Міжнародний рух капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Міжнародний рух капіталу як форма МЕВ
• 2. Міжнародний рух позичкового капіталу
• 3. Стратегії входження транснаціональних кампаній на ринки країн, що розвиваються
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• Зародження і становлення світового господарства -- це процес розвитку і поглиблення різнобічних відносин між народами, націями і державами. Сутність його полягає в усуспільненні праці та виробництва на національному і міжнародному рівнях. Рушійними силами в цьому процесі є зростання та удосконалення продуктивних сил, прогрес науки, техніки і технології, зміна форм матеріального виробництва.
• Здобутки цивілізованого розвитку в країнах світу -- сім'я та її домашнє господарство, держава та її виробництво, становлення товарно-грошових відносин у національних і міжнародних сферах -- були цеглинами у фундаменті світового господарства.
• Міжнародне усуспільнення виробництва і поглиблення на його основі інтернаціоналізації всього економічного життя стали головними чинниками подолання національно-державного відокремлення, замкненості (автаркії) господарських систем, а отже, розширення виробничо-економічних зв'язків між різними країнами. На певному етапі історичного розвитку концентрація і спеціалізація виробництва, процес його розширеного відтворення наштовхнулися на внутрішні обмеження.
• Для нормального підтримання і постійного відновлення національного виробництва все актуальнішою є потреба взаємодії з іншими країнами, розвитку міжнародного поділу праці та обміну. Поступово взаємодія та взаємозалежність економічних систем різних країн перетворились на об'єктивну необхідність їхнього розвитку. Взаємодоповнення національних економік, зростання ролі зовнішніх чинників у процесі суспільного відтворення в тій чи іншій країні стали загальним явищем.
• 1. Міжнародний рух капіталу як форма МЕВ
• Виходячи з того, що капітал за своєю глибинною економічною сутністю є антагоністичною суперечністю (а отже й антагоністичним виробничим відношенням) між власниками монополізованих засобів виробництва, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів, з одного боку, та власниками найманої робочої сили -- з іншого, вивезення капіталу з погляду суспільної форми слід розглядати як процес формування в іншій некапіталістичній країні антагоністичної суперечності між власниками різних ресурсів і найманими працівниками, а отже, й відповідного капіталістичного виробничого відношення.
• Якщо взяти до уваги, що капітал за своїм економічним змістом є сукупністю чи системою виробничих відносин (або відносин економічної власності), що базується на експлуатації найманої праці, то експорт капіталу означає процес формування в некапіталістичній країні капіталістичних виробничих відносин.
• Оскільки капітал має свій речовий зміст (засоби виробництва, гроші, інші ресурси), то формування таких відносин здійснюється за допомогою вивезення капіталу насамперед в підприємницькій і грошовій формі.
• Якщо капітал вивозять з більш розвинутої до менш розвинутої капіталістичної країни, то цей процес супроводжується формуванням більш зрілих відносин капіталістичної власності (а отже, й капіталу), більш досконалих форм виробничих відносин.
• Таким чином відбувається процес інтернаціоналізації капіталу (економічної власності, заснованої на експлуатації тощо), тобто капіталістичних виробничих відносин. Вивезення капіталу у докапіталістичні формації -- загалом прогресивне явище. Таким його можна вважати і у випадку вивезення в країни СНД та Східної Європи в сучасних цивілізованих формах [3, с. 41].
• Головними суб'єктами вивезення капіталу на сучасному етапі є ТНК, держави та наддержавні органи. Найважливіша кінцева мета цього процесу -- привласнення монопольне високих прибутків, а також отримання інших вигод (політичних, військових тощо).
• Вивезення капіталу з урахуванням суспільної форми речового змісту -- процес вивезення за кордон транснаціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формі з метою виробництва і привласнення монопольно високих прибутків, а також отримання інших вигод.
• На нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI -- XIX ст.) переважало вивезення товарів, а на вищій -- у XXІ ст. -- вивезення капіталу. Воно зумовлене монополізацією виробництва, виникненням і розвитком гігантських монополістичних (у тому числі олігополістичних) об'єднань, появою ТНК, які накопичили величезні прибутки й шукають шляхи їх найприбутковішого вкладення.
• Вивезення капіталу також зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема нерівномірним розвитком окремих держав і регіонів світового господарства. У країні, яка перебуває на передових позиціях, швидше відбувається процес створення надлишкового капіталу, який може бути використаний всередині країни, але якому намагаються знайти прибутковіше застосування.
• Крім того, вивезення капіталу спричинене асинхронним протіканням капіталістичного циклу, протекціоністськими бар'єрами, які перешкоджають вивезенню товарів, процесом інтернаціоналізації виробництва та ін [2, с. 58].
• Вивезення капіталу здійснюється у двох основних формах -- підприємницькій і позичковій. Вивезення підприємницького капіталу означає інвестиції у промисловість, транспорт, сільськогосподарські, банківські підприємства тощо, через будівництво або купівлю вже існуючих підприємств, через механізм придбання їх акцій. Це призводить до утворення власності за кордоном.
• Позичковий капітал вивозять у формі короткотермінових або довготермінових позик та кредитів. Це дає можливість отримувати фіксований дохід у вигляді відсотка, але не призводить до утворення за кордоном власності. Загальна сума капіталу, що функціонує за кордоном, -- це іноземні інвестиції. Згодом їх джерело розширюється за рахунок капіталізації додаткової вартості, використання амортизаційних відрахувань, випуску акцій та ін.
• Найважливішу роль з-поміж різних форм інвестицій відіграють прямі капіталовкладення. Це зумовлено тим, що їх суб'єкти здійснюють постійний контроль за цим капіталом (капіталом у позичковій формі на час надання кредиту розпоряджається імпортер); що прямі інвестиції гарантують стабільний ринок (або формують основу для виходу на ринки інших країн); такі інвестиції дають право безпосереднього контролю (за наявності контрольного пакета акцій) або активної участі в управлінні підприємством через механізм реінвестування прибутків, придбання частини акцій за кордоном (але не контрольного пакета), внутрішньо-фірмових позик або внутрішньофірмової заборгованості, а також через використання неакціонерних форм (укладання субконтрактних угод, ліцензійних угод, франчайзингу та ін.) [6, с. 56].
• Закономірності та особливості міжнародного руху капіталів у сучасних умовах. Напередодні Першої світової війни закордонні інвестиції капіталістичних країн становили 44 млрд. дол., у 1970 р. -- до 285 млрд., у 2000 р. -- понад 3 трлн дол. Мета вивезення державного капіталу -- значною мірою створення сприятливіших умов для вивезення транснаціонального та інших видів недержавного капіталу. Зокрема, з його допомогою формується економічна інфраструктура. Важливою формою вивезення державного капіталу є державні гарантії для недержавних кредитів. Тому державному капіталу більше властива форма кредитів та субсидій.
• 2. Міжнародний рух позичкового капіталу
• Міжнародний кредит (МК) -- це позика у грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої країни на умовах терміновості, повернення, виплати відсотків.
• З позиції економічної теорії сутність МК, його економічний зміст -- це відносини між суб'єктами МЕВ з приводу надання, використання та повернення позики.
• Головною метою МК є отримання максимального прибутку у вигляді відсоткового або підприємницького прибутку.
• Принципи МК: терміновість -- кредити надаються на певний термін; повернення -- кредити, які надаються, мають бути обов'язково повернені кредиторам; платність -- за використання кредитів необхідно платити. На практиці це відсотки за кредит; забезпеченість -- одержувач кредиту повинен мати гарантії (матеріальні (майно, нерухомість) і банківські гарантії); цільовий характер -- МК, як правило, надається для вирішення конкретних документально обґрунтованих задач.
• Суб'єкти МК: держава; фірми (підприємства); банки; страхові компанії; транснаціональні компанії (ТНК); державні установи (міністерства); міжнародні організації (МВФ, МБРР); група держав.
• Основні функції МК: забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами; сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів; сприяння накопиченню фінансових та матеріальних засобів та їх раціональному використанню; прискорення процесу реалізації товарів, розширення кордонів міжнародної торгівлі; найважливіший метод конкурентної боротьби на світовому ринку; сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн; зниження платоспроможності країн-позичальників та підвищення рівня їхньої заборгованості кредиторам [4, с. 17].
• Основні види МК:
• За цільовим призначенням: зв'язаний МК -- кредит, який має чітко визначений цільовий характер, закріплений у кредитній угоді. У свою чергу зв'язаний МК ділиться на: комерційний -- надається для купівлі певних товарів або здійснення платежів за послуги; інвестиційний -- виділяється для будівництва конкретних об'єктів; фінансовий МК -- кредит, який не має строгого цільового призначення і використовується на розсуд позичальника на будь-які цілі; емісія цінних паперів -- особливий різновид МК, коли банки виступають як посередники між позичальниками та безпосередніми кредиторами-інвесторами, що розміщують свої кошти у цінні папери.
• За формами надання: товарний МК -- кредит, який надається у вигляді товарів; валютний МК -- кредит, який надається у ВКВ або валютних цінностях.
• За суб'єктами кредитування: приватний МК -- кредит, який надається приватними фірмами і банками; урядовий МК -- кредит, який надається урядовими кредитними установами; змішаний МК -- кредит, який складається із приватних та державних засобів; кредит міжнародних установ -- кредит, який надається міжнародними організаціями (МВФ, МБРР, ЄБРР).
• За характером забезпечення: забезпечений МК -- кредит, який надається під заставу товарно-матеріальних цінностей, комерційних документів; бланковий МК -- кредит, який надається без гарантій застави і комерційних документів.
• За термінами: надкороткостроковий МК; короткострокові -- надаються на строк до 1 року; середньострокові -- надаються на строк від 1 до 5--7 років; довгострокові -- надаються на строк понад 5--7 років. У світовій практиці в сучасних умовах переважають фірмові, банківські, урядові кредити.
• Фірмові кредити -- позика, яка надається фірмою, зазвичай експортером однієї країни, імпортерові іншої країни у вигляді відстрочки платежу. Фірмовий кредит здійснюється у двох видах: вексельний та аванс покупця [1, с. 34].
• Перед тим, як розглянути сутність вексельного кредиту, необхідно з'ясувати суть векселя.
• Вексель -- це письмове зобов'язання про виплату боргу. Вексель буває простий та перевідний.
• Простий вексель -- це письмове зобов'язання про виплату боргу, який виписується та підписується боржником.
• Перевідний вексель -- виписується та підписується кредитором і являє собою наказ боржникові про виплату у вказаний термін визначеної суми третій особі -- ремітенту.
• Тепер розглянемо суть вексельного кредиту.
• Вексельний кредит передбачає, що експортер виставляє перевідний вексель на імпортера, який, отримавши комерційні документи, оплачує вексель у вказаний у ньому термін.
• Умови дії вексельного кредиту: термін надання кредиту до 1 року -- під сировину, матеріал; термін надання кредиту до 3--7 років -- під машини, обладнання; постійний кредит надається експортером імпортерові за наявності стабільних зв'язків між ними; вексельний кредит надається у товарній формі. Фірмовий кредит (аванс покупця) полягає у кредитуванні імпортером експортера.
• Умови фірмового кредиту (аванс покупця): кредит надається у грошовій формі; термін кредиту від 3 до 7 років; надається під купівлю машин, обладнання, транспортні засоби; обсяг кредиту 10--15 % вартості контракту. Переваги фірмового кредиту: незалежність від державного регулювання кредитування експорту; невтручання державних органів у комерційні (кредитні) угоди; розширення можливостей використання кредитних ресурсів фірм, компаній.
• Недоліки фірмового кредиту: обмеженість термінів і розмірів кредитів, які надаються; пов'язаність імпортера з окремими постачальником; більш висока ціна товару, який купується в кредит, порівняно з товаром, який купується за готівку; великий фінансовий та комерційний ризик експортера та імпортера; погіршення платоспроможності кредитора.
• Банківські кредити діляться на: короткострокові; середньострокові; довгострокові.
• Умови короткострокового банківського кредиту: надається у грошовій формі; термін надання кредиту -- до 1 року; надається під заставу матеріальних цінностей; надається під заставу товарних і платіжних документів. Короткостроковий кредит використовується для фінансування товарів та послуг.
• Середньостроковий банківський кредит (форфетування) -- це кредитування банками експорту шляхом купівлі векселів та інших боргових зобов'язань. Умови цього кредиту: застосовується при купівлі машин та обладнання; термін дії -- 5--7 років; надається у грошовій формі [5, с. 75].
• Довгостроковий банківський кредит надається банком на тривалий період. Умови довгострокового банківського кредиту: термін -- понад 5 років; надається суб'єктам ЗЕД під купівлю машин, обладнання, будівництво господарських об'єктів; обсяг кредиту -- до 85 % вартості контракту; 15 % вартості контракту кредитоодержувач повинен попередньо заплатити готівкою.
• Урядові кредити надаються у вигляді урядових державних позик. Умови: надаються пільгові кредити; надаються безвідсоткові кредити; надаються кредити без повернення; термін -- декілька десятків років; надаються під конкретні проекти економічного розвитку окремих країн, на купівлю товарів.
• Таким чином, МК є різних видів. Завдяки функціонуванню цих видів МК і здійснюється міжнародний рух капіталу (МРК). Одним із найважливіших напрямів МРК є формування і розвиток світового ринку позичкових капіталів (СРПК).
• 3. Стратегії входження транснаціональних кампаній на ринки країн, що розвиваються
• Можливість цілеспрямованого варіювання значними виробничими ресурсами, їх внутрішнього перерозподілу, координації економічної стратегії і тактики підконтрольних господарських підрозділів.
• Використання прихованих коштів перерозподілу ресурсів, які формально є виробниче необхідним обміном товарами і послугами, використання внутрішньокоопераційних цін під час проведення розрахунків, взаємне кредитування й страхування операцій між філіями, розташованими в різних країнах. Процес такого внутрішнього перерозподілу за останні два десятиріччя набув справді гігантських масштабів: у валовому обсязі зовнішньої торгівлі світу він становить приблизно 1/3.
• Полегшення технологічного трансферту та можливість реалізації ряду інноваційних проектів, адже концентрація і централізація капіталів, а також управління означає ще й концентрацію технологічного потенціалу і можливість здійснення централізованого підприємницького управління ним. В умовах сучасного науково-технічного прогресу це може мати вирішальне значення з багатьох точок зору. Обсяг технологічного трансферту, який здійснюється корпораціями, в загальному обсязі міжнародного технологічного трансферту світу становить 2/3 [6, с. 58].
• Трансакційна економія, яка пов'язана з можливістю економії на витратах під час здійснення складної багатоканальної процедури «горизонтальних» ринкових зв'язків -- пошуку партнерів, проведення переговорів, а також на численних формальностях у випадках процедурних узгоджень та судово-правових розглядів на етапі післяконтрактної імплементації домовленостей. Інакше кажучи, йдеться про оптимізацію управління господарською діяльністю через створення управлінської вертикалі замість накладних горизонтальних контактів.
• І хоча альтернативні витрати також можуть бути помітними (йдеться про створення відомої адміністративної, «вертикальної» управлінської структури), небажані наслідки «бюрократизації» можуть значно перекриватися завдяки раціоналізації управління, диверсифікації оптимізації усього багаторівневого господарсько-виробничого процесу.
• Кращий доступ до ринків. Це -- можливість подолання небажаних бар'єрів, які пов'язані з протекціоністською політикою національних держав, із наявністю тарифних і нетарифних обмежень, а також забезпечення ряду інших важливих з погляду інтернаціональної підприємницької діяльності переваг; сприятливий доступ до ресурсів.
• Штучне створення додаткових переваг у конкурентній боротьбі. На практиці можуть використовуватися найрізноманітніші засоби монопольного впливу на ринки, формування попиту і використання монопольних за характером інструментів протидії конкурентам.
• Можливість оптимізації ринково-конкурентної стратегії: для одних господарських суб'єктів поглинання (пасивна акція) може виявитися останнім засобом, за допомогою якого можна уникнути фінансового краху, для інших -- прагнення до концентрації фінансових ресурсів може відображати об'єктивну можливість своєрідного страхування, кращого маневрування в умовах дії в різних країнах різних митних ставок, податкових систем. Важливим фактором ринкової стратегії є здатність ТНК зменшувати ризики, диверсифікуючи види економічної діяльності та комбінуючи засобами гарантій (валютно-фінансових, політичних тощо). Таким чином, сукупність переваг організаційно-управлінської, ринково-конкурентної, технологічно-інноваційної природи зумовлює кількісне збільшення ТНК як форми підприємницької діяльності, а також розширення поля їхнього господарювання. Цей процес не тільки означає механічний перерозподіл сфер ринкового контролю та економічного «життєвого простору», а й серйозні наслідки для всієї системи міжнародних економічних відносин, умов здійснення конкретних форм співробітництва та підприємницької діяльності в національному та глобальному масштабах [2, с. 61].
• Висновки
• Оскільки капітал має свій речовий зміст (засоби виробництва, гроші, інші ресурси), то формування таких відносин здійснюється за допомогою вивезення капіталу насамперед в підприємницькій і грошовій формі.
• Якщо капітал вивозять з більш розвинутої до менш розвинутої капіталістичної країни, то цей процес супроводжується формуванням більш зрілих відносин капіталістичної власності (а отже, й капіталу), більш досконалих форм виробничих відносин.
• Таким чином відбувається процес інтернаціоналізації капіталу (економічної власності, заснованої на експлуатації тощо), тобто капіталістичних виробничих відносин. Вивезення капіталу у докапіталістичні формації -- загалом прогресивне явище. Таким його можна вважати і у випадку вивезення в країни СНД та Східної Європи в сучасних цивілізованих формах.
• Головними суб'єктами вивезення капіталу на сучасному етапі є ТНК, держави та наддержавні органи. Найважливіша кінцева мета цього процесу -- привласнення монопольне високих прибутків, а також отримання інших вигод (політичних, військових тощо).
• Вивезення капіталу з урахуванням суспільної форми 1 речового змісту -- процес вивезення за кордон транснаціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формі з метою виробництва і привласнення монопольно високих прибутків, а також отримання інших вигод.
• На нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI -- XIX ст.) переважало вивезення товарів, а на вищій -- у XXІ ст. -- вивезення капіталу. Воно зумовлене монополізацією виробництва, виникненням і розвитком гігантських монополістичних (у тому числі олігополістичних) об'єднань, появою ТНК, які накопичили величезні прибутки й шукають шляхи їх найприбутковішого вкладення.
• Вивезення капіталу також зумовлюється дією закону нерівномірності економічного розвитку, зокрема нерівномірним розвитком окремих держав і регіонів світового господарства. У країні, яка перебуває на передових позиціях, швидше відбувається процес створення надлишкового капіталу, який може бути використаний всередині країни, але якому намагаються знайти прибутковіше застосування.
• З позиції економічної теорії сутність МК, його економічний зміст -- це відносини між суб'єктами МЕВ з приводу надання, використання та повернення позики.
• Головною метою МК є отримання максимального прибутку у вигляді відсоткового або підприємницького прибутку.
• Принципи МК: терміновість -- кредити надаються на певний термін; повернення -- кредити, які надаються, мають бути обов'язково повернені кредиторам; платність -- за використання кредитів необхідно платити. На практиці це відсотки за кредит; забезпеченість -- одержувач кредиту повинен мати гарантії (матеріальні (майно, нерухомість) і банківські гарантії); цільовий характер -- МК, як правило, надається для вирішення конкретних документально обґрунтованих задач.
• Суб'єкти МК: держава; фірми (підприємства); банки; страхові компанії; транснаціональні компанії (ТНК); державні установи (міністерства); міжнародні організації (МВФ, МБРР); група держав.
• Трансакційна економія, яка пов'язана з можливістю економії на витратах під час здійснення складної багатоканальної процедури «горизонтальних» ринкових зв'язків -- пошуку партнерів, проведення переговорів, а також на численних формальностях у випадках процедурних узгоджень та судово-правових розглядів на етапі післяконтрактної імплементації домовленостей. Інакше кажучи, йдеться про оптимізацію управління господарською діяльністю через створення управлінської вертикалі замість накладних горизонтальних контактів.
• Список використаних джерел
• Дахно І. І. Міжнародна економіка. -- К.: МАУП, 2007. -- 248c.
• Дзюба С. Г., Подоприхіна І. Є. Міжнародна економіка. -- Донецьк: ТОВ "Юго-Восток", 2006. -- 284 с.
• Карпенко С.В., Карпенко О. А. Міжнародна економіка. -- К.: Університет "Україна", 2007. -- 252с.
• Романишин С. Б., Сай Л. П., Когут У. І. Міжнародна економіка. -- Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. -- 96с.
• Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини: історія. -- К.: Либідь, 2006. -- 390с.
• Школа І.М., Козменко В. М., Бабінська О. В. Міжнародні економічні відносини. -- Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. -- 544с.
• Размещено на Allbest.ru