Інтеграція України в ЄС: аргументи за і проти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеське територіальне відділення

Малої Академії Наук України

Наукове товариство учнів Київського району

Відділення математики, економіки

Тема роботи

Інтеграція України в ЄС: аргументи за і проти

Роботу виконав Соколов Віктор Борисович

Керівник Кутова Віра Петрівна

м. Одеса 2013р.

План

Вступ

1. Історія розвитку створення ЕС

2. Хронологія відносин Україна - ЄС

3. Переваги та недоліки вступу України до ЄС

4. Гармонізація Українського законодавства з Європейським

5. Перспективи співробітництва України з ЄС

Висновок

Список використаних джерел і літератури

Вступ

В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України, з одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових превентивних заходів з боку нашої країни.

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:

визначено та проаналізовано можливі короткострокові та довгострокові позитивні та негативні наслідки приєднання України до ЄС;

обґрунтовано висновок про те, що вступ України в ЄС повинен відбуватися з максимальним врахуванням національних інтересів та визначення індивідуальної лінії поведінки України в ЄС, узгоджуватися з українською національною ідеєю.

Практичне значення роботи: інформування громадськості щодо доцільності та необхідності приєднання України до Європейського Союзу, або про негативні риси цього приєднання.

Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.

Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об'єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив.

На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого призвело до того, що Україна отримала з Євросоюзом спільний кордон. Це відкрило нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і мусить відповідати на нові виклики. В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи щодо переваг та недоліків європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних першочергових ініціатив з боку нашої країни.

В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на користь європейської інтеграції України, з одночасним вивченням стратегічних і тактичних наслідків такої інтеграції для України та надані пропозиції щодо наступних першочергових превентивних заходів з боку нашої країни. європейський інтеграція політичний

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що завдання інтеграції України в європейський політичний та економічний простір, які неодноразово проголошувалися в якості пріоритетного вектора входження в свiтове господарство, поставили на порядок денний розвиток всебічного співробітництва з ЄС.

Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю глибокого всебічного вивчення наслідків вступу нашої держави в європейське співтовариство. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Наукове значення одержаних результатів складають наступні положення:

визначено та проаналізовано можливі короткострокові та довгострокові позитивні та негативні наслідки приєднання України до ЄС;

обґрунтовано висновок про те, що вступ України в ЄС повинен відбуватися з максимальним врахуванням національних інтересів та визначення індивідуальної лінії поведінки України в ЄС, узгоджуватися з українською національною ідеєю.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні для:

інформування громадськості щодо доцільності та необхідності приєднання України до Європейського Союзу як об'єктивного історичного процесу й передумови її соціально-економічного розвитку та політичної стабільності;

формування стратегії європейської інтеграції та реалізації відповідної державної політики, використовуючи вигоди і переваги та здійснюючи запобіжні заходи для усунення впливу негативних факторів євроінтеграції; Об'єктом дослідження є процеси інтеграції України до ЄС

Предметом дослідження є позитивний і негативний вплив на політичну, економічну, соціальну, культурну сфери України в разі вступу її до ЄС та адаптації українського суспільства до нових суспільно-політичних, економічних та культурно-психологічних умов.

Метою даної роботи є аналіз різносторонньої співпраці України з країнами Західної Європи в разі інтеграції України до ЄС, вивчення характеру довгострокових та короткострокових факторів впливу процесів європейської інтеграції на українське суспільство, виявлення на цій основі відповідних переваг та недоліків, потенційних нагод і загроз для України за умов її входження до Європейського Союзу.

1. Історія розвитку створення ЕС

На території Європи єдиними державними утвореннями, порівнянними за розмірами з Європейським союзом, були Західна Римська імперія, Франкська держава, Священна Римська імперія. Протягом останнього ж тисячоліття Європа була роздроблена. Європейські мислителі намагалися придумати спосіб об'єднати Європу. Ідея створення Сполучених штатів Європи спочатку виникла після Американської революції.

Ця ідея отримала нове життя після Другої світової війни, коли про необхідність її здійснення заявив Вінстон Черчілль, який закликав 19 вересня 1946 року у своїй промові в Цюріхському університеті до створення "Сполучених штатів Європи", аналогічних Сполученим Штатам Америки. Як результат, в 1949 році була створена Рада Європи - організація, яка існує досі (її членом є і Україна). Рада Європи, однак, була (і залишається) чимось на зразок регіонального еквівалента ООН, зосередила свою діяльність на проблемах забезпечення прав людини в європейських країнах.

В 1951 ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія створили Європейське об'єднання вугілля та сталі (ECSC - European Coal and Steel Community), метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі та вугілля, яке, на думку його творців, повинно було запобігти черговій війні в Європі. Велика Британія відмовилася брати участь в цій організації з міркувань збереження національного суверенітету.

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав у 1957 році заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок) (EEC - European Economic Community) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Euratom - European Atomic Energy Community). ЄЕС був створений в першу чергу як митний союз шести держав, покликаний забезпечити свободу переміщення товарів, послуг, капіталів та людей. Євратом повинен був сприяти об'єднанню мирних ядерних ресурсів цих держав. Найважливішим з цих трьох європейських співтовариств було Європейське економічне співтовариство, так що пізніше (в 1990-ті роки) воно стало іменуватися просто Європейським співтовариством (EC - European Community). ЄЕС було засновано Римським договором 1957 року, який набрав чинності 1 січня 1958. В 1959 членами ЄЕС був створений Європейський парламент - представницький консультативний, а пізніше та законодавчий орган.

Процес розвитку та перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом одночасної структурної еволюції та інституційної трансформації в більш згуртований блок держав з передачею все більшого числа функцій керування на наднаціональний рівень (так званий процес євроінтеграції, або поглибленнясоюзу держав), з одного боку, і збільшення числа учасників європейських співтовариств (і пізніше Європейського союзу) з 6 до 27 держав (розширення союзу держав).

2. Хронологія відносин Україна - ЄС

3. Переваги та недоліки вступу України до ЄС

До позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:

політичні вигоди: Участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;

економічні вигоди: Макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;

соціальні вигоди: Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;

культурні (ідеологічні) вигоди: Широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС.

А також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:

політичні переваги: стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства; економічні переваги: забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;

соціальні переваги: формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров'я, соціального захисту тощо; ідеологічні переваги: поширення української культури в країнах ЄС.

До негативних наслідків вступу України в ЄС можна назвати такі загрози:

політичні загрози: небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом; економічні загрози: можливе переміщення до України шкідливих виробництв; соціальні загрози: поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів; культурні (ідеологічні) загрози: падіння духовності;

а також визначити такі недоліки вступу України до ЄС: політичні недоліки: часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами; економічні недоліки: втрата конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін; соціальні недоліки: ускладнення візового режиму зі східними сусідами; культурні (ідеологічні) недоліки: розмивання національної самобутності України.

З поданого переліку переваг та недоліків вступу України в ЄС можна зробити висновок, що управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.

Проте, як будь-яке об'єктивне явище, євроінтеграція має як плюси, так і мінуси, пов'язані, мабуть, з процесом становлення структури ЄС і стратегії розвитку. У зв'язку з цим, Україні під час вступу до ЄС, слід акцентувати увагу на використанні саме позитивних моментів євроінтеграції з одночасним виробленням стратегії та лінії поведінки по запобіганню перекидання на територію України зазначених вище загроз і небезпек.

Таблиця 1. Аналіз вступу України до ЄС

Стратегічні пріоритети розвитку зовнішньоекономічних відносин (проект)

4. Гармонізація Українського законодавства з Європейським

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС І сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічніправила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС.

Євроінтеграція має стати першочерговим пріоритетом для всіх гілок і рівнів влади в Україні, Під цим кутом зору послідовне здійснення адміністративної реформи має містити чітку реалізацію цієї пріоритетності і забезпечити відповідні зміни в структурі міністерств і відомств та механізмах міжвідомчої координації. Досвід інших центрально- і східноєвропейських країн свідчить, що доцільним є запровадження посади Спеціального уповноваженого Уряду з питань європейської інтеграції у ранзі міністра, наділеного необхідними повноваженнями з координаціїзусиль усіх органів виконавчої влади щодо співпраці з ЄС.

Для більш плідної координації діяльності Уряду та Верховної Ради варто було б створити в парламенті спеціальний Комітет з питань європейської інтеграції. Така новація логічно відбивала б стратегічність напряму європейської інтеграції, сприяла б більшій симетричності міжпарламентських контактів і ефективнішому парламентському контролю за процесом європейської інтеграції, надто ж у напряму гармонізації законодавства України із законодавством ЄС. Комітет у закордонних справах також мав би відстежувати питання європейської інтеграції, але це не було б його основною функцією. Такий розподіл компетенції існує практично в усіх парламентах країн-кандидатів на вступ до ЄС. У цілому Верховна Рада, як інститут, що прямо представляє громадян України, могла б відігравати помітнішу роль у заохоченні кращого розуміння і підтримкисуспільством процесу європейської інтеграції.

Реалізація європейського вибору вимагає не тільки політичної волі, а й відповідним чином підготовлених кадрів державних службовців, причому не тільки в центральних відомствах, ай на регіональному і місцевому рівнях, загальна програма перепідготовки і навчання має забезпечити необхідні знання і навички щодо розуміння цілей інтеграції і Європейського Союзу, його основних інституцій і процесу ухвалення рішень, вміння вести переговори, використовувати європейські інформаційні ресурси, покращення володіння однією з основних європейських мов. Спеціальніпрограми перепідготовки службовців за секторами мають супроводжувати і дещо випереджати процес гармонізації законодавства та імплементації УПС. На державному рівні необхідно визначити політику перепідготовки і навчання, Її конкретні цілі, провести аналіз потреб і наявних ресурсів, оцінити зміст і вплив навчальних курсів, врахувати механізми мотивації державних службовців щодо участі у навчальних програмах і програмах перепідготовки. На порядку денномумає бути вдосконалення і посилення інституцій, що пропонують курси з питань європейської інтеграції, а також прискорення запровадження відповідної спеціалізації у рамках навчальних програм університетів та інститутів, як це передбачається Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу. Має бути створена і підтримуватися база даних з питань європейськоїінтеграції.

Особливу увагу слід приділити проблемі імплементації. Найближчим часом має бути проведена інвентаризація виконання Стратегії інтеграції і відповідних постанов Уряду, імплементації УПС. Підготовка і видання Білої книги з питань європейської інтеграції України може стати надзвичайно важливим кроком у цьому напрямі. Цілком неадекватною сучасним потребам є якість експертно-наукових розробок про європейську інтеграцію України. На порядку денному стоїть розробка і дискусія щодо можливих сценаріїв "входження в Європу" у світлі Копенгагенських критеріїв. Для того, щоб успішно імпортувати успіхи інших країн і уникнути запозичення їх помилок, треба приділити особливу увагу дослідженню досвіду європейської інтеграції країн-кандидатів на вступ до ЄС, що перебувають на різній стадії готовності. При цьому важливо пам'ятати, що такий аналіз завжди має підтримувати і стимулювати відповідні дії, а не бути просто ще однією аналітичною вправою.

Європейська інтеграція має стати не тільки пріоритетом для всіх владних структур, а й свідомим вибором суспільства в цілому, 3 огляду на це очевидною є потреба в широкомасштабній інформаційно - просвітницькій програмі, завдяки якій суспільство значно поліпшило б знання про природу і сутність європейської інтеграції, специфіку функціонування ЄС тощо. Це положення міститься в Стратегії інтеграції, але поки що не виконується. Ініціатива тут має належати Уряду, який повинен підтримувати постійний діалог із суспільством стосовно реалізації своєї європейської політики. Варто започаткувати постійно діючий форум для представників неурядових організацій. на якому вони мали б можливість консультуватися і дискутувати з урядовими структурами і політиками. Це, до речі, допоможе Україні краще представляти себе як сильного партнера і повноправного учасника процесу європейської інтеграції. Якщо ми хочемо, щоб нас саме такими сприймали І відповідно поводились, треба бути готовими на рівних дискутувати з приводу всіх поточних проблем євроінтеграції, а не тільки тих, що стосуються відносин України з ЄС.

Україні також варто подбати про подолання необізнаності Європи про Україну, з цією метою Уряду варто розробити спеціальну програму "просування" України в ЄС та всіляко сприяти налагодженню й розвиткові широких зв'язків з країнами-членами ЄС.

Також варто не тільки запитувати, що Європейський Союз може дати Україні, а й шукати переконливі аргументи того, що Україна може дати Європейському Союзу. Чим упевненіше ми відповідатимемо на ці запитання, тим переконливіше будемо виглядати і діяти.

В висновку до цього розділу можна зазначити, що європейська інтеграція - це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням даної теми займалися такі вчені як Е.Авдокушин, О. Кірєєв, І. Ансофф, Г. Немиря та інші.

Постановка завдання. Метою даної статті є проведення аналізу сучасного стану зовнішньоекономічних відносин України з країнами ЄС. Для проведення даного дослідження було вирішено такі завдання:

- проаналізовано структуру та динаміку експорту та імпорту України з країнами Єврорегіону в товарному і грошовому аспектах;

- визначено сучасний стан та тенденції подальшого розвитку торгівельно-економічних відносин;

- досліджено динаміку торгівлі товарами та послугами, зроблено прогноз обсягів товарообігу між Україною та країнами ЄС на 2015 рік.

Результати дослідження. Європейський Союз для України на даному етапі є досить потужним центром співпраці не тільки з європейським контингентом, а й з багатьма іншими країнами світу. І це пов'язано не лише з вигідним економіко-географічним положенням країни в центрі Європи та шляхами виходу на зовнішній ринок, а й з порівняно високим науково-технічним, економічним, мінерально- сировинним, ґрунтовим і трудовим потенціалами, які створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигідного міжнародного поділу праці, кооперації, спеціалізації та інтеграції України в світовий економічний простір.

На рисунку 1 відображена частка регіонів в загальному товарообігу країни.Рис. 1. Частка регіонів світу в загальній сумі товарообігу України за 2012р.,%

З рисунку 1 видно, що частка Країн ЄС в загальному товарообігу України становить 37,58 %, тобто займає найбільшу частину загального товарообігу, саме тому співпраця з країнами ЄС для України є досить важливою, адже основний потік товарів та послуг відбувається саме з Європейським регіоном. Проаналізувавши співпрацю з країнами ЄС, можна сказати, що з 2005 по 2010 роки спостерігається тенденція до зростання частки товарообігу цих країн, виходячи з лінії лінія тренду рисунка 2.

Рис. 2. Тенденція товарообігу між Україною та країнами ЄС за 2005-2010 рр.

За статистичними даними 2005-2010 років було визначено, що в Україні при зростанні товарообігу зростає сальдо торгівельного балансу з країнами Євросоюзу (перевага імпорту над експортом), що є одним з основних показників зовнішньоекономічної торгівлі (рисунок 3).

5. Перспективи співробітництва України з ЄС

Перспективи вступу України до ЄС слід розглянути не лише у формальному аспекті, а й у фактичному. Незважаючи на те, що нормативно-правова та інституційна база для зближення України та ЄС була достатньою, певні закони в Україні ухвалювалися формально, в політичній практиці не реалізувалися.

Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні реформ. Роки зволікань залишили Україну позаду тих країн Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні ринкові перетворення. Домінування "декларативної" і брак "імплементаційної" культури в органах виконавчої влади, слабка інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців навіть вищої ланки того, що стосується європейської інтеграції, негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.

Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми, що викликали критику Ради Європи, відсутність стабільного національного консенсусу з ключових питань внутрішнього розвитку і зовнішньої політики утворюють вкрай негативне тло для відносин України з ЄС і загрожують перетворити Україну на країну-аутсайдера.

Суперечливість ситуації донедавна фактично замовчувалася. Київ виконував певну програму-мінімум, що влаштовувала Брюссель, а українська влада зберігала респектабельний імідж європейської та мала змогу говорити про інтеграцію.

Крім внутрішніх перешкод щодо вступу України в ЄС, все більшої ваги набувають перешкоди зовнішні. Так, після останнього розширення ЄС на Схід в середовищі політиків та економістів країн-членів Євросоюзу почали проявлятися песимістичні настрої відносно прийняття України до ЄС. На думку європейських експертів, головна відмінність між хвилями розширення Європейського Союзу є те, що попередні трансформації ЄС відбувалися на нижчих рівнях євроінтеграції, тому країни, що приєднувалися до нього, могли брати участь у формуванні його стратегії та інституційної структури. Крім того, отримання "членських квитків" було доволі компромісним, при зустрічних поступках з боку ЄС, тобто за сценарієм, який навряд чи можна повторити на нинішньому етапі розширення ЄС.

В умовах нинішньої зовнішньополітичної ситуації мета України - передусім економічне співробітництво з Європейським Союзом, яке необхідно ефективно та швидко розвивати. У зв'язку з цим ефективними й результативними стали відносини України з Європейською асоціацією вільної торгівлі.

Після початку розширення Європейського Союзу на схід та внаслідок активної участі в ньому всіх без винятку західних сусідів України опинитися поза цим процесом означатиме самоусунення від загальноєвропейських процесів і небезпеку ізоляції. В такому разі ціна "неінтеграції" може виявитися набагато вищою від ціни інтеграції.

Розширення ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них - прискорення конституційної реформи, економічних перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.

Що стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, в основі яких була б покладена українська національна ідея, а саме -

1) в економічній сфері:

- реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

- опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

- створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;

- зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;

2) в соціальній сфері:

- забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу - основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі "еліти знань", що прийде на зміну "еліти багатства", формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

- сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;

- в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;

- активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;

- створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім'ї;

3) в політичній сфері:

- активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов'язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;

- вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;

- продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку.