Механізм інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується глобалізацією, що сприяє інтенсивному розширенню та ускладненню взаємозв'язків і взаємозалежностей економічних суб'єктів завдяки підвищенню міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва. У зв'язку з цим протиріччя між наявністю власних ресурсів і потребами в них, вичерпаність запасів паливно-енергетичних ресурсів і зростання масштабів екологічних проблем, пов'язаних з їх видобутком, транспортуванням, переробкою і споживанням, визначають тенденції загострення проблем енергоспоживання і забезпечення життєдіяльності населення кожної окремої країни. Вугілля - єдиний природний вид палива, геологічних запасів якого в Україні достатньо для задоволення потреб теплової електроенергетики, а також сировинного забезпечення чорної металургії, інших галузей протягом століть. Тому саме з вуглевидобуванням пов'язується зростаюча взаємозалежність національних ринків, укладання міждержавних угод, послідовне усунення бар'єрів для міжнародної торгівлі, збільшення швидкості технологічного прогресу.

Виходячи з діалектики системоутворення, реалізація потенційної можливості сталого розвитку господарської системи вимагає, як відомо, наявності в системі надлишковості енергетичних ресурсів і технологічних інновацій. При цьому на перший план висуваються задачі уточнення умов динамізму техніко-технологічного розвитку виробництва, дослідження внутрішнього механізму розвитку продуктивних сил в умовах глобалізації, закономірностей організації і функціонування диверсифікованих структур, процесів їх самоорганізації, визначення основ підвищення енергетичної безпеки України.

Однак, незважаючи на численність теоретичних досліджень стосовно розробки принципів інтеграції вугільної галузі в процес інтернаціоналізації світової економіки, залишається недостатньо вивченою проблема забезпечення інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок за рахунок використання власного науково-технічного потенціалу, інтенсивного обміну науково-технічними досягненнями для реалізації переваг, які отримує країна в результаті участі в міжнародних економічних відносинах.

У зв'язку з цим дисертаційну роботу присвячено актуальним підходам щодо розробки механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок на основі реалізації її конкурентних переваг та розширення ринків збуту науково-технічної продукції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок на основі реалізації її конкурентних переваг та розширення ринків збуту науково-технічної продукції.

Досягнення поставленої мети здійснювалося через постановку і вирішення наступних задач:

- розкрити економічну природу процесу інтеграції вугільної галузі України до світового енергетичного ринку;

- визначити детермінанти, що формують конкурентні переваги вугільної галузі в умовах інтернаціоналізації світової економіки;

- обґрунтувати необхідність розробки структурно-інноваційної моделі економічного зростання у вугільній галузі на основі механізму інтеграції України у світовий енергетичний ринок;

- проаналізувати стан і проблеми розвитку вугільної галузі України та здійснити оцінку інвестиційної активності вугільної галузі в умовах глобалізації економіки;

- оцінити рівень і динаміку інтернаціоналізаційних процесів у вугільній промисловості і ступінь реалізації в цьому процесі конкурентних переваг вугільної галузі України;

- розробити методичні підходи до обґрунтування ефективності організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вугільної галузі в контексті міжнародних інтеграційних процесів;

- дослідити формування механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок.

1. Теоретико-методологічні основи дослідження інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок

Здійснено теоретичні дослідження інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок, розглянуто методологічні засади конкурентоспроможності вугільної галузі, визначено умови формування механізму інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок.

Дослідження показало, що в економічній літературі існує багато поглядів на розуміння поняття процесу інтеграції. При розгляді численних визначень, на думку автора, уваги заслуговує таке розуміння вихідного значення поняття “інтеграція”. Інтеграція є сучасною формою інтернаціоналізації господарського життя, яка представляє собою процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, або узгоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів і держав для більш ефективного використання і задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Об'єктивною економічною основою інтеграції є високий ступінь розвитку інтернаціоналізації господарського життя, зокрема, продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних, виробничих відносин і господарського механізму. Інтернаціоналізація продуктивних сил зумовлена насамперед процесом переростання продуктивними силами кожної з інтегруючих країн своїх національних меж. Базисні аспекти інтернаціоналізації господарського механізму в єдності з інтернаціоналізацією суспільного способу виробництва формують цілісну інтернаціональну економічну систему. Конкретніше процеси економічної інтеграції виявляються у зближенні й поступовому об'єднанні процесу відтворення у кредитно-фінансовій, валютній, торговій сферах, в окремих галузях народного господарства тощо.

Основними тенденціями розвитку світової енергетики на рубежі століть є глобалізація енергетичного ринку, створення єдиного енергетичного простору, зростання взаємопроникнення енергетичних структур регіонів та країн. Одночасно відбувається процес переростання регіональних ТНК у глобальні, які здійснюють оптимізацію відтворювальних процесів на основі становлення глобально-інформаційного укладу в паливно-енергетичному комплексі. Все це об'єктивно сприяє консолідації зусиль учасників світового енергетичного процесу для забезпечення стійкого, надійного енергопостачання країн і регіонів в умовах нестабільності світових цін на енергетичні ресурси.

Дослідження виявило, що вугільна галузь у кожній країні має свої особливості, обумовлені рівнем соціально-економічного розвитку країни і забезпеченістю енергоресурсами, політикою енерговиробництва і споживання, формами власності, методами державного впливу, рівнем інтеграції з підприємствами суміжних галузей-споживачів вугільної продукції, ступенем участі іноземного капіталу у вугільній промисловості.

Адаптація декількох великих вуглевидобувних країн до змін у світовому господарстві в умовах, коли кожна з них стає центром економічного тяжіння для ближнього оточення, породжує дві взаємозалежні тенденції: подальше поширення і поглиблення економічної глобалізації поряд з поширенням існуючих суб- і регіональних економічних об'єднань і створенням нових. Тобто сфера економічної діяльності вуглевидобувних країн представлена як універсальними глобальними процесами, так і окремими, що відбуваються в рамках окремих держав і їх економічних угруповань. У зв'язку з цим виникає потреба в побудові механізмів узгодження інтересів різнорівневих учасників процесу інтернаціоналізації продуктивних сил з метою досягнення результату, оптимального з позицій національної економіки.

Структурна перебудова світового господарства, яка припускає зниження питомої ваги енергоємних галузей, спрямована на впровадження енергозберігаючих технологій. Результативність цих структурних зрушень багато в чому визначається конкурентоспроможністю вугільної галузі на внутрішньому і зовнішньому ринках, обґрунтуванням доцільності і рівнів видобутку власного вугілля в розрізі основних напрямків його використання на світовому енергетичному ринку.

Це узгоджується з механізмами, що ведуть до утворення кластерів. У цьому випадку інновації - продукт діяльності декількох фірм чи дослідницьких інститутів - поширюються у загальному регіональному економічному просторі. Крім цього, розмаїття різних джерел технологічних знань і зв'язків полегшує комбінацію факторів виробництва, поглиблюючи тим самим міжнародний технологічний поділ праці і примножуючи інтеграційні зв'язки у ланцюзі “вугілля-електроенергія-кокс-метал-машинобудування-інновації”.

Таким чином, об'єднання в кластер являє собою не спонтанну концентрацію різноманітних технологічних винаходів, а визначену систему поширення нових знань і технологій. При цьому найважливішою умовою ефективної трансформації винаходів в інновації є формування мережі стійких зв'язків між всіма учасниками кластера.

Проведений аналіз дозволив виділити умови формування механізму інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок: досягнення довгострокових конкурентних переваг, розвиток системи управління якістю, прагнення до диверсифікації, зростання нематеріальних активів в потенціалі вугільної галузі, економія на масштабах діяльності, синергетичний ефект, розвиток інтегрованих систем.

Існує декілька підходів до визначення поняття “механізм інтеграції”. Враховуючи всі позитивні моменти існуючих в економічній літературі точок зору та концепцій, автором встановлено, що категорія “механізм інтеграції” повинна втілювати такі основні складові: цілі суб'єктів інтеграції, фінансово-економічні важелі, функціональні підсистеми, підсистеми забезпечення. До цілей інтеграції відносяться: забезпечення стійкого фінансового стану вугільної галузі, проведення інвестиційної та інноваційної діяльності, забезпечення конкурентоспроможності вугільної галузі, виконання заходів щодо охорони довкілля. Фінансово-економічними важелями є: прибуток, ціни, податки, митні тарифи, рента, амортизаційні відрахування галузі, кредити, цінні папери, пільги і санкції, оплата праці. Підсистемами забезпечення виступають: система міжнародних та внутрішніх фінансово-економічних відносин, нормативне забезпечення, цільові програми, інформаційне забезпечення, специфікація прав власності управління. Планування, інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, облік, аналіз та прогнозування є функціональними підсистемами.

Автор виділяє наступні етапи механізму інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок:

- врахування інтересів країни у відносинах з усіма країнами-учасницями відповідних угод;

- багатосторонні механізми узгодження інтересів країни в різних секторах економіки, мінімізація негативного впливу транснаціонального капіталу, впровадження законодавчої системи регламентації корпоративних прав;

- визначення цілей інтеграції вуглевидобувних країн;

- координація цілей, спрямування їх у єдине русло (урівноваження торгових обмежень країн-партнерів, оцінка динаміки рівня виробничих потужностей, обґрунтування пріоритетних напрямків технологічного розвитку вугільної галузі);

- структуризація цілей через виявлення зв'язків між ними і засобами їх досягнення;

- коригування цілей з урахуванням змін (митні податки, кількісні обмеження, ліцензування, рівень капіталізації);

- розробка прогнозів та визначення пріоритетних напрямків технічного прогресу у вугільній галузі;

- захист інтелектуальної власності;

- кардинальне підвищення комерційної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств вугільної галузі з урахуванням горизонтальних і вертикальних зв'язків;

- раціональне використання енергетичних ресурсів;

- науково-технічна модернізація вугільних підприємств, використання синергетичного ефекту, економія на масштабах;

- економічна стабільність вуглевидобувних підприємств, пошук напрямків диверсифікації, посилення захисту навколишнього середовища.

Таким чином, формування механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок вимагає застосування фінансових, економічних, правових методів, способів, інструментів та важелів, за допомогою яких здійснюється регулювання процесу інтеграції вугільної галузі України з метою реалізації конкурентних переваг галузі.

2. Комплексна оцінка інтеграційного потенціалу вугільної галузі України

Надано оцінку технічного і технологічного рівнів вугільної галузі як головних чинників її конкурентоспроможності, здійснено аналіз організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вугільної галузі, розглянуто стан інноваційного розвитку вугільної галузі в контексті включення України до міжнародних інтеграційних процесів.

Інтеграція вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок передбачає дослідження процесів на зазначеному ринку. Аналіз світового ринку вугілля показав, що частка твердого палива в ресурсах мінерального палива світу перевищує 70%. У структурі світових запасів органічного палива на вугілля приходиться 67%, нафту - 18% і на природний газ - 15%, а в Україні ці показники складають відповідно 95%, 4,2% і 2,6 %. За прогнозами, в новому столітті питома вага вугілля в балансі енергоспоживання буде зростати.

Загальні геологічні ресурси вугілля оцінюються в 14-16 трлн. т - майже в 15 разів більше розвіданих. Балансові запаси вугілля категорії А+В+С1 у провідних вуглевидобувних країнах і категорій А+В+С1+С2 і відсотки від світових запасів наведені в таблиці 1. Загальні ресурси вугілля в Україні досягають 120 млрд. т, розвідані балансові запаси - 45,8 млрд. т, з яких енергетичні - 32,1 млрд. т. На діючих шахтах балансові запаси вугілля складають 9,5 млрд. т, у тому числі енергетичні - 5,5 млрд. т (58 %).

Практично весь обсяг видобутку вугілля забезпечують 23 країни (із майже 60, де ведеться розробка). Лідерами є: Китай (1236 млн. т), США (1007 млн. т), ПАР (223 млн. т), Австралія (283 млн. т), Росія (225 млн. т), Польща (178 млн. т) і Канада (75 млн. т). У прогнозований період намічується зростання споживання вугілля до 4230 млн. т. При цьому, відповідно до новітніх оцінок Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Євросоюзу та Управління енергетичної інформації Федерального департаменту енергетики США, в 2004 - 2011 роках середньорічні темпи можуть скласти 1,9%, а в 2011 - 2020 роках - 1,35%. У країнах, що розвиваються, вони будуть майже в два рази вищими за середньосвітові - 3,6% і 2,75% відповідно (у Китаї 2,2% і 4,25 %). У промислово розвинутих країнах споживання вугілля буде збільшуватися помірними темпами - приблизно 0,7% і 0,15%. Лише в США ці показники будуть більш високими - 1,65 % у рік у 2004-2010 роках і 0,45% - у 2011-2020 роках.

Таблиця 1. Балансові запаси вугілля у країнах світу на початку ХХІ століття

Інтеграційний потенціал вугільної галузі визначається рівнем використання сучасної очисної і прохідницької техніки, умовами видобутку, станом шахтного фонду, впровадженням енергозберігаючих технологій, збільшенням глибини збагачення вугілля, спроможністю до диверсифікації виробництва. Промислово-виробничі фонди вуглевидобувних підприємств зношені в середньому на 65%. Однією з головних причин такого становища є відсутність необхідних обсягів державної підтримки розвитку галузі, що позбавляє можливості обновляти і модернізувати шахтний фонд, критичний стан якого обумовлює незадовільну роботу і зниження виробничого потенціалу. Як наслідок, за останні роки спостерігається зменшення видобутку вітчизняного вугілля з 164,8 млн. т у 1990 р. до 80,2 млн. т у 2003 р.

В результаті утворився сталий дефіцит вітчизняного вугілля, який задовольняється імпортом з Росії, Польщі та Казахстану. Недостатні обсяги видобутку енергетичного вугілля в Україні зумовили не лише зростання споживання газу для виробництва електричної енергії, але й постачання на електростанції коксівного вугілля.

Нерозвинутим є ринок вугілля, який працює на основі прямих договірних відносин між його виробниками або постачальниками та споживачами. Відповідні договори укладаються переважно на короткострокову перспективу. Не існує прозорого механізму встановлення цін на вугільну продукцію. При цьому витрати на виробництво вугілля постійно перевищують його ціну, що призводить до збитковості виробництва.

Залишається низькою продуктивність праці з видобування вугілля в Україні. Нині вона є нижчою порівняно з Росією у 4 рази, Німеччиною - у 7, Великобританією - у 12, США - у 30 разів.

Переважна більшість (понад 90%) вітчизняних вуглевидобувних підприємств є збитковими й потребують систематичної значної фінансової підтримки, щорічний обсяг якої, за розрахунками, має становити щонайменше 4-5 млрд. грн. Підприємства галузі мають величезну кредиторську заборгованість, яка майже втричі перевищує дебіторську. Через низький рівень заробітної плати та її несвоєчасну виплату зростає дефіцит кадрів. Понад третина працівників - пенсіонери.

У зв'язку з цим при побудові технологічної стратегії та її співвіднесенні з інтеграційними цілями важливо враховувати довгостроковий характер впливу технологій на економічне зростання і фінансову стабільність вугільної галузі.

Результати дослідження виявили, що для з'ясування нинішнього стану фундаментальних, прикладних досліджень, НДДКР у вугільній галузі необхідна оцінка: динаміки витрат на проведення кожної стадії інноваційного процесу; зміни чисельності зайнятих, числа патентів, конкурентоспроможності результатів інноваційної діяльності на кожній стадії технологічного циклу.

Основним вектором змін повинні стати пріоритети міжнародного стратегічного партнерства. Важливо створити не стільки окремі конкурентоспроможні галузі, скільки динамічно розвинуту систему міжнародних інноваційних кластерів в енергетичній сфері.

3. Формування механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок

Теоретичні висновки першого розділу і отримані результати другого розділу знаходять своє логічне завершення у вигляді рекомендацій та конкретних заходів щодо створення механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок.

Вирішення проблеми інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок повинно відбуватись в рамках стратегічного партнерства. При розробці моделі стратегічного партнерства визначаються сировинні пріоритети, що враховують необхідність створення державних стратегічних резервів, які забезпечують економічну і оборонну безпеку країни, збереження і зміцнення геополітичної ролі держави, а також мету і основні завдання по відтворенню і використанню мінерально-сировинної бази, прогнозовані фізичні обсяги робіт, необхідні обсяги фінансових коштів і їх можливі джерела на весь термін реалізації програми.

Виконання зазначених умов передбачає врахування факторів, головними з яких є: ступінь дефіцитності видів мінеральної сировини в даний час і в прогнозованому майбутньому в масштабах країни, регіонів і світового господарства; роль конкретного виду мінеральної сировини в забезпеченні економічної і оборонної безпеки країни; рівень забезпечення запасами і ресурсним потенціалом необхідних об'єктів з урахуванням технологічних можливостей видобутку і переробки мінеральної сировини в різних гірничо-геологічних умовах; стан світового ринку вугілля, рівень кон'юнктури, можливість реалізації експортно-імпортної політики; соціально-економічні фактори в регіонах з переважно мінерально-сировинним профілем економіки; першочергова підготовка джерел мінеральної сировини з урахуванням розміщення споживаючих виробництв, ступеня завантаження виробничих потужностей, демографічних і екологічних факторів; випереджальний розвиток регіональних геологічних досліджень, перспективних фундаментальних наукових досліджень техніко-технологічних розробок з метою забезпечення відтворення і використання матеріально-сировинної бази на довгу перспективу.

Автор пропонує здійснювати оцінку мінеральної сировини в надрах через світову ціну кінцевого продукту, що враховує економічні, соціальні, екологічні складові інноваційно-інвестиційної діяльності вуглевидобувних підприємств.

Вартісна оцінка ресурсів надр повинна враховувати інноваційні витрати:

В=,

де Цi, - світова ціна i-х корисних копалин; МЗi - розвідані і попередньо оцінені i-ті корисні копалини; п - кількість корисних копалин на оцінюваній території; МПi - прогнозовані ресурси i-х корисних копалин; Цit - прогнозована ціна; 0.1-0.15 - коефіцієнт вірогідності прогнозованих ресурсів КU - коефіцієнт вилучення корисної копалини; Т - період підготовки запасів до освоєння; Ui, - потреба в інвестиціях для підготовки освоєння запасів мінеральної сировини.

U=Вз+Звpp+Зnв+Зохор+Зоф,+ Зі,

де Вз - вартість земельної нерухомості; Згpp -- витрати на геологорозвідувальні роботи; Зnв - витрати на підготовку виробництва; Зохор - витрати на природоохоронні заходи; Зоф - витрати на розвиток інфраструктури; Зі - витрати на інновації.

Розрахунки дадуть оцінку вартості мінеральних ресурсів як основної складової національного багатства країни з урахуванням розвитку інтелектуалізації виробництва і використання конкурентних переваг у міжнародному технологічному поділі праці.

Необхідно відзначити, що низька інноваційна сприйнятливість багато в чому обумовлена недостатнім розвитком ринку інноваційної діяльності. Невисокий попит на принципово нові продукти і технології певною мірою пояснюється, з одного боку, розвитком старих технологічних укладів, з іншого боку - відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх стимулів для проведення кардинальної технологічної перебудови. Концептуальною основою забезпечення стабільності функціонування вугільних підприємств в умовах міжнародної інтеграції повинна бути науково обґрунтована інноваційна стратегія. Інноваційна стратегія охоплює весь відтворювальний цикл - від досліджень, виробництва, збуту і до використання. Вона визначає темп підвищення технологічного рівня і пов'язаних з ним витрат інтелектуальної праці.

Державна підтримка інноваційної діяльності повинна включати створення пільгових умов її фінансування, кредитування, надання податкових, амортизаційних пільг, а також створення організаційних умов і механізмів для її здійснення, роль яких виконують Національні наукові фонди, Центри передачі технологій та інших організаційних форм технопаркових структур “вугілля-електроенергія-кокс-метал-машинобудування-інновації”.

Особлива увага повинна приділятися значному збільшенню державних і недержавних інвестицій у сферу новітніх інформаційних технологій, що визначають рівень міжнародної конкурентоспроможності.

Як показали дослідження, механізм інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок повинен забезпечувати можливості переливу капіталу у вугільну галузь України, нарощування промислового компонента експортованого вугілля за допомогою розширення масштабів і поглибленої переробки сировини, сприяння формуванню і розвитку загальнонаціонального ринку вугілля.

Висновки

конкурентний вугільний інвестиційний інтернаціоналізація

В результаті проведеного дослідження здійснено вирішення важливої наукової задачі теоретичного узагальнення та обґрунтування напрямів і пріоритетів інтеграції вугільної галузі у світовий енергетичний ринок, розроблено механізм інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок. Висновки, які можна зробити на основі проведеного дослідження, полягають у наступному:

1. Інтеграція є сучасною формою інтернаціоналізації господарського життя, яка представляє собою процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, або узгоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів і держав для більш ефективного використання і задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах;

2. Виявлено, що ступінь інтегрованості вугільної галузі національного господарства до світового енергетичного ринку визначає перспективи економічного розвитку кожної окремої країни. Сприяють цьому досягнення довгострокових конкурентних переваг вугільної галузі на світовому енергетичному ринку, розвиток системи управління якістю, прагнення до диверсифікації, зростання нематеріальних активів в потенціалі вугільної галузі, розвиток інтегрованих систем, економія на масштабах діяльності та синергетичний ефект. Необхідною є розробка і впровадження фінансово-економічних, правових методів, форм, інструментів та важелів, за допомогою яких буде здійснюватися формування механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок.

3. До напрямів підвищення конкурентоспроможності вугільної галузі України на світовому енергетичному ринку відносяться: збільшення глибини збагачення вугілля, поліпшення стану, умов і безпеки праці на підприємствах вугільної галузі, впровадження енергозберігаючих технологій, диверсифікація виробництва, кооперація, партнерство, інтеграція та формування ефективної інфраструктури енергетичних ринків.

4. Специфіка інвестиційного процесу в ресурсовидобувних і ресурсооброблювальних галузях світової економіки в умовах її циклічного розвитку полягає в асиметрії рівня інтеграції цих галузей у світовий економічний простір, наслідком чого є деформація економічного простору.

5. До передумов інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок належать: спільність економічних, соціальних, екологічних проблем країн в області розвитку, фінансування, регулювання енергетичної співпраці; вирішення завдань торгової політики; використання переваг економії масштабу, які забезпечать систематизацію використання важелів державного регулювання відносно синхронізації процесу інтеграції ресурсовидобувних і ресурсооброблювальних галузей економіки України до системи світогосподарських зв'язків.

6. Удосконалено концептуальні засади реструктуризації вугільної промисловості в контексті міжнародного стратегічного партнерства з урахуванням реалізації переваг України в міжнародному технологічному поділі праці через активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності вуглевидобувних країн, підвищення ролі державного регулювання відтворення і використання мінерально-сировинних ресурсів та довгострокового планування і прогнозування ефективності інноваційного співробітництва вуглевидобувних країн на основі міжнародної інтеграції.

7. Використання запропонованої автором методики дослідження ефективності інноваційної співпраці у вугільній галузі на основі міжнародної інтеграції дозволяє здійснити вартісну оцінку ресурсів надр, що враховує економічні, соціальні, екологічні складові інноваційно-інвестиційної діяльності вуглевидобувних підприємств.

8. Розроблено механізм інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок, до якого входять такі основні складові: цілі суб'єктів інтеграції, фінансово-економічні важелі, функціональні підсистеми, підсистеми забезпечення.

10. Створення механізму інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок є передумовою інтеграції. Вирішення проблеми інтеграції вугільної галузі України у світовий енергетичний ринок повинно відбуватися в рамках стратегічного партнерства.

Література

1. Родина О.Г. Алгоритм инвестиционной активности угольной отрасли в условиях глобализации топливно-энергетического комплекса // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2004. - С.366-368 (0,4 д.а.).

2. Родина О.Г. Оценка интеграционного потенциала угольной отрасли в аспекте устойчивого экономического развития // Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. Выпуск 69. - Донецк, ДонНТУ, 2004. - С. 96-100 (0,5 д.а.).

3. Родина О.Г. Развитие интеграционных процессов в угольной отрасли Украины // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 201-203 (0,4 д.а.).

4. Родина О.Г. Формирование инновационной мотивации труда в угольной отрасли Украины // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки. Збірник наукових праць. Вип. 6. Львів, 2003. - С.50-58 (0,6 д.а.).

5. Родина О.Г., Цыбулько Т.Л. Ресурсно-экологическая составляющая научно-технического сотрудничества Украины с ЕС // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Збірник наукових праць. - Луганськ, 2002, № 7. - С. 236-243 (0,5 д.а. / 0,25 д.а.).

Размещено на Allbest.ru