресурсів. У таких сприятливих умовах поступово з'явилися і затвердилися глобальні транснаціональні корпорації нового покоління. Їхніми відмітними рисами стали: планетарне бачення ринків і здійснення конкуренції у світовому масштабі; розподіл світових ринків з небагатьма такими ж глобальними ТНК; координація дій філій на основі нових інформаційних технологій; гнучка організація кожного виробничого вузла, адаптивність структури корпорації; типова організація бухгалтерського обліку й аудиту; об'єднання своїх філій у міжнародну мережу управління, що у свою чергу інтегрована з іншими мережами ТНК; здійснення економічного і політичного впливу на держави, у яких діють корпорації.

У дисертації передумови інституційної динаміки розділяються на два типи: згасання самої діяльності всередині інституційної оболонки та невідповідність інституційної оболонки новим потребам діяльності. Остання передумова стала стимулом для розвитку інституту корпорацій - старі форми та методи управління і функціонування вже не могли координувати зростаючі об'єми трансакцій. На базі старих корпоративних утворень виросли нові. Принесені зовні нові методи управління, нові технології розповсюдилися та стали такими, що визначають обличчя сучасних корпорацій.

Важливу роль у створенні передумов для трансформації ТНК відіграли глобалізаційні процеси світової економіки у другій половині ХХ сторіччя. У дисертаційному дослідженні особливо наголошується, що за своїм значенням для людства глобалізація є суперечливим процесом, що має як позитивні, так і негативні сторони. У роботі висвітлюються як переваги глобалізації (єдиний ринок, вільний рух товарів та капіталів, можливість спрямування коштів у найбільш прибуткові ніші), так і її небезпеки - підвищення нестійкості економіки через прискорення руху капіталів, технічний прогрес, посилення негативних наслідків помилкових рішень.

Крім того, у дисертації простежено вплив глобалізації на інституційні трансформації: насамперед, встановлення влади глобальних ТНК, яка веде до незворотної деформації основних ринкових інституцій. По-перше, змінюється характер основного джерела розвитку економіки -- ринкової конкуренції. Глобальна конкуренція поступово призводить до глобальної монополізації економіки. Транснаціональні корпорації, захоплюючи владу на світовому ринку, віднімають шанси на конкурентне суперництво не тільки у окремих дрібних товаровиробників, але часто й у цілих країн. По-друге, глобалізація знищує інститути “вільного ринку”. Вихід на нього нових неглобальних країн стає вкрай ускладненим або закритим. Глобальні монополії не задовольняють попит покупців, а самі формують "глобальний попит” і “глобальну пропозицію”. В глобальній економіці простежується чітка тенденція до віртуалізації праці і виробництва. Сама по собі глобальна економіка дестабілізується через експансію спекулятивного капіталу, який захопив пануючі позиції. Це сталося тому, що глобальна ефективність, прибутковість набагато перевищує звичайну рентабельність інвестицій і капіталу. Прагнучи до глобальних вигод і спекулятивного самозростання, глобальний капітал породжує спекулятивні фінансові потоки, що руйнують економіку слабких держав і дестабілізують фінансові ринки навіть сильних держав.

Окрема увага у першому розділі роботи приділяється питанню взаємовідносин між національними державами та ТНК.

У другій половині XX століття в умовах формування економічної системи глобалізму інститут держави опинився під особливо сильним тиском. Каталізатором даної кризи виявилась система транснаціональних корпорацій, що вимагає переходу до “корпоративної держави”. Простежено та доведено тенденцію зростання домінування інституту транснаціональних корпорацій над інститутом держави. Вона полягає у тому, що ТНК все частіше ігнорують не лише інтереси приймаючих країн, але й власних країн походження.

На думку автора дисертації, на практиці, посилення позицій національних держав є необхідною умовою збереження балансу сил на міжнародній арені та захисту населення від агресивних проявів глобалізації. Як варіант напрямку розвитку пропонується посилення ролі держави на регіональному рівні, саме регіональні інтеграційні угруповання реально зацікавлені у економічній, екологічній та політичній безпеці свого регіону.

Але корпорації не тільки стали джерелом інституційних трансформацій, але й самі вони також перебувають під впливом значних змін, що є реакцією на глобалізацію економіки.

У другому розділі дисертаційного дослідження означені зміни розглянуті більш детально. Особлива увага приділяється трансформації відносин власності в ТНК та нововведенням в сфері менеджменту.

В роботі підкреслюється, що новий зміст менеджменту висуває нові вимоги до керівників. Через постійну диверсифікацію виробництва та регіональне розширення діяльності ТНК керівництво корпорацій постійно змінюється, все більшими темпами відбуваються ротації вищих менеджерів між компаніями. Інтенсивність злиття і поглинання компаній, характерних для глобалізації, порушує питання про необхідність свідомої відмови топ-менеджерів від частини своєї влади. Крім того, інтеграція ринків і галузей економіки змушує корпорації послабляти вертикальні ієрархії і розвивати гнучкі горизонтальні структури, надаючи високий ступінь автономії регіональним підрозділам. Тому, все більше прихильників отримує така модель управління, коли дочірні компанії незалежно працюють під місцевим керівництвом.

У дисертації вказується на такі проблеми менеджменту, як неадекватне розуміння конкуренції та викривлена система оцінки діяльності. При неправильній конкурентній стратегії, упор в управлінні робиться на удосконалюванні системи менеджменту та виробництва. Але, даний підхід унеможливлює досягнення довгострокової переваги. Стосовно системи оцінки можна зауважити, що в більшості компаній вона є викривленою. Тому компанії заробляють прибуток лише від малої частини діяльності.

У роботі доведено випереджувальний характер розвитку інститутів вищого менеджменту в ТНК (ради директорів, виконавчих президентів провідних зарубіжних відділень) у порівнянні з розвитком контролюючих інститутів. Поява нових можливостей в управлінні (як, наприклад, використання депозитарних розписок) робить менеджмент непрозорим для власників.

Завдяки депозитарним розпискам, компанія може залучати у обіг вільні кошти з усього світу, часто не отримуючи активного власника, що прагнув би управління майном. З одного боку, це розширює і можливості акціонера: він є вільним у виборі, що дозволяє ефективніше розпорядитися коштами. Але з іншого, ускладнюється процес прийняття рішення через відсутність об'єктивної інформації. Як наслідок - акціонери не в змозі простежити використання коштів.

Тому не дивно, що саме на даному етапі розвитку корпоративного сектора загострилось, так зване внутрішнє протиріччя корпорації: інтереси формальних власників (акціонерів) все частіше не збігаються з інтересами її фактичних господарів, які володіють функцією розпорядження - менеджерів, а через “розпилення” власності у акціонерних товариствах дуже важко контролювати роботу останніх. Витоки внутрікорпоративного інституційного протиріччя між менеджерами та власниками полягають у різних цілях: висока заробітна плата у перших та максимізація дивідендів, що сплачуються з прибутків, у других. Це впливає на управління та функціонування ТНК та стають джерелом внутрішніх інституційних трансформацій.

Дані кризові явища в умовах глобалізації значно посилились, обернувшись на кризу функціональних уявлень та механізму функціонування корпорацій: інвестори не довіряють законодавчим та виконавчим органам управління через численні порушення принципів корпоративного господарювання, які приховуються аудиторськими фірмами, як це було під час скандалу з корпораціями “Енрон” та “Ворлд Ком” (США), “Пармалат” (Італія), “Комроад” (Німеччина) та інших американських і європейських корпоративних скандалів. Неефективне управління та зловживання вищих менеджерів можуть навіть стати причиною банкрутства компанії. В дисертації в зв'язку з цим наголошено, що у Японії такі випадки не трапляються, що пояснюється впливом східної колективістської культури.

На фоні описаних вище подій проблема ефективного контролю за діяльність менеджменту корпорації набуває нового звучання. В дисертації аналізується вплив різних зацікавлених сторін на діяльність корпорації та їх участь у здійсненні функції контролю.

Так, наприклад, деякі великі власники підтримують комерційні зв'язки з корпорацією і мають з них більше зиску, ніж з дивідендів, а тому не втручаються у діяльність менеджменту. Отже, не завжди крупний акціонер є ефективним власником та сумлінним контролером.

Безумовно, на макрорівні, дуже впливовим контролером за діяльністю компанії може стати держава. Але ефективність державного правового регулювання залежить від існування правової інфраструктури, здатної проводити відповідний закон у життя. Тобто, проблема полягає у розвитку офіційних інституцій всередині самої держави та підвищення ефективності їх роботи. Ще один зовнішній механізм корпоративного контролю забезпечують фінансові ринки. Вони спонукають керівництво до ефективності, аби власники не ліквідували своїх пакетів акцій, -- але дієвість такого контрольного механізму залежить від інституційної досконалості даних ринків. Товарні ринки через загрозу ліквідації неефективних виробників також значною мірою дисциплінують діяльність компаній. Не останню роль у контролі за діяльністю корпорацій можуть приймати різноманітні громадські угруповання, які захищають інтереси різних груп населення, що не є акціонерами, але зацікавлені у ефективній роботі корпорацій.

Крім перерахованих чинників на системи корпоративного управління впливає громадська думка про те, якими повинні бути права й обов'язки власників компаній. Національний характер, релігія, традиції народу пояснюють розбіжності у економічній поведінці населення. Наслідком таких відмінностей стала поява різних моделей корпоративного управління та контролю в корпораціях. Виділяють дві основні моделі: американську та німецьку. Американська модель характеризується великою кількістю дрібних акціонерів та можливістю вільного продажу акцій на фондовому ринку. Акціонери майже не приймають участі в управлінні. Для німецької моделі характерною є наявність крупного інституційного інвестора (на зразок банку чи пенсійного фонду), що активно приймає участь в управлінні своєю власністю. Дані відмінності у структурі акціонерного капіталу вилилися у появу в німецькій моделі двохярусної системи управління, в якій відбулося чітке розмежування повноважень: наглядова рада виконує функцію контролю, а виконавча - управління.

В світлі скандальних подій у корпоративному секторі США в центрі уваги громадськості опинились взаємовідносини корпорація - наймані робітники. Також дуже детально дана проблема подана у дисертації. Часто фірми, з метою підвищення цікавості з боку працівників до результатів праці, використовують різного роду системи стимулів, найпопулярнішим серед яких, є продаж акцій робітникам за пільговими цінами, накопичення акцій фірми на пенсійних рахунках працівників та заохочення вищого менеджменту через систему опціонів.

Але, як стало очевидним, не завжди ці заходи виявляються взаємовигідними. Чим більшою є влада трудового колективу, тим сильніше прагнення робітників, як контролюючих власників до отримання приватних вигод, що призводить до негативних наслідків: консервації зайнятості, прагнення до отримання доходу у вигляді заробітної плати, а не дивідендів, збереження збиткової соціальної сфери та інше. З іншого боку, поставлена під сумнів система стимулювання менеджменту через опціони, бо така політика призводить до спекуляції на акціях компанії її керівництвом, а у випадку банкрутства рядові робітники страждають чи не найбільше, втрачаючи не лише роботу, але й пенсійні кошти, вкладені в акції.

В якості висновку з усього сказаного вище автором запропонована тримірна модель інституційних корпоративних трансформацій, що включає такі складові: час, тобто зміну корпоративних інститутів протягом певного періоду, зокрема ХХ - початок ХХІ століття, внутрішні корпоративні інститути, які включають інститут власності, менеджменту, захисту інтересів персоналу та зовнішні корпоративні інститути: законодавчі положення, аналітичні (аудиторські) висновки, інформаційні технології. Вона дозволяє зробити висновок про хвилеподібні зміни впливу інститутів на корпорації протягом часу: після періоду сприяння розвитку корпорацій настає спад, коли згадані інститути не відповідають вимогам ситуації і стримують, або навіть перешкоджають інституційному розвитку ТНК.

У третьому розділі проаналізовано досвід незалежної України із залучення іноземних інвестицій. За офіційними даними на цей час до країни найшло близько 6 млрд. дол. ПІІ, що є надзвичайно мало, адже Україна лише терміново потребує 40 млрд. дол., а загальна інвестиційна потреба складає близько 100 млрд. дол. Через таку незначну кількість інвестиційних надходжень ТНК мають недостатній вплив на інституційні трансформації в Україні. Корпорації обережно, з недовірою діють на ринку України внаслідок занадто повільних ринкових трансформацій.

Приплив іноземного капіталу в державу, так би мовити, “кидає виклик” її інституційному устрою, випробовує інститути на ефективність та життєздатність. Чим слабкіший інституційний устрій має країна, тим більше іноземне інвестування здатне поглибити кризові явища. Недосконалість законодавства, бюрократизація органів державної влади та нестача коштів у національних інвесторів створюють сприятливі умови для монополізації цілих галузей національної промисловості даних країн.

Основними проблемами трансформаційних перетворень в Україні можна вважати політичну непрозорість влади та невизначеність відносин власності. Ці проблеми стали головними причинами неефективної приватизації. Однією з ключових проблем масової приватизації являється специфікація прав на об'єкти державної власності.

Подолання невизначеності відносин власності процес двоєдиний: це, по-перше, закріплення прав за певним суб'єктом, по-друге, чітке визначення об'єкта власності. Невирішеність проблеми “що належить” та “кому належить” також обумовила хід масової приватизації та її результати.

В Україні приватизація носила не економічний, а швидше політичний або, навіть, соціальний характер. Офіційною метою було залучення до інвестиційного процесу широких верств населення. Сертифікатна приватизація мала стимулювати населення до купівлі акцій вітчизняних підприємств і таким чином сприяти формуванню когорти дрібних акціонерів. Також малося на меті показати, що жоден член суспільства не залишився осторонь розподілу державної власності. Наслідком цих популістських заходів стало гальмування процесу формування реального власника: підприємства не отримали реальних грошових коштів, а значить не відбулося процесу структурної перебудови та модернізації виробництва.

Масову приватизацію провели занадто рано; спочатку слід було створити ринкові інституції і відповідні недержавні організації, здатні взяти на себе низку державних функцій адміністративної економіки. Якщо цього не зробити, раннє скорочення державного сектора призводить до розвитку тіньової економіки, корупції, відповідного ослаблення держави та привласнення приватизованого майна представниками влади, що, власне, і сталося.

Невизначеність права власності - це умова виникнення та існування приватно-корпоративних груп. Економічною основою їх функціонування є привласнення коштів, що призначені для спільного використання (бюджет). Наслідком таких дій стає недофінансування бюджетних галузей, що виплачується населенням у вигляді хабарів та подарунків робітникам бюджетної сфери. Тобто, відбувається зростання транзитних витрат, і як наслідок - зменшується ефективність макро- та мікроекономіки.

Важливу роль у залученні інвестицій ПІІ відіграє фондовий ринок. Він сприяє надходженню до країни коштів середніх та дрібних інвесторів через купівлю-продаж акцій. А невизначеність права власності, в свою чергу, не дає змоги повноцінно розвиватися цьому важливому ринковому інституту. Слабо працює вторинний ринок цінних паперів, фондовий ринок не виконує ролі механізму трансформації заощаджень в інвестиційні ресурси.

Залучення іноземних інвестицій створює реальну загрозу для внутрішнього ринку країни-реципієнта. Якщо захисні державні інститути не сформовано, або вони працюють неефективно, то існує небезпека монополізації економіки та знищення інституту ринкової конкуренції з боку крупних ТНК. Тож, перед урядом України постало питання про захист конкуренції на ринку, шляхом впровадження ефективного антимонопольного механізму. На думку західних спостерігачів, Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Але створювалося воно не в межах реалізації єдиної програми соціально-економічних перетворень. Світовий досвід показує, що лише після запуску демонополізації основних сфер виробництва потрібно проводити лібералізацію цін та фінансово-грошове реформування. Антимонопольне законодавство прийняли та не забезпечили при цьому необхідне правове середовище для його функціонування. Життєво важливі принципи діяльності даного закону та моделі корпоратизації лише обговорювалися. Не було затверджене і положення про Антимонопольний комітет, що заздалегідь робило Закон недіючим. Для його ефективної роботи бажано було б ввести жорсткий контроль за виконанням даного законодавства. Тому, для нормального функціонування Антимонопольного законодавства необхідно створити ще одну структуру - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй всі повноваження з застосування санкцій по відношенню до порушників антимонопольного законодавства.

Але попри усі ризики, ПІІ є ефективною формою стимулювання національного розвитку. Найбільш помітний результат від залучення ПІІ в економіку спостерігається на початковому етапі. Світовий досвід доводить, що “експортоємність” іноземного сектора в усіх країнах світу є надзвичайно високою. При відносно невеликих масштабах залучення робочої сили, підприємства за участю іноземного капіталу забезпечують високу долю сукупного національного експорту.

Прихід іноземних компаній в Україну вже продемонстрував свої позитивні наслідки: завдяки інвестиціям створюються нові робочі місця, а в країні, яка має високий рівень безробіття, відкриття нових виробництв дозволяє суттєво знизити соціальну напругу та попередити трудову міграцію.

Ще одним позитивним аспектом діяльності ТНК на ринках країн-реципієнтів можна вважати те, що корпорації приносять нові технологічні розробки, прогресивні маркетингові стратегії, налагоджують і модернізують канали реалізації продукції. В таких нових методах організації діяльності і полягає “демонстраційний”, “навчальний” ефект ТНК по відношенню до національних компаній.

Завдяки діяльності іноземних компаній на внутрішньому ринку України зростає попит на менеджерів вищої керівної ланки. Сьогодні потреба у менеджерах-професіоналах перевищує їх пропозицію. Основними факторами, які вплинули на посилення попиту, стали зміна вимог власників до управлінців та жорстка конкуренція у всіх ринкових сегментах.

Але ситуація у сфері надходження ПІІ у країну крім оптимістичних сподівань дає привід для занепокоєння: аби знизити ризик капіталовкладень, інвестори намагаються якнайшвидше отримати прибуток. Тому, їх пріоритет - виробництва зі швидкою окупністю - випуск ліквідної продукції з експортною спрямованістю. Саме через це спостерігається розквіт кондитерської та пивної галузей України. Тож, не дивує наступний розподіл інвестицій: майже 18,0% коштів у 2002 році спрямовувалось у харчову промисловість, а 34% - у торгівлю.

Ситуацію частково могли б виправити комерційні банки. Але банківський сектор України також розвинений недостатньо. Відсутність стабільного законодавства, високий рівень інфляції в країні та невизначена політична ситуація унеможливлюють розвиток довготермінового кредитування. Таке кредитування є найменш вигідним для банків через довгий термін окупності. Та саме воно сприяє інвестуванню у відновлення основних засобів і розвиток виробництва. В розвинених країнах даний вид кредитування стимулює держава, яка гарантує банкам, що мають в кредитному портфелі певний відсоток довготермінових кредитів, різноманітні податкові пільги.

Україна відчуває гострий дефіцит банківського капіталу. Незважаючи на істотне зниження за останній рік середнього показника кредитної ставки, вітчизняні комерційні банки не ризикують надавати позики вітчизняним виробникам, оскільки кредитори дотепер не мають юридичної гарантії захисту своїх прав. Саме тому український кредитний ринок не є привабливим для іноземних банків.

В даному розділі роботи звертається увага на те, що при розробці заходів із залучення іноземних інвестицій та розвитку власних крупних корпорацій, для України може стати корисним досвід найближчих сусідів - Польщі та Росії. Польща подібна до України за розміром, геополітичним положенням, структурою промисловості та початковими умовами реформування. З Росією, взагалі, Україна була єдиною державою, тому її досвід у залученні ПІІ є особливо цікавим в майже однакових для обох країн умовах трансформаційних перетворень.

Становлення власних корпоративних структур у Росії відбулося на базі видобувних галузей промисловості та паливно-енергетичного комплексу (видобуток нафти, газу та алюмінію). Дані галузі забезпечують швидкий приплив фінансових коштів. Найбільшими серед російських корпорацій є: РАО “Газпром”, НК “Лукойл”, НК “ЮКОС”. Всі перераховані корпорації є нафтогазовими компаніями, діяльність яких знаходиться у залежності від видобутку сирої нафти та виробництва нафтопродуктів. На даний час ці корпоративні структури стали помітними гравцями міжнародного ринку, і можуть вважатися ТНК. Але хоча вони і намагаються диверсифікувати діяльність, основним джерелом доходу лишається все-таки нафта. Ті російські корпорації, які не займаються нафтобізнесом (“ГАЗ”, “АвтоВАЗ”), знаходяться у критичному стані, потребуючи інвестицій.

Прихід же іноземних інвесторів в Росію звертає на себе увагу рядом негативних моментів: по-перше, інвестиції більшості ТНК були спрямовані в діючі російські підприємства, що не посилювало конкуренцію, а заміняло російські товари на іноземні. Прибутки іноземних корпорацій поповнюють бюджети країн-експортерів, що не сприяє збільшенню сукупного попиту в Росії, крім того, західні інвестиції не збалансовані інвестиціями самих росіян, тому що в країні дотепер не сформувався клас ефективних власників, що не створює умов для саморозвитку економіки. Росія приваблює іноземні корпорації як сировинна база та величезний ринок збуту: саме тому корпорації на зразок Coca-Cola, Pepsi-Cola, Procter&Gamble, McDonald's, що виробляють товари широкого вжитку так цікавляться Росією та розміщують тут свої виробництва.

Інвестиційна привабливість Польщі пов'язана з її геополітичним положенням та недорогими кваліфікованими трудовими ресурсами. Низька, порівняно з розвиненими країнами, вартість робочої сили, електроенергії й інших ресурсів стимулювала інвестування. ТНК, враховуючи економію на витратах виробництва і вигідне географічне положення, розмістили тут частину своїх виробничих потужностей та створили експортні центри для продажу компонентів і готових виробів у сусідні країни (насамперед Німеччину, Росію, Україну). Відкритість країни, ліберальне щодо іноземних інвестицій законодавство, членство в СОТ та Європейському Союзі значно прискорили даний процес.

Також мотивом для інвестування стала можливість розширення збуту з урахуванням зростання внутрішнього попиту і слабкого розвитку ряду секторів економіки. У 1999-2003 рр. спостерігалося збільшення обсягів іноземних інвестицій, яке пов'язане із продажем крупних об'єктів державної власності.

Позитивними наслідками діяльності підприємств з іноземним капіталом стали істотні зміни у зовнішній торгівлі: інвестування виявилося основним чинником розвитку експорту. Завдяки йому відбулося поліпшення товарної структури експорту. Інтенсивний приплив ПІІ став також однією з причин динамічного розвитку імпорту і зміни його структури.

Але в країні відзначають і несприятливі наслідки, пов'язані з діяльністю підприємств з іноземним капіталом. Так, враховуючи орієнтації іноземних корпорацій на ємний польський ринок їх імпорт при недостатній конкурентноздатності експорту став причиною зростання пасиву торгового балансу. Тому, Україна, перш ніж залучити інвестиції до національної економіки, має врахувати ці наслідки і вжити застережних заходів. Крім того, приплив іноземного капіталу створив для країни проблеми, пов'язані з забезпеченням національної безпеки. Зросла залежність розвитку економіки від змін кон'юнктури в країнах Євросоюзу, діяльності ТНК. Тепер банкрутства, злиття і поглинання найбільших фірм світу впливають на її соціально-економічне становище. Взагалі, приєднання Польщі до Європейського Союзу - це крок, який вигідний іноземним компаніям (які є переважно європейськими) та ставить країну у залежне становище. Залучивши ПІІ через приватизацію, Польща стала заручником іноземного капіталу: може повторитися сценарій подій Латинської Америки та Південно-Східної Азії, де масова втеча інвестицій призвела до кризи 1997 року.

Україна, яка також прагне залучитися до європейських інтеграційних процесів має подбати перш за все про захист інтересів вітчизняних виробників, тому, що в разі вступу до будь-якого інтеграційного угруповання, доведеться створювати рівнозначні умови для всіх ринкових гравців, а у багатьох, навіть стратегічних галузях економіки, спостерігається суттєве відставання рівня розвитку виробництва від світових стандартів. Тож, перш за все в разі приєднання до такого союзу, держава мусить вести переговори про застосування максимально можливого пільгового режиму для них. А стосовно у процесах приватизації враховувати та захищати інтереси національних інвесторів перш за все.

Висновки

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і подане нове вирішення наукової проблеми інституційних трансформацій транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації. Дослідження дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування.

1. Транснаціональні корпорації в умовах глобалізації сучасного світу стали одним з головних інститутів, який контролює ситуацію на світовому ринку. В останні роки все чіткіше проявляється тенденція експансії з боку ТНК не лише по відношенню до приймаючих країн, але й до країн базування, тобто, поступово негативні наслідки глобалізації відчувають на собі ті країни, які раніше лише користувалися її перевагами.

2. Дослідженням встановлено, що поряд із явним розширенням діяльності ТНК та ростом їхніх торгових оборотів, має місце заглиблення внутрішньої кризи в корпораціях, яка полягає у посиленні недовіри до даного виду організації виробництва з бору інвесторів.

3. Причиною даної кризи є цілий ланцюг факторів, але її джерело полягає у протиріччі відносин власності, яке від початку закладене в основу корпорації. В умовах глобалізації протиріччя між власниками та менеджерами корпорації посилюються через випереджувальний характер розвитку інститутів вищого менеджменту у порівнянні з розвитком контролюючих інститутів, коли поява нових методів, форм та можливостей управління ускладнює контроль за діяльністю управлінців власниками-акціонерами.

4. Висновком, який узагальнює проведеного дослідження може слугувати розроблена та обґрунтована автором тримірна модель корпоративних інституційних трансформацій, що складається з трьох складових: часу (тобто, зміни інституту за певний період), внутрішніх (менеджмент, власність) та зовнішніх (законодавство, аналітика незалежних спостерігачів) корпоративних інститутів.

5. Аналіз ситуації на ринку України демонструє, що експансія крупних ТНК є явищем неминучим, так як Україна потребує інвестиційних надходжень, які стали б джерелом ринкових трансформацій, стимулювали появу додаткових робочих місць, принесли б нові технології. В той самий час, фінансова та виробнича могутність ТНК ставить під загрозу існування національних підприємств, які не матимуть змоги гідно конкурувати з ними.

Єдиним можливим захистом в умовах небезпеки захоплення іноземним капіталом національного ринку та придушення конкуренції неринковими методами може бути грамотна інституційна реформа, яка б складалася з декількох етапів: усунення законодавчих протиріч та неузгодженостей при визначенні права власності, особливо, на землю. Саме ця проблема є головною перешкодою на шляху інвестування.

6. Важливий момент інституційної реформи в Україні - становлення повноцінного фондового ринку, який не розвивається саме через розмитість відносин власності. Потрібно стимулювати ефективну роботу антимонопольного законодавства. Також важливим кроком на шляху реформ є розвиток банківського сектору, особливо, в аспекті довготермінового кредитування. Саме кредити на 10 і більше років сприяють оновленню основних засобів, а ця проблема на даний час є дуже актуальною.

7. Україні потрібно переглянути підхід до приватизації найбільших промислових гігантів, адже вже зараз виникла ситуація, коли стратегічні галузі економіки такі як: паливно-енергетичний комплекс, мобільний зв'язок, виробництво молочних продуктів та деякі інші напрямки харчової промисловості на 60% викуплені корпораціями Росії, що в свою чергу, загрожує національній безпеці країни, робить внутрішній ринок вразливим до зовнішнього впливу та залежним від економіки іншої держави.

8. Вивчення досвіду Польщі та Росії та його аналіз з урахуванням ситуації в Україні, наочно демонструють, що лише розвиток власних ТНК, здатний розв'язати проблему агресивної експансії країн-донорів.

Кістяк добробуту розвинених західних країн складають ТНК, що давно завоювали та поділили світовий ринок. Новим вітчизняним корпораціям конкурувати з ними буде неможливо. Тому, реальною для українських компаній має виявитися тактика вибіркового прориву, коли на державному рівні акцентується увага на конкурентоспроможних галузях економіки.

Україна має науковий потенціал та кваліфіковану робочу силу, що дозволяє їй завойовувати власну нішу на світовому ринку у сфері високих технологій і науки. Крупні корпорації через негнучкість та громіздкість своєї оргструктури часто залишають поза увагою нові ніші споживацького попиту, які швидко виникають в умовах НТР. Деякі з таких ніш і могла б зайняти Україна. Тобто, основною перевагою вітчизняних компаній на міжнародному ринку мусить стати мобільність у прийнятті рішень та гнучкість структури, яка притаманна невеликим фірмам. Таким чином, не маючи на світовій арені власних ТНК, Україна може претендувати на гідне місце у світовому поділі праці.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Карпенко Г.В. Виникнення та розвиток інституцій та їх вплив на економічну ситуацію в суспільстві // Зб. наук. пр. “Міжнародна економіка”. Вип.27 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С. 164-173.

2. Карпенко Г.В. Залучення інвестицій зарубіжних корпорацій в економіку України // Зб. наук. пр. “Міжнародна економіка”. Вип.28 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С. 62-67.