Регіон Близького та Середнього Сходу в зовнішній політиці України

На розвиток ВТС України з державами регіону впливають ряд факторів, які можуть сприяти або перешкоджати співробітництву з близькосхідними країнами у військово-технічній сфері. Так, міжнародні ембарго на постачання озброєнь, з одного боку, унеможливлювали ВТС з Лівією та Іраком, але давали можливість здійснити попередні домовленості у цій сфері в умовах закритості цих країн для міжнародного військово-технічного співробітництва.

Односторонні ембарго США щодо Сирії та Ірану, з одного боку, гарантують недопущення американських компаній на ринки цих країн, однак, негативно впливають і на відносини України з США та Ізраїлем, зокрема, у випадку, коли співробітництво України з країнами „ризикової групи” переходить у чутливі сфери співробітництва (атомна енергетика, модернізація озброєнь).

Фактор військово-політичного напруження в регіоні здійснює свій вплив на розвиток ВТС з країнами регіону в тій мірі, що Україна, не може здійснювати повномасштабне ВТС з державами, залученими в регіональні конфлікти, тобто практично з більшістю близькосхідних партнерів у галузі ВТС. Сприяння якісній зміні військово-стратегічного положення таких країн, як Сирія, Іран та Ірак (до 2003 р.), неминуче викликає загострення відносин України з Ізраїлем і США.

Військово-технічне співробітництво України з країнами Близького та Середнього Сходу може скоротитися в разі продовження курсу на європейську інтеграцію, оскільки неминуче в такому разі приєднання до Кодексу ЄС поведінки стосовно експорту озброєнь завадить співпраці з Сирією та Іраном. Євроатлантична інтеграція України не здійснює особливого впливу на ВТС України з державами близькосхідного регіону, оскільки звуження коопераційних зв'язків між ОПК України та Росії є відносно незалежним від курсу України на вступ до НАТО.

8. У сфері енергетики Україна має інтереси в регіоні на таких напрямах, як імпорт близькосхідних енергоносіїв і транзит нафти й газу з близькосхідного регіону до країн Європи, а також участь в енергетичних проектах у країнах регіону. Політика України щодо диверсифікації джерел імпорту нафти та природного газу за рахунок поставок з регіону до сих пір зазнавала невдачі, оскільки не було забезпечено політичний, економічний і технічний аспекти цієї політики. Диверсифікація можлива за таких умов: об'єднання проектів імпорту енергоносіїв і їхнього транзиту до Європи; проведення єдиної і недвозначної політики щодо міжнародних енергетичних проектів; пошук шляхів забезпечення оплати енергоносіїв; створення належної інфраструктури для транспортування, транзиту і переробки вуглеводнів з Близького та Середнього Сходу.

Перспективи постачання нафти з близькосхідного регіону до України можуть бути реалізовані за умови будівництва нафтопроводу Джейхан-Самсун, який створює передумови для транспортування іракської нафти (Кіркук-Джейхан-Самсун-Одеса) і нафти з Перської затоки (Перська затока-Суецький канал-Джейхан-Самсун-Одеса). Постачання природного газу трубопровідним шляхом з Ірану ускладнене рядом політичних, економічних і технічних факторів, а тому видається неможливим у найближчій і середньостроковій перспективі. Можливість танкерних поставок скрапленого природного газу з Близького та Середнього Сходу також є сумнівною у зв'язку з проблемою екології чорноморських проток.

Енергетичний напрям близькосхідної політики України має певні здобутки, що виражаються в проникненні підприємств українського ПЕК до нафтогазових комплексів країн регіону. В деяких випадках таке проникнення передбачає в подальшому вирішення задач диверсифікації за схемами заміщення імпорту нафти (співробітництво з Лівією). Основною перешкодою на шляху реалізації енергетичних інтересів України на Близькому та Середньому Сході є обмежені фінансові можливості українських енергетичних компаній.

9. У результаті проведеного дослідження розроблені наступні пропозиції щодо формування концепції політики України в близькосхідному регіоні в контексті її національних інтересів:

у безпековій сфері:

зменшення потенційної загрози міжнародного тероризму для України шляхом проведення збалансованої інформаційної діяльності українських установ стосовно близькосхідних країн та інтенсифікації міжкультурного та міжцивілізаційного діалогу;

у сфері миротворчої діяльності:

миротворчість України потребує належної координації між Міністерствами закордонних справ і оборони для балансування військових і політичних аспектів миротворчості, а також чіткого дотримання службової дисципліни для уникнення втрати Україною міжнародної репутації як держави - контрибутора миротворчих операцій;

розроблення плану заходів для сприяння близькосхідному врегулюванню у вузьких секторах на основі об'єктивних переваг і матеріальних та інтелектуальних можливостей України (наприклад, сприяння вирішенню комплексу проблем водних ресурсів);

у сфері забезпечення економічних інтересів України:

дослідження перспектив використання переваг системи ісламських банків для розширення інвестиційного співробітництва з державами регіону та заснування спільних проектів (передусім, у країнах Перської затоки);

у сфері військово-технічного співробітництва:

здійснення заходів для мінімізації втрат на близькосхідному ринку спеціальної продукції у зв'язку з європейською інтеграцією України (розширення співробітництва з країнами „ризикової групи” в сфері високих технологій, що використовуються в мирних цілях - супутники зв'язку, цивільна авіація);

в енергетичній сфері:

проведення Україною однозначної політики щодо міжнародних енергетичних проектів (у т.ч. з приводу напряму використання нафтопроводу Одеса-Броди);

пошук альтернативних способів постачання іранського газу до України та транзиту його до Європи (пропонується ідея міжнародного проекту побудови заводу з виробництва скрапленого природного газу на чорноморському узбережжі Грузії або Туреччини).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петюр Р. Енергетичний аспект політики України на Близькому та Середньому Сході // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 48, Ч.І. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. - С.98-105.

2. Петюр Р. Межі Близькосхідного регіону в контексті зовнішньополітичних пріоритетів України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - К., 2005. - №31-32. - С.95-97.

3. Петюр Р. Військово-технічне співробітництво з державами Близького та Середнього Сходу як складова політики України в регіоні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 55, Ч.ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. - С.60-67.

4. Коппель О., Кушнір Д., Петюр Р. Стратегічні пріоритети України в Близькосхідному регіоні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - Вип. 57. (Ч.І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. - С.195-204. (Особистий внесок здобувача: визначення особливостей виникнення та застосування термінів „Близький Схід” та „Середній Схід” у зовнішньополітичній практиці Великої Британії, США, СРСР та України в ХХ ст.; обґрунтування того, що ці терміни використовуються у контексті зовнішньополітичних пріоритетів відповідних держав. Об'єм - с.195-197.)

5. Петюр Р. Послідовний нейтралітет: важлива складова близькосхідної політики України // Політика і час. - 2006. - №7-8. - С.93-100.

Размещено на Allbest.ru