Право фізичної особи на життя та здоров'я як об'єкт цивільно-правової регламентації: порівняльно-правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській республіках

У підрозділі 4.2 "Поняття захисту права на життя та здоров'я фізичної особи" досліджуються способи та форми захисту життя та здоров'я в разі їх порушення.

При застосуванні такого способу захисту цивільних прав, як відновлення становища, яке існувало до порушення права і припинення дій, що порушують права на життя та здоров'я, можна говорити лише умовно, тому що іноді зовсім неможливо відновити попередній стан здоров'я людини. Підставою цивільно-правової відповідальності є порушення, яке виникає з протиправної поведінки людини. Таким чином, правом на захист є встановлена охоронною нормою права можливість визначеної поведінки уповноваженої особи в конфліктній ситуації, надана йому з метою захисту суб'єктивного права чи інтересу, який охороняється законом. Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав зводиться до надання особі - власнику особистого нематеріального блага, правових можливостей: вимагати визнання приналежності їй особистого нематеріального блага; наполягати на припиненні дій, що перешкоджають використанню або розпорядженню особистим нематеріальним благом; усувати несприятливі наслідки правопорушення.

Раптові захворювання і нещасні випадки трапляються з людьми на вулиці, підприємстві, в транспорті, в громадських місцях. У питанні реалізації права людини на життя та здоров'я величезну роль відіграє виконання медпрацівником свого професійного обов'язку, якщо він стає свідком загрози життю та здоров'ю якійсь конкретній людині, незалежно від того, де вона працює.

Особливістю цивільно-правового захисту особистих немайнових прав, у тому числі права на життя та здоров'я є те, що він, по-перше, не має яскраво вираженого матеріального характеру (хоча і не виключає його, оскільки немайнову шкоду можна якщо не цілком відшкодувати, то хоча б частково компенсувати), а по-друге, застосовується незалежно від вини порушника.

В Угорщині та Словаччині специфіка цивільно-правових способів захисту особистих нематеріальних благ виявляється в тому, що у випадках порушення нематеріальних благ відбудовна функція захисту застосовується незалежно від провини правопорушника.

У підрозділі 4.3 "Захист життя та здоров'я шляхом компенсації моральної шкоди" проведено порівняльний аналіз компенсації моральної шкоди та проблем, які виникають при застосуванні цього способу захисту порушеного права. Зазначається, що внаслідок певних діянь у відповідній ситуації та конкретних обставинах виникають порушення права на життя та здоров'я. Немайнова шкода в Угорщині визнається як пряме чи непряме перешкоджання існуванню та розвитку особистих цінностей (життя, здоров'я). Порушенням особистих цінностей знижується рівень нормальної життєдіяльності людини. Відшкодуванню підлягають лише збитки, заподіяні протиправними діяннями, і порушують суб'єктивні права особи (майнові - відшкодування збитків у зв'язку з викраденням речей пацієнта із камери схову або особисті немайнові - пошкодження здоров'я). Відзначається, що поняття "фізичні страждання" не збігається за своїм змістом з поняттями "фізична шкода" чи "шкода здоров'ю". Фізична шкода являє собою будь-які негативні зміни в організмі людини, що перешкоджають його благополучному біологічному функціонуванню, тобто нормальному з медичної точки зору протіканню всіх психофізіологічних процесів в організмі людини. Заподіяння фізичної шкоди суб'єкту спричиняє йому біль і страждання (невротичні стани), призводить до втрати щастя у житті. Якщо шкода завдана особі, то можна вести мову про втрати немайнового характеру (що включають в себе фактичне порушення законних прав) і відсутність наслідків майнового характеру.

Враховуючи те, що проблемою компенсації моральної шкоди залишається нарахування її розміру, пропонується, щоб при призначенні відшкодування враховувалися: 1) тяжкість порушення права; 2) тривалість порушення (чим довше триває порушення, тим більший розмір компенсації -і навпаки); 3) кількість порушених особистих немайнових прав. Майновий або фізичний стан потерпілого у цьому випадку немає значення; 4) суд може відмовити у відшкодуванні шкоди, якщо позивач сам порушив закон і при цьому був травмований.

У дисертації проаналізована також така категорія відшкодування у цій галузі, як "винагорода за біль". Запропоновано введення компенсації моральної шкоди при порушенні договору на лікування, коли має компенсуватися "психічна шкода", завдана порушенням договору (пред'явлення позову у зв'язку з наданням неякісної медичної допомоги), тобто компенсація певних хвилюваннь, викликаних фізичними стражданнями.

У Висновках містяться загальні підсумки результатів, одержаних у процесі дисертаційного дослідження Основними з них є такі:

1) право на життя не має економічного або майнового змісту, право ж на здоров'я в деяких випадках може мати грошову оцінку. Ці права виникають у людини з моменту народження і є елементом правоздатності, але після народження стають суб'єктивним правом фізичної особи;

2) право на життя має абсолютний характер. Змістом особистих абсолютних прав є суб'єктивні особисті права та відповідні обов'язки; а право на здоров'я "обмежено" абсолютне;

3) право на життя є невід'ємним правом фізичної особи, виникає з приводу особливої категорії об'єктів - немайнових благ, які неможливо відокремити від конкретної особи, а тому має особистий характер;

4) право на життя та здоров'я полягає в можливості уповноваженої особи вимагати від інших осіб утримуватися від дій, що порушують ці права;

5) особисті немайнові права природного характеру - право на життя, здоров'я - належать усім фізичним особам з моменту народження та незалежно від право - і дієздатності, тоді як обсяг та ступінь реалізації цих прав залежить від статусу фізичної особи, наявності громадянства тощо. Під особистим немайновим правом розуміється суб'єктивне право, що виникає з приводу благ, позбавлених економічного змісту, яке тісно пов'язане з особистістю уповноваженої особи та індивідуалізує її, має специфічні підстави виникнення і припинення;

6) життя людини - це фізичний, психічний, духовний та біосоціальний стан існування людини, який виникає з моменту зачаття і продовжує існувати до моменту її біологічної смерті людини, визнаної компетентними органами охорони здоров'я. Разом із тим, право на життя виникає з моменту народження. Здоров'я людини - це стан повноцінного фізичного, психологічного життя людини, відсутність фізичних або духовних страждань;

7) пропонується введення в науковий обіг поняття "внутрішнє вольове рішення людини" та "зовнішнє вольове рішення (рішення інших)" при застосуванні еутаназії; сформульовано поняття еутаназії та умови для легалізації пасивної еутаназії за внутрішнім вольовим рішенням людини;

8) пропонується передбачити відповідальність лікаря при проведенні стерилізації;

9) захист права на життя та здоров'я має здійснюватися, зокрема, шляхом компенсації моральної шкоди, яка проводиться незалежно від віку, стану здоров'я, майнового стану. Суд при призначенні компенсації повинен оцінювати глибину моральних страждань, враховуючи фактичні обставини, під час яких завдана моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого. Однак доцільно визначити верхню і нижню межу, з урахуванням тяжкості заподіяного душевного переживання;

10) з метою вдосконалення цивільного законодавства стосовно порушеної проблеми пропонується: внести зміни до ЦК України у вигляді запровадження договору на лікування, обстеження та втручання. Статтю 281 п.4 викласти у такій редакції: "Хворий має право письмово відмовитися від лікування у випадках, коли стан його є безнадійним". "При свідомості фізична особа має право залишити заповіт стосовно розпорядження своїм життям". Також необхідно внести зміни в ЦК шляхом запровадження цивільно-правового договору на лікування, та прийняти Закон України "Про права та обов'язки пацієнта", Закон "Про діагностику смерті мозку при роботі серця".

Частину 3 статті 16 Закону "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" пропонується викласти у такій редакції: "Взяття органів у дитини (неповнолітньої особи) після її смерті дозволяється за наявності письмової згоди батьків (законного представника)".

Редакцію частини 2 статті 133 Сімейного Кодексу України викласти у такому вигляді: "Жінка або чоловік, які змінили стать, можуть бути записані батьком чи матір'ю дитини".

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Булеца С.Б. Історичний процес виникнення та розвитку особистих немайнових прав //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук, праць. - Одеса: Юрид. література, 2004. - № 23. -С. 167- 172.

2. Булеца С.Б. Правові питання еутаназії //Держава і право.- К.: ІДП НАНУ, 2004. - Вип. 26. - С. 359 - 364.

3. Булеца С.Б. Право на життя зародку: Цивільно правове регулювання штучного переривання вагітності (аборту) //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра. - 2004. - № 22. - С. 585 - 591.

Размещено на Allbest.ru