Валютні операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Тема: Валютні операції

Мета: ознайомити студентів з організацією міжнародних розрахункових операцій; охарактеризувати організацію міжнародних розрахунків за допомогою інкасо та акредитиву; проаналізувати зазначені види міжнародних розрахунків.

1. Організація міжнародних розрахунків за допомогою інкасо.

Систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин називають міжнародними розрахунками.

Їх поділяють на дві групи: документарні та недокументарні.

Документарні розрахунки - розрахунки, при яких умовами платежу є "документи проти платежу", тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи. Основними формами документарних розрахунків є: інкасо та акредитив. розрахунковий інкасо акредитив імпортер

До недокументарних розрахунків відносять: банківський переказ; векселі; чеки; авансові платежі; платіж на відкритий рахунок.

Інкасо - одержання банком грошей за дорученням клієнта й зарахування цих грошей на його банківський рахунок.

Інкасо - форма розрахунків, за якою продавець (експортер) доручає банку одержати від покупця (імпортера) за посередництвом банку-покупця, або іншого банку, платіж проти передачі документів, що засвідчують відвантаження товару, виконання робіт, або надання послуг.

Інкасові операції здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою:

- одержання акцепту (або платежу);

- надання комерційних документів напроти акцепту (або напроти платежу).

Послідовність дій при проведенні операцій з інкасо проти документів:

1. Укладення договору між покупцем і продавцем.

2. Відправка товару.

3. Направлення документів (інкасового доручення) від експортера-покупця вітчизняному банку.

4. Відправка документів вітчизняним банком у іноземний банк.

5. Вручення документів покупцю напроти платежу і т. д.

6. Платіж вітчизняному банку іноземним банком.

7. Виплата продавця (експортеру) вітчизняним банком.

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту) відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і, відповідно до особливих інструкцій, отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після закінчення строку термінової тратти, яку виписано на його ім'я та ним акцептованої.

Відповідальність банків при здійсненні інкасових операцій обмежується в основному пересиланням і наданням документів напроти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання виконати платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків по інкасо.

Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо -- інкасо, в якому задіяні лише «фінансові» документи. До них належать: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Документарне інкасо передбачає надсилання разом із фінансовими «комерційних» (транспортних) документів.

Види і кількість примірників документів мають визначатися вимогами країни-імпортера. Якщо ці дані відсутні в зовнішньоторговому контракті, то експортер повинен завчасно з'ясувати ці питання в консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів можуть належати:

* термінова тратта або тратта на пред'явника;

* коносамент або інший транспортний документ;

* комерційні рахунки-фактури або інвойс;

* свідоцтво про походження;

* страхові поліси або сертифікати тощо.

За наявності в українського банку відповідної валютної (генеральної) ліцензії і при здійсненні ним самостійної роботи по інкасо перевірений комплект наданих документів направляється інкасуючому банку разом з першим примірником інкасового доручення.

Згідно з документарним інкасо, банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції із вказівками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера, до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструкції визначають строки та умови видачі документів імпортерові. Імпортер отримує документи тільки після виконання особливих умов. Порівняно з чистим інкасо, при використанні документарного інкасо експортер менше ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене. Товаророзпорядчі документи є захищеними, коли оригінальні копії коносамента або транспортного документа відправляють інкасуючому банку або передають за його вимогою. Після виконання імпортером усіх умов, інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.

Витрати за інкасовими операціями

Як компенсацію за послуги при здійсненні документарного інкасо банки нараховують комісійні та накладні витрати за:

-- вручення документів проти акцепту або платежу;

-- оплату акцепту;

-- звільнення відвантаженого товару, який був адресований банку чи транспортному агенту до розпорядження банку.

Залежно від способу здійснення інкасо можуть нараховуватися додаткові накладні витрати та комісії за пролонгацію векселів, за додаткові повідомлення про долю документів, за повернення документів, оголошення протесту і т. п., а також поштові збори та інші фактичні витрати.

Проблеми, які трапляються найчастіше:

* Товари, в разі їх несплати імпортером, можуть бути затримані, зберігатися на складі, вимагати оплати за страховим полісом. Товари можуть бути повернуті назад експортерові за його рахунок.

* Страхове забезпечення продавця і покупця може бути різним. Якщо товар зіпсований або його загублено, імпортер може відмовитися сплатити інкасо.

* Можливо, експортерові доведеться чекати на платіж (акцепт) протягом невизначеного терміну, що залежить від способу здійснення платежу (зв'язок на основі терміналу, Міжнародна міжбанківська електронна система платежів, телеграфний або поштовий зв'язок), наявної іноземної валюти в країні покупця.

* Імпортер може не мати ліцензії на імпорт, що унеможливлює прийняття товару або спричинює відстрочення оплати чи акцепту тратти.

Переваги для експортера

* Зменшення ризику дострокової передачі товарів. Згідно з документарним інкасо, експортер може захиститися від передачі товарів до того, як імпортер здійснить платіж чи акцептує тратту.

* Збільшення конкурентоспроможності. Інкасо є менш тривалим та обтяжливим засобом досягнення домовленості, ніж акредитив. Отже, в експортера є можливість продати товар за нижчою ціною, збільшуючи свою конкурентоспроможність.

* Зручність. Банк, який має відділення та мережу кореспондентів, допомагає скоротити проблеми, пов'язані з міжнародними розрахунками (інкасо), застосувавши ефективний спосіб оброблення документів, розрахунків і зв'язку.

* Можливість фінансування. Часто експортер має можливість отримати кошти від банку під акцепт або за урядовою програмою підтримки експортера.

Недоліки для експортера

* Затримка або повільне надходження платежу. Якщо, наприклад, імпортер повинен отримати ліцензію на імпорт, але він ще цього не зробив, то експортер, щоб отримати платіж, повинен чекати оформлення та отримання ліцензії.

* Додаткові витрати, спричинені неплатежем або відмовою від акцепту імпортера.

Переваги для імпортера

* Зручність. Купівля на основі інкасо дозволяє імпортеру уникнути ускладнень з відкриттям акредитива.

* Зменшення витрат. Імпортер також уникає витрат на імпортний акредитив і може отримати вигоду з низької ціни купівлі (див. переваги для експортера).

* Відстрочка платежу. Метод інкасо є прийнятним для імпортера щодо часу для платежу. Зазвичай можлива затримка платежу до прибуття товарів.

Недоліки для імпортера

* Нанесення шкоди репутації в разі неплатежу або відмови від акцепту. Якщо імпортер з будь-якої причини не може здійснити оплату або акцептувати тратту, або вирішує цього не робити, експортер може видати спеціальні інструкції щодо заявлення «протесту» від його імені. В багатьох країнах цей протест - лише формальність, яка передбачає подання згодом офіційної скарги.

2. Організація міжнародних розрахунків за допомогою акредитиву.

Акредитив є чи не найуніверсальнішим і дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із державами, що контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багато в чому є попередньою умовою для здійснення імпортних та експортних операцій.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера, або забезпечити платіж іншим банком, у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.

Послідовність дій при оформленні акредитива:

1. Укладення договору між покупцем і продавцем.

2. Доручення імпортера своєму банку про відкриття акредитива.

3. Відкриття вітчизняним банком акредитива в іноземному банку.

4. Авізування акредитива бенефіціару-експортеру вітчизняним банком.

5. Перевірка акредитива експортером (відповідність договору, виконання).

6 а. Відправка товару експортером імпортерові.

6 б. Передача експортером документів вітчизняному банку.

7. Перевірка документів вітчизняним банком.

8 а. Виплата вітчизняним банком пред'явнику документа суми договору.

8 б. Передача вітчизняним банком документів іноземному банку і перерахування відповідної суми.

9. Вручення документів іноземним банком імпортеру.

За способом використання акредитиви поділяються на документарні (товарні) та грошові (циркулярні або фінансові):

- документарні (товарні) використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;

- грошові (циркулярні або фінансові) -- це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи, що надсилаються не в банк продавця, а самому продавцеві.

Угода з документарним акредитивом передбачає такі документи:

* вексель;

* коносамент (документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, посвідчуючи прийняття вантажу, зобов'язання доставити його і передати отримувачу);

* комерційний рахунок, рахунок-фактура або інвойс (документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну поставки, формальні особливості товару, умови постачання);

* свідоцтво про походження товару;

* страховий поліс або сертифікат.

Розрізняють такі їх види:

Відзивні - ануляція або зміна умов без повідомлення експерта;

Безвідзивні - ануляція або зміна умов з повідомленням експерта.

Покриті - резервуються валютні кошти шляхом відкриття депозиту у виконуючому банку.

Непокриті - валютні кошти не резервуються.

Підтверджені - гарантія платежу двома банками.

Непідтверджені - відповідальність за оплату несе тільки банк емітент.

Трансферабельний - операція через посередника, є два експерти.

Компенсаційний - передбачає в розрахунок два акредитиви (один - за доручення імпортера, другий - за дорученням посередника.

Револьверний - постійне постачання товарів, можливість поповнення.

Резервний - повна гарантія оплати банком-емітентом.

З червоною смугою - видача авансів експортеру для відправлення товарів.

Переваги акредитивних розрахунків для експортера

Мінімальний ризик несплати. Банк не може відмовитися від оплати, якщо він узяв на себе безвідзивне зобов'язання щодо цієї операції.

Швидкість та зручність. Оплата банком проводиться швидше і значно надійніше, ніж інкасо від експортера.

Успіх у фінансуванні. Вексель, акцептований банком, може бути дисконтований, якщо в країні існує ринок таких фінансових інструментів.

Недоліки акредитивних розрахунків для експортера

Зниження конкурентоздатності. Оскільки імпортер несе значні витрати і здійснює великий об'єм роботи з паперами, експортер, що продає товари лише за акредитивом, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів щодо пошуку покупців.

Переваги акредитивних розрахунків для імпортера

Можливість кредитування та фінансування. Угода за векселем з відстроченням не вимагає від імпортера оплати за пред'явленням. Імпортер також має можливість придбати акцептне фінансування чи інший вид фінансування, що його надає банк-емітент.

Безпека. Імпортер може бути впевнений, що експортерові доведеться дотриматися всіх термінів та умов акредитива до моменту оплати. Оскільки банк не несе відповідальності за якість та відповідність представлених документів, імпортер все-таки залежить від надійності експортера. Отже, імпортер може бути впевненим тільки щодо документів акредитива.

Недоліки акредитивних розрахунків для імпортера

Збільшення витрат і зниження зручності. Найчастіше імпортер є єдиним, хто несе витрати за акредитивом (на відміну від інкасо, де витрати несе експортер). Акредитив коштує дорожче за інкасо й забирає більше часу на оформлення.

Рекомендована література

1. Руденко JI.B. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. -616 с.

2. Богун В. Акредитив та інкасо як форми міжнародних розрахунків / Господарське право, 2004. - №8, С. 37 - 45.

3. Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід та українська практика. - К.: TOB «Агенство «Україна», 2001.-380 с.

Размещено на Allbest.ru