Забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системах міжбанківських розрахунків Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Під впливом технологічного прогресу, фінансової інтеграції і глобалізації, а також внаслідок появи нових фінансових інструментів і технологій обсяги коштів, що циркулюють на фінансових ринках, досягли на сьогодні величезних масштабів. За цих умов стратегічно важливим комунікаційним каналом, що уможливлює безперешкодний рух грошових потоків і проведення фінансових операцій, стають платіжні системи і системи міжбанківських розрахунків.

Із появою нових форм і механізмів розрахунків та ускладненням їх, створенням транскордонних систем переказів насамперед у таких інтеграційних угрупованнях, як Європейський Союз, загострюється проблема проведення розрахунків між банками максимально швидко і з мінімальними затратами. Це визначає актуальність дослідження комплексу проблем, пов'язаних з особливостями забезпечення та управління ліквідними ресурсами в системах міжбанківських розрахунків у режимі реального часу, що сприяє безперешкодному проведенню усіх переказів і оптимальному використанню обмежених ліквідних засобів. Особливий інтерес у зв'язку з вивченням даної проблематики викликає Транс'європейська автоматизована експрес-система валових розрахунків у режимі реального часу (ТАРГЕТ) як приклад механізму транскордонного переказу коштів у євро в межах ЄС.

Враховуючи стратегічне спрямування зовнішньоекономічного курсу України та широку інтеграцію у світове співтовариство, вагомого значення для неї набуває вивчення основних принципів організації і функціонування платіжних систем у ЄС, переосмислення їхнього досвіду насамперед із забезпечення внутрішньоденної ліквідності з метою вдосконалення форм міжбанківських розрахунків і підвищення їхньої ефективності, що дозволить суттєво підвищити роль національної платіжної системи в забезпеченні роботи фінансових ринків і здійснити в майбутньому її інтеграцію в міжнародні платіжні системи.

Нині ступінь розроблення даної теми значно відстає від вимог часу. Серед наукових праць, у яких досліджуються проблеми теорії міжбанківських розрахунків і платіжних систем у цілому, слід виділити дослідження У. Гартмана, К. Голтхаузена, O. Джонсона, Т. Падоа-Шіопа, Т. Ронде, Б. Самерса та інших. Безпосередньо проблемам, що пов'язані із забезпеченням ліквідності в системах міжбанківських розрахунків, присвятили свої роботи економісти П. Ангеліні, Ч. Кан, Дж. МакАндрю, Б. Парігі, У. Робердс, М. Россі, Дж. Трандл, К. Фрайксас та інші. Досліджуючи питання функціонування та ефективності системи ТАРГЕТ, автор спиралася на праці фахівців Європейського центрального банку (ЄЦБ) К. Де Геста, Ж. Годфроя і М. Еванса.

В Україні з проблем платіжних систем і міжбанківських розрахунків опубліковано чимало науково-теоретичних досліджень вітчизняних учених-економістів, таких як: Б.П. Адамик, Т.В. Волковинська, А.А.Гриценко, О.В. Дзюблюк, В.М. Кравець, В.І. Мазуренко, О.О. Махаєва, А.М. Мороз, Б.Л. Луців, І.М. Новак, М.Ф. Пуховкіна, О.І. Рогач, Є.В. Рудинська, М.І. Савлук, А.С. Савченко, І.В. Сало, В.П. Страхарчук, С.Л. Цокол, В.А. Ющенко. Проблеми теорії міжбанківських розрахунків і практичних питань їх впровадження розглядали в своїх працях і російські вчені - М.П. Березіна, Є.Ф. Жуков, Ю.С. Крупнов, В.Я. Пищик, Г.А. Тосунян, В.М. Усоскін, А.В. Шамраєв.

Незважаючи на численні праці, присвячені розкриттю різних аспектів функціонування платіжних систем, практично немає спеціальних досліджень, які б всебічно й системно аналізували особливості комплексного керування міжбанківськими розрахунками на рівні розрахункової системи й основні механізми поповнення нестачі ліквідних засобів у ній, що й зумовило обрання теми і мети дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з наукової та практичної актуальності теми, метою дисертаційної роботи є всебічне й комплексне вивчення теоретичних і практичних аспектів механізмів забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системах міжбанківських розрахунків ЄС з метою узагальнення, систематизації та оцінки їхньої ефективності і можливості адаптації для України.

Досягнення поставленої мети даної наукової роботи передбачає розв'язання наступних завдань, які й визначають структуру дослідження:

- розкрити теоретико-методологічні особливості й проблеми класифікації та аналізу систем міжбанківських розрахунків;

- охарактеризувати сутність внутрішньоденної ліквідності, визначити потребу в ній учасників систем міжбанківських розрахунків, дослідити механізми забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системах валових розрахунків у режимі реального часу (RTGS);

- дослідити і охарактеризувати ринок послуг з міжбанківських розрахунків у ЄС;

- розкрити особливості та унікальні характеристики системи ТАРГЕТ, охарактеризувати її значення для Європейського економічного і валютного союзу, всебічно розкрити засоби, інструменти і механізми підтримки внутрішньоденної ліквідності у цій системі, визначити ефективність системи ТАРГЕТ та обґрунтувати тенденції її подальшого розвитку;

- вивчити досвід реформування платіжних систем у нових країнах-членах ЄС, розглянути на прикладі Польщі процес приведення польської системи міжбанківських розрахунків у відповідність з вимогами ЄЦБ та підключення до ТАРГЕТ;

- розкрити основні проблеми міжбанківських розрахунків в Україні, проаналізувати українську систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП), дати рекомендації щодо вдосконалення механізмів підтримки ліквідності в СЕМП;

- дослідити шляхи співробітництва України з державами СНД у галузі міжбанківських розрахунків, оцінити роль Міждержавного банку СНД, визначити орієнтири щодо майбутніх спроб створення у СНД та Єдиному економічному просторі (ЄЕП) систем транскордонних розрахунків.

1. Концептуальні основи функціонування систем міжбанківських розрахунків

Розглянуто сучасні концепції платіжних систем в умовах фінансової глобалізації, визначено сутність внутрішньоденної ліквідності та потребу у ній учасників систем розрахунків, розглянуто структуру ринку послуг з міжбанківських розрахунків у ЄС.

Проведений автором у роботі вибірковий емпіричний і критичний аналіз світової наукової економічної літератури показав, що існують методологічні проблеми, пов'язані зі з'ясуванням сутності платіжних систем, неоднозначністю застосування багатьох видів і форм систем міжбанківських розрахунків: ще не утвердилося саме поняття „системи міжбанківських розрахунків” та не розроблено їхню чітку класифікацію. Тому автор пропонує ввести в науковий обіг визначення системи міжбанківських розрахунків як форми організації елементів, що законодавчо регулюються і забезпечують процес перерахування грошових засобів і заліку зустрічних вимог між кредитними установами у зв'язку з платежами, ініційованими їхніми клієнтами, або в разі необхідності врегулювати зобов'язання однієї установи перед іншою.

В науковій роботі зазначено, що система міжбанківських розрахунків створювалась і розвивалася не відокремлено, а як складова системи безготівкових розрахунків, яка зазвичай входить у більш загальні системи (розрахункову, платіжну, грошових відносин). Тому дослідженню системи міжбанківських розрахунків передує розгляд низки таких основних категорій, як розрахункова і платіжна системи.

Автор підкреслює, що в сфері регулювання платіжних систем у цілому та систем міжбанківських розрахунків, як їхніх ключових підсистем, відбувається подальше зростання ролі центральних банків (ЦБ), які посилюють нагляд за системно важливими платіжними системами при встановленні стандартів безпеки їхнього функціонування.

В дисертації зазначено, що розвиток сучасних систем міжбанківських розрахунків характеризується поглибленням таких важливих тенденцій, як значне зростання загального обсягу платіжних операцій, консолідація платіжних систем та їхніх учасників, зростання конкуренції між платіжними системами, особливо у сфері роздрібних платежів, автоматизація усіх розрахункових операцій банків і поява нових платіжних інструментів і систем, зокрема, в мережі Інтернету.

Серед усього розмаїття платіжних систем автор розглядає системи переказу великих сум платежів, оскільки переважна маса платіжних потоків рухається саме цими каналами, а їхній різновид - системи валових розрахунків у режимі реального часу - визнані стандартним підходом до побудови системи міжбанківських розрахунків у розвинутих країнах.

У системі RTGS транзакції здійснюються в режимі реального часу завдяки коштам на рахунках оператора системи (як правило, ЦБ), значні резерви яких банки змушені зберігати. Тому ключову роль у забезпеченні платежів відіграє внутрішньоденна ліквідність, де термін “внутрішньоденний” (“іntraday”) автор використовує для позначення періоду часу протягом робочого дня, тобто в межах операційного часу, саме коли банківській установі необхідні ліквідні кошти для забезпечення проведення її платежів цього самого дня.

Показано, що як для центрального банку, так і для комерційних банків забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системі RTGS залишається ключовим питанням, яке вони повинні вирішувати, оскільки ЦБ має постачати внутрішньоденну ліквідність системі в цілому для безперебійного виконання обробки та розрахунків за платежами, а отже, підтримки проведення операцій своєї монетарної політики, а комерційні банки занепокоєні вартістю отримання необхідної ліквідності, яка може виявитися вищою у системі RTGS, ніж у альтернативних системах розрахунків.

Автор розглядає структуру ринку послуг з міжбанківських операцій у ЄС, що після введення євро зазнала значного реформування, гармонізації та консолідації, головним результатом яких є створення системи ТАРГЕТ. Ця система, що заснована на об'єднанні RTGS систем 15 країн-членів ЄС, є верхів'ям платіжної піраміди ЄС і доступна для всіх видів розрахунків у євро між країнами регіону.

Внаслідок порівняльного аналізу ТАРГЕТ з іншими системами та провайдерами послуг з розрахунків усередині ЄС автор дійшла висновку, що у ТАРГЕТ концентрується основна банківська ліквідність, оскільки з позицій вимог клієнтів і за критеріями надійності й тривалості операційного часу вона, безсумнівно, переважає усі інші платіжні системи, тому й використовується для здійснення усіх системно важливих і великих за розміром платежів у євро, взаємодіє з міжнародними системами розрахунків за операціями з цінними паперами, а також з системами масових розрахунків населення, забезпечуючи кінцевий розрахунок за операціями у них наприкінці дня або наступного дня.

У роботі доведено, що такий взаємозв'язок між ТАРГЕТ та іншими платіжними механізмами лише посилюватиметься з часом через подальше вдосконалення технологій розрахунків та консолідацію платіжних систем у зоні євро і загалом у ЄС, що зрештою має на меті створення в межах зони євро Єдиного європейського платіжного простору (SEPA).

У дисертації розглянуто довгострокову стратегію подальшого розвитку наступного покоління системи ТАРГЕТ (відомої як ТАРГЕТ2), зумовлену зростаючою фінансовою інтеграцією всередині зони євро та потребою кращого задоволення вимог учасників, а також враховуючи майбутні зміни, як розширення ЄС. Автор прогнозує, що ТАРГЕТ2 запровадить не лише нову еру здійснення операцій з розрахунків великими сумами, а й перетвориться на єдиний механізм переказу коштів у ЄС.

2. Технології забезпечення внутрішньоденної ліквідності в системах міжбанківських розрахунків

Систематизовано механізми та інструменти поповнення ліквідними коштами учасників систем розрахунків, проаналізовано джерела і вартість використання такої ліквідності, накреслено комплексну систему засобів забезпечення внутрішньоденної ліквідності в розрахунковій системі ТАРГЕТ.

В дисертаційному дослідженні доведено, що банки, пропонуючи платіжні й розрахункові послуги іншим банкам і великим корпоративним клієнтам, змушені здійснювати активне управління своєю внутрішньоденною ліквідністю, яке перетворилось на їхню конкурентну зброю. Якщо ще нещодавно для великого банку управління ліквідністю включало управління внутрішньоденною ліквідністю у зв'язку з його участю в системах RTGS, системах клірингових розрахунків та управління ліквідністю в кореспондентських мережах, то нині платіжні потоки поповнилися переказами транскордонних систем (наприклад, CLS) та механізмами поставки-проти-платежу в системах розрахунків за операціями з цінними паперами, що потребують забезпечення в режимі реального часу.

Автор розглядає чотири основні джерела надходження ліквідних коштів учасникам системи розрахунків, якщо останні стикаються з нестачею їх: вхідні платежі від інших банків, залишки на рахунках у центральних банках, кредити центрального банку, забезпечені заставою або операціями РЕПО, і грошовий ринок.

Встановлено, що через стохастичний характер вхідних платежів для банку управління внутрішньоденною ліквідністю реалізується шляхом розв'язування цілої низки задач, які полягають у визначенні характеристик сукупних платіжних потоків і ліквідної позиції банку, управлінні розрахунковими і кореспондентськими рахунками, а також спрямуванні платіжних потоків (очікування на вхідні та затримки вихідних потоків) і формуванні джерел фінансування своєї потреби у додатковій ліквідності.

Визначено, що з усієї сукупності коррахунків розрахунковий рахунок у оператора системи (як правило, ЦБ) є основним об'єктом управління комерційного банку через значну альтернативну вартість зберігання там значних залишків “овернайт”, що не приносять проценту.

Запропоновано формалізовану постановку задачі управління залишком на рахунку і способи її розв'язування, згідно з якими комерційний банк повинен обрати величину цільового залишку на основі імовірнісно-вартісного співставлення різних сторін альтернативи “дохідність-ліквідність”. Здійснюючи лише імовірнісне розв'язування цієї альтернативи, банк може повністю задовольнити “попит” на постачання ліквідних засобів з ймовірністю відмови, що дорівнює , формуючи значення величини управління В0 (величини, що складається із суми залишку на рахунку в попередній день і сальдо власного платіжного потоку банку) відповідно до правила:

В0 = lim + W -1(1 - ) (1),

де lim - величина, що дорівнює або мінімальному залишку на рахунку, що не може знижуватися, або нулю, або розміру ліміту овердрафту; W(х) - функція розподілу ймовірності, що характеризує випадковий “попит на ліквідні засоби” (х) і вважається функцією нормального розподілу; 1 - - задана ймовірність обслуговування сукупного платіжного потоку.

Із врахуванням вартісних факторів (для обґрунтування вибору ) задача управління залишком на рахунку зводиться до визначення рівня В0, що мінімізує сумарні витрати від задоволення попиту на ліквідні засоби, де функція сумарних витрат, що очікуються Е[С(В0)], записується як:

 (2),

де r1 - ставка, що визначає витрати від недорозміщення вільного залишку на рахунку (як правило, це ставка по кредитах “овернайт”), а r2 - ставка, яка визначає вартість незадоволення попиту, тобто затримки платежів (часто штрафна ставка допущення овердрафту рахунку). Для знаходження ймовірності задоволення попиту диференціюємо функцію по В0 і прирівнюємо похідну до нуля. Таким чином, банк повинен вибирати таке В0, щоб задовольняти попит на ліквідні засоби з ймовірністю r2/(r1 + r2).

Автор розглянула, з чого складається економічна вигода від використання овердрафту для банку.

На осі абсцис графіка щільності розподілу випадкового “попиту” на ліквідні засоби на рахунку виділено дві точки - розв'язування задачі управління залишком на рахунку за наявності овердрафту В0 і його зсув уліво на величину ліміту овердрафту О, тобто В0 - О.

На основі представленого рисунка овердрафту дано наступну інтерпретацію з позиції банку. За наявності овердрафту банк може зменшити значення величини управління на О, а вивільнені кошти спрямувати у високодохідні види вкладень. При цьому ймовірність використання кредитних ресурсів у рамках ліміту овердрафту (закреслена область графіка) є відносно невеликою і залежить від О.

У дисертаційному дослідженні розкрито суть управління внутрішньоденною ліквідністю з системної точки зору, де контроль за її сукупним рівнем у системі міжбанківських розрахунків здійснює центральний банк, що визнано його новою додатковою функцією.

У дисертації розглянуто різні підходи центрального банку до політики внутрішньоденного кредитування, що включають нульовий кредит, забезпечений і платний кредити і передбачають різний рівень витрат для комерційних банків-учасників систем RTGS. Автор визначає, якими факторами керується центральний банк при обранні своєї політики.

Розмірковуючи над вибором підходу до забезпечення внутрішньоденного кредиту в системі RTGS, в роботі наголошується на необхідності приймати до уваги вплив цього рішення на фінансову систему загалом. Змішані механізми, де за кредити до певної суми береться плата, а ті, що перевищують поріг, повністю забезпечуються заставою, можуть поєднати переваги обох форм кредитування.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано і систематизовано механізми управління чергами, якими володіють деякі системи розрахунків і які дозволяють операторові системи (ЦБ) та/або окремим банкам-учасникам реорганізовувати, тобто змінювати первинне місце або пріоритет платіжних доручень у чергах. Вони включають оптимізацію, тобто певні процедури або алгоритми, що використовуються для мінімізації кількості документів у черзі на виконання за наявного рівня ресурсів або у випадку блокування.

У науковій роботі визначено, що, коли офіційна внутрішньоденна ліквідність є недостатньою та/або її підтримка є надзвичайно витратною, у банків виникає стимул до організації власного міжбанківського ринку внутрішньоденних та одноденних ресурсів. Незважаючи на усі недоліки, міжбанківські кредити в більшості країн є найпоширенішим засобом управління ліквідністю. У банківській системі, що добре функціонує, коли банки встановлюють помірковані ліміти на операції з міжбанківськими кредитами, завдяки цьому інструменту можуть цілком задовольнятися усі потреби в додаткових засобах.

Таким чином, у дисертації визначено ключове значення вартості внутрішньоденної ліквідності у функціонуванні систем RTGS. Накреслено тенденцію до появи нових гібридних систем: “безпечних” чистих (клірингових) розрахунків та “оптимізованих” валових розрахунків, завдяки постійним намаганням знизити вартість ліквідного забезпечення, водночас не підвищуючи рівень системного ризику.

Автор проаналізувала та оцінила усі основні засоби підтримки ЄЦБ внутрішньоденної ліквідності учасників у системі ТАРГЕТ, включаючи: 1) можливість використання мінімальних резервів для цілей поповнення внутрішньоденної ліквідності для розрахунково-платіжних операцій; 2) можливість одержання безвідсоткового внутрішньоденного кредиту центрального банку; 3) 100% забезпечення заставою будь-якого кредиту у центральному банку (широкий вибір активів, легка заміна активу застави, транскордонне використання застави); 4) постійно діючі фінансові механізми. Для полегшення транскордонного забезпечення платіжних операцій застосовується модель кореспондентських зв'язків між центральними банками.

Важливим джерелом поповнення ліквідності в зоні євро, до якого банки вдаються наприкінці дня, коли немає можливості вдатися до овердрафту центрального банку при виникненні несподіваних проблем з ліквідністю, є грошовий ринок добових ресурсів або ресурсів “овернайт”. Зазвичай він є одним з найінтегрованіших фінансових ринків у зоні євро завдяки проведенню єдиної грошово-кредитної політики та ефективності транскордонних переказів великих сум у системі ТАРГЕТ.

Таким чином встановлено, що ліквідність доступна учасникам ТАРГЕТ постійно, а витрати на її забезпечення за допомогою загальних засобів підтримки суттєво не відрізняються в одній країні-членові порівняно з іншими.

Автор наголошує, що важливою перевагою для всіх категорій користувачів системи ТАРГЕТ, яка забезпечує сервіс у режимі реального часу, є те, що висока швидкість здійснення транскордонних розрахунків суттєво полегшує і оптимізує процес управління ліквідністю. Більше того, для корпоративних клієнтів системи, розташованих у різних країнах, висока швидкість проходження платежів значно збільшує обіг коштів (за нормальних умов середній час здійснення транскордонного платежу через ТАРГЕТ займає від декількох секунд до двох хвилин). Проте вирішення проблеми забезпечення ліквідності характеризується своєю специфікою, яка полягає у тому, що ТАРГЕТ є транскордонною системою розрахунків, де питання керування ліквідністю гармонізовані лише тією мірою, що дозволяє злагоджене функціонування п'ятнадцяти систем RTGS.

У роботі підкреслюється, що центральні банки багатьох країн ЄС, зокрема зони євро, останнім часом зробили значні інвестиції у вдосконалення своїх власних систем RTGS, насамперед запроваджуючи механізми економії ліквідності, що свідчить про усвідомлення ними потреби зниження вартості її використання для посилення ефективності й конкурентоспроможності національних систем.

На основі розгляду італійської складової ТАРГЕТ системи BIREL доведено доцільність і необхідність комплексного застосування поряд з основними й додаткових інструментів підтримки ліквідності у поєднанні з наглядовими заходами, що сприяють, з одного боку, зміцненню конкурентних позицій даної системи, а з іншого - в цілому забезпеченню ефективності системи ТАРГЕТ. До найпоширеніших додаткових інструментів належать резервування ліквідності, тобто резервування банком певної суми коштів на рахунку в ЦБ для термінових платежів, можливість управління чергами (зміна пріоритету та анулювання платіжних доручень з черги), наявність оптимізаційного механізму (алгоритми пошуку у системі платіжних доручень, за якими можливо провести взаємозалік).

Ефективні механізми економії ліквідності зі швидкою, безпечною обробкою платежів, різноманітні засоби індивідуального керування банками своєю внутрішньоденною ліквідністю притаманні німецькій складовій ТАРГЕТ RTGSplus, яку відносять до гібридних систем переказу великих сум платежів і яку автор вважає найзначнішим досягненням у сфері обробки платежів з моменту введення євро. Завдяки механізму двостороннього взаємозаліку система валових розрахунків, в якій індивідуальні зобов'язання не замінюються одним чистим, за рахунок значної економії ліквідних засобів має економічний ефект системи чистих розрахунків.

На досвіді ТАРГЕТ показано, що банкам необхідний деякий час для того, щоб навчитися управляти ліквідністю ефективно в декількох взаємопов'язаних системах переказу великих сум платежів, що оперують у євро. Існування у Франції та Фінляндії поряд з системами RTGS внутрішніх систем чистих розрахунків дозволяє учасникам безперешкодний переказ ліквідності між системами відповідно до їхніх потреб. Очікується подальше удосконалення системи управління ліквідністю, оскільки банки здобувають досвід роботи на ринках євро.

3. Використання досвіду створення систем міжбанківських розрахунків для країн Центральної та Східної Європи

Присвячено розгляду особливостей сучасного стану систем міжбанківських розрахунків у нових країнах-членах ЄС і в Україні та критичному аналізу шляхів співробітництва в сфері транскордонних розрахунків у межах СНД та ЄЕП.

Проведений автором аналіз національних платіжних систем нових країн-членів ЄС виявив, що, незважаючи на певні недоліки в їх функціонуванні, у цілому існуючі системи платежів не створюватимуть досить серйозних проблем у процесі їх інтеграції та функціонування в середовищі ЄС. При цьому виділено основні напрями реформування в галузі платіжних систем цих країн: 1) створення і вдосконалення систем RTGS; 2) введення механізмів поставки-проти-платежу; 3) запровадження засобів ефективного управління заставою; 4) створення ефективних регулятивних інституцій.

Встановлено, що в усіх системах RTGS нових країн-членів ЄС використовуються усі основні засоби й інструменти забезпечення, поповнення та ефективного управління внутрішньоденною ліквідністю з метою її економії. В дисертаційному дослідженні відзначається нерозвиненість фондових ринків у зазначених країнах, що зумовлює вузькість кола активів, які є придатними для забезпечення у заставу внутрішньоденних кредитів центральних банків.

На прикладі Польщі розглянуто процес поетапної трансформації платіжної системи і розроблення нормативної бази її функціонування відповідно до міжнародних стандартів і вимог Євросистеми з метою наступного підключення до ТАРГЕТ. Встановлено, що після запровадження Національним банком Польщі з 2002 р. можливості одержання банками безпроцентного внутрішньоденного кредиту під заставу казначейських векселів, разом з механізмом оптимізації черг, значно покращилась ефективність польської системи валових розрахунків, що наблизило її до міжнародних стандартів, включаючи стандарти, визнані ЄЦБ.

У дисертації проведено комплексний кількісний і якісний аналіз систем міжбанківських розрахунків в Україні, серед яких ключове місце займає розрахункова система Національного банку України - СЕМП, яка нині охоплює усі без винятку банки на території країни. Нездатність системи кореспондентських взаємовідносин між банками на даному етапі конкурувати ні за кількістю, ні за обсягом платежів, що проводяться, а також відсутність реальних альтернатив проведення міжбанківських розрахунків, наприклад, у системах клірингу, призводять до майже 100% проведення платежів між комерційними банками розрахунковою мережею її основної підсистеми СЕП.

Встановлено, що система електронних переказів НБУ є досить сучасною та ефективною, але існування певного часу у проходженні платежу, невідповідність між списанням і зарахуванням, відволікання коштів у незавершені розрахунки на сьогодні є серйозними недоліками, що їй притаманні. Тому, на думку автора, дедалі актуальнішим стає перехід до системи RTGS. Таку Систему термінових переказів уже організовано в Україні, і тепер триває робота щодо розширення участі у ній вітчизняних банків.

Особливу увагу звернено на той факт, що розрахунки у СЕМП здійснюються виключно в межах наявних залишків на кореспондентських рахунках в установах НБУ, що змушує банки акумулювати на них значні кошти. Перехід до щоденної фіксації обов'язкових резервів до 70% на коррахунках означає для банків значно менш ефективний розподіл фінансових ресурсів. Тому пропонується повернення до системи усереднення залишків на коррахунках в установах НБУ, принаймні, на подекадній або двотижневій основі.

Запропоновано паралельно із впровадженням системи RTGS у реалії міжбанківських розрахунків в Україні забезпечувати ефективні механізми підтримки внутрішньоденної ліквідності з урахуванням досвіду ТАРГЕТ. Мова йде, насамперед, про надання банкам для своєчасного завершення платежів можливості використовувати протягом дня овердрафти коррахунків у НБУ. Із зростанням кількості платежів і завантаженості систем їхньої обробки, значну економію часу і ліквідних коштів здатні забезпечити оптимізаційні та реорганізаційні схеми за умови розроблення відповідного програмного забезпечення.

У роботі наголошується, що вивчення і запозичення досвіду зарубіжних транскордонних систем, особливо ТАРГЕТ, може виявитися надзвичайно корисним і в умовах поглиблення міжнародної інтеграції систем платежів і розрахунків на теренах СНД.

На основі аналізу ефективності роботи Міждержавного банку СНД і спроб створення систем транскордонних розрахунків на теренах СНД автор визначає низку важливих особливостей, які необхідно брати до уваги при поглибленні співробітництва з країнами цього регіону, в тому числі в платіжно-розрахунковій сфері. По-перше, Україна обрала ЄС своїм головним стратегічним і геополітичним партнером, тому може здійснювати лише ті кроки до ЄЕП, які не суперечать євроінтеграційній стратегії. По-друге, у планах України, яка не є членом Євразійської економічної спільноти (ЄврАзЕс), поки що не стоять питання інтеграції та створення спільного ринку з наступною відмовою від власної валюти. По-третє, зважаючи на попереднє, Україні поки що треба орієнтуватися лише на сучасні форми і методи організації транскордонних розрахунків і підключення в майбутньому до системи ТАРГЕТ.

Висновки

міжбанківський внутрішньоденний ліквідність валовий

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити низку висновків й рекомендацій науково-теоретичного і практичного характеру.

1. Тенденції розвитку світових фінансових ринків у другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. сприяють формуванню та поглибленню концепцій платіжних систем. Урізноманітнення механізмів проведення розрахунків, запровадження систем міжбанківських розрахунків RTGS класу, поява і розвиток транскордонних розрахункових систем разом з інтернаціоналізацією фінансових потоків зумовлюють потребу учасників цих систем у ліквідних ресурсах, а отже, необхідність у механізмах забезпечення їх, підтримки та управління нерідко у декількох взаємопов'язаних системах для виконання ними міжнародних і внутрішніх розрахунків у режимі реального часу.

2. Введення єдиної валюти євро для Європейського економічного і валютного союзу значно змінило структуру ринку платежів у зоні євро. Для підтримки функціонування євро було створено або удосконалено національні системи валових розрахунків у режимі реального часу країн-членів ЄС, запроваджено приватну систему клірингових розрахунків Євро-1, відрегульовано правові аспекти переказу коштів. Як ключову систему механізму фінансової інтеграції у ЄС було визнано ТАРГЕТ, що об'єднала національні RTGS системи 15 країн-членів ЄС. Подальше вдосконалення технологій розрахунків і консолідація платіжних систем у зоні євро та загалом у ЄС зрештою мають на меті створення в межах зони євро Єдиного європейського платіжного простору.

3. Визначальну роль у забезпеченні розрахунків у режимі реального часу в системах RTGS відіграє достатній резерв ліквідних коштів, тобто внутрішньоденна ліквідність. Ключовим питанням забезпечення внутрішньоденної ліквідності для окремого банку є її вартість.

Управління внутрішньоденною ліквідністю реалізується шляхом розв'язування цілої низки задач, які полягають у визначенні характеристик сукупних платіжних потоків і ліквідної позиції банку, управлінні розрахунковими і кореспондентськими рахунками, а також спрямуванні платіжних потоків (очікування на вхідні та затримки вихідних платежів) і формуванні джерел фінансування потреби у додатковій ліквідності.

У розпорядженні банків є широкий спектр сучасних засобів поповнення їхніх потреб у додатковій ліквідності протягом дня, що забезпечується можливостями системи. У багатьох системах запроваджено механізми управління чергами, реорганізації та оптимізації потоків платежів, що забезпечує учасникам значну економію ліквідності. Важливим зовнішнім незалежним джерелом поповнення банком ліквідності є міжбанківські кредитні ринки.

4. Вартість внутрішньоденної ліквідності для банку також залежить від того, які інструменти для її забезпечення обирає центральний банк, що є монопольним постачальником додаткової ліквідності у систему.

Серед різноманітних за своєю суттю і призначенням механізмів і заходів головну роль відіграють платні або забезпечені овердрафти рахунків центральних банків (їхні внутрішньоденні кредити). Вибір між незабезпеченим платним і забезпеченим безоплатним кредитами зумовлений ступенем готовності центрального банку взяти на себе кредитний ризик. Через складність питань, що вирішуються, побудова оптимальної архітектури платіжної системи є надзвичайно важким завданням, особливо в середовищі фінансових ринків, що постійно прогресують.

5. ТАРГЕТ дозволяє гнучко управляти ліквідними ресурсами за низьких витрат. У системі склався найкращий баланс між усуненням ризику (завдяки забезпеченню кредитів заставою) і ефективністю (завдяки широкому колу активів, що приймаються у забезпечення, і наявності різноманітних засобів управління та економії ліквідності). Внаслідок створення загальноєвропейського механізму забезпечення внутрішньоденною ліквідністю банків-учасників відбулося суттєве підвищення ефективності системи ТАРГЕТ.

6. В очікуванні на євро фінансові інституції країн ЄС запровадили ряд заходів у процес управління своєю внутрішньоденною ліквідністю, що дозволяє їм попереджувати виникнення проблем із ліквідністю під час розрахунків та ефективно розв'язувати їх, а саме: раціоналізація кореспондентських рахунків, розвиток механізмів системного моніторингу, динамічне управління чергами, резервування ліквідності та її миттєве поповнення і перерозподіл між системами. Ці заходи підпорядковані контролю за поточним станом ліквідності й уникнення її дефіциту.

7. Оцінка заходів з реструктуризації платіжних і розрахункових систем нових країн-членів ЄС дозволяє зробити висновок, що в ході підготовки до вступу в інфраструктуру ЄС усі десять нових країн-членів запровадили або вдосконалили існуючі системи RTGS таким чином, що вони вже здатні забезпечити виконання платежів за допомогою системи ТАРГЕТ, сприяти інтеграції грошових ринків у розширеному ЄС і служити цілям грошово-кредитної політики ЄЦБ. Щодо забезпечення внутрішньоденної ліквідності в платіжних системах цих країн, то в цілому за останні роки запроваджено всі основні механізми керування ліквідними коштами, включаючи й такі з них, як надання забезпеченого внутрішньоденного кредиту центральними банками та механізми управління чергами.

8. Незважаючи на те, що в структурі вітчизняних систем міжбанківських розрахунків Система електронних міжбанківських переказів НБУ (СЕМП) займає ключове місце й є досить ефективною, існування певного часу у проходженні платежу, невідповідність між списанням і зарахуванням, відволікання коштів у незавершені розрахунки становлять її основні недоліки.

9. В Україні технологічний рівень розрахункової системи НБУ не дозволяє якісно використовувати більшість із засобів підтримки внутрішньоденної ліквідності. Доступ до джерел поповнення ліквідності (наприклад, такого важливого з них, як овердрафт рахунку центрального банку) закритий, а механізми її перерозподілу, зокрема, на ринку міжбанківських кредитів, без активного втручання НБУ часто виявляються неефективними.

Як можливу альтернативу міжбанківському кредитному ринку в умовах гострої потреби у ліквідних засобах вбачається доцільним створення механізму надання внутрішньоденних кредитів (овердрафтів) центральним банком під забезпечення цінними паперами.

10. Потреба у створенні загальної системи транскордонних розрахунків у рамках СНД, або навіть ЄЕП, не набула для України тієї ваги, як для деяких інших країн ЄЕП. Тому в стратегічному плані, на думку автора, більш важливою є перебудова власної платіжної системи відповідно до міжнародних стандартів і стандартів ЄС, а відтак на цьому й слід сконцентрувати зусилля. Але це зовсім не повинно заперечувати подальше співробітництво і взаємодію центральних банків ЄЕП та СНД у сфері розрахунків, що сприятиме розвитку і укріпленню взаємної торгівлі в рамках цих угруповань.

Література

Плахіна А.М. Досягнення та проблеми функціонування системи міжбанківських розрахунків TARGET в ЄС // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. - № 1(5). - К.: УАЗТ, 2001. - С. 365 - 370.

Плахіна А.М. Основні домінанти та протиріччя функціонування сучасної платіжної системи // Збірник праць вчених. Вип. 36. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - С. 163 - 169.

Дудченко М.А. Плахіна А.М. Система ТАRGET як фактор прискорення мобільності інвестицій в ЄС // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту. Спеціальний випуск”/ Наук. ред. І.К.Бондар. - №17. Ч.І. - К., 2002. - С. 78 - 82.

Плахіна А.М. Основні сучасні тенденції у сфері міжнародних розрахунків // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - № 38. Ч. І. - К.:КНЕУ, 2002. - С. 140 - 142.

Плахіна А.М. Системний ризик в платіжних та розрахункових системах // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць Науково-дослідного економічного інституту. Спеціальний випуск до № 7-8 “Інвестиції ХХІ століття: соціальні орієнтири”/ Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2003. - С. 240 - 246.

Плахіна А.М. Грошово-кредитна політика Європейського центрального банку // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - № 46. Ч. ІІ. - К.:КНЕУ, 2004. - С. 103 - 108.

Размещено на Allbest.ru