Зовнішньоекономічна діяльність та проблеми її розвитку в Україні

У законотворчій діяльності слід також суворо додержуватися принципу правової економії, який означає прийняття меншої кількості нормативних актів з одних і тих самих питань, використання методів інкорпорації та кодифікації як основних видів систематизації правових норм.

3.2 Напрями, шляхи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. На всіх історичних етапах розвитку держави зовнішньоекономічна діяльність впливала на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Тому стратегічна програма розвитку зовнішньоекономічних відносин України має базуватися на забезпеченні її суверенітету в світогосподарських зв'язках, гарантуванні її національної зовнішньоекономічної безпеки, ґрунтуватися на еквівалентному взаємовигідному обміні, міжнародному поділі й кооперації праці.

Стабільний економічний розвиток кожної країни сьогодні розглядається у нерозривному взаємозв'язку з функціонуванням світового господарства. Беззаперечним є те, що будь-яка національна економіка є невід'ємним елементом міжнародної економічної системи та перебуває у постійній взаємодії з рештою її елементів - країн. Якість зазначеної взаємодії все більше залежить не від ресурсозабезпеченості країни, а від тієї діяльності, яка передбачає формування та реалізацію цілого механізму побудови відносин із зовнішнім світом.

Під цим механізмом розуміється зовнішньоекономічна стратегія держави, розробка якої вимагає глибинного аналізу середовища її реалізації, внутрішніх можливостей економіки та основних структурних елементів, які визначають систему взаємодії країни зі світовим господарством. Дослідження даного питання становить значний теоретичний інтерес і практичну цінність з огляду на малоуспішні спроби України ідентифікуватись як суб'єкт міжнародних економічних відносин.

Особливого значення в аспекті зовнішньоекономічної стратегії України сьогодні набула інтеграція до Європейського Союзу як ключовий напрям, що крім іншого передбачає вимогу стосовно адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (пункт 1 розділу Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року) [38, ст.2-3]. Основою для розвитку взаємин між Україною та Європейським Союзом сьогодні виступає угода «Про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом» від 14 червня 1994 року. Хоча наведена угода була ратифікована Законом України 10 листопада 1994 року, вона набула чинності лише 01 березня 1998 року [55, ст.10-29]. Отже, цього року закінчився 12-річний термін дії угоди, але нова угода не укладена, тому наділ буде і вона автоматично продовжуватиме дію угоди кожного наступного року. Перемовини щодо нової «посиленої» угоди між Україною та Європейським Союзом ще продовжуються, натомість в цей період виникає певна невизначеність у стосунках між Україною та Європейським Союзом. Це також утворює додаткові чинники, які мають бути враховані при здійсненні державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

До універсальних факторів, що впливають на кількість та якість державної зовнішньоекономічної політики в цьому аспекті, що мають розглядатися комплексно та системно можна віднести:

1. Світова фінансово-економічна криза.

2. Інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу та Світової Організації Tоргівлі, що розвиваються іноді за власними, непередбачуваними напрямами, виходячи із складностей, що виникають в середині цих інтеграційних утворень.

3. Інформаційно-технологічна еволюція, розвиток транспорту та зв'язку, що призводить до подолання кордонів та загострення енергетичної та продовольчої проблеми.

4. Загострення екологічної проблеми.

5. Зміцнення взаємозалежності національних економічних систем та національної політики окремих держав.

6. Поглиблення диференціації в рівнях доходів між індустріальна розвинутими країнами та країнами, що розвиваються (асинхронність розвитку економік різних країн світу).

7. Активізація процесів конвергенції, що базуються на універсальних еко-номічних, культурних, моральних, правових, гуманітарних ціннісних орієнтаціях, визнаних світовим товариством кінця XX століття.

8. Нераціональна господарська діяльність і виснаження природних ресурсів як наслідок суцільної комерціалізації суспільного життя.

9. Лібералізація світової торгівлі та введення у зв'язку з цим політики обмежень, пов'язаних з правовими вимогами.

10. Надмірний рівень зовнішньої заборгованості та фінансова залежність країн.

11. Національний егоїзм розвинутих країн та універсальний протекціонізм.

12. Економічні блокади, ембарго і санкції, непередбачені рішенням Організації Об'єднаних Націй, що вживаються розвинутими країнами, в тому числі США та Великою Британією.

13. Відсутність доступу країн, що розвиваються, до новітніх технологій і свободи вибору економічної політики.

14. Протиріччя суспільних інтересів та економічних інтересів.

Вступ України до Світової організації торгівлі є важливим кроком на шляху інтеграції країни у світогосподарські структури та реалізації стратегії євроінтеграції.

Реформи зовнішньоекономічної діяльності в Україні відбуваються за відсутності виваженої і послідовної стратегії, яка б базувалась на органічному поєднанні загальносвітових тенденцій становлення багатонаціональної системи регулювання міжнародної торгівлі із національною специфікою, врахуванням стартових умов трансформації економіки країни.

Соціально-економічні процеси, що відбувалися в Україні протягом останнього десятиліття, у тому числі у зовнішньоекономічній діяльності, дозволяють зробити висновок - подальший розвиток країни багато у чому буде залежати від узгодженості тенденцій внутрішнього економічного розвитку із загальносвітовими. Цьому має сприяти приведення національного законодав-ства у відповідність до норм та правил Світової Організації Торгівлі.

Неодмінними передумовами для ефективної зовнішньоекономічної політики є створення в країні сприятливих умов для підприємницької діяльності, забезпечення росту купівельної спроможності населення як необхідного фактора пожвавлення виробництва і споживання, розвитку внутрішнього ринку [19, с.358].

Основні функції державного управління, виходячи із досвіду окремих країн, повинні забезпечувати:

а) узгодженість інтересів: суспільство - регіон - підприємство - працівник;

б) структурну перебудову національного господарства з орієнтацію на інноваційну модель розвитку економіки;

в) контроль за якістю продукції, впровадження міжнародних стандартів;

г) реалізацію cтимулюючої кредитної, грошової, податкової і валютної політики.

Реалізація зовнішньоекономічної стратегії, особливо для України, як члена Світової Організації Торгівлі, є неможливою без істотного підвищення ролі держави в організації і здійсненні реформи зовнішньоекономічної діяльності, гармонізації національного законодавства відповідно до норм та правил угод Світової Організації Торгівлі з метою утвердження моделі соціально орієнтованого і водночас структурно-інноваційного розвитку української економіки.

Дуже важливу роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні має стати розробка облдержадміністраціями разом з управліннями митної служби планів, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфраструктури, відкоригування режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішньоекономічних відносинах вітчизняних партнерів особливе значення також має вирішення низки питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам, кредитів для вітчизняних експортерів, розвитку інфраструктури, інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Таким чином, система регулювання промислового комплексу в регіоні повинна містити гнучке поєднання програмно-цільових методів і підходів по удосконаленню правових відносин і поліпшенню інвестиційного клімату, підкріплених механізмами стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такий підхід дасть можливість швидкого взаємоузгодження інтересів державного і регіонального рівнів і дозволить здійснювати «оперативне маневрування» з використанням комбінацій різних методів забезпечення промислового зростання, найбільш адекватних певним етапам в економічному житті України. Для досягнення успіху у розвитку зовнішньоекономічної діяльності актуальне значення мають такі дії, як удосконалення системи координації і регулювання діяльності учасників зовнішньоекономічної діяльності України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави, створення умов для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та сприяння в залученні іноземних інвестицій і успішній роботі інвесторів.

Висновки

Підводячи підсумки є необхідним зробити наголос на декількох особливо важливих моментах.

Зважаючи на те, що світове господарство постійно розвивається, зараз все сильніше і сильніше відчувається тенденція глобальної інтеграції, необхідність розширення участі України у зовнішньоекономічних зв'язках. Умовою зазначених процесів є належне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб'єктів господарювання, що забезпечить дотримання балансу приватних інтересів суб'єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів.

Ось уже декілька років Україна виступає на світовій арені як незалежна європейська держава, її економіка переживає затяжну кризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємств працює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.

Щоб стати рівноправним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції, Україні необхідно докласти немало зусиль для створення нової економічної системи, проходження стабілізаційного періоду, подолання кризи економіки, усунення бар'єрів у спілкуванні із зовнішнім світом, налагодження активних і взаємовигідних зв'язків з країнами-партнерами. Для цього має бути створена інфраструктура, сумісна із західноєвропейською та здатна функціонувати з нею в одній системі координат.

Промисловий потенціал України достатній для успішного вирішення проблем забезпечення валютних надходжень, потрібних для закупівлі найнеобхіднішого з імпорту, покриття загальнодержавних потреб і сплати зовнішнього боргу. Важливо збільшити питому вагу продукції машинобудування в загальному обсязі експорту України. Необхідність підтримки державою експортерів продукції машинобудування зумовлена й тим фактором, що Захід не зацікавлений у прониканні наших товарів на світові ринки, тому створює додаткові квоти та митні бар'єри. Не дуже поспішають розвинені країни з наданням Україні вигідних кредитів під реалізацію проектів, що стимулюють експорт машинобудівної продукції.

Однак має місце таке негативне явище у законодавчій базі, як поява системи законних та підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать загальним, базовим законам. І тільки врахування вказаних принципових вад законодавства про зовнішньоекономічну діяльність та практики його реалізації в майбутньому, забезпечить належний вихід України та її економіки на один рівень із розвиненими країнами Європи та світу.

Для реалізації цього потрібно: подальше удосконалювання тарифної політики, розробка системи мір державної підтримки експорту, а також проведення активних стабілізуючих дій в області кредитно-грошової політики й обмінного курсу. Тобто необхідно вдосконалювати комплексне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що в подальшому сприятиме підвищенню економічного добробуту держави.

Враховуючи вищевикладене, у курсовій роботі розкрито проблеми, шляхи та методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, висвітлено різноманіття ефективних заходів удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, акцентовано увагу на необхідності здійснення подальших кроків в області експортної, митної політики і організаційного сприяння зовнішньоекономічним операціям.

Тому, в цій роботі я вирішила розкрити державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності так, щоб ясніше було окреслено різноманіття ефективних заходів удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але для формування комплексної скоординованої системи необхідні подальші кроки в області експортної, митної, податкової політики і організаційного сприяння зовнішньоторговельним операціям. Тільки в цьому випадку зовнішньоекономічна діяльність з підручного і малоефективного засобу зведення поточних і хронічних дефіцитів у багатьох державах, стане могутнім каталізатором росту народного добробуту, підйому економіки, стимулом науково-технічного прогресу.

Список використаних джерел

1. Конституція (Основний закон) України від 28.06.1996 року. // Відомості Верховної Ради України. 2005. № 2. Ст.44.

2. Конвенція Організації Об'єднаних Націй «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» від 14.06.1974 року. Конвенцію ратифіковано: Постановою Верховної Ради України № 3382-XII від 14.07.1993 року, набуття чинності для України: 01.05.1994 року. // Відомості Верховної Ради України. № 72/36-612/6-2968. 2003. Ст.368.

3. Конвенція Організації Об’єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11.04.1980 року. Дата приєднання: 23.08.1989 року,- набуття чинності для України від 01.02.1991 року. // Відомості Верховної Ради України. 1989. № 36. Ст.108.

4. Митний Кодекс України від 28.11.2002 року. // Відомості Верховної Ради України. № 548-V. 2007. № 12. Ст.105.

5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1509-VI. 2009. № 46. Ст.700.

6. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1390-VI. 2009. № 39. Ст.559.

7. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про економічну самостійність Української РСР» від 03.08.1990 року. // Відомості Верховної Ради України. № 143-XI. 1990. № 34. Ст.500.

8. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року. // Відомості Верховної Ради України. № 362-IV, 2008, № 7, Ст. 62.

9. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 року. // Відомості Верховної Ради України. № 3161-IV. 2006. № 7. Ст.84.

10. Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1563-VI. 2009. № 51. Ст.757.

11. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1442-VI. 2009. № 42. Ст.633.

12. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 року. // Відомості Верховної Ради України. № 3370-IV. 2006. № 22. Ст.184.

13. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1533-VI. 2009. № 52. Ст.763.

14. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.94 року. // Відомості Верховної Ради України. № 2798-IV. 2005. № 42. Ст.464.

15. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1294-IV. 2004. № 13. Ст.181.

16. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1533-VI. 2009. № 52. Ст.763.

17. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року. // Відомості Верховної Ради України. № 801-VI. 2009. № 23. Ст.278.

18. Закон України «Про регулювання товаро – обмінних (бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1069-VI. 2009. № 30. Ст.415.

19. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1533-VI. 2009. № 52. Ст.763.

20. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 року. // Відомості Верховної Ради України. № 1276-VI. 2009. № 38. Ст.535.

Размещено на Allbest.ru