Організація з безпеки та співробітництва в Європі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація з безпеки та співробітництва в Європі

організація безпека співробітництво

Організація з безпеки та співробітництва в Європі, ОБСЄ (The Organization for Security and Co-operation in Europe, OSCE) - регіональна організація, яка поєднує 56 країн, розташованих в Північній Америці, Європі й Центральній Азії. Попередня назва - Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). У січні 1995 року вона набула статусу міжнародної організації.

Історія ОБСЄ

«Нарада з безпеки і співробітництва у Європі» була скликана з ініціативи СРСР і соціалістичних держав Європи, як діючий міжнародний форум представників 33 європейських держав, а також США і Канади для розробки заходів зменшення військового протистояння і зміцнення безпеки у Європі.

Нарада проводилась у три етапи:

3 -- 7 липня 1973 -- Гельсінкі -- нараду міністрів закордонних справ, 18 вересня 1973 -- 21 липня 1975 -- Женева -- внесення пропозицій, поправок погодження тексту Заключного акта, 30 липня -- 1 серпня 1975 року у столиці Фінляндії Гельсінкі голови 35 держав підписали Заключний акт Ради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкські угоди).

Наступні зустрічі

Розвиток досягнутих домовленостей закріплювалося на зустрічах держав-учасників:

1977--1978 -- Бєлградська,

1980--1983 -- Мадридська,

1984 -- Стокгольмска,

1986 -- Віденська.

19-21 листопада 1990 -- Паризька нарада голів держав та урядів держав-учасниць НБСЄ. Тут була підписана Паризька хартія для Європи (проголосила закінчення холодної громадянської війни), укладено Договір про звичайні збройних сили у Європі (ДОВСЕ), прийнята спільна декларація 22 держав (членів НАТО і ОВС), створено існуючий нині трьохступінчатий механізм політичних консультацій: зустрічі на високому рівні, Рада міністрів закордонних справ (СМИД), Комітет старших посадових осіб.

10 вересня -- 4 жовтня 1991 -- Московська третя заключна нарада Конференції із питань людського виміру НБСЄ (перша відбулася в 1989 у Парижі, друга -- 1990-го у Копенгагені). Прийнято документ, у якому вперше зазначено, що питання, які стосуються прав людини, основ свободи, демократії та верховенства закону, носять міжнародний характеру, а зобов'язання у сфері людського виміру не ставляться до виключно внутрішніх справ держав-членів НБСЄ.

1992 -- Гельсінкська зустріч на високому рівні. Прийнято документ «Виклик часу змін», який поклав початок перетворенню НБСЄ з форуму переважно політичного діалогу між державами-учасниками в трансрегіональну організацію, яка ставить за мету підтримку військово-політичної стабільності та розвитку співробітництва «від Ванкувера до Владивостока». НБСЄ отримала широкі повноваження президента і можливості вживати заходи практичного характеру для запобігання й остаточного врегулювання локальних і регіональних конфліктів.

1992 -- Стокгольмська зустріч Ради МЗС. Затверджена посада генерального секретаря НБСЄ.

1993 -- Римська зустріч Ради МЗС. Прийнята Декларація по агресивному націоналізму -- джерелу сучасних конфліктів. Створено Постійний комітет НБСЄ -- інститут постійних представників держав-учасників.

1994 -- Будапештська зустріч на високому рівні. Прийнято рішення про перейменування НБСЄ з початку 1995 в ОБСЄ -- Організацію з безпеки і співробітництва у Європі. Прийнята політична декларація «Дорогою до справжнього партнерства на нову епоху», домовленість про початок розробки моделі загальної економічної й всеосяжної безпеки для Європи ХХІ сторіччя, військово-політичні домовленості («Кодекс поведінки, що стосується військово-політичних аспектів безпеки», «Принципи, регулюючі нерозповсюдження» та інші.).

1995 -- Будапештська зустріч СМИД.

2-3 грудня 1996 -- Лісабонська зустріч голів держав та урядів держав-учасниць ОБСЄ. Прийнята «Декларація лісабонського саміту» і Декларація «Про моделі спільної програми та всеосяжної безпеки для Європи ХХІ сторіччя», у якій наголошується на необхідності будівництва єдиної, мирної і демократичної Європи без розділювальних ліній. Прийнято документ про відновлення ДОВСЕ (Договору про звичайні збройні силаи у Європі). З ініціативи Росії держави-учасниці прийняли на себе зобов'язання виявляти стриманість щодо своїх військових зусиль, включаючи рівень озброєння і їх розгортання. Прийнято документи «Концептуальна база контролю за озброєннями» і «Розвиток порядку денного Форуму про співпрацю у сфері безпеки», які закріпили роль контролю за озброєннями як важливого інструмента забезпечення стабільності у Європі. В діяльності ОБСЄ все помітніше проявляється акцент на конфліктах, існуючих на просторі колишніх СРСР і неподільної Югославії.

1997 -- Копенгагенська зустріч Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ. Прийнято рішення про початок роботи над Хартією європейської безпеки.

1998 -- Зустріч СМИД ОБСЄ у Осло. Прийнята Декларація про роль ОБСЄ у створенні нової системи європейської безпеки. У Декларацію ввійшли положення про поліцейські операції ОБСЄ. Під час зустрічі значна увага була приділена проблемам Косово, конфліктним ситуаціям в СНД.

18-19 листопада 1999 -- Стамбульська зустріч голів держав та урядів держав-учасниць ОБСЄ. Російську делегацію очолив Борис Єльцин. Прийнята Хартія європейської безпеки, угода про адаптацію ДОВСЕ, підсумкова Політична декларація і модернізований Віденський документ по заходам довіри в якості основи для подальшої роботи. Росія взяла на себе політичні зобов'язання вивести війська з Грузії і Придністров'я.

XXI століття. Протистояння Росії і ОБСЄ

2000 -- зустріч СМИД у Відні. Прийнята Декларація «Про роль ОБСЄ у Південно-Східній Європі», рішення про посилення діяльності ОБСЄ з боротьби з торгівлею людьми, схвалений документ з обмеження незаконного обігу й поширення легкої й стрілецької зброї. Через принципові розбіжностей міністрам не адалось ухвалити заключний загальнополітичний документ зустрічі -- міністерську декларацію.

2001 -- зустріч СМИД в Бухаресті. Прийнята міністерська декларація, план дій з боротьби з тероризмом, документ про зміцнення ролі ОБСЄ як форуму для політичного діалогу, заяви з регіональних проблем (Грузія, Молдова, Нагірний Карабах, Південно-Східна Європа та Центральна Азія).

12 червня 2002 -- Лісабонська міжнародна конференція. Прийнято заключний документ «Запобігання тероризму й боротьби з ним» з оцінкою ролі міжнародних стандартів і регіональних організацій протидії тероризму.

2003 -- зустріч СМИД в Маастрихті (Нідерланди). Затверджено рішення на області військово-політичної безпеки (про знищення надлишків звичайних боєприпасів, про посилення контролю над поширенням переносних зенітно-ракетних комплексів, Посібник із кращої практики у сфері легкої й стрілецької зброї). Починаючи з 2003, у зв'язку з конфліктом між Росією і більшістю країн-членів ОБСЄ політичні декларації не приймалися. У Маастрихті державний секретар США Колін Пауелл заявив, що Росія має виконувати Стамбульські угоди 1999 (виведення військ з Грузії і Придністров'я) на це має бути вказано в декларації. Росія заблокувала документ.

15 січня 2004 -- засідання Постійної ради ОБСЄ -- Росія запропонувала змінити існуючий погляд на ОБСЄ як «інструмент обслуговування інтересів окремих держав і угруповань» і докласти зусиль реалізації головної мети ОБСЄ -- створення неділимого загальноєвропейського простору безпеки єдиними восьма принципами і правилами.

2004 -- зустріч СМИД в Софії збіглася з «Помаранчевою революцією» в Україні. Заключний документ був заблокований.

3 липня 2004 -- у Москві прийнято заяву країн СНД, яка звинуватила ОБСЄ у «практиці подвійних стандартів» і «небажанні враховувати реалії й особливості окремих держав». Росія закликала реорганізувати ОБСЄ й «повернути її до початкових принципів». Росія три місяці блокувала ухвалення бюджету ОБСЄ на 2005 рік, вимагаючи скоротити земельну частку у ньому, і заявила про небажання фінансувати проекти, які суперечать російським інтересам. У результаті частка РФ збереглася лише на рівні 9 %.

2005 -- засідання Ради глав МЗС в Любліні (Словенія) завершилося без прийняття підсумкової декларації. Триває протистояння між Росією й іншими членами ОБСЄ, які вимагали від неї виведення військ з Придністров'я і осудлившими її за законопроект про некомерційні організації, який готується , за яким буде посилений контроль над ними з боку держави. Росія, зі свого боку, обрушилася з критикою на діяльність ОБСЄ у останні роки, особливо на діяльність спостерігачів ОБСЄ, які забезпечують моніторинг виборів у СНД. МЗС Росії Сергій Лавров презентував план -- «дорожню карту реформи ОБСЄ». Лавров звинуватив спостерігачів ОБСЄ у відсутності єдиного стандарту щодо оцінки виборів. Останнім часом спостерігачі від СНД і від ОБСЄ дають протилежні оцінки виборів, де вони присутні (чи президентські вибори в Україні, Молдові, Киргизії, Казахстані). «Дорожня карта реформи ОБСЄ» була прийнята. На засіданні єдиним фронтом проти Росії виступили країни ГУАМ -- Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. Перед форумом ОБСЄ головування в ГУАМ перейшла Молдавії, та вона, найбільше зацікавлена у цьому, щоб Росія виконала «Стамбульські угоди» (виведення російських військ з Грузії і Придністров'я), виступила на засіданні ОБСЄ від імені ГУАМ. МЗС України Борис Тарасюк заявив, що країни ГУАМ і далі діятимуть спільно.

5 грудня 2006 -- на засіданні СМИД ОБСЄ Сергій Лавров вперше заявив про можливість виходу РФ з ОБСЄ, якщо вона перенесе акцент своєї діяльності, з моніторингу дотримання прав людини на військово-політичне співробітництво й економіку.

26 жовтня 2007 -- Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан Узбекистан внесли в ОБСЄ проект резолюції, яка обмежує роботу бюро із демократичних інститутів і прав людини. 30 листопада на саміті глав МЗС країн ОБСЄ резолюцію було відкинуто.

16 листопада 2007 -- бюро із демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ відмовилося спрямовувати своїх спостерігачів на парламентські вибори у Росію.

7 лютого 2008 -- бюро із демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ відмовилося спрямовувати своїх спостерігачів на вибори Президента Росії.

3 липня 2009 -- парламентською асамблеєю ОБСЄ було прийнято резолюцію «Про возз'єднання розділеної Європи: Заохочення правами людини і громадянських свобод у регіоні ОБСЄ у ХХІ столітті».

1 грудня 2010 -- у місті Астана (Казахстан) після 11 літньої перерви пройшов саміт ОБСЄ.

Структура ОБСЄ

Основними органами організації є:

· Саміт (Зустріч на рівні) -- періодично проведена зустріч голів держав та урядів країн ОБСЄ. Рада міністрів закордонних справ -- щорічна (крім року зустрічей на високому рівні) зустріч міністрів закордонних справ держав-учасниць ОБСЄ.

· Постійна рада під керівництвом голови (анг. Chairman-in-Office, CiO), що посідає цю посаду протягом року -- Веде на регулярній основі політичні консультації та приймає рішення (Щотижня збирається у Відні).

· Форум про співпрацю у сфері безпеки -- Регулярно обговорює питання контролю за озброєннями і МДБ. (Щотижня збирається у Відні)

· Верховний Комісар зв справ національних меншин

· Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ

· Парламентська асамблея ОБСЄ

· Представник з питань свободи ЗМІ -- Спостерігає за розвитком положення у області засобів масової інформації в 56 державах-учасницях ОБСЄ.

Керівництво ОБСЄ

Генеральний секретар -- очолює Секретаріат. Призначається Радою міністрів терміном на 3 роки.

Голова (анг. Chairman-in-Office, CiO) -- керує поточною діяльністю ОБСЄ. Координує роботу установ / інститутів ОБСЄ. Представляє організацію, спостерігає та посприяє вирішенню конфліктів та кризових ситуацій.

У 2010 році головою ОБСЄ був представник Казахстану (вперше для республік колишнього СРСР), в 2011 році головою є Литва, в 2012 році -- Ірландія, в 2013 році -- Украина.

Держави-Учасниці ОБСЄ (Членство)

Учасники ОБСЄ

Партнери по співпраці

Мови ОБСЄ

Офіційними мовами Організації з безпеки і співпраці у Європі є:

1. Англійський

2. Німецький

3. Іспанський

4. Французький

5. Італійський

6. Російський

Зведений Бюджет ОБСЄ

Зведений бюджет ОБСЄ складається з двох частин: бюджет Секретаріату та інститутів, і бюджет польових операцій. Зведений бюджет ОБСЄ у 2008 році становив 164 168 200 євро. При цьому, бюджет Секретаріату та інститутів дорівнював 55 692 200 євро й, відповідно, бюджет польових операцій становив 108 476 000 євро. Зведений бюджет 2009 року було прийнято лише на рівні 158 676 700 євро. У тому числі, бюджет Секретаріату та інститутів -- 56 652 900 євро й бюджет польових операцій -- 102 023 800 євро. Зведений бюджет 2010 року затвердили в розмірі 152 109 800 євро. Бюджет Секретаріату та інститутів -- 52 736 000 євро і бюджет польових операцій -- 99 373 800 євро.

Офіційні документи

Заключний акт Ради з безпеки і співвпраці у Європі, 1975 рік

Заключний акт Ради з безпеки і у Европе[1] (анг. Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe), також відомого як Гельсинський заключний акт (анг. Helsinki Final Act), Гельсінкські угоди (анг. Helsinki Accords) чи Гельсінкська декларація (анг. Helsinki Declaration) -- документ, підписаний главами 35 держав у Києві Фінляндії Гельсінкі 30 липня -- 1 серпня 1975 року. Нарада було скликано на пропозицію (1965) соціалістичних государств--участников Варшавського договору.

Заключний акт

Текст завершального акту доступний на багатьох мовами, і зокрема, російською.

Міждержавні домовленості, згруповані на кілька розділів: в міжнародно-правової області: закріплення політичних вимог і територіальних підсумків Другої світової війни, виклад принципів відносин між державами-учасниками, зокрема принципу непорушності кордонів; територіальну цілісність держав; невтручання у внутрішні справи інших держав; в військово-політичній області: узгодження заходів зміцнення довіри у галузі (попередні повідомлення про військових навчаннях і великих пересуваннях військ, присутність спостерігачів на військових навчаннях); мирного врегулювання суперечок; у економічній області: узгодження основних сфер співробітництва у сфері економіки, науку й техніки та питаннями захисту довкілля; в гуманітарної області: узгодження зобов'язань з питань правами людини і основні свободи, зокрема свободи пересування, контактів, інформації, культури і освіти, декларація про працю, декларація про освіту й обслуговування.

Парижська хартія для нової Європи, 1990 рік

Паризька хартія (анг. Paris Charter), чи Паризька хартія для Європи (анг. Charter of Paris for a New Europe), було прийнято на Нараді голів держав та урядів государств-участников Ради з безпеки і у Європі (НБСЄ): Австрії, Бельгії, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії - Європейського співтовариства, Канади, Кіпру, Ліхтенштейну, Люксембургу, Мальти, Монако, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Сан-Маріно, Святійшого Престолу, Об'єднаного Королівства, Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік я, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чеської і Словацької Федеративної Республіки, Швейцарії, Швеції та Югославії Парижі, 21 листопада 1990 року.

Договір про звичайні збройних силах у Європі, 1990 рік

Договір про звичайні збройних силах у Європі (ДОВСЕ) було підписано 19 листопада 1990 у Парижі повноважними представниками шістнадцяти держав-учасників НАТО (Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Туреччина й Франція) та шість держав-учасників Організації Варшавського договору (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і) і почав силу 9 листопада 1992.

Договір встановлював рівновагу сил держав -- учасників двох військово-політичних союзів нижчому рівні, одночасно обмежуючи можливості розміщення їх звичайних озброєнь вздовж лінії зіткнення між блоками і перешкоджаючи, в такий спосіб, створенню потенціалу раптового нападу й ведення великомасштабних наступальних дій у Європі.

Декларація по агресивному націоналізму, 1993 рік

Хартія європейської безпеки, 1999 рік

Прийнята 54 державами на саміті ОБСЄ у Стамбулі, у листопаді 1999 року. У документі відбито концепцію безпеки країн світу, орієнтована на XXI століття. У його основу покладено дві засади: колективності, коли він «безпеці кожного государства-участника тісно пов'язана з безпекою від інших», і «першочерговою відповідальності ООН у підтриманні міжнародного світу». ОБСЄ визначено як із основних організацій по мирного врегулювання суперечок у її регіоні хоч і одна з головних інструментів у сфері раннього попередження й запобігання конфліктам.

Основні цілі й завдання ОБСЄ

Організація заглиблена у запобігання виникнення конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів.

Основні кошти забезпечення безпеки і рішення основних цілей організації:

«Перша кошик», чи политико-военное вимір:

· контроль над поширенням озброєнь;

· дипломатичні зусилля щодо запобіганню конфліктів;

· заходи для побудові довірчих відносин також безпеки;

«Друга кошик», чи економічне обґрунтування та екологічне вимір:

· економічна і екологічна безпеку.

«Третя кошик», чи людське измерение:

· захист правами людини;

· розвиток демократичних інститутів;

· моніторинг виборів;

Всі держави-учасники ОБСЄ мають рівний статус. Рішення ухвалюються на основі консенсусу. Рішення не мають юридично обов'язкового характеру, але мають велике політичне значення.

Штат організації -- близько 370 чоловік, зайнятих у керівних органах організації, і близько 3500 співробітників, що працюють у польових місіях.

Україна очолить ОБСЄ у 2013 році

КИЇВ, 23 листопада. Україна головуватиме в ОБСЄ у 2013 році. Відповідне рішення прийняли у вівторок міністри закордонних справ 56 країн-членів організації. Як повідомляє офіційнй сайт ОБСЄ, рішення прийняте з урахуванням консенсусу.

Головуючий в ОБСЄ міністр закордонних справ Казахстану Канат Саудабаев побажав українським партнерам і друзям успіху в реалізації «цієї важливої місії» і у належному продовженні «зусиль попередніх председательств для посилення та розвитку ОБСЄ у світлі нових геополітичних реалії».

За повідомленням порталу LB.ua, в 2010 році головування в ОБСЄ належить Казахстану, в 2011 організацію очолить Литва, а 2012 - Ірландія.

Як раніше повідомлялося, начальник Департаменту інформаційної політики українського МЗС Олег Волошин заявляв, що Україна має намір панувати в ОБСЄ у 2013 р., щоб покінчити з проблемою Придністров'я.

Бюджет 2009 року

Бюджет Координатора проектів ОБСЄ в Україні в 2009 році, відповідно до рішення № 888 Постійної Ради від 2 квітня 2009 року, складає приблизно 2,758,500 євро.

Окрім коштів основного бюджету ОБСЄ, Координатор проектів отримує додаткове позабюджетне фінансування, коли цього вимагає виконання масштабних довгострокових проектів.

Працівники ОБСЄ

Персонал Координатора проектів ОБСЄ в Україні, що складається з 4 міжнародних та біля 50 місцевих співробітників, очолює Любомир Копай (Словаччина), Координатор проектів ОБСЄ в Україні. Кількість експертів та інших працівників Координатора проектів може змінюватися у залежності від потреб проектів

Размещено на Allbest.ru