Відносини Україна - НАТО
Євроатлантична інтеграція як напрямок зовнішньої політики України. Регулярні контакти і співробітництво України з НАТО на постійній основі. Становлення взаємовідносин, особливе партнерство при НАТО. Військові та політичні критерії вступу України до НАТО.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | доклад |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.06.2015 |
| Размер файла | 59,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
Доповідь зі світових політичних процесів
На тему: Відносини Україна - НАТО
Виконала:
Студентка 5-го курсу
Групи 54Мпол
Загорська Вікторія
Київ-2015
План
- Вступ
- 1. Становлення взаємовідносин України з НАТО
- 2. Особливе партнерство України при НАТО
- 3. Проблеми вступу України до НАТО
- Військові критерії
- Політичні критерії
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додатки
Вступ
Важливим напрямком зовнішньої політики України є євроатлантична інтеграція. Її необхідність обумовлена прагненням забезпечити надійний захист територіальної цілісності та суверенітету, недоторканість кордонів. Найпотужніший військово-політичний союз у світі та Європі є НАТО.
Регулярні контакти і співробітництво України з НАТО на постійній основі почалися після підписання Україною рамкового документа Партнерство заради миру. Україна розцінює програму як важливий елемент загальної структури європейської стабільності й безпеки, що спрямована на дальший розвиток і практичне поглиблення стосунків НАТО з країнами-членами Ради Євроатлантичного партнерства в галузі оборони, військово-цивільного співтовариства та миротворчих операцій. Основні завдання та особливості програми
Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9 липня 1997 року) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21 серпня 2009 року).
23 грудня 2014 року конституційна більшість Верховної Ради (303 голоси "за") ухвалила Закон України № 35-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості", який 29 грудня 2014 року підписав Президент України П.О. Порошенко.
1. Становлення взаємовідносин України з НАТО
Важливим напрямком зовнішньої політики України є євроатлантична інтеграція. Її необхідність обумовлена прагненням забезпечити надійний захист територіальної цілісності та суверенітету, недоторканість кордонів. Найпотужніший військово-політичний союз у світі та Європі є НАТО. Основними засадами для заснування НАТО стало підписання Брюссельського договору п'ятьма західноєвропейськими державами: Бельгією, Люксембургом, Нідерландами, Великобританією, Францією про створення спільної системи оборони з метою більш ефективного протистояння ідеологічній, політичній та військовій загрозам національної безпеки. Згодом відбулися переговори із Сполученими Штатами Америки та Канадою про створення єдиного Північноатлантичного альянсу на засадах гарантій безпеки та взаємних зобов'язань між Європою і Північною Америкою. Держави, що підписали Брюссельський договір, запросили Данію, Ісландію, Норвегію і Португалію взяти участь. Кульмінацією переговорів стало підписання Вашингтонського договору (квітень 1949 року). Це стало початком діяльності організації Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty Organization - NATO).
З самого початку членами НАТО стали 12 країн: Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Великобританія, Франція, США, Канада, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія та Португалія. Пізніше до НАТО приєднались Греція і Туреччина, Федеративна Республіка Німеччини, Іспанія. В кінці 90-х років ХХ ст. на самміті в Мадриді, глави держав та урядів Альянсу запросили Чеську Республіку, Угорщину та Польщу почати переговори про вступ до Альянсу. Пізніше ці три країни стали членами НАТО. Отже, на початку ХХІ ст. НАТО нараховувало 19 членів. На самміті у Празі прийнято рішення почати переговори про вступ до НАТО Естонії, Литви, Латвії, Болгарії, Румунії, Словаччини та Словенії. 26 березня 2003 року в Брюсселі міністри закордонних справ семи країн-кандидатів підписали протоколи про приєднання до північноатлантичного договору.
Існуючі межі і характер відносин між Україною і НАТО беруть початок від пропозицій Альянсу країнам Центральної та Східної Європи і новим незалежним державам, які утворилися після розпаду Радянського Союзу, розвивати консультації, співробітництво і партнерство. Принципові основи розвитку стосунків між НАТО та її партнерами закладені в документах: Лондонської зустрічі глав держав та урядів країн-членів Північноатлантичного альянсу (6 липня 1990 року); Копенгагенської зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО (6 червня 1991 року); Римського самміту НАТО (8 листопада 1991 року); інавгуральної зустрічі міністрів закордонних справ країн Центральної і Східної Європи і НАТО у Брюсселі (20 грудня 1991 року) з нагоди створення Ради Північноатлантичного співробітництва; Брюссельської зустрічі глав держав та урядів країн-членів НАТО (10 - 11 січня 1994 року); зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів Ради Північноатлантичного співробітництва в м. Сінтра
(Португалія) (30 травня 1997 року); Мадридського (8-9 липня І997 року) самміту НАТО. Восени 1991 року розпочато контакти України з НАТО, а в січні 1992 року представник України вперше взяв участь у засіданні Робочої групи Ради Північноатлантичного співробітництва. Тоді ж відбувся візит Генерального секретаря НАТО Манфреда Вернера до Києва, в ході якого Україна була запрошена до участі в Ради Північноатлантичного співробітництва. Відтоді почалися активні контакти і співробітництво України з НАТО. Приєднавшись на початку 90-х років ХХ ст. до Ради Північноатлантичного співробітництва, Україна розглядає її як оптимальний механізм взаємодії НАТО з партнерами. Україна концентрує увагу на: політичних питаннях та питаннях, що стосуються безпеки; консультаціях з політичного планування; економічних питаннях (конверсії військового виробництва, включаючи її соціальний вимір, аспектах безпеки в економічному розвитку, витратах на оборону та оборонному бюджеті); розвитку науки; екології; інформаційній діяльності; здійсненні миротворчих операцій та ін.
Регулярні контакти і співробітництво України з НАТО на постійній основі почалися після підписання Україною рамкового документа Партнерство заради миру. Україна розцінює програму як важливий елемент загальної структури європейської стабільності й безпеки, що спрямована на дальший розвиток і практичне поглиблення стосунків НАТО з країнами-членами Ради Євроатлантичного партнерства в галузі оборони, військово-цивільного співтовариства та миротворчих операцій. Основні завдання та особливості програми Партнерство заради миру полягають: в забезпеченні основних свобод і прав людини, захисті свободи, справедливості і миру. Приєднуючись до Програми партнерства заради миру, держави - члени Північноатлантичного альянсу, які її підписали, вважають важливим збереження демократичного суспільства, свободи від залякувань, а також дотримання принципів міжнародного права; в забезпеченні демократичного контролю над збройними силами; в сприянні відкритості у плануванні національної оборони та формуванні військового бюджету; в підтриманні здатності та готовності в межах, передбачених Конституцією, брати участь в операціях, здійснюваних під егідою ООН.
Для участі у програмі партнерство заради миру Україна виділила сили та засоби: по-перше, групу офіцерів для тактичного і стратегічного командування, контролю та координації; по-друге, офіцерів зв'язку до Координаційного центру партнерства у м. Монс (Бельгія) та штаб-квартири НАТО у Брюсселі; по-третє, групу військових спостерігачів та інших офіцерів до штабів багатонаціональних миротворчих сил; по-четверте, 240-й окремий спеціальний батальйон (400 бійців, виконував обов'язки у складі військ СФОР на території Боснії і Герцеговини); по-п'яте, 12-й окремий аеромобільний батальйон (545 бійців, Житомир); військово-транспортну авіаційну ескадрилью (10 Іл-76, 70 бійців) із складу 16-ї авіабази (Мелітополь); ескадрилью транспортних вертольотів (6 Мі-8мт, 36 офіцерів) із складу вертолітної бригади; два кораблі (240 матросів) військово-морських сил України (Севастополь) та інші військові сили та техніку. Україна готова надати окремі види ефективного протипожежного обладнання і техніки; військовослужбовці брали участь у навчаннях і заходах, передбачених програмою партнерство заради миру.
З середини 90-х років ХХ ст. відкрито нову сторінку в розвитку відносин між Україною і НАТО. Приймається де-юре Індивідуальна програма партнерства між Україною і НАТО, коли Генеральний секретар НАТО і міністр закордонних справ України обмінялись відповідними листами. Індивідуальна програма партнерства Україна - НАТО офіційно схвалена на спеціальному засіданні Північно-Атлантичної ради НАТО. Прийнято спільну заяву, що проголошувала розширення і поглиблення відносин Україна - НАТО, які мали в своїй еволюції особливі ефективні результати; закладено основу для початку офіційних переговорів про формалізацію відносин особливого партнерства між Україною і Альянсом. В кінці 90-х років ХХ ст. в Мадриді підписано Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО. У Хартії визнається, що незалежна, демократична та стабільна Україна є одним з ключових факторів забезпечення стабільності в Центрально-Східній Європі та на континенті. Відзначено, що країни - члени НАТО продовжуватимуть підтримувати суверенітет та незалежність України, її територіальну цілісність, принцип непорушності кордонів, демократичний розвиток, економічне процвітання та її статус без'ядерної держави як ключові фактори стабільності та безпеки в Центрально-Східній Європі та на континенті. Сторони підтвердили важливість міцних та сталих відносин між Україною та НАТО і відзначили значний прогрес, досягнутий у різних сферах діяльності з метою розвитку розширених, поглиблених і тісніших відносин між Україною та НАТО на засадах, проголошених спільною заявою. Країни - члени НАТО підтримали гарантії безпеки, які одержала Україна від усіх п'яти ядерних держав - учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без'ядерна держава.
Україна і НАТО визначили форми реалізації співробітництва, сфери та механізми проведення консультацій, у різних галузях: політичні питання та питання безпеки, зокрема, розвиток євроатлантичної безпеки та стабільності, включаючи безпеку України; запобігання конфліктам, управління кризами, підтримання миру, врегулювання конфліктів та гуманітарних операцій, беручи до уваги роль ООН та ОБСЄ у цій галузі; контроль над озброєннями та роззброєння, включаючи питання, що стосуються Договору про звичайні збройні сили у Європі, Договору про відкрите небо та заходів зміцнення довіри і безпеки; експорт озброєнь та супутньої передачі технологій. Вирішено, що Україна та НАТО створюють кризовий консультативний механізм для проведення спільних дій у будь-якому випадку, коли Україна вбачатиме пряму загрозу територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. Створюється комісія Україна - НАТО, що збирається на рівні Північноатлантичної Ради не менше двох разів на рік і стежить за виконанням Хартії та сприяє дальшому розвитку та інтенсифікації співробітництва.
Механізм співробітництва між Україною і НАТО, передбачений Хартією, працює на повну потужність. Активно розвивається співробітництво на політичному, військовому і військово-технічному рівнях, у тому числі в межах Ради Євроатлантичного співробітництва та програми Партнерство заради миру. Створено необхідні внутрішньодержавні механізми: засновано Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва з НАТО. Затверджена Державна програма співробітництва з НАТО. Правильність обраного Україною курсу на тісне співробітництво з НАТО підтвердили й результати першого засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні. У прийнятій спільній Декларації глав держав і урядів країн НАТО ще раз підтверджувалась підтримка незалежності, територіальної цілісності та демократичного розвитку України як ключових факторів стабільності і безпеки в Центральній та Східній Європі й на континенті.
З початку XXI ст. розгортається інтеграція України в НАТО. Приймається рішення про підготовку нової стратегії відносин України з НАТО, кінцевою метою якої має стати вступ України до НАТО. Офіційна позиція України у відносинах з НАТО полягає у тому, що рішення не трактується як заявка на вступ до НАТО. Для такого кроку необхідним є певний підготовчий період, коли вівся: активний діалог з Альянсом з широкого кола оборонних, політичних та економічних питань, пов'язаних з підготовкою до членства, поглиблення практичного співробітництва.
Щоб стати членом НАТО країна-претендент має відповідати базовим принципам, викладеним у Вашингтонському договорі, де від країни-претендента вимагається: по-перше, вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом; по-друге, демонструвати відданість принципам верховенства права та прав людини; по-третє, вирішувати мирним шляхом міжетнічні конфлікти і зовнішні територіальні суперечки, спірні питання внутрішньої юрисдикції, відповідно до принципів ОБСЄ та з метою прагнення до встановлення добросусідських відносин; по-четверте, встановлювати належний демократичний та цивільний контроль над своїми збройними силами; по-п'яте, утримуватися від загрози силою чи застосування сили будь-яким методом, що не відповідає меті ООН; сприяти розвитку мирних та дружніх міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх вільних інститутів та завдяки сприянню зміцнення стабільності й благополуччя; продовжувати надавати цілковиту підтримку та брати участь у Раді євроатлантичного партнерства, в програмі Партнерство заради миру та розвитку співробітництва з країнами-партнерами, що не є членами НАТО; по-шосте, демонструвати відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону навколишнього середовища; брати участь у роботі установ Альянсу та ін.
2. Особливе партнерство України при НАТО
Одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України є розвиток особливого партнерства з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО).
Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9 липня 1997 року) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21 серпня 2009 року).
23 грудня 2014 року конституційна більшість Верховної Ради (303 голоси "за") ухвалила Закон України № 35-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості", який 29 грудня 2014 року підписав Президент України П.О. Порошенко.
І. Політичний діалог. Політичний діалог України з Альянсом забезпечується шляхом двосторонніх контактів на всіх рівнях, включно з міжпарламентським виміром. Провідну роль у поглибленні цього діалогу відіграє Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 році на виконання положень Хартії про особливе партнерство.
КУН проводить засідання не рідше двох разів на рік. Крім того, КУН може скликатися на вимогу України на підставі ст.15 Хартії та ст.8 Рамкового документа "Партнерства заради миру", якщо Україна відчуватиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності чи безпеці.
Протягом 2014 року проведено 16 засідань КУН різного рівня: на рівні глав держав та урядів (у ході Саміту НАТО в Уельсі), на рівні міністрів закордонних справ (3 засідання), на рівні міністрів оборони (4 засідання), на рівні послів (4 засідання), на рівні заступників постійних представників та Комітету з питань політики та партнерств (7 засідань).
В центрі уваги засідань перебували питання надання більшої підтримки Україні в контексті незаконних військових дій РФ проти нашої держави.
Крім того, відбулося 3 зустрічі Прем'єр-міністра України з Генсекретарем НАТО, 2 зустрічі керівника Міністерства оборони з Генсекретарем НАТО, проведено візит Генсекретаря НАТО в Україну та 2 візити в Україну делегації Парламентської асамблеї НАТО на чолі з її Президентом.
Вперше за 17-річну історію відносин між Україною та НАТО на звернення української сторони було скликано три екстрені засідання КУН (2 березня, 29 серпня 2014 року і 26 січня 2015 року) відповідно до ст.15 Хартії.
Винятково важливою подією стала участь Президента України П.О. Порошенка в Саміті НАТО у Великій Британії 4-5 вересня 2014 року, під час якого на засіданні Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні домовлено про започаткування трастових фондів і спільних проектів у сферах модернізації системи зв'язку та автоматизації, логістики та стандартизації, кіберзахисту, соціальної адаптації військовослужбовців, медичної реабілітації учасників АТО, підготовку Дорожньої карти зміцнення взаємосумісності між збройними силами України та держав-членів НАТО на 2015-2016 роки, надання консультативної допомоги у створенні Сил спеціальних операцій ЗСУ.
ІІ. Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО. Ключовим системним документом розвитку співробітництва з НАТО та важливим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки Альянсу є Річні національні програми співробітництва Україна-НАТО (РНП), які розробляються з 2009 року. РНП затверджується Президентом України. До реалізації РНП залучаються центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, неурядові організації.
У 2014 році РНП затверджена не була. З часу підготовки та узгодження з Альянсом проекту документа в листопаді 2013 року ситуація в нашій країні кардинально змінилась - після Революції гідності Україна опинилась в нових безпекових умовах військової агресії з боку РФ. Це повністю змінило контекст внутрішньої та зовнішньої політики України, а також співробітництва нашої держави з Альянсом.
Натомість, взаємодія України з НАТО продовжувала розвиватись не тільки в рамках традиційних форматів та планів, але й на основі рішень міністрів закордонних справ країн-членів НАТО щодо посиленої підтримки України в складних безпекових умовах.
18 лютого 2015 року проект РНП-2015 було схвалено Кабінетом Міністрів України.
ІІІ. Практичне співробітництво Україна-НАТО. Для розвитку практичного співробітництва під егідою КУН створено п'ять спільних робочих груп Україна-НАТО (СРГ): з питань воєнної реформи (СРГ ВР); оборонно-технічного співробітництва (СРГО); економічної безпеки; планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру (СРГ ПНС); зі співробітництва з питань науки і довкілля (СРГ НОД).
Основною платформою, на якій здійснюється взаємодія України з НАТО в оборонній сфері, є Спільна робоча група Україна - НАТО з питань воєнної реформи. Під егідою СРГ ВР функціонує низка проектів, що сприяють реформуванню сфери безпеки і оборони: з подолання корупції (Ініціатива НАТО з розбудови цілісності та прозорості, зниження корупційних ризиків в оборонних та безпекових інституціях), професійної підготовки цивільного персоналу сектору безпеки та оборони (щорічний обсяг інвестицій - 300 тис. євро), реформування системи військової освіти в Україні (у рамках Програми НАТО з удосконалення військової освіти), перепідготовки та соціального захисту звільнених у запас військовослужбовців.
19 травня 2014 року в м. Брюссель відбулося засідання СРГ ВР високого рівня за участю Секретаря РНБОУ А. Парубія, який окреслив проблемні питання у сфері національної безпеки і оборони, завдання щодо їх вирішення, а також напрями інтенсифікації співробітництва Україна-НАТО у контексті врегулювання кризової ситуації та на подальшу перспективу.
Основні зусилля у форматі СРГ ВР спрямовуються на отримання консультативно-дорадчої та матеріальної-технічної допомоги з боку НАТО та країн-членів Альянсу.
Розпорядженням КМУ від 25 лютого 2015 року № 139-р затверджено план заходів з проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України та методичних рекомендацій щодо його проведення.
Перспективним напрямом співробітництва з Альянсом є участь України у багатонаціональних проектах у рамках Концепції НАТО "Розумна оборона". Наразі Україна приєдналася до двох проектів ("Захист портів" та "Підготовка керівників жіночої статі у сфері безпеки та оборони").
Важливим напрямом залишається оборонно-технічне співробітництво з НАТО, що дозволяє використовувати міжнародну кооперацію в інтересах розвитку озброєння та оборонно-промислового комплексу України. З 2006 року НАТО надає допомогу Україні в утилізації надлишкових боєприпасів, протипіхотних мін та стрілецької зброї. В рамках відповідного Трастового фонду вже отримано міжнародну допомогу у розмірі 16,6 млн. євро. До 2019 року в рамках його 2-го етапу очікується допомога в розмірі 19 млн. євро.
Активно триває розвиток т. зв. "невійськового" виміру співробітництва, зокрема по лінії науки та охорони довкілля. Так, у вересні 2013 року підписано Імплементаційну угоду між КМУ та Організацією НАТО з підтримки про перезахоронення радіоактивних джерел, що утворилися внаслідок виконання військових програм колишнього СРСР в Україні (передбачається створення Трастового фонду, країна-лідер проекту - ФРН, інші донори - США, Швейцарія, Люксембург). У липні 2013 року започатковано проект "Проведення природовідновлюваних робіт з локалізації та ліквідації нафтохімічного забруднення на території резервного парку військової частини А2788, м. Київ" в рамках Програми НАТО "Наука заради миру та безпеки".
Протягом 2014 року країни-члени НАТО надали велику за обсягом матеріально-технічну допомогу ЗС України та гуманітарну допомогу населенню, постраждалому від дій Росії в Криму та проросійських терористів на Сході нашої держави, в 11 країнах-членах НАТО, а також країні-партнері НАТО - Ізраїль здійснюється медична реабілітація українських військовослужбовців, поранених в ході антитерористичної операції; започатковано проект, спрямований на переоснащення розграбованих терористичними угрупуваннями піротехнічних підрозділів ДСНС та МВС в Донецькій та Луганській областях. Між Києвом та відповідними структурами НАТО налагоджено захищений зв'язок.
IV. Участь України в місіях НАТО. Український національний контингент та персонал продовжив виконання завдань у рамках операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Ісламській Республіці Афганістан та Багатонаціональних сил КФОР у Косово, Республіка Сербія.
Завершена участь виділених сил та засобів ЗСУ в морських операціях НАТО "Океанський щит" та "Активні зусилля".
У сучасних умовах військово-політичної обстановки здійснено часткове скорочення чисельності особового складу й техніки зі складу національних контингентів та персоналу в Ісламській Республіці Афганістан та Косово, Республіка Сербія.
В ході засідання щодо Афганістану в рамках Саміту НАТО (4-5 вересня 2014 року, м. Ньюпорт) Президент України П.О. Порошенко заявив про готовність нашої держави взяти участь у майбутній місії НАТО "Рішуча підтримка". Нотою Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Брюсселі від 15 жовтня 2015 року № 488 повідомлено про офіційне затвердження Урядом Афганістану переліку потенційних операційних партнерів місії НАТО "Рішуча підтримка", до якого увійшла Україна.
30 березня 2015 року Президент України підписав Указ Президента України № 185/2015 "Про направлення національного персоналу для участі України в тренувально-дорадчій Місії НАТО "Рішуча підтримка" в Ісламській Республіці Афганістан", згідно з яким направляється національний персонал (з числа військовослужбовців та працівників ЗСУ) загальною чисельністю до 30 осіб.
3. Проблеми вступу України до НАТО
Військові критерії
Головними проблемами для України тут є: недостатня спроможність робити внесок військового характеру в колективну оборону та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом; недостатня готовність взяти на себе зобов'язання поступового удосконалення обороноздатності; низькі темпи здійснення стандартизації та досягнення оперативної сумісності; обмеженість розміру бюджетних витрат на оборону.
Більшість з проблем ще надто далекі від вирішення. Про певні зрушення у проблемі низьких темпів здійснення стандартизації та досягнення оперативної сумісності можна говорити тільки стосовно оперативної сумісності сил і засобів, що виділені для участі в спільних з НАТО діях з підтримання миру. Невирішеною є також проблема обмеженості розміру бюджетних витрат на оборону. Ця проблема викликала ще більшу дискусію у контексті вступу України до НАТО. Неодноразово звучали заяви про те, що вступ до НАТО коштуватиме Україні колосальних бюджетних витрат. Насправді верхньою межею витрат на оборонний бюджет у країнах НАТО є 2 % від валового внутрішнього продукту. В сучасних умовах Україна щорічно витрачає на оборонні потреби близько 1,3 % від валового внутрішнього продукту. Ще певну суму (для України це складатиме 40-50 млн. дол.) доведеться вносити на утримання штаб-квартири НАТО. Нагадаємо - відповідним законом України передбачено, що Україна має витрачати на оборонні потреби не менше, ніж 3% від валового внутрішнього продукту. Тож навіть діюче законодавство України передбачає більші видатки на оборону, аніж це передбачено у країнах-членах НАТО.
Політичні критерії
Головними для приєднання країн-кандидатів до НАТО на сучасному етапі трансформації є не військові, а політичні критерії. НАТО - це союз демократичних країн, що має захищати демократичні цінності і підтримувати демократичні режими в країнах-членах. Отже, вступ країн Центральної Європи до НАТО абсолютно логічний і розглядався ними як важлива складова політичних перетворень і зміцнення демократії в їх країнах. В сучасних умовах ця функція є, безумовно, пріоритетною для Альянсу. Розширення НАТО означає поширення демократії на країни Центральної та Східної Європи. Отже, намір України вступити до НАТО насамперед є виявом прагнення будувати демократичне суспільство.
Виходячи з визначальної ролі політичної функції, НАТО висуває до країн-кандидатів і відповідні вимоги. Відтак головними вимогами НАТО є побудова демократичного суспільства в державі. Під цю вимогу підпадають і необхідність започаткування демократичного діалогу між представниками різних політичних сил, і потреба провести комплексну реформу політичної системи, і необхідність розвивати ефективні інститути демократії, забезпечувати верховенство права, доводити до кінця започатковані економічні реформи. Саме ці питання є одними з основних, які обговорюються під час переговорів щодо членства в НАТО з будь-якою країною, яка бажає стати членом Альянсу.
Частиною політичних критеріїв є також і необхідність досягнення консенсусу всередині суспільства щодо необхідності вступу України до НАТО. У цьому питанні думки різних верств населення України дещо відрізняються. Політична еліта та експерти (тобто особи, які фахово знайомі з особливостями відносин Україна - НАТО) в цілому позитивно відноситься до НАТО і розраховують на те, що в перспективі Україна стане членом Альянсу. Прихильниками вступу України до НАТО є представники правих та центристських політичних партій в парламенті України - Верховній Раді. Серед противників вступу України до НАТО - представники військово-промислового комплексу України, представники україно-російських фінансово-промислових груп, представники лівих партій в парламенті та проросійськи настроєні політики. Дослідження, проведене в період вересень-жовтень 2002 року Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України, засвідчило, що кількість експертів та представників еліти, для яких необхідність членства України в НАТО в принципі не викликає сумніву, вперше за весь період опитувань перевищила 80 %. Для порівняння, рік-два тому загальна кількість прихильників вступу в НАТО серед українських експертів та представників еліти хиталась в межах 40-55 %. Більшість прихильників вступу в НАТО виступають за самостійний шлях України в напрямку членства. Частина (18,4 %), вважає за доцільне рухатись узгоджено з тими країнами Співдружності незалежних держав, що мають таке бажання. Підтримка позаблоковості (нейтралітету) України є невисокою - сумарно близько 1/6 опитаних. Відповідно до соціологічних опитувань, проведених Українським центром політичних та економічних досліджень імені Олександра Разумкова, громадяни України у 2002 році стали прихильніше ставитися до НАТО, ніж у попередні роки. Так, кількість людей, які вважають НАТО агресивним блоком, порівняно з 2001 роком зменшилась на 13,3 % (з 48,1 % до 34,8 %). Натомість на 7,2 % побільшало громадян, які кваліфікують НАТО як оборонний союз. Кількість респондентів, які вважають Альянс миротворчою організацією, залишається стабільною.
Процес розширення НАТО 18,7 % опитаних громадян України вважають "сприятливим процесом для України, який зміцнює демократичну систему безпеки в Європі".16,4 % вважають, що розширення НАТО - несприятливий процес, який посилює залежність України від західних держав. Варіант "це несприятливий процес, оскільки Україна може бути втягнути в протистояння Росії і НАТО" підтримали 13,6 % опитаних. "Сприятливим процесом, який допоможе Україні зміцнити незалежність від Росії" назвали процес розширення НАТО 5,8 % респондентів. Слід зазначити, що повного консенсусу приєднання до Альянсу не було й в країнах-кандидатах на членство. Так, у Польщі за вступ у НАТО висловлювалося трохи більше 50 % серед опитаного населення. Перед вступом до НАТО за це рішення виступало близько 57 % опитаних. Серед військових ідею вступу України до НАТО підтримує не більше 27 % військових. Прихильників співробітництва України з НАТО більше серед молодих офіцерів, аніж серед офіцерів старшого покоління.
Встановлення демократичного громадського контролю над збройними силами. В Україні наявні деякі зрушення в сфері впровадження демократичного цивільного контролю над Збройними силами. Зокрема: на законодавчому рівні розмежовані повноваження між Міністерством оборони України і Генеральним штабом Збройних сил України; на посаду міністра оборони України і його заступників призначені цивільні особи; прийнято ряд законів, які визначають чіткі рамки діяльності силових структур в державі; налагоджується система парламентського контролю; у першому читанні прийнято Закон України "Про демократичний громадський контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами держави".
Разом з тим не можна стверджувати, що в Україні вже встановлено демократичний контроль над силовими структурами. Для запровадження такого контролю необхідно розв'язати цілу низку досить складних проблем: а) втручання військових у виборчий процес під час парламентських чи президентських виборів та намагання використати свій адміністративний ресурс на користь того чи іншого кандидата в президенти або члени парламенту. Такі намагання можна розцінювати як спробу політичного впливу військових на цивільну владу; б) незбалансованість повноважень Президента, Уряду, парламенту та судової влади в сфері цивільного контролю над оборонною сферою та сектором безпеки. Важелі контролю з боку виконавчої влади значно переважають над важелями впливу на військових з боку парламенту. Уряд вирішує здебільшого оперативні питання в сфері оборони та безпеки, парламент - законодавчі питання та затверджує бюджет. Разом з тим, Верховна Рада України затверджує бюджетне фінансування Збройних Сил, але при цьому не затверджує державних програм їх розвитку, тому й не несе відповідальності за реалізацію зазначених програм. Проблемою українського парламенту залишається також обмеженість його повноважень щодо впливу на кадрову політику в силових структурах держави. Чинним законодавством в Україні не передбачено погодження з парламентом ключових кадрових призначень у силових відомствах; в) обмеженість інформації про оборонну сферу та сектор безпеки; г) відсутність чіткого контролю за діяльністю спецслужб. Ця проблема є найбільш чутливою навіть для країн з розвинутою демократією. Закритий характер діяльності розвідувальних відомств не дозволяє парламентам і суспільству здійснювати за ними належний контроль; д) нерозмежованість повноважень силових структур у випадку їх застосування всередині країни. В умовах перехідного періоду така невизначеність може складати реальну загрозу основам демократії країні.
Виконання Україною критеріїв членства у НАТО має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивними наслідками можна вважати: Одержання для України міцних гарантій її національної безпеки, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності; відхід із сфери геополітичного домінування Росії і досягнення з нею рівноправних міждержавних відносин; створення вагомих передумов інтеграції в Європу, у західні політичні й економічні структури; зміцнення міжнародної безпеки і стабільності в регіоні Центрально-Східної Європи; зміцнення внутрішніх основ національної безпеки України за допомогою НАТО. Використання досвіду і підтримки НАТО в підвищенні ефективності оборонного сектору України; створення вагомих передумов для ліквідації російської військової присутності на території України; поліпшення міжнародного іміджу України; посилення консолідації української нації; зміцнення інститутів громадянського суспільства; посилення прозорості влади; реальне забезпечення прав і свобод громадян, верховенства права; зменшення впливу російського бізнесу на вітчизняну економіку і внутрішню політику в Україні; стимулювання економічних реформ.
Негативними наслідками виконання Україною критеріїв членства можна вважати: збільшення соціальної напруги серед військовослужбовців, зумовленої значним скороченням чисельності збройних сил; втрата українськими військовими підприємствами російських оборонних замовлень; деяке обмеження самостійності в прийнятті ключових рішень в галузі зовнішньої та оборонної політики; посилення розбіжностей геополітичних інтересів України і Росії та збільшення вірогідності на цьому тлі конфліктогенних проблем в російсько-українських відносинах.
Виникає питання: Коли ж Україна зможе виконати всі критерії членства і приєднатися до НАТО? Приєднання України до Альянсу залежатиме від декількох умов: від ступеня стратегічної і політичної важливості України для Альянсу; від того наскільки успішно Україна зможе диверсифікувати свої політичні та економічні зв'язки з Росією; від рівня підтримки нових членів Альянсу і США. Але всупереч важливості зовнішніх факторів реальний рух України в НАТО обумовлюватиметься, насамперед, внутрішніми політичними та економічними перетвореннями.
євроатлантична інтеграція україна партнерство
Висновки
Найпотужніший військово-політичний союз у світі та Європі є НАТО.
Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9 липня 1997 року) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21 серпня 2009 року).
Президент України Петро Порошенко затвердив річну національну програму співробітництва України з Північноатлантичним альянсом на 2015 рік.
Про це йдеться в указі Президента № 238/2015, 23 квітня 2015року опублікованому на офіційному сайті глави держави
В сучасності Україна на шляху реалізації деяких критеріїв вступу до НАТО демонструє прогрес у дотриманні певних військових критеріїв членства в Північноатлантичному альянсі. Україна має значні проблеми з критеріями: відданість принципам верховенства закону та прав людини; належний демократичний та цивільний контроль над Збройними силами; відданість справі зміцнення стабільності та благополуччя через дотримання принципів економічної свободи, соціальної справедливості та відповідальності за охорону навколишнього середовища; спроможність робити свій внесок військового характеру в колективну оборону та у виконання нових завдань, що постають перед Альянсом, а також готовність взяти на себе зобов'язання поступового удосконалення обороноздатності; здійснення стандартизації та досягнення оперативної сумісності.
Список використаної літератури
1. Критерії, що є проблемою вступу України до НАТО. Режим доступу до статті http://pidruchniki.com/1708080336535/politologiya/viyskovi_kriteriyi
2. Особливе партнерство України з НАТО. Оф. Сайт МЗС. Режим доступу до статті ? http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/nato
3. Указ Президента України № 238/2015. "Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на 2015 рік". Режим доступу до статті http://www.president.gov.ua/documents/19352.html
Додатки
Додаток 1
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 238/2015
Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на 2015 рік
З метою забезпечення виконання пріоритетних завдань розвитку стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору, на виконання рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна - НАТО (3 грудня 2008 року, м. Брюссель, Королівство Бельгія) та Комісії Україна - НАТО на рівні глав держав та урядів (4 вересня 2014 року, м. Ньюпорт, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії), а також відповідно до пунктів 1, 3 і 17 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:
1. Затвердити Річну національну програму співробітництва Україна - НАТО на 2015 рік (далі - Річна національна програма), що додається.
2. Кабінету Міністрів України забезпечити координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з виконання Річної національної програми.
3. Центральним органам виконавчої влади за участю інших державних органів, залучених до виконання Річної національної програми, подати до 10 січня 2016 року Кабінету Міністрів України звіти, а Міністерству закордонних справ України - інформацію про виконання Річної національної програми для дальшого інформування Президента України.
4. Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України, іншим центральним органам виконавчої влади за участю інших державних органів, залучених до виконання Річної національної програми, органів місцевого самоврядування забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати її виконання.
5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
23 квітня 2015 року
ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 23 квітня 2015 року №238/2015
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Нормативно–правова база відносин України і НАТО. Основи функціонування НАТО. Можливі негативні наслідки вступу України до НАТО та перешкоди. Наслідки вступу України до НАТО для взаємовідносин з Росією. Скільки коштуватиме українцеві членство в НАТО.
реферат [51,2 K], добавлен 21.10.2008Історія і основні етапи становлення двостороннього співробітництва України та НАТО, їх сучасний стан та оцінка подальших перспектив. Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО. Політика президента Барака Обами відносно співробітництва з Києвом.
контрольная работа [71,9 K], добавлен 16.04.2010Правова основа існування та принципи діяльності НАТО. Можливі шляхи гарантування безпеки України. Умови вступу до Організації північноатлантичного договору. Результати та перспективи співробітництва з НАТО. Розвиток та нинішній стан відносин Україна–НАТО.
реферат [101,8 K], добавлен 18.12.2010Розвиток і нинішній стан відносин Україна-НАТО. Практичне обговорення підходів України та НАТО. Процес входження. Переваги членства. Процес вироблення і прийняття рішень щодо подальшого розвитку європейської і євроатлантичної безпеки. Фінансовий аспект.
статья [15,8 K], добавлен 04.01.2009Особливості зовнішньої політики України на сучасному етапі, взаємини зі світовим співтовариством. Європейська інтеграція як магістральний напрям розвитку зовнішньої політики України. Відносини України з НАТО. Формування зовнішньополітичних пріоритетів.
реферат [603,7 K], добавлен 10.10.2009Геополітичне становище сучасної України. Співробітництво України з міжнародними організаціями. Україна в рамках регіональної політики Європейського Союзу. Інтеграція України на Схід в рамках ЄЕП. Нормативно-правова база відносин України і НАТО.
курсовая работа [40,9 K], добавлен 27.05.2004Укладення Брюссельського договору між Бельгією, Великою Британією, Люксембургом, Нідерландами та Францією у 1948 році. Ухвалення "резолюції Вандерберга". Етапи розширення НАТО. Структура органів військового управління НАТО. Відносини НАТО з Україною.
презентация [72,4 M], добавлен 04.04.2023Сущность, понятие, цель и структура НАТО. Его развитие после падения Варшавского договора. Особенности и перспективы отношений России и НАТО - общие вопросы развития. Расширение НАТО на восток – угроза для нас. Структура программы "Партнерство ради мира".
курсовая работа [349,6 K], добавлен 24.02.2009Международные отношения в послевоенный период. Предпосылки создания НАТО для Великобритании. "Доктрина Трумэна" и "План Маршалла". Оформление договора о НАТО. Вступление в НАТО Западной Германии. Первые годы существования НАТО.
реферат [24,9 K], добавлен 26.07.2003Эволюция взаимоотношений российской дипломатии и НАТО. От конфронтации к неравному партнерству. Россия и НАТО: факторы пересмотра стратегических приоритетов. Расширение НАТО на восток как проблема российской дипломатии.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 24.09.2006Вивчення структури і діяльності військово-політичного союзу НАТО (Організації Північноатлантичного договору). Аналіз мети НАТО - колективної оборони держав-членів. Переваги розширення НАТО. Спiвробiтництво в рамках програми "Партнерство заради миру".
реферат [39,4 K], добавлен 28.08.2010Россия и НАТО в современных международных условиях. Эволюция взаимоотношений. НАТО: факторы пересмотра стратегических приоритетов. Расширение НАТО на восток как проблема российской безопасности. Поиск стратегии для России при расширении НАТО.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 04.10.2006Політичні, економічні, соціальні, культурні, воєнні та правові зв'язки України з державами й народами. Деякі аспекти взаємовідносин України та Росії, євроатлантична інтеграція. Вектори співпраці з країнами Прибалтики, інтеграція в європейські структури.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 21.09.2010НАТО як міжурядова організація, характеристика роботи у сферах безпеки, довкілля, науки та техніки. Особливості діяльності Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи. Аналіз результатів співпраці Україна - НАТО у невійськовій сфері.
контрольная работа [33,4 K], добавлен 28.11.2010НАТО: сутність, стратегії, цілі та основні завдання, його розширення як процес внутрішньої трансформації Альянсу. Відношення Росії до розширення зони впливу НАТО. Програми партнерства та еволюція політики "відкритих дверей". Україна в інтересах Альянсу.
курсовая работа [3,0 M], добавлен 16.06.2011Подписание документа по спасению экипажей аварийных подводных лодок. Учреждение совета Совет Россия-НАТО в 2002 году. Сотрудничество России и НАТО по вопросу военной операции в Афганистане. Учения НАТО и России по борьбе с воздушным терроризмом.
презентация [1,5 M], добавлен 11.03.2012Нормативно-правовая база отношений Украины и НАТО. Мифы и правда о НАТО. Препятствия вступлению Украины в Североатлантический союз. Результат вступления в НАТО для страны. Анализ последствий вступления Украины в НАТО для взаимоотношений с Россией.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 21.07.2011Создание НАТО на основе Североатлантического договора. Изменения в деятельности альянса с окончанием "холодной войны". Взятие курса на контакты и взаимодействие со странами, не входящими в НАТО. Особенности отношений между Российской Федерацией и НАТО.
реферат [34,1 K], добавлен 12.12.2012Співпраця Канади з міжнародними організаціями та регіональними об'єднаннями. Канада - НАТО. Співробітництво Канади з Україною. Політичні відносини, їх особливості. Торгово-економічне та інвестиційне співробітництво. Культурно-гуманітарне співробітництво.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 01.03.2016Аналіз європейського вектору зовнішньої політики України - взаємодії України з європейським середовищем, прагнення інтегруватися в європейські економічні та політичні структури. Двостороннє співробітництво України з країнами Центральної Європи та Балтії.
дипломная работа [54,5 K], добавлен 20.09.2010
