Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки

Вступ

зовнішньоекономічний глобальний економіка співробітництво

Становлення в Україні ринкових відносин вимагає нового економічного мислення, зовсім інших підходів до керування економікою, освоєння сучасної теорії виробничо-комерційної і зовнішньоекономічної діяльності. А для цього необхідно добре знати як внутрішній, так і зовнішній ринки, їхню інфраструктуру, закономірності функціонування, а також причини, що обумовлюють той чи інший стан ринку.

Багато вчених розробляли свої теорії зовнішньоекономічної діяльності, зокрема: У. Стаффорд, Т. Ман, Д. Стюарт, А. де Монкретьєн, А. Серра, А. Сміт.

Об'єктом дослідження цієї роботи є зовнішньоекономічна діяльність України.

Предметом дослідження є сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності України та перспективи його розвитку.

Тому метою даної роботи є дослідження стратегій розвитку ЗЕД та формування експортного потенціалу України.

Задачі даної роботи:

1. Теорія та методологія досліджуваної проблеми.

2. Аналіз основних показників ЗЕД України.

3. Аналіз платіжного балансу України.

4. Розгляд основних чинників що впливають на формування експортного потенціалу України

5. Дослідження відносин України та ЄС.

В сучасному світі країна не може існувати ізольовано від інших, тому дослідження ЗЕД завжди буде актуальним.

1. Поняття зовнішньоекономічна діяльність, її ознаки і принципи

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» [1], зовнішньоекономімчна діямльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п. 8 ст. 1). Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377) [2].

Збагнути правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності дає змогу аналіз ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. [3] Так, до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать:

· експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

· підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

· товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

· орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

· роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

· інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов'язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю.

Ознаки ЗЕД

а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність» (ч. 1 ст. З ГК);

б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

Однак останньому протирічить визначення ЗЕД у ч.і ст. 377 ГК - «ЗЕД - господарська діяльність, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою. При цьому кваліфікуючою ознакою ЗЕД є перетин митного кордону.

Правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний договір (контракт). У міжнародних договорах, як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Це є доказом того, що перетин митного кордону є не обов'язковою умовою зовнішньоекономічного договору.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин.

За своєю суттю зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність з укладення різного роду господарських правочинів однією з сторін яких, поряд з вітчизняним господарюючим суб'єктом, виступає іноземний суб'єкт господарської діяльності. Щодо відносин, які виникають у ході взаємодії зазначених суб'єктів із органами податкових служб, митного контролю, іншими уповноваженими на контрольні функції в даній сфері органами державної влади (у тому числі правоохоронними) та місцевого самоврядування, слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюються думки, що такі відносини є супровідними та такими, що здебільшого мають характер адміністративних правовідносин і не становлять безпосередньо предмета зовнішньоекономічної діяльності. Та незважаючи на відсутність нормативного віднесення цих відносин до предмета зовнішньоекономічної діяльності (у ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відсутні вказані види діяльності), безперечним залишається факт: для успішного ведення зовнішньоекономічного бізнесу, суб'єктам господарювання треба неуклінно додержуватися норм, правил та процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі й адміністративних.

Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно визначити як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівля ними, а також пов'язані із зовнішньоекономічними зв'язками їхні відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; - обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; - виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: - рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; - забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; - неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

4. Принцип верховенства закону, що полягає у: - регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; - забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: - забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; - здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; - здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

6. Принцип еквівалентності обміну, який полягає у неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів [Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII]. [4]

2. Основні теорії зовнішньоекономічної діяльності

Основні теорії зовнішньоекономічних зв'язків можна згрупувати за напрямками сучасних економічних учень. Їх головні особливості знайомі вам. Це:

1. Меркантилізм.

2. Класичні теорії.

3. Кейнсіанські теорії.

4. Соціально-інституціональні теорії.

Основні класичні теорії ЗЕД.

1. Концепція абсолютних переваг А. Сміта, що віддає перевагу експорту тих товарів, витрати на одиницю яких нижче, ніж у країни-партнера.

2. Концепція порівняльних переваг Д.Рікардо і Дж. Стюарта Мілля, яка віддає перевагу експорту товарів при відносно нижчих витратах на одиницю. При цьому володар відносної (порівняльної) переваги повинен абсолютно спеціалізуватися на виробництві й збуті переважного товару.

3. Теорема Хекшера-Оліна підкреслює: країна експортує товар, чинники на виробництво якого використовуються відносно інтенсивніше.

4. Теорема Хекшера-Оліна-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до вирівнювання цін на чинники виробництва у країнах, які торгують.

5. Теорема Самуєльсона-Джонса: протягом часу зростають доходи володарів чинників, які специфічні для експортних галузей, і скорочуються доходи володарів факторів, які специфічні для галузей, що конкурують з імпортом.

6. Теорема Столпера-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до зростання доходів володарів факторів, які інтенсивно використовуються для виробництва товару, ціна на який зростає.

7. Теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з чинників веде до більшого відносного зростання виробництва кінцевого продукту галузі з найінтенсивнішим його використанням, одночасно випереджаюче скорочується виробництво в інших галузях.

Таким чином, класичні й неокласичні погляди акцентують увагу на пропозиції товарів і чинників для міжнародної торгівлі.

Кейнсіанські погляди, навпаки, акцентують увагу на попиті.

1. Теорія попиту, що перетинається, шведа С. Ліндера: структура експорту значною мірою залежить від попиту в країні-імпортері; одночасно перевагу має експорт товарів, на які накопичений досвід на внутрішньому ринку.

2. Теорія реверса попиту: країна у зв'язку з потужним внутрішнім попитом може імпортувати товари незважаючи на відносно кращу наявність чинників виробництва.

3. Експорт і імпорт інвестицій суперечливо впливають на стан торгівлі розвинутих країн і країн, що розвиваються. Крім того, маніпулювання обсягом експорту та імпорту впливає на сукупний попит країни.

4. Дисконтна політика (маніпулювання обліковою процентною ставкою) може стимулювати приплив іноземних капіталів, що суперечливо впливає на економіку країни: з одного боку, зростає обсяг інвестицій; з другого - зростає курс національної валюти, що погіршує торговельний баланс (дорогий експорт і дешевий імпорт). [5]

3. Основні етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Сучасні науковці виділяють три етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

Перший етап (1918-1987 рр.) - радянські роки, зокрема, післявоєнні і, особливо, десятиріччя до перебудови. Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивалися по-різному: в роки «холодної» війни менш інтенсивно, а пізніше

- більш інтенсивно. Але, в цілому, обсяг зовнішнього торгового обігу постійно збільшувався. Так, у 1960 р. він становив 10 млрд. карбованців, у 1970 р. - 22 млрд. карбованців, у 1980 р. - 91 млрд. карбованців, у 1985 р. - 145 млрд. карбованців.

Проте, в середині 80-х років, темпи росту зовнішньоторгового обігу Радянського Союзу почали різко знижуватись. До цього часу, в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків колишнього СРСР та інших соціалістичних країн, з'явилися інші негативні фактори. А саме:

відстала стратегія і структура зовнішньоторгового обігу, його переважно сировинна направленість;

незадовільне використання експортного потенціалу переробної промисловості, особливо, машинобудування:

нераціональний характер імпорту: в країну ввозився дуже широкий асортимент продукції, яку можна було б виробляти і на вітчизняних підприємствах;

недостатнє використання нових форм зовнішньоекономічних зв'язків, основною формою міжнародного економічного співробітництва була зовнішня торгівля, а такі нові форми як міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв'язки, компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші мали незначний розвиток;

спостерігалася недооцінка ролі зовнішньоекономічних зв'язків як фактора економічного росту;

відчуження безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.

Підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки тощо) відносилися до компетентності держави та її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, покращенні її якості та технічних характеристик.

Багато з названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, враховуючи зовнішньоекономічні зв'язки.

В умовах екстенсивного росту, головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентноздатність, технічний прогрес, соціальні проблеми - відходили на другий план, що негативно впливало на соціально-економічний розвиток країни.

Другий етап (1987-1991 рр.) - роки перебудови економіки, в тому числі, зовнішньоекономічних зв'язків в Україні в складі колишнього СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. В цей період вирішуються два основних завдання:

1. Розширення прав міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, встановлення прямих зв'язків, розвиток виробничої і науково-технічної кооперації.

2. Подальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД.

На даному етапі було прийнято ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення зазначених завдань. Особливо слід відзначити постанову '' Про подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності державних, кооперативних та інших суспільних об'єднань і організацій» від 12.12.1988 р., у відповідності з якою всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок.

Велика увага на даному етапі приділялася перебудові зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Створювалася нова система державного регулювання ЗЕД. Проте, її формування не завжди мало поступальний рух. Підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом здійснення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в сфері ділових відносин та етики міжнародного бізнесу.

Третій етап (з 1991 р. по теперішній час) - це період реформування та розвитку ЗЕД і управління нею в Україні, як суверенній державі.

Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагав розроблення нової концепції здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики. Суть прийнятої на початковому етапі концепції полягала в розвитку активного співробітництва з країнами далекого зарубіжжя, входженні в світовий інтеграційний процес; в удосконаленні і подальшому розвитку економічних зв'язків з країнами близького зарубіжжя, переведенні їх на ринкові відносини.

На даному етапі ЗЕД надається ще більшого значення. Вона розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні.

В цей період було прийнято ряд важливих законодавчих актів, зокрема:

· Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»,

· Закон України «Про єдиний митний тариф»,

· Закон України «Про режим іноземного інвестування».

· Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та ін.

За цей період значно збільшилося число суб'єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс обсяг зовнішньоторгового обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, у 2003 р. Україна здійснювала торгівлю зі 190 країнами світу. При цьому, обсяг експорту склав 12,7 млрд. дол. США, а імпорту 14,7 млрд. дол. США. Найбільший обсяг експорту склав: в Росію (23% загального обсягу експорту), Китай (5,8%), Туреччину (5,5%), Німеччину (5,7%), СІНА (4%). Найбільший обсяг імпорту був із Росії (48,1%), Німеччини (8.6%), США o (4%), Польщі (3,3%), Італії (2,8%) та ін. Основний експортний потенціал України сконцентрований на підприємствах металургійної промисловості (69% всіх експортних поставок).

Проте, в організації та управлінні ЗЕД в Україні залишається ще багато невирішених проблем. А саме:

структура зовнішньоторгового обігу, як і раніше, має переважно сировинний характер;

все ще нераціональним є імпорт;

недостатньо ефективно функціонують спільні підприємства (СП) з іноземним капіталом.

Великої уваги потребують і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції та багато інших.

Особливої уваги потребує підготовка спеціалістів для сфери зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність, як наукова і навчальна дисципліна, в Україні формується під впливом часу і подій. Тим більше, вивчення вітчизняного і закордонного досвіду в умовах глобалізації світової економіки для майбутніх спеціалістів сфери ЗЕД стає надзвичайно важливим. [6]

Список використаних джерел

1. Закон України про зовнішньоекономічну діяльність Верховна Рада УРСР; Закон від 16.04.1991 №959-XII. Редакція від 07.08.2011

2. Господарський кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 №436-IV. Редакція від 19.01.2012.

3. Господарське право України. За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана. Харків, Право. 2005 р. - 453 с.

4. Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Зовнішньоекономічна_діяльність

5. Основи зовнішньоекономічної діяльності Опорний конспект лекцій / Бойко З.М. - 43 с.

6. В.О. НОВАК, Т.Л. МОСТЕНСЬКА, Г.С. ГУРІНА, О.В. ІЛЬЄНКО Н 781 Зовнішньоекономічна діяльність: Підручник - К.: Кондор, 2012, 552 с. ISBN 978-966-96076-9-0

7. Все про зовнішньоекономічну діяльність. Діло 1-2.1998.

8. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

9. Урядовий портал «Угода про асоціацію між Україною та ЭС». [Електронний ресурс]. - Режим. доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article? art_id=246581344

10. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник / Под ред. Филипенко А.С. - К.: Либідь, 1997.

11. Аналіз та оцінка сучасного стану ЗЕД України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:.http://mobile.pidruchniki.com/1824122253821/ekonomika/analiz_otsinka_suchasnogo_stanu_zed_ukrayini

12. Платіжний баланс і зовнішній борг України 2013 рік

13. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства 2006.

14. Управління експортним потенціалом України: монографія / А.А. Мазаракі [та ін.]; за заг. ред. А.А. Мазаракі. - К.: КНТЕУ, 2007. - 210 с.

15. Верланов Ю.Ю. Передумови формування зовнішньоторговельної політики країни в контексті економічної безпеки / Ю.Ю. Верланов, А.А. Васильєв // Наукові праці Чорноморського державного університету ім. П. Могили. - 2009. - Т. 64. - Вип. 51. - С. 53 - 59.

16. Осадча Н.В. Системне уявлення щодо регуляторного митного режиму в умовах глобалізації зовнішньоекономічної діяльності / Н.В. Осадча // Вісник економічної науки України. - 2009. - №1. - С. 134 - 145.

17. Мовчан В. Політика сприяння експорту в Україні після адміністративної реформи / В. Мовчан. - К.: ПРООН, 2012. - 43 с.

18. Школьний О.О. Стимулювання виходу українських підприємств на зовнішні ринки / О.О. Школьний // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №1. - С. 42 - 46.

19. Навроцька Н.А. Конкурентоспроможність української економіки в умовах глобалізації / Н.А. Навроцька // Вісник Донецького національного університету. Серія «Економіка і право». - Вип. 2, Т. 1. - 2010. - С. 278 - 285.

20. Щодо першочергових заходів зовнішньоторговельної політики в контексті структурних трансформацій зовнішньої торгівлі України після вступу до СОТ. Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/622/.

21. Орлик І.О. Проблеми та пріоритети розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств торгівлі України / І.О. Орлик // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.2. - С. 216 - 221.

22. Резникова Н. Экспортные проблемы украинской экономики / Н. Резникова // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2008. - №12. - С. 30 -33.

Размещено на Allbest.ru