Міжнародні банківські кредитні операції

3.1 Проблеми міжнародного кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

Завдання, які постають перед вітчизняною економікою в умовах сучасних глобальних технологічних та інституційних змін, спонукають до вирішення проблем перерозподілу валютних ресурсів, залучених в економіку, переорієнтації фінансових потоків на потреби формування інвестиційної моделі розвитку національної економіки та її зовнішньоекономічного сектору. На необхідності використання потенціалу пере розподільчих механізмів наголошується в останні роки у низці досліджень вітчизняних економістів. Так, зокрема, І.В. Крючкова зазначає, що для "формування інвестиційної моделі розвитку в умовах недостатнього масштабу надходження необхідно забезпечити зміну рівня нагромадження основного капіталу за рахунок ендогенних структурних чинників... Це означає, що економічна політика...при визначенні пропорцій розподілу доходів між інституціональними секторами економіки має враховувати нагальні потреби забезпечення випереджальної Інвестиційної динаміки відносно ВВП... з тим, щоб сприяти системному технологічному переозброєнню виробництва і створенню базових умов для подальшого стабільного розвитку".

Проблеми модернізації зовнішньоекономічного сектору є нагальними і потребують максимальної концентрації ресурсів на ключових напрямках. З огляду на це доцільно розробиш механізм, який би поєднував адміністративні та ринкові важелі. Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність може опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками процесів структурної трансформації зовнішньоекономічного сектору вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

Значний потенціал у цьому напрямі - вдосконалення механізмів регулювання Національним банком процесів перерозподілу ресурсів комерційними банками. Вітчизняні фахівці, які працюють над проблемами банківської діяльності, наголошують на необхідності запровадження диференційованих підходів до вимог, які висуваються до банків щодо нормативів кредитного ризику, встановлення диференційованих критеріальних значень окремих економічних нормативів для тих інвестиційних ресурсів, які спрямовуються у реальний сектор економіки. Такі підходи можна застосувати при кредитуванні у валюті, проте його потенціал обмежується додатковими ризиками, які виникають у цій сфері, що потребує узгодженої розробки валютної та інвестиційної політики.

Використання позичок в іноземній валюті пов'язане для позичальників Із ризиками високих транс акційних витрат, які загрожують звести нанівець цінові переваги цих кредитів та втратами внаслідок валютного ризику. Отже, зменшити вплив ефекту внутрішнього відпливу капіталу на формування валютної структури кредитного портфелю можна шляхом стабілізації валютного курсу та зниження інфляційних очікувань суб'єктів економіки.

Певний потенціал щодо поліпшення процесу формування інвестиційних ресурсів мають також адміністративні обмеження, спрямовані на оптимізацію умов кредиту, передусім вартості запозичення за рахунок обмеження рівня банківської маржі.

Мікроекономічні аспекти пов'язані зі зниженням ризиків банків та диференціацію механізмів надання кредитних ресурсів інвестиційного призначення. Проблема ефективності управління банківськими ресурсами потребує стандартизації методики прийняття інвестиційних рішень, що дасть значний потенціал.

Значний потенціал має також впровадження фінансових інновацій, нових банківських продуктів. Фінансування інвестицій - це складний процес: у цій сфері діяльності банків необхідно застосовувати такі механізми кредитування, які дають змогу мінімізувати ризики. Традиційні методи кредитування, активно використовувані у вітчизняній банківський практиці, передбачають застосування різноманітних видів застав із метою мінімізації ризиків. Вітчизняні фахівці зауважують, що заставні вимоги становлять своєрідне гальмо збільшення попиту на кредитні ресурси банку.

Опитування підприємців під час дослідження Міжнародною фінансовою корпорацією "Бізнес-середовище в Україні" засвідчило, що заставні вимоги є другим після вартості кредиту фактором, який обмежує доступ до позички [14, с.29]. Особливо загострюють цю проблему процеси структурних зрушень в економіці. Для нових підприємств, які створюються внаслідок цих зрушень, заставні вимоги є значною перешкодою. Зважаючи на це, нагальною проблемою є розробка та впровадження механізмів розподілу ризику в зоні фінансування модернізації зовнішньоекономічного сектору української економіки.

Серед механізмів зниження ризиків, пов'язаних із наданням довгострокових ресурсів, доцільно ширше використовувати у вітчизняній практиці механізми спільного кредитування. Світова практика розробила та вдосконалила традиційне консорціальне кредитування, яке уможливлює масштабні кредитні проекти, пов'язані з вкладенням значних ресурсів у реальний сектор економіки. В умовах здійснення таких проектів модернізації проектне фінансування через участь банку у проекті, доступ до управління вкладеними коштами дає змогу адекватно оцінити ризики та управляти ними. Впровадження різноманітних схем спільного фінансування дати змогу ефективніше використовувати залучені в економіку валютні ресурси.

Розглянуті тенденції банківського фінансування у валюті дають змогу дійти висновку щодо позитивної динаміки його обсягів, що певною мірою пов'язано з процесами внутрішнього відпливу капіталу та особливостей структурних характеристик, зокрема поступового збільшення фінансування реального сектору економіки у валюті. Завдання щодо регулювання банківської діяльності полягають у створенні макроекономічних передумов і стимулів на макрорівні для забезпечення ресурсозабезпеченості інвестиційних проектів в економіці за рахунок банківського фінансування.

Для зменшення ризиків за укладеним зовнішньоекономічними контрактами банки здійснюють ряд дій і в першу чергу перевіряють потенційного партнера з точки зору ефективності його функціонування. Щоб захистити експортерів та імпортерів від ризиків пов'язаних з міжнародними операціями доцільно скористатися послугами страхових компаній які пропонують їм комплексне страхування зовнішньоекономічної діяльності.

Метою страхування кредитування при здійсненні експортних операцій є захист установ що фінансують вітчизняні підприємства від можливих втрат під час виконання експортних контрактів. Головним, що стоїть на перешкоді експортного потенціалу України - це відсутність ефективної системи підтримки експорту, страхування і фінансування експортних операцій. Тому український виробник не має доступу до ринку обігового капіталу і відповідних гарантій для участі у вигідних для українських підприємств проектах за кордоном. При цьому важливою є роль кредиту у зовнішньоторговельних угодах. Більших фінансово-кредитних установ у світі використовують такі спеціалізовані кредитні програми для фінансування експорту:

короткотермінові кредитні програми спрямовані на фінансування потреб експортерів на ранній стадії виробничого циклу;

цільових кредитів, що передбачають пільгову фінансову підтримку для експортно-орієнтованих підприємств окремих галузей;

кредитні лінії для зовнішньоторговельних компаній передбачають надання револьверних кредитів зовнішньоторговельним компаніям з великим оборотом;

експортних кредитів для малих і середніх підприємств.

Щодо проблем що їх мають банки в процесі кредитуванні експортерів то найбільшої уваги тут заслуговує застава майна. Ці проблеми створені не без участі недосконалості низки норм про заставу. Так стаття 1 визначає заставу як угоду в результаті якої кредитор має право задовольнитися лише за рахунок вартості майна. При цьому визначення не містить положення про можливості кредитора отримати задоволення за рахунок саме цього заставного майна, тобто шляхом обігу предмета застави в свою власність. Застава з'являється в день підписання угоди але вимога кредитора відносно погашення кредит)' здійснюється лише в майбутньому. Крім того в законі відсутні норми, які б закріпили б право заставоутримувача на прийняття застави в управління на визначений термін від імені заставодавця в тих випадках, коли продаж предмета застави у момент звертання стягнення не є економічно вигідним не кредитору ні позичальнику, через відсутність ринку на це майно. Багато проблем викликає обов'язкова оцінка майна, що є предметом застави. Не дозволяється визначати вартість заставного майна ні за узгодженням сторін, ні за документами, що підтверджують придбання майна заставодавцем. Лише кілька страхових компаній можуть страхувати великі ризики. Вітчизняні ризики значною мірою можуть перестраховуватися за кордоном.

Другою проблемою, яка виникає в процесі кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств є прострочена заборгованість за гарантованими державою кредитами, що є наслідком відсутності належної політики в сфері державних запозичень та негативного впливу світових фінансових криз.

3.2 Шляхи вдосконалення удосконалення процесу кредитування міжнародної діяльності підприємств

Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації так і її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності і ділової активності корпорації.

Процедура реалізації методики комплексної компаративної оцінки фінансового стану компанії здійснюється у кілька етапів:

збирання і аналітична оцінка вхідної Інформації за аналізований період часу;

обґрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності підприємств та їх класифікація;

розрахунок кінцевих показників рейтингової оцінки;

Для українських позичальників рекомендований перелік показників, які можуть бути використані для комплексної порівняльної оцінки.

Вхідні дані можуть бути поширені за рахунок включення додаткових показників із довідок, які надаються підприємствами в банки, податкові інспекції, із форм статистичної звітності та інших джерел. Особливістю системи показників є те, що майже всі вони мають однакову направленість (за винятком індексу постійного активу, динаміка якого носить складний характер).

Це означає, що чим вище рівень показника або чим вище темп його росту, тим кращий фінансовий стан оцінюваного підприємства. Тому, при поширенні передбаченої системи за рахунок включення в неї нових показників необхідно слідкувати, щоб ця вимога не порушувалася.

Досліджуючи ринкову сталість акціонерних товариств корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди до ринкового курсу акції та ін.

ВИСНОВКИ

Таким чином в результаті здійсненої аналітичної оцінки сучасного стану кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств ми можемо зробити наступні висновки.

1. На стадії надання кредиту дуже важливим є здійснення аналізу бухгалтерської звітності та фінансового стану позичальника. Форми звітності, що надходять, можуть бути різними, але банк повинен уніфікувати ці дані. Гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самої корпорації, так і її партнерів може бути компаративний комплексний аналіз фінансового стану, рентабельності та ділової активності корпорації.

2. Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основні напрями: оцінку бізнес-ризику і фінансово-майновий аналіз позичальника.

3. Кінцева рейтингова оцінка повинна містити всі найважливіші показники фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності загалом. При її визначенні використовують дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих і фінансових ресурсів, стан і розміщення коштів, їх джерела та інші показники.

При визначенні показників відсоткових ставок у міжнародній торговельній практиці вчаровуються також економічні та політичні умови країни-Імпортера, що визначають характер ринку збуту. Зокрема, нестабільні політичні та економічні умови, ризикований характер ринку призведуть до збільшення плати за кредит.

4. Кредитування складається з ряду етапів кожен з яких окремо забезпечує вирішення певних завдань, а у сукупності досягаються головні цілі кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку.

Процес кредитування включає контроль з боку банку за виконанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником процентів за користування позичкою. Оскільки по кожній позичці існує неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найнадійнішим клієнтам. Однак, він не повинен упускати можливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позичок, що пов'язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід.

Зазначена тенденція свідчить про поступову переорієнтацію банків на зростання попиту на інвестиційні ресурси відповідно до потреби фінансування процесів оновлення матеріальної бази суспільного виробництва.

5. Серед позитивних тенденцій у валютному фінансуванні банками економіки зазначимо його зорієнтованість на реальний сектор економіки.

В останні роки швидше зростає довгострокове кредитування суб'єктів не фінансового сектору в іноземній валюті.

Зазначені структурні зрушення у валютному фінансуванні свідчать про тенденції щодо використання іноземної валюти на потреби, непов'язані з функціонуванням зовнішньоекономічного сектору та підтверджують наявність ефекту внутрішнього відпливу капіталу. Це свідчить про певну незрілість вітчизняної фінансової системи і її неповну відповідальність тим завданням, які постають перед національною економікою на сучасному етапі.

Зважаючи на провідні позиції банківських установ у структурі національної фінансової системи на сучасному етапі її формування, саме їх кредитна діяльність має опосередковувати зазначені процеси.

Вирішення проблеми ефективнішого забезпечення банками процесів структурної трансформації зовнішньоекономічного сектору вітчизняної економіки передбачає макроекономічні та мікроекономічні аспекти створення передумов для зниження ризиків інвестування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2009. - №1. - С.3-47.

Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. №1576-ХП // Офіційний сайт Верховної ради України //

Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва ". Ухвалено Верховною Радою України 19 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992р. - №47.

Закон України "Про Національну програм)7 сприяння розвитку
малого підприємництва в Україні" №2157-111 21.12.2000р./УЗакон
України. - К., 2002. - Т.1. - с.468.

Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96. ВР//Законодавство України про страхування. - К.: АнІта. - 1999. - СІ 8-39.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління Національного банку України
№368 від 28.08.2001р. І! Законодавчі і нормативні акти з банківської
діяльності. - 2001. - №6, - С.3-35.

Положення "Про порядок залучення і використання іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб резидентів щодо їх погашення " Затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 414 від 05.05.1997 р.

Банківське право: Навч.посібник / Упорядник М.П. Кучерявенко. - Харків, 1999.-784 с

Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та Ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476с.

Бізнес-середовище України - Міжнародна Фінансова Корпорація, 2003.-С.29.

Бобров В. Основи ринкової економіки підприємство. - Київ: Т-во «Знання». 2000. - С.646-653.

Размещено на Allbest.ru