Міждержавні системи стандартів. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ІФНТУНГ

Кафедра ТДМ

Реферат

тема: «Міждержавні системи стандартів. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації»

Виконав:

ст. гр. ТР-10-1

Феденько О.Д.

Перевірив:

викл. Ващишак І.Р.

м. Івано-Франківськ

2013



План

1. Основні сфери застосування міжнародних стандартів

2. Значення міжнародної стандартизації у розвитку торгівельно-економічних зв'язків між країнами

3. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO)

4. Міжнародне співробітництво України в сфері стандартизації та сертифікації

Список використаних джерел



1. Основні сфери застосування міжнародних стандартів

стандартизація сертифікація міжнародний

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішучих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та обмежень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів. Використання міжнародних стандартів дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промислових країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. Міжнародні стандарти, які розробляються різними міжнародними організаціями, усувають технічні бар'єри у торгівлі (ТБТ), що пов'язано з розрізненнями у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку є важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним з діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією споживачів, а також має першорядне значення для підвищення зовнішньоторговельного обігу країни. У міжнародних стандартах регламентуються питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визначення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом міжнародних стандартів. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня й якості продукції залежить її ціна, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов'язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я тощо, достатньо повно охоплюють усі сторони об'єкта в міжнародних стандартах.

Для розробки міжнародних стандартів за основу приймають один із національних стандартів провідних країн світу. За право розробляти міжнародні стандарти між країнами йде серйозна боротьба. Промислово розвинені країни, окремі найбільші виробники продукції прикладають значні зусилля для того, щоб їм доручили розробку міжнародних стандартів. Для цього вони намагаються в основу міжнародних стандартів покласти свій національний стандарт чи ведуть боротьбу за формулювання окремих пунктів та вимог, які закладаються в майбутній стандарт. Адже на ці вимоги повинні будуть орієнтуватися всі країни і вони використовують міжнародні стандарти для отримання переваг у торгівлі Якщо країні вдається в основу міжнародного стандарту покласти положення і вимоги національного стандарту, то вона отримує певні переваги під час виробництва продукції для світового ринку, бо звільняється від необхідності перебудування виробництва, що неминуче пов'язано з додатковими капіталовкладеннями і підвищенням собівартості продукції.

Міжнародні стандарти розробляються не на всі види продукції, а тільки на ту продукцію, яка є об'єктом для зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти міжнародних стандартів розробляються робочими групами відповідних технічних комітетів (ТК), в яких беруть участь спеціалісти провідних країн. Проект міжнародних стандартів погоджується комітетами-членами ISO чи інших міжнародних організацій. Після погодження проект міжнародних стандартів розсилається всім комітетам-членам на голосування. Стандарт приймається як міжнародний при отриманні не менш ніж 75 % голосів комітетів-членів ISO, які брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів членів Ради. Затверджені стандарти видаються робочими мовами ISO.

У міжнародних стандартах передбачається рівень технічних вимог, методів вимірювань і випробувань та інше, як і в національних стандартах. Обов'язковими вимогами до об'єктів стандартизації в міжнародних стандартах є вимоги до їх безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

Міжнародні стандарти акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн і тому беруться за основу при розробці національних та регіональних стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у практику, але і допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу - це інструмент управління науково-технічним і економічним розвитком країн. Міжнародні стандарти для багатьох країн є випереджаючими.

Останнім часом поширюється практика прямого застосування в народному господарстві країн міжнародних та регіональних стандартів як державних.

В Європі зростаюча інтеграція, глобалізація ринків, вимоги екологічних факторів призвели до необхідності визначення основних принципів у подальшому розвитку стандартизації на регіональному рівні. Так, у 1985 р. було прийнято нову концепцію гармонізації стандартів, запроваджено вимоги щодо забезпечення безпеки та надійності продукції. А в 1987 р. ISO було розроблено та впроваджено міжнародні стандарти серії 9000, доповнені у подальшому стандартами серії 10000, які концентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні. Хоча ці вимоги носять рекомендаційний характер, забезпечення їх єдності набуває великого значення. Тому Європа в основному орієнтується на основоположні стандарти ISO 9000 та GN 29000.

Стандарти є джерелом найважливішої інформації, оскільки в них зібрано норми і правила, засновані на досягненнях у різних галузях техніки, технології та практичного досвіду і визнані методом консенсусу представниками усіх зацікавлених сторін.

Важливо відзначити великий вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції, який реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контролю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості. Доречно наголосити, що застосування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції.

В історії міжнародної стандартизації посіли значне місце і набули великої популярності стандарти ISO серії9000. Вони широко використовуються в різних сферах: промисловості, організаціях транспортно-дорожнього комплексу, будівництві, освіті, охороні здоров'я. Популярність цих стандартів пояснюється тим, що вони стосуються універсальної і необхідної всім галузі - управління організацією з орієнтацією на якість кінцевого результату.

Визнано, що стандарти ISO серії 9000 є важливим інструментом для досягнення головної мети фірм у ринкових умовах - задоволення запитів споживача. Завоювати споживача можна лише через якість - таким є кредо провідних фірм усього світу.

Відомо, що один з основних принципів стандартів ISO серії 9000 - орієнтація на споживача - якнайбільше зберігає за підприємством свободу щодо вибору засобів і методів його реалізації. Від того, наскільки вдалим буде цей вибір, прямо залежить не тільки задоволеність споживача, але й спроможність системи менеджменту якості зберігати динамічну рівновагу й підтримувати розумний баланс інтересів. Вимоги стандарту, що стосуються продукції, призначеної для споживача, не зводяться тільки до вимог, сформульованим самим споживачем. Стандарт містить також розпорядження відносно законодавчих, нормативних і додаткових вимог, встановлених самим підприємством. Такий підхід дозволяє використовувати систему менеджменту якості не тільки для реєстрації задоволеності споживачів, але й для її регулювання.

У 1987 р. Міжнародна організація з стандартизації, використавши досвід створення британських стандартів (BS 5750 та ін.), розробила стандарти ISO серії 9000. Вперше, стосовно питань усунення внутрішніх невідповідностей, їх було переглянуто у 1994 р.

У міжнародних стандартах ISO серії 9000 встановлені основні вимоги щодо розробки всеохоплюючого (тотального) менеджменту якості (Total Quality Management - TQM) в промисловості та сфері обслуговування (банківська справа, лікарні, готелі, ресторани тощо). Стандарти ISO серії 9000 дали змогу:

- уніфікувати системний підхід до сфери діяльності по забезпеченню та поліпшенню якості;

- уніфікувати системний підхід до управління якістю;

- узагальнити рекомендації по вибору і використанню норм якості.

Слід відзначити, що стандарти ISO весь час вдосконалюються. Так, з моменту першого видання (1987 р.) навколо цих стандартів не припиняються дискусії, і, незважаючи на те, що діє вже третя редакція, спеціалісти пред'являють до них все нові вимоги. При перегляді стандартів відповідно до вимог ринку робочі групи орієнтувалися на досягнення наступних цілей:

- забезпечити відображення в стандартах кращого практичного досвіду їх застосування;

- забезпечити стабільність і узгодженість стандартів;

- сприяти застосуванню стандартів

В 1994 р. ISO/ТК 176 завершив перший перегляд стандартів ISO серії 9000. Робота по перегляду стандартів базувалась на стратегії впровадження міжнародних стандартів з якості на 1990-і роки та прогнозі деяких аспектів рішення проблеми якості до 2000 р. (документ "Прогноз 2000", підготовлений спеціальною групою ISO/ТК 176).

У 2000 р. Міжнародна організація з стандартизації здійснила ретельний перегляд стандартів ISO серії 9000 з урахуванням нових підходів та накопиченого досвіду в сфері якості.

2. Значення міжнародної стандартизації у розвитку торгівельно-економічних зв'язків між країнами

Національна стандартизація будь-якої країни відображає у своїх стандартах особливості та рівень промислового розвитку. Тому національні стандарти різних країн на однотипову продукцію чи матеріали часто містять різні вимоги, що є серйозною перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі. Для успішного проведення торговельного обміну необхідно погоджувати характеристики тієї чи іншої продукції з країною, яка купує цю продукцію.

Розвиток міжнародної торгівлі вимагає єдиного підходу до оцінки якості продукції, її характеристик, вимог до маркування, пакування, збереження та транспортування. У міжнародній стандартизації зацікавлені як індустріальні розвинені країни, так і країни, що розвиваються, які створюють власну національну економіку. Ця зацікавленість пов'язана з поширенням міжнародних науково-технічних і торговельно-економічних зв'язків.

Завдяки міжнародному співробітництву в галузі стандартизації, початок якого можна віднести на кінець XIX - початок XX ст., фахівці усіх країн говорять нині на єдиній "технічній мові", яка обслуговує телефонний зв'язок між різними країнами, міжнародні польоти літаків, діяльність міжнародних банків та інше.

Міжнародна стандартизація одночасно є наслідком та інструментом управління науково-технічним і економічним розвитком у світі. Вона сформувалась на базі міжнародного розподілу праці, поглиблення на цій основі процесів спеціалізації та кооперації виробництва. Міжнародний розподіл праці сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Економічне і науково-технічне співробітництво між країнами характеризується сьогодні швидкими темпами зростання міжнародної торгівлі, підвищенням частки наукоємної та технічно складної продукції в загальному обсягу товарообігу, прискореним впровадженням досягнень науково-технічного прогресу в виробництві продукції, підвищенням попиту споживачів до її якості та надійності. У цих умовах значно зростає роль міжнародної стандартизації як організаційно-технічної основи співробітництва країн у самих різних галузях науки, техніки, економіки, виробництва, що покликана пов'язати та систематизувати вимоги світової торгівлі, інтереси споживачів, сприяти найбільш повному використанню продуктивних сил.

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішучих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та обмежень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів (МС). Використання МС, досвіду міжнародної стандартизації дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промислових країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. МС, які розробляються різними міжнародними організаціями, усувають технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ), що пов'язано з розрізненнями у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку с важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним з діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією споживачів, а також має першорядне значення для підвищення зовнішньоторговельного обігу країни.

Зовнішня торговельна діяльність країн залежить від розвитку національних систем стандартизації, їх відповідності вимогам Генеральної угоди тарифів і торгівлі (GATT) і Кодексу цієї організації. GATT є всебічним міжурядовим договором, чинним з 1947 p., що визначає права і зобов'язання сторін-учасників у області зовнішньої торгівлі, яка об'єднує більш 100 країн. Усі учасники GATT і ті країни, які бажають приєднатися до цієї організації, повинні виконувати принципові, правила Кодексу стандартів з 40 позицій.

Головне завдання GATT полягає у лібералізації зовнішньої торгівлі шляхом усунення митних бар'єрів і зниження тарифів, а також використання нетарифних засобів регулювання торгівлі. У 1993 р. на Уругвайському раунді було прийнято рішення про перетворення GATT у Світову організацію торгівлі (WTO), яка офіційно почала функціонувати з 1 січня 1995 p. GATT, як всебічна угода, що регулює торгівлю товарами, стала складовою частиною WTO.

Сферою дії Угоди ТВТ, так званого Кодексу GATT/WTO зі стандартів є технічні правила, регламенти і стандарти, які можуть впливати на торгівлю прямим чи непрямим чином. Угода ТВТ засвідчує, що національні або регіональні стандарти, які містять обов'язкові вимоги не створюють непотрібних перешкод у світовій торгівлі, якщо вони базуються на узгоджених міжнародних стандартах. Тому WTO підкреслює перевагу стандартів, які розробляються Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) та Міжнародним союзом телекомунікацій (ITU). Діяльність цих організацій поширюється на усі галузі стандартизації у світі та підтримує реалізацію Угоди ТВТ. Угода WTO та ТВТ на основі міжнародних стандартів - це фундамент світового ринку.

ISO й ІЕС здійснюють тісне співробітництво з питань стандартизації з різними міжнародними та регіональними організаціями економічного і науково-технічного профілю. Торговельно-правовий законодавчий зв'язок стандартизації з міжнародною торгівлею й економічним співробітництвом країн знаходиться у центрі уваги таких міжнародних організацій, як Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН), Європейське товариство (ЄС), GATT, WTO тощо. ISO та ІЕС від імені WTO опублікувало у 1996 р. Покажчик Угоди ТВТ для подання систематизованої інформації про органи стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики щодо розроблення, приймання та застосування стандартів (додаток № 3 до Угоди ТВТ). Угодою ТВТ передбачається інформаційний обмін між усіма членами WTO стосовно вимог стандартів, правил і технічних регламентів на продукцію.

Процес приєднання України до GATT розпочався у 1993 р. Нині Україна проводить консультації та двосторонні переговори з членами WTO.

Рекомендовано визначити перехідний період щодо кожної Угоди WTO у рамках вступу України до цієї впливової міжнародної економічної організації. Прагнучи інтегруватися у світову економіку, Україна має намір гармонізувати своє законодавство та нормативні документи з нормами GATT/WTO, привести у відповідність до них митне і тарифне регулювання та інші механізми управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Основним завданням державного регулювання розвитку внутрішньої торгівлі на сучасному етапі є застосування односторонніх обмежень імпорту товарів відповідно до норм і принципів системи GATTAVTO за наявності причинно-наслідкових зв'язків між зростанням обсягу їх імпорту та заподіяння серйозної шкоди національному виробництву або загрозою такого заподіяння тощо.

Україна приділяє велику увагу міжнародному науково-технічному співробітництву в галузі стандартизації з різними організаціями І бере безпосередню участь у роботі міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Основними завданнями міжнародного науково-технічного співробітництва в галузі стандартизації є:

- зближення та гармонізація ДСС України з міждержавними та регіональними системами, прогресивними національними системами стандартизації інших країн;

- удосконалення та розвиток фонду НД України з питань стандартизації на засадах застосування міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а також систематизація, узагальнення та максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

- проведення цілеспрямованої науково-технічної та економічної політики шляхом розроблення міжнародних і регіональних стандартів на базі стандартів України на нові конкурентоспроможні види продукції та послуг;

- поліпшення нормативного забезпечення торговельного, економічного і науково-технічного співробітництва з іншими країнами та участь в міжнародному розподілі праці;

- забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення міжнародних, регіональних і міждержавних стандартів;

- забезпечення єдності вимірювань;

- забезпечення взаємного визнання результатів випробувань і сертифікації продукції.

У галузі міжнародної стандартизації Держстандарт України, як національний орган зі стандартизації, представляє Україну в міжнародних та міждержавних організаціях з питань стандартизації:

- з 1992 року - в Міждержавній Раді зі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД (в рамках "Угоди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації" та інших);

- з 1993 року - в Міжнародній організації зі стандартизації (ISO) та Міжнародній електротехнічній комісії (ІЕС) - найбільш впливових міжнародних організаціях у сфері стандартизації;

- з 1997 року Україна є членом за підпискою Європейського комітету зі стандартизації (CEN) і членом-кореспондентом Міжнародної організації законодавчої метрології (OIML).

Держстандарт України бере активну участь у роботі Робочої групи з питань стандартизації ЄЕК ООН, представляє Україну в Організації державних метрологічних комітетів ISO - Комітеті з інформаційних систем і послуг (INFCO), Комітеті з оцінки відповідності (CASCO), є членом міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Держстандарт України послідовно здійснює активну політику, спрямовану на укладання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації. Усього укладено 40 угод з 29 країнами, з них 17 на міжурядовому рівні.

3. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO)

Початок міжнародної стандартизації припадає на кінець XIX ст., коли у 1875 р. в Парижі була підписана Конвенція по організації Міжнародної комісії мір і ваг, Міжнародного бюро мір і ваг, Міжнародної конференції мір і ваг. У цей же час з'являється проект міжнародних одиниць мір у галузі електроніки.

Однак безпосереднє співробітництво різних країн у галузі стандартизації розпочинається у 1921 p., коли була проведена перша конференція секретарів семи національних комітетів зі стандартизації. Ця конференція виробила організаційні принципи, на основі яких у 1926 р. створено Міжнародну федерацію національних асоціацій зі стандартизації (ISA). ISA, до складу якої ввійшли біля 20 національних організацій зі стандартизації, розробила близько 180 міжнародних рекомендацій зі стандартизації, але з початком Другої світової війни її діяльність була припинена.

У 1943 р. при Організації Об'єднаних Націй (ООН) створено Комітет по координації стандартів (ККС), до якого увійшли 18 країн антигітлерівської коаліції. Основним завданням цього Комітету було збереження досвіду міжнародної стандартизації та координація діяльності країн у галузі стандартизації у воєнний час.

Після війни, в жовтні 1946 p., у Лондоні відбулося спільне засідання ККС і делегатів 25 країн, на якому було прийнято рішення щодо створення Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). В цьому ж році був прийнятий її статут, який визначив неурядовий статус цієї організації, структуру, функції керівних і робочих органів, методи роботи.

Основною метою ISO є забезпечення розвитку стандартизації та суміжних з нею галузей для сприяння міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науковій, технічній та економічній діяльності.

До основних видів діяльності ISO належать: заходи, які сприяють координації та уніфікації національних стандартів; розроблення і затвердження міжнародних стандартів; обмін інформацією по проблемах стандартизації; співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які зацікавлені у вирішенні суміжних проблем, і на їх прохання, вивчає проблеми стандартизації.

ISO як неурядова організація користується консультативним статусом ООН і є найбільшою міжнародною організацією в галузі стандартизації з широкого кола питань, її членами є 160 країн світу. Членами ISO є не уряди, а національні організації зі стандартизації (комітети-члени) з правом одного голосу. В ISO встановлено наступні види членства:

- повноправний член організації;

- член-кореспондент;

- член-абонент.

Повноправний член організації має право брати участь в усіх робочих органах, бути обраним до керівних органів, отримувати копії всіх робочих документів, представляти на розгляд зауваження щодо них. Для цього виду членства встановлена шкала щорічних внесків до бюджету ISO.

Члени-кореспонденти (їх кількість становить 22) за рахунок сплати незначного внеску до бюджету ISO мають право отримувати комплект всіх міжнародних стандартів, що видаються, інших інформаційних видань. Членами-кореспондентами є країни, що розвиваються, їх економічний стан не дозволяє стати повноправними членами. Члени-абоненти сплачують пільгові внески і мають можливість отримувати інформацію щодо міжнародної стандартизації. Сьогодні органи цієї організації дислокуються у Женеві (Швейцарія). Офіційні мови ISO - англійська, французька, російська. На цих мовах видаються усі матеріали та документи ISO.

ISO складається із керівних і робочих технічних органів (рис. 1).



Рис. 1. - Структура органів ISO

Вищим органом ISO є Генеральна Асамблея, яка скликається один раз на три роки. Генеральна Асамблея - це збори посадових осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представляти не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати наглядачі. Члени-кореспонденти та члени-абоненти беруть участь як наглядачі.

До керівних органів належать Рада, Технічне бюро та Центральний секретаріат. Вищими керівними особами є Президент, який обирається на три роки, і Центральний секретаріат. Рада керує роботою ISO в перервах між сесіями Генеральної Асамблеї. До складу Ради входять 18 комітетів-членів. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і за потребою Рада може приймати рішення шляхом переписки. Поточну адміністративно-технічну роботу здійснює Центральний секретаріат. Технічне бюро з питань управління готує пропозиції щодо планування, організації та координації роботи комітетів. До сфери роботи Бюро входить розгляд пропозицій щодо створення та розпуску технічних комітетів (ТК); визначення галузі стандартизації, якими повинні займатися комітети.

Технічними органами Ради ISO є Комітети, що розробляють питання міжнародної стандартизації, сфери діяльності яких розмежовані. Комітет з принципів стандартизації (STAKO) надає методичну та інформаційну допомогу по принципам і методикам розробки міжнародних стандартів (МС). Комітет здійснює вивчення наукових принципів стандартизації та підготовку рекомендацій по досягненню оптимальних результатів у даній області, займається питаннями термінології й організацією семінарів по використанню МС для розвитку торгівлі.

На початку 70-х років, у зв'язку з бурхливим розвитком сертифікації в усіх країнах світу, створено Комітет з оцінки відповідності продукції вимогам стандартів (CASCO). CASCO розглядає питання відповідності продукції, послуг, процесів і систем якості вимогам нормативних документів. Вивчає практику діяльності в галузі відповідності, здійснює аналіз отриманої інформації. Комітет розробляє міжнародні рекомендації з сертифікації, створює методологічну базу для розробки й акредитації національних систем сертифікації по взаємному визнанню результатів випробувань. CASCO періодично проводить аналіз усіх чинних національних, регіональних і міжнародних систем сертифікації з метою своєчасного прийняття заходів з організації міжнародних систем сертифікації продукції на відповідність вимогам ISO.

Результати роботи Комітету з оцінкі відповідності набувають особливого значення для країн, де створюються національні системи сертифікації. CASCO спільно з ISO підготував ряд керівних рекомендацій з основних аспектів сертифікації. Ці документи найшли широке визнання у країнах-членах ISO і ІЕС. У ряді країн вони покладені в основу національних систем сертифікації.

До компетенції Комітету з інформації (INFCO) входить координація та гармонізація діяльності в галузі інформаційних послуг, банків, даних маркетингу, продажу стандартів і технічних регламентів. INFCO тісно співпрацює з Комітетом з питань інформаційних мереж (ISONET).

Комітет з допомоги країнам, що розвиваються (DEVCO), здійснює обслуговування цих країн по усіх питаннях міжнародної стандартизації та метрології, створює умови для обміну досвідом з розвиненими країнами та підготовки спеціалістів тощо. DEVCO тісно співпрацює з цих направлень з ООН. Результатом їх спільних зусиль стало створення та функціонування міжнародних центрів навчання.

При ISO у 1977 р. створений Комітет з політики в галузі споживання - CAPOLCO. Метою роботи цього Комітету є проведення стандартизації в галузі інформації споживачів. До задач цього Комітету входить вивчення наступних питань:

- шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції;

- розроблення рекомендацій щодо забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів;

- узагальнення досвіду участі споживачів у роботах зі стандартизації, використанню стандартів на споживчі товари;

- підтримування зв'язків з різними органами ISO, діяльність яких зачіпає інтереси споживачів.

Результатом діяльності CAPOLCO є періодичне видання переліку національних і міжнародних стандартів, які становлять інтереси для організацій споживачів, а також підготовка Настанов з питань товарів народного споживання. Наприклад: Настанова 12 "Порівняльні випробування споживчих товарів", Настанова 14 "Інформація про товари для споживачів".

Комітет зі стандартних зразків (REMCO) займається питаннями методичної допомоги та розробки настанов по стандартних зразках. REMCO є координатором робіт зі стандартних зразків і тісно співпрацює з міжнародними метрологічними організаціями.

Сфера діяльності ISO розподілена між 214 ТК. Кожний ТК має затверджену Радою ISO сферу діяльності. ТК поділяються на загально-технічні та на комітети, які працюють в конкретних галузях техніки. Діяльність загально-технічних комітетів спрямована на вирішення загально-технічних і міжгалузевих проблем (таких комітетів 26). Решта комітетів здійснюють свою діяльність в конкретних галузях техніки. Наприклад: ТК 10 "Технічні креслення", ТК 22 "Автомобілі", ТК 37 "Термінологія".

У 1979 р. був створений ТК176 "Забезпечення якості", який у 1987 р. перейменовують в "Управління якістю та забезпечення якості". Цей ТК був створений з метою розробки однакового підходу до вирішення питань якості продукції на підприємствах та у сфері обігу. У 1987 р. Комітет опублікував 4 стандарти ISO серії 9000, що стало початком впровадження систем якості в різних країнах світу. Основним видом роботи ТК є розробка, погодження та подання на затвердження Ради проектів міжнародних стандартів.

Для безпосередньої розробки проектів МС в межах ТК створюються підкомітети (ПК) і робочі групи (РГ). Сьогодні налічується близько 650 підкомітетів, до 1700 робочих груп.

Спеціалісти ISO під час розробки стандартів дотримуються трьох основних принципів, спрямованих на забезпечення ефективності роботи:

1) стандартизація повинна відповідати вимогам галузей промисловості;

2) погодження повинно досягатися за допомогою консенсусу;

3) використання стандартів повинно бути добровільне.

Україна є повноправним членом ISO з 1993 р. Входить до складу членів Комітетів: CASCO, STACO, INFCO. Як національний комітет-член входить до складу Комітетів DEVCO, REMCO, COPOLCO. 25 ТК Держстандарту України співпрацюють з 96 ТК та ПК ISO. Україна бере активну участь в роботі спільного ТК ISO/IEC СТК1 "Інформаційні технології", який створений у 1987р.

У своїй роботі ISO підтримує зв'язки з біля 400 міжнародними організаціями, які працюють над питаннями стандартизації. Члени цих організацій одночасно є членами ISO. Останніми роками ISO об'єдналась з Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) на паритетних засадах.

Система ISO/IEC є найбільшою з існуючих міжнародних технічних організацій і поширює свою діяльність на всі галузі економіки і науки від стандартних форм реєстрації до валютних кодів, від будівництва до дорожньо-транспортних засобів. Сумісна діяльність ISO/IEC призвана технічно забезпечити ефективне міжнародне співробітництво між країнами. Тому вони, першою чергою, регламентують питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи її випробувань, класифікації та позначень, транспортування, зберігання тощо.

Сучасний період характеризується серйозними змінами в технічних, економічних та соціальних аспектах суспільного розвитку. Бурхливий технічний прогрес, застосування нових матеріалів і технологій, розвиток міжнародних наукових, технічних та економічних зв'язків, зростання матеріальних потреб суспільства - все це примусило керівні органи ISO/IEC, теоретиків і практиків стандартизації, представників промислових та академічних кіл держав-членів ISO/IEC серйозно замислитись над перспективами стандартизації та її роллю в нових умовах господарювання.

Міжнародна стандартизація з кожним роком набуває все більший розвиток. Починаючи з 1989 p, щорічно 14 жовтня на честь дня створення ISO відзначається Міжнародний день стандартизації.



4. Міжнародне співробітництво України у сфері стандартизації та сертифікації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних організаціях зі стандартизації, вживає заходів адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу, співробітничає в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає договори про співробітництво та виконання робіт у сфері стандартизації.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені ст. 17 Закону України "Про стандартизацію", то застосовуються норми міжнародного договору.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності у встановленому законодавством порядку представляє інтереси України в міжнародних організаціях з підтвердження відповідності, співробітничає в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних та регіональних систем сертифікації, укладає договори про взаємне визнання результатів робіт з підтвердження відповідності. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені Законом України "Про стандартизацію", то застосовуються норми міжнародного договору.

Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів передбачає:

- участь у роботі міжнародних організацій;

- укладення міжнародних договорів, у тому числі про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності харчових продуктів вимогам якості та безпеки (сертифікації);

-

- гармонізації державних стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, нормами і правилами, які визначають вимоги до якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, а також методів їх випробувань;

- обміну з торговими партнерами інформацією про заходи, що вживаються в Україні для забезпечення якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів (ст. 23 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини").

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законом, то застосовуються правила міжнародних договорів (ст. 24 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини").



Список використаних джерел

Інтернет-ресурси:

1. http://pidruchniki.ws/19620128/tovaroznavstvo/osnovni_sferi_zastosuvannya_mizhnarodnih_standartiv

2. http://pidruchniki.ws/16520205/ekonomika/mizhnarodna_organizatsiya_standartizatsiyi_iso

3. http://radnuk.info/pidrychnuku/gospodar-pravo/443-galuanch/6597-614.html

Размещено на Allbest.ru

...