Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення протекціоністських заходів у світовій торгівлі після світової кризи 2008-2009 років

Авласенко Н.

Світова фінансово-економічна криза призвела до глобального зниження виробництва та стала серйозним випробуванням для всіх країн світу. Спад в економіці зумовив зниження об`ємів торгівлі та політичний тиск на уряди щодо запровадження захисних (протекціоністських) бар`єрів. Завершення кризи та початок етапу посткризового відновлення, з одного боку, продемонстрували пожвавлення торгівлі, з іншого, легітимізували протекціоністські заходи.

Це обумовило різнопланову мотивацію (від захисту конкретних ринків до стабілізації рівня зайнятості) до підвищення інтенсивності застосування країнами світу протекціоністських заходів в різних сферах діяльності. Всі спроби під час кризи приборкати протекціонізм не мали помітного ефекту. Так, 15 листопада 2008 року на вашингтонському саміті представники - Групи-20 - найбільш розвинених країн світу підписали угоду, спрямовану на уникнення протекціоністських заходів [2]. Але зазначена домовленість виявилась лише декларацією, оскільки в процесі регулювання світової торгівлі діє дуже сильний "ефект доміно": якщо хоча б одна велика країна починає використовувати протекціоністські заходи, її країнам-партнерам відмова від захисту внутрішніх ринків стає невигідною і протекціоністські заходи використовують усі - вибудуваний попередніми зусиллями малюнок лібералізації світової торгівлі руйнується. У випадку кризи і падіння попиту на продукцію за кордоном країни починають переорієнтовувати продукцію на внутрішній ринок, що потребує захисту від потрапляння на нього виробників з інших країн, - запускається ланцюгова реакція поширення протекціонізму. Так сталось і під час кризи 2008-2009 років [3]. За даними фахівців Світового Банку, вже через декілька місяців після підписання домовленості під тиском кризи чимало країн, включаючи 17 країн з Групи 20, застосували 47 заходів, спрямованих на обмеження торгівлі за рахунок інших країн. Понад 70 % від загальної кількості кризових заходів для країн "великої двадцятки" становили заходи, заборонені до застосування [2].

На початку кризи відбулося скорочення частки традиційного протекціонізму (тарифні заходи, а також антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні розслідування) від загальної кількості протекціоністських заходів. За 2009 р. вона становила 36 %, за 2010 р. незначно збільшилась і дорівнювала 41 %, у 2011 р. - 39 %. Той факт, що більшість кризових заходів або не регулюються правилами СОТ, або не чітко регулюються, доводить: під тиском кризи країни обходили навіть суворіші багатосторонні торговельні правила [3].

Так, протягам найгострішої фази світової фінансово-економічної кризи було застосовано 66 торгових обмежень і 47 заходів, що обмежують торгівлю. Найбільш поширеними заходами були нетарифні заходи при перетині товарами кордонів, субсидії та квоти. Загалом розвинені країни застосували 12 видів протекціоністських заходів, всі з яких підпадають під класифікацію субсидій та інших заходів підтримки. Що стосується країн, що розвиваються, вони застосували 35 видів протекціоністських заходів. Виразною під час кризи є тенденція до переважання субсидій як пріоритетного виду захисту у розвинених країнах, та різного роду торгових обмежень на кордонах в країнах, що розвиваються (Рис. 1).

Рис. 1. Види протекціоністських заходів в сфері торгівлі, які застосовували розвинені країни та країни, що розвиваються, в період з жовтня 2008 по лютий 2009 року

Джерело: [2]

За даними Світового банку, найбільші за обсягом субсидії були спрямовані автовиробникам. Загальний обсяг субсидій в цю галузь у всьому світі склав приблизно $48 млрд, більша частка з яких ($42,7 млрд) припала на розвинені країни. Серед іншої "популярної" щодо застосування протекціоністських заходів продукції - тканини, телевізори, іграшок, взуття, та товарів зі шкіри (Аргентина, Індонезія, Індія), окремі види продовольства (Китай) [2].

Проведений у вересні 2010 року впливовою неурядовою міжнародною організацією Global Trade Alert глобальний огляд протекціоністських тенденцій за період з вересня 2009 року по червень 2010 року показав, що, попри завершення економічного спаду, країни продовжують вдаватися до протекціоністських заходів (Рис. 2).

Рис. 2. Застосування країнами заходів, які потенційно обмежують торгівлю

Джерело: [2]

Визначальним є те, що саме країни G20 - прихильники принципу лібералізації міжнародної торгівлі, є одними з головних ініціаторів запровадження протекціоністських заходів.

Загалом з моменту проведення саміту країнами G20 8 вересня і по 12 листопада 2014 року було запроваджено 4070 протекціоністських заходів, з яких 78,4% складають заборонені заходи, кількість яких становить 3189 (Таб.1). Причому загальна кількість протекціоністських заходів, запроваджених країнами G20, становить 69,4% та 2825 відповідно. Частка заборонених до використання заходів, що застосовується країнами G20, складає 73,3%. Тобто, саме розвинуті країни є головними порушниками правил здійснення міжнародної торгівлі.

Таблиця 1

Кількість протекціоністських заходів, які були введені після кризового саміту 8 листопада 2008 року країн G20 і які станом на 12 листопада 2014 року ще в силі

Джерело: [1]

Провідною тенденцією є те, що протекціоністські заходи продовжують використовувати і в теперішній час. Так з рисунку 3 можна побачити, що після кризи кількість застосованих обмежень в торгівлі зменшилась, але це зменшення було незначним. Вже починаючи з 2011 року кількість таких заходів почала збільшуватись і в 2013 році стала більшою від рівня 2009 року - піку кризи - на 1,98%. Також з цього рисунку можна побачити, що роль країн "великої двадцятки" в застосуванні обмежень залишається такою ж: вони є головними ініціаторами впровадження протекціоністських заходів, причому, їх частка у світовому обсязі таких заходів має тенденцію до збільшення.

Рис. 3. Динаміка кількості застосованих протекціоністських заходів країнами G20 та рештою світу 3 вересня 2008 по листопад 2014 років.

Джерело: [1]

До країн, що найбільше потерпають від протекціоністських заходів відносяться Китай, США, Німеччина, Франція, Італія і т.д. (Таб.2). З вересня 2013 року спостерігається збільшення торговельних обмежень по відношенню до кожної з цих країн. Так по відношенню до Китаю з 8 листопада 2008 року було введено 1595 обмежувальних його торгівлю заходів, з яких 1338 до цих пір мають силу. В порівнянні з вереснем 2013 року ці показники Китаю збільшились на 642 та 502 обмежувальних заходи відповідно. Також для кожної з цих країн збільшується і кількість торгівельних партнерів, що застосовують до них протекціоністські заходи.

світова торгівля протекціоністський захід

Таблиця 2

Топ-10 країн, що найбільше постраждали від протекціоністських заходів, прийнятих з 8 листопада 2008 року

Джерело: [1]

За кількістю введених протекціоністських заходів 3 листопада 2008 року лідерами є Европейський союз, Індія, Російська Федерація (Таб.3). Від протекціоністичної діяльності В`єтнаму, Венесуели, Казахстану, Китаю постраждала найбільша кількість таривних позицій. Щодо секторів, то тут найбільші збитки нанесли ЕС27, Аргентина, Італія, Російська Федерація. Найбільше шкоду своїм партнерам завдали Індія, ЕС27, Китай, Італія.

Таблиця 3

Країни, що з листопада 2008 року запровадили найбільшу кількість протекціоністських заходів

Джерело: [1]

В міжнардній торгівлі, починаючи з листопада 2008 року найбільше використовувались торгівельні захисні заходи, державна допомога, тарифи, вимоги про місцевий вміст, торгове фінансування, експортні мита чи обмеження, інвестиційні міри, державні закупівлі, нетарифні бар`єри (Таб.4). Причому з вересня 2013 року по всим цим позиціям спостерігається збільшення їх кількості, окрім нетарифних бар`єрів.

Таблиця 4

Топ-9 дискримінаційних заходів, введениз з листопада 2008 року

Джерело: [1]

Від застосування протекціоністських бар`єрів найбільш постраждали з моменту кризи сектора основних хімічних речовин, основних металів, продукції сільського господарства, садівництва та городництва, машин спеціального призначення, транспортного обладнання і т.д. (Таб. 5).

Таблиця 5

Топ-10 галузей, які найбільше постраждали від дискримінаційних заходів з листопада 2008 року

Джерело: [1]

Найбільшу кількість дискримінаційних заходів було введено в галузі основних хімічних речовин - 356. А найбільша кількість таких заходів, що в силі, застосовується по відношенню сектора сільського господарства, садівництва та городництва - 302.

Основною причиною поширення протекціоністських заходів під час кризи були не врегульовані правилами СОТ практики, які дозволяють надати преференції національним виробникам. Один із прикладів виступає ЄС, який почав застосовувати так званий "вуглецевий протекціонізм". Так згідно з Директивою 2008/101/EC12, запроваджується система квотування на викиди СО2 літаками. Відтак певну частку квоти треба буде купувати на ринку ЄС. Такі дії призвели як до отримання ЄС додаткових коштів, так і до фактичного запровадження нових обмежувальних процедур для авіакомпаній, що здійснюють перевезення до ЄС [2].

Щодо інших прикладів здійснених протекціоністських заходів під час кризи, то Росія підвищила імпортні тарифи на вживані автомобілі, а Еквадор підвищив тарифи на більш як 900 позицій. Нетарифні заходи включають запровадження Аргентиною вимог щодо неавтоматичного ліцензування для автозапчастин, текстильних виробів, телевізорів, іграшок, взуття та товарів зі шкіри та вимоги Індонезії про те, що лише п'ять портів та певні міжнародні аеропорти можуть бути пунктами ввезення певних об'єктів імпорту (в тому числі предметів готового одягу, взуття, іграшок, електроніки, продовольчих товарів та напоїв). У деяких країнах підвищення вимог стандартів сповільнило надходження імпорту. Наприклад, Індія запровадила заборону на імпорт іграшок з Китаю, а Китай запровадив заборону на імпорт свинини з Ірландії і відмовився від деяких видів шоколаду з Бельгії, від бренді з Італії, соусу з Великої Британії, яєць з Нідерландів і молочних продуктів з Іспанії. Незважаючи на заборону застосування експортних дотацій, Європейський Союз оголосив про нові експортні дотації на масло, сири та сухе молоко. Менш помітним залишилося збільшення Китаєм та Індією відшкодування своїм експортерам за системою зворотного мита і, хоча дотаційна складова тут є дискусійною, вибір часу для цих заходів викликає запитання. Субсидії, запропоновані для автомобільної промисловості, набули більшого поширення, досягнувши 48 млрд доларів США в основному в країнах з високими доходами (42,7 млрд доларів США). Додатково до прямої субсидії, виділеної США у розмірі 17,4 млрд доларів США на адресу своїх трьох національних компаній, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Італія, Канада, Китай, Німеччина, Франція і Швеція також надали прямі або непрямі субсидії - і це стосується також підтримки Австралії своїм автомобільним дилерам та допомогу Південної Кореї та Португалії їхнім постачальникам комплектуючих і запчастин [4].

Узагальнюючи, можна виділити загальні риси "кризового протекціоніз-

му": по-перше, ініціаторами й активними користувачами виступають найрозвинутіші країни; по-друге, масовість (як за кількістю заходів, так і за кількістю країн, що їх активно використовують); по-третє, заходи здебільшого відкрито дискримінаційні; по-четверте, негативний вплив на світовий експорт і, завдяки невизначеному терміну дії заходів, довгострокове гальмування спроб збільшення обсягів світової торгівлі; по-п'яте, його складно зупинити, оскільки країни - лідери світової економіки не зацікавлені в зниженні захисту національних виробників і бойкотують лібералізаційні домовленості СОТ.

Сучасний "кризовий протекціонізм" має такі особливості: велика частка заходів, що не належать до традиційного протекціонізму; тарифний протекціонізм проявляється не в збільшенні рівня митно-тарифного захисту, а в зупиненні його зниження та припиненні практично всіма країнами світу розширення преференційних режимів для нових країн; збільшення активності використання непопулярних заходів, а також повернення до заборонених заходів.

Отже, навіть після закінчення кризи, країни не відходять від практики застосування протекціоністських заходів. В 2013 році застосування таких заходів було вищим навіть рівня 2009 року - піку кризи. Отже, застосування протекціоністських заходів - це завжди крок назад у практиці регулювання світової торгівлі та негативний вплив на неї.

Список використаних джерел

1. The global trade disorder. The 16^th GTA report [Електронний ресурс] // Global trade alert [сайт] - Режим доступу: http://www.globaltradealert.org/sites/default/files/GTA16. pdf

2. Клименко І.В. Тенденції після кризового відновлення світової торгівлі: ризики та пріоритети зовнішньоекономічної політики України / І.В. Клименко, І.В. Ус // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/public/File/2011_nauk_an_rozrobku/svitivi_econom_tendensii_2010. pdf

3. Краснікова Н.О. Глобальні детермінанти сучасного торговельного протекціонізму / Н.О. Краснікова // Вісник Академії митної служби України. Серія: "Економіка". - 2013. - № 2 (50). - С.36 - 41.

4. Кудирко Л.П. Історична траєкторія розвитку інституту протекціонізму. / Л.П. Кудирко // Історія народного господарства та економічна думка України. - 2013. - Вип.46. - С.227 - 246.

Размещено на Allbest.ru