Міжнародні економічні відносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ "МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ"

Дніпропетровськ, 2014 рік



План

Завдання І. Сучасні інтеграційні тенденції у світовому господарстві: умови, проблеми і перспективи

Завдання ІІ. Зовнішня торгівля України та її положення в системі світових господарських зв'язків

Завдання ІІІ. Задача



Визначення варіантів:

для визначення номера варіанта з першого завдання слухач повинен скласти порядкові номера згідно з українським алфавітом перших літер свого прізвища, імені та по-батькові і у одержаному результаті прийняти до уваги величину розрядних одиниць.

для визначення номера варіанта з другого завдання взяти другі літери прізвища, імені та по-батькові,

для визначення номера варіанта з третього завдання -- взяти треті букви, тощо.

Приклад: Слухач Дрожевська Альона Костянтинівна, залікова книжка №

12819:

-- з першого завдання варіант -- 0

(блок А):

Д-5, А-1, К-14 5+1+14=20

--з другого завдання варіант -- 3 (блокА):

Р-20, Л-15, О-18 20+15+18=53

-- з третього завдання варіант -- 8:

О-15, Ь-32, С-21 15+32+21=68



Завдання І. Сучасні інтеграційні тенденції у світовому господарстві: умови, проблеми і перспективи

В умовах науково-технологічної революції, формування глобального поділу і кооперації праці для України не існує альтернативи планетарним та регіональним інтеграційним процесам. Завдання полягає у визначенні оптимальних векторів як зовнішньоекономічної стратегії в цілому, так і міжнародної економічної інтеграції України у європейський простір. Тут слід спиратися на фундаментальні теоретичні розробки та напрацьовану практику реалізації порівняльних і конкурентних переваг у світовому господарстві, їх утілення в міжнародних інтеграційних проектах. Водночас необхідно враховувати реальний стан інтеграції економіки України у світогосподарські процеси та регіональні структури, наявні відносини стратегічного партнерства як вихідну основу для надання додаткових імпульсів інтеграційним прагненням України, які мають відповідати її національним економічним інтересам.

У цьому плані найприйнятнішою на даному етапі, на нашу думку, є бігравітаційна модель інтеграції вітчизняної економіки, яка грунтується насамперед на наявності двох головних гравітаційних полів, з якими тісно взаємодіє господарський комплекс України: Європейського Союзу (ЄС) та Єдиного економічного простору (ЄЕП). В основу інтеграційних процесів України з регіональними об'єднаннями ЄС та ЄЕП мають бути покладені фундаментальні цивілізаційні цінності. У переговорному процесі з цими двома регіональними об'єднаннями українська сторона мала б запропонувати такі принципи:

* суверенна рівність сторін, взаємовигідний характер співпраці на основі еквівалентного обміну;

* гармонізація взаємних інтересів відповідно до принципів, норм і стандартів міжнародного права, СОТ, ЮНКТАД, статутних документів спільно створених міжнародних організацій, положень підписаних угод;

* постадійність інтеграційних процесів, просування від нижчих стадій до вищих у міру вирішення завдань попередніх етапів та створення відповідних внутрішніх і зовнішніх передумов для етапів наступних;

* прозорість інтеграційних заходів, непорушність конституційних норм та національного законодавства при створенні спільних органів та реалізації інших проектів;

* м'який різношвидкісний характер інтеграційних процесів, за якого допускається участь країни в окремих заходах чи проектах виходячи з національних інтересів та накопичення відповідних внутрішніх економічних, політичних та інституційних передумов.

Зрозуміло, що економічний потенціал ЄС за головними кількісними та якісними параметрами істотно переважає відповідні показники країн ЄЕП. Отож гравітаційне поле ЄС має потенційно більшу притягальну силу, ніж ЄЕП. Зацікавленість України в ЄЕП полягає насамперед в отриманні енергоносіїв із Росії та Казахстану, за які конкурують провідні гравці світового ринку, та у наявності на цьому просторі об'ємного ринку для збуту вітчизняної продукції, зокрема готових виробів, які не визначаються достатньою конкурентоспроможністю в розвинутих країнах.

Одночасна взаємодія з обома інтеграційними об'єднаннями -- ЄС та ЄЕП -- має передбачити, поза сумнівом, як стратегічну перспективу всебічну інтеграцію України в європейський економічний простір.

Конфігурація бігравітаційної інтеграції економіки України виглядає таким чином: в регіональному угрупованні ЄЕП -- зона вільної торгівлі, що передбачає ліквідацію торговельних бар'єрів між учасниками угоди і збереження власного торговельного режиму у відносинах з третіми країнами; в регіональному об'єднанні ЄС -- преференційна зона, режим якої становить найнижчу, практично передінтеграційну фазу і передбачає надання партнерам певних пільг, таких як квоти на експорт певної продукції (текстиль, вироби металургійної промисловості), секторальне і транскордонне співробітництво (єврорегіони, європейські транспортні коридори тощо), надання технічної допомоги та ін. За умов вступу України до СОТ та створення в недалекому майбутньому зони вільної торгівлі між Україною і ЄС стане можливим вести мову про поступове входження України до європейського економічного простору через механізм Європейської економічної зони за прикладом Швейцарії, Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну.

Таким чином, бігравітаційна модель економічної інтеграції України виходить із пріоритету національних інтересів, ефективної реалізації в регіональних об'єднаннях власних порівняльних та конкурентних переваг, залучення до України необхідних технологічних і енергетичних ресурсів, іноземних інвестицій. Реалізація даної концепції дасть змогу Україні інтегруватися у європейські структури не шляхом поглинання (інвазії) її економіки Європейським Союзом, а внаслідок наближення, взаємної адаптації господарських структур і формування в Європі нової інтеграційної архітектури, яка більшою мірою відповідає сучасним цивілізаційним цінностям і принципам міжнародного економічного і політичного співробітництва.

Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків має грунтуватися насамперед на кардинальних змінах у структурі національної економіки України. Однак зовнішньоекономічні зв'язки -- не пасивний елемент в еволюції національної економіки, вони можуть активно впливати на її розвиток. Для цього необхідно сконструювати гнучкий і динамічний механізм, що регулював би інтеграцію економіки України у світовий ринок, зробив би її відкритою для зовнішнього світу.

Основними характеристиками нової системи виробництва благ є: зменшення числа зайнятих у промисловому виробництві найбільш розвинутих країн; широке використання фірмами і корпораціями нових форм фінансової діяльності як ефективних інструментів досягнення необхідного балансу між інвестиціями і заощадженнями; інформаційна революція, яка дедалі більше поширюється і зможе змінити виробничі ресурси.

Дослідники функціонування «швидких» економік високорозвинутих країн констатують, по-перше, зменшення потреби у багатьох традиційних видах масової сировини; по-друге, збільшення кількості підприємств, що працюють за «швидким циклом», коли процеси проектування і випуску продукції поєднуються, а можливості скорочення запасів сировини й устаткування різко зростають; по-третє, інвестування значних засобів в електронну інфраструктуру.

"Швидкі" економіки мають можливість підвищувати темпи свого розвитку не стільки з допомогою нових виробничих технологій, скільки завдяки більш оперативному здійсненню всіх управлінських операцій і скороченню часу, потрібного для прийняття рішень, обробки інформації і всього обсягу знань та проходження їх через економічний механізм.

Таким чином, для України, як і для інших колишніх республік СРСР, більш перспективним є вихід на світовий ринок у своїй державно-економічній цілісності з наступною інтеграцією у світову економіку.

Назвемо принаймні три можливі напрями ефективної адаптації України до міжнародного поділу праці:

* участь у загальноєвропейському економічному просторі, що починає

формуватися. Перехід до ринкової економіки зумовить приєднання країн Європейської частини колишнього СРСР до європейського економічного простору. Таким чином, доцільно визначитися, які галузі й виробництва будуть складати профіль міжнародної спеціалізації України. Стимулювання цих галузей і виробництв методами ринкової економіки одночасно окреслить пріоритетні зміни в народному господарстві України;

* визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів, що становитимуть взаємний інтерес;

* залучення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо в науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах. Розробку перспективної програми вибіркової.

Уже сьогодні Україна здатна будувати свої зовнішньоекономічні відносини на взаємовигідних умовах. Актуальними є проведення переговорів з метою визначення статусу України як країни, що розвивається, і вироблення її власної чіткої позиції в Міжнародному валютному фонді, Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Світовій організації торгівлі й Міжнародній організації праці -- адже ці чотири організації є ключовими в міжнародному фінансовому, торговельному і соціальному регулюванні. Ефективна участь в них розширить можливості України у сферах залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання певних торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту національної індустрії та сільського господарства тощо.

Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії і тактики товаровиробників потребують створення в Україні структур, що забезпечували б і координували функціонування зовнішньоекономічного комплексу, а також усієї інфраструктури зовнішніх економічних зв'язків (страхового й інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів і т. п.). економіка ринок україна торгівля

Таким чином, реформа зовнішньоекономічного комплексу не може здійснюватися у відриві від реформування самої економічної системи в Україні. Це має для нашої країни принципове значення.

Місце та роль України у світовій економічній системі

На сьогоднішній день відбувається певне уповільнення темпів зростання світової економіки, що відповідно впливає і на внутрішній ринок України. Так, спостерігається суттєве уповільнення темпів зростання світової торгівлі. Окрім того, стало помітним зменшення темпів зростання у промислових галузях різних країн через високий рівень світових цін на нафту.

Під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх економічних процесів в Україні виникає низка проблем. До них слід віднести:

* зростання ціни на газ, причому ціна імпортованого газу підвищуватиметься й надалі, доки досягне більш-менш стабільного рівня;

* посилення конкуренції на світових ринках тих товарів, які становлять основу українського експорту, насамперед металів;

* інвестиційний клімат в країні, незважаючи на політичні декларації на найвищому рівні, досі залишається несприятливим;

* подальше відкриття внутрішнього ринку, зумовлене довгоочікуваним вступом України до СОТ у недалекому майбутньому, супроводжується зростанням конкуренції між національними та іноземними;

* стрімке зростання соціальних витрат у різних формах, незбалансована структура державного боргу та його динаміка створюють великі ризики для фіскальної системи;

* стабільно високий дефіцит Пенсійного фонду, який загрожує фіскальній стабільності в цілому;

* недостатність реформ у сільському господарстві;

* процес приватизації практично призупинився, тоді як проблема захисту прав власності надзвичайно загострилася.

Комбінація цих та інших проблем зумовила гальмування темпів зростання ВВП та посилення інфляційного тиску; до того ж додатне сальдо рахунку поточних операцій змінилося на від'ємне.

Сутність сучасного періоду зовнішньоекономічного розвитку полягає у тому, що доводиться працювати у двох напрямках: з одного боку, відновлювати та підтримувати зв'язки з країнами СНД, а з іншого -- освоювати нові світові ринки. Вирішення цих завдань ускладнюється неефективною структурою економіки України, відсталістю технологічної бази виробництва, невирішеними соціальними завданнями.

Аби визначити місце та роль України в сучасних зовнішньоекономічних відносинах, доцільно з'ясувати її сукупний ресурсовий потенціал та структуру зовнішніх економічних зв'язків. Останню утворюють експорт та імпорт промислових і сільськогосподарських товарів, капіталу, робочої сили, а також послуги суб'єктам господарської діяльності (виробничі, транспортні, страхові, маркетингові тощо).

Слід наголосити, що сучасна структура та масштаби зовнішньоекономічної діяльності України не відповідають ні її інтересам, ані потенційним

можливостям. Основну її частину становить торгівля. При цьому приблизно 85 % усіх постачань України за кордон припадає на сировину і матеріали. Водночас рівень індустріального розвитку нашої країни істотно перевищує середньосвітовий показник, і вона з повною підставою могла би постачати на світовий ринок значну кількість товарів із закінченим циклом технологічного виробництва.

Зовнішньоекономічна стратегія

Зовнішньоекономічна стратегія країни на найближчу перспективу визначена «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ УКРАЇНИ - 2014».

Україна підтримує європейську політику Східного партнерства та сподівається на підтримку з боку Європейського Союзу та держав-членів ЄС. Шлях України до Європейського Союзу визначає фундаментальні засади зовнішньої і внутрішньої політики України. У 2014 році необхідно забезпечити кардинальне прискорення модернізації України, її наближення до європейських стандартів та практик. Для цього Україна має протягом наступного року виконати такі завдання:

1. Організувати національний діалог щодо європейського майбутнього

України.

2. Забезпечити продовження політичної модернізації країни.

3. Прискорити економічні реформи з урахуванням завдань

євроінтеграції.

4. Розробити і узгодити із структурами ЄС Європейський план для

України.

5. Орієнтуватися на прагматичний формат відносин з Російською

Федерацією.Невідкладним завдання є налагодження дієвого діалогу щодо євроінтеграційного поступу України з усіма громадськими і політичним силами країни.

Діалог між громадянами та державою. Активна громадянська позиція, яка проявилася у масових акціях на підтримку Угоди про асоціацію між Україною та ЄС має втілитися у рішення обов'язкове для всіх органів державної влади. Главі держави варто підтримати народну ініціативу і визначити підписання Угоди про асоціацію з ЄС як головне завдання української зовнішньої політики на 2014 рік.

Політичний діалог. Як показала робота Верховної Ради України у вересні-листопаді 2013 р., у парламенті є конституційна більшість, яка підтримує європейський порядок денний. Ця більшість здатна забезпечувати результативний законодавчий процес із наближення України до вимог асоціації, всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, безвізового режиму. Необхідно шляхом переговорів між парламентськими політичними силами сформувати спільну Програму дій щодо розробки та прийняття законів, необхідних для зближення України з ЄС. Основа цієї програми - вимоги Угоди про асоціацію, рекомендації незалежних експертів, підготовлені, зокрема Національним конвентом щодо ЄС.

Діалог між регіонами. З огляду на те, що виклики та можливості, пов'язані з процесом асоціації з ЄС, по-різному сприймаються і матимуть неоднаковий вплив на різні регіони України, необхідно провести роботу із узгодження регіональних інтересів, створення спільних міжрегіональних політичних, економічних, культурних проектів, спрямованих на просування ідеї європейської інтеграції, розробки (там, де це необхідно) компенсаторів втрат для окремих регіонів після підписання Угоди про асоціацію з ЄС.Основне завдання політичної модернізації України - утвердження в країні базових принципів ЄС. Зокрема, принципу правової держави, високих демократичних стандартів, забезпечення принципів народовладдя, гарантій

громадянських прав і свобод, побудови ефективної й сучасної адміністративної системи, розвиненого громадянського суспільства та місцевого самоврядування.

1. Побудова правової держави. Перше завдання - забезпечити поступ щодо гарантування верховенства права та справедливого судочинства, а також позбавлення правосуддя карального ухилу. Для цього слід:

· покращити практику доступу громадян до справедливого суду;

· досягти безумовного виконання судових рішень;

· забезпечити прозорість процедур щодо призначення суддів, притягнення їх до відповідальності, звільнення з посади.

Друге завдання - здійснити докорінну реформу прокуратури. Необхідноневідкладно прийняти новий Закон України «Про прокуратуру». При цьомузабезпечити дієві гарантії процесуальної незалежності прокурорів, прозорість їх призначення і просування по службі, унеможливити звільнення прокурорів з політичних мотивів.

Третє завдання - реформувати правоохоронні органи. Забезпечити прозорість і відкритість підготовки проекту концепції реформування правоохоронних органів з її наступним розглядом на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Результатом реформи має стати створення цивільного Міністерства внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, чіткий розподіл повноважень та сфер відповідальності між правоохоронними органами, посилення їхньої функціональної спроможності.

Четверте завдання - оголосити війну корупції. Сконцентрувати діяльність правоохоронних органів на викоріненні корупційних схем. Повинні притягуватись до відповідальності посадові особи, що створюють умови для системної корупції у окремих галузях і сферах, наслідком якої є збитки державного бюджету, недовіра суспільства до органів влади. Активізувати роботу Національного антикорупційного комітету як координаційної структури. Посилити співпрацю з громадянським суспільством, засобами масової інформації.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність поглиблення співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями на принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій. Центр ваги у взаєминах із МВФ поступово буде перенесений у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової економічної кон'юнктури, з динамікою і напрямками міжнародних фінансових та інвестиційних потоків. Відповідно до статутних положень МВФ буде продовжено координацію у сфері валютної політики.

Фінансова система України є складовою валютно-фінансової системи світу, у якій нині панує американський долар (до 85 % світових валютно-фінансових операцій). Однак створення єдиної валюти ЄС -- євро -- істотно змінить конфігурацію світової валютно-фінансової системи. На думку «хресного батька» євро, лауреата Нобелівської премії Роберта Манделли, зараз формується три зони монетарної стабільності. Першу утворить євро. Ця валюта географічно охопить усю Європу, Близький Схід, Африку. Друга зона збереже позиції американського долара. До неї увійдуть Північна та Південна Америка, частина Азії. Третя зона -- азійська, основу валютно-фінансових операцій тут складатимуть євро, американський долар, японська єна. У цілому передбачається, що в майбутньому євро й американський долар будуть панувати на валютному ринку світу в рівних пропорціях.

У нинішній структурі валютного ринку України 75--80 % займає долар, близько 20 % -- російський карбованець, менше 5 % припадає на євро. Але Україна -- європейська держава, і її майбутнє пов'язане з європейською валютно-фінансовою системою. На участь у цій системі націлює і європейський вибір України. Усе це вказує на те, що в найближчому майбутньому у нашій валютно-фінансовій системі мають відбутися зміни на користь зростання авторитету вітчизняної гривні та регіонального євро.

Завдання ІІ. Зовнішня торгівля України та її положення в системі світових господарських зв'язків

Зовнішня торгівля України товарами

За І квартал 2013р. експорт товарів склав 15911,3 млн.дол. США, імпорт - 17898,1 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2012р. експорт склав 98,5%, імпорт - 93,8%.Від'ємне сальдо становило 1986,8 млн.дол. (за І квартал 2012р. також від'ємне - 2920,9 млн.дол.).

На формування негативного сальдо вплинули окремі товарні групи: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (-4034,5 млн.дол.), засоби наземного транспорту, крім залізничного (-1209,9 млн.дол.), електричнi машини (-923,5 млн.дол.), пластмаси, полімерні матеріали (-614,5 млн.дол.), фармацевтична продукція (-546,5 млн.дол.).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,89 (у І кварталі 2012р. - 0,85).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 202 країн світу.

Обсяг експорту товарів до країн СНД становив 33,2% від загального обсягу експорту, Європи - 28,4%, у т.ч. до країн Європейського Союзу - 27,9%, Азії - 25,4%, Африки - 6,7%, Америки - 6%, Австралії і Океанії - 0,1%.

Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 23,2% від загального обсягу експорту (чорні метали, залізничні локомотиви, механічні машини), Туреччини - 6,2% (чорні метали, зернові культури, добрива), Італії - 4,5% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин), Польщі - 4% (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Китаю - 3,8% (руди, шлак і зола, жири та олії тваринного або рослинного походження, механічні машини), Індії - 3,5% (жири та олії тваринного або рослинного походження, чорні метали, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки), Єгипту - 3,4% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин).

Серед найбільших країн-партнерів експорт товарів збільшився до Італії на 42,3%, Китаю - на 33,6%, Туреччини - на 22,2%. Одночасно скоротився до Російської Федерації, Єгипту та Польщі відповідно на 18,4%, 16,3% та 3,7%.

Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них - 26,3% від загального обсягу експорту (зменшення обсягів на 9,7% проти І кварталу 2012р.). Продукти рослинного походження становили 13% (збільшення на 6%), мінеральні продукти - 12,2% (зменшення на 11,2%), механічні та електричні машини - 10,1% (збільшення на 0,4%), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 8% (збільшення на 3,6%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби - 6,8% (зменшення на 7,4%), жири та олії тваринного або рослинного походження - 6,2% (збільшення на 11,2%), готові харчові продукти - 5,8% (збільшення на 27,9%).

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з відповідним періодом попереднього року збільшилась частка жирів та олій тваринного або рослинного походження з 5,5% до 6,2%, продуктів неорганічної хімії - з 2,5% до 3,4%, насіння і плодів олійних рослин - з 1,9% до 3%. Зменшилась натомість частка чорних металів з 23,6% до 22,4%, зернових культур - з 9,7% до 9,3%, палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки - з 7,5% до 6,2%, залізничних локомотивів - з 6% до 4,5%, виробів з чорних металів - з 5,2% до 3,9%.

У звітному періоді збільшився експорт окремих товарів: м'яса та їстівних субпродуктів свійської птиці у 2,7 раза (Російська Федерація, Казахстан, Ірак), тепловозів - у 2,3 раза (Російська Федерація, Азербайджан, Білорусь), лікарських засобів - на 32,2% (Російська Федерація, Узбекистан, Казахстан), чавуну переробного - на 19,4% (Італія, Туреччина, США), моніторів та телепроекторів - на 18,3% (Угорщина, Російська Федерація, Нідерланди), хлібу, кондитерських виробів - на 10,3% (Російська Федерація, Казахстан, Азербайджан), кукурудзи - на 8,6% (Єгипет, Іспанія, Італія), сигарет з тютюну і його замінників - 7,8% (Грузія, Азербайджан, Молдова, Республіка), лісоматеріалів необроблених - на 7,6% (Туреччина, Китай, Румунія), олії соняшникової - на 5,8% (Індія, Китай, Туреччина), лісоматеріалів оброблених - на 5,4% (Туреччина, Італія, Німеччина), ячменю - на 3,6% (Йорданія, Лівія, Туреччина).

За видами економічної діяльності найбільші експортні поставки здійснювали підприємства металургійного виробництва - 25,6% від загального обсягу експорту (зменшення проти I кварталу 2012р. на 6,9%), оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 22,9% (збільшення на 15,9%), з виробництва інших транспортних засобів - 6,7% (збільшення на 2,1%), хімічного виробництва - 5,9% (зменшення на 3,8%), з виробництва харчових продуктів, напоїв - 4,9% (збільшення на 16,8%), з добування металевих руд - 4,7% (зменшення на 1,5%), з сільського господарства, мисливства та пов'язаних з ними послуг - 3,6% (збільшення на 6,5%), та виробництва машин та устаткування - 3,5% (зменшення на 9,4%).

Імпорт з країн СНД становив 36,6% від загального обсягу імпорту, Європи - 33,7%, у т.ч. з країн Європейського Союзу - 31,7%, Азії - 22,1%, Америки - 6,2%, Африки - 1,1%, Австралії і Океанії - 0,1%.

Найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації - 30,3% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, чорні метали, добрива), Китаю - 12,6% (електричні машини, взуття, механічні машини), Німеччини - 8,1% (засоби наземного транспорту, крім залізничного, механічні та електричні машини), Білорусі - 4,7% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, засоби наземного транспорту, крім залізничного, добрива), Польщі - 4,7% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, папір та картон, пластмаси, полімерні матеріали), США - 4,2% (механічні машини, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, засоби наземного транспорту, крім залізничного) та Франції - 2,6% (різноманітна хімічна продукція, засоби наземного транспорту, крім залізничного, фармацевтична продукція).

Збільшились імпортні поставки з Китаю - на 59,5%, Франції - на 20,2%, та Польщі - на 18,6%. Поставки з Російської Федерації, Білорусі, США та Німеччини зменшились відповідно на 24,8%, 14,1%, 12,2% та 1,2%.

Мінеральні продукти складали 29,6% обсягу імпорту товарів (зменшення обсягів на 25,4%). На поставки механічних та електричних машин припадало - 16,6% (збільшення на 6%), продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 10,2% (збільшення на 0,3%), засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів - 7,9% (зменшення на 16,9%), недорогоцінних металів та виробів з них - 5,8% (зменшення на 8,9%), в тому числі чорних металів та виробів з них - 3,9% (зменшення на 12,4%), полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них - 5,4% (збільшення на 8,8%), продуктів рослинного походження - 5,2% (збільшення на 40%), готових харчових продуктів - 3,8% (збільшення на 5,1%), текстильних матеріалів та текстильних виробів - 3% (збільшення на 24,2%) від загальної вартості імпорту.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка електричних машин з 6,5% до 9,3%, пластмас, полімерних матеріалів - з 3,5% до 4,2%, фармацевтичної продукції - з 3,1% до 3,4%. Частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки зменшилась з 35,7% до 28%, механічних машин - з 8,2% до 7,3%.

У звітному періоді спостерігалося збільшення імпорту окремих товарів: коксу і напівкоксу з кам'яного вугілля - на 94,5% (Польща, Російська Федерація, Казахстан), насіння соняшника - на 45,1% (США, Туреччина, Франція), риби свіжої, охолодженої або мороженої - на 43,4% (Норвеґія, Ісландія, Велика Британія), свинини свіжої, охолодженої або мороженої на 37% (Бразілія, Німеччина, Польща), моніторів та телепроекторів - на 29,2% (Російська Федерація, Китай, Корея, Республiка), кукурудзи - на 28,7% (Угорщина, Румунія, Франція), добрив складних - на 25,8% (Російська Федерація, Білорусь, Фінляндія), тракторів - на 16,4% (США, Білорусь, Німеччина), машин сільськогосподарських, садових або лісогосподарських для підготовки або оброблення ґрунту - на 9,6% (США, Німеччина, Італія).

Найбільші імпортні поставки здійснювали підприємства оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 30,7% від загального обсягу імпорту (збільшення на 11,4%), з торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічного обслуговування та ремонту - 6,9% (збільшення на 15,3%), металургійного виробництва - 4,5% (зменшення на 32,8%) і з виробництва та розподілення електроенергії, газу, пари та гарячої води - 3,4% (збільшення на 52,5%).

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м.Києва, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Одеської та Луганської областей.

Довідково: у березні 2013р. обсяги експорту та імпорту товарів збільшилися порівняно з лютим 2013р. на 1,5% та 3,9% і становили відповідно 5436,3 млн.дол. та 6510,4 млн. доларів. Від'ємне сальдо у березні 2013р. становило 1074,1 млн.дол. (у лютому 2013р. також від'ємне - 913,4 млн. доларів).

Зовнішня торгівля послугами України

За 2012 рік обсяг експорту послуг становив 13527,6 млн.дол. США і по відношенню до відповідного періоду минулого року складав 98,1%, обсяг імпорту становив 6706,3 млн.дол. і зріс на 7,6%. Позитивне сальдо становило 6821,3 млн.дол. (за 2011р. - відповідно 7557 млн.дол.).

На формування позитивного сальдо вплинули окремі види послуг: трубопровідного транспорту (позитивне сальдо 3247,3 млн.дол.), морського (1040,8 млн.дол.), залізничного (945,1 млн.дол.), повітряного (872,1 млн.дол.), різні ділові, професійні та технічні послуги (821,3 млн.дол.), допоміжні транспортні (510,2 млн.дол.) та комп'ютерні (497,8 млн.дол.) послуги.

Зовнішньоторговельні операції послугами проводились 9203 юридичними особами-підприємствами з партнерами 230 країн світу.

Структура українського експорту послуг протягом тривалого часу залишалася незмінною, і за 2012р. найбільші обсяги припадали на транспортні послуги, які займали 63% від загального обсягу експорту (за рахунок наданих послуг трубопровідного та залізничного транспорту) та різні ділові, професійні та технічні послуги - 14% (за рахунок обсягів в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях).

При цьому протягом 2011-2012рр. щоквартально зростали обсяги наданих комп'ютерних послуг, зокрема послуги, пов'язані зі створенням програмного забезпечення та послуги з оброблення даних. У звітному році по відношенню до попереднього обсяги комп'ютерних послуг збільшилися на 262,2 млн.дол. (на 49,3%).

Також спостерігалося зростання обсягів експорту допоміжних транспортних - на 118 млн.дол. (на 22,3%) та послуг з подорожей - на 116,7 млн.дол. (на 25,6%).

Одночасно скоротилися обсяги послуг трубопровідного транспорту - на 506,8 млн.дол. (на 13,5%), залізничного - на 195,8 млн.дол. (на 11%), фінансових послуг - на 64 млн.дол. (на 20,5%) та послуг з ремонту - на 50,6 млн.дол. (на 8,2%).

Експорт послуг країнам СНД за 2012р. становив 44,4% від загального обсягу експорту, країнам Європейського Союзу - 28,1%.

Основною країною-партнером в експорті послуг залишається Російська Федерація, на яку припадає 5365,4 млн.дол. (39,7% від загального обсягу експорту).

Серед країн СНД відбулося зростання обсягів послуг, наданих Казахстану - на 22,5 млн.дол. (на 13,9%), Туркменістану - на 19,9 млн.дол. (на 13%), Азербайджану - на 10,3 млн.дол. (на 35,1%) та Узбекистану - на 10,1 млн.дол. (на 54,1%). Одночасно зменшився експорт послуг, наданих Російській Федерації - на 269,2 млн.дол. (на 4,8%), Білорусі - на 36,8 млн.дол. (на 23,7%).

Серед інших країн світу зросли обсяги експорту послуг Маршалловим Островам - на 112,4 млн.дол. (у 2,1 раза), Німеччині - на 42,2 млн.дол. (на 10,1%), Данії - на 40,3 млн.дол. (на 46,5%) та Естонії - на 38,6 млн.дол. (на 23,3%). Натомість відбулися зменшення в обсягах послуг, наданих Швейцарії - на 278,8 млн.дол. (на 33,6%), Австрії - на 33,5 млн.дол. (на 16,8%) та Бельґії - на 26,5 млн.дол. (на 8,1%).

Структура імпорту послуг також залишається незмінною протягом останніх років. Найбільшу частку в загальному обсязі імпорту послуг за 2012р. складали транспортні послуги - 25% (за рахунок одержання послуг повітряного та залізничного транспорту), різні ділові, професійні та технічні - 16% (за рахунок обсягів імпорту юридичних, бухгалтерських та інших послуг, послуг в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин та переробки продукції на місцях), фінансові - 14,1%, державні послуги, які не віднесені до інших категорій - 9,2% та послуги з подорожей - 8,5%.

Порівняно з 2011р. імпорт послуг збільшився на 471,1 млн.дол. за рахунок зростання обсягів одержаних послуг з подорожей - на 106,9 млн.дол. (на 23,1%), державних послуг, які не віднесені до інших категорій - на 104,2 млн.дол. (на 20,4%), будівельних - на 103 млн.дол. (на 66,6%), інших ділових послуг - на 55,7 млн.дол. (на 25,1%), комп'ютерних - на 54,3 млн.дол. (на 22,4%), морського транспорту - на 52,8 млн.дол. (на 35,8%), допоміжних транспортних послуг - на 41,4 млн.дол. (на 43,6%) та залізничного транспорту - на 36,1 млн.дол. (на 6%).

Одночасно зменшилися обсяги імпорту різних ділових, професійних та технічних послуг - на 71,9 млн.дол. (на 6,3%) та послуг повітряного транспорту - на 49,2 млн.дол. (на 7,2%).

Імпорт послуг, одержаних від країн СНД, складав 18,5% загального обсягу імпорту, від країн Європейського Союзу - 54,7%.

Обсяг послуг, одержаних від країн СНД у 2012р. збільшився порівняно з 2011р. на 69,2 млн.дол. (на 5,9%), у т.ч. від Російської Федерації - на 31 млн.дол. (на 3,3%) та Туркменістану - на 26,1 млн.дол. (на 95,1%).

Імпорт послуг від інших країн світу збільшився на 401,9 млн.дол. (на 7,9%) за рахунок зростання обсягів послуг, одержаних від Кіпру - на 83,4 млн.дол. (на 10%), Німеччини - на 77,4 млн.дол. (на 17,7%), Великої Британії - на 51,2 млн.дол. (на 7,9%), Туреччини - на 42,9 млн.дол. (на 15,1%) та Польщі - на 33,5 млн.дол. (на 23,4%).

При цьому зменшилися обсяги імпорту послуг від Вірґінських Островів (Брит.) - на 38,7 млн.дол. (на 39,2%), США - на 37,2 млн.дол. (на 9,6%) та Франції - на 20,6 млн.дол. (на 12%).

У ІV кварталі 2012р. по відношенню до ІІІ кварталу 2012р. спостерігалося зростання обсягів експорту та скорочення імпорту послуг.

Зростання експорту відбувалося в основному за рахунок збільшення наданих українськими підприємствами послуг трубопровідного транспорту, різних ділових, професійних та технічних послуг, морського транспорту, послуг з ремонту, комп'ютерних послуг, допоміжних транспортних та послуг зв'язку. Одночасно скоротилися обсяги послуг з подорожей, повітряного транспорту, залізничного, фінансові послуги, будівельні та інші ділові.

Імпорт послуг у ІV кварталі 2012р. зменшився по відношенню до ІІІ кварталу в основному за рахунок скорочення одержаних від нерезидентів будівельних послуг, послуг з подорожей, залізничного транспорту, інших ділових послуг, повітряного транспорту, послуг приватним особам та послуг в галузі культури та відпочинку, морського транспорту. Натомість зросли обсяги наданих різних ділових, професійних та технічних послуг, фінансових, комп'ютерних та державних послуг, які не віднесені до інших категорій.

Основними торговими партнерами у зовнішній торгівлі послугами у ІV кварталі 2012р. були Російська Федерація, Кіпр, Велика Британія, Німеччина, США, Швейцарія, Австрія, Бельґія, Вірґінські Острови (Брит.), Франція, Польща та Туреччина.

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції з послугами підприємства м. Києва, Одеської, Донецької, Київської, Дніпропетровської областей, Автономної Республіки Крим, Харківської та Запорізької областей.

Роль та місце України у світовому господарстві: проблеми та перспективи розвитку

Розвиток зовнішньої торгівля України відзначився рядом проблем, серед яких, у першу чергу, нераціональна структуру вітчизняного експорту, в якому домінують сировина та продукція з низьким рівнем переробки.

Експортний профіль України визначають продукти з низькою часткою доданої вартості, а також товари, випуск яких пов'язаний з шкідливим, екологічно небезпечним виробництвом (продукція чорної металургії). Така ситуація робить країну досить чутливою до коливань попиту країн-імпортерів, цін на ринках, тарифних та нетарифних заходів та ін.

Подібна експортна спеціалізація України склалася ще за радянських часів, певною мірою визначалася наявністю відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і марганцева руда тощо). До того ж виробництво та експортування цих товарів є значно більш простою справою, ніж виробництво і реалізація на зовнішньому ринку продукції високотехнологічних галузей економіки. Об'єм інноваційній продукції, реалізованій на експорт залишається украй низьким.

Цим зумовлена переважно сировинна спрямованість вітчизняного експорту, що призводить до невигідних пропорцій міжнародного товарообміну.

В структурі імпорту переважають енергоресурси і високотехнологічна продукція. Таким чином, і експортний, і імпортний пакет України залишається украй уразливим, все помітніше відставання в торгівлі високими технологіями. Ринки основних експортних товарів України характеризуються посилюванням суперництва учасників і наростанням цінової конкуренції, що може позначитися на об'ємах валютних надходжень зважаючи на зниження норми прибутку (що вимагає постійного збільшенням фізичних об'ємів експорту). Прямими конкурентами України на цих ринках є країни, що володіють великими перевагами чинників, що явно звужує перспективи і знижує доцільність поліпшення позиції нашої країни.

Рівень розвитку продуктивних сил - один з вирішальних чинників, які насамперед сприяють підвищенню ефективності участі України у системі міжнародного поділу праці і міжнародному товарообміні. За кількісними характеристиками виробничого науково-технічного та інтелектуального потенціалу наша країна може бути гідним партнером світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей потенціал дозволяє послідовно вирішувати завдання оптимізації її зовнішньогосподарських зв'язків. Крім того, розв'язанню цього завдання сприяють такі об'єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує зовнішньоекономічні зв'язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне включення у систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови економіки і відповідного реформування її орієнтованого на експорт сектора.

Основу цього сектору, крім традиційних галузей видобувної та металургійної промисловості, які виступають зараз основним джерелом валютних надходжень від експорту, можуть скласти високотехнологічні, наукомісткі галузі, пов'язані зі створенням, зокрема, нових поколінь літаків, ракетоносіїв, створенням нових матеріалів, розвитком електрозварювального виробництва, рівень яких не поступається кращим закордонним аналогам. За даними світового банку, щодо розвитку науки і технологій Україна посідає досить високе місце, що виступає необхідною передумовою для її прогресивної переорієнтації з експорту сировинних матеріалів на готову наукомістку продукцію та на нові технології.

Значний експортний та конкурентний потенціал мають також галузі агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з іншими визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці. При цьому розширення експортної орієнтації сільськогосподарського виробництва може стати одним з основних факторів економічного зростання галузі та підвищення конкурентоспроможності її продукції.

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що на сучасному етапі міжнародна торгівля є найбільш розвиненою ланкою міжнародних економічних відносин. Сучасні економіки ряду країн в більшій мірі сформувалися за допомогою налагодження і розвитку зовнішньоторговельних відносин. Україна бере участь у сучасних процесах глобалізації як невід'ємна складова світової економіки і підтримує торговельні відносини із 213 країнами світу.

Але в останні роки структура зовнішньої торгівлі України розвивалась нерівномірно. Основною тенденцією розвитку зовнішньої торгівлі України за 2013 рік є збереження від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами та зменшення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі послугами. Стримуючий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі України становить комплекс ендогенних і екзогенних факторів. За цих обставин важливою умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її зовнішньоекономічної політики.

У сучасних умовах рішення проблеми розвитку й особливо ефективної реалізації можливостей зовнішньоторговельного потенціалу України залежить не тільки від економічної ситуації в країні, але і тісно пов'язано зі змінами, що відбуваються в світогосподарському середовищі. У зв'язку з цим при розробці експортної політики країни необхідно враховувати об'єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації у світі, інтереси окремих країн-партнерів, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни тощо.

Завдання ІІІ. Задача

Україна виробляє і споживає постійні магніти. їхня внутрішня пропозиція складає 8=50+5Р, а попит В=400-10Р. Світова ціна на магніти складає 10 дол. Уряд уводить квоту, що обмежує імпорт магнітів 50 штуками.

А. Скільки магнітів і за якою ціною Україна буде виробляти в умовах свободи торгівлі?

Б. При світовій ціні на магніти в 10 дол. який буде обсяг їхнього імпорту?В. Як імпортна квота вплине на внутрішні ціни магнітів?

В. Наскільки збільшаться доходи імпортерів, що одержали право на імпорт у рамках квоти, від її введення?

Г. Які будуть прямі утрати споживачів?

Розв'язання

В умовах вільної торгівлі вітчізняні виробники магнітів конкурентноздатні, так як їхні витрачання складають 10 гр.од. на один магніт.

В умовах квоти внутрішня ціна на магніт у країні визначається із рівняння розрахунку обсягу імпорту:

В-8=400-10Р-50-5Р=350-15Р.

350-5Р=50; -15Р=-300;

звідки Р=20 дол.

При світовій ціні обсяг їхнього імпорту:

400-10р=400-10*10=300шт.



Доходи імпортерів зміняться:

?РQ= 10*300-20*50=2000, збільшаться на 2000 дол.

Размещено на Allbest.ru

...