Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

ЕКОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ВИКОНАЛА ДАНИЛЮК НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

КИЇВ - 2006

АНОТАЦІЯ

Данилюк Н.І. Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ 2006.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням екологічного менеджменту транснаціональних корпорацій. Досліджено процес становлення сучасної парадигми природокористування, в умовах транснаціоналізації. Визначено базові моделі екологічної поведінки японських, європейських та американських ТНК. Проаналізовано тенденцію екологізації економічного розвитку, визначено принципи формування сучасного ефективного та екологічно свідомого менеджменту.

Визначено зміну пріоритетів взаємодії ТНК з національними та регіональними екосистемами в контексті формування їх екосоціальної відповідальності, показано еволюцію регулювання діяльності ТНК у екологічній сфері на національному та міжнародному рівнях. Розроблено інтегровану бізнес-функціональну матрицю екологічного менеджменту міжнародних корпорацій.

Запропоновано шляхи і механізми впровадження сучасних підходів до формування екологічно свідомого менеджменту українських підприємств у контексті сучасної національної системи управління природокористування.

екологічний менеджмент транснаціональний глобалізація

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах глобальних трансформацій екологізація економічної діяльності отримує нові імпульси і нову якість. Загострення глобальних екологічних проблем потребує переорієнтації всієї системи господарського відтворення та ресурсокористування на принципах, які мають відповідати нагальним завданням екологічної безпеки.

Характерною особливістю світового розвитку на поточний час є використання потенціалу двостороннього та багатостороннього (регіонального) співробітництва в процесі реалізації комплексу екологічних заходів та програм екологічного менеджменту.

Взаємодія ТНК і приймаючих країн, особливо тих, які знаходяться в процесі структурної трансформації, постійно продукує масштабні проблеми, що є закономірним результатом транснаціоналізації, як об'єктивного процесу і основи сучасних глобальних зрушень. До останнього часу принципова увага вищого менеджменту ТНК зосереджувалась переважно на суто практичних питаннях їх оперативної діяльності, проблемах підвищення економічної ефективності, залишаючи осторонь соціальні і, особливо, екологічні аспекти. Ці питання не потрапляли у поле зору ані органів державного регулювання, ані науковців.

Для економіки України, що характеризується вкрай несприятливим екологічним базисом, нераціональним та неефективним ресурсоспоживанням, низьким рівнем кумулятивної ефективності функціонування господарських систем через їх енергетичну та сировинну витратність такий вузький корпоративний теоретико-практичний підхід становить загрозу національній безпеці. Забезпечення національного економічного зростання має супроводжуватися послідовним структурним оновленням, насамперед у природно-ресурсній сфері, де формуються ключові конкурентні позиції України у міжнародному бізнес-середовищі.

Якісно нова парадигма управління природокористуванням в глобальних умовах, досягнення значних економічних та соціальних результатів потребують як поглиблення теоретичних досліджень, так і підвищення їхньої практичної результативності завдяки реалізації базових засад екологоорієнтованого менеджменту.

Економіко-екологічні аспекти глобалізації постійно розглядаються та висвітлюються фахівцями ЮНЕП, ООН, Світового банку, СОТ, Комісії ЄС, інших впливових міжурядових та неурядових організацій, серед яких слід відзначити Римський клуб, під егідою якого було вперше вироблено важливі концептуальні підходи до ефективного і екологічно безпечного розвитку.

Водночас наукове опрацювання концептуальних засад екологічного менеджменту як продуктивної складової національних і міжнародних стратегій розвитку, обґрунтування організаційно-економічного механізму його впровадження в Україні є недостатнім, особливо за умов глобалізації бізнесу та експансії ТНК на національні ринки країн з перехідним характером економіки.

З позицій зазначених проблем і підходів постановка обраної автором теми дисертаційного дослідження є своєчасною та критично необхідною у контексті стратегічних інтересів України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення закономірностей становлення і розвитку екологічного менеджменту ТНК на базі сучасної парадигми природокористування поряд з розробкою практичних рекомендацій з впровадження його елементів у діяльність українських філій ТНК та вітчизняних підприємств в процесі їх транснаціоналізації.

Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлені наступні конкретні завдання:

· дослідити еволюцію концепцій природокористування, виявити сутність сучасних глобальних екологічних проблем світогосподарського розвитку;

· провести комплексний аналіз впливу транснаціонального виробництва на екологічний стан в країнах-реципієнтах;

· виявити передумови, основні етапи і протиріччя процесу екологізації економічного розвитку;

· визначити сучасні підходи ТНК до проблем охорони навколишнього середовища, ідентифікувати понятійний апарат та базові засади їхньої екологічної поведінки;

· поглибити методологічні та методичні основи формування стратегії і механізмів реалізації моделі екологічного менеджменту ТНК;

· проаналізувати основні проблеми, що виникають в процесі багаторівневого регулювання екологічних аспектів діяльності ТНК;

· конкретизувати екологічні імперативи транснаціоналізації перехідних економік;

· обґрунтувати задачі національної природоохоронної політики в контексті інтенсифікації міжнародної економічної діяльності України;

· обґрунтувати шляхи удосконалення національних правових та інституціональних еколого-організаційних механізмів охорони навколишнього середовища в глобальних умовах ведення бізнесу;

· дослідити методологічні та практичні аспекти екологічного менеджменту відділень ТНК в Україні, механізми його адаптації в діяльність українських підприємств, що транснаціоналізуються.

Об'єктом дослідження виступає процес екологізації діяльності транснаціональних корпорацій в глобальних умовах розвитку.

Предметом дослідження є закономірності та особливості екологічного менеджменту ТНК, що формуються в контексті сучасної парадигми раціонального соціально відповідального природокористування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять історико-логічний, системний підходи до аналізу соціально-економічних явищ і процесів. Дослідження базується на використанні методів наукової абстракції, статистичного якісного і кількісного порівняння, експертних оцінок, фактичного та структурного аналізів. Автор використовує різноманітні підходи і методи дослідження досвіду розвитку національних економічних, політичних, наукових, культурних, етичних та інших реальних процесів у загальноцивілізаційному контексті, без чого унеможливлюється вирішення екологічних проблем, які носять глобальний характер.

Використано широке коло вітчизняних та зарубіжних спеціальних літературних джерел, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, рішення Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства екології, дані міжнародних урядових та неурядових організацій, результати наукових досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, аналітичні доповіді Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, звіти транснаціональних корпорацій та вітчизняних підприємств і організацій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що на підставі проведеного автором теоретичного аналізу і критично-конструктивного осмислення сучасних концепцій та практичних методів реалізації еколого-орієнтованого менеджменту транснаціональних корпорацій обґрунтовано механізми його адаптації в України.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

· ідентифіковано базові моделі екологічної поведінки ТНК, структуру яких визначають якісні критерії корпоративної культури (внутрішня мотивація, стратегічна визначеність, законодавча доброчинність) та кількісні параметри динаміки екологічних витрат провідних ТНК автомобільної, нафтопереробної та хімічної промисловості: японську прогресивну модель екологізації (різке, понад 20% щорічно зростання витрат на екологічні заходи); європейську помірну модель екологізації (зростання до 10%); американську переважно регресивну модель екологізації, яка пов'язана зі зниженням відповідних витрат;

· розроблено інтегровану бізнес-функціональну матрицю екологічного менеджменту ТНК, що являє собою систему передбачення і уникнення негативних змін природного оточення компанії в результаті її діяльності (чи бездіяльності) шляхом створення і використання екологічно безпечних технологій з дієвим механізмом упередження надмірного техногенного впливу на екосистему; визначено умови переведення загальних завдань екологізації управлінської діяльності ТНК у площину реалізації базових функцій загального менеджменту в основних підрозділах корпорації, шляхи, особливості та екологічні критерії ефективної діяльності лінійних та функціональних підрозділів зарубіжних відділень корпорацій різного типу; обґрунтовано необхідність адаптації методології екологічного менеджменту до умов транснаціонального розвитку українських підприємств та організацій в міжнародно уніфікованому еколого-економічному середовищі;

отримали подальший розвиток:

· аналітичні підходи в дослідженні тенденцій взаємодії ТНК з національними і регіональними екосистемами, зокрема: зміна пріоритетів в контексті формування екосоціальної відповідальності ТНК шляхом часткової передачі функцій формування корпоративної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості від показників прибутковості і ринкової капіталізації - показникам транспарентності екологічної політики, поліпшення якості навколишнього середовища, забезпечення безпеки життєдіяльності населення на всіх стадіях науково-технологічної і виробничо-збутової діяльності ТНК; показана технологічна і ресурсна неспроможність розв'язання глобальних екологічних проблем виключно на національному та регіональних рівнях, необхідність мобілізації можливостей світового співтовариства і, в першу чергу, найбільш розвинутих країн і корпорацій; доведено доцільність екологічної консолідації міжнародних зусиль через систему інституціоналізованих заходів організаційно-правового та фінансово-економічного характеру.

· методи та адаптаційний інструментарій використання прогресивної екологічної моделі ТНК на всіх етапах господарської діяльності в Україні шляхом виробничої та організаційно-фінансової реструктуризації відповідно до вимог Кіотського протоколу; доведено доцільність перегляду і кардинальної зміни екологічних стандартів діяльності вітчизняних компаній з огляду на пріоритетність природоохоронних заходів в системі глобального бізнес-середовища;

удосконалено:

· підходи щодо обґрунтування сучасної національної системи управління природокористуванням, коли розробка та реалізація державної екологічної політики має ґрунтуватися на використанні таких соціально-організаційних механізмів як: запровадження сучасних стандартів екологічної діяльності та аудиту, розмежування екологічних повноважень центральної та місцевої влад, використання фінансово-економічних інструментів екологічного регулювання та формування принципів сучасної екологічної культури;

· методичні засади формування екологічного менеджменту міжнародних компаній стосовно: системи показників екологічних розділів стратегічних і поточних планів ТНК; проектування екологічно-орієнтованих організаційних структур управління зарубіжними відділеннями міжнародних компаній; програм навчання різних категорій управлінського персоналу; переліку питань і порядку складання екологічних звітів, проведення екологічного аудиту та моніторингу з урахуванням відповідних вимог міжнародних стандартів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, які було сформульовано в роботі, можуть бути реалізованими у практиці екологічного регулювання на макро- та мікроекономічному рівнях. Узагальнені аналітичні матеріали роботи також можуть бути використаними науковими працівниками у подальших дослідженнях даної теми, викладачами вищих навчальних закладів - у ході підготовки лекцій, семінарів та тренінгів з питань міжнародного економіко-екологічного співробітництва.

Одержані результати знайшли впровадження на загальнодержавному і міжнародному рівнях, а також у навчальному процесі. До них належать, зокрема: обґрунтування необхідності інституційно-правового забезпечення інтеграції України в глобальну торговельну систему з метою створення макроекономічних умов для екологічного розвитку та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку в умовах членства в СОТ і захисту прав національних виробників екологічних товарів та послуг в процесі виходу на ринки країн-членів СОТ (довідка про впровадження Департаменту співробітництва з СОТ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №25-29/44 від 10.02.2005); адаптація вимог міжнародних стандартів екологічного менеджменту ISO-14000 до особливостей нафтопереробних підприємств (довідка ТОВ “Слов'янські нафтопродукти” №21-18/37 від 18.01.2005). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження використано у навчальному процесі при викладанні та методичному забезпеченні дисциплін “Міжнародний менеджмент” та “Транснаціональні корпорації” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту (довідка Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана від 22.12.2005).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі та виносяться на захист, здобуто автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Результати дослідження доповідались на 3 міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку”. - Київ, ІСЕМВ НАН України, 2003, 25 лютого; Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти”. - Полтава, Полтавський університет споживчої кооперації України, 2004, 12 травня; Міжнародній науково-практичній конференції “Європейська інтеграція та Україна”. - Київ, КНЕУ, 2004, 17 червня.

Публікації. Основні положення роботи опубліковано автором самостійно і у співавторстві в 12 наукових працях, в тому числі: 1 монографія, 8 статей у наукових фахових виданнях, 3 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто дисертантові, становить 6,39 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 195 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 15 рисунків на 9 сторінках, 12 таблиць на 7 сторінках та 7 додатків на 15 сторінках, список використаних джерел налічує 246 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі показано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначено методологічну базу та використовувані автором методики прикладного аналізу, а також наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів дослідження.

У розділі 1 “Формування сучасної парадигми природокористування” узагальнюється еволюція сучасних концепцій природокористування, розкривається зміст процесу транснаціоналізації екологічних проблем та теоретико-методологічні підходи у дослідженні сутності та закономірностей екологізації сучасного економічного розвитку.

Економічний розвиток в контексті глобальних трансформацій спричинив появу феномену, за якого господарську діяльність слід розглядати в рамках єдиної системи економіко-екологічних відносин. Фактично йдеться про нову парадигму сучасного розвитку, яка актуалізує не тільки проблематику розподілу обмежених ресурсів та вивчення процесів їхньої раціональної переробки, а й широкий спектр відносин геоекономічного характеру.

Розглядається залежність проблематики природокористування від оперативної дії елементів системи суспільно визнаних цінностей економічних відносин. Основними первинними формами природокористування пропонується вважати “дикоспоживче” господарювання (використання виключно природних дарів), дотоварне виробництво в замкнених суспільних об'єднаннях, товарне виробництво з міжсоціумною кооперацією, котра потребує торговельних відносин, і переростає у середні віки у капіталістичну систему господарювання. На всіх цих етапах господарська діяльність практично не впливала на природнє оточення.

На наступних стадіях світового економічного розвитку як результат промислової та науково-технічної революцій - з одного боку і формуванням метропольно-колоніальних відносин, поглиблення процесу інтернаціоналізації економічних відносин, - з другого, вплив господарської діяльності на природне оточення стає все відчутнішим, а в деяких випадках катастрофічним (дефіцит кисню на територіях розвинених країн після 70-х років, що покривається переважно за рахунок тропічних лісів, вичерпання легкодоступних родовищ корисних копалин, техногенні катастрофи і т.ін.).

Автор узагальнює новітні теоретико-методологічні розробки та практику екологічної діяльності провідних ТНК і на цій підставі висуває і доводить тезу про поступовий перехід світового співтовариства до нової парадигми природокористування. Минула парадигма ґрунтувалась на зменшенні впливу господарської діяльності на природне оточення (скорочення споживання природних ресурсів і шкідливих викидів у повітряний та водний басейни). Нова парадигма природокористування ґрунтується на виключенні будь-яких можливостей шкідливого впливу на природнє оточення: так замість очищення шкідливих виробничих відходів технологічні процеси в контексті нової парадигми мають виключати утворення таких відходів. Лише перехід світового співтовариства до нової парадигми природокористування дасть змогу уникнути екологічної деградації, економічна ціна якої, за оцінками вчених, становить 6% світового валового продукту.

Автором аргументується положення про те, що в процесі усвідомлення обсягів збитків, завданих навколишньому середовищу тиск на транснаціональні компанії з боку громадськості досягає критичної маси, що автоматично провокує зростання попиту на екологічно чисту продукти та послуги. Значна кількість міжнародних компаній вже впроваджують екологічно чисті методи ведення діяльності. Крім того, багато ТНК за власною ініціативою виходять на ринок з альтернативною екологічно чистою продукцією, усуваючи, таким чином, конкурентів. Доведено, що можна досягти значного позитивного тренду у зростанні прибутків за рахунок реалізації товарів, які одночасно є енергоекономними та забезпечують скорочення витрат на знищення відходів. Іншим сигналом для компаній є зростаюча загроза відповідальності за випуск екологічно неякісної продукції або недотримання встановлених рівнів викидів. Все частіше компанії не можуть одержати доступ до банківських кредитних ресурсів без попереднього інспектування їх виробничих об'єктів з метою виявлення ступеня забруднення.

Досліджено проблематику екологізації розвитку та рівні його регулювання. Узагальнюючи численні точки зору на це явище, автор пов'язує екологізацію суспільства з процесом невпинного і послідовного впровадження технологічних, управлінських, політичних та інших рішень, що дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і поліпшувати природнє середовище на локальному, національному та глобальному рівнях.

Суб'єкти господарської діяльності, перш за все ТНК, результати діяльності яких є джерелом найбільш несприятливого впливу на природнє оточення, часто самостійно регулюють рівень екологізації власної діяльності. В розділі доведено, що екологічному менеджменту провідні компанії відводять ключову роль. З іншого боку, діяльність державних інституцій материнських та приймаючих країн, місцевих, національних, міждержавних та світових громадських організацій екологічного спрямування набуває все більшого значення. В цьому контексті в процесі екологізації суспільного розвитку підкреслюється зростаюче значення резолюції ООН “Порядок денний на ХХІ століття” (м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Кіотського протоколу, що був прийнятий на третій конференції сторін рамкової Конвенції ООН щодо кліматичних змін (1997 р.). Особлива увага в розділі приділена висвітленню діяльності Міжнародної мережі екологічного менеджменту, яка являє собою систему інституцій контролю і аудиту в сфері екологічного управління. До цієї мережі входять організації різного типу національної, регіональної та міжнародної належності, що ставлять за мету реалізацію програм обмеження негативного стороннього впливу на природнє оточення, формування екологічно дружньої парадигми міжнародного бізнесу і забезпечення сталого розвитку.

Завершує перший розділ роботи аналіз економічної ефективності екологізації суспільного розвитку, яка являє собою співвідношення еколого-економічних витрат на здійснення заходів щодо раціоналізації природокористування із інтегральним ефектом реалізації зазначених заходів. Ключовою особливістю визначення інтегрального ефекту є сумування безпосереднього поточного економічного ефекту з прогнозованим тривалим ефектом, що враховує економічні наслідки від зміни навколишнього середовища в майбутньому.

У розділі 2 “Становлення і розвиток системи екологічного менеджменту ТНК” досліджено регулювання екологічної діяльності ТНК у контексті дотримання вимог міжнародних стандартів, екологічна політика транснаціональних корпорацій та її сучасні особливості, висвітлено основні складові чинники, умови, рівень, пріоритетні напрями запровадження екологічно свідомого менеджменту.

Дослідження процесу становлення і розвитку екологічного менеджменту ТНК дозволило зробити висновок про наявність двох груп чинників впливу: зовнішніх і внутрішніх. Сукупність зовнішніх визначається загальною залежністю діяльності ТНК від системної дії різноманітних органів місцевого самоврядування та державного управління материнських та приймаючих країн, учасників міжнародної мережі екологічного менеджменту, конкурентного середовища (споживачів, постачальників, партнерів і т.ін.) та різноманітних громадських рухів. Зовнішній вплив набуває таким чином прояву у комплексі міжнародних екологічних стандартів або ж інших вимог щодо раціонального природокористування і створення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення, які висуваються до практики і результатів функціонування ТНК.

Внутрішні чинники є пов'язаними з реалізацією ініціатив учасників екологічно свідомого ділового середовища міжнародних компаній (акціонерів, менеджерів, працівників) їх штаб-квартир і зарубіжних відділень. Мотиви діяльності зазначених учасників полягають у: підвищенні міжнародної конкурентоспроможності корпорацій завдяки випуску екологічно чистої продукції, зменшенні або взагалі нівелюванні шкідливого впливу на природнє оточення, скороченні ресурсомісткості виробництва, поліпшенні іміджу компанії. Проте наслідування принципам соціальної відповідальності ТНК, яка обов'язково враховує екологічний компонент, є безальтернативним шляхом формування їх сталого конкурентоспроможного статусу.

Обґрунтовано положення про вирішальну роль внутрішніх чинників формування і розвитку екологічного менеджменту ТНК, що визначається особливостями їх корпоративних культур. В сучасних умовах всі ці культури спираються на екологічний компонент. Однак роль цього компоненту є варіативною. Для 60-ти ТНК проведено аналіз кореляції їх екологічної діяльності та корпоративної ціннісної системи, в результаті чого автор дійшла висновку про високий ступень цього показника серед японських та європейських ТНК. Таке твердження знайшло і статистичне підтвердження (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка витрат деяких ТНК на екологічну політику

У досліджені акцентується увага на тому, що всі корпорації споріднених галузей промисловості приділяють систематичну увагу екологічній діяльності, фінансуючи різноманітні екологічні заходи. Проте можна спостерігати діаметрально протилежні тренди. Японські корпорації збільшують обсяги такого фінансування не менш ніж на 20% щорічно, а Mitsubishi Oil - на 25,3%. Для європейських корпорацій цей показник становить не менше 10%, а для Siemens - 23%. Для корпорацій США є притаманним, навпаки, зменшення фінансування екологічних заходів за винятком Mobil Oil. Для Ford Motors це зменшення становить 19,2%. Зазначені результати дозволили зробити висновок про наявність трьох моделей екологічної поведінки ТНК: японської - прогресивної, європейської - помірної та американської - регресивної.

Аналізуючи теоретичні розробки та практику екологічної діяльності ТНК, автор дійшла висновку про те, що найбільш відпрацьованою і дієвою у цій сфері є так звана інтегрована система екологічного менеджменту (модель Вінтера), яка була розроблена і впроваджена в практику управління корпорацією Winter&Sohn (Німеччина) на початку 1970-х років, тобто до створення системи екологічних стандартів ІSO - 14000. На сьогодні “Модель Вінтера” отримала широке визнання в зв'язку із включенням її основних положень до “Статуту компанії в галузі стійкого розвитку: принципи екологічного менеджменту”, який було прийнято Міжнародною торговою палатою на Всесвітній промисловій конференції в галузі екологічного менеджменту у квітні 1991 р. (м. Париж).

Авторський аналіз цієї моделі на підставі використання її основних положень в практиці екологічного менеджменту деяких українських відділень російських нафтових ТНК (“Лукойл”, “Тюменська нафтова компанія”, “Слов'янські нафто-продукти”) виявив і певні недоліки. Вони визначаються жорсткою закріпленістю екологічних процедур до конкретних підрозділів організаційної структури компанії. Таким чином зазначена матриця обмежується переважно функцією організації. Питання планування і контролю екологічної діяльності залишаються на другому плані. Потребують конкретизації і запроваджений в “Моделі Вінтера” перелік основних принципів екологічної діяльності. Запропонована автором матриця дає змогу реалізувати на корпоративному рівні систему інструментів екологічного менеджменту, які можна консолідувати одночасно як за напрямами бізнесової діяльності (виробництво, дослідження, кадри, маркетинг, фінанси), так і за функціями менеджменту (планування, організація, керівництво, контроль). Після розробки і впровадження зазначених інструментів в експериментальному порядку їх потрібно зафіксувати за певними підрозділами і навіть окремими працівниками. Досліджена практика діяльності згаданих українських відділень російських компаній довела доцільність певних змін в організаційних структурах управління та кадровій політиці.

У розділі 3 “Адаптація моделей екологічної поведінки ТНК в Україні” досліджено правові та інституційні механізми екологізації відкритої економіки України, визначено екологічні аспекти діяльності відділень ТНК в Україні, формування екологічно свідомого менеджменту українських підприємств.

У формуванні сучасної національної системи управління природо-користуванням державна екологічна політика відіграє принципову роль. ЇЇ цілі полягають у раціоналізації використання природного потенціалу країни з урахуванням стратегічних інтересів прийдешніх поколінь. В цьому контексті уряд, по-перше, має здійснювати політику природоохоронного протекціонізму. По-друге, державна екологічна політика має бути спрямована на створення безпечних і сприятливих умов для життєдіяльності населення.

Автором виділено чотири групи соціально-організаційних та економічних механізмів реалізації державної екологічної політики:

- сучасні стандарти екологічної діяльності та аудиту, які регламентують, з одного боку, визначену якість природного оточення (води, повітря, землі і ін.) у вигляді гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у цьому оточенні, а, з другого - екологічні аспекти діяльності господарюючих суб'єктів, що засвідчують відповідність викидів шкідливих речовин встановленим граничним нормативам;

- розмежування екологічних повноважень органів центральної влади та місцевого самоврядування в екологічній сфері. Законодавчі та виконавчі органи центральної влади мають зосередити свою діяльність на обґрунтуванні, затвердженні і дотриманні нормативів екологічної діяльності всіма підприємствами незалежно від галузей та форм власності. Органи місцевого самоврядування здійснюють еколого-інтегративну адаптивну функцію в конкретних територіальних спільнотах, а саме уточнюють загальнонаціональні нормативи стосовно конкретної території, відстежують кумулятивні наслідки екологічної діяльності всіх підприємств, що діють у даній місцевості, та розробляють і реалізовують локальні екологічні програми розвитку території і створення безпечних умов життя населення;

- використання фінансово-економічних важелів екологічного регулювання виробничо-господарської діяльності підприємств. Вони мають ґрунтуватися на принципі “забруднювач платить”, який закріплено у статті 174 (п. 2) Договору про ЄС. Враховуючи можливості перенесення забруднювачем цих витрат на споживача його продукції шляхом підвищення цін вкрай важливо або використовувати спеціальні інвестиції з прибутку, або відшкодувати за рахунок внесків забруднювачів до територіальних спеціальних фондів екологічного розвитку;

- формування принципів сучасної екологічної культури, з одного боку, у працівників, менеджерів та акціонерів підприємств, в тому числі і філій ТНК, а з другого -у територіальних громад.

У дисертації авторська увага концентрується на використанні досвіду екологічного управління ТНК у діяльності всіх підприємств (вітчизняних та зарубіжних) в Україні.

Серед пріоритетних сфер цієї діяльності названо виробництво екологічно чистої продукції, створення безпечних умов праці, докорінне поліпшення природного середовища життєдіяльності населення.

На прикладі такого глобального виду продукції харчової індустрії як питна вода (табл. 2) показано стан екологічності вітчизняної питної води в цілому, а також співвідношення його рівня на вітчизняних та іноземних підприємствах.

Таблиця 2. Комплексна оцінка 30 марок фасованих вод методом біотестуванням

Як свідчать дані таблиці, лише 3 із 30 видів питної води, що виготовляються в Україні, є безпечними. Решта видів води є або ж небезпечними (п. 4-24), або шкідливими (п.25-30). При цьому варто особливо підкреслити, що серед 30 видів води 6 видів виробляються українськими філіями ТНК кожен із цих видів не потрапив до числа безпечних, а 2 види - є шкідливими. Рівень забрудненості води “Ape Gold” у 15 разів перевищує цей показник води “Цілюща”. В роботі звертається увага також на те, що в материнських країнах зазначених ТНК виробляють питну воду наведених торгових марок у відповідності зі світовими стандартами. Отже проблема безпечності води для зазначених торгових марок пов'язана із слабкою мотивацією державних інституцій України щодо дотримання світових екологічних стандартів.

Загалом адаптація моделей ефективного екологічного менеджменту ТНК в діяльності українських підприємств розглядається в роботі як ключова складова формування національної системи управління природокористування.

ВИСНОВКИ

У дисертації на підставі виявлення концептуальних засад і запропонованих практичних методів сучасної парадигми природокористування здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення науково-практичного завдання формування системи екологічного менеджменту.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили автору дійти таких висновків теоретичного та прикладного спрямування:

1. Сучасна концепція природокористування ТНК характеризується переходом від витратної парадигми, що ґрунтувалася на зменшенні витрат на подолання негативних наслідків виробничо-господарської діяльності корпорації на природнє оточення, до упереджувальної парадигми, що ґрунтується на виключенні негативного впливу виробничо-технологічної діяльності ТНК на навколишнє середовище.

2. Особливістю виробничо-господарської діяльності ТНК на початку ХХІ століття є формування 3 різних моделей їхньої екологічної поведінки: японської прогресивної моделі екологізації з різким (понад 20% щорічно) зростанням витрат на екологічні заходи; європейської помірної моделі екологізації менеджменту (зростання до 10%); американської переважно регресивної моделі екологізації менеджменту, коли відповідні витрати в основному знижуються.

3. Досягнення високих результатів діяльності ТНК в сучасних умовах є неможливим без використання бізнес-функціональної матриці екологічного менеджменту ТНК для передбачення і уникнення негативних змін природного оточення компанії в результаті її діяльності (чи бездіяльності). Відповідна матриця має бути побудована шляхом створення і використання екологічно безпечних технологій з мінімізацією надмірного техногенного впливу, а її реалізація дозволить перевести загальні завдання екологізації управлінської діяльності ТНК в площину реалізації базових функцій менеджменту (планування, організації, керівництва, контролю) в основних підрозділах корпорації. Необхідним є адаптація методології екологічного менеджменту до умов транснаціонального розвитку українських підприємств.

4. Важливою особливістю зміни пріоритетів взаємодії ТНК з національними та регіональними екосистемами є формування нової концепції їх соціальної відповідальності, в основі якої має бути перехід від домінування показників прибутковості і ринкової капіталізації до заходів з поліпшення якості навколишнього середовища, охорони здоров'я та забезпечення безпеки населення на всіх стадіях науково-технологічної і виробничо-збутової діяльності із проведенням єдиних для всіх філій ТНК транспарентних екологічних заходів, що підвищить їхню інвестиційну привабливість, і як наслідок, міжнародну конкурентоспроможність.

5. Технологічні і ресурсні проблеми розвитку не тільки окремих країн, а й провідних ТНК неможливо розв'язати у сучасних умовах виключно на національному й регіональних рівнях. У будь-яких випадках і за будь-яких умов доводиться зважувати на численні екологічні обмеження як з погляду обмеження наявних природних ресурсів, так і з позицій економіко-техно-екологічних наслідків програм розвитку ТНК у приймаючих країнах.

6. У процесі транснаціоналізації української економіки актуалізуються питання запровадження інструментів прогресивних екологічних моделей поведінки ТНК з екологізацією всіх етапів господарської діяльності українських підприємств, реструктуризацією виробничо-технологічних комплексів та формуванням нових міждержавних організаційно-фінансових відносин з урахуванням вимог Кіотського протоколу. Якщо на попередніх етапах акцент екологічної діяльності був спрямований на зменшення забруднення шляхом їх очищення, то в сучасних умовах підприємства мають орієнтуватися на запобігання утворенню таких речовин.

7. Формування сучасної національної системи управління природокористуванням має ґрунтуватися на розробці та реалізації державної екологічної політики, системоутворюючими компонентами є: сучасні стандарти екологічної діяльності та аудиту; розмежування екологічних повноважень центральної та місцевої влад; використання відповідних фінансово-економічних інструментів екологічного регулювання та розбудова сучасної екологічної культури.

8. Ефективний економічний менеджмент ТНК, базується, з одного боку, на відповідній корпоративній філософії, а з другого - на чітко регламентованих нормах і процедурах стосовно параметрів екологічної діяльності; розподілу екологічних повноважень підрозділів, кваліфікації різних категорій управлінського персоналу, змісту екологічних звітів, аудиту та моніторингу з урахуванням відповідних вимог міжнародних стандартів.

9. Впровадження сучасних підходів до формування екологічно свідомого менеджменту українських підприємств з урахуванням стану природного середовища та галузево-техногенного навантаження на нього має включати: екологізацію праці у шкідливих галузях бізнесу (енергетики, металургії, хімічній та вугільній промисловості); розширенням виробництва безпечних видів продукції, насамперед продовольчих продуктів та медикаментів; екологізація праці у шкідливих галузях бізнесу (металургії, хімічній та вугільній промисловості); наскрізне ресурсозбереження, орієнтоване на світовий рівень матеріало- та енергоємності продукції та глобальні перспективи безпечної життєдіяльності.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Данилюк Н.І. Міжнародна торгівля та проблеми охорони навколишнього середовища // Глобальна торгова система: розвиток інструментів, правил, інструментів СОТ. Монографія / Кер. авт. кол. і наук. ред. Т.М. Циганкова. - К.: КНЕУ, 2003. - 660 с. - 38,36 друк. арк. (особисто автору належать 2,0 друк. арк. розділ 4.3 “Міжнародна торгівля та проблеми навколишнього середовища”).

У наукових фахових виданнях:

2. Данилюк Н.І. Особливості стратегічної поведінки корпорацій в глобальному середовищі // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. научн. трудов. Донецк: ДонНУ, 2001. - Часть II, С. 336 - 337 (0,24 друк. арк.).

3. Данилюк Н.І. Особливості формування стратегії екологічної поведінки в умовах глобалізації економіки // Збірник наукових праць. Вип. 39 / Відп. ред. - доктор економічних наук В.Є. Новицький. - К: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С.240 - 247 (0,53 друк. арк.).

4. Данилюк Н.І. Особливості технологічної політики міжнародних корпорацій у глобальному середовищі // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 11 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 108 - 115 (0,46 друк. арк.).

5. Данилюк Н.І. Досвід вирішення екологічних і соціальних проблем міжнародними корпораціями // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 189: В 5 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 84 -93 (0,57 друк. арк.).

6. Данилюк Н.І. Система економіко-екологічного управління транснаціональними корпораціями // Формування ринкової економіки: Зб. наук. Праць. Вип. 12. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 204 - 211 (0,5 друк. арк.).

7. Данилюк Н.І., Омельченко Р.В. Фактори ефективності екологічно-технологічної діяльності ТНК // Регіональні перспективи: Науково-практичний журнал № 3-5 (40-42). - Кременчук: “Перспектива” 2004 - С.381-384 - 0,56 друк. арк. (особисто автору належить 0,28 друк. арк.: аналіз факторів ефективності екологічної діяльності ТНК).

8. Данилюк Н.І. Розвиток транснаціональних корпорацій: деякі аспекти впливу на навколишнє середовище // “Ринок цінних паперів України” № 1- 2 2004. - С.23 - 28 (0,61 друк. арк.).

9. Данилюк Н.І. Аналіз сучасних тенденцій екологічної діяльності транснаціональних корпорацій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 210: В 4 т. Том ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 1055 -1061 (0,5 друк. арк.).

В інших виданнях:

10. Панченко Є.Г., Данилюк Н.І. Взаємодія ради директорів та менеджменту корпорацій: вітчизняний та зарубіжний досвід // Актуальні проблеми корпоративного управління в Україні: Збірник наукових праць / за ред.: Л.І. Федулової, Л.І. Воротіної, Є.Г. Панченка. К.: Наук. світ, 2003. - С. 98 - 101 - 0,2 друк. арк. (особисто автору належить 0,1 друк. арк.: аналіз стратегічного менеджменту ТНК).

11. Данилюк Н.І. Екологічні проблеми в умовах глобалізації світової економіки // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике / Донецкий экономико-гуманитарный институт; Институт экономико-правовых исследований Национальной академии наук Украины. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. - Вып. 13 - С.162 - 165 (0,5 друк. арк.).

12. Данилюк Н.І. Екологічні фактори сучасного економічного простіру // Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку // Мат-ли наук. конф. м. Київ, 25 лютого 2003. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. - С. 110 - 111 (0,1 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru