Структура світового ринку технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світовий ринок технології: суть і структура

Прискорення НТР привело до утворення в другій половині XX ст. нового світового ринку -- технологічного, що функціонує поряд зі світовими ринками товарів, праці й капіталу. Матеріальною основою виникнення і функціонування цього ринку є міжнародний поділ технології, тобто історично сформоване або набуте зосередження цього фактора виробництва в окремих країнах. У міжнародній економіці технології зазвичай розглядаються як розвинутий фактор виробництва, що має міжнародну мобільність, а саме поняття "технологія" трактується як сукупність науково-технічних знань, котрі можна використовувати при виробництві товарів та послуг.

Поняття міжнародного технологічного трансферу, як правило, трактується двояко: у широкому розумінні -- як проникнення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами, а у вузькому -- як передача науково-технічних знань і досвіду, що стосуються конкретних технологічних процесів. Усі форми технологічного трансферу обумовлені змістом технології і відображають діалектичний процес її зародження, розквіту, старіння і заміни новою. Етапам циклу життя технології відповідають такі її види: 1-й етап -- унікальна; 2-й етап -- прогресивна; 3-й етап -- традиційна; 4-й етап -- морально застаріла.

До унікальних технологій відносять винаходи й інші науково-технічні розробки, захищені патентами або такі, які містять ноу-хау, що унеможливлює їх використання конкуруючими організаціями. Основні риси унікальної технології:

-- має новизну, найвищий технічний рівень, і може бути використана у виробництві на умовах виняткової монополії;

-- створюється в результаті НДДКР і винахідницької діяльності фахівців;

-- при визначенні ціни такої технології на ринку враховується її спроможність створювати максимальний додатковий прибуток.

До прогресивної технології належать розробки, що мають новизну і техніко-економічні переваги порівняно з технологіями-аналогами, що використовуються потенційними покупцями нової технології і їхніми конкурентами.

Основні риси прогресивної технології:

-- на відміну від унікальної технології, що має абсолютну перевагу над будь-якою технологією у відповідній галузі, переваги прогресивної технології є відносними;

-- прогресивність тієї або іншої технології може виявлятися в межах окремих країн, різних підприємств, у різних умовах її застосування;

-- зазначені технології не захищаються патентами і не мають яскраво виражених ноу-хау, але забезпечують досить високі виробничі переваги, що гарантують їх покупцям одержання додаткового прибутку;

-- такі технології можуть бути створені в результаті не тільки науково-технічної і винахідницької діяльності вчених та інженерів, але й "еволюції" унікальних нововведень, що поступово втрачають свою новизну.

Традиційна (звичайна) технологія -- це розробки, що відображають середній рівень виробництва, досягнутий більшістю виробників продукції в якійсь галузі.

Основні риси традиційної технології:

-- така технологія не забезпечує її покупцю значних техні-ко-економічних переваг і якість продукції порівняно з аналогічною продукцією головних виробників, і розраховувати на додатковий (понад середній) прибуток у такому випадку не доводиться;

-- її перевагами для покупця є порівняно невисока вартість і можливість придбання перевіреної у виробничих умовах технології;

-- традиційна технологія створюється, як правило, у результаті старіння і широкого поширення прогресивної технології;

-- продаж такої технології зазвичай здійснюється за цінами, що компенсують продавцю витрати на її розробку і одержання середнього прибутку.

Морально застаріла технологія належить до розробок, що Не забезпечують виробництво продукції середньої якості і з техніко-економічними показниками, яких досягають більшість виробників аналогічної продукції. Використання таких розробок закріплює технологічну відсталість її власників.

Структура світового ринку технології

Світовий ринок технології (СРТ) -- це сукупність міжнародних економічних відносин з приводу прибуткового використання прав власності на його об'єкти: технології продуктів, процесів та управління. Об'єкти цього ринку можуть мати уречевлений або неуречевлений вигляд. До уречевлених належить товарна продукція виробничої сфери, яка переміщується між країнами каналами міжнародної торгівлі.

Товари класифікуються за коефіцієнтом технологічної місткості торгівлі, який відображає частку витрат на дослідження і розробки в обсязі витрат на виробництво товарів і торгівлю ними. Так,високотехнологічномісткими вважаються: аерокосмічне устаткування, комп'ютери, електроніка, ліки; середньотехнологічномісткими -- автомобілі, хімікати, різна промислова продукція; низькотехнологічномісткими -- будівельні матеріали, продукти харчування, чорні метали, текстиль, одяг, взуття.

Об'єкти світового ринку технології у неуречевленому вигляді представлені результатами інтелектуальної, тобто невиробничої, діяльності і є нематеріальними носіями технологій продуктів, процесів та управління. Класифікувати їх за внутрішньою цілісністю можна лише умовно на позаринкові: інформаційні масиви друкованої спеціальної періодики, довідників, підручників, науково-технічних видань; знання, досвід і навички, що набуваються в ході досліджень і передаються при навчанні, стажуванні, перепідготовці кадрів, а також на дискусійних форумах, виставках, при обміні й міграції вчених і спеціалістів, при здійсненні програм міжнародного технічного сприяння тощо; потенційно ринкові: патенти, "ноу-хау", науково-технічна документація, копірайт, управлінський консалтинг тощо; ринкові: патентні й безпатентні ліцензії, інжиніринг, копірайт, франчайзинг, наукоємні послуги у сферах виробництва, обігу та управління, підготовка персоналу тощо. трансфер міжнародний власність торгівля

На сучасному світовому ринку технології функціонують суб'єкти всіх структурних рівнів міжнародної економіки:

-- на моно- і мікрорівнях -- університети та наукові заклади, бізнес-центри, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, частка яких становить до 2/3 світового обсягу "чистих" новацій;

-- на мезорівні -- транснаціональні та багатонаціональні корпорації, національні компанії й науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки та ін.), які є провідними патентувачами та забезпечують комерційну і виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інновацій;

-- на макрорівні -- держави і національні науково-технічні системи, роль яких в еволюції цього ринку є визначальною;

-- на мегарівні -- міждержавні утворення та інтеграційні діяльність підприємств на світовому ринку технологи угруповання, в межах яких зусилля зосереджуються на окремих ключових напрямах НТР;

-- на метарівні -- міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед численних функцій яких слід особливо вирізнити технічне сприяння країнам, що розвиваються (некомер-ційна дифузія технологій).

Географія поширення досягнень НТР є дуже нерівномірною і в основному залежить від науково-технічних потенціалів країн. Так, 9/10 світового обсягу патентів та ліцензій, а також витрат на науково-дослідні та проектно-експериментальні розробки припадає на десять розвинутих країн: США, Японію, Велику Британію, Німеччину, Францію, а також Італію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію. Хоча ці країни є основними "постачальниками" технологій на СРТ, більшість із них залишається нетто-імпортерами, їхні платежі за придбані патенти і ліцензії значно перевищують надходження за продаж власних. Позитивне сальдо ліцензійної торгівлі мають протягом останніх десятиріч лише США, Велика Британія та Швеція.

Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС). Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами «третього світу».

У 1994 р. загальний темп економічного росту в країнах, що розвиваються, наблизився до 6%, що в 3 рази більше, ніж у США, Японії або Західній Європі. Особливо треба відзначити Південну Корею, Тайвань, Таїланд і Сінгапур, і трохи пізніше до них приєдналися деякі країни Латинської Америки й Індія. Наприклад, в області науки, техніки, програмного забезпечення Мексика готує стільки ж фахівців як Франція, Південна Корея - більше, ніж будь-яка країна Європи (крім Німеччини), Індія або Китай - більше чим Франція і Німеччина разом узяті.

Унаслідок збільшення інтелектуальної еліти «третій світ» усе більше завойовує позиції в деяких передових галузях промисловості. Наприклад, Витрати на експлуатацію заводу напівпровідників у Східній Азії з її великою пропозицією робочої с і зростаючим бізнесом приблизно в 5 разів нижче, ніж у Японії і США і майже на третину нижче, ніж у Європі.

Індія, де вдвічі більше інженерів-програмістів, чим у Японії або Німеччині, створила успішно зростаючу індустрію програмного забезпечення, у якій зайняте близько 300 тис. чоловік. Компанії зі штаб-квартирами в Індії роблять комп'ютерні програми, мікросхеми, специфікації комп'ютерів для декількох ведучих фірм США.

Найбільший вплив у цій сфері робить Східна Азія. Вони мають рівень грамотності вище, ніж у США. Південна Корея, що була в 1960 р. на рівні країн Африки південніше Сахари, обігнала Англію по показниках ВНП.

Східноазіатські і латиноамериканські ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерів, особливо виробників дорогих споживчих товарів і засобів виробництва, тому що Японія і Європа переживають спад. За 5 останнього років обсяг американського експорту в Мексику виріс майже в 3 рази і ще більше після створення інтеграційного об'єднання НАФТА. Протягом 80-х років американський експорт у Сінгапур, Тайвань і Гонконг виріс на 160%, вони є для США великим ринком , чим будь-яка європейська країна.

Україна в цьому плані переживає далеко не кращі часи. Глибока економічна і соціальна криза привела до того, що досить значимий технологічний і науковий потенціал України використовується не цілком. Більш того, щорічно наукову сферу залишають 30 тис. вчених і фахівців. Тільки 1% промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій.

Світовий ринок технологій можна підрозділити на 4 сегменти:

ринок патентів і ліцензій;

ринок науко- і технологічно ємної продукції;

ринок високотехнологічного капіталу;

ринок науково-технічних фахівців.

На промислово розвиті країни приходиться близько 90% світового ринку технології, у т.ч. більш 60% приходиться на США, Японію, Великобританію, Німеччину і Францію. Велика частина торгівлі ліцензіями приходиться на наступні галузі: електротехнічна й електронна промисловість - 19%, загальне машинобудування - 18%; хімічна промисловість - 17,4%, транспортне машинобудування - 10,2% всього обсягу комерційних операцій.

Особливості сучасного світового ринку технологій:

1. Світовий ранок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.

2. Головними суб'єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне використання результатів НДОКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвитий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутріфірмовий обмін ТНК. Більш 60% ліцензійних надходжень промислово розвитих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США - 80%).

3. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (рівень монополістичного контролю 89-90%);

4. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:

1 етап - продаж готової продукції, зробленої за новою технологією;

2 етап - технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих закордонних інвестицій;

3 етап - чисте ліцензування.

Т.ч., новітні технології в основному використовуються в країні базування, а в міру їх устарювання передаються у філії і далі продаються за рубіж у виді ліцензій.

5. Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:

високі технології (унікальні, прогресивні) звертаються між промислово розвитими країнами;

низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвитих країн є новими для що розвиваються і були соціалістичних країн.

Технології створювані в розвитих країнах - праце- і ресурсномісткі, але капіталозаощаджуючі; технології країн, що розвиваються - працезаощаджуючі, але ресурсо- і капіталомісткі. Т.ч. міжнародна торгівля технологіями на практиці обмежена розвитком адаптаційних можливостей у їхньому застосуванні в тій або іншій країні.

6. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації по аспектах прав на інтелектуальну власність (ТРИПС), комітет з передачі технології Конференції ООН по торгівлі і розвиткові (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ)).

У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати такі фактори виробництва:

товар - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

капітал - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами;

праця - у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів;

земля - у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане новітнє науково-технічне досягнення.

У міжнародний технологічний обмін широко залучені всі чотири сфери людської діяльності: наука, техніка, виробництво і керування,

В умовах всеосяжних глобалізаційних процесів, що охоплюють практично всі сфери людського життя, вирішальну роль для зовнішньоекономічних контрагентів у їх виборі розробки та реалізації інноваційного, науково-технологічного продукту, який стане ключовим елементом у створенні умов високоякісного життя, відіграє людський фактор. В зв'язку з цим, однією з тенденцій сучасного розвитку світового ринку технологій є спрямування науково-технічних розробок на впровадження технологій, які сприятимуть створенню умов високоякісного життя. Результати порівняльного аналізу національних інноваційних систем та статистичні дані щодо кількості виданих патентів як в національних, так і міжнародних відомствах, підтверджують вищесказане та відтворюють загальні тенденції розвитку світового ринку технологій, рушійними елементами якого є ті технології, які здатні дійсно впливати на рівень та якість життя людства у довготерміновому періоді, а саме:

нанотехнології, які можуть використовуватися для зменшення відходів та токсичних речовин у виробництві, виготовлення біотоплива та гібридних машин, радіочастотної ідентифікації продуктів і індивідуумів, забезпечення використання безпровідної енергії, застосування покращених методів діагностики і хірургії невиліковних хвороб, моделювання непередбачуваних подій, застосування унікальних сенсорів для забезпечення безпеки, створення засобів для швидкої ідентифікації біосубстанцій та чужорідних об'єктів в тілі людини, технологій очищення води і т.д.; Світовими лідерами за загальним обсягом капіталовкладень у цій сфері стали Японія і США.

біотехнології, що можуть використовуватися для виготовлення тканин живих організмів для імплантації та безпосереднього транспортування лікарських препаратів до органів та тканин, які їх потребують і т.д.; Лідером у застосуванні біотехнології та проведенні біотехнологічних наукових досліджень є США. Так, за даними маркетингової фірми Burrill & Company, у 2008 році фармацевтичними та біотехнологічними компаніями Сполучених Штатів на наукові дослідження загалом спрямовано рекордну суму коштів - 65,2 млрд. дол. (на 2 млрд. дол. більше, ніж у 2007 році), з яких 50,3 млрд. дол. (77,1%) - фармацевтичними, 14,9 млрд. дол. (22,9%) - біотехнологічними компаніями.[3]. Потужними виробниками біотехнологічних продуктів є також Японія (7 млрд. дол. США), Канада (3 млрд. дол. США), Європейський Союз (15 млрд. дол. США).

інформаційно-комунікаційні технології, що застосовуються для створення квантової криптографії, переносних комп'ютерів у вигляді прикрас, верхнього одягу тощо, засобів постійного доступу до інформації та для забезпечення безпровідного зв'язку у важкодоступних місцях і т.д.; У складеному рейтингу лідирує Данія -- завдяки зразковій нормативно-правовій базі і чіткій політиці держави з поширення інформаційних технологій.

Друге місце зайняла Швеція, яка за 2006 рік піднялася на шість позицій, ставши однією з країн із найбільшим ростом ІТ --сектору економіки. Також у першу трійку потрапив Сінгапур. У першу десятку увійшли Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, США, Ісландія, Великобританія і Норвегія.

США, лідер рейтингу минулого року, опустилися на 7 місце.

технології матеріалів, які здатні забезпечити потреби першої необхідності;

технології енергетики, що використовуються для добування альтернативних джерел енергії (сонця, повітря, морського прибою та хвиль) та їх активне впровадження із заміною старих способів добування енергії.

Сучасний світовий ринок технологій можна представити у такому вигляді: ринок обладнання (90%), ринок науково-технологічних послуг (7%) та ринок патентів (3%) [1]. Аналіз світового ринку високотехнологічної продукції дає змогу побачити його головних гравців, на яких припадає близько 90% цього ринку, включаючи 60%, які припадають на США, ФРН, Канаду, Велику Британію, Швецію та Швейцарію (див. табл. 1).

Вищенаведені дані демонструють ще одну тенденцію світового ринку технологій, яка полягає в тому, що головними суб'єктами на світовому ринку технологій є промислово розвинуті країни. Проте, між ними існують деякі відмінності у основних показниках, які визначають позиціювання країни в сфері інноваційної продукції. Відтак, спостерігається явне лідерство США, ФРН, Канади та Великої Британії за кількістю патентів, які випускаються та реалізуються в економіках самих країн. Разом з тим, за індексом інноваційності, який є згенерованим показником близько 30ти субпоказників - індикаторів інноваційної діяльності кожної окремо взятої країни, лідируючі позиції займають Швейцарія, Швеція, Сінгапур, Гонконг та Фінляндія. Також слід відмітити нових контрагентів на ринку технологій, які до нещодавна зберігали середні позиції по показниках інноваційності. Зокрема, в останні роки спостерігається їх активна діяльність на сучасному ринку високотехнологічної продукції, що пов'язано із усвідомленням необхідності впровадження цих технологій у функціонування внутрішніх економічних систем, що визначатиме їх світові лідерські позиції. Це, перш за все, Гонконг, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Ізраїль та Нова Зеландія.

Отже, стає чітко зрозумілою першочергова роль, яка надається на сьогодні учасниками міжнародних економічних відносин вектору науково-технологічної та інноваційної сфери, що проявляється у необхідності втілення високотехнологічної продукції у власний розвиток. Швидке пристосування до нової інноваційної політики, здатність швидкими темпами розробляти та реалізувати науково-технологічну продукцію та кооперувати з іншими контрагентами, щоб пришвидшувати цей процес та не залишатись осторонь всесвітнього розвитку, визначає позицію та імідж країн на світовій арені, її інтегрованість у сучасні економічні відносини.

Размещено на Allbest.ru