Економічна рівновага

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичне питання

1.1 Платіжний баланс і його структура

Платіжний баланс становить собою статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді проводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу. Зовнішньоекономічні зв'язки окремої країни можна розглядати як сукупність товарно-фінансових потоків, які можна умовно поділити на дві групи:

1) потік реальних ресурсів, тобто експорт-імпорт товарів і послуг;

2) потік фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання або платежем за продаж відповідних фінансових ресурсів.

Оскільки платіжний баланс становить собою бухгалтерську тотожність, остільки кожна операція, що відображається в балансі, і повніша бути представлена двома записами, які мають однакове вартісне вираження. Один з цих записів позначається як кредит зі знаком "плюс", інший - як дебет зі знаком "мінус". До кредиту належать операції, в результаті яких з'являються платіжні зобов'язання інших держав стосовно даної країни, тобто мова йде про експорт товарів і послуг, грошові перекази на користь резидентів даної країни та іноземні інвестиції в її економіку. Ці операції обліковуються зі знаком "плюс". До дебету відносяться операції, внаслідок яких в країни з'являються платіжні зобов'язання щодо інших держав. В цьому випадку мова йде про імпорт товарів і послуг, грошові перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення резидентів. Ці операції відображаються зі знаком "мінус".

Хоча платіжний баланс являє собою форму обліку, в основі якої лежить принцип подвійного запису, проте в дійсності уряди практично не користуються цим методом під час обліку кожної операції, яка відображається при його розрахунку. Це має місце тому, що не завжди є повна і достовірна інформація про всі міжнародні економічні операції країни протягом року. Внаслідок цього кредит і дебет в агрегованому вигляді, як правило, не збігаються. Тому з метою досягнення рівності між ними, як це має бути в системі подвійного запису, в платіжному балансі є спеціальна стаття "чисті помилки та пропуски" ("статистична похибка"). Ця стаття відображає пропуски платежів, які з якихось причин не були записані в інших статтях платіжного балансу, та помилки, що сталися в записах окремих платежів.

Стандартний платіжний баланс складається з двох розділів: рахунок поточних операцій, який показує міжнародний рух реальних матеріальних цінностей (передусім товарів та послуг), і рахунок операцій з капіталом, який показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

Рахунок поточних операцій (поточний платіжний баланс) показує, з одного боку, результат взаємодії даної країни з іншими за певний проміжок часу, а з другого - баланс внутрішніх інвестицій та заощаджень. Поточні операції платіжного балансу включають в себе чотири основні групи: операції з товарами, операції з послугами, рух доходів, рух поточних трансфертів.

Операції з товарами відображає група статей платіжного балансу, яка підсумовує на базі ФОБ за ринковими цінами експорт та імпорт звичайних товарів, товарів для подальшого оброблення, ремонт товарів, придбання товарів в портах транспортними організаціями і немонетарного золота.

Операції з послугами можуть розглядатися окремо, або як складова частина більш широкої категорії "товарів та послуг". До послуг відносяться транспортні послуги, поїздки (ділові та приватні), послуга зв'язку, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні, інформаційні, послуги в сфері культури і відпочинку, інші державні послуги.

Рух доходів відображає група статей платіжного балансу, яка включає платежі між резидентами і нерезидентами, пов'язані з оплатою праці нерезидентів, і операції, пов'язані з доходами на інвестиції. Доходи в платіжному балансі поділяються на оплату праці та доходи від інвестицій. Оплата праці включає в себе заробітну плату та інші виплати в грошовій або натуральній формі, одержані працівниками за межами країни, резидентами якої вони є, за роботу, виконану для резидентів інших країн. Доходи від інвестицій охоплюють доходи, одержані резидентами на свої зарубіжні фінансові активи (доходи у вигляді дивідендів, процентів).

Рух поточних трансфертів відображає група статей платіжного балансу, яка включає трансферти органів державного управління та інших секторів. Трансферти органів державного управління включають в себе: 1)поточні перекази по міжнародному співробітництву, такі як перерахування грошей державними органами однієї країни урядові іншої країни для фінансування поточних витрат; 2)безоплатну передачу продуктів харчування, одягу, медикаментів в рамках надання міждержавної допомоги тим, хто постраждав від стихійного лиха; 3) дарування військової техніки; 4) щорічні членські та інші внески в міжнародні організації тощо. Поточні трансферти інших секторів включають в себе перекази грошових коштів між приватними особами і недержавними організаціями.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій фіксує міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг. Структурно він включає в себе: рахунок операцій з капіталом, який фіксує капітальні трансферти та придбання - продаж невиробничих не фінансових активів; фінансовий рахунок, який охоплює всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на зовнішні фінансові активи і зобов'язання даної країни.

Специфічною статтею фінансового рахунку є стаття, яка відображає рух резервних активів. Резервні активи являють собою міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під контролем уряду і в будь-який момент можуть бути використані ним для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти.

Слід мати на увазі, що резервні активи використовуються для захисту платіжного балансу в останню чергу, тобто після того, як інші заходи (девальвація валюти для стимулювання експорту або залучення додаткових зовнішніх кредитів) не дали належних результатів. Резервні активи, які відображаються в платіжному балансі, повинні бути в наявності. Ті ж активи, які, скажімо, обіцяють дати, в платіжний баланс не включаються.

Резервні активи можуть виступати у формі монетарного золота (золото проби не нижче 995 -1000), СДР, частки країни в МВФ, валютних активів (іноземної валюти, банківських депозитів, урядових цінних паперів, інших цінних паперів, фінансових дериватів, акцій приватних підприємств).

З точки зору бухгалтерського обліку ідеальним платіжним балансом є той, в якому сальдо платіжного балансу дорівнює нулю, тобто величина потоку грошових надходжень в країну дорівнює величині потоку її зовнішніх платежів, а величина офіційних резервів залишається незмінною.

Однак досить часто в багатьох країнах виникають ситуації, коли зовнішні платежі країни за імпорт товарів та послуг, а також за минулу заборгованість виявляються більшими ніж поточний притік капіталу і наявні резервні активи. За таких умов має місце криза платіжного балансу.

Щоб виправити ситуацію, держава застосовує так зване виняткове фінансування. Виняткове фінансування являє собою операції, що їх здійснює країна при згоді її зарубіжних партнерів з метою зменшення негативного сальдо платіжного балансу до рівня, який може бути профінансований традиційними засобами. До операцій виняткового фінансування відносяться анулювання боргу, обмін заборгованості на акції, валютні запозичення, переоформлення заборгованості, прострочення платежів по заборгованості.

Анулювання боргу являє собою добровільну відмову кредиторів від частини або всієї суми боргу, зафіксовану у відповідній угоді між країною-кредитором і країною-боржником. В платіжному балансі анулювання боргу показується як капітальний трансферт в рахунку руху капіталу.

Обмін заборгованості на акції здійснюється, як правило, за ціною нижче номіналу. Суть такого обміну полягає фактично в допуску кредитора до участі у власності боржника.

Запозичення для врегулювання платіжного балансу являє собою позики, що їх одержують державні органи та центральний банк від інших країн з метою фінансування платіжного балансу у виняткових ситуаціях. До цієї групи запозичень відносяться кредити, що їх надає МВФ.

Переоформлення заборгованості являє собою зміну умов існуючої угоди чи заключення нової, яка передбачає заміну раніше узгоджених строків платежів на нові. При переоформленні вважається, що поточні платежі по боргу здійснювалися своєчасно і фінансувалися за рахунок переоформленої заборгованості.

Прострочення платежів по заборгованості являє собою ситуацію, коли країна-боржник за згодою кредитора або без неї просто не здійснює платежі по зовнішнім зобов'язанням.

Виняткове фінансування платіжного балансу може здійснюватися й іншими способами, наприклад, шляхом субсидування валютного курсу або процентних ставок.

Міжнародні розрахунки України здійснюються на основі загальних норм і правил, що склалися в світовій практиці. При цьому переважна частина розрахунків здійснюється у доларах, тобто валютою ціни і валютою платежу виступає долар. Щодо самих платежів, то вони здійснюються в основному під фінансові та комерційні документи. Щоправда, у зв'язку з кризовим станом вітчизняної економіки чимало зарубіжних партнерів, не бажаючи ризикувати своїми товарами, вимагає від наших підприємств і фірм передоплати, тобто авансових розрахунків. Таку практику впроваджують, як правило, західноєвропейські і американські фірми.

Проте, найхарактернішою особливістю міжнародних розрахунків України є її заборгованість, яка час від часу загрожує перерости у дефолт, тобто оголошення держави банкрутом. До зростання заборгованості призводить головним чином негативне сальдо торгового балансу і непомірні витрати на обслуговування кредитів.

1.2 Економічна рівновага в умовах відкритої економіки

Макроекономічна рівновага - це такий стан національної економіки , коли використання обмежених виробничих ресурсів для створення товарів і послуг та їх розподіл між різними членами суспільства збалансовані.

Існує сукупна пропорційність між :

- Ресурсами та їх використанням;

- Факторами виробництва та результатами їх використання;

- Сукупним виробництвом і сукупним споживанням;

- Сукупною пропозицією та сукупним попитом;

- Матеріально-речовими та фінансовими потоками.

Отже , макроекономічна рівновага припускає стабільне використання їх інтересів у всіх сферах національної економіки.

Така рівновага - це економічний ідеал: без банкрутств і стихійних лих , без соціально-економічних потрясінь. В економічній теорії макроекономічним ідеалом є побудова моделей загальної рівноваги економічної системи . У реальному житті відбуваються різноманітні порушення вимог такої моделі. Але значення теоретичних моделей макроекономічної рівноваги дозволяє визначити конкретні чинники відхилень реальних процесів від ідеальних , знайти шляхи реалізації оптимального стану економіки .

В економічній науці існує безліч моделей макроекономічної рівноваги, що відображають погляди різних напрямів економічної думки на цю проблему.

Наприклад:

Ф. Кене - модель простого відтворення на прикладі економіки Франції XVIII століть ;

К. Маркс - схеми простого і розширеного капіталістичного суспільного відтворення ;

В. Ленін - схеми капіталістичного суспільного розширеного відтворення із зміною органічної будови капіталу;

Л. Вальрас - модель загальної економічної рівноваги в умовах дії закону вільної конкуренції ;

В. Леонтьєв - модель «витрати - випуск» ;

Дж. Кейнс - модель короткострокового економічної рівноваги .

Макроекономічна рівновага є центральною проблемою суспільного відтворення . Розрізняють ідеальну і реальну рівновагу.

Ідеальна - досягається в економічній поведінці індивідів при повній оптимальної реалізації їхніх інтересів у всіх структурних елементах , секторах , сферах народного господарства .

Досягнення такої рівноваги передбачає дотримання наступних умов відтворення:

- Усі індивіди повинні знайти на ринку предмети споживання ;

- Усі підприємці повинні знайти на ринку фактори виробництва;

- Весь продукт минулого року повинен бути реалізований.

Ідеальна рівновага виходить з передумов ідеальної конкуренції і відсутності побічних ефектів , що в принципі не реально , так як в реальній економіці не існує таких явищ як досконала конкуренція і чистий ринок . Кризи і інфляція виводять економіку зі стану рівноваги.

Розрізняють часткову і повну рівновагу :

* Частковою називається рівновага на окремо взятому ринку товарів , послуг , факторів виробництва;

* Повна ( загальна) рівновага є одночасне рівновагу на всіх ринках , рівновага економічної системи цілком, або макроекономічну рівновагу .

Повна економічна рівновага - структурний оптимум господарської системи , до якого суспільство прагне , але ніколи його повністю не досягає у зв'язку з постійною зміною самого оптимуму , ідеалу пропорційності .

Рівновага в моделі відкритої економіки

Розглянемо, за яких умов досягається рівновага усім трьом ринкам - товарному, грошовому і зовнішньому. Процеси, що відбуваються на зовнішньому ринку, висвітлюються, як вже зазначено, в платіжного балансу країни. Цього ринку перебуває у рівновазі у разі, коли сальдо за рахунками поточних операцій та руху капіталів одно нулю. Інакше кажучи, баланс рахунки поточних операцій має дорівнювати балансу рахунки руху капіталів.

Імпорт - експорт = експорт капіталу - імпорт капіталу. Імпорт товарів та послуг залежить від валютного курсу і величини виробленого національного доходу на країні. Взаємозв'язок між рівнем національного обсягу виробництва та обсягом імпорту визначається граничною схильністю до імпорту.

Обсяг експорту товарів та послуг залежить від обмінного валютного курсу й досяг рівня ціни внутрішньому, а зовнішньому ринку (за інших рівних умов). платіжний баланс зовнішньоекономічний

Напрямок руху капіталу (експорт, чи імпорт) багато в чому визначається величиною реальної відсоткової ставки. Різні відсоткові ставки різних країн призводитимуть до переливу капіталу з-поміж них з метою підвищення дохідності вкладень.

З вищевикладеного випливає висновок у тому, що ці три ринки взаємопов'язані.

Зміни обсяги виробництва, відсоткової ставки і валютного курсу по-різному впливають на статті платіжного балансу.

У моделі спільної рівноваги як параметрів товарного ринку приймається національний обсяг виробництва, відсоткова ставка, від висоти якої залежить обсяг інвестицій і культурний рівень національного доходу.

При аналізі рівноваги зовнішнього ринку абстрагуємося через зміну валютного курсу. Тоді крива рівноваги залежатиме від обсягу виробництва та величини відсотка. Математично це можна зробити так:[2] Функція чистого імпорту

ЧИТ = ох + b,

де чи b - коефіцієнт і вільний член;

x - обсяг національного доходу;

де сек. іd учек =су +>d, коефіцієнт і вільний член; величина відсотка.

Рівновага характеризується за умови

ЧИТ=ЧЭК, Тобто. ох +Ь = су +d.

На цій рівності можна отримати функцію рівноваги зовнішньому ринках ORT.

у = (>d/cx + (>b-d) су.

Економічний зміст цієї формули ось у чому: підставляючи замість x будь-який рівень національного доходу, отримуємо відповідний йому, рівноважний для зовнішнього ринку розмір відсоткової ставки у і навпаки.

Зміна "умов гри" з кожного напрямку відбиватиметься у зміні таких показників, як обсяги виробництва, експорту й імпорту товарів та послуг, грошей у зверненні й величини ставки облікового відсотка, припливу та відтоку капіталів.

2. Задачі

1. Дано:

С₁ = 400 грн. , У₁ = 500 грн.

С₂ = 600 грн. , У₂ = 800 грн. МРС - ?, МРS - ?.

Розв'язання:

ДС = С₂ - С₁ = 600 - 400 = 200 (грн.)

ДУ = У₂ - У₁ = 800 - 500 = 300 (грн.)

МРС = ДС/ ДУ = 200/300 = 0,67.

MPS = 1 - MPC = 1 - 0,67 = 0,33.

Відповідь: МРС = 0,67, MPS = 0,33.

2. Дано:

ВВП реал.₀ = 500 млрд. грн., ВВП пот.₀ = 600 млрд. грн., MPS = 0,25

ВВП пот.₁ = ВВП пот.₀ х 105 %

Величина прецесійного розриву - ?

Розв'язання:

ВВП пот.₁ = ВВП пот.₀ х 105 % = 630 (млрд. грн.)

Величина рецесійного розриву = (ВВП пот.₁ - ВВП реал.₀) х 0,25 = (630-500) х 0,25 = 130 х 0,25 = = 32,5 (млрд. грн.)

Відповідь: Величина рецесійного розриву 32,5 млрд. грн.

3. Тестові завдання

1. Яке з перерахованих явищ не відповідає періоду економічного спаду:

д) зменшення обсягу допомоги по безробіттю.

2. Якщо рівень цін зростає, а виробництво падає, це викликано:

в) зміщенням кривої сукупної пропозиції ліворуч.

3. Нецінові чинники сукупного попиту:

б) зміщують криву сукупного попиту.

4. У короткостроковому періоді із зростанням доходу:

г) середня схильність до заощадження зростає.

5. Якщо сукупні витрати більші за дохід, то:

а) виробництво матиме тенденцію до зростання.

Размещено на Allbest.ru