Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Передумови створення спільного підприємства з іноземним партнером
• 2. Аналіз факторів макросередовища СП
• 3. Аналіз фінансового стану іноземного партнера
• 4. Соціокультурні особливості ділового спілкування з іноземним партнером
• 5. Обґрунтування доцільності створення СП з іноземним партнером
• Висновок
• Список джерел інформації

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах жодна країна не в змозі забезпечити ефективний, динамічний розвиток своєї економіки без співробітництва з іншими країнами. В основі економічної інтеграції різних країн знаходиться міжнародний поділ праці, який обумовлює формування світогосподарських зв'язків. Першою, найбільш поширеною формою цих зв'язків є світова торгівля. Вона існує поряд із такими формами, як створення світових ринків товарів, капіталу та робочої сили, науково-технічне і виробниче співробітництво, міжнародні валютно-грошові і розрахунково-кредитні відносини.

У міжнародній практиці спільне підприємництво виступає як сукупність різноманітних форм виробничо-господарської діяльності партнерів із декількох країн, в основі якої лежить поєднання зусиль, фінансових коштів, матеріальних ресурсів, довготермінової гарантії збуту товарів, систематичного оновлення продукції, науково-технічної та торговельної кооперації, участі у прибутках, розподілі технічних та інвестиційних ризиків. Спільне підприємство (СП) передбачає наявність власності у спільному володінні, яка управляється партнерами по СП. Кожен із партнерів робить свій внесок у створення підприємства, має право на отримання частки прибутку, адекватної внеску, а також на управління підприємством. Усі ризики, пов'язані з діяльністю СП, розподіляються партнерами, як правило, згідно з розміром внеску. Це означає, що партнери повинні постійно знаходити єдині, переважно компромісні рішення. Спільне підприємство - це об'єднання інвестицій (як правило, у формі юридичної особи), що належать двом і більше особам (фізичним чи юридичним), одне з яких є немісцевим або іноземним, а також іноземній державі, вироблене на території приймаючої держави для здійснення підприємницької діяльності.

Таблиця 1 - Вихідні дані

	Варіант 9
Назва підприємства	Kingan
Країна походження	Китай
Галузь, сфера діяльності	Виробництво жіночого одягу
Можливий внесок до статутного фонду	20 тис. євро одразу та 40 тис. євро через 2 роки
Власний капітал на кінець року, тис. євро	23400
Поточні зобов'язання на кінець року, тис. євро	17000
Оборотні активи на початок року, тис євро	11000
Оборотні активи на кінець року, тис. євро	15000
Необоротні активи на кінець року, тис євро	20500
Виторг від реалізації продукції за вирахуванням ПДВ, тис. євро	19000
Прибуток від операційної діяльності, тис. євро	4950
Дебіторська заборгованість, тис. євро	4900

Українське підприємство "Укрпапір" (м. Харків) приймає рішення про вихід на зарубіжний ринок шляхом створення СП з іноземним партнером. "Укрпапір" виробляє канцелярську папір та картонну тару.

Канцелярська папір реалізується через мережу супермаркетів "Топольок", "Караван", "Fozzy". Картонна тара виготовляється на замовлення і реалізується оптом з власного складу, розташованого в м. Харкові. Також можлива доставка продукції власним автотранспортом компанії "Укрпапір".

Підприємство має 20-річний досвід роботи на ринку України, володіє значними виробничими потужностями, кваліфікованими трудовими ресурсами. "Укрпапір" має можливість внесення до статутного фонду майбутнього СП 50 тис. євро в поточному році. В останні роки господарська діяльність підприємства характеризується наявністю низки проблем:

1) скорочення обсягів збуту стандартного паперу і картонно-тарної продукції;

2) обладнання підприємства вимагає модернізації;

3) розробка нових видів продукції (тари з багатошарового гофрокартону, упаковка з рекламною функцією) не впроваджується у виробництво при відсутності інвестиційних ресурсів;

4) застаріла, консервативна система менеджменту на підприємстві.

Потенційним партнером для створення СП обрана зарубіжна компанія, господарська діяльність якої характеризується такими показниками:

Метою курсової роботи є отримання навичок аналізу передумов створення та перспектив функціонування спільних підприємств, а також необхідно обґрунтувати доцільність вибору СП як форми міжнародної кооперації на прикладі українського підприємства "Укрпапір" (м. Харків). Яка приймає рішення про вихід на закордонний ринок шляхом створення СП з іноземним партнером. "Укрпапір" виробляє канцелярську папір і картонну тару.

1. Передумови створення спільного підприємства з іноземним партнером

Згідно з законом України "Про ЗЕД" серед видів ЗЕД виділяється спільна підприємницька діяльність.

Спільне підприємництво - це діяльність, що ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами або підприємцями та на спільному розподілі прибутків і ризику від його здійснення.

Спільним може бути підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, якщо протягом року в його статутному фонді з'являється іноземна інвестиція, що становить не лише 20 % статутного капіталу.

Створення спільних підприємств передбачається Господарським Кодексом України у п'яти організаційно-правових формах:

1) акціонерне товариство;

2) повне товариство;

3) товариство з обмеженою відповідальністю, додатковою;

4) командитне товариство.

Згідно з чинним законодавством України, що регулює механізми організації та функціонування СП, до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція не менш як 20 % статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме:

- у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів - 100 тис. дол. США;

- у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів - 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) - 500 тис. дол. США.

Спільні підприємства (СП) виступають одночасно як форма використання іноземного капіталу і різновид організації та здійснення конкретної господарської діяльності, де відбувається безпосереднє зіткнення інтересів учасників. Принципова відмінність СП від інших форм міжнародного співробітництва полягає у тому, що взаємодія партнерів знаходить відображення у єдиній правовій формі. Це, у свою чергу, має велике значення з точки зору правового регулювання. Обрання СП у якості форми співробітництва свідчить і про вибір відповідного правового регулювання, а саме права країни-реципієнта капіталу. До установчого договору про створення СП може бути внесено умову, яка визначає конкретні відносини сторін на основі норм права іншої держави (не тієї, де підприємство створене і функціонує), що узгоджується з принципом свободи вибору права договору. Однак і в такому випадку щодо СП застосовується в цілому законодавство країни, де воно засноване, а внесення положення, яке передбачає застосування закону іншої держави, можливе на основі того, що право країни заснування це допускає. Крім того, такі положення можуть стосуватися лише несуттєвих умов договору. Отже, економічне співробітництво у формі спільного підприємства у правовому аспекті передбачає організацію єдиного суб'єкта права, що регулюється єдиною системою правових норм. У цьому й полягає основна відмінність даного виду міжнародного співробітництва від інших його форм.

При характеристиці СП на перший план виходить не стільки форма власності, як вид договору, на основі якого спільне підприємство створюється у якості конкретної юридичної особи і який обумовлює особливість його правової поведінки. Вступ до СП передбачає трансформацію майнових прав учасників у права зобов'язувальні, які акумулюються установчим договором.

Один із аспектів дослідження СП як форми залучення іноземного капіталу передбачає аналіз законодавства про іноземні інвестиції. Незалежно від розбіжностей в концептуальному підході у розв'язанні цієї проблеми для законодавства будь-якої країни спільним залишається одне: регулювання іноземних інвестицій - це регулювання діяльності, що здійснюється в "умовах "чужої" держави. Це означає, що правове становище іноземного інвестора є вразливим незалежно від конкретної суспільно-політичної ситуації на конкретному етапі розвитку тієї чи іншої держави. Вразливість іноземного Інвестора виникає внаслідок його підпорядкування юрисдикції держави, яка приймає інвестиції. Тому важливим завданням законодавства про іноземні інвестиції є встановлення чітких і зрозумілих правил, які б виключали найменшу можливість прояву свавілля з боку влади або ж вжиття заходів, що носять дискримінаційний характер. Іншими словами, законодавство про іноземні інвестиції в однаковій мірі спрямоване на регулювання дій іноземних інвесторів і самої держави, яка приймає іноземні інвестиції. спільне підприємство міжнародна кооперація

Завдяки вдало розробленій політиці регулювання прямих іноземних інвестицій багато спільних підприємств демонструють вищі порівняно з середніми по країні обсяги вкладання капіталу, продуктивність праці, ефективність виробництва та питому вагу в експорті.

Водночас питання пільговості податкового режиму не можна вважати визначальним щодо інтенсивності процесів створення та функціонування спі­льних підприємств. Міжнародна практика свідчить, що для Іноземної фірми об'єктивно важливі не стільки пільги, як загальний режим розвитку приватного підприємництва, яким користується і національний капітал і який багато в чому визначає характер та ступінь комерційного ризику. Якщо цей режим стабільний і сприятливий, а також суворо дотримується державними органами усіх рівнів, то його просте поширення на іноземні компанії у багатьох випадках буде достатньою умовою для прийняття позитивного рішення про Інвестування коштів. З іншого боку, велика кількість пільг - це часто показник несприятливого інвестиційного режиму. Слід також враховувати, що вигоди, пов'язані із стимулами для інвестицій, є короткостроковими, відносно низькими і стосуються виключно фірм, які користуються цими пільгами.

Безумовно, Україна ще не досягла того рівня економічного розвитку, коли повна відмова від пільг для іноземних інвесторів є цілком виправданою. Тому доцільно було б створити привілейовані умови насамперед для СП виробничого характеру, розробивши систему стимулювання на засадах галузевої і регіональної вибірковості, а також з урахуванням розміру іноземної інвестиції і ступеня новизни привнесеної технології. Для стимулювання експортної діяльності СП було б доцільно ввести диференційований податок в залежності від приросту долі експорту власної продукції підприємства. Нарешті, важливу роль у стимулюванні іноземного інвестування може відіграти надання пільгових кредитів для нового будівництва І реконструкції діючих підприємств. Водночас слід зважати на те, що ефективність стимулів залежатиме від: 1) їх стабільності; 2) спроможності залучати інвестиції і генерувати економічну активність, відсутню за звичайних умов; 3) порівняння наслідків поліпшення економічного становища внаслідок цих дій з витратами на реалізацію таких привілеїв. Тому важливо сформулювати чіткі критерії віднесення того чи іншого СП до розряду пріоритетних, а з іншого боку - розробити систему заходів, спрямованих на обмеження монополізму, що може виникнути внаслідок діяльності "пільгових" підприємств.

В цілому у сфері національної інвестиційної політики доцільно здійснити цілий спектрі заходів, які б стимулювали (чи в разі необхідності обмежували) залучення іноземних інвестицій в Україну. Ними могли б бути:

1) фіскальні заходи;

2) фінансові стимули;

3) створення відповідного інфраструктурного середовища;

4) особливі заходи (створення вільних економічних зон, надання землі чи будівель і споруд у безкоштовне користування або на пільгових умовах, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги з фрахту тощо)

Папір в Україні почали виробляти дуже давно, більш як 400 років тому. Нині підприємства целюлозно-паперової промисловості орієнтуються в своєму розміщенні на сировинні, водні ресурси, електроенергію і кваліфіковану робочу силу. Тому і знаходяться переважно в лісопромислових районах - Карпатському і Поліському.

Головним компонентом для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних і листяних порід дерев, відходи лісопиляння і деревообробки. У спеціальному апараті деревину піддають обробці, і вона перетворюється в целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовити з очерету і соломи. Целюлозу використовують для виробництва паперу і картону.

Найбільшими підприємствами галузі є целюлозно-картонний завод у Жидачеві Львівської області і картонно-паперовий комбінат у місті Обухові Київської області. На картонно-паперовій фабриці в Понінці Хмельницької області виробляють учнівські зошити.

Великі підприємства целюлозно-паперової промисловості є в Києві (картонно-паперовий комбінат), Рахові (картонна фабрика), Херсоні (целюлозний завод), Ізмаїлі (целюлозно-картонний завод), Корюківці Чернівецької області (фабрика технічних паперів), Малині Житомирської області (паперова фабрика).

Для оцінки вартості довгострокових фінансових інвестицій використовують складні проценти. Майбутня вартість грошей з використанням складних процентів (прирощення) становить:

(1)

де PV - поточна вартість грошей;

FV - майбутня вартість грошей;

n - кількість періодів часу, на яку проводиться вкладення;

r - процентна ставка.

Поточне (сучасне) значення вартості певної майбутньої суми грошей визначається за допомогою формули дисконтування з аналогічними позначеннями:

(2)

де r - коефіцієнт дисконтування (визначається у розмірі облікової ставки НБУ на дату проведення розрахунків).

Поточна вартість ануїтету визначається за формулою:

РV_a = A*(1-1/(1+i)ⁿ), (3)

i

де 1/(1+r)ⁿ - фактор поточної вартості ануїтету;

A - ануїтетний платіж.

(1-1/(1+i)ⁿ) - фактор поточної вартості аннуїтету.

iПідприємство "Укрпапір" має можливість внести до статутного фонду майбутнього СП 50 тис. євро в поточному році. Китайська компанія "Kingan" вносить 20 тис. євро одразу та 40 тис. євро через 2 роки.

Майбутня вартість внесків українського та китайских партнерів у статутний фонд будуть дорівнювати:

FV_у = 50000*(1+0,0775) = 53875 євро, (4)

FV_г = 20000*(1+0,0775)+ 40000*(1+0,0775)³ = 71539,37 євро. (5)

Поточна вартість 1 євро, які будуть вноситися іноземним партнером щорічно протягом 5 років, становить:

20000+40000 =122112,15 (6)

Поточна вартість статутного фонду з урахуванням майбутніх виплат складе:

УФ_Р = 50000 + 122112,15 = 172112,15євро (7).

Доля компаній в уставному фонді:

"Укрпапир" - 29,05 %.

"Kingan" - 70,95 %.

Щодо внесків підприємств буде розподілятися прибуток від спільної діяльності. За таких умов вплив партнерів на прийняття рішень практично рівне, з невеликою перевагою української сторони.

Таким чином, створення спільного китайсько-українського підприємства буде супроводжувати підвищенню ефективності виробництва і реалізації поставлених цілей. При цьому частка участі сторін визначає розмір одержуваної кожною стороною прибутку.

2. Аналіз факторів макросередовища СП

Макросередовище утворюють загальні фактори, які не стосуються прямо короткотермінової діяльності підприємства, але можуть вплинути на стратегічний план його розвитку.

Завданням аналізу зовнішнього середовища підприємств готельно-ресторанного бізнесу є:

- виявлення й оцінка факторів, які становлять загрозу або сприяють розвитку підприємства;

- вивчення змін, які впливають на діяльність підприємств, і визначення їх тенденцій.

У межах макросередовища діють такі фактори:

Економічні - визначаються рівнем і особливостями ринкового механізму: рівнем суспільного економічного розвитку, бюджетом держави, доступністю ресурсів, рівнем доходів населення та безробіття, податковою політикою, інфляцією, відсотковими ставками, продуктивністю праці, величиною заробітної плати.

Правові - встановлюють права, відповідальність і зобов'язання сторін в процесі ділових взаємовідносин(відносини підприємства із суспільством, обмеження на окремі види діяльності, права споживачів, порядок реєстрації підприємств). Вивчення правової частини макросередовища передбачає вивчення змісту правових актів.

Політичні - представляються органами державної влади й конкуруючими партіями і групами. Держава й ринок перебувають у складних взаємовідносинах, які визначаються пануючою системою поглядів на розвиток суспільства, особливостями етапів розвитку держави, лідерами, які здійснюють політику.

Соціальні - комплекс соціальних явищ і процесів, які визначаються чисельністю й структурним складом населення, рівнем його освіти й життя, звичаями й традиціями, трудовою етикою, готовністю терпіти нестатки, пов'язані з реформуванням економіки. Соціальні фактори впливають на ринок робочої сили, на споживачів при обранні послуг-конкурентів, попит на послуги, витрати по їх наданню тощо. Наприклад, надання високоякісних послуг у певному регіоні країни може не здійснитись через відсутність відповідного загального й професійного рівня у місцевих працівників. Залучати ж професіоналів з інших регіонів є недоцільним.

Технологічні - визначаються факторами розвитку науково-технічного прогресу в сфері виробництва послуг. Технологічні фактори виступають основою створення й пропозиції нових видів послуг. Мета PEST-аналізу - відстеження (моніторинг) змін макросередовища по чотирьох вузловим напрямами і виявлення тенденцій, подій, непідконтрольних підприємству, але що впливають на результати прийнятих стратегічних рішень.

Китайська Народна Республіка - потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості - текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі - нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції у світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996, тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Головні морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП - $ 900 млрд. Темп зростання ВВП - 7,8 %. ВВП на душу населення - $ 727. Прямі закордонні інвестиції - $ 39 млрд. Імпорт (г.ч. готова продукція - 82 %, мінеральні ресурси, зокрема нафта) - $ 156 млрд. (г.ч. Японія - 20 %, США та Тайвань - по 12 %, Південна Корея - 10 %, Німеччина - 5 %). Експорт (текстильна сировина, продукція електронної і текстильної промисловості, машинобудування) - $ 205 млрд. (г.ч. США - 21,5 %, Японія - 16,6 %, Гонконг - 18,9 %, Німеччина - 4,0 %). Загальний обсяг зовнішньої торгівлі КНР в 1997 складав 325 млрд. дол., в 2000-361 млрд. дол. На початку XXI ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій.

За обсягом інвестицій на початку XXI ст. КНР поступається тільки США. У 2002 році прямі іноземні інвестиції в Китаї склали - 53 млрд. дол., що свідчить про дуже високу міру довіри інвесторів до цієї країни.

За роки реформ розвиток народного господарства набув динамічного характеру. До кінця 1980-х Китай подвоїв обсяг ВВП, зняв проблему забезпечення населення продуктами споживання. 1990-і роки відмічено високими темпами економічного розвитку. Починаючи з 1991 став збільшуватися обсяг зовнішньої торгівлі. У 1992 і 1993 приріст ВВП становив 13 %. Китай був визнаний країною з економікою, що найбільш динамічно розвивається. До початку 1997 обсяг іноземних інвестицій в китайську економіку перевищив 40 млрд. дол. США. ВВП в Китаї в 1980-1990 зростав в середньому на 10,2 %, з 1990 по 1997 його приріст був найбільшим у світі - в сер. 11,9 %, а в 1998 склав бл. 8 %.

Розподіл експорту Китаю у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідером США (100 % = $203 898 000 000)).

Основними центрами економічного зростання є дві найбільші економічні зони Китаю Дельта Перлинної ріки та Дельта річки Янцзи.

Економіка в основному орієнтована на експорт, що сприяє швидкій інтеграції Китаю в світову економіку. Частка у ВВП (1994, %):

· промисловість 45 %;

· сільське господарство 21 %;

· виробничі послуги в галузях "третьої сфери" 32 %.

Комплексний індекс економічної ефективності промислових підприємств у 2000 році склав 117,8, збільшившись порівняно з попереднім роком на 16,1 %. За цим показником 2000 рік став рекордним роком з 1992 року.

Виробництво електроенергії - 1007 млрд. кВт·ч (1995), головним чином на ТЕС. У 1995 в структурі енергобалансу в Китаї домінувало кам'яне вугілля (73 %), за ним слідувала гідроенергія (19 %), нафта (6 %) і атомна енергія (1 %). Згідно з офіційними даними, за 2002 р. споживання енергії в Китаї зросло на 20 %. Китай і, в меншій мірі, Індія, згідно з більшістю прогнозів будуть задавати темпи зростання споживання енергії у світі в найближчі півстоліття. Китай випереджає всі країни світу за потенційними запасами гідроенергетичних ресурсів.

Промисловість включає виплавку сталі, кольорових металів (алюмінію, міді, цинку, свинцю, олова, сурми і ін.), виробництво цементу (304 млн. т), мінеральних добрив (21 млн. т). Багатогалузеве машинобудування (сільськогосподарське і транспортне машинобудування, тракторо-, авто-, авіа-, станко- і суднобудування, виробництво електроенергетичного і іншого промислового обладнання, електронних виробів, приладів, а також велосипедів, швейних машин, годинників і ін.). Але основна виробнича база важкої промисловості успадкована від 1950-х років або створена за проектами того часу. В кінці ХХ ст. зберігалася диспропорція в розподілі державних ресурсів на користь важкої індустрії, де працювало бл. 60 % зайнятих в промисловому виробництві і вироблялося 50 % промислової продукції. Розвинута текстильна промисловість (бавовняні, шовкові, шерстяні тканини). Бл. 50 % всієї промислової продукції в кінці 1990-х років виробляють дрібні і кустарні підприємства. Традиційні ремесла (художні вироби з кістки, шовку, емалі, лаку, фарфоро-фаянсові, вишивки). У 1997 в Китаї було вироблено сталі - 107,57 млн. т, металорізальних станків - 150 тис., тракторів - 80 тис., автомобілів - 1,59 млн., випущено 5,4 млн. т пряжі, 22 млрд. мІ тканин, 4,22 млн. т штучних волокон.

Приватне підприємництво займає все міцніші позиції в економіці. Частка державних підприємств у виробництві промислової продукції скорочується (з 80 % в 1978 до 34 % в 1998), а частка приватних підприємств продовжує зростати і в 1998 склала понад 12 %. У кінці 2000 р Китай підписав двосторонні угоди із 36 з 37 членів Всесвітньої торгової організації. У рамках угод Китай зобов'язався зменшити тарифні ставки і відмінити квоти на імпорт. Торговий оборот в 2000 р збільшився на 31,5 % в порівнянні з 1999 р. Найбільшим експортним ринком Китаю є азіатські країни. Їх частка становить 62 % його загального експорту. Північній Америці належить 22 %, з яких 21 % США. Загальний продаж заліза і сталі у 2000 р становив $14,1 млрд., кольорові і рідкісні метали - $10,1 млрд. і неметалічні корисні копалини 7,1 млрд. Більш, ніж на 10 % збільшився імпорт глинозему, алюмінію, міді і мідної руди, хроміту, залізняку, алмазів. Експорт цементу, продукції з міді, вугілля, коксу, продукції з сталі, цинку і продукції з нього збільшився більш, ніж на 10 %. У 2000 р уряд схвалив відкриття в Шанхаї ринку по продажу алмазів. "Великий Китай", включаючи Гонконг і Тайвань, є третім за обсягом продажу алмазів на світовому ринку після США і Японії.

КНР розташована в Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східнокитайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У берегів Китаю є багато островів, серед них найбільш великий Тайвань і Хайнань. Китай межує більш ніж з десятьма державами: на Півночі - з Монголією і Росією, на Заході - з Казахстаном і Афганістаном, на Південному заході з Індією, Непалом, Бутаном, Бірмою, Таїландом, Лаосом, В'єтнамом, на Сході з Кореєю, має морську границю з Філіппінами і Японією, довжина якої приблизно дорівнює 11 000 км (а включаючи довжину берегових ліній островів - 21 тис. км). Довжина ж сухопутних границь складає близько 15 000 км.

З найдавніших часів Китай зв'язував країни Європи і Центральної Азії, через нього проходив знаменитий "Шовковий Шлях". А в ХIХ столітті Росію і Китай зв'язує будівництво залізничної магістралі. В Північно-східній частині країни це була Китайська Східна Залізниця (КВЖД), що після 1904-1905 р. знаходилася під спільним керуванням Росії, Китаю і Японії, а згодом була безоплатно передана владі Мань Чжоу-Го.

Зараз Росію, Китай і Японію зв'язують нові авіалінії й оживлені морські шляхи. Найбільший порт Китаю - Шанхай, місто, що зв'язує республіку з усіма країнами світу: Америкою, Англією, Францією, Бразилією, Канадою, Австралією й іншими.

А в 1984 році Китайський уряд прийняв рішення відкрити для зовнішнього світу 14 приморських міст, що одержали право прямих зовнішньоекономічних зв'язків. Були також створені чотири вільні економічні зони. Найбільша з них - Шэньчжень - знаходиться недалеко від Гонконгу.

Китай займає перше місце у світі по чисельності населення. Перший перепис населення був проведений 30 липня 1935 року і визначив кількість жителів у 601 млн. 938 тис., з яких 574 млн. 505,9 тис. складало населення безпосередньо зазнали переписи, сюди входили емігранти, студенти за кордоном, а також жителі острова Тайвань.

Відсутність у країні не тільки регулярних переписів, але навіть поточного обліку не дає можливості скласти щире уявлення про величину природного приросту населення, що навряд чи був значний, тому що на ряді з великою народжуваністю велика була і смертність

Але разом з тим уже до 1957 року в Китаї проживало близько 656 млн. чоловік, що склало 1/4 усього населення земної кулі. А в 1986 році кількість жителів досягло 1060 млн. чоловік, і відповідно до перепису 1990 року - уже 1 млрд. 134млн. чоловік.

Невипадково тому протягом двох тисячорічь Китай - сама численна країна світу, що накладає свій відбиток на всі сторони життя суспільства, і, насамперед, відбивається в особливостях проведеної демографічної політики. Відповідно до конституції Китаю в країні повинне здійснюватися планове дітородіння.

Заборонено одружуватися студентам, одна родина повинна мати не більш однієї дитини, а на народження другої чи третьої дитини вже потрібно дозвіл спеціального комітету з планового дітородіння. Незважаючи на проведення настільки твердої демографічної політики, населення Китаю за прогнозами фахівців до 2002 року перевищить 1.3 млрд.

Етнічний склад Китаю нараховує близько 50 національностей. Переважна більшість населення Китаю складають китайці. Крім того, у країні проживають представники наступних національних і етнічних груп: чжуаны, уйгури, хуэйцзу, тибетці, мяо, маньчжури, монголи, буї, корейці. Усе багатонаціональне населення Китаю належить до трьох мовних родин.

До дійсного моменту в Китаї більш ніж 800 млн. чоловік працездатного населення, з яких 2/5 - молодь. 51,182 % - чоловіків і 48,18 % - жінки. Як і для багатьох національних країн для Китаю дуже характерні значні контрасти розселення. Населення нерівномірне розподіллено по території країни: до Сходу від умовної лінії минаючої від міста Хэйхэна до міста Тэнчун на Юнани, на площі не на багато більш 1/3 території країни зосереджено близько 90 % усього населення, а середня щільність тут перевищує 170 чіл. /км 2. В інший, більшій по площі, західній частині країни приходиться лише кілька людей на квадратний кілометр.

Особливо щільно заселені рівнини по середньому і нижньому плині ріки Янцзы, низинна смуга Південно-східного узбережжя, де місцями щільність населення досягає 600-800 чіл. /км 2.

Крім того, у Китаї більш 30 міст, у яких чисельність населення перевищує 1 млн. чоловік.

Складність демографічної ситуації відбилася на тім, що в сільських районах де проживає 75 % населення склалася ситуація, при який країна, що має 7 % світової ріллі годує 24 % населення світу. Складною проблемою є перенаселеність села, у якій до дійсного моменту вже 1/3 усіх робітників родин є надлишкової, що складає приблизно 210 млн. чоловік (1995 рік). У 1985 році ця цифра перевищила 150 млн. чоловік, у 1990 році - 190 млн. чоловік, а до 2002 року - більш 230 млн. чоловік (прогноз). Усього в сільському господарстві Китаю зайнято більш 400 млн. чоловік, а по числу зайнятих у промисловості Китай займає перше місце у світі.

Якщо в недавньому минулому Китай по темпах і рівням урбанізації не належав до числа сильноурбанізованих країн, то після 1949 року поступово починає збільшуватися кількість міського населення, за рахунок будівництва нових промислових центрів.

У цей період у країні з'являється більш 500 великих міст і міст "мільйонерів" (більш 30), крім того, Китай займає перше місце у світі по кількості городян.

На даний момент в Китаї виділено кілька основних напрямків з охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації в країні, а так само розроблені і використовуються сучасні природоохоронні заходи і технології.

1. Сильне забруднення навколишнього середовища. Загальна кількість викидів основних забруднюючих речовин перевищує здатність самоочищення навколишнього середовища. Важливі річки і озера в різному ступені піддаються забрудненню. У деяких селах використовують непридатну воду. У містах забруднене повітря загрожує здоров'ю населення, безперервно збільшується кількість небезпечних промислових відходів і міського сміття. Щороку утворюється близько 280 мільйонів тон побутового сміття, який в основному заривають у землю. Тому Міністерство будівництва Китаю розробило план, що передбачає збільшення інвестицій у створення електростанцій, що працюють на побутових відходах. Компанія "Саньфен" останні роки швидко розвивається, створивши в Чунціні і Фучжоу - адміністративному центрі провінції Фуцзянь - дві електростанції, кожна з яких здатна спалювати по 1,2 тисяч тон сміття на добу.

2. Порушення екології все більше впливає на водні ресурси. Збільшується площа волого-і почвовтрат, посилюється опустелювання і деградація природних степів. За деякими північних річках коефіцієнт використання водних ресурсів перевищує раціональний світовий рівень. Наприклад, коефіцієнт використання по річках Хуанхе, Хуайхе і Дяохе перевищує 60 %, по річці Хайхе - 90 %, що набагато вище зумовленою екологічної лінії на 30-40 %. На рівнині Північного Китаю з'явилася найбільша в світі воронка зниження рівня підземних вод.

Китай виділить понад $ 3 млрд. на збереження екології річки Сунгарі, в яку внаслідок аварії на хімічному заводі потрапило понад 100 тон бензольних речовин. Гроші будуть витрачені на модернізацію очисних споруд по берегах річки, вздовж якої проживає більше 60 млн. осіб. Внаслідок вибуху на хімічному заводі в китайському місті Цзілінь в річку Сунгарі, що впадає в Амур, потрапили близько 100 тонн бензолу та інших токсичних речовин.

У результаті техногенної катастрофи майже на тиждень було припинено водопостачання багатомільйонного Харбіна. Для зниження концентрації небезпечних речовин у Китаї в річку Сунгарі скинули воду з водосховищ. Скидання води в Амур здійснений і з двох гідроелектростанцій Росії - Бурейской і Зейской ГЕС. Це дозволило істотно розбавити токсична пляма, знизивши концентрацію хімічних речовин.

Росія, Китай і Монголія з 2006 р приступлять до реалізації спільного проекту з захисту екології Амура. Про це повідомив директор департаменту з контролю за забрудненням Держуправління КНР з охорони навколишнього середовища Фань Юаньшень. "Три країни розробляють комплекс заходів з контролю за екологічним станом цієї річки. Зараз проект знаходиться на стадії розгляду, і ми плануємо реалізувати його в наступному році", - підкреслив Фань Юаньшень. За його словами, "КНР надає дуже велике значення станом прикордонних річок". Представник китайського природоохоронного відомства висловив також упевненість, що нинішній інцидент із забрудненням Амура "буде врегульовано в дусі російсько-китайських відносин стратегічного партнерства".

3. Посилюється розвиток рециркуляційної економіки. У всьому суспільстві за допомогою засобів масової інформації та підвищення рівня освіти людей посилюється свідомість про економію та охорони навколишнього середовища, поширюється поняття рециркуляційної економіки. Збільшується коефіцієнт використання ресурсів, поліпшується порядок управління природними ресурсами, виробництво цілеспрямовано реконструюється в екологічно чисте.

4. Посилюється управління охороною навколишнього середовища. Впорядковується контроль за загальною кількістю викидів забруднюючих речовин, згідно ємності екологічного середовища. Розвиваючи економіку, одночасно суворо обмежується загальна кількість викидів забруднюючих речовин і здійснюється ліцензійна система для викидають забруднюючі речовини підприємств; збільшуються екологічні обмеження при розгляді і затвердженні нових проектів, запроваджується порядок оцінки впливів на екологічне середовище для важливих проектів соціально-економічного розвитку; встановлюється суворий порядок відбору підприємств, охорона екології розглядається, як підстава для розробки політичних установок про галузі виробництва, публікуються переліки відсталих і сильно забруднюючих технологій і видів виробничого обладнання.

5. Оздоровлення системи контролю та управління екологічним середовищем. Підприємствам рекомендується дотримуватися принципу: "Галузь екоохоронним проводить єдине управління, а відповідні галузі відповідають за свої об'єкти". Послідовно створюється здорова система управління екологічним середовищем, при якій орган державної влади буде вести перевірку і органи місцевого управління реалізують контроль і управління, а організація, установа або підприємство відповідає за свої об'єкт.

6. Удосконалення екологічного правопорядку. Оптимізується і прискорюється робота по введенню нового екологічного законодавства, посилюються покарання за порушення екологічних законів. Система заохочень і штрафів будується таким чином, щоб знищити такий стан речей, коли при порушенні законів собівартість буде нижчою, ніж при їх дотриманні.

7. Стимулювання маркетірованія боротьби з забрудненням. Пропагується принцип: "Хто створює забруднення, той відповість за результати; хто вживає заходів проти забруднення, той отримає блага". Встановлюються раціональні тарифи на переробку міських вод і сміття, заохочується їх централізована переробка та очищення в промисловому масштабі, культивується механізм маркетізаціонного оперування, стимулюється маркетизація екологічно-консультаційних послуг.

8. Оздоровлення політики екологічної економіки. Ведеться робота з дослідження, вивчення і застосування дієвих економічних засоби для посилення охорони екології.

9. Серйозне вивчення екологічних наук і посилення технічної сили. Широко проводиться вивчення екологічного законодавства, важливих екологічних проблем, важливих районів і поширюються сучасні технології; посилюються капіталовкладення в будівництво екологічного моніторингу, аварійної системи, пропагандистсько-виховний механізм; засновувати здорову державну мережу екологічного моніторингу.

10. Посилення міжнародного співробітництва у сфері екології. Суворе виконання міжнародної екологічної конвенції. Китай усвідомлює свою відповідальність за глобальну охорону навколишнього середовища, шляхом виконання конвенції та міжнародного співробітництва стимулює трансформацію способу розвитку країни, удосконалює екологічний правопорядок і екологічну стандартизацію.

У звіті "Охорона навколишнього середовища китайських міст", оприлюдненому Головним управлінням з охорони навколишнього середовища, показано, що на сьогоднішній день, у нас в Китаї всього було присвоєно звання "екологічно чистого міста" сорока семи містах і 3-м міським районам. При чому в провінціях Шаньдун і Цзянсу з'явилося три зразкові групи, а саме р. Вейхе, м. Сучжоу, м. Чанчжоу з оточуючими їх повітами. У звіті зазначено, що мета створення зразкових міст в тому, щоб був відкритий новий шлях урбанізації. Тепер глибоко запали в серця людей ідеї "Потрібні й заможне життя, і здоров'я", "Потрібні й економічно розвинені міста, і прозорі річки, і зелені гори". Екологічно зразкове місто (міський район) - це місто (міський район), де суспільство освічене і процвітаюче, економіка отримує тривалий розвиток, екологія чудова, ресурси раціонально використовуються.

Присвоєння звання "екологічно зразкове місто" було розпочато в 1997 р. Таке місто має відповідати 25-і показниками, в тому числі GDP, де дохід на душу населення перевищує 10 тис. юанів, а питома витрата енергії в GDP нижче середнього рівня всіх міст нашої країни, придатність якості питної води вище показників 96 %, коефіцієнт міський газифікації вище 90 %, коефіцієнт задоволення міської екологічної середовища вище 80 %.

У "Стратегічному науковому звіті Академії Наук Китаю" поставлені перспективні завдання розвитку країни та поліпшення її екології у всіх галузях науки і техніки.

1. У розробці нових високотехнологічних матеріалів і передових виробничих технологій пріоритет слід віддати розробці нових високотехнологічних матеріалів, що мають велике значення для інформатизації країни, підвищення промислової конкурентоспроможності та національної безпеки, а також розвитку сучасних промислових технологій з акцентом на цифрові, інтелектуальні та екологічно безпечні технології, в тому числі технології проектування та інтегрування передових виробничих систем, цифрового обладнання, передові робототехнічні технології, технології створення нових інтегрованих автоматизованих систем і устаткування, ключові технології мікро/нано електромеханічних систем, обробні та виробничі технології високої точності.

2. В області ключових технологій для вдосконалення енергетичних структур, підвищенні коефіцієнта використання енергії та забезпечення безпеки енергопостачання Китаю слід розробити комбіновану технологію для тепло-, енерго- і хімічних продуктів в області вуглевидобутку і технологію виробництва синтетичного масла; підвищити коефіцієнт використання вугілля, екологічну безпеку і забезпечення Китаю пальним; розвивати вивчення біомаси та інших відновлювальних джерел енергії, прискорити перехід до практичного використання енергії водню і паливних елементів; проводити дослідження з вивчення механізму формування, технологій експлуатації та екологічного впливу природних газогідратів для створення теорії і технології їх вивчення та експлуатації; розробляти передові технології ядерного ділення, ядерної безпеки та переробки ядерних відходів, стимулювати дослідження в галузі термоядерної енергії для задоволення енергетичних потреб Китаю в майбутньому.

3. Ми повинні присвятити основні зусилля зміцненню розвитку системи наукових досліджень в галузі охорони здоров'я та запобігання епідемій, зробити пріоритетною підтримку державних дослідницьких організацій в таких областях як сільське господарство, ресурси, екологія, соціальні науки і наука для підтримки прийняття політичних рішень. Необхідно також у першу чергу підтримувати стратегічні високі технології військового та цивільного призначення, дослідницьких інститутів, пов'язаних з обороною, університетів і комплексних національних наукових організацій, які займаються головним чином фундаментальними, стратегічними і перспективними науковими і технологічними інноваціями, створити ряд дослідницьких інститутів високого рівня і допомогти ряду провідних університетів у досягненні світових стандартів.

Резюмуючи все вищесказане, можна відзначити, що в останні роки Китай надає величезного значення екології як своєї країни, так і всього світу, в цілому. Розробляються нові перспективні технології захисту навколишнього середовища, в тому числі очисні споруди, потужні сміттєпереробні комплекси, екологічно безпечний транспорт. Крім того, створюються природоохоронні зони, заповідники і заказники, що дозволяють зберегти флору і фауну країни. Ці питання вирішуються не локально, а масштабно, на державному рівні, що позитивно відбивається на стані екології. Все більше поширюється екологічне виховання та освіта починаючи зі шкільної лави. Створюються економічні передумови для підприємств уважно ставитися у своїй діяльності і вкладати кошти в очисні споруди та безвідходні технології. У перспективі, Китай може вийти на одне з провідних місць у світі з охорони навколишнього середовища та екологічному стану, в цілому.

Таблиця 2.1 - PEST-аналіз

Фактор	Стан/прояв фактору	Тенденція розвитку фактору	Характер впливу фактору на майбутню діяльність СП ("+" - позитивний, "-" - негативний)
Політичні фактори
1 Розвиток міжнародних відносин із Україною	Підписання декларації про стратегічне партнерство	Посилення	"+" - Полегшення ведення бізнесу в даному напрямку, можливість успішного співпраці з іноземними партнерами
2 Партнерство	Між двома країнами задекларовані відносини конструктивного партнерства.	Стабільний ріст	"+" - можливе спрощення митних процедур "+" - можливе розширення угод про співробітництво
Економічні фактори
1. Високорозвинена економіка	Китай є економічно розвиненою країною	Стабільний ріст	"+" - Можливість покращення фінансового стану підприємства
2. Борги	Скриті борги Китаю ростуть	Стабільно	"-" - Нераціональне використання грошових коштів
Соціокультурні фактори
1. Велика кількість населення	Китай - країна із найбільшою чисельністю населення	Посилення	"+" - Дешева робоча сила "-" - Ризик розголошення важливої комерційної інформації
2. Мова	Офіційна мова - Китайська.	Стабільно	"-" - Необхідність в послугах перекладачів
Технологічні фактори
1. Розвиток науки	Китай має дуже багато технологічні відкриттів, чисельність яких росте дуже швидко	Стабільний приріст	"+" - Поліпшення якості продукції "+" - Зменшення виробничих витрат
2. Розвиток мережі Інтернет	Реклама, електронні форми замовлень, створення електронного магазину	Посилення	"+" - Зниження витрат на комунікацію; "+" - Підвищення оперативності ділового спілкування; "+" - нові засоби збуту товару

Ймовірність прояву факторів групи (наприклад, економічних) оцінюється шляхом присвоєння йому певної ваги в межах від 0 (низька ймовірність) до 1 (висока імовірність). Сума ваг для кожної групи факторів повинна дорівнювати одиниці.

Ступінь впливу (значимість) чинника на господарську діяльність СП визначається за 5-бальною шкалою:

5 - сильний вплив, серйозна небезпека;

1 - відсутність впливу, незначні загрози.

Загальний вплив групи факторів на діяльність СП визначається шляхом множення ймовірності прояви фактору на силу його впливу і підраховується сумарна і зважена оцінка для даного підприємства. Сумарна оцінка вказує на ступінь впливу на діяльність спільного підприємства і обумовлює необхідність визначення засобів реагування на поточні та прогнозовані чинники зовнішнього середовища.

Оцінку загального впливу факторів зовнішнього середовища і заходи з обліку їх впливу навести в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Оцінка загального впливу факторів

Фактор	Ймовірність прояви фактора, Р (0-1)	Значимість фактора, І (1-5)	Загальна оцінка впливу фактора, РxІ	Засоби реагування підприємства на прояв фактора
Економічні фактори
1 2	0,55 0,45	4 4	2,2 1,8	Чітке відстеження динаміки ринкових цін Заходи з підвищення кваліфікації працівників
Загальна оцінка впливу економічних факторів = 4
Політико-правові фактори
1 2	0,5 0,5	3 4	1,5 2	Притримування державних стандартів виробництва Розвиток міжнародної торгівлі
Загальна оцінка впливу соціокультурних факторів =3,5
Соціокультурні фактори
1 2	0,4 0,6	3 4	1,2 2,4	Вивчення культурних особливостей країни-партнера Систематичне вивчення ЗМІ країни-партнера
Загальна оцінка впливу політико-правових факторів = 3,6
Технологічні фактори
1 2	0,7 0,3	4 4	2,1 1,2	Постійне впровадження інноваційних технологій у виробничий процес Регулярне відстеження технологічних змін у галузі
Загальна оцінка впливу технологічних факторів = 3,3

За результатами таблиці можна визначити які саме чинники роблять сильніший вплив на діяльність даного СП.

Найбільш значущими тут є економічні та соціокультуні чинники. Але так як і перший, і другий фактор впливає більш благополучно на роботу СП в порівнянні з Україною, то це партнерство буде дуже вигідно.

3. Аналіз фінансового стану іноземного партнера

Ухвалення рішення про створення СП з іноземним партнером вимагає аналізу його фінансового стану та визначення зони ризику його діяльності.

Для визначення фінансового стану іноземного партнера в роботі розраховуються такі показники:

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- частина власних оборотних активів у загальній сумі активів;

- коефіцієнт автономії;

- рентабельність реалізації;

- коефіцієнт оборотності обігових активів;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності. Показує покриття короткострокових зобов'язань тим оборотним капіталом, який може бути конвертований в грошові кошти в найближчому майбутньому; у скільки разів можуть бути уцінені кошти підприємства при їх продажу у разі банкрутства.

КП = ТА / ТП, (7)

де ТА, ТП - поточні активи і поточні пасиви відповідно.

При Кп менше 1 підприємство має неліквідний баланс, при Кп від 1 до 1,5 підприємство може своєчасно погасити борги. Рекомендоване значення знаходиться в інтервалі від 1,5 до 3.Чаще все банки вважають достатньою умовою для видачі кредитів значення Кп понад 2.

2. Питома вага власних оборотних активів у загальній сумі активів. Для вирішення питання про забезпеченість підприємства власними засобами розраховують коефіцієнт забезпечення власними засобами (8)

Ксс = (СК-НУ) / ТА, (8)

де СК - власні та прирівняні до них кошти;

НА - необоротні активи;

ТА - поточні активи.

Згідно з офіційними методиками, його значення повинне бути вище 0,1, тим не менш, його конкретне значення залежить від галузевої приналежності підприємства.

3. Коефіцієнт автономії. Фінансова незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування визначається за допомогою коефіцієнта фінансової незалежності або автономії. Коефіцієнт автономії, Кавт розраховується як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Кавт = СС / У, (9)

де СС - власні кошти;

В - підсумок балансу.

Практикою визначено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим краще фінансова стійкість підприємства, а саме: менше залежність від зовнішніх джерел фінансування.

4. Рентабельність реалізації. Граничний (маржинальний) коефіцієнт прибутковості підприємства слід визначати як відношення чистого прибутку до валового доходу продажів продукції без ПДВ і АС.

Rреал.прод. = ПП / В, (10)

Де ЧП - чистий прибуток,

В - виручка нетто від реалізації продукції.

5. Коефіцієнт оборотності оборотних активів. Показник ефективності використання оборотних коштів.

КА = ВД / ДОС, (11)

де ВД - валовий дохід без ПДВ і АС;

ДОС - середні за аналізований період залишки оборотних коштів по балансу.

Раціональне значення цього показника залежить від галузевої приналежності підприємства, відображаючи особливості процесу виробництва і реалізації продукції.

6. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Кодзі = ВД / ДЗ, (12)

де ВД - валовий дохід без ПДВ і АС.

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

КОКЗ = ВД / КЗ, (13)

де ВД - валовий дохід без ПДВ і АС.

Відповідні фінансові показники, що характеризують результати діяльності іноземної фірми Kingan наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Фінансові показники

Показник	Формула для розрахунку	Розрахункове значення (Ir)	Нормативне значення (In)
Коефіцієнт поточної ліквідності	КП=ТА/ТП	2,03	? 2
Частка власних оборотних активів у загальній сумі активів	Ксс=(СК-НА)/ТА	0,125	?0,5
Коефіцієнт автономії	Кавт=СС/В	0,56	?0,5
Рентабельність реалізації	Rреал.прод.=ЧП/В	0,26	?0,24
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	КА=ВД/?ОС	1,89	? 2
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	КОДЗ=ВД/ДЗ	3,83	?4,69
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	КОКЗ=ВД/КЗ	0,91	?1,78

Після розрахунку коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства, аналізується їх відхилення від нормативного (замовного) значення:

q = Ir: In (14)

Для визначення зони ризику діяльності партнера необхідно розрахувати груповий показник фінансового стану (W), яке поєднує одиничні показники (qi) за допомогою встановлених зважених коефіцієнтів (ai):

W = У ai * qi (15)

Результати відповідних розрахунків наведено в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Визначення групового показника фінансового стану

Показник	Розрахункове значення (Ir)	Нормативне значення (In)	qi	ai	Wi
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,03	? 2	1,015	20	20,3
Частка власних оборотних активів у загальній сумі активів	0,125	?0,5	0,25	19	4,75
Коефіцієнт автономії	0,56	?0,5	1,12	17	19,04
Рентабельність реалізації	,26	?0,24	1,08	14	15,12
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	1,89	? 2	0,945	12	11,34
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	3,83	? 4,69	0,82	10	8,2
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0,91	?1,78	0,51	8	4,08
Груповий показник фінансового стану W=У ai x qi = 82,83

Отримане значення групового показника W характеризує його фінансовий рейтинг. Залежно від фінансового рейтингу підприємства визначається ступінь ризику його господарської діяльності відповідно до зонами ризику. Значення групового показника W, який характеризує фінансовий рейтинг підприємства одно 82,83.. Підприємство знаходиться в зоні з мінімальним ризиком - стійке фінансовий стан підприємства. Хоча сплата зобов'язань відбувається без затримок, існує можливість зниження рентабельності. Намічаються негативні тенденції відхилення фактичних значень від нормативних (рекомендованих).

Виходячи з групового показника фінансового стану, підприємство належить до зони мінімального ризику, яка характеризується стійким фінансовим станом підприємства. Хоча оплата зобов'язань відбувається без затримок, існує можливість зниження рентабельності. Намічаються негативні тенденції відхилення фактичних значень від нормативних (рекомендованих).

4. Соціокультурні особливості ділового спілкування з іноземним партнером

...