Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 339.72.053.1

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ БОРГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВИ

08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Черепенко Вікторія Григорівна

КИЇВ - 2005

АНОТАЦІЯ

Черепенко В.Г. Інноваційні аспекти боргової стратегії держави. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2005.

У дисертації досліджено економічну сутність зовнішніх державних боргових зобов'язань і управління ними, зокрема закономірності інституційної політики в контексті задач інноваційного забезпечення фінансової стабільності й міжнародної конкурентоспроможності, світовий досвід управління держборгом.

Підкреслено, що ці задачі можна реалізувати за умов комплексного управління державними фінансами, правильного розподілу навантаження фінансових і боргових зобов'язань, підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу, опанування внутрішнього і світового ринку високотехнологічної продукції.

Сформульовано концептуальні підходи до реформування інституційної системи управління держборгом. Обгрунтовано створення Департаменту Мінфіну України як установи, що визначає стратегію управління боргом у відповідності до цілей і пріоритетів держави, макроекономічних і фінансових можливостей. Основним завданням інститутів боргової політики має стати забезпечення стабільного позикового фінансування потреб держави, передусім у високотехнологічних галузях, за найнижчу ціну з урахуванням існуючих ризиків.

Ключові слова: боргова політика, інновації, інституціоналізм, грошово-кредитна політика, банківська система, монетарні інструменти, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Черепенко В.Г. Инновационные аспекты долговой стратегии государства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2005.

В диссертации исследована экономическая сущность внешних государственных долговых обязательств и проблемы управления ими, в частности закономерности организации и функционирования институционной политики в контексте задач инновационного обеспечения финансовой стабильности и международной конкурентоспособности, а также мировой опыт управления государственным долгом в условиях трансформационных экономик, в частности основные стратегии и механизмы урегулирования внешней задолженности стран.

Подчеркнуто, что эти задачи можно реализовать только при условии одновременного эффективного управления государственными финансами, правильного распределения нагрузки по выполнению финансовых обязательств и долговых обязательств, повышению эффективности использования научно-технического потенциала, за счет правильной политики на внутреннем и мировом рынке высокотехнологической продукции.

На базе комплексного анализа международного опыта долговой политики и национальных особенностей кредитно-финансового сектора Украины определены направления оптимизации экономической и институционной системы управления государственным долгом в Украине, предложены концептуальные основы реформирования институционной системы управления государственным долгом Украины. Обосновано создание специального государственного органа, отвечающего за реализацию государственной долговой политики, которая в координации с другими министерствами и ведомствами экономического блока будет определять стратегию управления долгом, в соответствии с целями и приоритетами государства, с учетом макроэкономических, организационных и финансовых возможностей. Основным заданием институтов по вопросам долговой политики должно стать обеспечение стабильного ссудного финансирования потребностей государства, прежде всего в высокотехнологических отраслях, за самую низкую цену с учетом существующих рисков.

Ключевые слова: долговая политика, инновации, институционализм, денежно-кредитная политика, банковская система, монетарные инструменты, глобализация.

ANNOTATION

Cherepenko V.G. Innovation Aspects of the Debt Strategy of the State. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.05.01 - World Economy and International Economic Relations. Institute for World Economy and International Relations, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation investigates the economic essence of external government debt responsibilities and management, in particular the nature of institutional policy in the context of the tasks of the innovative providing the financial stability and international competitiveness, World experience of management the state debt.

It is stressed, that these tasks can be realized under the condition of complex state financial management, correct distributing of responsibilities in financial and debt obligations, rise of efficiency of the use of scientific and technical potential, expansion in the internal and World market of high-tech products.

Conceptual approaches to reform of the institutional system of management the state debt are formulated. Creation of Department within the Ministry of Finance of Ukraine as the structure that determines the strategy of management by debt in accordance with the purposes and priorities of the state, macroeconomic and financial possibilities is grounded. Providing the stable loan financing of the state needs is to become the basic task of the debt policy institutes, foremost in high-tech industries, for the lowest price taking into account the risks existing.

Key words: debt policy, innovations, institutionalism, monetary and credit policy, banking system, monetary instruments, Globalization.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник: Пахомов Юрій Миколайович, академік НАН України, доктор економічних наук, професор, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: Чухно Анатолій Андрійович, академік НАН України, д.е.н., проф., професор кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рибак Сергій Олександрович, кандидат економічних наук, с.н.с., директор департаменту Міністерства фінансів України

Провідна установа: Українська академія зовнішньої торгівлі, кафедра міжнародного менеджменту та маркетингу

Захист відбудеться 18 жовтня 2005 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 16 вересня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток світової економіки наприкінці XX - на початку XXI століття проходить під знаком процесів становлення та еволюції національних інституційних систем сприяння інноваціям на фоні глобалізації та лібералізації фінансових ринків. Наслідком цього є надзвичайно висока міжнародна мобільність капіталу, який може відігравати роль „гарячих грошей”, а може поставати фактором прискорення технологічного прогресу. Процес підвищення мобільності та масштабності світових потоків фінансових ресурсів позичкового та непозичкового характеру стимулюється нерівномірністю економічного розвитку окремих регіонів та країн світу, незбалансованістю платіжних балансів, нестачею інвестиційних ресурсів для здійснення внутрішніх інвестицій, дефіцитністю державних бюджетів багатьох країн, проведенням соціально-економічних перетворень, що вимагають великих фінансових вливань, та виконанням боргових зобов'язань як по внутрішнім, так і по зовнішнім запозиченням.

Вище перелічені фактори обумовили формування в багатьох країнах світу боргової економічної моделі економіки, ознакою якої є перманентне залучення зарубіжних фінансових ресурсів з метою покриття дефіциту по поточним платежам та внутрішнім інвестиціям. Таким чином, світова економіка в цілому набула боргових рис розвитку. Процеси фінансової глобалізації, що є наслідком загальних процесів наростання взаємопов'язаності і відкритості національних економік, обумовили інтернаціоналізацію капіталу та виробництва. Світова економіка оформилась в єдину, взаємопов'язану систему, а зовнішня заборгованість стала невід'ємною частиною в механізмі функціонування сучасної економіки. Практично всі країни залучають зовнішні фінансові ресурси і мають непогашені борги. Не є винятком як розвинуті країни, такі як Австралія, Велика Британія, ФРН, Швеція та ін., так і країни, що розвиваються, держави з економіками транзитивного характеру.

Проблеми боргової політики висвітлювалися в численних публікаціях ряду провідних авторів, зокрема Р.Бубеля, Р.Бьоттгера, А.Деміргук-Кунта, Е.Долана, Дж.Кейнса, Р.Лівайна, П.Кругмана, Ф.Мішкіна, А.Сантомеро, Е.Скелтона, Дж.Стігліца, У.Томпсона, Д.Ханс-Ульриха. Водночас все більш широко досліджується проблематика інноваційного, інформаційно-технологічного розвитку, зокрема такими авторами, як Дж.Адер, Д.Арчібугі, Д.Бартон та ін. Питанням оптимізації національної боргової політики та грошово-кредитної системи взагалі, зважаючи на цілі технічної модернізації економіки, її інноваційного розвитку було приділено чимало уваги в публікаціях вітчизняних економістів. та спеціалістів з країн СНД. Так, аналогічні проблеми вивчаються вітчизняними фахівцями, зокрема Н.Багровим, В.Будкіним, В.Міщенком, В.Новицьким, Ю.Пахомовим, О.Петриком, М.Савлуком, Н.Савченком, О.Сосніним, В.Стельмахом, В.Усоскіним та ін.

Проте, на наш погляд, бракує розробки синтетичного підходу, який інтегрував би питання кредитно-боргової політики та інноваційної стратегії з метою наукового обгрунтування мобілізації фінансових ресурсів в інтересах найбільш динамічних та перспективних секторів реального сектору економіки. Саме таку задачу і було поставлено в даній роботі, що і зумовлює її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до планової та цільової тематики дослідження Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема при розробці наступних тем: “Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (державний реєстраційний номер 0103U006310); “Світовий досвід ринкової та структурної трансформації і реалії України” (№ держреєстрації 0109U002311); “Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів” (№ держреєстрації 101U005101).

Мета дослідження полягає у визначені оптимальної для України економічної та інституційної моделі управління державним боргом при формуванні інноваційної стратегії на основі поглибленого аналізу світового досвіду та тенденцій побудови ефективних систем управління зовнішніми борговими зобов'язаннями і регулювання науково-технічної сфери.

Відповідно до основної цільової орієнтації роботи сформульовано наступний комплекс завдань: економічний інституційний державний борг

· дослідити сутність та природу боргових зобов'язань, їх вплив на макроекономічні параметри розвитку країни в контексті розвитку і поглиблення світових глобалізаційних процесів, інформатизаційно-інноваційних тенденцій, необхідності впровадження програмно-цільових підходів регулювання;

· виявити задачі інституційної політики в контексті реалій кредитно-боргових відносин, проаналізувати інституціональні аспекти побудови систем управління зовнішніми борговими зобов'язаннями в розвинутих країнах та в умовах трансформаційних економік;

· проаналізувати обумовлені світовою фінансовою кризою об'єктивні фактори, що визначають сучасну структуру, принципи організації та головні функції національних та наднаціональних систем управління зовнішніми борговими зобов'язаннями;

· провести дослідження і аналіз боргової моделі України та динаміки її зовнішніх боргових зобов'язань в період незалежності, що минув, та виявити особливості кредитно-фінансової політики в Україні в контексті задач інноваційного розвитку;

· запропонувати конкретні шляхи оптимізації системи управління державним боргом України та її боргової стратегії;

· виявити інноваційно-інформаційні задачі кредитно-фінансової політики в Україні;

· визначити параметри подальшої оптимізації інституційної системи управління в державі.

Об'єктом дослідження даної роботи є зовнішні боргові зобов'язання як національна та загальносвітова макроекономічна проблема структурного характеру. Особлива увага в роботі приділяється дослідженню українських структурних та платіжних проблем і пошуку шляхів побудови оптимальної боргової моделі в Україні з урахуванням задач інноваційного розвитку.

Предметом дослідження є система економічних відносин, що забезпечує ефективність кредитно-фінансової діяльності, механізми застосування інструментарію боргової політики, вдосконалення регулятивних функцій, виходячи з досвіду, що накопичено в світовій практиці стимулювання інноваційних процесів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія, комплекс інструментів та наукових підходів, які застосовувалися у відповідності до задач окремих структурних розділів дисертаційної роботи.

В ході дослідження методологічних засад реалізації боргової стратегії використовувалися діалектичний метод пізнання, насамперед такі його елементи, як принцип суперечності, принцип історизму, кількісно-якісний аналіз, методи індукції та дедукції, а також комплексний та системний аналіз економічних теорій та підходів, що лежать в основі реформування боргових моделей різних країн світу. Такий комплексний аналіз зумовлює можливість інтегрального розгляду питань кредитної та інноваційної стратегії. Зокрема при вивченні особливостей інноваційної політики на сучасному етапі застосовувався системно-структурний підхід, проводився аналіз та узагальнення емпіричного матеріалу. Дослідження характеристик державного боргу вимагало критичного синтезу класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль боргової політики та кредиту. Дослідження державного боргу як важіля регулювання циклічності суспільно-економічного розвитку здійснювалося на основі загальнонаукових методів, історичного і системного підходів, методів індукції, дедукції, класифікації, порівняльних характеристик, наукової абстракції, економіко-статистичних підходів.

Дослідження світового досвіду управління державним боргом в умовах трансформаційних економік, зокрема основних стратегій і механізмів врегулювання зовнішньої заборгованості країн, а також інституціональних аспектів управління зовнішніми борговими зобов'язаннями в контексті конкурентної стратегії розвитку реального сектору та науково-технічного прогресу проводилося з використанням методу пізнання від абстрактного до конкретного, на базі вивчення та творчого переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної економічної науки з проблем функціонування кредиту, інституційних аспектів фінансової політики.

Виявлення напрямків оптимізації економічної та інституційної системи управління державним боргом в Україні, зокрема аналіз боргової політики України та динаміки її зовнішніх боргових зобов'язань ґрунтується на порівняльно-економічному та емпіричному методах пізнання. Інноваційно-інвестиційна складова стратегії в сфері міжнародних кредитних відносин вивчалася з урахуванням відповідного зарубіжного і вітчизняного досвіду у цій сфері, із застосуванням методу аналогії, за допомогою якого аналізувався стан вітчизняної системи інноваційної діяльності.

Визначення концептуальних засад реформування інституціональної системи управління державним боргом України здійснювалося на основі методик екстраполяції вивчених тенденцій, з використанням методів функціонального та галузево-секторального аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному досліджені сучасних тенденцій та напрямів регулювання в сфері міжнародних боргових відносин, на базі чого виявлено особливості розвитку механізму міжнародного кредитування інноваційного, науково-технологічного сектору, зокрема в умовах ринкової трансформації національної економіки, а також обгрунтовано принципи сучасної боргової стратегії держави.

До основних наукових результатів, які становлять особистий внесок автора у розробку дослідженої проблеми, належать такі:

· вперше обгрунтовано, що боргова стратегія держави в сучасних умовах пов'язана з використанням виважених програмно-цільових підходів розвитку економіки, які визначають найважливіші напрями державної політики в галузі науки і технологій, зокрема на базі випробуваних міжнародною практикою методик інноваційної політики та інструментарію інституційного регулювання з метою забезпечення більш сприятливих конкурентних позицій на світовому ринку, в системі міжнародного поділу праці. Такі підходи передбачають врахування при проведенні боргової політики задач підвищення попиту на інновації з боку вітчизняного виробництва, фінансування випереджаючого розвитку фундаментальної науки, найважливіших прикладних досліджень і розробок, вдосконалення рамкових засад господарської діяльності, доопрацювання нормативно-правової бази наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, адаптацію науково-технічного комплексу до умов ринкової економіки, забезпечення взаємодії державного і приватного капіталу в цілях розвитку науки, технологій і техніки;

· доведено, що задачами інституційної політики в контексті реалій кредитно-боргових відносин є стимулювання тих секторів економіки, які можуть забезпечити прискорення соціально-економічного розвитку (йдеться передусім про інформаційно місткі сектори). Водночас показано, що умовою ефективної міжнародної боргової політики є використання всього спектру грошово-кредитних інструментів та вибір комплексної стратегії без надання надмірної переваги якомусь окремому з геоекономічних векторів або якійсь моделі забезпечення фінансування;

· визначено основні принципи застосування монетарних та кредитних важелів вітчизняної грошово-фінансово-кредитної системи з метою зниження рівня та таргетування інфляції, а також досягнення макроекономічної стабілізації, виходячи з наявного міжнародного досвіду та специфіки проведення кредитно-фінансової політики в умовах вітчизняної економіки, можливостей більш ефективного використання операцій на відкритому ринку;

· отримали подальший розвиток дослідження і аналіз боргової моделі України та динаміки її зовнішніх боргових зобов'язань в період незалежності, виявлено особливості кредитно-фінансової політики в Україні в контексті задач інноваційного розвитку. Зокрема показано, що вирішення проблеми зовнішнього і внутрішнього боргу держави має здійснюватися у відповідності до об'єктивного стану економіки, та враховувати принцип ефективності використання коштів для перебудови суспільної економіки, дефіцитний характер реальної економічної моделі участі України в міжнародних інтеграційних процесах. У цьому зв'язку кредитно-боргова політика має націлюватися на прогресивні зміни пропорцій відтворення і модернізації виробничого апарату, на розвиток конкурентного середовища і реструктуризацію підприємств, на розвиток інноваційного і технологічного потенціалу, підвищення якості управління та на прийняття комплексного підходу до науково-технічної сфери, який би відповідав сучасним вимогам щодо параметрів макроекономічного регулювання, враховував позитивний міжнародний досвід інституційної політики сприяння розвитку наукомісткого виробництва, поєднував задачі промислової та соціальної політики;

· удосконалено конкретні шляхи оптимізації системи управління державним боргом України та її боргової стратегії; зокрема передбачено оптимізацію відповідної сфери інституційної системи регулювання; наголошено на важливості створення системного законодавчого поля регулювання відносин, що виникають при здійсненні боргової політики та операцій Уряду з державною заборгованістю, на потребі у регламентації визначальних принципів організації системи управління державним боргом, створенні передумов для розмежування повноважень, на задачах підвищення прозорості і відповідальності органів виконавчої влади за боргові рішення, створенні ефективного механізму безпечного управління державним боргом та економії коштів Державного бюджету України шляхом запобігання ризикам; показано необхідність сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів; обгрунтовано, що формування у нашій державі ефективної системи управління державним боргом потребує створення спеціальної державної установи, яка б відповідала за реалізацію державної боргової політики, причому найбільш доцільним було б створити Державний департамент з питань боргової політики як орган державного управління в рамках Мінфіну України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, які було сформульовано в роботі, надають можливість врахувати при виробленні боргової стратегії України на мікро- та макроекономічних рівнях сучасні тенденції розвитку світового ринку кредитно-фінансових ресурсів. Визначено інституційні орієнтири оптимізації боргової політики в Україні, а також ключові орієнтири, критерії їхньої діяльності.

Положення, які було викладено та обгрунтовано в дисертації, використовуються у діяльності Секретаріату Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, ТОВ “Миколаївський центр інновацій та інвестицій, ТОВ “Регіональний торговець цінними паперами”.

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету в рамках курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародні валютно-фінансові відносини”, “Міжнародна економічна діяльність України”.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались автором і обговорювались на ряді наукових форумів, зокрема на: Міжнародній науковій конференції в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (м. Київ, 4 липня 2002 року); Міжнародній науковій конференції в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” (м. Київ, 25 лютого 2003 року); Міжнародній науковій конференції в Національному авіаційному університеті “Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м. Київ, 9 лютого 2005 року); Міжнародній науковій конференції в Європейському університеті “Міжнародні економічні відносини: інноваційні та інституційні аспекти” (м. Київ, 25 травня 2005 року).

Крім того, основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові праці загальним обсягом 2 д.а. у фахових виданнях.

Структуру та обсяг дисертації складають вступ, три розділи, які складаються з восьми параграфів, висновки, список використаних джерел, який нараховує 194 найменування, а також додатки. Основний текст дослідження викладено на 157 сторінках. Дисертація вміщує 3 таблиці, 10 рисунків та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробленості, мета, предмет, задачі, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

В першому розділі „Економічна природа зовнішніх державних боргових зобов'язань та проблеми управління ними” розглядається комплекс питань, які пов'язані з закономірностями організації та функціонування інституційної політики в контексті задач інноваційного забезпечення фінансової стабільності й міжнародної конкурентоспроможності, характеристики державного боргу та параметрів управління ним у контексті сучасних світогосподарських відносин а також використання боргових інструментів з метою регулювання циклічності суспільно-економічного розвитку.

На сучасному етапі одним із шляхів мобілізації фінансових ресурсів є використання зовнішнього боргу, завдяки чому держава може споживати більше того, що може виробити її власна економіка. Особливо актуальною це є для молодої держави, яка відчуває гостру потребу в зовнішніх запозиченнях. Разом з тим, доводиться враховувати свої можливості в обслуговуванні боргу, тому що надлишкове запозичення, а також нераціональне його використання можуть призвести до боргової кризи.

Сучасна кредитно-фінансова політика держави, стратегія в економічній сфері об'єктивно пов'язані з діяльністю інститутів сприяння та стимулювання господарського розвитку. Причому реальне піднесення національної конкурентоспроможності можна реалізувати тільки за умов одночасного ефективного управління державними фінансами, правильного розподілу навантаження з виконання фінансових зобов'язань та борговими зобов'язаннями, підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу, за рахунок опанування внутрішнього і світового ринку високотехнологічної продукції.

У цьому зв'язку виникає необхідність інтегрованого розгляду кредитно-боргової проблематики та задач піднесення реального сектору національної економіки, що є безальтернативною умовою системності дослідження сучасних тенденцій та напрямів регулювання міжнародних боргових відносин.

Подальше поглиблення процесів глобалізації, що стимулюються подальшою лібералізацією міжкраїнних економічних зв'язків, призводить до прискорення міграції потоків капіталів, особливо тих, що виступають у формі фінансових ресурсів. Водночас, країни, які виступають позичальниками, мають ставити перед собою набагато складніші питання, ніж питання “позичити, чи не позичити?”, а саме: питання про доцільність запозичень та можливості, які відкриваються у зв'язку з отриманням позики; про наслідки для розвитку національного господарства тощо. Кредитні ресурси необхідні їй для розгортання кумулятивних процесів формування економічного потенціалу зі сталою галузевою структурою.

Якщо обсяги доходів по балансу є недостатніми, то зовнішні запозичення викликають новий дефіцит платіжного балансу, що ставить перед необхідністю нових запозичень та нарощування виплат по обслуговуванню боргу. Намагання уряду сплатити всі зовнішні зобов'язання за рахунок запровадження жорсткої рестриктивної політики, навіть якщо будуть знайдені потрібні для цього кошти з огляду на кризу ліквідності в країні, можуть призвести до вилучення великого обсягу фінансових ресурсів з економічного обігу. Результат від проведення жорсткої монетарної політики йтиме іноземним кредиторам.

У іншому випадку, коли уряд не має достатніх коштів для виплати існуючої суми боргу в даному році, він може піти іншим шляхом: взяти необхідні кошти в борг у Національного банку країни, який через нестачу обсягів валютних резервів теж змушений буде купувати іноземну валюту на валютному ринку, тобто “вкинути” в економічний обіг величезну суму національних грошей. Така додаткова емісія при низьких валютних запасах призведе до того, що залишки на кореспондентських рахунках комерційних банків збільшаться, а це посилить додатковий тиск на іноземну валюту.

І, нарешті, ще один сценарій - залучити додаткові боргові кошти з метою повернення боргів у даному періоді. Цей шлях є нічим іншим, ніж переходом від однієї тупикової ситуації до іншої, але через певний проміжок часу.

Тому способи регулювання макроекономічної ситуації, що передбачають використання зовнішніх запозичень, повинні базуватись на обґрунтованих стратегіях, адекватних національним особливостям трансформацій, а також на використанні ефективних механізмів врегулювання зовнішньої заборгованості.

У другому розділі „Світовий досвід управління державним боргом в умовах трансформаційних економік” детально досліджено основні стратегії і механізми врегулювання зовнішньої заборгованості країн, а також основні стратегії і механізми її врегулювання.

Слід враховувати, що у випадках, коли країни, обтяжені значним зовнішнім боргом, відмовляються від зовнішніх джерел фінансування і нарощують обсяг внутрішніх запозичень, прирікають економіку на інфляцію. Крім того, збільшення збору податків, є ефективним способом компенсації обсягу зовнішніх запозичень, що знижується. Тобто, враховуючі конкурентні реалії у світі, і зокрема й Україні, необхідно ще раз переосмислити взаємозв'язок категорій зовнішній борг - монетарна політика - фіскальна політика. Зменшення зовнішнього боргу не повинно відбуватися за рахунок згортання інвестиційних процесів, інфляції, збільшення податкового тягаря. Негативним наслідком цього може стати гальмування економічного розвитку країни в цілому, придушення інноваційних та інофрмаційно містких секторів. Отже у центрі уваги повинна залишатись мета державного контролю за процесом погашення боргів, який має орієнтуватись на загальні суспільно-економічні цілі. Такий контроль вимагає створення інституціональної системи управління державним боргом.

Своєрідною квінтесенцією стратегії держав у фінансово-монетарному секторі, в контексті кредитно-боргової стратегії є задачі формування ефективного середовища для інноваційного розвитку, міжнародного науково-технічного співробітництва. Ефективне функціонування господарського комплексу країни є неможливим без інвестицій, що забезпечують безперервність відтворювання, розробку і реалізацію виробничих, інноваційних і соціальних програм і проектів, що дозволяють збільшити обсяги виробництва, підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва в цілому. Причому практика участі зарубіжних країн в процесах міжнародної фінансово-кредитної взаємодії свідчить про те, що успіху тут можна досягти завдяки сприянню притоку іноземних інвестицій і розвитку справедливої конкуренції та базі підтримки вітчизняного виробника, і передусім в сфері інформаційно-комунікаційних технологій, поєднання цілей кредитно-боргової політики та реального сектора, його найбільш динамічних та інформаційно містких сегментів.

У третьому розділі „Напрямки оптимізації економічної та інституційної системи управління державним боргом в Україні” розглянуто широкий спектр практичних питань боргової політики України та динаміки її зовнішніх боргових зобов'язань, інноваційно-інвестиційні аспекти національної стратегії в сфері міжнародних кредитних відносин.

Боргова модель України за останній період розвитку держави пройшла декілька важливих етапів. Кожен з цих етапів характеризувався своїми рисами, які визначалися відповідною політикою уряду щодо використання зовнішніх та внутрішніх боргових джерел.

Регулятивна система в нашій країні еволюціонувала від хаотизму та відсутності узгодженої політики у сфері зовнішніх запозичень, надзвичайно високих темпів зростання зовнішнього державного боргу, некоректних механізмів функціонувати ринку облігацій внутрішньої державної позики до перших спроб виходу України на ринок зовнішніх комерційних запозичень, зокрема в міжнародних фінансових організацій, приватних іноземних інвесторів (інвестиційних компаній та інституційних інвесторів), іноземних держав. Ці спроби призвели спочатку до виникнення загрози настання ситуації неплатоспроможності країни (дефолту) та спробами знайти шляхи зменшення навантаження на державний бюджет з боку платежів з обслуговування та погашення боргових зобов'язань. Пізніше, на базі зростання реального сектору економіки та промисловості зокрема, проявилося прагнення України реалізувати на практиці довгострокові механізми вирішення боргової проблеми.

Протягом найближчих років через недовіру приватних інвесторів та кредиторів зовнішня боргова політика буде втілюватися насамперед через співпрацю уряду України з іноземними урядами і міжнародними організаціями, зокрема через кредитування України такими міжнародними організаціями як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку. Тому, зважаючи на той факт, що МВФ, Світовий банк та РФ на даний момент часу вже є найбільшими кредиторами України, в процесі подальшої співпраці в кредитно-борговій справі слід враховувати міркування економічної безпеки, а також необхідність диверсифікувати канали такого співробітництва, передусім за рахунок залучення до нього комерційного капіталу.

Важливим міркуванням щодо розв'язання проблеми зовнішньої заборгованості, стало усвідомлення Україною необхідності розробки та втілення в життя довгострокової програми дій щодо стратегічного управління зовнішніми запозиченнями та врегулювання даної проблеми.

Процеси ринкової трансформації в Україні відбуваються зараз в умовах „врощування” в таку систему міжнародної спеціалізації, яка означає консервацію несприятливої ролі країни в системі глобального поділу праці. Потреба в фінансових ресурсах, необхідних для вирішення проблем, які виникають у ході трансформації суспільної системи, формування нової економічної структури, включення України в глобальний економічний простір зростає разом із розширенням кола завдань, що постають перед країною.

На базі проведеного аналізу запропоновано концептуальні засади реформування інституціональної системи управління державним боргом України. Так, формування у нашій державі ефективної системи управління державним боргом потребує створення спеціальної державної установи, яка б відповідала за реалізацію державної боргової політики. Мається на увазі Департамент Мінфіну, який у координації із іншими міністерствами економічного блоку та Національним банком України визначатиме середньострокову стратегію управління боргом, яка базується на встановлених цілях і пріоритетах держави з врахуванням макроекономічних і організаційних можливостей нашої країни та зовнішніх і внутрішніх ризиків. Основним завданням Державного департаменту з питань боргової політики повинно стати забезпечення стабільного позикового фінансування потреб держави за найнижчу ціну з урахуванням існуючих ризиків. При зазначеному Департаменті також доцільно створити Координаційну Раду.

ВИСНОВКИ

З метою визначення та врахування у процесі формування національної стратегії управління зовнішнім боргом, і, зокрема, розробці нових кредитних програм інноваційного, технологічного розвитку та успішного завершення діючих проектів, автор вважає за необхідне запропонувати наступні теоретико-методологічні висновки та практичні положення.

1. Зовнішній борг, як зворотна сторона зовнішніх запозичень та прояв міжнародного руху кредитно-фінансових ресурсів, є багатогранним явищем, яке може мати як негативні, так і позитивні прояви. Головним позитивом зовнішніх запозичень є можливість їхнього використання національними державами для вирішення проблеми макроекономічної стабілізації у кризові періоди, які є формою вияву циклічності розвитку і відбивають нерівномірність функціонування складових економічної структури, наростання суперечностей між ними. Зовнішні запозичення також можуть обертатись для національної економіки негативною стороною, якщо їхнє використання зводиться до фінансування бюджетного дефіциту, покриття дефіциту платіжного балансу, поточного споживання, це може мати своїм наслідком обтяжливий відплив ресурсів у наступні періоди, коли борг повинен обслуговуватися. Не інвестиційне споживання призводить до поглиблення економічної нерівноваги, розбалансування економіки: виплата відсотків по боргу у надмірному обсязі зменшує суспільні ресурси, призначені для покриття виробничого попиту, і, отже, призводить до подальшого скорочення виробництва.

2. Управління зовнішнім боргом є складним аспектом державного управління й, водночас, економічної політики, оскільки воно передбачає спільну роботу декількох інституціональних органів держави, що відповідають за конкретні ділянки в процесі управління. Воно також вимагає добре організованого співробітництва між усіма структурами, що беруть участь у даному процесі. У зв'язку з цим важливим фактором є постійно діюча законодавча база, що забезпечує функціонування системи управління зовнішнім боргом і яка створює правову основу дії та взаємодії інституціональних структур.

3. Фінансові кризи, що охопили азійський, латиноамериканський та пострадянський регіони наприкінці XX століття носили борговий характер та були спровоковані недосконалістю та незрілістю світової систем управління недержавними та державними зовнішніми борговими зобов'язаннями у цих регіонах, що стало одним з ключових факторів процесу розгортання фінансових криз планетарного масштабу. Відсутність, або слабкість інституцій врегулювання боргових відносин на національному рівні, що доповнилась відсутністю міжнародних інституцій по врегулюванню фінансових відносин, призвела до неефективного використання капіталів в даних регіонах, і, як наслідок, розгортання на їх теренах фінансових криз.

4. У відповідності до міжнародного досвіду, вдосконалення інституційної складової системи управління державним боргом має проводитись виходячи з наступних двох базових принципів: 1) політика управління державним боргом повинна бути незалежною від монетарної політики; 2) щоб забезпечити прозорість політики управління державним боргом, підвищити рівень контрольованості процесів та рівень відповідальності за її впровадження, необхідно захистити її від поточного втручання, що мотивується цілями монетарної або бюджетної політики.

5. Для здійснення в Україні інституційних перетворень в системі управління зовнішнім боргом доцільно: 1) створити при Міністерстві фінансів Державний департамент з питань боргової політики, головним завданням якого буде оперативне управління портфелем боргових зобов'язань, в тому числі управління ризиками; 2) Звести роль НБУ в процесі управління зовнішніми запозиченнями до консалтингових та агентських функцій, що дозволить розв'язати конфлікт інтересів монетарної та боргової політик; 3) Створити в Україні Координаційну Раду при Державному департаменті з питань боргової політики, до складу якої ввійдуть посадовці з Міністерства фінансів, НБУ та офісу по управлінню боргом. Дана рада відіграватиме важливу роль в налагоджувані оперативних та ефективних взаємозв'язків між вище переліченими державними інститутами в рамках реалізації монетарної та боргової стратегій.

6. Крім інституційних перетворень в системі управління зовнішнім боргом, Україні слід провести розробку та запровадження єдиної системи управління державним боргом в цілому, ключовою складовою якої стане довгострокова програма дій щодо стратегічного управління зовнішніми запозиченнями. Пріоритетним напрямом такої стратегії має стати досягнення максимальної збалансованості державних фінансів. Слід виходити з того, що основою вирішення фінансових проблем держави, головною передумовою цього є першочергове зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання.

7. Крім впливу боргової стратегії, орієнтованої на погашення зовнішнього боргу, на монетарну політику держави, слід також врахувати вплив даної стратегії на фіскальну та інвестиційну політику держави. Тому Україні при реалізації макроекономічної політики слід зосередитися на вирішені двох головних задач. Перша з них полягає в припиненні відтоку капіталу і забезпеченні позитивного сальдо торгівельного балансу, що є необхідним для підтримки резервів іноземної валюти й утримання обсягу зовнішньої заборгованості в колишніх межах. Друга - в досягненні збалансованості бюджету. Мається на увазі не тільки прийняття реалістичного бюджету, а й здійснення додаткових заходів, спрямованих на забезпечення надійної стабілізації валютного ринку, удосконалення структури зовнішньоторговельного балансу, відпрацювання механізмів повернення з-за кордону національного капіталу, сприяння прямим іноземним інвестиціям, в т. ч. і в об'єкти приватизації, утвердження ефективної системи страхування від інвестиційних ризиків тощо.

8. Управління зовнішнім боргом в найближчі роки буде здійснюватися в сприятливих для України економічних умовах. Українська економіка ввійшла в нову для себе фазу росту, хоча унаслідок структурної недосконалості цей ріст залишається хитким і надзвичайно уразливим до внутрішніх і зовнішніх факторів нестабільності.

9. Для України є актуальною проблема ефективного використання залучених кредитних ресурсів. Через помилки в економічній політиці вона відійшла від типового для перехідних економік способу використання іноземних запозичень на структурні реформи та модернізацію. Більшість іноземних кредитних надходжень в Україну не мали і не мають інвестиційної направленості, а відтак не впливають на ефективність використання ресурсів. Тому слід забезпечити ефект іноземного кредитування щодо розвитку національної економіки, її інформаційно місткого сектору. Від вирішення названих проблем буде залежати кінцевий успіх розробленої стратегії управління державним боргом.

10. Боргова стратегія в сучасних умовах вимагає застосування програмно-цільових підходів, які визначають найважливіші напрями державної політики в області науки і технологій, зокрема на базі випробуваних міжнародною практикою методик інноваційної політики, з метою забезпечення сприятливих конкурентних позицій на світовому ринку, в системі міжнародного поділу праці. Слід проводити таку боргову політику, щоб забезпечувати підвищення попиту на інновації з боку вітчизняного виробництва, фінансування випереджаючого розвитку фундаментальної науки, найважливіших прикладних досліджень і розробок. Відтак кредитно-боргова політика має націлюватися на прогресивні зміни пропорцій відтворення і модернізації виробничого апарату, на розвиток конкурентного середовища і реструктуризацію підприємств, на розвиток інноваційного і технологічного потенціалу, підвищення якості управління та на прийняття комплексного підходу до науково-технічної сфери, який би відповідав сучасним вимогам щодо параметрів макроекономічного регулювання, враховував позитивний міжнародний досвід інституційної політики сприяння розвитку наукомісткого виробництва, поєднував задачі промислової та соціальної політики.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черепенко В. Інституційна політика в Україні в контексті задач інноваційного забезпечення міжнародної конкурентоспроможності // Зб. наук. праць. Вип. 39 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С. 390-397.

2. Черепенко В. Міжнародне науково-технічне співробітництво як фактор національного інноваційного розвитку // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. - Вип. 3-4 / Голов.ред. О.П.Степанов. - К.: НАУ, 2004. - С. 475-480.

3. Черепенко В. Основні стратегії і механізми врегулювання зовнішньої заборгованості країн // Зб. наук. праць. Вип. 44 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. - С. 260-269.

4. Черепенко В. Економічна природа зовнішніх державних боргових зобов'язань та проблеми управління ними // Зб. наук. праць. Вип. 45 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. - С. 251-261.

Размещено на Allbest.ru