Поняття, принципи та загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Інститут соціальної та економічної освіти

Уманський Державний Педагогічний Університет ім. Павла Тичини

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства, фінансів та фінансово економічної безпеки.

ІНДЗ(Реферат) з дисципліни:

Облік і аналіз ЗЕД.

На тему:

ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Виконав студент:

Шведе Я.Б.

Умань 2015



Зміст

Вступ

1. Поняття, принципи та види зовнішньоекономічної діяльності

2. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Висновки

Література



Вступ

Сучасний етап економічних та соціальних перетворень в Україні вимагає інтегрування її у світове економічне співтовариство, поглиблення співпраці з іншими державами.

Це передбачає інтенсифікацію взаємовідносин з іноземними господарюючими суб'єктами, активний обмін капіталом, товарами, послугами, робочою силою, ефективний трансфер технологій, залучення іноземних інвестицій. Необхідною умовою зазначених процесів є належне правове забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності, яка становить важливий напрям діяльності значної частини вітчизняних суб'єктів господарювання.

Найважливішою вимогою до правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є дотримання балансу приватних інтересів суб'єктів цієї діяльності та публічних інтересів різних рівнів, що, в свою чергу, вимагає комплексного застосування приватноправових та публічно-правових регулятивних інструментів.

Важливими проявами економічної самостійності України є самостійне здійснення нею керівництва зовнішньоекономічною діяльністю, безпосередня участь у міжнародному поділі праці та розвиток економічного співробітництва з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди (ст. 12 Закону України від 3 серпня 1990 р. "Про економічну самостійність України").

Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання, є Закон України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність". Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод.

Вивчення законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, та відповідних міжнародно-правових актів є важливою складовою підготовки у галузі права, економіки, управління тощо, забезпечує оволодіння студентами систематизованими знаннями щодо засад правового регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також необхідними, навичками практичного правозастосування.



1. Поняття, принципи та види зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" , зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Це визначення дає уявлення про ознаки ЗЕД:

· за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто "діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність" (ч. 1 ст. ЗГК);

· ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

· вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

По-іншому визначає ЗЕД ч. 1 ст. 377 ГК - як господарську діяльність, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою.

Уявляється, що, визначаючи перетин митного кордону майном та/або робочою силою кваліфікуючою ознакою ЗЕД, законодавець вдався до формального, звуженого підходу до розуміння такої діяльності. На користь цього свідчить наступне: згідно з Митним кодексом України переміщуватися через митний кордон, підлягати митному контролю та митному оформленню можуть лише товари та транспортні засоби.

Однак предметом зовнішньоекономічної. Відповідно до пп. 39, 40 ст. 1 МК України, товарами є будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, транспортними засобами - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

· операції можуть виступати і роботи, послуги, об'єкти інтелектуальної власності, фінансові активи тощо, про перетин якими митного кордону не може йти мова;

· правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний договір (контракт). Міжнародні конвенції, що регулюють міжнародний господарський оборот, зокрема ратифіковані Україною Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 р.) як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав (розуміючи під комерційним підприємством постійне місце регулярного здійснення ділових операцій). Вимоги ж фактичного перетину предметом договору митного кордону не висуваються, оскільки це призвело б до невиправданого виключення окремих угод а міжнародного обороту.

Відтак уявляється необхідним коригування позиції ГК щодо визначення ЗЕД.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності, а саме:

· виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

· діяльність виконується на професійних засадах спеціальними суб'єктами - суб'єктами господарювання;

· результати такої діяльності реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

Класичним можна вважати такий приклад: продавець, що має комерційне підприємство в державі А, поставив товар до держави Б. Покупець відмовився від товару, після чого продавець продав товар іншому покупцю, комерційне підприємство якого знаходиться в державі С. Усі дії, пов'язані з другою купівлею-продажем, мали місце на території держави Б: товар вже знаходився у цій державі, договір укладений і товар переданий у тій самій державі (Международное частное право. Учебник. Г.К. Дмитриевой. - М.: "Проспект", 2000. - С. 339)

· поєднання приватних інтересів виробника та публічних інтересів. При цьому публічними інтересами є відображені в праві згармонізовані, збалансовані певним чином інтереси держави як організації політичної влади, а також інтереси всього суспільства, значної його частини, в т. ч. територіальних громад, соціальних груп, особливо тих з них, які власними силами за допомогою правових засобів не спроможні захистити свої інтереси і тому потребують державної підтримки, за відсутності якої велика ймовірність виникнення кризових явищ у суспільстві.

Наявність перерахованих ознак визначає належність відносин у сфері ЗЕД до господарських відносин, що становлять предмет господарського права як комплексної галузі права, норми якої регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або керівництва нею. Відтак поняттям зовнішньоекономічної діяльності не охоплюються:

· відносини міждержавного співробітництва, які є предметом міжнародного публічного права;

· майнові та особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особистих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнародного приватного права.

Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських визначає і методологію регулювання цих відносин. У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи правового регулювання:

· метод автономних рішень суб'єктів господарювання, який ґрунтується на тому, що ці суб'єкти мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати.

Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. - К., Атіка, 2003. -С. 23.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2005.-С.17. іноземний взаємовідносина господарюючий капітал

будь-які види зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньоекономічні договори та визначати зобов'язання за ними в межах законодавства тощо);

· метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (як-от: необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій у випадках, передбачених законом, дотримання порядку розрахунків в іноземній валюті, дотримання порядку та строків проведення окремих видів зовнішньоекономічних операцій - товарообмінних (бартерних) та операцій з давальницькою сировиною тощо);

· метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (так, рекомендаційною є постанова Кабінету Міністрів України і НБУ від 21 червня 1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті").

Хоч у господарсько-правовій літературі наявні й інші точки зору щодо питання методів господарського права1, кожна з них вказує на притаманне регулюванню господарських (а відтак - і зовнішньоекономічних) відносин комплексне застосування приватноправових та публічно-правових елементів такого регулювання. Завдяки цьому досягається баланс приватних інтересів суб'єктів ЗЕД та публічних інтересів у сфері зовнішньоекономічних відносин, серед яких можна вирізнити:

Ш інтереси певних частин суспільства, соціальних груп (як-от: вітчизняні виробники певних товарів, інвестори та реципієнти інвестицій, споживачі тощо), які потребують державної підтримки;

Див. напр.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 28-31.

Ш національні інтереси України, пріоритети яких визначає ст. 6 Закону України від 19 червня 2003 р. "Про основи національної безпеки України" (серед таких пріоритетів: створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів; інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпечний простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України);

Ш інтереси наддержавних утворень, міжнародних організацій (як-от: ЄС, СОТ, Світовий банк тощо), які Україна має враховувати з огляду на обраний нею стратегічний курс на європейську інтеграцію та узяті міжнародні зобов'язання узяті міжнародні зобов'язання.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Правові принципи є важливим засобом тлумачення норм, що закріплюють конкретні права та обов'язки суб'єктів ЗЕД. Адже та чи інша норма, встановлюючи конкретне правило поведінки, не завжди вказує, яка керівна ідея закладалася в основу цього правила поведінки. За умови ж врахування принципів регулювання зміст правила поведінки стає більш чітким.

ЗЕД є видом господарської (зазвичай підприємницької) діяльності, тому при її здійсненні слід керуватися загальними принципами господарювання (ст. б ГК) та принципами підприємницької діяльності (ст. 44 ГК). Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В. К.Мамутова. - С. 19.

Спеціальні принципи ЗЕД закріплює ч. 2 ст. 377 ГК, з деталізацією переліку цих принципів у ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Такими принципами є: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

Ш виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами України;

Ш обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Формулюючи цей принцип, законодавець наголосив на суверенітеті України як держави у міжнародних економічних відносинах (що є складовою економічної самостійності України), а також на безпосередньому та самостійному здійсненні ЗЕД українськими суб'єктами господарювання (на противагу практиці Союзу РСР, коли основними суб'єктами у сфері ЗЕД були зовнішньоторговельні об'єднання системи Міністерства зовнішньої торгівлі та Державного комітету СРСР з зовнішньоекономічних зв'язків1);

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати ЗЕД . Богуславский М. М. Международное частное право. - М.: Юристть, 1999. - С. 139.

Свобода ЗЕД як складова підприємницької свободи суб'єкта господарювання не є абсолютною, а піддається численним обмеженням у публічних інтересах різних рівнів.

Прикладами обмежень свободи зовнішньоекономічного підприємництва є: ліцензування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"), заборона окремих видів експорту та імпорту (ст. 17 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"), встановлення державної монополії на експорт (імпорт) певних товарів (ст. 20 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"), встановлення строків здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій та санкцій за порушення цих строків (закони України від 23 вересня 1994 р.

"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", від 23 грудня 1998 р. "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", від 4 жовтня 2001 р.

"Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"), застосування заходів захисту національного товаровиробника (згідно з законами України від 22 грудня 1998 р.

"Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну") тощо.

Суб'єкт ЗЕД, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом. Вилучення результатів ЗЕД у власника без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України (частини 13-14 ст. 5 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність ");

принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні ЗЕД тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Теза про регулювання ЗЕД "тільки законами України" є неточною. Коло засобів регулювання цієї діяльності (визначене в ст. 7 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність") широке і включає як акти державних органів різної юридичної сили, так і акти недержавних суб'єктів. Однак п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються засади ЗЕД. Тобто на рівні закону повинні бути встановлені загальні умови та порядок здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій, права та обов'язки їх учасників.

Втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", у тому числі шляхом видання нормативно-правових актів, які створюють для її здійснення умови гірші, від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення ЗЕД і як таке забороняється (ч. 10 ст. 5 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність");

принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Об'єктом правового захисту є порушене або оспорюване право або законний інтерес суб'єкта ЗЕД.

2. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

Основною правовою формою, що опосередковує господарські зв'язки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та їх іноземних контрагентів, є зовнішньоекономічний договір.

Чинне українське законодавство оперує кількома близькими за змістом поняттями: зовнішньоекономічна угода, зовнішньоекономічний договір, зовнішньоекономічний контракт. Зовнішньоекономічна угода доктринально може бути визначена як угода, що опосередковує господарську діяльність у сфері міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, інтелектуальною власністю.

Зовнішньоекономічна угода, як і угода (правочин) загалом, може бути односторонньою, коли для її вчинення є необхідним і достатнім волевиявлення однієї сторони (наприклад, довіреність), та дво- або багатосторонньою, коли для її вчинення необхідним є узгоджене волевиявлення двох або більше сторін. Дво- або багатосторонні зовнішньоекономічні угоди є зовнішньоекономічними договорами.

Термін "контракт" вказує на матеріальну форму зовнішньоекономічного договору, існування його у вигляді правового документа, в якому зафіксований факт угоди та зміст зобов'язань сторін. У законодавстві України поняття "зовнішньоекономічний договір" та "зовнішньоекономічний контракт" вживаються як рівнозначні.

Легальне визначення зовнішньоекономічного договору (контракту) міститься в ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність": це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів.

Синонімом терміна "зовнішньоекономічна угода" є термін "міжнародна комерційна угода"; водночас наявні деякі смислові відтінки. "Зовнішньоекономічна угода" відображає позицію однієї держави: участь українських суб'єктів господарювання у міжнародному економічному співробітництві є їх зовнішньоекономічною діяльністю, яка опосередковується вчиненням зовнішньоекономічних угод. Та сама діяльність з позиції двох чи більше держав буде міжнародною господарською діяльністю, а угоди, що її опосередковують - міжнародними комерційними угодами зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. (Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой. - С. 336).

З цього визначення випливають дві кваліфікуючі ознаки зовнішньоекономічного договору:

- спрямованість на забезпечення господарської (зовнішньоекономічної) діяльності контрагентів (ця ознака визначає зовнішньоекономічний договір як різновид господарського договору);

- різна державна належність контрагентів (ця ознака пояснює, за яких умов господарський договір набуває міжнародного характеру, стає власне "зовнішньоекономічним").

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладання договору відповідно до законів України та/або закону місця укладання договору.

Зовнішньоекономічний договір складається відповідно до законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

3. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державний вплив на зовнішньоекономічну діяльність здійснюється шляхом застосування методів її регулювання.

Методи державного регулювання ЗЕД - це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб'єктів ЗЕД з метою отримання необхідного з точки зору публічних інтересів результату. Такі методи можна класифікувати за двома основними критеріями.

За характером впливу на поведінку суб'єктів ЗЕД слід розрізняти економічні та адміністративні методи.

Економічні методи - це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес суб'єктів ЗЕД (шляхом як позитивного, так і негативного стимулювання). До економічних методів належать:

- надання податкових пільг, встановлення знижених податкових ставок;

- диференціювання митних ставок, звільнення від обкладення митом;

- надання субсидій певним категоріям суб'єктів господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;

- застосування господарсько-правових санкцій за порушення законодавства про ЗЕД тощо.

Адміністративні методи - це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу (обов'язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб'єктом ЗЕД незалежно від того, вигідне це виконання йому економічно, чи ні. До адміністративних методів належать:

- заборона окремих видів експорту та імпорту;

- ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;

- застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів та вимог;

- встановлення державної монополії на експорт/імпорт окремих товарів;

- обмеження строків здійснення зовнішньоекономічних операцій тощо.

Технічні бар'єри застосовуються з метою захисту життя та здоров'я населення, тварин та рослин і забезпечують: недопущення проникнення в країну неякісної продукції -у разі їх застосування при ввезенні товарів, та виконання міжнародних зобов'язань країни - у разі їх застосування при вивезенні товарів. Загальна вимога до застосування технічних бар'єрів згідно з угодами СОТ - вони не повинні бути дискримінаційними чи становити засіб прихованого протекціонізму.

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митно-тарифне регулювання належить до економічних, тарифних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та становить головну складову регулювання цієї діяльності в будь-якій державі. Митно-тарифні заходи дозволяють вирішити ряд завдань, пріоритетність яких залежить від митної політики держави, основними з яких є:

- захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції (у тому числі недобросовісної) з боку іноземних постачальників;

- стимулювання внутрішнього виробництва готової продукції;

- збільшення податкових надходжень.

Митне регулювання здійснюється згідно з ГК (ст. 384), Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України від 1 січня (визначає засади організації і здійснення митної справи в Україні), Законом України від 5 лютого 1992 р. "Про Єдиний митний тариф" та Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. № 4-93 "Про Єдиний митний тариф України" (визначають поняття мита і його види, порядок сплати мита, підстави звільнення від сплати мита, застосування тарифних пільг та преференцій), Законом України від 5 квітня 2001 р. "Про митний тариф України" (визначає ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України), іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Державної митної служби України.

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій є адміністративним, нетарифним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і являє собою комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.

З огляду на те, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій здатне справляти значний обмежувальний вплив на міжнародну торгівлю, його застосування підлягає жорсткій регламентації в .рамках СОТ. Так, Угода про процедури ліцензування імпорту встановлює, що ліцензування імпорту повинне бути простим, прозорим та передбачуваним. Науменко В. П„ Пашко ТІ. В., Руссков В. А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. -- К.: Знання, 2004. -- С. 41.

Зокрема, ця Угода:

- зобов'язує органи державної влади публікувати достатню інформацію щодо цілей та процедур надання ліцензій;

- встановлює порядок повідомлення СОТ державами-членами у разі упровадження нових або зміни існуючих процедур ліцензування імпорту;

- встановлює загальні критерії оцінки компетентними органами заявок на отримання ліцензій.

Чинний порядок ліцензування зовнішньоекономічних операцій, що встановлений ст. 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", та передбачає здійснення ліцензування експорту (імпорту) товарів.

Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів

Заборона експорту та імпорту окремих видів товарів є нетарифним, адміністративним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який слугує дотриманню найбільш загальних вимог публічного порядку, і регулюється ст. 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

В Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму Тарасової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

- Конкретний перелік товарів, експорт та/або імпорт яких заборонено, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України виключно у межах перерахованих категорій.

- Контроль за виконанням зазначених вимог покладається на митні органи та Міністерство економіки України.

Загальні приписи Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" щодо заборон експорту/імпорту деталізуються у спеціальних законах. Так, відповідно до ст. 40 Закону України від 6 вересня 2005 р. "Про безпечність та якість харчових продуктів", забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, не придатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам (зміст перерахованих критеріїв розкривається у відповідних статтях Закону "Про безпечність та якість харчових продуктів").

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України від 6 липня 2005 р. "Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів", забороняється ввезення на митну територію України для постійного користування легкових, вантажних автомобілів, автобусів, трамваїв, тролейбусів за визначеними кодами УКТЗЕД, які на момент ввезення виготовлені та/або експлуатувалися більше як 8 років.

Згідно з п. 5 Положення про державний експортний контроль в Україні, затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98, забороняються міжнародні передачі ядерної, біологічної та хімічної зброї, матеріалів, устаткування і технологій, спеціально призначених для її створення, передачі товарів, якщо їх здійснення суперечить міжнародним зобов'язанням України, інтересам національної безпеки, цілям боротьби з тероризмом і підтримання взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, а також у разі відсутності належних гарантій щодо кінцевого використання товарів.

Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням її суб'єктами вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Сфера державної монополії в ЗЕД визначена ст. 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Так, виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами ЗЕД може здійснюватись:

- експорт та імпорт озброєнь, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепло випромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України;

- експорт та імпорт золота та срібла;

- експорт та імпорт наркотичних і психотропних засобів;

- експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.

Призначення уповноважених суб'єктів ЗЕД, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними комітетами Верховної Ради України (таким суб'єктом є, зокрема, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укр спец експорт").

Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів, не зазначених у ст. 20 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам ЗЕД вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо зазначених в цьому Законі.

Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

Загальні засади відповідальності в ЗЕД визначені у ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", яка встановлює, що:

- Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарювання несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Це законодавче положення є неточним і, з очевидністю, означає, що умови та порядок відповідальності суб'єктів ЗЕД (у тому числі види та розміри можливих санкцій) в Україні встановлюються на рівні законів, а не підзаконних нормативно-правових актів, що є загальновизнаною вимогою принципу верховенства права.

Разом з тим відповідальність суб'єктів ЗЕД за порушення їх договірних зобов'язань регулюється нормами міжнародних угод (конвенцій), які уніфікують право міжнародної торгівлі та/або правом країни, яке підлягає застосуванню до відповідного зовнішньоекономічного договору згідно з колізійними правилами;

- б) Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів ЗЕД, а суб'єкти ЗЕД не несуть відповідальність за дії України як держави;

- в) якщо Україна бере участь у ЗЕД як суб'єкт такої діяльності згідно з ч. 2 ст. З Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" , то вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб'єктами ЗЕД.

Так, відповідно до ст. 34 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність " Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють ЗЕД і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання. Україна як держава відповідає за зазначені дії всім своїм майном.

Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому, за які держава несе відповідальність. Це положення кореспондує загальному правилу ЦК, згідно з яким шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (посадових осіб) (статті 1173,1174 ЦК).

Будь-який суб'єкт ЗЕД або іноземний суб'єкт господарювання має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України відповідно до статті 39 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність. Україна як держава має право на регресивне відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).

Форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. Спеціальні санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

Суб'єкти зовнішньоекономічній діяльності несуть відповідальність за:

1) невиконання або неналежне виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Формами договірної відповідальності суб'єктів ЗЕД є:

- відшкодування збитків (передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, а також моральної шкоди, - ст. 33 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність);

- штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня);

- оперативно-господарські санкції (одностороння відмова сторони договору від виконання свого зобов'язання за договором; одностороння відмова сторони від прийняття подальшого виконання за договором або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за договором тощо);

2) порушення законодавчо встановлених правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності. У такому разі суб'єкти ЗЕД несуть відповідальність у формі адміністративно-господарських санкцій.

- Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади у передбачених законом випадках.

- Адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення ЗЕД, мають легальну назву спеціальних санкцій за порушення законодавства про ЗЕД. Перелік та підстави застосування таких санкцій встановлений у ст. 37 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Так, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарювання можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарювання своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаними з ним законами України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до конкретних суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення ЗЕД у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Зазначені спеціальні санкції застосовуються Міністерством економіки України за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України, або за рішенням суду. Ці санкції можуть бути застосовані до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарювання протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.



Висновки

Написавши ІНДЗ на тему "Управління та розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємства", зробимо висновки.

- зовнішньоекономічна діяльність підприємства - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою інтеграцією і кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг, виходом на зовнішній ринок. На рівні підприємства зовнішньоекономічна діяльність спрямована на укладання та виконання контрактів з іноземними партнерами. Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною всієї роботи більшості підприємств.

- Розвиток зовнішньоекономічної діяльності дає підприємству нові можливості, такі як використання переваг міжнародної кооперації виробництва та свобода у прийнятті рішень для здійснення своїх виробничих завдань;

- відмінності зовнішньоекономічної діяльності підприємства від внутрішньогосподарської полягають в тому, що зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на валютній основі, регулюється спеціальними заходами держави.

- На зовнішньоекономічну діяльність підприємства впливає рівень розвитку і стабільність національної економіки, система світових цін, а також правова система власної країни і правові системи країн, в яких підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

- основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності в більшості країн є зовнішньоторговельна діяльність - обмін виробленої продукції, робіт, послуг між учасниками зовнішньоекономічної діяльності шляхом проведення різного роду міжнародних комерційних (зовнішньоторговельних) операцій. Завершенням даних операцій є комерційні зовнішньоторговельні операції;

- слід відзначити, що зовнішньоторговельні операції, перш за все, класифікуються на експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт;

- таким чином, зовнішньоекономічна діяльність охоплює різні напрями її здійснення. Кожен вид і напрямок зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів, що беруть участь в ній, включає широкий комплекс господарських, виробничих, правових, валютно-фінансових та інших відносин. Особливе місце серед них відводиться валютно-фінансових відносин;

- державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є складовою частиною економічної політики держави в сучасних умовах.

- Але, враховуючи світовий досвід, повністю відкривати білоруський ринок для іноземних компаній можна тільки поступово, так як більшість наших виробників не витримують з ними конкуренції.

У сучасних умовах велике виробництво не може повноцінно розвиватися тільки в межах своєї країни. В даний час ситуацію в галузі зовнішньоекономічної діяльності білоруських підприємств можна охарактеризувати як складну. Це пов'язано з багатьма факторами, насамперед, з економічною кризою в країні, падінням рівня виробництва, низьким рівнем конкурентоспроможності виробленої продукції, хронічною нестачею коштів у підприємств. Вітчизняним підприємствам притаманний малий науково - технічний потенціал, застаріла виробнича база і форми управління виробництвом. Все це, безсумнівно, є відлунням проведеної у минулому економічної політики.



Література

1. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 288с.

2. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004.

3. Козак В.В. Панкова Л.А., Корп'як Я.С. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти. - Львів, Оксарт, 1998.

4. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України/ Кол. авт.: Г.Л Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербіна та ін.; За заг. ред В.К. Мамутова. - К.: Хрінком Інтер, 2004.

5. Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. - К.: Знання, 2004.

6. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський В.В. Хахумин и др., Под ред. В.К. Мамутова - К.: Юринком Інтер, 2002.

7. Щербина В.С. Господарське право. Підручник. - 2-е вид., перероблене і доповнене - К.: Юрінком Інтер, 2005.

8. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіка: Навч. посіб. - 2-е вид. перероблене і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 214 с. Вища освіта ХХІ стаття.

9. Державне регулювання економіки. Навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - Вид. 2-ге, доопрац. І доповн. - КНЕУ, 2005. 440с.

10. Конституція України від 02.04 2008р.

Размещено на Allbest.ru

...