Функціонування валютного ринку України та його інтеграція у світове економічне співтовариство

Інша крайність - валютний контроль, коли уряд жорстко контролює усі операції між країною та світом. Цей контроль пов”язаний із значними адміністративними і суспільними витратами, навіть якщо застосовується з певною ефективністю.

Отже, вибір країнами курсового режиму здебільшого є вибором між фіксованим і плаваючим обмінним курсом. Регульоване плавання передбачає поступову зміну курсів валют одночасно з проведенням внутрішніх макроекономічних перетворень. Як свідчить досвід минулого, успіх або провал запровадження того чи іншого режиму валютних курсів значною мірою залежить від сили різних потрясінь (зовнішніх чи внутрішніх), яких зазнавала економіка.

На початку гнучкість обмінного курсу обумовлюється відсутністю достатніх резервів, системою цін у разі їх адміністрування (що перешкоджає визначенню реального валютного курсу), проблеми у фінансуванні дефіциту держбюджету. Однак коли практика та ринок дають змогу встановити урівноважений обмінний курс, коли вже забезпечено макроекономічну стабілізацію, може виявитися доцільним перехід до режиму регульованого плавання або валютного курсу, фіксованого відносно стабільної валюти чи кошика валют. Такий вибір має відповідати вимогам адекватного економічного розвитку, стабільності цін і здатності країни повністю обслуговувати свій зовнішній борг.

Встановлення режиму фіксованих курсів передбачає запровадження жорстких обмежень на здійснення національної грошово-кредитної політики залежно від стану платіжного балансу внаслідок впливу на грошову базу. До переваг режиму фіксованого валютного курсу належить змога “гасити” внутрішні шоки, викликані надмірною пропозицією національних грошей, що в свою чергу сприяє зниженню процентних ставок. Особливістю застосування цього режиму є те, що він потребує значних валютних резервів та дотримання жорсткої бюджетної дисципліни, оскільки фінансування банківською системою державного сектора може посилити існуючі диспропорції у фінансування секторів економіки та призвести до надто швидкого вичерпання резервів.

Курсова політика в Україні після уніфікації у жовтні 1994 року валютного курсу базувалася на застосуванні керованого валютного курсу, протягом останніх двох років - у межах коридору, спочатку неофіційного, а з другого півріччя 1997 року - оголошеного (1.7 - 1.9 грн. за долар США). Номінальний обмінний курс гривні за 1996 - 1997 рр. девальвував на 3.7%, з урахуванням рівня інфляції (49.8%) реальне його значення зросло на 46.1%. Показники чистих внутрішніх активів та грошова база згідно з економічною програмою уряд, яка підтримується кредитами стенд-бай, визначені відповідно як критерій ефективності та фінансовий маяк.

Встановлення режиму плаваючих курсів дає змогу проводити незалежну грошово-кредитну політику й оберігати національну економіку від впливів зовнішніх шоків шляхом коригування валютного курсу. Однак за умов значної залежності від імпорту (імпорт енергоносіїв становить близько 50 % від загального обсягу) та зовнішнього фінансування дефіциту платіжного балансу такі переваги для України існують лише теоретично. Тим більше, що, не маючи зобов”язань у разі застосування режиму плаваючих курсів щодо підтримки обмінного курсу у визначених межах та тісного узгодження грошово-кредитної, фіскальної політики і політики зовнішніх запозичень, НБУ був би змущений утримувати інфляцію на встановленому рівні за допомогою ще жорсткішої грошово-кредитної політики. Так, загроза падіння курсу гривні у листопаді 1997 р. у зв”язку з нестабільністю на світових фінансових ринках спонукала Національний банк вжити радикальних заходів для обмеження пропозиції національних грошей (підвищення облікової, ломбардної ставок, резервних вимог тощо). Але такі заходи можуть бути тільки тимчасовими, оскільки негативно впливають на виробництво і збільшують витрати на обслуговування державного боргу. У довготерміновому плані дії, спрямовані на підтрику стабільності грошово-кредитного та валютного ринків, мають пердбачати реформування бюджетної сфери та структури економіки в цілому, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Отже, з огляду на стан економіки України, для її уряду і центрального банку практично не існує альтернативи щодо проведення курсової політики: різка зміна курсового режиму недоцільна.

Зважаючи на це, з метою більш гнучкого реагування на негативні наслідки кризових явищ на світових фінансових ринках та контролю за станом внутрішнього валютного ринку уряд і Національний банк України визнали за доцільне підтримувати у 1998 р. обмінний курс у межах розширеного валютного коридору - 1.8 - 2.25 грн. за долар США.

Керуючись принципом послідовності у здійсненні економічних перетвореь, уряд та Національний банк у 1998 році засобами бюджетної та грошово-кредитної політики забезпечували динаміку валютного курсу, яка виключає різкі коливання та враховує зміни купівельної спроможності національної валюти без застосування обмежень за поточними операціями платіжного балансу.

Для забезпечення задекларованої курсової політики було запроваджено комплекс заходів щодо прискорення структурних реформ, змін у фіскальній політиці та зниження дефіциту державного бюджету.

Таким чином, валютний суверенітет у поєднанні з правом резидентів вільно проводити зовнішню торгівлю залишає уряду досить обмежений вибір заходів як у бюджетній, так і у валютній політиці.

Лише проведення збалансованої внутрішньої фінансової політики може створити передумови для міжнародного співробітництва і на світовому, і на регіональному рівні.

Європейський приклад стосовно різних етапів такого підходу є особливо повчальним: він показує як співробітництво, налагоджене у сфері міжрегіональних розрахунків Європейським платіжним союзом, сприяло відкриттю європейських ринків, а по тому - створенню спільного ринку, що згодом спричинилося до координації грошової політики за допомогою європейської валютної системи і її механізму валютних курсів, а тепер - до об”єднання у валютному союзі, який передбачає глибоку координацію у бюджетній сфері.

Водночас слід зазначити, що цей досвід (як і будь-який інший) неможливо механічно застосувати для вирішення аналогічних проблем на регіональному рівні країнами СНД.

Кардинальне вирішення торговельно-економічних та валютно-платіжних проблем в інтересах усіх країн - учасниць економічного Союзу СНД можливе лише у разі створення цивілізованих ринкових умов торгівлі, поетапного та послідовного переходу від режиму вільної торгівлі до Митного союзу. Валютний союз є вищою формою економічної інтеграції і передбачає наявність відповідних умов для його успішної реалізації.

Однак навіть на першому етапі реалізації інтеграційних планів, в основу яких покладено угоду про вільну тогівлю між країнами СНД 1994 року, виникають суттєві труднощі внаслідок запровадження списку винятків та обмежень. Щодо Митного союзу, сформованого ще у листопаді 1995 р. Росією, Білоруссю, Казахстаном та Киргистаном, які є основними торговельними партнерами України (їх частка у загальному зовнішньоторговельному обороті нашої країни нині становить близько половини усього обсягу), то приєднання до нього України, згідно з положеннями про створення цього союзу пердбачає:

визнання єдиного Митного тарифу РФ;

введення справляння ПДВ та акцизного збору при експорті товарів до держав - учасниць СНД;

відміну справляння ПДВ та акцизного збору при імпорті товарів із держав - учасниць СНД;

зниження ставки ПДВ на основні продовольчі товари;

незастосування квотування та ліцензування експорту (імпорту) товарів.

Оскільки у структурі експорту-імпорту товарів країн СНД, зокрема України та РФ є значні відмінності, такий Митний союз репрезентуватиме прагнення Російської Федерації створити в межах СНД черговий механізм преференцій насамперед для власної економіки. Ця проблема не є суто економічною. Передача Україною контролю над власними митним простором міждержавному органу СНД стала б одним із чинників поступової втрати інтересу до неї з боку провідних країн світу як до повноцінного правового суб'єкта міжнародних економічних відносин.

За таких умов спроби сформувати валютний союз країн СНД, які вже неодноразово робилися, на думку спеціалістів, є передчасними.

Висновок

Підсумовуючи все вищевказане, можна зробити наступні висновки. Валютний ринок України проходить зараз реструктуризацію, яка пов'язана з процесом лібералізації, що почався ще в 1995 році завдяки:

дозволу уповноваженим банкам здійснювати на міжбанківському валютному ринку країни операції з купівлі-продажу доларів США, німецьких марок, російських та білоруських рублів, які підлягають як вільному, так і обов'язковому продажу;

отриманню резидентами доступу на біржу для закупівлі валюти з метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від інвестицій в Україну та здійснення проліцензованих Національним банком валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу;

дозволу резидентам здійснювати обов'язковий продаж валютних надходжень та вільних валютних коштів як через УМВБ, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України;

прийняттю рішення про недоцільність подальшого обов'язкового викупу до валютного резерву Національного банку України 10% валютних надходжень від суб'єктів господарської діяльності;

дозволу комерційним банкам здійснювати операції купівлі та продажу іноземної валюти на валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютної позиції;

започаткуванню торгів на УМВБ.

В 1998 році валютний ринок України розвивався в досить несприятливих умовах. Глибока фінансова криза, яка вибухнула у серпні минулого року, негативно позначилася на основних макроекономічних показниках. ВВП за рік знизився на 1.5%, приз запланованому зростанні на 0.5%. Рівень інфляції зріс до 20% замість прогнозованих 7-10%.

Девальвація курсу гривні внаслідок фінансової кризи могла набути загрозливих форм. Аби запобігти дестабілізації валютного ринку, НБУ 21 серпня 1998 року вніс зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, згідно з якими з 22 серпня 1998 року тимчасово припиняється укладення уповноваженими банками нових строкових контрактів з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню та не дозволяється купівля іноземної валюти за рахунок власних коштів банку. Зазначеним банкам належить щодня закривати відкриту валютну позицію `вільно конвертована валюта-гривня'.

Незважаючи на несприятливі умови, валютна політика в Україні впродовж минулого року спрямовувалася на підтримку стабільності вітчизняної валюти. Для Національного банку України це було непросте завдання. Фінансова криза та відплив іноземного капіталу призвели до втрати валютних резервів - запоруки стабільності національної грошової одиниці - і викликали стрімку девальвацію національних грошей.

Варто сказати, що падіння курсу гривні могло бути ще більшим, якби НБУ не вживав у практиці валютного регулювання рішучих адміністративних заходів щодо обмеження валютних операцій. Серед них:

заборона проводити операції з валютою на міжбанківському валютному ринку;

поновлення обов'язкового продажу валюти від експортних надходжень у розмірі 50%;

обмеження комерційним банкам ліміту відкритої валютної позиції;

жорстка прив'язка готівкового курсу валюти до безготівкового;

збільшення переліку документів, необхідних для купівлі валюти на біржовому ринку.

Введення прямих обмежень на валютному ринку негативно позначилося на обсягах продажу валюти і докорінно змінило структуру ринку. Протягом року обсяг продажу валюти становив близько 26 млрд. доларів, тобто на 18% менше, ніж у 1997 році.

Головна проблема валютного ринку в 1999 році - вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі і дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем.

У січні 1999 року на біржовому рику України розпочалися торги євровалютою. З введенням євро наша країна отримала додатковий стимул для інтеграції в Європу. Претендуючи на світове лідерство, ЄС добиватиметься, щоб євро стало однією з найстабільніших світових валют. Україна при формуванні своїх міжнародних валютних резервів упродовж перехідного періоду має перевести національні валюти країн - членів ЄВС у нову європейську валюту.

Створення ЄВС сприятиме залученню додаткових інвестиційних ресурсів у регіон, а отже, стимулюватиме зростання виробництва. З введенням євро суттєво знижуються витрати українських експортерів, пов'язані з операціями обміну європейських валют. Також істотно зменшується ризик небажаних змін валютних курсів для експортерів, практично зникає потреба у взаємному хеджуванні європейських валют. Це дає змогу підприємствам, які ведуть міжнародну торгівлю з кранами ЄВС, зекономити значні кошти й використати їх для розширення власних експортних можливостей.

У цілому запровадження євро не має істотних негативних наслідків для України та сприяє нарощуванню українського експорту в країни ЄС. Певну проблему для нашої країни становить те, що з появою єдиної грошової одиниці ці ЄС суттєво звужується ринок спекулятивних валютних операцій - вони перекинуться на ринки інших країн, не виключено, що й на український.

Розв'язання цих проблем - справа непроста, однак треба сподіватися, що її буде вирішено так само успішно, як і створення ЄВС, ідея якого ще два роки тому декому здавалася нереальною.

Пропозиції щодо викладених в дипломній роботі питань можуть бути використані при визначенні засад зовнішньої та внутрішньої політики програм економічного та соціального розвитку, економічних та соціальних нормативів.

Список використаної літератури

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. №185/94 - ВР від 23 вересня 1994 року.

Декрет Кабінету Міністрів України №15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного когтролю” від 19 листопада 1993 року.

Буторина О. Перекуем доллары на евро//ДЕЛОВЫЕ ЛЮДИ № 83 НОЯБРЬ 1997

Буторина О. Трудный путь к единой европейской валюте//МЭМО №1 1998

Валютная политика капиталистических стран. Ред. Корнев П.П,, М., Наука, 1990.

Валютный рынок и валютное регулирование. // Под редакцией И.Н. Платоновой. М., 1994.

Валютный союз по-европейски / Вл. Крайний // Интерфакс-АиФ. - 1996 №16

Вопросы формирования валютной политики Европейского Валютного Союза.//Вопросы Экономики.-1999.-№1.

Гальчинський С.А. Сучасна валютна система.//Київ.-1996.

Денежное обращение и кредит при капитализме. Ред. Красавиной Л.Н., М., Финансы и Статистика, 1989.

Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В.Лукашевича и др.; Под общ. ред. В.Лукашевича, М.Ярцева. - СПб., 1994. -496с.

Евро - валюта “Соединенных Штатов Европы” / М. Погорелый // Ревизор 1996

Размещено на Allbest.ru