Експортно-імпортні операції в міжнародній торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Сутність та особливість компенсаційних угод

1.2 Прості компенсаційні угоди

1.3 Складні компенсаційні угоди

Розділ 2. Самостійна робота

2.1 Розв'язання задачі

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері. І це важливо враховувати вітчизняним підприємцям, які здійснюють експортно-імпортні операції.

Актуальність теми полягає в тому, що компенсаційні угоди передбачають, що експортер товару дає згоду на те, що імпортер повністю або частково оплачує його поставки товарами, а угода на закупівлю та угода на продаж поєднані в одному контракті.

Найстарішою формою компенсаційних угод є бартер, під яким розуміється обмін певної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без застосування механізму валютно-фінансових розрахунків.

Метою роботи є операції у зустрічній торгівлі і експортно-імпортній операціях. Також потрібно розглянути основу компенсаційних операцій. Які с кладають операції зустрічної торгівлі і експортно-імпортні операції в рамках виробничого кооперування і науково-технічного співробітництва. Тому, щоб зрозуміти суть і особливості компенсаційних операцій, необхідно спочатку розглянути суть і_особливості зустрічної торгівлі.

Розділ 1. Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Сутність та особливість компенсаційних угод

Зустрічна торгівля (англ. trade-in, countertrade) достатньо новий спосіб ЗЕД, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов'язують експортні й імпортні операції Обов'язковою умовою зустрічних угод являється зобов'язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні. [1].

Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об'єднуються поняттям "міжнародні компенсаційні угоди", згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсуватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.

Отже, розглянувши суть зустрічної торгівлі, вже можна розглянути суть компенсаційних угод.

Компенсаційні угоди (від лат. compensatio -- відшкодування) -- зовнішньоторговельні угоди, за якими покупець товарів або послуг оплачує їх вартість поставками інших товарів або наданням послуг. К. у., як правило, є довгостроковими. При їх укладенні сторони обмінюються списками товарів, призначених для взаємних поставок. У переліку вказуються кількість і ціни товарів. При незбалансованості взаємних поставок передбачається, що надлишок може витрачатись в країні -- кредиторі або частково оплачуватись готівкою. К. у. найчастіше укладають при будівництві крупних об'єктів. В цьому випадку країна отримує від іноземних банків довгострокові кредити, які використовуються для оплати іноземним фірмам товарів, що йдуть на будівництво цих об'єктів. Кредит погашається за рахунок експорту частини продукції, виготовленої на споруджених об'єктах.[2]

Експерти СОН виділяють три основних різновиди міжнародних зустрічних операцій:

- бартерні операції;

- торгові компенсаційні операції;

- промислові компенсаційні операції.

Під промисловою компенсаційною операцією розуміється операція, в якій одна сторона здійснює поставку (часто погоджуючи також необхідне фінансування) другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка використовується останньою для створення нових виробничих потужностей. У торговій компенсаційній операції, як правило, відсутні подібні взаємовідносини між взаємними конкретними діями обох сторін.

Фахівці Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) поділяють всі міжнародні зустрічні операції на дві категорії:

- торгова компенсація;

- промислова компенсація.

Під торговою компенсацією розуміється одна операція на невелику або помірну суму, включаючи обмін надто різнорідними товарами, які звичайно органічно не пов'язані між собою.

Під промисловою компенсацією розуміються такі операції, які охоплюють продаж пов'язаних між собою товарів на більш велику суму, звичайно відповідну вартості комплектного промислового обладнання або готових підприємств.

Вітчизняні науковці вважають, що для виконання класифікації міжнародних зустрічних операцій потрібно виходити з організаційно-правової основи таких операцій і принципу компенсації. При такому підході виділяється три види міжнародних зустрічних операцій :

- товарообмінні і компенсаційні операції на без валютній основі;

- компенсаційні операції на комерційній основі;

- компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю.

Ці три основних види операцій відрізняються великою різноманітністю з точки зору їх цілей і характеру, термінів виконання, механізму розрахунків, порядку здійснення.

В зв'язку із зростанням об'ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Регулююча роль зустрічної торгівлі проявляється в тому, що підписані двохсторонні і багатосторонні міжурядові угоди, а також угоди про економічне і виробниче співробітництво на компенсаційній основі дають можливість раніше на декілька років наперед визначити [3]:

- види і об'єм товарів, що взаємно постачаються;

- загальну суму і порядок розрахунків;

- характер та вартість супроводжуючих чи окремо наданих технічних послуг, науково-технічних знань і досвіду.

Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови та процеси, що відбуваються в різних країнах.

Важливою особливістю зустрічної торгівлі є її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки, трудно доступні, створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.

1.2 Прості компенсаційні угоди

Прості угоди про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні.

У компенсаційній угоді зазначається, що імпортер розплачується з експортером поставками продукції в залежності від роботи встановленого устаткування, тобто поступово, як з відтермінуванням платежу.

Метою простих компенсаційних угод може бути:

* створення нових виробництв, нової продукції; наприклад, спорудження компенсаційних об'єктів для видобутку та переробки корисних копалин у тих країнах,. де є корисні копалини, але немає досвіду, фахівців* підприємств, обладнання, технології тощо з їх переробки;

* реконструкція, модернізація, насичення сучасним обладнанням та технологією енергоємних галузей промисловості (целюлозно-паперової, металургійної, нафтохімічної, виробництва мінеральних добрив, конверсійного виробництва тощо).

Суть простих компенсаційних угод полягає у тому, що одна країна, використовуючи обладнання, технологію, знання, послуги іншої країни, модернізує або споруджує на своїй території промисловий об'єкт, продукцією якого і буде розраховуватись (зазвичай у кредит) за усе, надане їй цією країною.

Особливістю простої компенсаційної угоди є необхідність здійснення ретельної підготовчої роботи, яка зазвичай включає такі етапи:

* підготовка проекту реконструкції з визначенням переліку необхідного імпортного та вітчизняного обладнання, з урахуванням наявної виробничої інфраструктури,

* подання розробленого проекту реконструкції до банку, який спроможний гарантувати виконання компенсаційних зобов'язань;

* проведення тендеру (торгів), вибір виконавця (постачальника), підписання з ним детально розробленої компенсаційної угоди.

В угоді передбачається зобов'язання експортера поставити необхідне обладнання, передати супровідні ліцензії на використання винаходів, ноу-хау, технології з виділенням їх вартості у загальній сумі, а також здійснити шефмонтаж обладнання, пуск в експлуатацію та навчання персоналу.

Складність здійснення простих компенсаційних угод виявляється у тому, що контрагенти повинні чітко виконувати свої зобов'язання за умовами угоди. Зокрема це стосується дотримання строків пуску об'єкта в експлуатацію, оскільки власне з цього моменту має розпочинатися поставка продукції до країн-ви конав ця у рахунок погашення кредиту, і, якщо пуск об'єкта затримується, то погашення кредиту повинно здійснюватись або у валюті, зафіксованій в угоді, або рівноцінною продукцією з іншого підприємства. торгівля зовнішньоекономічний угода виробничий

Недоліком цієї угоди для первісного експортера (постачальника обладнання, виконавця) є вилучення коштів з обігу на тривалий термін -строк здійснення проекту (3, іноді 5 років). Але найбільш складним у компенсаційній угоді в визначення та фіксація цін на продукцію, яка буде поставлятись у майбутньому в рахунок погашення кредиту, тобто компенсуючи продукцію, Існують два можливих способи визначення цих цін:

1. Визначити ціни на базі світових, які діють на дату підписання угоди, і не змінювати їх до повної компенсації. У такому разі комерційні ризики при різкому збільшенні або зменшенні цін на компенсуючи продукцію несе відповідно покупець чи продавець обладнання, проте контрагенти легко можуть визначити заздалегідь строк компенсації.

2. Визначити, що поставки компенсуючої продукції будуть здійснюватись кожного разу за поточними світовими цінами, згідно з кон'юнктурою. У такому разі неминуче багаторазове узгодження цін та утруднене визначення строку закінчення компенсації.

У міжнародній практиці ціни на компенсуючи продукцію встановлюються твердими та фіксуються щороку.

1.3 Складні компенсаційні угоди

Складні компенсаційні угоди, або глобальні чи генеральні угоди (global agreement) - це особливий вид довгострокових (5-10 років) великомасштабних (100 млндол.СШ А і більше) компенсаційних операцій.

У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка в міру реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту.

Таким чином, складна компенсаційна угода носить рамочний (framwork agreement), тристоронній характер, і тому іноді така угода називається тристоронньою компенсаційною угодою (triangular compensation agreement). її виконання супроводжують такі контракти:

* між експортером (постачальником, виконавцем) та імпортером (покупцем, замовником) укладаються контракти на спорудження об'єкта, на поставку конкретного обладнання, ліцензійні, ноу-хау та інжинірингові угоди;

* між імпортером (покупцем, замовником) та третьою стороною (отримувачем компенсуючої продукції) укладаються контракти на поставку імпортером компенсуючої продукції третій стороні, яка має ринок збуту;

* між експортером (постачальником, виконавцем) та третьою стороною (отримувачем компенсуючої продукції) укладається договір про умови погашення вартості обладнання та вартості кредиту у міру реалізації компенсуючої продукції.

Складність цієї компенсаційної угоди полягає у виборі партнерів цієї угоди та у їх взаємодії. Особлива увага має приділятися вибору третьої сторони, яка реалізує компенсуючу продукцію. Зазвичай при підготовці та реалізації складної компенсаційної угоди слід використовувати механізм міжнародних торгів (тендерів).

Розділ 2. Самостійна робота

2.1 Розв'язання задачі

Задача

Умови визначення ціни Ї «Ковзаюча ціна». Визначити ціну через три місяця, за наступними даними: ціна на момент укладення договору 40000 грн.; частка заробітної платні в ціні 25 %; частка матеріалів в ціні 40%. Індекс цін на матеріали на момент закупки Ї 112%, на момент встановлення базової ціни Ї 107,9%. Індекси заробітної плати на період встановлення базової ціни Ї 111,2%, на момент закупки Ї 117,7%.

Ковзна ціна - ціна, що визначається в момент поставки товару шляхом перерахування базової ціни, зазначеної в контракті, з урахуванням змін витрат виробництва, що відбулися в період виконання контракту. У контракті фіксується так називана базова ціна й обмовляється її структура, тобто частка в ціні таких її складових, як прибуток, матеріальні витрати, також витрати на заробітну плату, накладні витрати тощо. У контракті також обов'язково вказуються джерела, на основі яких визначаються зміни вартості матеріалів, заробітної плати і інших витрат за певний період. При цьому в контракті наводиться метод розрахунку ковзної ціни на момент виконання контракту. Європейська економічна комісія ООН рекомендує таку формулу для розрахунку ковзної ціни:

,

Де Р0- договірна базова ціна одиниці товару, що встановлюється на дату укладання контракту;

а- частка постійних витрат і прибутку в базовій ціні одиниці товару, %;

b- частка витрат на сировину, матеріали й комплектуючі в базовій ціні одиниці товару, %;

с- частка витрат на заробітну плату в базовій ціні одиниці товару, %;

а+b+c=100%

М1 - ціна одиниці сировини й матеріалів на дату оплати поставки товару;

М0 - ціна одиниці сировини й матеріалів на дату укладання контракту;

- індекс зміни вартості сировини, матеріалів і комплектуючих (коефіцієнт, що враховує зміну вартості сировини, матеріалів і комплектуючих за період виконання контракту);

S1 - ставка заробітної плати одного робітника на дату оплати поставки товарів;

S0 - ставка заробітної плати одного робітника на дату укладання контракту;

- індекс зміни заробітної плати (коефіцієнт, що враховує зміну витрат на заробітну плату);

Іноді в розрахунках замість поняття ціни (заробітної плати) використовують поняття індекс цін (індекс заробітної плати).

Індекс цін - це показник, що характеризує зміну цін за певний період часу виражений у відсотках.

Індекс цін (ІЦ) обчислюється як відношення ціни конкретного товару на кінець певного періоду часу до ціни на початку цього періоду часу (початок періоду часу ще називаютьбазисним періодом).

,

де GК - ціна товару на кінець певного періоду часу;

GП - ціна на початку певного періоду часу. Індекс заробітної плати (ІЗП) визначається аналогічно.

При використанні понять індекс цін та індекс заробітної плати вираз (1.1) має вигляд:

,

де -- індекс цін на дату оплати поставки товару;

-- індекс цін на дату укладання контракту;

-- індекс заробітної плати на дату оплати поставки товару;

-- індекс заробітної плати на дату укладання контракту.

Розв'язання

Договірна базова ціна=40000грн.

а+b+c=100%

Отже, a-35%4; b-40%; c-25% - разом становлять 100%.

Спочатку знайдемо індекс цін:

Іц =112/111.2 = 100 грн. (відношення ціни певного товару на кінець певного періоду).

Р=40000/10Ч(35+40Ч112/107.9+25Ч111.2/17.7)=400Ч(35+40Ч1+25Ч4.5)=400Ч104.5=760000 грн.(затрати на зар.плата та поставку товару).

Р = 40000/100Ч(35+40Ч112/111.2+25Ч107.9/117.7)=40000 грн.(ковзаюча ціна без змін).

Р = 40000Ч3=120000 грн. (можливі затрати);

Р = 760000+40000=800000грн.(затрати усі разом).

Висновок: затрати повинні були становити 120000 грн, але після прорахування усіх даних було зрозуміло, що затрати становлять набагато більше. А вони становлять аж 680000грн. більше ніж ті, що планувалися бути затраченими.

Висновок

Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також широке впровадження внутрішньо фірмової комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити технології і процедури зовнішньоторгових операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон'юнктури ринку і цін, формувати структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта ЗЕД.

Відповідно до компенсаційної угоди експортер зобов'язується закуповувати (або забезпечити закупку третьою стороною) певну кількість товарів імпортера протягом узгодженого терміну. Компенсаційні угоди є най поширеною групою, ніж угоди зі зворотною закупівлею. Компенсаційна угода, зазвичай, укладається на меншу суму, ніж угода зі зворотною закупівлею. Те саме стосується і терміну дії контракту, який укладається на термін від одного до трьох років.

Компенсаційні угоди передбачають, що експортер товару дає згоду на те, що імпортер повністю або частково оплачує його поставки товарами, а угода на закупівлю та угода на продаж поєднані в одному контракті.

Найстарішою формою компенсаційних угод є бартер, під яким розуміється обмін певної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без застосування механізму валютно-фінансових розрахунків. Використовуючи бартер, як й інші форми товарообмінних операцій, сторони прагнуть до пом'якшення проблеми валютного фінансування імпорту, спрощення порядку розрахунків, розширення можливостей виходу на зарубіжні ринки, отримання високотехнологічного обладнання в обмін на товари (переважно сировинні), збільшення реалізації товарів, яка укладена на звичайних комерційних умовах.

Від звичайної операції, яка базується на комерційній компенсації, прості компенсаційні угоди відрізняються тим, що вони укладаються на тривалий період на умовах довгострокового кредиту на значні суми (до 20 млн. дол. СШ А), і тому для їх здійснення залучаються солідні банки; крім того, підписанню простої компенсаційної угоди, як правило, передує підписання міждержавної угоди про співробітництво. Такі угоди започатковують довготривале співробітництво між країнами в таких галузях, як видобуток і перероблення корисних копалин та ін.

Список використаних джерел

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Вісник Верховної Ради України. -- 1991. -- №29.

2. Про заходи щодо здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту: Указ Президента України від 21.09.1994 р. // Урядовий кур'єр. -- 1994. -- Верес.

3. Про заходи щодо лібералізації експортної політики в Україні. Указ. Президента України від 05.05.1994 р. // Урядовий кур'єр. - Бураковський І.А.- 1994.

4. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. Внешнеторговне сделки. /Сост. И.С. Гринько. -- Суми: Фирма «Реал», 1994. -- 464 с.

5. Организация и техника внешнезкономических операций на капиталистическом рьнке. -- М., 1992. Кредисов Л.И. Управление внешнезкономической деятельностью.'-К., 1996.

6. Міжнародна економіка: теорія та політика. -- К., РумянцевЛ.П., Румянцева Н.С. 2009.-413 c.

7. Міжнародна економіка. - К. Шмиттгофф К. Зкспорт: право и практика международной торговли: Пер. с англ. -- М. Юридическая литература. 1993. --512 с.

8. Основні зовнішньоекономічні угоди. Огляд світової практики. Митний брокер. -- Шеулова О. 1998. № 3(10). -- С. 52-59.

9. Оформлення експортно-імпортних вантажів. Галицькі контракти - 2002 - № 39. Ющенко В.А. Міщенко В.І. Валютне регулювання, Навч посіб.- К.: Знання, 1999 - 359 с.

Размещено на Allbest.ru