Ринкова економіка, розвиваючись, активізувала мобільність капіталу. При переході до відкритої економіки циркуляція капіталу долає національні кордони і виходить на світову арену.

Експансія капіталу спричинена економічним розвитком суспільства, виробництво якого переросло національні кордони. Вивезення капіталу стало потужним стимулом подальшого розвитку ринкових відносин. Іноземне інвестування виконує місію інтернаціоналізації господарського життя. Процес іноземного інвестування може здійснюватись за певних передумов: наявність вільних капіталів; їх мобільність; умови розміщення капіталу за кордоном мають бути кращими, ніж у власній країні.

На основі дослідження теорій міжнародної економіки запропоновано класифікацію іноземних інвестицій:

за сферами прикладання - спрямовані в матеріальну і нематеріальну сфери;

за роллю в капіталоутворенні - реальні і фінансові інвестиції;

за ступенем ліквідності - високоліквідні і низьколіквідні;

за формами власності інвесторів - приватні (недержавні, включаючи акціонерні товариства), державні (включаючи муніципальні), іноземні, спільні;

за джерелами інвестування - власні, запозичені (кредити банків і інших установ), змішані;

по відношенню до характеру використання ресурсів - екстенсивні, інтенсивні.

Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах зростання добробуту населення.

На основі галузевого показника зростання пропонується розраховувати коефіцієнт якості економічного зростання за формулою (1):

(1)

Де Кk - коефіцієнт якості економічного зростання;

Qі - галузевий обсяг виробництва;

K di - галузевий показник зростання (і-ї галузі).

Використання даного показника дозволило поділити галузі на дві основні групи: галузі, що негативно впливають на якісне зростання ВВП (сільське господарство, мисливство, рибальство, лісоводство, видобувна промисловість); галузі, що позитивно впливають на якісне зростання ВВП (промисловість, енергетика, будівництво торгівля і ресторани, транспорт і зв'язок, фінансові і банківські послуги інші послуги), а також визначити нелінійний характер скорочення аграрної складової формування валового внутрішнього продукту в країнах на користь частки сфери послуг по мірі розвитку промисловості і зростання обсягів ВВП на душу населення.

Дослідження ролі іноземних інвестицій для економік країн, що розвиваються, дозволило розробити методику розрахунку показника чистого дисконтованого доходу держави від здійснення інвестиційного проекту (NPVS):

 (2)

Фундаментальні економічні сили, що визначають зростання ПІІ, значною мірою залишаються незмінними. Інтенсивна конкуренція продовжує спонукати ТНК здійснювати інвестиції в нові ринки і шукати доступ до дешевих ресурсів і факторів виробництва. Політика урядів стає більш відкритою і передбачає все більшу кількість стимулів і адресних стратегій заохочення інвестицій, а також участь у все більшій кількості інвестиційних і торгових угод: із 248 змін, внесених до систем правового регулювання в 70 країнах, 236 були спрямовані на полегшення ПІІ. Одним із приймаючих регіонів, де лібералізація відбувається найбільш швидко, є Азія.

На розвинуті країни припадає дві третини світового сумарного обсягу ПІІ - і за власністю, і за місцем розміщення. Найбільшими власниками вивезених ПІІ стали компанії ЄС - близько 4,4 трлн. дол. в 2004 р., що більше ніж вдвічі перевищує відповідний показник США. В країнах, що розвиваються, в 2004 р. сумарний обсяг вивезених ПІІ дорівнював майже одній третині їх ВВП проти 13% у 1980 р. Вивезення ПІІ з країн, що розвиваються, зросло ще сильніше - з 3% ВВП в 1980 р. до 14% у 2004 р.

Як свідчать результати проведеного дослідження, прямим іноземним інвестиціям на сучасному етапі розвитку економіки притаманні такі основні тенденції:

- скорочується приплив капіталу до країн, що розвиваються, і збільшується взаємне інвестування всередині групи розвинених країн;

- посилюється інвестиційна привабливість країн, які орієнтуються на експортний розвиток своєї економіки;

- відбувається розподіл окремих регіонів світу на сфери впливу з боку ТНК розвинених країн.

В роботі здійснено групування країн на основі використання інтегрального індексу індустріальної розвиненості територіальних утворень: 1 група - Бразилія, Іран, Ірак, Йорданія, Ліван, Лівія, Малайзія, Мексика, Польща, Росія, Саудівська Аравія, ПАР, Туреччина; 2 група - Австралія, Австрія, Бельгія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Гонконг, Італія, Японія, Нідерланди, Сінгапур, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США; 3 група - Чехія, Греція, Ізраїль, Південна Корея, Кувейт, Нова Зеландія, Португалія, Іспанія, ОАЕ; 4 група - Китай, Єгипет, Гвінея, Гаїті, Індія, Індонезія, Північна Корея, Мавританія, Мозамбік, Сірія, Україна; 5 група - Афганістан, Камбоджа, ЦАР, Чад, Ефіопія, Ліберія, Непал, Руанда, Сомалі, Судан, Танзанія, Уганда. Здійснене групування дозволило надати рекомендації щодо розробки стратегії інвестиційного співробітництва з кожним угрупованням.

У третьому розділі «Удосконалення інвестиційної діяльності в країнах, що розвиваються» розглянуто напрямки державного стимулювання розвитку інвестиційного клімату Йорданії як країни, що розвивається; надано пропозиції щодо підвищення якості економічного зростання держав з перехідною економікою на прикладі Йорданії, пропозиції щодо інвестиційного партнерства держав на прикладі Йорданії й України.

Королівство Йорданія характеризується політичною і економічною стабільністю, надійністю банківського сектору, провідним становищем держави в регіоні за показниками приватизації основних галузей, наявністю вільної економічної зони, має сприятливий інвестиційний клімат, крупний морський порт Акаба, розвинуте авіа- і автотранспортне сполучення. За ступенем економічної свободи Королівство Йорданія наближається до умов Південної Кореї, займаючи 51 місце зі 155 можливих.

Економіка Йорданії орієнтована на ринкові відносини з переважанням приватної власності (виключенням є тільки видобувні галузі промисловості). Наявність різних галузей промисловості створює передумови для успішної діяльності змішаних підприємств із виробництва продукції, орієнтованої на місцеві, регіональні і міжнародні ринки. Як дозволили встановити проведені дослідження, це є основою економічного зростання навіть за несприятливих регіональних і міжнародних умов.

Проведене дослідження, з урахуванням переваг географічного і геополітичного розташування Йорданії, дозволяє стверджувати, що ідеальною є модель розвитку регіону як йордано-палестинсько-ізраільського трикутника, подібного країнам Бенілюксу.

Для підвищення інвестиційної привабливості країн, що розвивається, необхідним є формування нової якості економічного зростання, для чого необхідним є зв'язок із здійсненням глобальних перетворень, проведення ринкових реформ, покликаних стимулювати ділову активність в суспільстві, спрямованість останньої на зростання задоволеності споживачів і розвиток творчої ініціативи як підприємців, так і найманих працівників. Залучення інвестицій розглядається як інструмент розвитку народного господарства, забезпечення створення нових робочих місць, розвитку людських ресурсів, необхідних для здійснення економічних реформ. При цьому залучення наднаціональних капіталів через можливості транснаціональних компаній дозволить перенести розробку продукції високого технологічного рівня із сугубо наукової сфери в область реального бізнесу.

Використання коефіцієнтів якості економічного зростання країн дозволило визначити пріоритетні напрямки інвестиційного співробітництва між Україною і Йорданією: в енергетичній сфері і металургійній промисловості.

Формами державного регулювання інвестиційної діяльності в країнах, що розвиваються, мають стати:

державна підтримка на тимчасовій основі нових і найновіших галузей, особливо наукомістких, до освоєння цими галузями рентабельного масового виробництва принципово нової продукції;

удосконалення кредитно-грошової політики, забезпечення стабільності курсу національної валюти по відношенню до провідних вільно конвертованих валют;

податкові пільги, зокрема у вільних економічних зонах, на реінвестований прибуток, надання права на прискорену амортизацію (на суму амортизації зменшується оподаткований прибуток).

Висновки

В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення міжнародної інвестиційної діяльності країн, що розвиваються.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. Іноземне інвестування виконує місію інтернаціоналізації господарського життя. Процес іноземного інвестування може здійснюватись за певних передумов: наявність вільних капіталів; їх мобільність; умови розміщення капіталу за кордоном мають бути кращими, ніж у власній країні.

2. На основі дослідження теоретичних основ міжнародної економічної діяльності запропоновано класифікацію іноземних інвестицій: за сферами прикладання, за роллю в капіталоутворенні, за ступенем ліквідності, за формами власності інвесторів, за джерелами інвестування, по відношенню до характерів використання ресурсів.

3. Встановлено, що фундаментальні економічні сили, що визначають зростання ПІІ, значною мірою залишаються незмінними: інтенсивна конкуренція продовжує спонукати ТНК здійснювати інвестиції в нові ринки і шукати доступ до дешевих ресурсів і факторів виробництва. Політика урядів стає більш відкритою і передбачає все більшу кількість стимулів і адресних стратегій заохочення інвестицій, а також участь у все більшій кількості інвестиційних і торгових угод.

4. Світові тенденції іноземного інвестування зазнали певних змін. Потоки інвестицій в оброблювальну промисловість і сферу послуг скоротились, тоді як в первинний сектор - зросли. Вкладення ПІІ в акціонерний капітал і внутрішньокорпоративні займи зменшились сильніше, ніж доходи, що реінвестуються. Приплив інвестицій в приймаючі країни шляхом злиттів і поглинань пережив більш глибоке падіння, ніж ввезення інвестицій через нові проекти.

5. Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах зростання добробуту населення. Із використанням коефіцієнта якості економічного зростання, який дозволив поділити галузі на дві основні групи: галузі, що негативно впливають на якісне зростання ВВП і галузі, що позитивно впливають на якісне зростання ВВП, визначено нелінійний характер скорочення аграрної складової формування валового внутрішнього продукту в країнах на користь частки сфери послуг по мірі розвитку промисловості і зростання обсягів ВВП на душу населення.

6. Дослідження ролі іноземних інвестицій для економік країн, що розвиваються, дозволило розробити методику розрахунку показника чистого дисконтованого доходу держави від здійснення інвестиційного проекту, використання якої дозволяє визначити ефективність реалізації інвестиційного проекту з точки зору збалансованості доходів і витрат держави як гаранта, інвестора або кредитора.

7. Прямим іноземним інвестиціям на сучасному етапі розвитку економіки притаманні такі основні тенденції: скорочується приплив капіталу до країн, що розвиваються, і збільшується взаємне інвестування всередині групи розвинених країн; посилюється інвестиційна привабливість країн, які орієнтуються на експортний розвиток своєї економіки; відбувається розподіл окремих регіонів світу на сфери впливу з боку ТНК розвинених країн.

8. Для підвищення інвестиційної привабливості країн, що розвиваються, необхідним є формування нової якості економічного зростання, для чого необхідним є зв'язок із здійсненням глобальних перетворень, проведення ринкових реформ, покликаних стимулювати ділову активність в суспільстві, спрямованість останньої на зростання задоволеності споживачів і розвиток творчої ініціативи як підприємців, так і найманих працівників. Роль держави в цій галузі зводиться до двох основних моментів: по-перше, створення необхідних економічних, соціальних і політичних умов для здійснення інвестиційної діяльності, по-друге, спрямування інвестицій в такі сфери, які сприяють прискоренню і підвищенню якості економічного зростання і покращенню структури ВВП.

9. З урахуванням переваг географічного і геополітичного розташування Йорданії, запропоновано модель розвитку регіону як йордано-палестинсько-ізраільського трикутника, визначено пріоритетні напрямки інвестиційного співробітництва між Україною і Йорданією: в енергетичній сфері і металургійній промисловості.