Міжрегіональне транскордонне співробітництво України та Угорщини в умовах розширення європейського союзу (питання методології, методів і практики)

Комплексне дослідження цього кордону в дисертаційній роботі здійснено в контексті виокремлення наступної гіпотези - визначення домінуючим фактором тієї чи іншої функції кордону не є об'єктивною умовою дослідження. Українсько-угорський кордон пройшов складний шлях еволюції від домінування бар'єрної, фільтруючої функції, потім лібералізації режиму його перетину і до набуття ним євроінтеграційного чинника, який з'єднує та забезпечує міжнародну інтеграцію. На думку автора, дихотомія сучасного українсько-угорського кордону полягає у пошуках організації оптимальних взаємовідносин суб'єктів міжнародних відносин та економічних інституцій по обидва боки кордону за умов вступу в дію загальноприйнятих європейських стандартів, які скасовують внутрішні перешкоди перетину на єесівському просторі та підсилюють граничне ущільнення зокрема українсько-угорського кордону, уніфікуючи, тобто ускладнюючи візовим режимом перетин своїх зовнішніх кордонів.

Закарпаття, завдяки особливостям географічного розташування, протягом останніх сторіч відігравало роль своєрідного “ділового мосту” у встановленні зв'язків між Сходом та Заходом і за умов подальшого вдосконалення та технічного переоснащення транспортних комплексів зберігатиме цю роль. Згідно підрахунків експертів, можливий обсяг перевезень через Закарпатську область оцінюється у 52 млн. тонн експортно-імпортних та транзитних вантажів на рік, що є двічі більше, ніж сьогодні.

Основною метою розвитку прикордонної інфраструктури є покращення економічного потенціалу регіону. Це може бути досягнуто наступними шляхами: використовуючи вигідне розташування регіону, розвиток транспортних шляхів та обслуговуючої інфраструктури транзитного руху, а з іншого боку, покращення економічної ситуації в регіоні шляхом розвитку місцевої інфраструктури. Важливими заходами стосовно ефективного підключення України до розвитку V-го транспортного коридору ЄС є розвиток автомобільної магістралі та залізничних сполучень; розвиток інфраструктури вже існуючих пунктів перетину кордону та побудування нових КПП; поступове покращення умов судноплавства по р. Тиса, розвиток портів.

Перспективним напрямом інфраструктурного розвитку прикордонних регіонів України та Угорщини є облаштування зони міжнародних транспортних коридорів. Спираючись на численні документи, автор установив, що основними перспективними напрямками співробітництва в галузі розвитку інфраструктури та вдосконалення нового зовнішнього кордону ЄС є створення необхідних передумов для реалізації проекту по створенню П'ятого транспортного коридору в прикордонних регіонах України та Угорщини (розвиток транспортних шляхів, автомобільної магістралі та залізничних сполучень, відповідно до розвитку V-го транспортного коридору ЄС; розвиток інфраструктури вже існуючих пунктів перетину кордону та побудування нових КПП, розвиток сфери логістичних послуг регіону), скоординований розвиток логістичної зони Кішварда-Загонь-Чоп-Ужгород, створення системи сучасної логістичної діяльності щодо забезпечення високоякісними комплексними логістичними послугами, поступове покращення умов судноплавства на річці Тиса, розбудову річкових портів, створення на базі аеропорту “Мукачево” сучасного центру авіаційних перевезень та міжнародного перевантажувального транспортно-логістичного вузла.

У четвертому розділі “Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії регіональної політики ЄС” досліджено концептуальні підходи вивчення єврорегіональної політики, зроблено характеристику організаційної структури регіональної політики Європейського Союзу, визначені основні складові політики фінансового забезпечення єврорегіональної політики Євросоюзу та її модифікація до сучасних умов розширення та поглиблення євроінтеграційного процесу. Автором виокремлено також і систему фінансування сучасних програм ЄС, згідно реформи Структурних фондів “Порядок денний - 2000” на період 2000-2006 рр. в контексті надання структурної допомоги регіонам згідно трьом цільовим напрямкам.

Аналіз свідчить, що стратегічна важливість регіонального фактору в політиці Європейського Союзу зумовлена цілим комплексом обставин, і була своєрідною реакцією на проблеми регіональних диспропорцій та проблем структурних змін (економічні обставини детермінували формування та активізацію регіональної політики ЄС), а також пов'язана із процесами європейської інтеграції, включно і політикою поступового розширення ЄС.

Методологічно, в ході наукового аналізу, визначені основні механізми регіональної політики ЄС, а також і досвід Євросоюзу стосовно керування ситуацією у регіональній політиці, що можливо використати у вітчизняній практиці. Прагматичною метою формування, розробки та реалізації спільних єврорегіональних стратегій є оптимальне використання принципів, механізмів, критеріїв єврорегіональної політики, які можуть бути успішно адаптовані з використанням специфічних вітчизняних умов розвитку регіонів - як у теоретичній та і у практичній площині. Зокрема, визначення одним з пріоритетів - економічної складової розвитку регіонів, стимулювання приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу; сприяння розробці та реалізації не великомасштабних регіональних проектів, а передача регіонального планування “нижчим” територіально-адміністративним одиницям; посилення інноваційної спроможності регіонів; вироблення нових механізмів стосовно регулювання економіки відсталих територій; втілення в практику, реалізація базових принципів європейської регіональної політики: субсидіарності, децентралізації, партнерства, програмування.

Здійснено аналіз наслідків розвитку регіонів країн, які приєднувались до ЄС протягом 70-90-х років ХХ століття. Доведено, що вибір деякими країнами ЄС (Іспанією, Португалією, Ірландією) стратегії економічного розвитку національної конвергенції з метою досягнення вищих макроекономічних показників на зразок економічно найрозвиненіших країн-членів Європейського Союзу, в кінцевому рахунку не сприяло зменшенню регіональних відмінностей між територіями всередині цих держав, навпаки, посилило регіональний дисбаланс. Регіональна конвергенція Греції за умов фінансового і політичного впливу з боку ЄС, лише частково сприяла зменшенню регіональних відмінностей в державі.

Цілеспрямоване фінансування найбільш економічно слаборозвинутих регіонів здійснювали згідно певної систематизації рівня розвитку проблемних регіонів Європейського Союзу: з рівнем ВВП на душу населення нижче середнього по ЄС, з мінімумом 20% зайнятістю населення в депресивних галузях економіки, з більшою ратою зайнятості населення саме у сільському господарстві ніж в інших регіонах державах-членах ЄС, з високим рівнем безробіття (мінімум 3,5%), а також не менше, ніж на 20% вище середнього по країні, з стійким негативним сальдо міграцій (рис. 2).

Водночас обґрунтовується, що основні напрями реалізації ефективної регіональної політики Європейського Союзу здійснюються поетапно згідно із внутрішніми змінами в ЄС, власне із трансформацією ЄС, станом модифікації її регіональної політики. Пріоритет інтересів саме економічного розвитку, на відміну від колишнього переважання соціальних чинників; стимулювання приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу; сприяння розробці та реалізації не великомасштабних регіональних проектів, а передача регіонального планування “нижчим” територіально-адміністративним одиницям; посилення інноваційної спроможності самих регіонів; вироблення нових механізмів щодо регулювання економіки відсталих територій, периферійних прикордонних територій, як створення умов для розвитку ефективної регіональної політики - це перелік лише основних напрямів стратегії регіональної політики ЄС.

Принципово важливим з методологічної точки зору, є зміна концептуального підходу регіональної політики ЄС стосовно надання більших повноважень та фінансування регіонам, які власне і здійснюють транскордонне співробітництво, позаяк транскордонне співробітництво розглядається як складова частина регіональної політики в цілому.

Аналіз соціоекономічного становища європейських регіонів виявляє основні відмінності між динамічним центром і периферійними регіонами. ВВП на душу населення в 15 найсильніших регіонах ЄС утричі перевищує ВВП у 15 найслабкіших. В умовах розширеного Європейського Союзу, кількість проблемних регіонів збільшилась, отже і співвідношення “бідних” до “багатих” регіонів структурно змінюється. Так, до числа “найбідніших” регіонів відносяться вже нові члени ЄС - регіони Латвії, Угорщини, Польщі, Словаччини та Литви, тобто переважним чином країни Центральної Європи. Багаті регіони презентують такі країни ЄС - як Великобританія, Бельгія, Люксембург, Німеччина, Франція, Австрія, Швеція, Фінляндія, Нідерланди, Італії.

Дослідження показало, що регіональна політика в структурі ЄС поступово виокремлюється як один із важливих та пріоритетних напрямів політики Європейського Союзу. У наслідок чого, відбувається розбудова інституційної структури, посилюється роль регіонів, збільшуються фінансові витрати з загального бюджету ЄС на фінансування регіональної політики.

Важливою складовою комплексного підходу дослідження системи єврорегіональної політики є аналіз функцій, принципів і пріоритетних напрямів регіональної політики Євросоюзу, зокрема і статусу, що надається регіонам згідно головним цілям ЄС.

З метою зменшення суттєвих відмінностей, диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів держав ЄС створено чотири базові фонди: Європейський соціальний фонд, Європейський орієнтаційний та гарантійний фонд сільського господарства, Європейський фонд регіонального розвитку, Риболовецькі орієнтаційні фінансові інструменти. У дисертаційній роботі дано характеристику вищезазначеним фондам відповідно фінансування з них за чіткою схемою напрямів та видів діяльності, які визначені відповідно до їх сфер компетенції. Обґрунтовано, що в процесі реформи Структурних фондів, здійснювалася і трансформація регіональної політики ЄС, а діяльність окремих фондів, зумовлювала у процесі і зміну концептуальних принципів реалізації регіональної політики ЄС. Тобто, процеси модифікації регіональної політики ЄС здійснювалися в контексті реформ Структурних Фондів. Так, наприклад, структурна допомога слугувала формою компенсування за реальні або передбачувані втрати в результаті інтеграції, також на розвиток регіональної політики ЄС значно вплинули його розширення. Згідно мети підвищення конкурентоспроможності європейських регіонів, першим рішучим кроком в контексті ефективної реалізації регіональної політики було створення у 1975 році Структурного фонду, метою функціонування якого був розвиток регіонів - Європейського фонду регіонального розвитку. Когезійний Фонд (Фонд Згуртування) був створений для 4 найслабкіших країн-учасниць: Греції, Ірландії, Португалії і Іспанії. Цей фонд становив 1,5 більйона ЕКЮ в 1993 році і зріс до 2,5 більйона ЕКЮ до 1999 року (призначений для інфраструктурних заходів і інвестицій на захист навколишнього середовища)

Узагальнюючи аналіз фінансової системи регіональної політики ЄС, дисертант досліджує фінансові перспективи та план управління Структурним фондами (195 млн.євро) на період 2000-2006 років. Згідно документу “Агенда-2000” (Порядок денний - 2000) 1999 року надання структурної допомоги регіонам здійснюється за трьома цільовими напрямами: напрям - 1: сприяння структурному розвитку відсталих регіонів тобто надання допомоги регіонам, в яких показник ВВП на особу є меншим аніж 75 % ВВП у середньому по ЄС. Напрям 2 - підтримка соціально-економічним перетворенням у регіонах, які мають структурні труднощі тобто надання допомоги регіонам, в яких спостерігається високий рівень безробіття, зокрема структурного. Напрям 3 - допомога при адаптації та модернізації систем та освітніх програм, фахового навчання тобто розвиток людських ресурсів, зокрема підтримка освітніх ініціатив, перекваліфікація кадрів.

Концептуальні засади єврорегіональної політики для України є реальною умовою та об'єктивною необхідністю з точки зору активної участі України в європейському регіональному, міжрегіональному, транскордонному співробітництві вже розширеного ЄС у ХХІ столітті. На цій основі в дисертації аргументується принциповий стрижневий висновок, ефективна реалізація регіональної політики ЄС здійснюється завдяки реалізації саме головних принципів європейської регіональної політики із врахуванням специфіки держав Європи, зокрема ЦСЄ.

У п'ятому розділі “Концептуальні засади формування транскордонного співробітництва регіонів України та Угорщини в умовах розширеного ЄС” сформульовано концептуальні узагальнення розвитку українсько-угорських прикордонних територій в контексті європейської інтеграції, визначені основні засади концепції спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини, проаналізовані особливості програм Європейського Союзу з підтримки транскордонного співробітництва регіонів, насамперед, щодо Ініціативи ЄС - INTERREG, метою якої є субсидіювання та стимулювання транснаціональної та міжрегіональної співпраці, яка здійснюється через кордони та сприяє гармонічній підтримці розвитку.

Доведено необхідність забезпечення системного, комплексного підходу щодо управлінням транскордонним співробітництвом у прикордонних регіонах України та Угорщини, формування ефективного організаційно-економічного механізму реалізації транскордонної співпраці прикордонних регіонів двох сусідніх країн, насамперед, в контексті реалізації концепції спільного розвитку прикордонних регіонів України та Угорщини.

Ефективність реалізації основних положень єврорегіональної політики в Україні, особливо у західних прикордонних регіонах нашої держави, безпосередньо залежить від дієздатності організаційно-економічного механізму реалізації регіональної політики України за європейськими стандартами включно. І саме в цьому контексті велике значення має досвід Угорської Республіки стосовно розробки та реалізації єврорегіональної політики.

Транскордонне співробітництво між Україною (не-членом ЄС) та Угорщиною (членом ЄС) здійснюється згідно спільної Концепцій розвитку прикордонних територій двох сусідніх держав, що є показовим у центральноєвропейському регіоні. Основними напрямами транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України та Угорщини є: розбудова спільного кордону для Угорщини і України; облаштування зони міжнародних транспортних коридорів, зокрема, участь у розвитку європейських транспортних коридорів - а саме, п'ятого транспортного коридору; охорона навколишнього середовища, попередження транскордонного забруднення, захист екосистем та водних ресурсів від забруднення; співробітництво у розвитку туристично-рекреаційного комплексу, розвиток різних форм туризму та необхідної для цього інфраструктури; створення умов для розвитку малого і середнього підприємництва у прикордонних регіонах.

Здійснено порівняльний аналіз основних напрямів регіональної політики України, Угорщини, концепцій розвитку Саболч-Сатмар-Березької області та Закарпатської області. Реалізація принципів регіональної політики ЄС, у стратегічному плані забезпечує важливі переваги для України, в першу чергу завдяки залученню коштів з Структурних Фондів ЄС.

В роботі узагальнено угорський досвід системи формування регіональної політики, особливості та відповідність територіально-адміністративного устрою Угорської Республіки нормам та критеріям Європейського Союзу. Це питання важливе саме тому, що із зміною територіально-адміністративного устрою країни, змінюється і система управління на місцевому, регіональному рівнях. Вивчення цього питання, цього досвіду, як його позитивів, так і негативів, є вкрай важливим для України щодо регіонально розвитку територій.

Досліджено сутність, характер, так званий перехідний статус програм сусідства ЄС, проаналізовані механізми фінансування транскордонних проектів регіонів України та держав Центральної Європи. Зроблено висновок, що субсидіювання та сприяння регіональному та транскордонному співробітництву можна вважати одним з пріоритетів діяльності ЄС. У випадку транскордонного співробітництва спільні проекти розглядаються як засіб нівелювання соціально-політичних перешкод та проблем, які виникли в результаті формування міждержавних кордонів. Здійснено аналіз вищезазначених програм та їх відповідність фінансування конкретними фондами.

Обґрунтовано, що за нових геополітичних умов, у зв'язку з формуванням нового кордону між Україною та Євросоюзом і поступовим розвитком нового формату транскордонної співпраці прикордонних регіонів України та Угорщини, вкрай необхідним є реалізація спільної концепції розвитку прикордонного регіону обох держав. Досліджено основні засади концепції спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини. Цільовими територіями, тобто прикордонним регіоном було визначено Саболч-Сатмар-Березьку область Угорщини та Закарпатську область України. Принципово важливо, що мета концепції спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини полягає в економічному розвитку прикордонного регіону, покращенню якості життя населення, що проживає на цих територіях та максимальному використанню наявних можливостей транскордонного співробітництва.

Враховуючи внутрішні ресурси, національні концепції територіального розвитку за умов використання основних принципів ЄС, досліджено пріоритети і заходи, охарактеризована система стратегічних цілей українсько-угорського транскордонного регіону. Охарактерізовано п'ять пріоритетів розвитку: розвиток економічного співробітництва, розвиток людських ресурсів, культурне, інноваційне та науково-дослідницьке співробітництво, розвиток транспорту та інфраструктури, розбудова пунктів перетину кордону, охорона природи та навколишнього середовища, інституційні завдання.

В роботі здійснено порівняльний аналіз чотирьох програм - ініціатив Європейського Союзу з підтримки регіонів: URBAN - інтегрованого розвитку міських територій; LEADER - стимулювання розвитку сільських територій; EQUAL - субсидіювання таких транснаціональних програм, які сприяють припиненню усіх форм дискримінації на ринку робочої сили; Interreg - підтримка транскордонного співробітництва регіонів.

Окремі види програм ЄС фінансуються окремими фондами: Interreg та Urban - Європейським регіональним фондом розвитку; Leader - Оріентаційною секцією Європейського гарантійного та орієнтаційного фонду сільського господарювання; Equal - Європейським соціальним фондом. В дисертаційному досліджені відзначена політика перерозподілу коштів з фондів для нових членів ЄС (табл. 1).

Таблиця 1

Фінансування з Структурних фондів в нових державах-членах ЄС, 2004-2006 (млн. євро)

* середнє, ** враховуючи і заходи орієнтаційного фонду і риболовства

Транскордонне співробітництво в контексті реалізації політики ЄС в межах Євросоюзу здійснюється в рамках Ініціативи ЄС - INTERREG. INTERREG III є самим значним проектом Співтовариства, який перерозподіляє 4.875 мільярдів євро (рис. 3). Програма INTERREG поділяється на три основні частини, які відрізняються в основному за сферою своєї діяльності. В рамках INTERREG підтримується наступні види співпраці територій ЄС: транскордонне співробітництво (напрям INTERREG IIIA), яке підтримує інтегрований просторовий розвиток прикордонних регіонів ЄС; транснаціональне співробітництво (напрям INTERREG IIIB), яка підтримує транснаціональної кооперації, сприяння інтеграції та збалансованому розвитку усієї території Євросоюзу; міжрегіональне співробітництво (напрям INTERREG IIIC) - сприяння вирішенню проблем регіонів, які не є суміжними з географічної точки зору, однак мають подібні проблеми соціально-економічного характеру, які можна вирішити за допомогою обміну досвідом.

Досліджено відповідність програм, її складових PHARE-TACIS, яке поступово трансформується у співробітництво INTERREG-TACIS. За умов радикальних геополітичних змін на континенті з 2004 року, Європейський Союз визначив нову політику транскордонного співробітництва, точніше були враховані нові умови, що змінюють транскордонне співробітництво на нових східних кордонах Євросоюзу. Щодо розробки програм з транскордонного співробітництва з Україною, пропонується врахувати методологію взаємодії PHARE-PHARE та PHARE-INTERREG - на їх основі створено документ про Спільне Програмування. Для України це є важливим з точки зору започаткування Комісією нового інструменту під назвою “Підготовка нового Фінансового інструменту сусідства”, який реалізується у два етапи: 2005-2006 рр. - досягнення більшої узгодженості у використанні різних існуючих інструментів, з 2007 р. - стосовно транскордонної та міжрегіональної співпраці мав би застосовуватись єдиний підхід, і разом з цим цілком поєднано мали б використовуватись зовнішні та внутрішні джерела ЄС.

Встановлено, що за умов недостатньої ефективності функціонування діючих організаційних форм міжрегіонального, транскордонного співробітництва в Західному регіоні України, саме активне залучення західних прикордонних регіонів України до транскордонної та міжрегіональної співпраці з державами Центральної Європи, зокрема з Угорщиною в контексті реалізації принципів та механізмів єврорегіональної співпраці, сприятиме ефективному входженню України в європейський економічний простір.

У шостому розділі “Шляхи активізації міжрегіонального транскордонного співробітництва регіонів України та Угорщини” - здійснено порівняльний аналіз діяльності системи єврорегіонів, де задіяні прикордонні регіони України та Угорщини, визначені особливості формування торгово-економічних зв'язків та розвитку інвестиційної політики на українсько-угорському прикордонні

Доведено, що система єврорегіонального співробітництва Угорщини заслуговує на вивчення як процес адаптації прикордонних регіонів Угорщини до співпраці з прикордонними регіонами ЄС з 1995 року, більше того, Угорщина єдина країна, яка з 2002 року брала участь у програмах ІНТЕРРЕГ ІІІ С, ще до набуття членства у Євросоюзі. Формування нової системи за європейськими критеріями єврорегіональної співпраці важливо для України з суто прагматичної точки зору, позаяк з 2004 року прикордонні регіони України активно включилися у розбудову єврорегіональної кооперації з прикордонними регіонами Угорщини - як новими східними прикордонням Євросоюзу. З'ясовані пріоритети єврорегіонального співробітництва, які нині є актуальними як для Угорщини, так і для України, а саме - економічний розвиток, розбудова європейського рівня інфраструктури, розвиток туристично-рекреаційного комплексу.

Докладно проаналізовано субсидіювання транскордонного співробітництва єврорегіонів, де задіяні регіони Угорщини, що здійснюється в межах багатьох програм, ініціатив ЄС (рис. 4), зокрема в рамках програми транскордонного співробітництва - ІНТЕРРЕГ.

Посилення конкурентоспроможності прикордонних регіонів, яких іноді зневажливо тлумачать як периферійні чи відсталі, неможливо без розвитку кооперації, без наявності стратегічного бачення просторового розвитку усього транскордонного регіону. Якщо всесторонньо оцінити суто соціально-економічний потенціал двох сусідніх прикордонних регіонів - Закарпатської області та області Саболч-Сатмар-Берег, то стає зрозумілим, що лише мобілізацією місцевого потенціалу і ефективним використанням ресурсів прикордонних регіонів, не вдасться вирішити спільні проблеми в межах просторового розвитку транскордонних регіонів. Важливим є залучення інвестицій і найефективніше використання зовнішнього чинника - досвіду єврорегіонального співробітництва регіонів ЄС, системи субсидіювання транскордонного співробітництва з метою внутрішнього розвитку прикордонних регіонів України. Із точки зору стратегічного бачення, на нашу думку, ознаки “периферійності” цілком можливо трансформувати у переваги прикордонних регіонів.

В роботі докладно обґрунтовано напрями транскордонного співробітництва, з'ясовано сутнісні характеристики програм ІНТРЕРРЕГ-ІІІ (програма транскордонної співпраці Угорщина - Румунія та Угорщина - Сербія -Чорногорія, програма сусідства Словенія - Угорщина - Хорватія та Програма ініціативи співтовариства ІНТРЕРРЕГ-ІІІ A Австрія - Угорщина), а також основні складові програми сусідства Угорщина-Словаччина-Україна (табл. 2).

Таблиця 2

Програма сусідства Угорщина-Словаччина-Україна

Вищою інституційною формою транскордонного співробітництва є єврорегіони, які є найбільш результативними прикладами інституціоналізації транскордонного співробітництва. В дисертаційній роботі проаналізована система єврорегіонів, за участю регіонів України і Угорщини включно, здійснено порівняльну характеристику східних і західних єврорегіонів Угорщини. Виокремлено діяльність ініціатив, які об'єктивно на сьогодні сприяють активізації транскордонного співробітництва на українсько-угорському прикордонні, як Інтеррегіо, Ніредьгазька Ініціатива і її інституційної структури - Фонду ЄвроКліп-ЄвроЗв'язок, Єврорегіон Земплен, характерним для них є приорітет локальних ініціатив, стратегічне планування розвитку територій, їх діяльність спрямована на вирішення конкретних, локальних проблем.

В роботі доведено важливість транскордонного співробітництва в якості складової системи регіональної політики Угорщини, а єврорегіонів - як елементу регіональної стабільності, інституційного засобу транскордонного співробітництва, а також визначальну роль і значення органів місцевого самоврядування у реалізації транскордонного співробітництво, що цілком відповідає принципам децентралізації та субсидіарності.

Проаналізовано єврорегіональну діяльність єврорегіонів Угорщини на новому східному кордоні ЄС і на внутрішньому кордоні ЄС, розкрито особливості їх функціонування, здійснено порівняльний аналіз їх організаційної, інституційної структури та особливостей діяльності тих єврорегіонів, досвід яких є повчальним для України і які можуть слугувати моделлю єврорегіональної кооперації, наближених до українських реалій. Безперечний факт, що периферійні регіони Угорщини та України, а також і прикордонні регіони держав Центральної Європи, є також периферійними і щодо нового доцентрованого ядра - Європейського Союзу. Отже, можна говорити про так звану подвійну периферійність - як географічне розташування (периферія периферії).

З'ясовано, що заснування і діяльність єврорегіонів на західному прикордонні Угорщини було спрямовано на поступову європейську інтеграцію країни, ще до набуття Угорщиною повноправного членства в Євросоюзі. Досліджено структуру, соціально-економічні показники, сучасні плани територіального розвитку австрійсько-угорського єврорегіону Західна Паннонія. Організаційна структура єврорегіону Західна Паннонія була показовою, адже була створена на взірець моделі інституцій єврорегіону Нейсе-Ніса-Ниса, який стандартно використовував ЄС.

Здійснений в дисертаційній роботі аналіз сучасного міжрегіонального партнерства у східному вимірі Угорщини, на словацько-угорському прикордонні межах Єврорегіону Земплен, свідчить про прагматизм і ефективну діяльність єврорегіону навіть протягом 2004 - 2005 років. Із стратегічної точки зору, а також у зв'язку із залученням до транскордонної/міжрегіональної економічної співпраці і української сторони, важливо відзначити створення міжнародного кластеру “Карпати”.

Обґрунтовано, що динамічний та взаємовигідний розвиток українсько-угорських торгових зв'язків та транспортно-економічних зв'язків прикордонних регіонів за умов вже розширеного ЄС залежить також і від модернізації транспортної інфраструктури, розбудова якої сприятиме і вирішенню питання вступу України в цілому у світовий транспортний простір. Ключова роль українсько-угорського кордону, зокрема Загонь - Чоп, визначається і його транзитним характером на євразійському континенті.

Проведено докладний аналіз становлення та розвитку українсько-угорських торгово-економічних зв'язків, інвестиційної політики - включно і на прикордонному регіоні - Закарпаття. З-поміж усіх країн, сусідів першого порядку України, з якими межує Закарпатська область, саме з Угорщиною протягом 1990-х років був найбільшим товарообіг (табл.3), а також саме на території Закарпатської області були створені одні з перших українсько-угорських спільних підприємств.

З'ясовано, що українсько-угорські економічні зв'язки вже після набуття Угорщиною повноправного членства в ЄС продовжують динамічно зростати (табл. 3) (потужну частку якого становить і прикордонний регіон - Закарпатська область), проте можливості збільшення обсягів українсько-угорського товарообігу ще далеко не використані. Так, згідно статистичних даних Закарпатського обласного управління статистики та угорських статистичних даних, питома вага Угорщини в загальному обсязі зовнішньої торгівлі Закарпатської області за 2004 рік склала 19,9%, в експорті - 27,5%, в імпорті - 12,4%. У 2004 році Угорщиною імпортовано із Закарпаття товарів на суму 166,4 млн.дол.США, приріст становив 25,7%, обсяг експорту в Закарпатську область угорських товарів склав 76,3 млн.дол.США, що відповідно перевищує рівень 2003 року на 24,1%. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу Закарпаття з Угорщиною досягло 90,1 млн.дол.США. Порівняно з попередніми роками, за 9 місяців 2005 року зовнішньоторговельний оборот Закарпаття з Угорщиною склав 215,3 млн.дол.США, отже збільшився на 31,3%. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу Закарпаття з Угорщиною у 2005 році становило 55,6 млн.дол.США: в Угорщину імпортовано товарів на суму 135,4 млн.дол.США (на 17,8% більше ніж за 9 місяців 2004 р.), експортовано в Закарпаття товарної продукції на 79,8 млн.дол.США (на 63,0% більше ніж за 9 місяців 2004 р.).

Проаналізовано основні тенденції, напрями, особливості торгово-економічної співпраці прикордонного регіону України - Закарпаття з УР. Основними напрямками співпраці УР та Закарпаття є зовнішня торгівля товарами і послугами та інвестиційна діяльність. Угорщина є також вагомим партнером у інвестиційному співробітництві, на її долю припадає 62,5% обсягу прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку Закарпатської області. На початку 2006 року на Закарпатті діє понад 180 українсько-угорських підприємств. Обсяг угорських інвестицій, вкладених в ці підприємства, становить 25,6 млн.дол.США.

Інвестиційне співробітництво Угорщини з Україною, включно із Закарпаттям, після розширення ЄС, значно активізувалося і на двосторонньому рівні. 30 вересня 2004 року українсько-швейцарський консорціум приватизував угорський металургійний комбінат “Дунаферр” (згідно договору про приватизацію, ціна 79,48% пакету акцій металургійного комбінату складала 1,72 млн. євро), а потім і сталеливарний комбінат у Діошдьорді, що можна визначити як один з найвагоміших інвестиційних проектів України. Зроблено висновок про поступову зміну акцентів з суто двостороннього характеру українсько-угорських економічних відносин до формату реалізації комерційних та інвестиційних проектів.

Доведено, що зовнішньоторговельний обіг Закарпатської області та Угорщини складає п'яту частину загального українсько-угорського зовнішньоторговельного обігу (не рахуючи вагомого обсягу торгівлі, яка здійснюється пасажирським рухом). Більше того, частка Закарпаття у зовнішній торгівлі України з Угорщиною стабільно зростає. Більш ніж 60% угорських спільних підприємств функціонує на Закарпатті і саме сюди спрямовується 30% експорту капіталу.

Розширення економічних зв'язків сусідніх прикордонних регіонів України та Угорщини за умов розширеного Євросоюзу, має важливе значення, оскільки відкриває нові можливості для стабілізації економіки та розвитку виробництва, розширення виробничих потужностей, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, пошуку нових форм економічної кооперації забезпечення зайнятості працездатного населення прикордонних регіонів.

Утім, розширення ділового українсько-угорського співробітництва в контексті якісного оновлення системи зовнішньоекономічних зв'язків регіонів між Україною та Угорщиною, а також українсько-угорський товарообіг ще далеко не відповідає наявним потенційним можливостям двох сусідніх країн. Статистичні дані, стосовно обсягів зростання товарообігу між Угорщиною та Україною з початку 2000-х років підтверджують стратегічне повернення Угорщини на так званий “східний” ринок, включно і український ринок. Угорська Республіка за своїм геополітичним, економічним значенням, обсягом товарообігу та рівнем економічних перетворень, досягнутих на шляху реформування своєї економіки, представляє для України і для Закарпаття включно, значний інтерес, і може розглядатися не тільки як стратегічний зовнішньоекономічний партнер, але й як країна з певним, корисним для України, досвідом проведення реформ та організації функціонування економіки на ринкових засадах.

ВИСНОВКИ

1. Внаслідок поглиблення та розширення ЄС, на початку ХХІ століття змінюється формат міжрегіонального, транскордонного співробітництва України та країн Центральної Європи, і їх регіонів включно. В контексті реалізації пріоритетів євроінтеграційного напряму нашої держави особлива увага приділяється активізації міжрегіонального, транскордонного співробітництва України за умов максимального використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи (принципів, форм, методів, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики). З метою зростання конкурентоспроможності суб'єктів інтеграційного процесу - регіонів України та Угорщини, необхідним є їх включення в процеси міжрегіонального, транскордонного співробітництва згідно загальноприйнятих стандартів регіональної політики ЄC. Отже, необхідними є реформа організаційно-економічного механізму регулювання міжрегіонального співробітництва, який методами правового та адміністративного регулювання, фінансового забезпечення та економічного і фінансового стимулювання, що сприятиме ефективному залученню регіонів України до процесів єврорегіональної інтеграції.

2. У дослідженнях з питань транскордонного/міжрегіонального співробітництва методологічно треба виходити з того, що воно є складовою політики регіонального розвитку. Формування транскордонних відносин, співробітництво прикордонних територій двох сусідніх країн України та Угорщини здійснюється за загальноприйнятими європейськими нормами, стандартами, принципами та механізмами, які чітко визначені у рамкових конвенціях, міжнародних домовленостях. Євроінтеграційне, транскордонне співробітництво здатне створити розгалужену систему стійких зв'язків регіонів України із регіонами Євросоюзу, що в свою чергу розширить можливості включення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів. Роль прикордонних регіонів у системі міжнародної інтеграції набуває ключового значення в контексті сучасного євроінтеграційного процесу - як динамічне формування єдиного економічного простору Європейського Союзу, завершення інституційної розбудови європейської інтеграції та відповідно трансформації його в цілісну систему.

3. Науковий аналіз регіональної політики Угорщини, його складової транскордонного співробітництва, показали, що воно є специфічним у центральноєвропейському регіоні. Так, згідно Закону “Про регіональний розвиток та фізичне планування”, (зазначимо єдиний такого формату закон в центральноєвропейському регіоні максимально наближений до стандартів регіональної політики ЄС), в Угорській Республіці створено Національну раду регіонального розвитку як орган, який фактично реалізує завдання регіонального розвитку та фізичного планування в країні, координує різного роду програми (Національний план розвитку і оперативні програми, згідно яких фактично і виконуються завдання) і відповідно вносить пропозиції стосовно бюджетного фінансування регіонів.

4. В умовах інформаційної ери та поглиблення процесів глобалізації і світогосподарської інтеграції, самостійно сільськогосподарське виробництво без тісного вертикального і горизонтального інтегрування з іншими галузями не здатне перетворитися в ключову галузь регіонального господарського комплексу і забезпечити сталий соціально-економічний розвиток краю та гідний європейський рівень життя його населення. Запропонована концептуальна модель формування кластеру в системі АПК за умов ефективного і гармонійного співвідношення міцних фермерських господарств, різноманітних форм аграрно-виробничого кооперування і об'єднання, із домінуванням спеціалізованих, багатопрофільних великих сільськогосподарських підприємств. Детермінантами кластерної моделі розвитку транскордонного регіону є процес злиття наукового потенціалу інституту, капіталу, виробництва та ефективного місцевого самоврядування, що в кінцевому рахунку сприятиме підвищенню конкурентоспроможності транскордонного регіону в умовах ринкової економіки.

5. Дослідження теорії і практики участі прикордонних регіонів України у транскордонному/міжрегіональному співробітництві представляє ефективний, важливий напрямок загальноєвропейської інтеграції на регіональному рівні. Стратегічне бачення просторового розвитку українсько-угорського транскордонного регіону і транскордонного/міжрегіонального співробітництва регіонів України та Угорщини, а також подальший розвиток наявних культурно-історичних, суспільно-економічних взаємозв'язків регіонів, необхідність вирішення аналогічних проблем за умов розширеного на схід Європейського Союзу - в комплексі вимагають розробки науково-обгрунтованих спільних стратегій, спільних концепції єврорегіонального співробітництва регіонів двох сусідніх держав, виконаних за європейськими стандартами. Позитивом транскордонної взаємодії прикордонних регіонів України та Угорщини - Закарпатської області та області Саболч-Сатмар-Берег є спільно розроблена Концепція спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини.

6. Дослідження українсько-угорського кордону дозволило уточнити його функції, їх зміну, динаміку його розвитку. Українсько-угорський кордон пройшов складний шлях еволюції від домінування бар'єрної, фільтруючої функції, потім лібералізації режиму його перетину і до набуття ним євроінтеграційного чинника, який з'єднує та забезпечує міжнародну інтеграцію. На нашу думку, дихотомія сучасного українсько-угорського кордону полягає у пошуках організації оптимальних взаємовідносин суб'єктів міжнародних відносин та економічних інституцій по обидва боки кордону за умов вступу в дію загальноприйнятих європейських стандартів, які скасовують внутрішні перешкоди перетину на єесівському просторі та підсилюють граничне ущільнення конкретно українсько-угорського кордону, уніфікуючи, тобто ускладнюючи візовим режимом перетин своїх зовнішніх кордонів.

7. Здійснено дослідження українсько-угорських економічних зв'язків. Динамічний розвиток двостороннього торгового обігу, інвестиційного співробітництва України та Угорщини, характеризується і потужною часткою цих показників у регіональному вимірі. Зовнішньоторговельний обіг Закарпатської області та Угорщини складає п'яту частину загального українсько-угорського зовнішньоторговельного обігу. Більш ніж 60% угорських спільних підприємств функціонує на Закарпатті і саме сюди спрямовується 30% експорту капіталу. Угорські інвестиції в економіці України на сьогодні становлять близько 80 млн. дол., з яких приблизно половина інвестована у Закарпатську область. Необхідно підкреслити, що діяльність підприємств з іноземним капіталом є реальною інтеграційною ланкою, яка може прискорити євроінтеграційний процес України.

8. Вищою інституційною формою транскордонного співробітництва є єврорегіон. В роботі здійснено аналіз інституційної структури, особливостей діяльності єврорегіонів України та Угорщини. Порівняльний аналіз єврорегіональної кооперації вздовж кордонів Угорщини - як на її західному прикордонні з тоді ще східним кордоном ЄС на австрійсько-угорському прикордонні, так і у її східному вимірі - на прикордонні з Україною, дає можливість визначити особливості, пріоритети сучасного співробітництва регіонів України та регіонів Європейського Союзу. Важливо підкреслити, що майже всі єврорегіоні мають чітко розроблену систему цілей, наявними є стратегічні плани розвитку єврорегіонів. По суті, єврорегіони Угорщини вже з початку, навіть в організаційному плані, створювалися і розглядалися як засіб європейської інтеграції країни в цілому. З точки зору європейської інтеграції України, важливою складовою цього комплексного і багатогранного процесу є формування, насамперед, якісно нової системи єврорегіонального співробітництва України в цілому - як створення транскордонного регіону, зокрема на українсько-угорському прикордонні.

9. Головною передумовою реалізації зовнішньоекономічної політики України з урахуванням особливостей і економічних інтересів регіону, є загальна орієнтація країни на інтеграцію у світогосподарські зв'язки. Отже, зовнішньоекономічна політика України має зосереджуватися на вирішенні наступних завдань: забезпеченні переходу до активної експортно-орієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування і ефективної реалізації експортного потенціалу у пріоритетних галузях економіки; органічному поєднанні заходів щодо послідовної лібералізації сфери зовнішньоекономічних зв'язків з використанням ринкових засобів їх регулювання; регіональному спрямуванні зовнішньоекономічної політики. Ефективне використання природно-ресурсного, особливо географічно-стратегічного - транспортно-економічного, зовнішньоекономічного потенціалу прикордонних територій України та Угорщини є вкрай важливим і актуальним проблемним питанням в контексті формування спільного транскордонного регіону.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Балян А.В. Міжрегіональне, транскордонне співробітництво України за умов розширення Європейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини). - Ужгород: Ліра, 2005. - 325 с.

2. Балян А.В. Наукове узагальнення зарубіжного досвіду в сільському господарстві. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 2000. - 224 с.

3. Балян А.В., Шуфрич Н.І. Досвід аграрних реформ в Угорщині й Україні: Монографія. - К.: Нора-Прінт, 2004. - 148 с.Особистий внесок: Зроблено аналіз проблеми трансформації аграрного сектору з висвітленням перспектив інтеграції сільського господарства з світовим агро продовольчим ринком.

Статті у фахових наукових виданнях:

4. Балян А.В. Досвід фермерської кооперації та перспективи її розвитку в Україні // Економіка АПК. - 1996. - №9. - С. 20-23.

5. Балян А.В., Алмаші О.К., Семененко І.С., Егрі І.В. Земельна реформа в країнах Центральної Східної Європи // Економіка АПК. - 1996. - №4. - С. 79-86. Особистий внесок: Розкрито особливості земельної реформи в Угорщині в 70-80 роках.

6. Балян А.В., Алмаші Ш.К. Стан та перспективи експорту агропродовольчих продуктів Угорщини // Економіка АПК. - 1999. - №4. - С. 87-90. Особистий внесок: Проаналізовано експорт агропродовольчих продуктів в країни СНД та висвітлено перспективні напрямки співпраці з цих питань, визначені часткові зміни у товарній структурі україно-угорського товарообігу.

7. Балян А.В., Алмаші Ш.К. Перспективи аграрної сфери Угорщини при вступі країни до Європейського Союзу // Науковий вісник Ужгородського державного університету, серія “Економіка” . - Ужгород, 2000. - Вип. 3. - С. 200-205. Особистий внесок: Розкрито розширення ринку збуту з використанням нової системи структурних фондів , що впливає на ефективність імпорту , зокрема агро продовольчих продуктів.

8. Балян А.В. Досвід створення та функціонування спеціальних економічних зон // Науковий вісник Ужгородського державного університету, серія “Економіка” . - Ужгород, 2000. - Вип. 4. - С. 209-212.

9. Балян А.В., Граб Н.Я. Напрями проведення земельної реформи в країнах Центральної та Східної Європи // АгроІнКом .-2000. - №3-4.- С. 20-22. Особистий внесок: Зроблено аналіз земельної реформи в країнах Східної Європи у 90-х роках.

10. Балян А.В., Алмаши А.К. Реорганизация кооперативного сектора сельского хозяйства Венгрии // Экономика Украины.- 2002.- №2.- С.47. Особистий внесок: Висвітлені перспективи напрями розвитку кооперативного сектору Угорщини.

11. Балян А.В., Федорюк М.Д. Еколого-економічні особливості розвитку кормовиробництва в Карпатському регіоні // Вісник аграрної науки.- 2004.- №7.- С. 66-69.

12. Балян А.В., Алмаші О.К., Гало Міклош-Ференц. Аграрна сфера Угорщини у період підготовки до вступу до Європейського Союзу // Економіка АПК.- 2001.- №2.- С. 117. Особистий внесок: Досліджено експорт-імпорт агро продовольчого ринку Угорщини в період підготовки до вступу в ЄС.

13. Балян А.В. Земельні реформи у постсоціалістичних країнах Східної Європи // Економіка АПК.- 2001.- № 11.- С. 25-28.

14. Балян А.В. Політика багатоукладності сільського господарства в Угорщині // Економіка АПК.- 2001.- №12.- С. 21-24.

15. Балян А.В. Регіональні системи іноземного інвестування Закарпаття // Економіка АПК. - 2004. - №7. - С. 152-155.

16. Балян А.В., Федорюк М.Д. Зарубіжний досвід реформування сільського господарства // Економіка АПК.- 2005.- №1.- С. 83-89.

17. Балян А.В. Особливості програм Європейського Союзу з підтримки транскордонного співробітництва прикордонних регіонів // Економіка і держава 2005.-№ 4 [, ]С. 63-66.

18. Балян А.В. Концептуальні узагальнення розвитку українсько-угорських прикордонних територій в контексті європейської інтеграції // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №11. - С. 74-84.

19. Балян А.В. Концептуальні підходи до здійснення єврорегіональної політики // Вісник аграрної науки. - 2005. - №2. - С. 68-70.

20. Балян А.В. Особливості та принципи здійснення регіональної політики в країнах - членах ЄС // Економіст. - 2005. - №2. - С. 50-51.

21. Балян А.В. Пріоритетні напрямки регіональної політики Європейського Союзу // Вісник аграрної науки. - 2005. - № 3. - С.59-61

22. Балян А.В. Основні засади концепції спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини // Економіка і держава. - 2005. - №6. - С. 71-74.

23. Балян А.В. Основні аспекти теорії міжнародної економічної інтеграції у регіональному вимірі // Збірник наукових праць Одеського інституту АПВ. - Одеса, 2005. - С. 221-224.

24. Балян А.В. Специфіка перетину українсько-угорського кордону // Економіст. - 2005. - №9. - С. 60.

25. Балян А.В. Розвиток українсько-угорських торгово-економічних зв'язків // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №12. - С. 102-111.

26. Балян А.В. Фінансове забезпечення єврорегіональної політики // Вісник Національного банку України. - 2005. № 10. - С. 58-60.

27. Балян А.В. Торгово-економічні зв'язки та розвиток інвестицій на українсько-угорському прикордонні // Вісник аграрної науки. - 2005. - №10. - С.65-66.

28. Балян А.В. Розвиток інвестиційної політики в економіці Закарпаття // Вісник аграрної науки. - 2005. - №11. -С. 72.

29. Балян А.В. Аналіз ініціатив прикордонних регіонів України та Угорщини // Економіст. - 2005. - №10. - С. 69.

30. Балян А.В. Активізація транскордонного співробітництва на Українсько-Угорському кордоні // Вісник аграрної науки. - 2006. - №2. - С. 69-81.

31. Балян А.В., Микулін О.М. Земельна реформа в Закарпатті // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія “Економічні науки”.- Луганськ, 2005.- Вип. 51/74. - С.22-25.

32. Балян А.В. Форми та механізми активізації єврорегіонального транскордонного співробітництва України та держав центральної Європи // Науковий вісник Ужгородського державного університету”. Серія “Економіка”. Випуск 17. Ужгород - 2005. с. 80-88.

33. Balyan A.V. Nagyьzemi termelйs Kбrpatalja mezхgazdasбgбban. Tudomanyos testulete 1997/ evi Tudomanyos ulesen elhangzott eloadasok/ Nyiregyhaza 1997.

Матеріали наукових конференцій

Балян А.В., Мікуліна О.К. Економіка Закарпаття сьогодні і завтра: шляхи виходу із кризи // Матеріали науково-практичної конференції.- Ужгород: ВАТ “Патент”.- 1997.- С.13-18.

Балян А.В. Науково-технічне забезпечення і перспективи розвитку АПК області // Міжнародна наукова конференція “Стан та перспективи розвитку АПК України”.- Ужгород: ВАТ “Патент”.- 1997. - С. 21-24.

Балян А.В., Алмаші О.К., Гергеш М. Власність на сільськогосподарські угіддя в Угорщині // Міжнародна наукова конференція “Стан та перспективи розвитку АПК України”.- Ужгород: ВАТ “Патент”.- 1998. - С. 18-21.