Міжнародна торгівля

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Теорії міжнародної торгівлі

1.2 Історія становлення міжнародної торгівлі

1.3 Основні показники міжнародної торгівлі

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Форми міжнародної торгівлі на сучасному етапі

2.2 Сучасний стан і динаміка розвитку міжнародної торгівлі

2.3 Особливості структури міжнародної торгівлі на сучасному етапі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Міжнародна торгівля є найбільш розвиненою і поширеною формою міжнародних економічних відносин. Вона займає основне місце серед сучасних зовнішньополітичних інтересів і проблем країн світу. Тому вивчення її сутності, динаміки розвитку і сучасної структури є важливим елементом для визначення зовнішньої політики держави його програм розвитку. міжнародний торгівля економічний

Виходячи з цього, можна сформулювати наступну головну мету даної курсової роботи, що складається у визначенні сутності, дослідженні динаміки і структури міжнародної торгівлі. Така мета курсової роботи передбачає виконання таких основних завдань : визначення сутності світової торгівлі ; дослідження сучасного стану світової торгівлі та тенденцій її розвитку; визначення особливостей структури світової торгівлі на сучасному етапі; розгляд сучасної політики щодо міжнародної торгівлі.

Таким чином, в даній курсовій роботі об'єктом дослідження буде сама міжнародна торгівля, а предметом - фактори, динаміка розвитку та структура сучасної міжнародної торгівлі.

Вивченням цієї теми займалися і займаються практично постійно. Це є необхідною умовою як роботи окремих організацій, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, так і діяльності кожної держави при здійсненні його зовнішньої політики і розробці середньо-і довгострокових програм розвитку. Тому моніторинг стану міжнародної торгівлі, а так само процеси прогнозування і планування не припиняються, що виражається в широкому інтересі до цієї теми. З питань міжнародної торгівлі є статті у всій без винятку літературі з міжнародних економічних відносин. Можна виділити таких авторів : А. Сміт, Д. Рікардо та ін, освітившись теоретичні основи міжнародної торгівлі найбільше широко.

Застосування аналізу як методу дослідження змін у міжнародній торгівлі на сучасному етапі передбачає розгляд двох аспектів : по-перше, темпи її зростання в цілому ( експорту й імпорту ) і щодо зростання виробництва; по-друге, зрушення в структурі : товарної ( співвідношення основних груп товарів і послуг) та географічної (частки регіонів, груп країн і окремих країн). Сама тематика роботи передбачає вивчення не тільки кількісних характеристик змін в міжнародній торгівлі, а й якісної сторони цих змін. В якості результату проведеного аналізу, застосовуючи метод синтезу, будуть зроблені висновки про динаміку та структуру міжнародної торгівлі. Відповідно до методу угруповання, будуть сформовані групи основних показників міжнародної торгівлі, її форм, а так само охарактеризована її структура.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Теорії міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах.

Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу (див. Таблиця 1., Додаток А).

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту ) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття «міжнародна торгівля» вживається і в більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинених країн, сукупний товарообіг країн, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т. п [ 1, с. 34 ].

Національні виробничі розходження визначаються різною наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, який надає зовнішня торгівля на динаміку зростання національного доходу, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у вигляді спеціально розробленого коефіцієнта - мультиплікатора.

У різний час з'являлися і спростовувалися різні теорії світової торгівлі, які тим чи іншим чином намагалися пояснити походження цього явища, визначити його цілі, закони, переваги і недоліки. Нижче наводяться найбільш поширені теорії міжнародної торгівлі.

Меркантилістська теорія. У рамках цієї теорії вважалося, що головною метою кожної держави є багатство, а світ має обмеженим багатством, і збільшення багатства однієї країни можливе лише за рахунок скорочення багатства іншої країни. При цьому роль держави в міжнародній економічній політиці зводилася до підтримання позитивного сальдо торгового балансу і регулювання зовнішньої торгівлі для стимуляції експорту і скорочення імпорту.

Меркантилісти першими підкреслили значимість міжнародної торгівлі і вперше описали платіжний баланс. Основним недоліком цієї теорії є те, що тут розвиток країн бачиться можливим тільки за рахунок перерозподілу багатства, а не за рахунок його нарощення.

Теорія абсолютних переваг А. Сміта. Вважалося, що добробуту націй залежить не тільки від кількості золота, а й від здатності виробляти товари та послуги. Отже, завданням держави є розвиток виробництва за рахунок поділу праці та кооперації. Формулювання самої теорії звучить так : країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами, тобто у виробництві яких мають абсолютні переваги, і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами, тобто у виробництві яких перевага знаходиться у торгових партнерів.

Ця теорія показує переваги поділу праці, але, в теж час, не пояснює торгівлі за відсутності абсолютних переваг.

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо формулюється таким чином: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій чи ні.

Дана теорія вперше довела існування виграшу від торгівлі й описала сукупний попит і сукупна пропозиція. Хоча при цьому вона не враховує транспортні витрати і вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, діючи тільки в умовах повної зайнятості.

Теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера - Олина. Оперує поняттями фактороінтенсивності (відношення витрат факторів виробництва на створення товару) і факторонасищенность (забезпеченість факторами виробництва). З цієї теорії кожна країна експортує ті фактороінтенсивності товари, для виробництва яких вона володіє відносно надлишковими факторами виробництва, і імпортує ті, для виробництва яких вона відчуває відносну нестачу факторів виробництва. Ця теорія виводить причину впливу різних факторів виробництва на міжнародну торгівлю. Міжнародна торгівля приводить до вирівнювання цін на фактори виробництва в торгуючих країнах.

Обмеженість теорії полягає в тому, що розглядаються тільки дві країни з однаковими технологіями і не враховуються внутрішні чинники.

Парадокс Леонтьєва. Відомий економіст Василь Леонтьєв, досліджуючи в 1956 р. структуру експорту та імпорту США, виявив, що всупереч теорії Хекшера - Оліна в експорті переважали відносно більш трудомісткі товари, а в імпорті - капіталомісткі. Цей результат став відомий як парадокс Леонтьєва [ 5, с.73 - 82 ]

Таким чином, з розвитком поняття " міжнародна торгівля", його зміст ускладнювалося, хоча до справжнього моменту і не вдалося ще створити такий теорії, яка б максимально відповідала практиці.

1.2 Історія становлення міжнародної торгівлі

Зародившись в глибокій старовині, світова торгівля сягає значних масштабів і набуває характеру стійких міжнародних товарно-грошових відносин на межі XVIII і XIX ст.

Потужним імпульсом цього процесу послужило створення в ряді промислово більш розвинених країн (Англії, Голландії та ін ) великого машинного виробництва, орієнтованого на масштабний і регулярний імпорт сировини з економічно менш розвинених країн Азії, Африки та Латинської Америки, і експорт у ці країни промислових товарів, переважно споживчого призначення.

У XX в. світова торгівля пережила ряд глибоких криз. Перший з них був пов'язаний із світовою війною 1914-1918 рр.., Він привів до тривалого і глибокого порушення світового товарообороту, тривало до закінчення Другої світової війни, що до підстави потрясла всю структуру міжнародних економічних відносин. У післявоєнний період світова торгівля зіткнулася з новими труднощами, пов'язаними з розпадом колоніальної системи. Тим не менше, всі ці кризи були подолані. В цілому характерною рисою повоєнного періоду стало помітне прискорення темпів розвитку світової торгівлі, досягли найвищого рівня за всю попередню історію людського суспільства. Причому темпи зростання світової торгівлі перевищили темпи зростання світового ВВП.

З другої половини XX століття світова торгівля розвивається високими темпами. У період 1950-1994 рр.. світовий торговий оборот зріс у 14 разів. За оцінкою західних фахівців, період між 1950 і 1970 роками можна охарактеризувати як «золоте століття » у розвитку міжнародної торгівлі. Так, середньорічний темп зростання світового експорту становив 50 -х рр.. 6,0 %, в ??60 -х рр.. -8,2 %. У період з 1970 по 1991 р. середньорічний темп зростання склав 9,0 %, в ??1991-1995 рр.. цей показник дорівнював 6,2 %. Відповідно зростав і обсяг світової торгівлі. Останнім часом цей показник зростає в середньому на 1,9 % на рік [ 17 ].

У післявоєнний період був досягнутий щорічний ріст світового експорту на 7 %. Проте вже в 70 -і роки він знизився до 5 %, ще більше скоротившись у 80 -і роки. Наприкінці 80 -х світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення - до 8,5% в 1988 р. [1]. Після явного спаду на початку 90 -х, з середини 90 -х років він знову демонструє високі стійкі темпи, навіть не дивлячись на значні річні коливання, викликані спочатку терактами 11 вересня в США, а далі війною в Іраку і викликаними нею стрибками світових цін на енергоресурси.

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США було розхитані. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і інших західноєвропейських країн. У 80- ті роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80 -х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90 -х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце ( див. Таблицю 1, Додаток А).

Поки що розвиваються в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів зростання світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників сировини, більш ощадливим його використанням, поглибленням його переробки. Промислово розвинені країни практично повністю захопили ринок наукомісткої продукції. Разом з тим, окремі країни, що розвиваються, передусім « нові індустріальні країни», зуміли домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, в т.ч. машин і устаткування. Так, частка промислового експорту країн загалом світовому обсязі на початку 90 -х років склала 16.3 %. [ 1 ] зараз же цей показник вже наближається до 25 %.

1.3 Основні показники міжнародної торгівлі

Зовнішня торгівля всіх країн в сукупності утворює міжнародну торгівлю, в основі якої лежить міжнародний поділ праці. У теорії світова торгівля характеризується такими основними показниками:

* Зовнішньоторговельний оборот країн, що являє собою суму експорту та імпорту;

* Імпорт - ввезення з-за кордону в країну товарів і послуг. Ввезення матеріальних цінностей для їх реалізації на внутрішньому ринку - видимий імпорт. Імпорт комплектуючих виробів, напівфабрикатів і т. п. становить непрямий імпорт. Витрати в іноземній валюті на перевантаження вантажів, пасажирів, страхування туристів, технології та інші послуги, а так само переклади компаній і приватних осіб за кордон включаються до т. н. невидимий імпорт.

* Експорт - вивезення з країни товарів і послуг, проданих іноземному покупцеві, для реалізації на зовнішньому ринку, або для переробки в іншій країні. До нього також відносяться перевезення товарів транзитом через третю країну, вивіз імпортних товарів для продажу в третій країні, тобто реекспорт [ 15 ].

Крім того, міжнародна торгівля характеризується такими показниками :

* темпи зростання в цілому;

* темпи зростання щодо зростання виробництва;

* темпи приросту світової торгівлі щодо минулих років.

Перший з названих показників визначається ставленням показника обсягів міжнародної торгівлі розглянутого року до показника базового року. З його допомогою можна охарактеризувати процентне співвідношення змін в обсягах міжнародної торгівлі за певний період часу.

Віднесення темпів зростання обсягів міжнародної торгівлі до темпів зростання виробництва є відправним моментом для визначення декількох характеристик, важливих для опису динаміки міжнародної торгівлі. По-перше, цей показник характеризує продуктивність виробництва в країні, тобто та кількість товарів і послуг, який вона може надати на світовий ринок за певний проміжок часу. По-друге, з його допомогою можна оцінити в цілому рівень розвитку продуктивних сил держав з позиції міжнародної торгівлі.

Останній з названих показників являє собою віднесення обсягу міжнародної торгівлі в поточному році до значення базового року, при чому за базовий завжди береться передує поточному рік.



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Форми міжнародної торгівлі на сучасному етапі

Оптова торгівля. Основна організаційна форма в оптовій торгівлі країн з розвиненою ринковою економікою - незалежні фірми, зайняті власне торгівлею. Але з проникненням в оптову торгівлю промислових фірм ними створювався власний торговий апарат. Такі США оптові філії промислових фірм: оптові контори, зайняті інформаційним обслуговуванням різних клієнтів, і гуртовні. У великих фірм ФРН є власні відділи поставок, спеціальні бюро чи відділення збуту, оптові склади. Промислові компанії створюють дочірні суспільства для збуту своєї продукції фірмам і може мати власну оптову мережу.

Важливий параметр в оптовій торгівлі - співвідношення універсальних і спеціалізованих оптових фірм. Загальної вважатимуться тенденцію до спеціалізації: в спеціалізованих фірмах продуктивності праці значно вища, ніж в універсальних. Спеціалізація йде товарному і функціональному (тобто обмеження функцій, виконуваних оптової фірмою) ознакою.

Особливе місце в оптовій торгівлі займають товарні біржі. Вони схожі на торгові доми, де торгують різними товарами, причому як оптом, так і вроздріб. В основному товарні біржі мають свою спеціалізацію. Публічна біржова торгівля заснована на принципах подвійного аукціону, коли збільшуються пропозиції покупців зустрічаються зі снижающимися пропозиціями продавців. При збігу цін пропозицій покупця і продавця полягає угода. Кожен укладений контракт публічно реєструється і доводиться до відома публіки через канали зв'язку.

Зміна цін визначається кількістю продавців, охочих продати товар при даному рівні цін і покупців, готових придбати даний товар при цьому рівні ціни. Особливість сучасної біржової торгівлі за високої ліквідності є те, що різниця між цінами пропозицій на продаж і купівлю становить 0,1 % рівня ціни і нижче, тоді як на фондових біржах цей показник сягає 0,5 % ціни акцій і облігацій, а на ринках нерухомості - 10 % і більше. [ 4 ]

У розвинених країнах бірж реального товару майже не залишилося. Але в окремі періоди за відсутності інших форм організації ринку, біржі реального товару можуть грати помітну роль. Інститут біржі не втратив свого значення для міжнародної торгівлі, у зв'язку з перетворенням з біржі реального товару в ринок прав на товар, або в так звану ф'ючерсну біржу.

Фондові біржі. Торгівля цінними паперами ведеться на міжнародних грошових ринках, тобто на біржах таких великих фінансових центрів, як Нью- Йорк, Лондон, Париж, Франкфурт- на -Майні, Токіо, Цюріх. Торгівля цінними паперами виробляється в присутственні годинник на біржі, або так зване біржове час. Як продавців і покупців на біржах можуть виступати лише брокери ( маклери ), які виконують замовлення своїх клієнтів, і за це отримують певний відсоток з обороту. Для торгівлі цінними паперами - акціями та облігаціями - існують так звані брокерські фірми, або маклерські контори. [ 18, с. 54 ]

У даний час торгівля цінними паперами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку набуває величезне значення для розвитку світової торгівлі в цілому. Обсяги обороту в рамках цієї форми міжнародної торгівлі неухильно зростають, хоча вона і схильна до сильного впливу зовнішньополітичних чинників.

Ярмарки. Однією з найкращих шляхів пошуку контакту між виробником і споживачем є ярмарки і виставки. На тематичних ярмарках виробники виставляють на виставкових площах свої товари, а споживач має можливість вибрати, купити чи замовити необхідний йому товар прямо на місці. Ярмарок є велику виставку, де стенди з товарами і послугами розподілені відповідно до тематиці, галузі, призначення і т. п.

У Франції численні галузеві виставки організуються устроітельнимі товариствами, в більшості випадків не мали своїми ярмарковими територіями, що належать торгово- промислової палате.В ярмарковому господарстві Італії найбільшої ярмаркової компанією є Міланська ярмарок, яка має конкурентів зі свого річному обороту, який становить 200-250 мільйонів євро. Вона переважно здає в оренду виставкові павільйони, але виступає і як організатора. На ярмарках Великобританії виділяються дві великі, діючі і за межами країни, компанії - « Рід» і « Бленхейм », річний оборот яких коливається в межах від 350 до 400 мільйонів євро. Однак значна частина свого обороту вони й за межами Великобританії. За офіційними даними близько 30 відсотків зовнішньої торгівлі Італії виробляється через ярмарки, зокрема 18 відсотків через Міланський. Вона має 20 представництв за кордоном. Частка іноземних учасників і відвідувачів в середньому становить 18 відсотків. Ярмарки в Німеччині в цілому займають провідне місце в Європі. За останній час річний оборот, наприклад, Берлінської ярмарки перевищує 200 мільйонів євро і має стійку тенденцію до зростання. [ 21, с. 10 ]

Роль ярмарків у майбутньому не зменшиться, а, навпаки, зросте. З розвитком міжнародного поділу праці, яке ще більше поглибиться завдяки вільному товарообміну в Європі. За деякими винятками відвідувачам і учасникам Європейських ярмарків не створювалося ніяких перешкод і обмежень.

2.2 Сучасний стан і тенденції розвитку міжнародної торгівлі

За оцінками експертів ВТО, доларова вартість світової торгівлі товарами збільшувалася більш ніж на 7 % на рік в середньому в період з 1980 по 2011 рік, досягнувши піку в розмірі 18 трлн дол. США наприкінці цього періоду. Торгівля комерційними послугами зростала ще швидше, приблизно 8 % на рік і досягнула 40 трлн. дол. США в 2011 році. Справжня торгівля товарами (тобто облік зростання торгівлі за зміною цін і валютних курсів) була не менш вражаючою, було зафіксовано чотириразове збільшення в об'ємі в період з 1980 і 2011 рр.. Починаючи з 1980 року, світова торгівля зростала в середньому майже в два рази швидше світового виробництва. Зниження тарифів та інших бар'єрів у торгівлі протягом цього періоду сприяли розширенню.

Торгівля всередині регіонів залишається сильною в Північній Америці, Європі та Азії. Європа має найвищий рівень внутрішньорегіональної торгівлі, з 71 % її експорту, що залишилися в Європі в 2011 році. Всього 53 % азіатської торгівлі експортується в країни Азії, в той час як майже 48 % експорту в Північній Америці поставляться до членів «Угоди про вільну торгівлю Північної Америки.

з Південною і Центральною Америкою, 27 % експорту пішли в інші країни в регіоні в 2011 році. У Співдружності Незалежних Держав (СНД), Африки та Близького Сходу, підсумкові були 20 %, 13 % і 9 % відповідно. Основним ринком Африки на експорт є Європейський союз, а потім Азія та Північна Америка. Трохи більше половини експорту країн СНД було поставлено до Європи, Близького Сходу і Азії. Менше чверті експорту Південної та Центральної Америки припадає на Північну Америку і 22 % в Азію.

Світовий експорт товарів у натуральному вираженні збільшився на 5 % в 2012 році. Всесвітній валовий внутрішній продукт (ВВП) збільшився на 2,4 %.

З 2005 року світова торгівля товарами зросла на 3,7 % на рік в той час як ВВП виріс на 2,3 %.

Деякі з зростання торгівлі товарами обумовлено торгівлею проміжними продуктами.

Сполучені Штати як і раніше найбільший у світі трейдер товарами, з імпортом та експортом на загальну суму 3746 млрд. дол США в 2011 році. Його дефіцит торгівлі склав 785 млрд доларів США, 5,2 % від ВВП.

Китай і Німеччина займають друге і третє місця відповідно в торгівлі товарами. Їх позитивне сальдо торгового балансу зареєстрували 155 млрд. дол США і 218 млрд. дол США, відповідно, у 2011 році, 2,1 % і 6,1 % від їх ВВП.

На відміну від 2010, Японія зазнала торговий дефіцит в 2011 році, склавши 32 млрд. дол США. З імпорту та експорту на загальну суму 1678 млрд. доларів США, вона залишається четвертим за величиною трейдером в світі.

Значення світового експорту комерційних послуг виросло на 11 % в 2011 році до 4170 млрд. дол США, що перевищує докризові рівні в 2008 році.

Європа показала ознаки відновлення, з річним зростанням на 11 % у 2011 році. * Експорт Північної Америки комерційних послуг збільшився на 9 % у 2011 році, так само, як у 2010 році, в той час як в експорті Африки відбувався застій після "арабської весни", яка почалася в кінці 2010 року. СНД був найбільш динамічним регіоном, експорт комерційних послуг зріс на 19 %, а Південної та Центральної Америки на 13 %.

Щодо лідера в торгівлі послугами, то Сполучені Штати як і раніше, залишаються найбільшим у світі трейдером комерційних послуг. У 2011 році товарообіг США склав 976 млрд. доларів США, що робить надлишок 186 млрд. доларів США. Великобританія, яка займає третє місце з 444 млрд. доларів США, зафіксувала також надлишок в 103 млрд. дол США. І Сполучені Штати, і Великобританія зафіксували профіцит у сфері послуг щорічно, починаючи з 1980-х років.

Німеччина, другий за величиною трейдер послугами, її товарообіг з 542 млрд. дол. США.

У товарному обміні світової зовнішньої торгівлі вимальовується очевидна тенденція росту частки готових виробів, на які припадає більше 70 % світової торгівлі. Частка, що ділиться приблизно порівну між сільськогосподарським експортом і видобувними галузями. Для порівняння можна сказати, що в середині минулого століття на частку сировини припадало близько двох третин, і тільки одна третина - на готові вироби.

Послуги становлять нині майже чверть міжнародного торгового обміну. Саме тому зараз у різних дослідженнях приділяється особлива вплив зростанню світової торгівлі послугами.

Таким чином, загальний обсяг послуг складає близько 25% загального світового експорту. Якщо говорити про розподіл вартості послуг по окремих видах, то найбільше значення у світовій торгівлі послугами мають туризм і транспорт. Крім того, спостерігається і друга тенденція: зростає експорт трудових ресурсів у розвинені країни з розвиваються і особливо - постсоціалістичних.

2.3 Особливості структури міжнародної торгівлі на сучасному етапі

Істотні зрушення відбулися в структурі світової торгівлі: збільшилася частка готових виробів і скоротилася питома вага продовольства і сировини, окрім палива. Якщо в 1950-х роках частка сировинних товарів і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то до початку нового століття частка сировинних товарів, продовольства і палива впала до 30%, з яких 25% припадає на паливо і 5% на сировину. У той же час частка готових виробів зросла з 50% до 70% [11, с.163].

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється трьома основними причинами : розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості, великим використанням ресурсів вітчизняної сировини і переходом на ресурсозберігаючі технології. Водночас різко зросла торгівля мінеральним паливом - нафтою, природним газом як наслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно -енергетичного балансу

Якщо раніше в міжнародному товарообмін переважали сировинні товари і кінцева продукція, то в сучасних умовах значення набуває обмін напівфабрикатами, проміжними формами виробів, окремими частинами кінцевого продукту. Виникнення потужного виробничого апарату ТНК за кордоном, налагодження між окремими міжнародними ланками технологічних ланцюжків стійких коопераційних зв'язків призвели до того, що вже близько 1 / 3 всього імпорту і до 3/ 5 торгівлі машинами та обладнанням припадає на проміжну продукцію.

Причиною цього явища можна назвати зростання спеціалізації в умовах науково-технічної революції. Монополії прагнуть знижувати питомі витрати виробництва шляхом підвищення мінімальних і оптимальних розмірів підприємств, домагаючись економії на великомасштабному серійному виробництві при широкому використанні експорту, оскільки обсяги внутрішнього ринку не дають можливості істотного зростання виробництва. За даними досліджень, з подвоєнням серійного виробництва, витрати на одиницю продукції знижуються на 8-10%.

При зменшенні експорту деяких традиційних послуг ( напр., транспорту ) швидко розвивається експорт послуг, пов'язаних із застосуванням науково -технічних досягнень, з впровадженням обчислювальної техніки, консультаційних, торгово- посередницьких і технічних послуг, ноу -хау, послуг у галузі зв'язку, послуг банків, страхових агентств і т.п.

Аналіз напрямків торгівлі дозволяє виявити, що випереджаючими темпами зростає взаємна торгівля промислово розвинених країн, на які припадає майже 60 % світового експорту. У свою чергу країни, що розвиваються вивозять в індустріальні країни близько 70 % своїх експортних товарів (з них Китай - 34 %). Що ж до учасників торгівлі, то посилюється тенденція витіснення зі світового ринку середніх і дрібних експортерів та імпортерів. Зовнішньоторговельні зв'язку концентруються в рамках монополістичних об'єднань. Уже в 80 -ті роки пов'язаний з діяльністю ТНК американський експорт склав 84 % всього експорту США і 60 % імпорту. Аналогічна картина спостерігається і в інших країнах.

Характерною рисою останніх років є бартеризація зовнішньоекономічних угод - зростання зустрічної торгівлі. На такі « зустрічні » угоди припадає від 20 % до 30 % всієї світової торгівлі.

Поряд із законною торгової практикою набирають силу, особливо це стосується низки країн Південно -Східної Азії, кримінальні форми торгівлі, контрабанда, торгівля товарами з фальсифікованими торговельними знаками ( одягом, взуттям, побутовою електротехнікою ). Обсяг такої торгівлі досягає 60 млрд. дол на рік [ 11, с.166 ].

В цілому, можна відзначити, що за минулий час змінився сам характер світового ринку. На нього надходять тепер вже не надлишки внутрішнього виробництва, а заздалегідь узгоджені поставки конкретному покупцеві.

Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах. Він пов'язаний з безліччю практичних і фінансових утруднень для фірм, що беруть участь в ньому. Поряд зі звичайними проблемами торгівлі і комерції, які виникають в будь-яких типах бізнесу, у міжнародній торгівлі існують додаткові проблеми:

* час і відстань - кредитний ризик і час виконання контракту ;

* зміна курсів іноземних валют - валютний ризик ;

* розбіжності в законах і правилах ;

* урядові постанови - валютний контроль, а також суверенний ризик і ризик країни.

Основним наслідком коливання валютних курсів для міжнародної торгівлі є ризик для експортера чи імпортера, що полягає в тому, що вартість іноземної валюти, яку вони застосовують у своїх торгових оборотах, буде відрізнятися від тієї, на яку вони сподівалися і розраховували.

Експозиція до іноземної валюти і валютний ризик можуть принести додаткові прибутки, а не тільки збитки. Підприємства відшукують способи зведення до мінімуму або повного усунення експозиції до іноземної валюти, щоб планувати ділові операції і більш вірогідно прогнозувати прибуток. Імпортери прагнуть мінімізувати експозицію до іноземної валюти з тих же причин. Але, як і у випадку з експортером, імпортери воліють точно знати, скільки їм доведеться заплатити у своїй валюті. Існують різні способи усунення експозиції до іноземної валюти, що здійснюються за допомогою банків.

У міжнародній торгівлі експортер повинен виставити рахунок покупцю в іноземній валюті ( наприклад, у валюті країни покупця), чи Покупець повинен оплатити товари в іноземній валюті ( наприклад, у валюті країни експортера). Можливо також, щоб валюта платежу була валютою третьої країни : наприклад, фірма в Україні може продати товари покупцю в Австралії і попросити оплатити їх в доларах США. Тому однією з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для виконання платежу, а в експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти на валюту своєї країни.

Вартість імпортних товарів для покупця або вартість експортних товарів для продавця може бути збільшена або зменшена через зміну валютних курсів. Тому фірма, що здійснює платежі або яка отримує дохід в іноземній валюті, має потенційний « валютний ризик » через несприятливі змін в обмінних курсах.

Часовий фактор полягає в тому, що може пройти дуже багато часу між подачею заявки іноземному постачальнику й одержанням товару. Коли товар доставляється на велику відстань, основна частина запізнювання між заявкою і доставкою, як правило, пов'язано з тривалістю періоду перевезення. Затримки можуть бути викликані також необхідністю підготовки відповідною документацією для перевезення. Час і відстань створюють кредитний ризик для експортерів. Експортер звичайно повинен надавати кредит на оплату на більш тривалий час, ніж йому треба було б, якби він продавав товар усередині своєї країни. При наявності великої кількості іноземних дебіторів виникає необхідність одержання додаткового оборотного капіталу для їх фінансування.

Недостатнє знання і розуміння правил, звичаїв і законів країни імпортера або експортера призводить до невизначеності або недовіри між покупцем і продавцем, що може бути подолано тільки після тривалих і успішних ділових взаємин. Один із шляхів подолання труднощів, пов'язаних з відмінностями в звичаях і характерах, складається в стандартизації процедур міжнародної торгівлі.

Суверенний ризик виникає, коли суверенний уряд країни :

* отримує позику від іноземного кредитора ;

* стає боржником іноземного постачальника;

* видає гарантію на позичку від імені третьої сторони у своїй країні, але потім або уряд, або третя сторона відмовляється погасити позичку і заявляє про імунітет від судового переслідування. Кредитор або експортер буде безсилий стягнути борг, оскільки йому буде заборонено проводити свою вимогу через суд.

Ризик країни виникає, коли покупець робить все, що в його силах, щоб погасити свій борг експортеру, але коли йому потрібно отримати цю іноземну валюту, владі його стани або відмовляються надати йому цю валюту, або не можуть зробити цього.

Урядові постанови, що стосуються імпорту та експорту, можуть бути серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі. Існують такі постанови й обмеження [13, с 89 ] :

1 ) постанови по валютному регулюванню;

2 ) ліцензування експорту ;

3 ) ліцензування імпорту ;

4 ) торгове ембарго ;

5 ) імпортні квоти ;

6 ) урядові постанови, що стосуються законодавчих стандартів безпеки, і якості або специфікацій на всі товари, що продаються всередині цієї країни, законодавчих стандартів по охороні здоров'я та гігієну, особливо на харчові продукти; патентів і торгових марок; упаковки товарів і обсягу інформації, наведеної на упаковках ;

7 ) документація, необхідна для митного клірингу імпортованих товарів, може бути дуже об'ємною. Затримки при митному клірингу можуть бути істотним фактором у загальній проблемі затримок у міжнародній торгівлі;

8 ) мита на імпорт або інші податки для оплати імпортних товарів.

Постанови по валютному регулюванню (тобто по системі контролю за припливом і відтоком іноземної валюти в стану і з країни ), відносяться звичайно до екстраординарних мір, прийнятим урядом країни для захисту своєї валюти, хоча деталі цих постанов можуть зміняться.

Таким чином, на даний момент світова торгівля досі зустрічає на своєму шляху безліч перешкод. Хоча при цьому, зважаючи загальної тенденції до світової інтеграції, створюються всілякі торгові і економічні об'єднання держав для полегшення здійснення міжнародної торгівлі.



ВИСНОВКИ

Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На частку торгівлі припадає близько 80 відсотків усього нинішнього обсягу міжнародних економічних відносин. Ще жодній країні світу не вдалося створити економіку, без участі в міжнародній торгівлі. У сучасних умовах активна участь країни у світовій торгівлі зв'язано зі значними перевагами: вона дозволяє більш ефективно використовувати наявні в країні ресурси, прилучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стислі терміни здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення.

Міжнародна торгівля є наслідком міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації. Це закріплює за нею серйозні перспективи розвитку. Крім того, світова торгівля сприяє поглибленню інтернаціоналізації виробництва, міжнародної економічної інтеграції та глобалізації. Виходячи з цього вивчення її сучасного стану та розгляд перспектив її розвитку необхідно для побудови зовнішньоекономічної стратегії як на макро-, так і на мікрорівні. Це означає, що не лише держави повинні мати свою програму поведінки на міжнародному ринку товарів і послуг, а й самі підприємства і організації, що працюють на цьому ринку повинні мати стратегічні концепції функціонування та поведінки в мінливих умовах.

Зовнішня торгівля, особливо в країнах з відкритою економікою, де висока частка продукції, яка реалізується на світових ринках, робить величезний вплив на загальний стан економіки. Погіршення умов експорту товарів (зниження цін, зменшення попиту на них) або імпорту (його подорожчання ) може вести до падіння національного виробництва, погіршення стану платіжного балансу, зниження курсу національної валюти. Особливо важко зниження обсягів зовнішньої торгівлі відбивається на положенні країн з однобокою структурою експорту, породжує нестабільність їх економіки.

Динаміка розвитку міжнародної торгівлі характеризується стрімким зростанням обсягів товарообігу в останнє десятиліття. Це обумовлено як зростанням економічного, так і науково -технічного потенціалу більшості держав. При цьому важливо відзначити тенденцію, згідно з якою зростає частка торгівлі готовою продукцією по відношенню до частки торгівлі сировиною і матеріалами. У тому числі підвищуються і обсяги торгівлі напівфабрикатами. У зростаючому різноманітті форм міжнародної торгівлі вагоме становище починає займати внутрішньокорпоративна торгівля ТНК. Це пояснюється насамперед зміцненням позиції на міжнародному рівні самих ТНК, а так же природним сприятливим становищем пов'язаних, але знаходяться в різних країнах підрозділів.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва сприяють активізації міжнародної торгівлі. Обсяги міжнародної торгівлі, рушійною всі міжнародні товарні потоки, ростуть швидше виробництва. Вони ростуть і щодо попередніх, при чому великими темпами. Крім того, змінюється і структура торгівлі. Зараз переважає торгівля готовою продукцією над торгівлею сировиною і матеріалами. Географічна структура міжнародної торгівлі також змінюється : основний товарообіг країн спрямовується на розвинені, вони ж в свою чергу торгують здебільшого між собою, переорієнтовуючись при цьому все більшою мірою на ринок послуг, розвивають сферу міжнародного туризму. Крім того, розвиваються і постсоціалістичні країни розширюють свій експорт робочої сили.

Таким чином, підбиваючи підсумки, можна сказати, що в динаміці спостерігається стрімке зростання обсягів міжнародної торгівлі, а частка готової продукції в ньому неухильно зростає. Структура міжнародної торгівлі, як географічна, так і товарна постійно змінюється, представляючи собою в даний момент систему з двох елементів : розвинені країни, які торгують в основному між собою, і країни, що розвиваються, що поставляють свою продукцію в розвинені країни.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 1 Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник.- М.: Экономистъ, 2004.- 366с.

2. Внешнеэкономическая деятельность предприятий: Учебное пособие; 2-ге вид., перераб. и доп. -- Киев: Центр учебной литературы, 2006. -- 792 с.

3. Дралин А.И., Михнева С.Г. Внешнеэкономическая деятельность: учебное пособие. Изд. 2-e, пeрeраб. и дoп. - Пенза: Информационно-издательский центр ПГУ, 2006. - 127 с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч.посіб. - 4-те вид., стер. - К.: Знання - Прес, 2003. - 406 с.

5. Кудров В.М. Мировая экономика. УчебникМ: Юстицинформ, 2009. - 512 с.

6. 5. Киреев А. Международная экономика. Часть первая. - М.: Международные отношения, 2006. - 414с.

7. Міжнародна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / А. М. Поручник, Я. М. Столярчук, О. Д. Павловська та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 156 с.

8. Международные экономические отношения: Учебник для вузов/ В.Е. Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдин и др.; Под ред. проф. В.Е. Рыбалкина.- 6-е изд., перераб. и доп.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.- 606с.

9. Мировая экономика и международный бизнес : учебник / кол. авторов ; под общ. ред. д-ра экон. наук, проф. В.В. Полякова и д-ра экон. наук, проф. Р.К. Щенина. -- 5-е изд., стер. -- М. : КНОРУС, 2008. -- 688 с.

10. Світова економіка: Підручник/ А.С.Філіпенко. B.C. Будкін, О.І.Рогач та ін. - K.: Либідь.2007. -640с.

11. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 487 с.

12. Статистична інформація /Електронний ресурс/ Світова організація торгівлі: офіційний сайт.-Режим доступу: http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/looking4_e.htm#summary

13. Статистична інформація /Електронний ресурс/ЮНКТАД: офіційний сайт.- Режим доступу: http://unctadstat.unctad.org/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=25116

14. Звіт по міжнародній торгівлі за 2013 рік/Електронний ресурс/

ВТО.- Режим доступу: http://unctadstat.unctad.org/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=25116

15. Звіт по міжнародній торгівлі за 2012 рік/Електронний ресурс/

ВТО.- Режим доступу: http://www.hse.ru/data/2013/10/25/1279909920/its2013_e.pdf

16. Центр документации ВТО/Електронній ресурс/ВТО.- Режим доступу:

http://www.hse.ru/org/hse/wto_reference/doc_09_01informal_WTO-OECD

17. Журнал «Вопросы ВТО» /Електронний ресурс/.- Режим доступу:

http://problem-wto.ru/glavnaya/statistika-mezhdunarodnoy-torgovli/

18. Статистика международной торговли товарами/ Електронний ресурс/.-Режим доступу: http://www.un.org/ru/publications/pdfs/intl_trade_stats_guide_rus.pdf

19. Международная статистика/Електронний ресурс/.- Режим доступу:

http://www.gks.ru/metod/prilojenie4.htm

20. Международная торговля услугами/ Електронний ресурс/.- Режим доступу: http://www.un.org/ru/publications/pdfs/international%20trade%20statistics%20guide%202010_rus.pdf

21. Международная торговля товарами/ Електронний ресурс/ ЮНКТАД.- Режим доступу: http://unstats.un.org/unsd/publication/SeriesM/SeriesM_52rev3r.pdf



ДОДАТКИ

Додаток А

Сальдо торгового балансу провідних країн світу у 2012 році

№ п.п.	Страна	Сальдо внешней торговли
1	Китай	297 100 000 000$
2	Германия	168 100 000 000$
3	Япония	142 200 000 000$
4	Швейцария	54 010 000 000$
5	Норвегия	53 530 000 000$
6	Россия	48 970 000 000$
7	Тайвань	42 920 000 000$
8	Корея, Юг	42 670 000 000$
9	Нидерланды	39 580 000 000$
10	Малайзия	34 080 000 000$
11	Сингапур	32 630 000 000$
12	Швеция	30 230 000 000$
13	Кувейт	28 610 000 000$
14	Нигерия	22 890 000 000$
15	Саудовская Аравия	22 770 000 000$
16	Таиланд	20 260 000 000$
17	Гонконг	18 280 000 000$
18	Дания	12 430 000 000$
19	Аргентина	11 290 000 000$
20	Индонезия	10 750 000 000$

Джерело: http://iformatsiya.ru/tabl/34-saldo-vneshnej-torgovli-stran-mira.html



Додаток Б

Зовнішня торгівля США у 2012 році

Джерело: http://unctad.org/en/Pages/Statistics.aspx



Додаток В

Зовнішня торгівля Китаю у 2011 році

Джерело: http://www.hse.ru/org/hse/wto_reference/doc_09_01informal_WTO-OECD

Размещено на Allbest.ru

...