Світовий ринок цінних паперів. Основні завдання по розвитку та реформуванню фондового ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Академія митної служби України

КУРСОВА РОБОТА

Світовий ринок цінних паперів: сутність, види, особливості регулювання.

Основні завдання по розвитку та реформуванню фондового ринку в Україні

Виконав

Студент групи ЕМ11-2

Максимов Ростислав Вячеславович

Спеціальність міжнародна економіка

Керівник доцент кафедри

Зайцев В.Є

Дніпропетровськ 2013



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1 Виникнення ринку цінних паперів

1.2 Інфраструктура ринку цінних паперів та його види

1.3 Законодавче регулювання ринку цінних паперів

РОЗДІЛ 2. ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ

2.1 Місце України на світовому фондовому ринку

2.2 Завдання по розвитку фондового ринку України

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФОНДОВОГО РИНКУ ИА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

3.1 Аналіз ринку цінних паперів України

3.2 Аналіз та шляхи розвитку фондового ринку України

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні - це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу. У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких надзвичайно важлива роль належить ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів. Ринок цінних паперів є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами.

Актуальність теми: актуальнысть теми даної курсової роботи пов'язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у розвитку фінансового ринку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Об'єкт дослідження є: ринок цінних паперів України та фондовий ринок України. Відносини держави з ринком цінних паперів з приводу регулювання його діяльності та основні завдання розвитку фондового ринку України. цінний ринок світовий фондовий

Предмет дослідження: регулювання ринку цінних паперів України, оптимізація методів регулювання та основні завдання розвитку фондового ринку України.

Мета дослідження: метою курсової роботи є дослідження структури та інфраструктури ринку цінних паперів , визначення його особливостей, методи регулювання ринку цінних паперів та інструментарії впливу. В основному буде розглянуто інфраструктуру та методи регулювання саме ринку цінних паперів України. Також метою курсової роботи є місце України на світовому фондовому ринку та основні завдання по розвитку та реформації фондового ринку України.

Завдання роботи: розкриття таких питань,як проблематика регулювання ринку цінних паперів в Україні, особливості його побудови, місце України на світовому фондовому ринку та завдання по розвитку його.

Методами, які застосовані в даній роботі є метод аналізу, статистичний, графічний та табличний.



РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1 Виникнення ринку цінних паперів

Сучасний ринок цінних паперів став важливим джерелом фінансування економіки, пропонуючи величезні можливості для залучення фінансових ресурсів. Саме ринок цінних паперів сприяв тому, що мільйони нових інвесторів змогли одержати прибуток від своїх заощаджень, а для підприємців, що потребують фінансування він став важливим джерелом інвестиційного капіталу. Значення ринку цінних паперів як джерела фінансових ресурсів настільки зросло, що у багатьох країнах сформувалася особлив а equity culture - культура масового використання індивідуальними інвесторами ринку цінних паперів як способу вкладання власних заощаджень з метою отримання прибутку. Ще декілька десятиріч тому такої культури в принципі не існувало, а ринок цінних паперів використовували переважно професійні учасники.

Ринок цінних паперів завжди був одним з основних джерел фінансування економіки та рушійною силою економічного зростання, динаміка якого визначалася фінансовими інноваціями на цьому ринку, появою нових інструментів і методів операцій. Це можна бачити від виникнення кредиту у стародавніх Месопотамії та Китаї, зародження перших комерційних товариств у Римській імперії, появи ринків цінних паперів у містах Італії ХІІ-ХVст., поширення акцій у перших голландських акціонерних компаніях, і до інноваційних методів на сучасних ринках [1, с.333].

Історія ринків цінних паперів почала досліджуватися порівняно недавно. Тільки у 1960 - і роки були опубліковані перші праці, присвячені історії фінансового ринку (Р. Камерон, Л. Нілта ін.), але вони були зосереджені на історії банківської системи, яка на той час мала пріоритетне значення у фінансуванні економіки. Праці, присвячені еволюції ринків цінних паперів, почали з'являтися в останні два десятиріччя.

У цих працях описано основні етапи розвитку ринку цінних паперів, однак проблема виникнення цього ринку залишилася недостатньо висвітленою. Історія ринків цінних паперів пов'язана з розвитком фінансових послуг, які виникали у різних регіонах світу разом з розвитком торгівлі. Ще у ХХІІІ - ХХ ст. до н.е. в Месопотамії, зокрема, у Шумері та Вавилоні, сформувалися перші ринки кредитних послуг і з'явилися прототипи банків.

Перші форми міжнародного ринку фінансових ресурсів і фінансових послуг виникли у Римській імперії, яка охоплювала величезну територію, де використовувалася єдина валюта. У Римській імперії існували кредитна система, вільний капітал і готовність інвестувати цей капітал, і там функціонувала достатньо добре організована система торгівлі цінними паперами.

Тривалий час після падіння Риму на території Європи економічна активність була низькою, а ринків цінних паперів практично не існувало. Однією з причин нерозвиненості ринків цінних паперів були тогочасні правовідносини, за якими борги держави розглядалися як борги фізичної особи - правителя, позбавлені обов'язкової сили для його спадкоємців. І лише значно пізніше державу почали сприймати як суб'єкт прав і обов'язків, незалежний від особистості правителя, що сприяло розвитку ринку цінних паперів[2, с.738].

У середньовічній Європі для пошуку найвигідніших кредитних операцій використовували ярмарки, основними з яких з ХІІ ст. були ярмарки у містах Шампані (Франція), що проводилися періодично протягом року. Шість міжнародних ярмарків утворювали неперервний цикл, який можна вважати одним з прототипів ринку цінних паперів. На ярмарках Шампані виникли перші форми операцій з цінними паперами, однак після періоду найбільшого розквіту у 1130 - 1160 рр. ці ярмарки поступово втратили значення.

Ринок цінних паперів у сучасному розумінні виник в середньовічній Італії у торговельних містах - державах - Венеції, Генуї і Флоренції. Їх розквіт почався після хрестових походів, коли активізувалися зв'язки з арабськими країнами. Однак комерційна активність в італійських містах була пов'язана з транзитною торгівлею, а не з розвитком виробництва. З причини

вигідного географічного положення Італія стала основними посередником у торгівлі інших європейських країн з арабськими (які на той час були економічно краще розвинені), тому саме в Італії мали найбільше поширення всі фінансові інновації, і виникли перші банки (наприклад, відомий банк Медичі), що сприяло диверсифікації кредитних ризиків. Векселі почали використовуватися італійськими купцями за зразком боргових зобов'язань у арабських країнах - хавали і суфтаджі, які, у свою чергу, виникли там під впливом перших китайський цінних паперів, що з'явилися ще в часи династії Тан (УІІ - Х ст.), коли в Китаї активно розвивалися кредитні правовідносини і виникли паперові гроші. Перші урядові облігації почали використовуватися у Китаї в період династії Південна Сун у ХІІІ ст. - у той самий час, що і у Венеції та інших італійських містах. На відміну від векселів, акції і облігації, аналоги яких невідомі в країнах ісламського права, виникли в Італії очевидно під впливом давньоримських традицій.

Важливою передумовою розвитку ринку цінних паперів було те, що у деяких італійських торговельних містах - зокрема, у Венеції і Генуї все частішою стала практика надання публічних позик. Кредиторам передавалися в оренду прибуткові статті міського бюджету, а самі кредитори для оптимального використання цих прибутків об'єднувалися в організації.

З кінця ХV ст. почалася епоха захоплення колоній, що приносило величезні прибутки. Для організації далеких експедицій потрібні були кошти, тому для їх фінансування почали створюватися торговельні компанії що випускали свої цінні папери. Такі компанії були досить широко розповсюдженими ще в італійській торгівлі ХІІІ -ХV ст., і в ХІV ст. в Італії існувало декілька сотень подібних компаній. Поширення практики використання цінних паперів таких компаній призвело до того, що у 1460р. виникла перша міжнародна біржа цінних паперів в Антверпені - на той час основному фінансовому центрі Європи, який контролював торгівлю в Атлантичному океані. Фінансовий ринок Антверпена був відомий численними інноваціями, і саме на антверпенській біржі сформувалася практика визначення курсу облігацій та інших цінних паперів, а також виникло поняття “відсоткова ставка”.

Крім біржі в Антверпені важливе значенняв історії ринку цінних паперів мала Ліонська біржа Спершу в Ліоні виникла у 1462р. вексельна біржа, а на початку XVI ст. - Ліонська біржа цінних паперів; з 1522р. на цій біржі почалися операції з французькими урядовими цінними паперами. Основним досягнення бірж у Ліоні та Антверпені було не тільки вироблення системи офіційних біржових курсів, а й розвиток практики публічної підписки на позики та облігації.

Отже, прототип ринку цінних існував ще в Римській імперії, а в італійських містах (Венеції, Флоренції, Генуї та ін.) у ХІІІ -ХІV ст. виник ринок цінних паперів у сучасному розумінні. На цьому ринку в обігу перебували урядові облігації, акції та векселі. У ХV ст. центром економічної активності стає Північна Європа (Антверпен), а у ХVІІ ст. провідне значення набув ринок цінних паперів у Амстердамі, де були запозичені з Італії всі фінансові інновації, зокрема почали розвиватися перші форми інституційних інвесторів. Основним чинником, що сприяв розвитку ринків цінних паперів, було оптимальне поєднання державного регулювання ринку цінних паперів з метою підтримання його стабільності (таке регулювання почалося ще у Венеції) і економічного лібералізму, який сприяв поширенню інноваційних методів фінансових операцій і в італійських містах - державах, і в Амстердамі[1, с.335].



1.2 Основні характеристики ринку цінних паперів та його види

Ринок цінних паперів - це функціональна система фінансового ринку, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, стимулює структурну перебудову економіки, підвищує добробут громадян коштом доходів від вкладання грошових ресурсів у цінні папери і вільне розпорядження доходами.

В такому розумінні ринок цінних паперів становить частину ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів, на основі законів попиту та пропозиції формуються ціни, складаються відносини співволодіння (акції, паї) чи позики (облігації, векселі) й похідні від них.

Міжнародно визнаними стандартами ринку цінних паперів стали принципи прозорості, відкритості й доступності, впорядкованості і конкурентності. У відповідності з цими принципами фондовий ринок в Україні складається з двох сегментів: біржового і позабіржового ринків.

Ринок цінних паперів в Україні вже набув такої організаційної структури:



Рис. 1.1 Структура ринку цінних паперів

Водночас ринок цінних паперів є також особливим сегментом фінансового ринку, що представляє собою механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками на основі трансформації тимчасово вільних грошових коштів у грошовий капітал, що надається в позику на умовах повернення і за певну плату у вигляді відсотка. В економічній літературі категорія «ринок цінних паперів» часто виражається терміном «фондовий ринок». Як сегмент фінансового ринку він складається з таких елементів:



Рис. 1.2 Структура фондового ринку

Схема показує, що фондовий ринок є багатоаспектною складною економічною системою, на основі функціонування якої ринкова економіка:

1) акумулює капітал для інвестицій у виробничу і невиробничу сфери;

2) відображає сукупність економічних відносин, які виникають під впливом співвідношення попиту і пропонування позичкового капіталу;

3) головним завданням фондового ринку є створення умов для нормального розміщення інвестицій. Ринок об'єктивно висвітлює найефективніші галузі і сфери економіки, в які вливається капітал через купівлю-продаж цінних паперів;

4) для нормального функціонування ринку цінних паперів важливими є два аспекти: саморегулювання і державно-планове регулювання. В свою чергу саморегулювання можна розглядати як індивідуальне - дотримання морально-етичних норм і правил поведінки кожним з учасників ринку, і колективне - відпрацювання правил і положень, які мають виконуватися колективними учасниками ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів охоплює формування єдиної державної політики й адаптацію його до міжнародних стандартів, координацію і контроль за випуском в обіг цінних паперів та їх похідних, захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів і санкцій проти порушників, сприяння розвитку ринку цінних паперів, узагальнення досвіду і підготовки пропозицій з удосконаленням системи обігу цінних паперів. На відміну від банківського кредитування, яке надає переважно короткострокові позички, цей ринок шляхом розміщення на ньому, скажімо, облігаційної позики дозволяє отримати грошові кошти навіть на кілька десятиліть, а, реалізуючи акції, можна забезпечити капітальне фінансування на безстроковій основі[9, с.84].

Ринок цінних паперів становить частку ринку позичкових капіталів. На ньому здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів. Через участь банків, спеціалізованих кредитно-фінансових установ і фондової біржі тут акумулюються грошові нагромадження підприємств, банків, держави і приватних осіб з метою спрямування у виробниче і невиробниче інвестування. Розрізняють два типи ринку цінних паперів первинний і вторинний, їх взаємодію можна відобразити так:

Рис. 1.3 Основні типи ринку цінних паперів

Внаслідок продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові ресурси, а цінні папери зосереджуються у перших покупців. Провідними елементами первинного ринку є:

Рис. 1.4 Первинний ринок цінних паперів

Тут емітент проти відповідно узгодженої суми грошей передає свій титул власності для інвестицій іншим особам. Як правило, обіг цінних паперів на первинному ринку охоплює лише нові випуски цінних паперів (переважно торгово-промислових корпорацій). Цим актом через первинний оборот цінних паперів здійснюється фінансування розширеного відтворювального процесу підприємств і фірм. На ньому можуть діяти колективні інвестори, в тому числі комерційні банки, страхові компанії пенсійні та інвестиційні фонди тощо. Але, якщо роль первинного ринку у повоєнний період в Європі швидко зростала, то нині більшу активність проявляють фондові біржі, на яких рух цінних паперів продовжується переважно відособлено від емітентів. Тобто первинний ринок, пропустивши через себе нові випуски акцій та облігацій, забезпечує наступне функціонування вторинного ринку.

Основу вторинного ринку становить фондовий ринок: біржовий та позабіржовий або організований і неорганізований.

Вторинний ринок діє тому, що первинний інвестор користується своїм правом і перепродує цінні папери іншим особам, а вони - вільні у своєму виборі - перепродують їх наступним вкладникам. Внаслідок цього ті цінні папери, що пройшли випробування первинним ринком і довели свою належну життєздатність, попадають у наступний оборот, що діє без участі того акціонерного товариства, яке їх випустило і започаткувало розміщення.

Рис. 1.5 Вторинний ринок цінних паперів

Вони постійно купуються і продаються, переходять від одних власників до інших, втрачають чи набувають курсову ціну. Навіть дивіденди за ними досить часто за угодою з емітентом сплачує генеральний торгівець. Очевидно, що якби не було повномасштабного вторинного ринку, то не було б ліквідності цінних паперів і ефективного первинного ринку. Діючий механізм вторинного ринку не тільки забезпечує ліквідність цінних паперів, тобто здатність негайно перепродуватись, а і стимулює довіру вкладників та бажання купувати нові фондові папери. Загалом, цим суттєво посилюється процес повнішого акумулювання ресурсів суспільства в інтересах забезпечення динамічного зростання виробництва.

Звичайно, через дрібних і середніх інвесторів і на вторинному ринку здійснюється певна частина фінансування відтворювального процесу. Але спекулятивні біржові операції, в основному, зосереджуються навколо переходу титулу власності й перетасовки контролю між різними фінансовими групами.

Особливістю діяльності сучасної біржі стає реалізація значної частини акцій індивідуальними інвесторами. Водночас створення умов для найширшої торгівлі цінними паперами з метою надання можливостей власникам реалізувати їх у найкоротший час за невеликих варіацій курсів і невисоких реалізаційних витратах - головне у діяльності вторинного ринку. Якби не було вторинного ринку або діяла обмежена чи ускладнена перешкодами організація наступних перепродаж цінних паперів, то це обмежило б бажання інвесторів вкладати тимчасово вільні кошти у всі чи частину цінних паперів, а суспільство втратило б важливе джерело інвестування. Підприємства, особливо нові, не отримали б необхідної грошової підтримки для вдосконалення й розширення виробництва[10, с.68].

1.3 Законодавче регулювання ринку цінних паперів

Державне регулювання РЦП - це здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів.

Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:

- реалізації єдиної державної політики у сфер і випуску та обігу ЦП;

- отримання учасниками РЦП інформації про умови випуску та обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів;

- гарантування прав власності на ЦП;

- захист прав учасників ФР;

- інтеграція до європейського та світового ФР;

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників РЦП; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, умов продажу (розміщення) ЦП, передбачених такою інформацією та ін.

Державне регулювання РЦП здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників РЦП в межах своїх повноважень, які призначаються чинним законодавством. Функції інституту-регулятора на біржовому ФР виконує Українська фондова біржа, а на позабіржовому - Українська асоціація торговців цінними паперами. Державними органами регулювання РЦП є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України[3,115].

Протягом 2012 року уповноваженими особами було розглянуто 7 657 справ про правопорушення на ринку цінних паперів, за результатами чого було накладено 6237 штрафів на загальну суму 48,795 млн грн. До того ж, винесено 991 попередження, анульовано 56 ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також зупинено дію 1 ліцензії, складено 71 протокол про адміністративні правопорушення та закрито 301 справу про правопорушення на фондовому ринку. Всього за 2012 рік юридичними та фізичними особами за правопорушення на ринку цінних паперів було сплачено штрафів до державного бюджету на загальну суму 3,225 млн грн.

Слід зазначити, що найбільш типовими порушеннями на ринку цінних паперів є неподання адміністративних даних професійними учасниками фондового ринку, неподання регулярної та особливої інформації емітентами цінних паперів, невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства про цінні папери. Крім того, у 2012 році Комісією було виявлено та притягнуто до відповідальності кілька торговців цінними паперами за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку.

Також варто зауважити, що з метою удосконалення розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів регулятор прийняв рішення № 1470 «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій» та рішення № 1766 «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та застосування санкцій», що пройшли процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Все це має сприяти більш чіткому виявленню правопорушень на ринку цінних паперів та, найголовніше, протидії їм та їх недопущенню у подальшому.

Важливим напрямом державного регулювання фондового ринку є контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів та саморегулівних організації (СРО). В межах цієї роботи протягом 2012 року Комісія провела 545 перевірок щодо дотримання вимог законодавства про цінні папери емітентами цінних паперів, суб'єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ), професійними учасниками фондового ринку та СРО. Зокрема, за результатами проведених регулятором планових та позапланових перевірок в діяльності емітентів виявлено 250 правопорушень. Характерними порушеннями в діяльності емітентів цінних паперів є порушення порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерних товариств, порушення встановленого порядку переведення випуску цінних паперів в бездокументарну форму існування та порушення прав акціонерів на отримання інформації. Також Комісією у 2012 році проведено 239 перевірок професійних учасників фондового ринку, серед яких: 92 перевірки торговців цінними паперами, 51 перевірка зберігачів цінних паперів, 38 перевірок компаній з управління активами та 56 перевірок реєстраторів (рис 1.6). Також регулятором здійснено дві перевірки саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку. Окрім того, за результатами проведених планових та позапланових перевірок професійних учасників та СРО виявлено 176 правопорушень.



Рис. 1.6 Контрольно-перевірочні заходи, вчинені Комісією у відношенні професійних учасників фондового ринку

Протягом 2012 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийнято ряд рішень, які стосуються регулювання діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, заходів контролю та правозастосування, а саме:

- рішення Комісії №996 «Про затвердження Положення про особливості організації та проведення внутрішнього аудиту (контролю) в професійних учасниках фондового ринку»;

- рішення Комісії №997 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансува

нню тероризму»;

- рішення Комісії №998 «Про затвердження порядку зупинення та поновлення проведення фінансових операцій на ринку цінних паперів суб'єктами первинного фі

нансового моніторингу»;

- рішення Комісії №1178 «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності емітентів цінних паперів».

- рішення Комісії №1179 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства про цінні пап

ери»;

- рішення Комісії N№1518 «Про затвердження Порядку нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків на загальних зборах акціонерних товариств»[4].



РОЗДІЛ 2. ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ

2.1 Місце України на світовому фондовому ринку

Фондовий ринок у 2012 році продовжував демонструвати позитивну динаміку, про що свідчила більшість його показників. Український фондовий ринок розвивається паралельно зі світовими ринками цінних паперів, що підтверджує основний індикатор фондових ринків - індекс, який дає можливість оцінити загальну ситуацію на фондовому ринку (динаміка вітчизняних та світових фондових індексів фондового ринку наведена в рис. 2.1).

Рис 2.1 Динаміка вітчизняних та світових індексів фондового ринку протягом 2012 року.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Так, цей показник у 2012 році становив 2530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2011році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази (рис 2.2). Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу.

Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Як відображає рис. 2.3 , акціонерний капітал є найбільш розвиненим у США та Великобританії, у той час як в Україні ця цифра поки що невелика. За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2012 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком (рис. 2.4)[4].

Рис. 2.2 Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн..



Рис. 2.3 Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП у 2008 - 2011 рр., %

Рис. 2.4 Обсяг біржових контрактів(договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2008 - 2012 роках, млрд. грн

2.2 Завдання по розвитку фондового ринку України

Досвід розвинених європейських фондових ринків свідчить на користь центразації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі - фондових біржах. У Європі спостерігається процес об'єднання найкрупніших бірж, ща має принципове значення для функціонування фондового ринку. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. Водночас, роль фондових бірж в Україні, які в усьому віті є осередком ділової активності, є поки ща малопомітною. На сьогодні в Україні організований сегмент фондового ринку представляють 10 фондових бірж та торгівельно-інформаційна система. Стабільним лідером за часткою у загальних торгах є Позабіржова Фондова Торговельна Система (ПФТС), питома вага якої в останні роки складає 37-38%. Друге та третє місце займають відповідно Фондова біржа «Перспектива» (33,5%) та Українська біржа (27,1%).

Ще одним із варіантів розвитку фондового ринку є підготовка фахівців з питань фондового ринку. Встановлюючи кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку проводить сертифікацію фахівців шляхом видачі сертифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні на підприємствах, які мають відповідну ліцензію регулятора, а також анулювання таких сертифікатів[12, c.192].

Так, на базі Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету - навчально-методичного центру Комісії, створено постійно діючу Раду з питань координації роботи з видання методичних посібників та підручників з питань фондового ринку та корпоративного управління. До складу Ради увійшли представники Комісії та навчальних закладів, з якими у регулятора укладений договір про співробітництво щодо навчання та атестації фахівців.

Система професійної підготовки фахівців з питань фондового ринку та нагляду за змінами у відомостях стосовно їх трудової діяльності запроваджена в Україні ще з 1996 року. Вона включає в себе навчання, складання кваліфікаційного іспиту та отримання сертифіката.

Підготовка фахівців з питань фондового ринку проводиться за типовими програмами навчання

фахівців фондового ринку та корпоративного управління, зокрема:

- на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

- з питань торгівлі цінними паперами;

- з депозитарної діяльності;

- з питань організації торгівлі цінними паперами;

- з управління активами.

Згідно з даними, що надійшли до Комісії від навчальних закладів, станом на 31.12.2012, навчання з питань фондового ринку пройшли 4 812осіб, атестацію - 2 288 осіб. Крім того, за даними Комісії, всього видано 36 735 сертифікатів на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, продовжено - 10 696 сертифікатів, у тому числі, у 2012 році Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було видано 78 сертифікатів, продовжено - 42 сертифікати, а вже Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видано 2 081 сертифікат. До бюджету України за реєстрацію документів, поданих на сертифікацію, станом на 31.12.2012, надійшло 4,681 млн грн, у тому числі у 2012 році - 990,45 тис. грн.

Таким чином, фондовий ринок України поки що займає незначну частку в структурі міжнародних операцій з цінними паперами. Однак, завдяки стремкому нарощуванню номінальної капіталізації фондового ринку та збільшення абсолютного розміру ринкової капіталізації і її відношення до ВВП, частка України у світовому ринку цінниї паперів дещо зросла[4].



РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФОНДОВОГО РИНКУ ИА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

3.1 Аналіз ринку цінних паперів України

Проведений аналіз продемонстрував переважання пойових цінних паперів на ринку цінних паперів України. Отож, останніми роками на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошивих коштів та ускладання структури ринку цінних паперів, ща надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу[20, c.87].

Від початкустваорення ринку цінних паперів в Україні нагально поставлено питання з його ефективного функціоновуння. Сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій, не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу. Крім того, потребує вирішення ціла низка проблем, а саме:

- високий ступінь ризиків;

- відсутність відкритого доступу до інформації;

- невеликий обсяг і неліквідність;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення;

- нестача кваліфікованого персоналу;

- низький рівень капіталізації;

- порушення прав інвесторів.

Для покращення стану ринку цінних паперів України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів[21, c.198].

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підващеня його ефективності.

Ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На тлі зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна диверсифікація останнії. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорого функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності[19, c.143].

3.2 Аналіз та шляхи розвитку фондового ринку України

Проведений аналіз стану і динаміки фондового ринку свідчить про те, що в Україні сформувався волатильний, спекулятивний фондовий ринок, який перебуває у значній залежності від іноземного капіталу й зовнішньоекономічної динаміки. Ринку властиві висока концентрація власності й незначна участь населення в інвестуванні у фінансові активи. Сучасний етап розвитку фондового ринку характеризується втратою державою контролю як за макроекономічними показниками, про що свідчать від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, високі темпи інфляції, високий рівень державного боргу, так і за діяльністю фінансових інститутів, які безконтрольно здійснювали приватні запозичення на внутрішньому і зовнішньому ринках капіталу, що призвело до глибокої фінансової кризи. Зовнішні фактори лише підсилили негативний ефект від непродуманої фінансової політики[11, c.14].

Основні проблеми розвитку фондового ринку України на сучасному етапі розвитку економіки умовно можна поділити на:

- низька політична та економічна стабільність країни;

- недостатня капіталізація фондового ринку;

- незначна частка організованого ринку цінних паперів;

- недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій;

- недостатня прозорість українського фондового ринку;

- відсутність єдиного центрального депозитарію;

- нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів;

- невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям.

Отже, доцільно запропонувати комплекс заходів з реформування, які будуть спрямовані на подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку та забезпечення його ефективного функціонування:

- підвищити капіталізацію та ліквідність організованого ринку цінних паперів шляхом використання фондових бірж у процесі приватизації через первинне публічне розміщення акцій;

- створити універсальну національну біржу, яка буде діяти на принципах регульованих ринків ЄС і здатна інтегруватися у світовий фінансовий простір;

- забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;

- прийняти Закон України «Про похідні цінні папери»;

- підвищити прозорість операцій на фондовому ринку та інформації емітента щодо свого фінансового стану та результатів діяльності згідно з вимогами Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Директивами Європейського Союзу;

- удосконалити інституційну структуру ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення;

- розробити ефективну систему державного регулювання ринків капіталу з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо.

Отже, здійснення послідовної цілеспрямованої політики формування в Україні ефективного фондового ринку є принципово важливою складовою завершення процесу ринкової трансформації національної економіки, забезпечення інституційної збалансованості останньої, суттєвим чинником зміцнення національної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі[12, c.43].



ВИСНОВОК

У сучасній світовій фінансовій системі фондовий ринок відіграє значну роль, оскільки він є одночасно сегментом грошового ринку та ринку капіталів. До того ж фондовий ринок може розглядатися як один з найефективніших механізмів регулювання переливу фінансових ресурсів за допомогою різних інструментів. Саме операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій) є основним інструментом грошово-кредитної політики для будь-якого центрального банку, незалежно від того, який у нього цільовий орієнтир - рівень процента чи обсяг грошової пропозиції. Водночас існування ринку державних цінних паперів дає орієнтири для визначення рівня без ризикової процентної ставки. Залучення коштів на фінансових ринках (внутрішніх чи зовнішніх) за допомогою державних боргових зобов'язань є також загальновизнаним способом фінансування дефіциту державного бюджету. Тому дослідження розвитку фондового ринку слугують тією основою, яка сприяє визначенню певних напрямів у розбудові економіки, а відтак увага дослідників до тенденцій функціонування фондових ринків взагалі та фондових ринків країн, що перетворюють свої економіки, зокрема, є суттєвою.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мошенський С.З. Ринок цінних бумаг: трансформаційні процеси / Мошенський С.З. - У.: ТОВ “Поліграф Консалтинг”, 2010. - 562с.

2. Кулишер И.М. История экономического быта Западной Европы / И.М.Кулишер. 9-е изд. Т. 1-2. - Челябинск: Социум, 2004. 738с

3. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України / Г.М. Калач // Фінанси України. - 2009. - №1 382с

4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку: Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до сайту: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual.

5. Джусов А.А. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми розвитку і перспективи / А.А. Джусов, А.С. Коротун. - 2009. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009_32/Zmist/8PDF.pdf.

6. Шнайдер І.М. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми, перспективи / І.М. Шнайдер. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до статті: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2011/Economics/2_83257.doc.hym.

7. Global Financial Stability Report: Grappling with Crisis Legacies (Statistical Appendix). - Washington: IMF, September 2011. - 26p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/gfsr/2011/02/index.htm.

8. Інформаційна довідка щодо розвитку фондового ринку України протягом 2012 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics.

9. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула // Фінансі України. - 2007. - №5 с. 142

10. Ватаманюк З.Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації / З.Г. Ватаманюк, Н.В. Звонар // Фінанси України. - 2007. - №6 - с.107

11. Гладкова О.В. Сучасний стан фондового ринку України// О.В. Гладкова/Економічні науки: Інвестиційна діяльність та фондові ринки №1-2010 с.-217

12. Динаміка показників фондового ринку// Вісник Національного банку України, № 8 - 2010 с.- 305

13. Смахтіна Д. Інвестори і фондовий ринок України//Д.Смахтіна/ Україна Бізнес Ревю - 2009 №4 с.-198

14. Державна служба статистики України: Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. - Режим достопу до сайту: http://wwwukrstat.gov.ua/

15. Загальний огляд фондового ринку України за січень 2012 року: Аналітичний огляд НБУ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58216

16. Іванова К.В. Стан фондового ринку в період світової фінансової кризи і його подальшого розвитку / К.В. Іванова // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4. - с. 198

17. Міжнародний валютний фонд: Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. - Режим достопу до сайту: http://www.imf.org/external/index.htm

18. Deutsche Bцrse Group: Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. - Режим достопу до сайту: http://deutsche-boerse.com/dbag/dispatch/en/kir/gdb_navigation_other_languages/ru/home

19. Школьник І.О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку: монографія / І.О. Школьник. - Суми: Вид-во «Мрія»: УАБС НБУ, 2008. - 348с.

20. Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. - 2007. - №6. - 296с.

21. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баума // Фінанси України. - 2007. - №5. - 256с.



ДОДАТКИ

Додаток А

Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за місяцями) у 2012 році, млн грн

Додаток Б

Розподіл кількості випусків цінних паперів, які включено до біржових списків організаторів торгівлі станом на 31.12.2012 року, шт.



Додаток В

Топ-25 цінних паперів емітентів, які користувалися найбільшим попитом на біржовому ринку

Додаток Г

Частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів у 2008 - 2012 роках, %

Размещено на Allbest.ru

...