Правове регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.215.43

Спеціальність: 12.00.11 - міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

НА УНІВЕРСАЛЬНОМУ ТА ЄВРОРЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Гаврушко Юлія Филимонівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі порівняльного та європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Заблоцька Людмила Григорівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра порівняльного та європейського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, кафедра міжнародного та державного права зарубіжних країн, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого;

кандидат юридичних наук, доцент Чалий Олександр Олександрович, віце-президент консорціуму "Індустріальна група"

Провідна установа: Національний університет внутрішніх справ України, м. Харків

Захист відбудеться "16" травня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано "12" квітня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Гнатовський

Анотації

Гаврушко Юлія Филимонівна. Правове регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ. 2005.

Дисертація присвячена визначенню, науковому обґрунтуванню і системному аналізу поняття та специфіки міжнародно-правового регулювання міграційних процесів як нової нормативної сукупності в системі сучасного міжнародного права та законодавства Євросоюзу. Узагальнено характеристики історичного і сучасного розвитку правового регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях, а також особливості адаптації міграційного законодавства України відповідно до міжнародно-правових та європейських стандартів. Сформульовано наукові висновки та пропозиції щодо нового механізму міграційного права України на основі загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Ключові слова: міжнародно-правове регулювання міграційних процесів; право Євросоюзу; нормативні стандарти Євросоюзу; механізми регламентації міграційних процесів; органи ЄС; трудова міграція; міграційне законодавство України. міжнародний правовий міграційний

Гаврушко Юлия Филимоновна. Правовое регулирование миграционных процессов на универсальном и еврорегиональном уровнях. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11. - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертация посвящена определению, научному обоснованию и системному анализу понятия и специфики международно-правового регулирования миграционных процессов как новой нормативной совокупности в системе современного международного права и законодательства Евросоюза. Обобщаются особенности генезиса международно-правового регулирования миграционных процессов в исторической перспективе и его современные источники. Предложена классификация договорных источников и предметных сфер регулирования, проанализировано юридическое содержание основных принципов и норм этой нормативной совокупности на современном этапе ее развития. Предложены критерии разграничения юридических понятий и категорий, описывающих международно-правовое регулирование миграционных процессов, которые использовались в доктрине и в международно-правовых актах как синонимические.

Определены элементы общего правового статуса и специального правового режима иностранцев-мигрантов на территории страны проживания/пребывания. Проанализированы нормы института транснациональной трудовой миграции, приобретающие глобальный и универсальный характер на универсальном и еврорегиональном уровнях, а также особенности адаптации миграционного законодательства Украины к международно-правовым и европейским стандартам. Проанализированы основные этапы становления сотрудничества государств в регулировании миграции в рамках ЕС; определены механизмы международно-правовой регламентации миграционных процессов в ЕС, показана специфика действия юридических механизмов "мягкого" миграционного права Евросоюза. Определено юридическое содержание категорий права Евросоюза, описывающих новые юридические инструменты в регулировании миграционных вопросов. Выявлена функциональная специфика органов ЕС в этой сфере. Обоснованы специфика регламентации статуса работников - граждан ЕС и гетерогенный характер свободы осуществления ими профессиональной деятельности; определены правовые режимы и положения, регулирующие трудовую миграцию из третьих стран. Исследован процесс реализации в Украине международно-правовых и европейских стандартов в отношении регламентации миграционных процессов, предложены рекомендации по усовершенствованию миграционного законодательства Украины в соответствии с общегосударственной программой адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза.

Ключевые слова: международно-правовое регулирование миграционных процессов; право Евросоюза; нормативные стандарты права Евросоюза; механизмы регламентации миграционных процессов; органы ЕС; трудовая миграция; миграционное законодательство Украины.

Gavrushko Julia. Legal regulation of the migration processes at the universal and European regional levels. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Science (Law) on the specialty 12.00.11 - International Law. - Institute of International Relations, of Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2005.

Dissertation is devoted to definition, scientific substantiation and system analysis of the notion and specificity of the international legal regulation of the migration processes as a new normative unit in a system of the contemporary international law and EU legislation.

Characteristics of the historical and contemporary development of the legal regulation of the migration processes at the Universal and European levels are generalized while revealing the peculiarities of the Ukrainian migration law adaptation to the international and European legal standards.

The scientific conclusions and propositions are aimed at the development of the new mechanism of the Ukrainian migration legislation based upon the National Program of the Ukrainian legal system adaptation to the European Union legislation.

Key words: international-legal regulation of the migration processes; EU legislation; EU normative standards; mechanisms of the regulation of migration; EU institutions; labor migration; Ukrainian migration legislation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Протягом останніх десятиліть транснаціональна міграція набула рис глобальної та універсальної проблеми сучасності, яка пов'язана з питаннями внутрішньої та зовнішньої безпеки держав і потребує широкого міжнародного співробітництва щодо регулювання міграційних процесів. Зазначена тенденція зумовлює наукову актуальність проблеми міжнародно-правової регламентації міграційних процесів на універсальному та регіональному рівнях і реалізацію державами, зокрема Україною, зобов'язань щодо приведення міграційного законодавства у відповідність відповідно до міжнародних стандартів.

Суттєві геополітичні зміни на теренах колишнього СРСР та економічна криза початку 1990-х років призвели до значної активізації в Україні процесів як внутрішньої, так і зовнішньої міграції. Сучасні тенденції міжнародно-правового регулювання проблем міжнародної міграції, поглиблення взаємодії держав на універсальному та регіональному рівнях і необхідність вдосконалення внутрішнього законодавства України щодо міграційних процесів зумовлюють актуальність даної проблеми для нашої держави. Стратегічним напрямом сучасної української міграційної політики є гармонізація міграційного законодавства України до права Євросоюзу, що потребує узагальнення правового матеріалу, пов'язаного із врегулюванням міграційних процесів на єврорегіональному рівні.

Нагальною потребою для України є порівняльний аналіз права Євросоюзу та актів законодавства України з метою реформування українського міграційного законодавства відповідно до стратегічного завдання вступу України до Євросоюзу. Тема дисертації є актуальною з огляду на недостатній рівень вивчення обраної автором проблематики, відсутність монографічних досліджень, присвячених аналізові міжнародно-правового співробітництва України та Євросоюзу з питань міграції та відповідність міграційного законодавства України до права ЄС.

В українській правовій літературі дослідженню питань міжнародно-правової регламентації міграційних процесів тією чи іншою мірою присвячені роботи М.В. Буроменського, Л.Г. Заблоцької, Ю.М. Капіци, Є.А. Тихонової, О.О. Чалого та інших дослідників. Найбільш детально в українській та зарубіжній доктринальній літературі вивчено проблему теоретичного і практичного осмислення міграційних процесів, визначення їхніх основних складових (Ю.І. Римаренко, С.Б. Чехович, О.І. Піскун). Запропоновано класифікації типів міжнародних мігрантів, з'ясовано специфіку статусу біженців, апатридів та вимушених переселенців (Л.В. Андриченко, К. Бієрвірт, Г.С. Витковська, Г.С. Гудвін-Гілл, П. Вайс, Н. Моул). Окремі нечисленні дослідження присвячені вивченню питань трудової міграції (Н. Баринова, І.І. Лукашук, А.М. Овсюк). Вітчизняними та європейськими дослідниками проаналізовано міграційне право Євросоюзу (Н.А. Шульга, І. Борута, В.Р. Барський, Д.Ф. Холіфілд, А. Круз, M. Вайнер, Л. Томасі, М. Райнер, У. Ральф, Д. Відгрен, А. Даммет, Д. Вайсбродт, Г. Брохманн, T. Хаммар, В. Корнеліус, П. Мартін). Сучасні доктринальні праці європейських юристів зосереджуються як на дослідженні загальних закономірностей міграційних процесів, так і на аналізі специфічних міграційних явищ, механізмів та відносин. Міграція як явище розглядається в сукупності чинників, тенденцій та норм регулювання, що зумовлюють однаковість політики європейських держав та елементів її наднаціонального врегулювання у загальноєвропейській правовій системі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України", теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України" №011БФ 048-01 і відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри порівняльного та європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Інтеграція України у світовий та європейський правовій простір".

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини щодо регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях.

Предметом дослідження є міжнародно-правова регламентація міграційних процесів, у тому числі універсальні конвенції, регіональні загальноєвропейські угоди та акти, що становлять право Євросоюзу, а також міграційне законодавство України.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є виявлення та аналіз особливостей міжнародно-правової регламентації міграційних процесів і відповідність законодавства України міжнародним та європейським стандартам щодо міграції.

Відповідно до цього в дисертації визначено такі завдання:

1) проаналізувати особливості становлення та розвитку міжнародно-правової регламентації міграційних процесів на універсальному рівні;

2) дослідити етапи становлення співробітництва держав стосовно регламентації міграційних процесів у Євросоюзі та особливості розвитку міграційного законодавства останнього;

3) проаналізувати специфіку юридичних механізмів та роль органів ЄС щодо міграційних процесів у Євросоюзі;

4) визначити роль специфічних юридичних інструменті: спільних дій, спільних позицій та рішень Європейської Ради;

5) розкрити особливості сучасного регулювання питань трудової міграції у ЄС;

6) проаналізувати особливості регламентації міграційних питань у Конституції Європи від 29 жовтня 2004 року, визначити основні орієнтири в розробці міграційної правової політики Євросоюзу;

7) визначити особливості регламентації міграційного права в Україні; дослідити внутрішнє законодавство України з міграції стосовно його відповідності міжнародним стандартам;

8) зазначити шляхи вдосконалення міграційного законодавства України та його гармонізації з правом Євросоюзу на нинішньому етапі, зокрема відповідно до нового Плану дій Україна - ЄС 2004 року.

Методи і теоретична основа дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації полягає у застосуванні під час дослідження цілого комплексу наукових методів та підходів, властивих правознавству загалом, і, зокрема, науці міжнародного права. У роботі використано порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, а також метод системного аналізу. У процесі дослідження особливостей розвитку міжнародно-правової регламентації міграційних процесів автор виходить з поєднання історично-правового та порівняльно-правового підходів. Для розгляду досліджуваних проблем та визначення проблеми імплементації норм міжнародного права стосовно міграційних процесів у законодавство України використовувався порівняльний метод, а також загальна теорія наукового пізнання суспільно-правових явищ. Використання історичного, формально-юридичного та порівняльного методів дало змогу проаналізувати юридичний зміст норм права Євросоюзу, а також особливості їх застосування у внутрішньому праві України. У визначенні перспектив та можливостей входження України в правову систему регулювання міграційних процесів Євросоюзу використовувалися логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням особливостей правового регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях.

У рамках проведеного дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором уперше:

1) досліджено становлення процесу міжнародно-правової регламентації міграційних процесів на універсальному та регіональному рівні; особливості міжнародного співробітництва спрямованого на регламентацію порядку вибуття й прибуття іноземних громадян, їхнього статусу під час перебування чи проживання в приймаючій країні та вирішення проблеми інтеграції (адаптації) мігрантів у національних поліетнічних суспільствах;

2) проаналізовано юридичні інструменти права Євросоюзу щодо регулювання міграційних процесів, у тому числі обов'язкового права та права, що має рекомендаційний характер; доведено, що на регулювання міграційних процесів у ЄС переважний вплив здійснюється у формі принципів прямої дії та примату права ЄС над внутрішніми правовими системами держав-членів таким чином, що його положення в цілому застосовуються внутрішнім правом, проте їх виконання не підлягає юридичному нагляду та контролю як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства;

3) обґрунтовано роль специфічних юридичних інструментів: спільних дій, спільних позицій та рішень Європейської Ради (переважно у формі резолюцій та рекомендацій), як таких, що є складовими механізму міжурядової взаємодії у вирішенні міграційних питань у контексті рамках третьої опори;

4) встановлено роль Амстердамського договору 1997 р. у реформуванні третьої опори в аспекті регламентації міграційних процесів та поширення компетенції Співтовариства на такі сфери внутрішнього права, як імміграція, порядок надання політичного притулку та порядок перетину зовнішніх кордонів; визначено правовий зміст реформування третьої опори, що полягає в концепції зовнішнього виміру внутрішньої безпеки, у необхідності розробки загальної зовнішньої політики як складової внутрішнього аспекту безпеки;

5) обґрунтовано гетерогенний характер свободи здійснення професійної діяльності громадянами ЄС, що інтегрує економічні (право на доступ до професійної діяльності, право на здійснення професійної діяльності) і соціальні права та складається зі свободи вільного пересування та вибору місця проживання, свободи ділового заснування та свободи надання послуг особою однієї з держав-членів ЄС особам в інших країнах ЄС;

6) встановлено специфіку різних правових режимів щодо працівників-мігрантів із третіх країн, а саме: права Співтовариства, що регламентує поліпшення виробничих умов для захисту здоров'я та безпеки працівників; захист працівників по закінченні дії трудової угоди; колективний захист інтересів працівників та роботодавців; умови зайнятості для громадян із третіх країн; вторинного законодавства Євросоюзу в контексті визначення права на недискримінаційне поводження з працівниками-мігрантами з третіх країн; двосторонніх та багатосторонніх угод ЄС із третіми країнами, що гарантують громадянам привілейованої третьої країни рівне поводження в окремих соціальних сферах;

7) проаналізовано особливості регламентації міграційних питань у Конституції Європи від 29 жовтня 2004 року, визначено основні орієнтири в розробці міграційної правової політики Євросоюзу, а саме: забезпечення безконтрольного перетину внутрішніх кордонів особами будь-якого громадянства; здійснення ефективного моніторингу щодо перетину зовнішніх кордонів; запровадження системи інтегрованого управління на зовнішніх кордонах; розробка загальної візової політики, єдиного статусу біженця для громадян з третіх країн тощо;

8) встановлено необхідність внесення змін до міграційного законодавства України відповідно до універсальних та європейських стандартів в аспектах, що стосуються розробки норм інститутів вимушених переселенців, спеціального притулку, прийняття закону про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, реадмісії;

9) обґрунтовано необхідність розробки нових підходів до регулювання міграційних питань у законодавстві України на основі Плану дій Україна - ЄС 2004 р.; визначено основні пріоритети у співробітництві, а саме: спрощення візового режиму з метою підготовки до переговорів стосовно підписання Угоди про спрощення візового режиму та Угоди про реадмісію між Україною і ЄС; забезпечення недискримінаційного режиму поводження з працівниками-мігрантами питання прикордонного менеджменту, торгівлі людьми, попередження та боротьби із сексуальною експлуатацією жінок та дітей;

10) запропоновано на основі аналізу законодавства України про міграцію, в тому числі Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року "Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу"; визначені шляхи адаптації законодавства України до європейського права на підставі існуючих нормативних актів України, що має здійснюватись у певній послідовності: визначення актів acquis communautaire, що регулюють правовідносини у міграційній сфері; їх переклад українською мовою; здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у міграційній сфері в Україні та Євросоюзі; розробка рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire; проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт; моніторинг імплементації актів міграційного законодавства України;

11) автором запропоновано для цілей досліджень у сфері міграційної політики тлумачення терміна acquis communautaire як сукупність законодавчих актів, стандартів та практик, що первісно були розроблені в рамках Співтовариства, доповнені інструментами, стандартами та практиками, розробленими в рамках Євросоюзу як прямий правовий наслідок Амстердамського договору, а також керує діями держав-членів у питаннях, які входять до компетенції ЄС і мають бути адаптовані та імплементовані в політику і практику держав-членів та кандидатів на членство і не можуть бути відокремлені від досягнення основних цілей ЄС.

Теоретичне і практичне значення роботи. Одержані результати мають теоретичне значення, оскільки містять нові підходи до аналізу правового регулювання міграційних процесів на універсальному та європейському рівнях, а також аналіз існуючих європейських правових механізмів та документів, що раніше не були предметом досліджень. Тому результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення правової політики України, пов'язаної з імплементацією її міжнародних зобов'язань щодо регламентації міграційних процесів та потребами інтеграції до Євросоюзу.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні принципи та положення роботи презентувалися в рамках трьох науково-практичних конференцій: Науково-теоретичної конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин (24 - 25 квітня 2003 р., тези опубліковано), Другої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (14 травня 2004 р.), Науково-практичної конференції студентів, аспірантів, молодих учених та викладачів "Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу", організованій в рамках міжнародного освітнього проекту "Проект громадянської освіти" (25 травня 2004 р., тези опубліковано).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано п'ять наукових праць у фахових виданнях, а також у тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена специфікою мети, завдань та предмету дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 204 сторінки, з них 21 сторінка - список використаних джерел з 241 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, а також методологічні і теоретичні основи дисертації. Характеризується наукова новизна отриманих результатів, обґрунтовується їх практичне значення, зазначаються дані щодо апробації результатів дослідження, структури і змісту роботи.

Перший розділ - "Поняття та розвиток міжнародно-правової регламентації міграційних процесів" - складається з трьох параграфів. У розділі розкрито поняття та сутність міжнародно-правової регламентації міграційних процесів; узагальнено та проаналізовано доктринальні підходи до міжнародно-правової регламентації міграційних процесів.

Аналіз джерел та принципів правового регулювання міграційних процесів на універсальному рівні дав змогу авторові визначити їхнє місце в системі міжнародного права. Так, у сучасних міжнародних відносинах існує специфічне коло норм, що впорядковують самі міграційні процеси, а також і таких норм, що регулюють статус суб'єктів цих процесів. Відповідні правовідносини виникають на підставі системи міжнародних угод, що орієнтовані на вирішення проблем міжнародної міграції й утворюють достатньо великий нормативний масив, який регулює різні аспекти міграційних процесів. Договірні джерела міжнародно-правової регламентації міграційних процесів класифікуються на дві групи: 1) угоди, що стосуються свободи пересування та розкривають аспекти юридичного змісту цього принципу (право виїзду, право в'їзду, право на повернення, свобода переміщення в межах держави перебування); 2) угоди, що регламентують юридичний статус різних категорій мігрантів та його відмінності від статусу громадян країни проживання/перебування.

У роботі встановлено, що норми, які регламентують міграційні процеси на універсальному рівні, систематизовані за допомогою спеціальних принципів, найважливішими з яких є право на свободу пересування та принцип недискримінації. На основі аналізу юридичного змісту цих норм доведено, що наукове обґрунтування нових категорій та понять у площині регулювання міграційних процесів має здійснюватися в контексті взаємозв'язку існуючої системи правового регулювання міграційних процесів з новими підходами до розгляду та оцінки об'єктів правовідносин. Проблема нелегальної міграції має вирішуватися у взаємозв'язку з чотирма групами питань: загальними правами людини; боротьби зі зловживаннями у сфері міграції; нормами трудової міграції; запобіганням нелегальному в'їзду осіб, які мають право на міжнародний захист, тощо. На розширення групи дестинаторів прав, пов'язаних зі свободою пересування, суттєво впливають міжнародно-правові норми, спрямовані на загальну лібералізацію різних сфер міждержавного співробітництва, особливо - його комерційних аспектів.

Аналізуючи міжнародно-правові документи, що встановлюють загальний правовий статус іноземців-мігрантів на території країни проживання, автор визначає основні характеристики щодо регламентації цього статусу, а саме: а) право держав встановлювати правовий режим іноземців на національному рівні, з огляду на свої міжнародні зобов'язання; б) поширення на іноземців відповідного обсягу прав і свобод людини, що встановлюється міжнародним правом і має враховуватися внутрішнім законодавством; в) обов'язок іноземців додержуватися законів країни, де вони перебувають; відповідальність за порушення законодавства країни перебування нарівні з громадянами; г) неприпустимість масових вислань іноземців, що законно перебувають на території будь-якої держави; можливість індивідуального вислання лише за виконання рішення, винесеного відповідно до закону; д) право іноземця на захист з боку держави свого громадянства.

Аналізуючи міжнародні документи обов'язкової юридичної сили у сфері регулювання міграційних процесів, автор доводить, що універсального характеру останнім часом набувають норми інституту трудової міграції. Універсальний характер норм зумовлюється багатостороннім та обов'язковим характером міжнародно-правового акта, у якому закладено зазначені правові гарантії у сфері трудової міграції, його відкритістю для приєднання будь-яких держав; створенням механізму міжнародної імплементації у вигляді Комітету із захисту прав усіх працівників-мігрантів та членів їхніх сімей як легалізованої форми втручання міжнародного органу в політику регламентації державами-учасницями правового статусу цієї категорії мігрантів.

При аналізі доктринальних підходів до міжнародно-правової регламентації міграційних процесів особливу увагу в дисертації приділено працям європейських юристів, що дало змогу ввести та обґрунтувати низку правових понять і категорій, які мають значення для з'ясування європейського міграційного буття. Особливу увагу європейські вчені приділяють питанням міграційного контролю, його складовим, чинникам впровадження та реалізації. Зокрема, дихотомічна класифікація видів контролю за міграційними процесами (на внутрішній та зовнішній, екстратериторіальний) пов'язується в доктринальних роботах з активною та пасивною політикою приймаючих держав, що, у свою чергу, зумовлює розщеплення міграційних потоків на складові, а саме: активна політика пов'язується з формами зовнішнього контролю за міграційними процесами та визначенням складової міграційного потоку переважно у вигляді осіб, яких приймають на постійне проживання; пасивна політика визначається поширенням внутрішнього контролю, компоненти якого забезпечують транзит і повернення тих, кого не прийнято на постійне проживання. Аналізуючи певну частину доктринальних досліджень європейських юристів, автор дійшов висновку, що міграційні парадокси виникають унаслідок суперечності між гуманітарними зобов'язаннями держав і національними потребами в здійсненні реальної політики. Зокрема, розкривається юридичний зміст парадоксу імміграція/добробут: з одного боку, рівень соціального розподілу та соціального захисту, дотримання основних прав людини спричиняють посилення зовнішнього контролю, оскільки допуск мігрантів, які потенційно можуть стати суб'єктами нерівного поводження, дискримінації чи маргіналізації, породжує дерегуляційні тенденції в рамках усього ЄС, загрожуючи високим стандартам заробітної платні, умовам роботи та соціального захисту в загальноєвропейському масштабі. З іншого боку, високі стандарти приваблюють нових мігрантів, для повної інтеграції яких потрібні свобода переміщення, возз'єднання сімей та інші заходи, пов'язані з послабленням міграційного контролю.

Серед специфічних питань європейська доктрина розглядає проблему імміграційного врегулювання на різних рівнях взаємовідносин мігрантів з країною їхнього перебування (від тимчасових іммігрантів з дозволом на працевлаштування і проживання протягом певного періоду - до статусу натуралізованого іноземця); питання взаємозв'язку між державними системами та моделями інтеграції (інкорпорації) і статусом, на який може розраховувати іноземець, зумовленості обсягу, складу, терміну перебування мігрантів можливостями соціальної та культурної інтеграції. У роботі зміст юридичної інтеграції іноземців розкривається в контексті норм та цінностей "рівного громадянства", що включає такі елементи: інтеграцію як процес взаємної адаптації, протягом якої іммігрант та корінний мешканець мають визнати взаємні обов'язки; зміни в поділі відповідальності за інтеграційний процес, переміщення відповідальності з уряду на суспільство; участь емігрантів у житті громадянського суспільства.

Другий розділ - "Механізми регламентації міграції в ЄС" - складається з трьох параграфів. У розділі досліджено регламентацію міграційних процесів у законодавстві Євросоюзу; розкрито специфіку дії юридичних механізмів та роль органів ЄС у регулюванні міграційної сфери. Проаналізовано також особливості регулювання питань трудової міграції у Співтоваристві.

Доведено, що міжнародно-правова регламентація міграційних процесів у ЄС здійснюється за допомогою обов'язкового (конвенції, протоколи, директиви, постанови) та права, що має рекомендаційний характер (рекомендації, програми, проекти тощо) Євросоюзу. Згідно з міжнародним правом та концепцією третьої опори ("європейського простору свободи, безпеки та правопорядку"), єдиними інструментами, що мають для держав-членів безперечну юридичну силу, є конвенції, дію яких забезпечують парламентський контроль та судовий нагляд. Проте основним інструментом міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у ЄС залишаються акти "м'якого" права, які дають змогу узгоджувати протилежні інтереси держав-членів у сфері їхньої внутрішньої та зовнішньої міграційної політики за умови ефективності принципів прямої дії та примату європейського права. Досліджено, що в Маастрихтському договорі 1992 року питання, пов'язані з імміграцією, розглядаються як предмет спільного інтересу держав-членів у контексті концепції третьої опори. Поряд з такими традиційними інструментами співробітництва держав-членів ЄС, як резолюції, рекомендації, висновки та конвенції, встановлюються специфічні юридичні інструменти: спільні дії та спільні позиції. Відповідно до Амстердамського договору, імміграційні питання переміщуються з третьої опори в опору ЄС. Договір узаконив глибоке реформування третьої опори за умови поширення компетенції Співтовариства на такі сфери внутрішнього права, як імміграція, порядок надання політичного притулку та порядок перетину зовнішніх кордонів.

Проаналізувавши роль органів та інститутів ЄС, які беруть участь у регулюванні міграційних процесів у рамках здійснення своїх повноважень, автор доводить, що в розвитку норм міграційного права Євросоюзу особливе місце належить Суду ЄС, який у сфері розвитку міграційного права Євросоюзу виконує подвійну функцію: пасивну функцію захисту, забезпечуючи дотримання прав іммігрантів, та як наднаціональний інститут ЄС, що встановлює правові рамки інтеграції шляхом активного заповнення прогалин у правовій системі європейського права, включно з регулюванням міграційних процесів. Рішення Суду ЄС мають суттєве значення для тлумачення та застосування як первинного, так і вторинного права Євросоюзу.

Досліджуючи різноманітні аспекти регламентації правом Євросоюзу економічної міграції, автор визначає коло дестинаторів прав, що походять від принципу економічних свобод громадян ЄС. Обґрунтовано гетерогенний характер свободи здійснення професійної діяльності громадянами ЄС, що складається зі свободи пересування і вибору місця проживання, свободи ділового заснування та свободи надання послуг особою однієї з держави-члена ЄС окремим особам в інших країнах Співтовариства. Визначено юридичний зміст трьох основних груп прав, що складають принцип свободи професійної діяльності для мігрантів - громадян ЄС: а) право на доступ до професійної діяльності (недискримінаційний порядок заміщення вакансій, умови роботи й оплати праці, надання соціальних та податкових пільг, уніфікація медичних та освітніх вимог, скасування спеціальних умов і квот під час прийому на роботу іноземців - громадян країн ЄС); б) право на здійснення професійної діяльності (принцип національного режиму в здійсненні свободи ділового заснування; підпорядкованість найманих працівників вимогам трудової угоди і положенням колективних договорів); в) соціальні права. Характеризуючи особливості координації систем соціального забезпечення країн ЄС, автор визначає низку загальноприйнятих правил у цій сфері, включно з рівністю прав працівників - громадян будь-якої держави-члена в соціальному страхуванні; акумуляцію складових професійної діяльності працівника та внесків у різних держав-членах, з урахуванням терміну професійної зайнятості працівника в тій чи іншій країні, що веде до гарантованого пенсійного забезпечення.

Порівнюючи правовий статус працівників - громадян ЄС і працівників - мігрантів із третіх країн, автор дійшов висновку стосовно необхідності відрізняти право, що регулює трудову діяльність та соціальний захист працівників-мігрантів із третіх країн, та імміграційне право Євросоюзу, яке регулює доступ до економічної діяльності, що зумовлюється доступом до території держав-членів. У праві Євросоюзу працівники-мігранти з третіх країн захищені нарівні з громадянами ЄС, але доступ до цих прав пов'язаний зі свободою переміщення. Отже, має місце конфлікт між соціальним і міграційним правом Євросоюзу щодо громадян із третіх країн. Здійснено порівняльну характеристику основних правових режимів та положень, що регулюють статус працівників-мігрантів із третіх країн: 1) право Співтовариства (ст.ст. 7, 8, 9, 137(3), Амстердамського договору і ст. 140 Маастрихтського договору), що регламентує поліпшення виробничих умов для захисту здоров'я та безпеки працівників; захист працівників по закінченні дії трудової угоди; колективний захист інтересів працівників і роботодавців; умови зайнятості для громадян із третіх країн тощо; 2) вторинне законодавство ЄС, відповідно до чого трудові та соціальні права працівників-мігрантів із третіх країн не входять до системи соціальних гарантій Співтовариства, але інкорпоровані в низці документів ЄС у контексті визначення ЄС із третіми країнами, що права на рівне поводження; 3) двосторонні та багатосторонні угоди гарантують громадянам привілейованої третьої країни рівне поводження в окремих соціальних сферах. Аналіз зазначених джерел дає змогу авторові дійти висновку про певну тенденцію щодо поширення кола дестинаторів соціальних прав, якими користуються працівники ЄС, за рахунок працівників-мігрантів із третіх країн, які постійно працюють у ЄС.

Автором проаналізовано положення нормативних документів ЄС останніх років, які стосуються різних аспектів регулювання міграційних процесів. Зокрема, подальший розвиток міграційного права Євросоюзу здійснюється Конституцією Європи від 29 жовтня 2004 р. Розробка міграційної політики Євросоюзу зосереджується на таких принципових засадах: а) відсутність контролю за особами будь-якої національності, які перетинають внутрішні кордони; б) здійснення ефективного моніторингу щодо перетину зовнішніх кордонів; в) поступове запровадження системи інтегрованого управління на зовнішніх кордонах. Законодавчим забезпеченням цих заходів мають бути: розробка загальної візової політики; окреслення кола суб'єктів, які підлягають перевірці на зовнішніх кордонах; оцінка обставин, за яких громадяни з третіх країн мають право короткочасної свободи пересування територією країн ЄС, тощо. Для реалізації загальної політики ЄС з надання притулку поставлено за мету створення спільної європейської системи притулку.

Третій розділ - "Відповідність законодавства України стандартам ЄС щодо міграції" - складається з трьох параграфів. У розділі досліджено специфіку правового регулювання міграційних процесів в Україні, проаналізовано особливості імплементації норм міжнародного права, що регулюють міграційні процеси, у законодавство України, а також визначено рівень відповідності законодавства України праву Євросоюзу щодо міграції. Автором запропоновано напрями вдосконалення українського міграційного права відповідно до загальнодержавної програми адаптації законодавства України до права Євросоюзу.

Визначено, що основними напрямами міграційної правової політики України, які визначають напрями подальшого розвитку й кодификації українського міграційного законодавства, є: сприяння репатріації; допомога біженцям і шукачам притулку; впровадження системи квотування та селективного підходу щодо структури імміграції; запобігання незаконній імміграції в Україну та вимушеній міграції громадян України; регламентація питань виїзду українських громадян за кордон, у тому числі з метою працевлаштування.

Досліджено, що норми та принципи українського міграційного права в цілому відповідають положенням основних "міграційних" міжнародних угод, що виявляється у відповідності юридичного змісту основних понять та положень міжнародним стандартам, наявності відсильних норм до міжнародного права і визнанні його пріоритетності в разі колізії з внутрішнім законодавством. Встановлено, що загальноприйнятим міжнародним нормам відповідають: правила в'їзду і перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; порядок встановлення візового режиму та безвізового в'їзду в Україну певних категорій іноземців; політика зміцнення зовнішніх кордонів і боротьби з нелегальною міграцією. В українському міграційному законодавстві закладено низку прогресивних норм з погляду нових пріоритетів міграційної політики ЄС щодо біженців: право набувати громадянство репатріантами та біженцями, питання визначення, отримання, продовження, припинення або невідновлення статусу біженця, захисту від вислання; нове для українського міграційного законодавства поняття "гуманітарного захисту"; спрощення процедури розгляду заяв біженців та одночасне посилення контролю за наданням цього статусу. Водночас, у внутрішньому міграційному законодавстві немає єдності в розумінні та застосуванні понять "іммігрант", "емігрант", "шукач притулку", "нелегальний мігрант", "вимушений переселенець", "тимчасовий захист біженців". Українське законодавство визнає тільки три категорії мігрантів (добровільних, біженців та шукачів притулку), що суттєво ускладнює процес гармонізації українського законодавства з міжнародними документами, оскільки для сучасного етапу розвитку міжнародного міграційного права властиві тенденції до подальшої деталізації та диференціації у визначенні окремих категорій мігрантів. До прогалин у міграційному законодавстві України можна віднести: регулювання процедури надання політичного притулку; визначення органу, що має займатися застосуванням принципу безпечної третьої сторони; впровадження додаткових спеціальних положень щодо незахищених заявників; норм стосовно правового консультування осіб, які шукають притулок, і біженців тощо.

Аналізуючи особливості співробітництва між Україною і ЄС у сфері міграційних питань, автор дійшов висновку, що правовою основою цього співробітництва залишається Угода між Україною та Європейським співтовариством про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 р., що встановлює низку зобов'язань сторін, які тим чи іншим чином пов'язані з міграційними питаннями: забезпечення громадянам України та ЄС, які на законних підставах працюють у ЄС та в Україні, статусу, що не допускав би дискримінації у визначенні умов праці, оплати праці або звільнення; укладання угод з метою прийняття необхідних для координації розвитку систем соціального страхування; здійснення заходів стосовно поступового наближення чинного та майбутнього законодавства України до законодавства Євросоюзу. Відповідно до Угоди, інституційну основу співробітництва України з ЄС у сфері міграції становить Підкомітет з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, організованою злочинністю, "відмиванням" грошей та наркобізнесом Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Автором детально проаналізовано План дій Україна - ЄС 2004 року, який має суттєво сприяти виконанню положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. Міграційної сфери стосуються такі пріоритети Плану дій: впровадження діалогу щодо спрощення візового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до переговорів стосовно підписання Угоди про спрощення візового режиму та Угоди про реадмісію між Україною та ЄС; продовження діалогу з проблем працевлаштування з метою забезпечення недискримінаційного режиму поводження з працівниками-мігрантами на національній основі.

Доведено, що серед стратегічних завдань України слід, передусім, визначити необхідність адаптації законодавства України до стандартів ЄС, що здійснюється відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та імплементаційної Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Аналіз цих документів дав змогу визначити новий механізм дії щодо регулювання міграційних питань у законодавство України, органів та етапів його адаптації до законодавства Євросоюзу.

Висновки

1. Процес міжнародно-правового регулювання міграційних процесів на універсальному та регіональному рівні здійснюється на підставі угод, що стосуються свободи пересування та розкривають аспекти юридичного змісту цього принципу (право виїзду, право в'їзду, право на повернення, свобода переміщення в межах держави перебування), та угод, що регламентують юридичний статус різних категорій мігрантів та його відмінності від статусу громадян країни проживання (перебування).

2. Транснаціональний характер сучасної міграції, її диверсифікація та зростання обсягів, взаємозв'язок з іншими міжнародними проблемами та категоріями міжнародної безпеки в контексті зміни регулятивної і дослідницької парадигми стосовно нового змісту та взаємопов'язаності категорій міжнародної безпеки, глобалізації, безпеки індивіда як суб'єкта міжнародного права зумовлюють необхідність всеосяжного врегулювання проблеми міграції шляхом розробки універсальних міжнародно-правових механізмів управління імміграційними процесами.

3. Основним інструментом міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у ЄС залишаються резолюції, рекомендації та інші акти "м'якого" права, які дають змогу узгоджувати протилежні інтереси держав-членів у сфері їхньої внутрішньої та зовнішньої міграційної політики за умови ефективності концепту прямої дії та примату європейського права над внутрішніми правовими системами.

4. Розвитком європейського права щодо міграції відслідковується від Маастрихтського до Амстердамського договорів. У Маастрихтському договорі питання, пов'язані з імміграцією, розглядаються як предмет спільного інтересу держав-членів у контексті концепції третьої опори та регулюються такими специфічними юридичними інструментами, як спільні дії, спільні позиції та конвенції; відповідно до Амстердамського договору, імміграційні питання переміщуються з третьої опори до першої - Європейського Співтовариства, унаслідок чого регулювання їх має здійснюватися у формі права Євросоюзу.

5. Існує певна дихотомія між соціальним і міграційним правом Євросоюзу щодо громадян із третіх країн, а саме: у праві ЄС працівники-мігранти із третіх країн захищені правом Євросоюзу нарівні з громадянами ЄС, але доступ до цих прав пов'язаний зі свободою переміщення. Статус працівників - мігрантів із третіх країн регулюється правом Євросоюзу, вторинним законодавством ЄС, двосторонніми та багатосторонніми угодами ЄС із третіми країнами.

6. Згідно з Конституцією Європи від 29 жовтня 2004 р., розробка міграційної політики Євросоюзу зосереджуватиметься на таких принципових засадах: забезпечення відсутності контролю за особами будь-якої національності, що перетинають внутрішні кордони; здійснення ефективного моніторингу щодо перетину зовнішніх кордонів; поступове введення системи інтегрованого управління (менеджменту) на зовнішніх кордонах; розробка загальної візової політики; розробка єдиного статусу біженця для громадян із третіх країн, що є дійсним для всіх країн-членів; розробка заходів вторинного захисту для громадян із третіх країн, які не отримують європейського притулку, але потребують міжнародного захисту; розробка загальної системи тимчасового захисту для "переміщених" осіб у разі їх масового напливу; розробка загальних процедур для надання статусу біженця або особи, що потребує вторинного захисту, та відмови у ньому тощо.

7. Положення українського міграційного законодавства в цілому відповідають положенням основних міжнародних угод стосовно міграційних процесів, що виявляється у відповідності юридичного змісту основних понять та положень міжнародним стандартам, наявності відсильних норм до міжнародного права і визнанні його пріоритетності в разі колізії з внутрішнім законодавством.

8. Основні засади гармонізації міграційного законодавства України до стандартів права Євросоюзу є стратегічні орієнтири в політиці ЄС стосовно України, передбачені Планом дій Україна - ЄС 2004 року; відповідно до нових підходів, Україні необхідно впроваджувати та диверсифікувати різні форми прикордонного контролю, створити єдиний орган міграційної служби й міграційного контролю, посилення боротьби з нелегальною імміграцією (укладення договорів про реадмісію; заходи щодо легалізації частини незаконних мігрантів, які не вчинили інших правопорушень; спрощення в'їзду іноземців з метою працевлаштування та інші превентивні заходи); розробити норми інститутів вимушених переселенців, спеціального притулку, прийняти закон щодо порядку надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства.

9. Приведення законодавства України у відповідність до законодавства Євросоюзу у сфері міграції має здійснюватися на основі положень Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", якими визначено мету, завдання, принципи формування, інституційний механізм та етапи виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Гаврушко Ю.Ф. Обмеження процесів нелегальної міграції в рамках ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. -Вип. 41 (ч. 1). - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин, 2003. - С. 117-123.

2. Гаврушко Ю.Ф. Становлення правового співробітництва держав у рамках ЄС з питань регулювання міграційних процесів // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 43 (ч. 2). - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин, 2003. - С. 74-76.

3. Гаврушко Ю.Ф. Специфіка юридичних механізмів держав ЄС у регулюванні міграційних процесів // Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу: Тези доповідей наук.-практ. конференції студентів, аспірантів, молодих учених та викладачів. - Київ: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2004. - С. 103-107.

4. Гаврушко Ю.Ф. Особливості правового режиму ЄС щодо робітників - мігрантів в третіх країн // Український часопис міжнародного права. - 2004. - №3.

5. Гаврушко Ю.Ф. Історія та становлення регулювання міжнародних міграційних процесів // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 45 (ч. 2). - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин, 2004. - С. 123-128.

Размещено на Allbest.ru