Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 339.137.2:338.24(477)+339.924

ВПЛИВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

РАДЗІЄВСЬКА СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук, професорРумянцев Анатолій Павлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Новицький Валерій Євгенович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора з наукової роботи;

кандидат економічних наук, доцент Лук'яненко Ольга Дмитрівна, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, доцент кафедри міжнародного менеджменту.

Захист відбудеться 15” червня 2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 14 травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

АНОТАЦІЯ

Радзієвська С. О. Вплив регіональної інтеграції на конкурентоспроможність економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним аспектам взаємодії міжнародних регіональних інтеграційних процесів і конкурентоспроможності національних економік. В роботі розкрито трансформацію конкурентних відносин від конкуренції-суперництва до конкуренції-співробітництва між країнами в межах регіонального об'єднання, визначено конкурентну позицію країни в регіональній інтеграційній системі.

На основі аналізу зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами ЄС, ЄЕП, ОЧЕС і ГУАМ виявлено їх вплив на набуття нових і реалізацію існуючих конкурентних переваг, розроблено рекомендації щодо підвищення національної конкурентоспроможності на розглянутих інтеграційних напрямах. Особлива увага приділяється обґрунтуванню необхідності посилення використання нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, запровадженню транзитних тарифів для реалізації геополітичних переваг, що має Україна як транзитна держава. Принциповим є висновок про те, що зростання конкурентоспроможності за рахунок зниження обмінного курсу гривні погіршує умови для подальшого використання потенціалу країни. Обґрунтовано поступовий перехід від цінової конкуренції до конкуренції диференціації. Надано рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки й інтеграції України в світогосподарський простір.

Ключові слова: міжнародна економічна інтеграція, конкурентоспроможність національної економіки, регіональне інтеграційне об'єднання, конкурентні переваги, валютний курс, цінова конкуренція.

АННОТАЦИЯ

Радзиевская С. А. Влияние региональной интеграции на конкурентоспособность экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию влияния международной региональной интеграции на конкурентоспособность экономики Украины. В работе рассматривается парадигма взаимодействия международной интеграции и конкурентоспособности национальной экономики, которая предполагает наличие между ними определенной зависимости, причем интеграция рассматривается как фактор роста конкурентоспособности. В исследовании утверждается, что такое понимание содержит в себе противоречие, т.к. интеграция предполагает объединение экономик стран, а конкуренция - столкновение их интересов. Разрешить это противоречие можно путем изменения, в рамках упомянутой парадигмы, понимания конкуренции как соперничества и противоборства на понимание ее как сотрудничества, которое позволяет странам объединиться и повысить свою конкурентоспособность. В диссертации делается вполне обоснованный вывод, что современная парадигма взаимодействия международной интеграции и конкурентоспособности национальной экономики рассматривает последнюю как способность эффективно сотрудничать с экономиками других стран, с которыми она формирует региональные интеграционные объединения. Исходя из этого, трансформация конкурентных отношений в региональном объединении заключается в переходе от состояния конкурентной борьбы к состоянию конкурентного сотрудничества, а конкурентная позиция страны в объединении определяется соотношением ее уровня конкурентоспособности с уровнями конкурентоспособности других стран объединения.

На основе полученных теоретических выводов в работе анализируется влияние участия Украины в региональных интеграционных объединениях на конкурентоспособность ее экономики и делается вывод, что ее повышение прежде всего определяется поступлением из стран ЕС больших объемов прямых инвестиций, современного оборудования и технологий, которые способствуют созданию новых конкурентных преимуществ. В отношениях со странами ЕЭП конкурентоспособность, в основном, характеризуется ранее приобретенными конкурентными преимуществами, которые способствуют экспорту Украиной в эти страны продукции со значительным объемом добавленной стоимости. С точки зрения приобретения новых конкурентных преимуществ важным для Украины является сотрудничество со странами ЕЭП в области высоких технологий, а сохранение ранее приобретенных преимуществ требует взаимодействия с ними в целях сдерживания цен на энергоресурсы и продолжения доставки энергоресурсов в страны ЕС через Украину. Приобретению новых конкурентных преимуществ способствует интеграция Украины в ОЧЭС и ГУАМ.

В диссертации вносится ряд предложений, направленных на оптимизацию повышения конкурентоспособности экономики Украины и ее участия в региональных объединениях. К числу важнейших из них относятся: предложение усиления использования нетарифных инструментов регулирования внешней торговли; введение транзитных тарифов; усиление валютного контроля и валютного регулирования в целях минимизации возможности использования снижения валютного курса гривни как фактора повышения ценовой конкурентоспособности Украины; постепенный переход во внешней торговле от ценовой конкуренции к конкуренции дифференциации; использование, построенной на базе методологии Глобального индекса конкурентоспособности и интеграционных моделей, имитационной модели конкурентоспособности для оптимального управления ростом конкурентоспособности Украины.

Ключевые слова: международная экономическая интеграция, конкурентоспособность национальной экономики, региональное интеграционное объединение, конкурентные преимущества, валютный курс, ценовая конкуренция.

ANNOTATION

Radziievska S. O. The Influence of Regional Integration on the Competitiveness of the Economy of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for а Candidate Degree in Economics. Speciality 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. - The Institute of International Relations of Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The thesis focuses on the theoretical and practical aspects of interrelationship between international integration and the level of competitiveness of the nations involved. A new approach to viewing competition as cooperation has been suggested to reveal the transformation of competitive relations from rivalry to cooperation between countries belonging to the same international integration organization. A country's competitive position in the integration system is defined.

Ukraine's external economic relations with the European Union, the Common Economic Space, the Black Sea Economic Cooperation and the Organization for Democracy and Economic Development - GUAM are analyzed to identify the existing and newly-obtained competitive advantages and to provide recommendations for building competitiveness for each regional integration vector. Special attention is paid to the role of nontariff and transit tariff instruments in foreign trade regulations for using geopolitical advantages of Ukraine as a transit state. The competitiveness growth based on the decline of the hryvnia exchange rate worsens the conditions for the future use of our country's potential. The transition from price competition to differentiation competition is substantiated. Some recommendations on the building of national competitiveness and a closer integration of Ukraine within the world economy are given.

Key words: international economic integration, competitiveness of the national economy, regional integration organization, competitive advantages, exchange rate, price competition.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світове господарство на рубежі XX - XXI століть характеризується бурхливим розвитком НТП, поглибленням міжнародного поділу праці, посиленням інтернаціоналізації економічних процесів. Це сприяє прискоренню глобалізації світової економіки, формуванню міжнародних регіональних інтеграційних об'єднань, а також веде до загострення міжнародної конкуренції, ставлячи перед кожною країною завдання забезпечити високу конкурентоспроможність національної економіки на довгострокову перспективу.

На сучасному етапі проблема співвідношення, взаємодії міжнародної інтеграції і конкурентоспроможності національних економік є ключовою, оскільки її теоретичне осмислення має практичне значення, на основі якого може бути проведений науково обгрунтований аналіз, надано оцінку та внесено конкретні пропозиції, спрямовані на оптимізацію участі країн в інтеграційних процесах з метою підвищення їх національної конкурентоспроможності.

Наукова література містить багато публікацій, присвячених інтеграції країн і підвищенню їх конкурентоспроможності. Їхніми авторами є класики економічної науки А. Сміт, А. Маршалл, Й. Шумпетер, зарубіжні вчені Г. Азоєв, І. Ансофф, Б. Баласса, П. Боуттке, Дж. Гелбрейт, С. Глаз'єв, Р. Грінберг, Д. Дайнен, Д. Долгов, Р. Дорнбуш, І. Дюмулен, П. Кругман, П. Ліндерт, Н. Менк'ю, В. Нордхауз, М. Портер, Д. Причитко, П. Самуельсон, Р. Фатхутдінов, С. Фішер, Г. Хамел, Дж. Харт, Ф. А. фон Хайек, П. Хейне, Б. Шлюсарчик, Ю. Шишков, О. Юданов. Слід відзначити дослідження українських економістів Л. Антонюк, Ю. Бажала, Я. Базилюк, О. Білоруса, З. Борисенко, В. Будкіна, І. Бураковського, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Гребельника, Б. Губського, М. Дудченка, Я. Жаліла, Б. Кваснюка, Л. Кістерського, Г. Климка, І. Крючкової, Д. Лук'яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, І. Пузанова, О. Рогача, А. Румянцева, В. Сіденка, С. Соколенка, А. Філіпенка, І. Школи, О. Шнипка, О. Шниркова та інших.

При цьому доводиться констатувати, що тематика співвідношення інтеграції і конкурентоспроможності національних економік не може вважатися повністю вивченою. Так, залишаються дискусійними питання, за яких умов конкуренція-суперництво між країнами трансформується у конкуренцію-співробітництво в межах інтеграційного об'єднання, як визначати доцільність і ступінь інтеграції країни з тими чи іншими країнами та їх об'єднаннями. Така обумовленість актуальності досліджуваної проблематики значно зростає стосовно нашої країни, яка за світовими рейтингами має низький рівень конкурентоспроможності, бере участь у функціонуванні ряду регіональних інтеграційних об'єднань і своїм стратегічним курсом проголосила приєднання до Європейського Союзу (ЄС). Втім, на саміті в Лісабоні у березні 2000 року Європейська Рада ЄС визначила стратегічну мету - стати найконкурентнішою і найдинамічнішою в світі економікою. Ця проблема і визначила вибір теми дисертації, мету і завдання дослідження, його логіку і коло питань, які вивчаються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до наукової теми «Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір», яка є складовою загальної наукової теми кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» № 06БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» (2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення впливу участі України в регіональних інтеграційних процесах на зростання конкурентоспроможності національної економіки та обгрунтування пропозицій, спрямованих на оптимізацію здійснення політики багатовекторної і різношвидкісної інтеграції, виходячи з наявних і шляхом створення нових конкурентних переваг.

Досягнення визначеної мети вимагає виконання таких завдань:

- розкрити парадигму взаємодії міжнародної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки;

- в рамках сформульованої парадигми взаємодії міжнародної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки виявити трансформацію конкурентних відносин у регіональній інтеграційній системі;

- розкрити співвідношення конкурентних позицій країни в інтеграційному об'єднанні і її конкурентоспроможності;

- проаналізувати вплив наближення України до ЄС на систему факторів, що визначають її конкурентоспроможність;

- виявити наявність конкурентних переваг економіки України в умовах Єдиного економічного простору (ЄЕП) і межі доцільності інтеграції в це регіональне об'єднання;

- дослідити вплив участі України в Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) і Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ (ГУАМ) на підвищення її конкурентоспроможності;

- проаналізувати вплив митно-тарифних і нетарифних інструментів регулювання зовнішньоторговельних відносин на посилення інтеграційних процесів і підвищення конкурентоспроможності економіки України;

- виявити можливості використання цінових чинників у формуванні конкурентних переваг економіки України в процесі її участі в регіональних інтеграційних процесах;

- розкрити роль валютної політики у розвитку інтеграційних процесів і підвищенні на цій основі конкурентоспроможності економіки України;

- виявити перспективи інтенсифікації інтеграційних зв'язків України в сучасних умовах світової фінансової кризи і можливості застосування моделей підвищення конкурентоспроможності її економіки.

Об'єктом дисертації є особливості розвитку та механізм реалізації економічних зв'язків України з країнами-членами ЄС, ЄЕП, ОЧЕС, ГУАМ в контексті їх впливу на зростання конкурентоспроможності вітчизняного господарства.

Предметом дослідження є формування конкурентоспроможної національної економіки шляхом використання переваг господарської взаємодії країн-учасниць міжнародних регіональних інтеграційних угруповань.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є концептуальні положення сучасної економічної теорії та теорії міжнародних економічних відносин, теорії систем, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань функціонування ринкової економіки в умовах глобалізації та регіоналізації світового господарства. Методологічний апарат дослідження складають методи: наукової абстракції й історизму (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3), економічної інтерпретації, системного підходу, економічної індукції (підрозділи 1.1, 3.1), статистичного аналізу, порівняння й узагальнення даних і експертних оцінок (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2), порівняльно-історичний (підрозділи 1.3, 2.1), визначення прямих та зворотних зв'язків між досліджуваними процесами (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3), несуцільного, вибіркового спостереження (підрозділи 2.3, 3.1), якісного й кількісного порівняння і узагальнення даних (розділ 2), формалізації (математизації) економічного пізнання досліджуваних процесів (підрозділ 3.3). Графічний та табличний методи використовуються у всіх розділах дисертації для компактного, наочного викладу теоретичного і фактичного матеріалу. Дослідження проводилося з додержанням принципу єдності економічної теорії та господарської практики.

Інформаційною базою є дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, аналітичні й статистичні матеріали ООН, ЮНКТАД. В якості джерела фактологічного та статистичного матеріалу широко використовувались офіційні публікації, матеріали і документи, видання періодичного друку, монографії, дисертаційні роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обгрунтуванні позитивного впливу участі країни у функціонуванні регіональних інтеграційних об'єднань на конкурентоспроможність національної економіки і практичному його виявленні у зовнішньоекономічних відносинах України із ЄС, ЄЕП, ОЧЕС та ГУАМ, а також у рекомендаціях, спрямованих на оптимізацію механізму взаємодії підвищення конкурентоспроможності економіки України та її участі в регіональних об'єднаннях. У процесі дослідження автором одержано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку досліджуваної проблеми й характеризують новизну роботи:

уперше:

- обгрунтовано сучасну парадигму взаємодії міжнародної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки. Відповідно до неї підвищення конкурентоспроможності національної економіки шляхом її інтеграції з економіками інших країн відбувається при такій трансформації конкурентних відносин, яка породжує синергійний ефект зростання продуктивності праці. Тому конкурентоспроможність національної економіки в регіональних інтеграційних угрупованнях визначається як її здатність до ефективної взаємодії з економіками країн-членів об'єднання. Обґрунтовано, що одним із головних завдань розвитку регіональних інтеграційних об'єднань є посилення господарської взаємодії країн-партнерів і відповідне підвищення їх конкурентоспроможності;

– виявлено, що динаміку трансформації конкурентних відносин у регіональному інтеграційному об'єднанні визначають дві суперечності. Перша виникає внаслідок підвищення відкритості економік, яка призводить до посилення конкуренції на їх внутрішніх ринках і одночасно сприяє набуттю нових конкурентних переваг, їх реалізації на зовнішніх і внутрішньому ринках. Друга суперечність виникає у зв'язку з тим, що основними суб'єктами-конкурентами на світовому ринку є регіональні інтеграційні об'єднання, а також ТНК, МНК і ТНБ, складові частини яких входять до цих об'єднань. Тому конкурентна боротьба між об'єднаннями країн супроводжується протидіючим їй співробітництвом складових частин ТНК, МНК і ТНБ, що функціонують у цих країнах;

– доведено, що для України в сучасних умовах світової фінансової кризи і виходу з неї принципового значення набуває формування конкурентних переваг на основі використання нецінових чинників;

удосконалено:

- методичні підходи визначення форм розвитку регіональних інтеграційних об'єднань і зроблено висновок, що вони створюють послідовний ланцюг виокремлення сукупності національних економік з усієї світової економіки шляхом посилення внутрішньої їх зв'язаності і відокремленості від решти країн. Перехід від однієї форми до наступної відбувається шляхом послідовного посилення засобів ринкового регулювання і послаблення державного втручання у перебіг економічних процесів на рівні окремих країн і запровадженням втручання в них на більш високому, наднаціональному регіональному рівні. Форми міжнародної регіональної інтеграції співставлено з чотирма стадіями конкурентного розвитку. Виявлено, що в зоні вільної торгівлі і митному союзі розвиток конкурентоспроможності національної економіки відбувається на основі факторів виробництва переважно за рахунок ефекту масштабу. Спільний ринок характеризується переходом до розвитку на основі інвестицій, а економічний союз - переходом до стадії розвитку конкурентоспроможності на основі інновацій, яка остаточно утверджується при повній інтеграції;

- дослідження впливу участі України в міжнародних регіональних інтеграційних процесах на зміну детермінант її конкурентних переваг. Це дозволило довести, що співробітництво України з країнами ЄС сприяє наближенню її детермінант конкурентних переваг до детермінант конкурентних переваг ЄС і тим самим створює підгрунтя для формування нових конкурентних переваг і вступу України до ЄС;

- методологічний підхід до моделювання конкурентоспроможності національної економіки з метою управління процесом її зростання шляхом врахування інтеграційних процесів і постановки задачі оптимізації в рамках узагальненої імітаційної моделі взаємодії міжнародної регіональної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки на основі розробленого за методологією Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Глобального індексу конкурентоспроможності (ГІК);

одержали подальший розвиток:

- погляди на міжнародну інтеграцію як на об'єктивний процес, який базується на міжнародному поділі праці, відбувається у контексті глобалізації і сприяє трансформації національних господарств у частини утвореного шляхом їх об'єднання єдиного наднаціонального регіонального господарства, що характеризується регіональною конкурентоспроможністю як інтегральним показником конкурентоспроможності сукупності країн-членів об'єднання;

- обгрунтування визначального впливу країн ЄС на набуття Україною нових конкурентних переваг, зокрема за рахунок структуризації національної економіки, реконструкції промислових потужностей, модернізації газотранспортної системи, інфраструктурних об'єктів, розвитку інноваційних виробництв, створення привабливого інвестиційного клімату;

- виявлення впливу інтеграційних процесів між Україною і країнами ЄЕП, ОЧЕС і ГУАМ на збереження існуючих, формування і реалізацію нових конкурентних переваг, набутих в галузях високих технологій і наданні послуг, а також обгрунтування обмеження інтеграції з країнами ЄЕП зоною вільної торгівлі. Пропозиції щодо необхідності посилення використання Україною як членом СОТ нетарифних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі. Дослідження впливу зміни рівня валютного курсу, його співвідношення з паритетом купівельної спроможності і лібералізації валютної політики на розвиток інтеграційних процесів і підвищення конкурентоспроможності України.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають прикладне та науково-практичне значення. Вони можуть бути використані органами державної влади з метою оптимізації зовнішньоекономічної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності національної економіки шляхом інтеграції України у міжнародні регіональні інтеграційні об'єднання і вступу до ЄС. Окремі теоретичні висновки та пропозиції роботи доведені до рівня практичних рекомендацій і впроваджені в діяльність ряду організацій, що підтверджується відповідними довідками. Обгрунтовані в дисертації висновки стосовно необхідності удосконалення структури ПІІ та аргументи щодо шляхів збільшення їх питомої ваги у машинобудуванні були використані Інститутом міжнародного ділового співробітництва для розвитку співпраці між Україною та країнами ЄС в інвестиційній сфері (довідка № 167 від 18.11.2009 р.). Пропозиції з підвищення конкурентоспроможності економіки України на основі удосконалення структури імпорту та експорту, підвищення рівня технологічності продукції та удосконалення методів регулювання експортно-імпортної діяльності підприємств, поступового переходу від цінової конкуренції до конкуренції диференціації знайшли відображення в діяльності відділу наукових програм Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, зокрема в НДР “Розробка проекту раціоналізації імпортно-експортної політики України” (№ державної реєстрації 0197U014993) (довідка № 829/27р від 18.12.2009 р.), а також в діяльності Управління інформації Торгово-промислової палати України (довідка № 690/08.2-8 від 16.03.2010 р.).

Матеріали і результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також у навчальному процесі при викладанні нормативних курсів “Методологія кон'юнктурних досліджень”, “Міжнародні економічні відносини”, “Світова економіка”, спецкурсу “Конкуренція у міжнародному бізнесі”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі представлені наукові результати автором отримані особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на десяти конференціях, у тому числі на дев'яти міжнародних конференціях: “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (22-23 лютого 2007 р., м. Тернопіль); “Страны с переходной экономикой в условиях глобализации” (28-30 марта 2007 г., г. Москва); “Україна - ЄС - Європа: нові виклики та модернізація відносин” (18 квітня 2007 р., м. Київ); “Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції” (19-20 жовтня 2007 р., м. Львів); “Страны с переходной экономикой в условиях глобализации” (18-20 марта 2009 г., г. Москва); “Теорія і практика сучасної економіки” (14-16 жовтня 2009 р., м. Черкаси); “Интеграция экономики в систему мирохозяйственных связей” (27-29 октября 2009 г., г. Санкт-Петербург); “Украина и глобальная экономика: теория и практика хозяйствования” (30-31 октября 2009г., г. Симферополь); “Мировой экономический кризис и Россия: причины, последствия, пути преодоления” (12-13 ноября 2009 г., г. Санкт-Петербург); “Реалії та перспективи інноваційного розвитку України (економічні, фінансові та правові аспекти)” (26 березня 2010 р., м. Київ); на всеукраїнській конференції “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (21-23 березня 2007 р., м. Луганськ).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у п'яти статтях у наукових фахових виданнях, які включені до переліку ВАК України, загальним обсягом 3,7 д.а., за результатами участі у 10 конференціях опубліковано тези загальним обсягом 2,5 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Основний текст дисертації викладено на 176 сторінках, що містять 21 таблицю і 28 рисунків. Додатки займають 12 сторінок, на яких розміщено 12 таблиць. Список використаної літератури включає 323 найменування і поданий на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь її розробки у працях українських і зарубіжних учених, зв'язок роботи з науковими програмами й темами, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, визначено методи дослідження, висвітлено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи розвитку міжнародних інтеграційних процесів і конкурентоспроможності національної економіки" окреслюється термінологічний апарат, що використовується в роботі, подається огляд літератури, присвяченої трактуванню інтеграції і конкурентоспроможності, розглядається сутність парадигми взаємодії міжнародної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки, приділяється увага трансформації конкурентних відносин в регіональній інтеграційній системі, а також розкриваються конкурентні позиції країни в інтеграційному об'єднанні.

У сучасній економічній літературі категорія "економічна інтеграція" розглядається як процес зближення і поступового об'єднання всіх структур національних економічних систем (підприємств, регіонів, галузей і національних економік) в інтернаціональні метасистеми. Проаналізовані визначення інтеграційних процесів дають змогу дійти висновку, що частини цілого не можуть функціонувати не узгоджено, а тим більше - вступати у конфлікти між собою.

Категорія “конкурентоспроможність” є однією з похідних від дефініції процесу конкуренції, не має загальноприйнятого розуміння через термінологічно-понятійну розмитість. Остання переважно тлумачиться як боротьба, суперництво, змагання, форма взаємного зіштовхування інтересів певних суб'єктів. На противагу інтеграції, конкуренція виникає там, де немає узгодженості інтересів, більше того, існує конфлікт інтересів. Отже, сучасна парадигма позитивної взаємодії міжнародної інтеграції та конкурентоспроможності національної економіки вимагає внесення коректив у розуміння змісту формуючих її понять. Щодо поняття міжнародної інтеграції, то воно є чітко визначеним. У роботі особливий акцент зроблено на розумінні конкурентоспроможності як спроможності до ефективного співробітництва національної економіки з економіками країн регіонального об'єднання. Інтеграція сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, яка у свою чергу посилює процеси інтеграції. Таким чином, між цими двома процесами існує позитивний зворотний зв'язок.

Обґрунтовано, що основною формою прояву зв'язку національної конкурентоспроможності з інтеграційними процесами є зовнішньоторговельні відносини між країнами. По-перше, підвищення обсягу експортних операцій країни свідчить про її конкурентоспроможність, а, по-друге, експорт продукції веде до посилення зв'язків між країнами і сприяє розвитку інтеграції.

У дисертації запропоновано трансформацію конкурентних відносин в регіональній інтеграційній системі визначати як перехід конкурентних відносин від стану конкурентної боротьби до стану конкурентного співробітництва. Конкурентна позиція країни в інтеграційному об'єднанні трактується як її конкурентоспроможність у порівнянні з країнами, що входять до складу цього об'єднання.

У висновках до першого розділу підкреслюється, що міжнародна економічна інтеграція підвищує продуктивність праці і конкурентоспроможність національної економіки. Одночасно з цим вона веде до посилення взаємозалежності країн і тим самим до обмеження їх самостійності.

У другому розділі "Вплив участі України в регіональних об'єднаннях на конкурентоспроможність її економіки» на основі аналізу зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами ЄС, ЄЕП, ОЧЕС та ГУАМ досліджується реалізація існуючих і можливість набуття нових конкурентних переваг, їх вплив на національну конкурентоспроможність і на розвиток між ними інтеграційних процесів.

У роботі підкреслюється, що розвиток економічних відносин між Україною і ЄС свідчить про наявність чіткої перспективи вступу України до ЄС, реалізація якої можлива за умов підвищення рівня домінуючих в Україні технологічних укладів. При цьому особливого значення набувають технологічні чинники підвищення національної конкурентоспроможності. Країни ЄС є споживачами значної частини українського експорту товарів, а значну частину українського імпорту складає їх продукція.

Основу експорту України до країн ЄС складають сировина і продукція з незначною часткою доданої вартості, які мають тенденцію до збільшення своєї питомої ваги у всьому українському експорті до країн ЄС. Так, якщо у 2001 р. питома вага в експорті України до країн ЄС становила чорних металів - 15,8%, виробів з чорних металів - 1,94, руди, шлаків і золи - 2,6, насіння і плодів олійних рослин - 1,0%, то у 2008 р. відповідно 28,9; 3,3; 7,8 і 6,6%. Позитивним є експорт Україною до країн ЄС у 2008 р. 42,7% електричних машин і устаткування від усього експорту, питома вага яких у сумарному експорті України до країн ЄС дорівнює 6,7%. Конкурентні переваги України на ринках країн ЄС забезпечували низькі внутрішні ціни на фактори виробництва. Основу імпорту товарів країн ЄС до України складає продукція із значною часткою доданої вартості, яка сприяє утворенню нових конкурентних переваг.

В умовах світової фінансової кризи у 2009 р. експорт товарів до країн ЄС по відношенню до 2008 р. становив 52,4%, імпорт - 53,3%. У товарній структурі експорту до країн ЄС чорні метали складали 17,7%, електричні машини - 10,8%, насіння і плоди олійних рослин - 8%. Так, основу товарного імпорту з країн ЄС у 2009 р. складали механічне обладнання - 14,2%, фармацевтична продукція - 9,6%, електричні машини - 8,6%, полімерні матеріали, пластмаси - 7,8%. Торговельно-економічні зв'язки між Україною і країнами ЄС характеризуються трансформацією позитивного сальдо торгівлі товарами в негативне: 2003 р. - 820,9 млн. дол. США, 2004 - 1462,2, 2005 - (-1958,5), 2006 - (-4106,7), 2007 - (-8302,3), 2008 - (-10738,9), 2009 р. - (-5888,3) млн. дол. США. Наближення України до ЄС сприяє підвищенню її конкурентоспроможності і внаслідок розвитку торгівлі між ними послугами, яка характеризується зростанням питомої ваги і експорту, і імпорту, крім 2009 р., коли експорт зменшився більше, ніж імпорт.

Серед всіх видів послуг в експорті України до країн ЄС домінують транспортні послуги і різні ділові, професійні та технічні послуги, а в імпорті - фінансові послуги, транспортні послуги, різні ділові, професійні та технічні послуги, роялті та ліцензійні послуги, будівельні послуги. До України з країн ЄС надходить значний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ): станом на 01.01.2010р. - 32191,2 млн. дол США, використання яких потребує удосконалення.

Україна співпрацює з країнами ЄЕП - Білоруссю, Казахстаном і Російською Федерацією, які є споживачами значної частини українського експорту товарів і продукція яких складає значну частину українського імпорту (рис. 2). Ці країни забезпечують Україну енергоносіями і споживають значну частину продукції її обробної промисловості і, що важливо у зв'язку з переходом економіки України до інноваційної моделі розвитку, продукцію машинобудівного комплексу (МК).

Товарний обіг між Україною та країнами ЄЕП за період 2001-2008 рр. зріс в 4,1 рази, у 2009 р. у зв'язку із світовою фінансовою кризою він склав 62,5% від рівня 2008 р. і характеризується значним негативним сальдо.

У 2008 р. країни ЄЕП імпортували: 67,7% експорту України котлів, машин, апаратів і механічних пристроїв; 44,6 електричних машин і устаткування; 89,2 залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання; 78,6 наземних транспортних засобів, крім залізничних, 36,1% аеронавігаційних або космічних апаратів. Цьому сприяють набуті за попередні роки конкурентні переваги, а саме: подібність виробничо-технічної і технологічної бази, можливість відновлення втрачених виробничо-технічних зв'язків, наявність близької за рівнем кваліфікації та освіти робочої сили і низький рівень її оплати, розвиненість транспортної інфраструктури, а також цивілізаційна спільність.

Аналіз співвідношення питомої ваги основних товарних груп у товарообігу України з країнами ЄЕП свідчить про розвиненість між ними внутрішньогалузевої торгівлі. Значний потенціал конкурентних переваг має співробітництво України з ЄЕП у сфері високотехнологічних галузей: авіакосмічній, суднобудівній, ядерної енергетики, військово-промислового комплексу (ВПК). Особлива увага у реалізації існуючих конкурентних переваг в ЄЕП має бути приділена послугам, зокрема транспортним, пов'язаним з реалізацією макротехнології "Україна-транзитна держава". Географічне розташування України як фактор, що надає їй переваги у наданні транспортних послуг, значно посилюється при взаємодії України з Російською Федерацією, Білоруссю та Казахстаном, спрямованій на забезпечення обумовлених глобалізацією інтеграційних процесів між країнами ЄС, Азійсько-Тихоокеанським регіоном і Південно-Східною Азією, з країнами ОЧЕС і ГУАМ на геополітичному спрямуванні Західна Європа - Близький та Середній Схід - Кавказ - Середня Азія.

Участь України в ОЧЕС разом з країнами ЄС і Російською Федерацією створює можливості розв'язання проблеми гарантованого постачання до Європи як енерго-, так і інших ресурсів зі Сходу і Півдня й спрямування у зворотному напрямку високотехнологічної продукції західноєвропейських підприємств, а також продукції України на нові ринки. Становлення ОЧЕС дозволяє країні як реалізувати існуючі, так і сформувати нові конкурентні переваги, особливо у галузі надання транспортних послуг.

Важливим фактором розвитку ГУАМ є комплексне використання унікальних кліматичних і географічних умов для надання туристичних і санаторно-курортних послуг. Україна у галузі саме цих послуг має великі конкурентні переваги.

У третьому розділі "Оптимізація механізму взаємодії підвищення конкурентоспроможності економіки України та її участі в регіональних об'єднаннях" проаналізовано роль митно-тарифних, нетарифних інструментів і цінових чинників посилення національних конкурентних переваг в умовах інтеграції, їх зв'язок з валютною політикою, обґрунтовано необхідність переходу від цінової конкуренції до більш обґрунтованого використання потенційних вітчизняних конкурентних переваг в інтеграційній співпраці з країнами-партнерами. Запропоновано новий методологічний підхід до розробки моделей конкурентоспроможності національної економіки.

Україна має низький рівень тарифного захисту і для неї особливого значення набуває досвід розвинених країн, які також мають низькі рівні тарифного захисту, але успішно захищають свої внутрішні ринки інструментами нетарифного регулювання. Нетарифні інструменти поряд з митно-тарифними активно використовуються у взаємодії процесів регіональної інтеграції і підвищення національної конкурентоспроможності. Так, вже на етапі утворення зони вільної торгівлі спостерігається усунення не тільки тарифних, але й кількісних обмежень. На увагу заслуговує податок на додану вартість (ПДВ), який має значну питому вагу у доходах бюджету від імпорту товарів і послуг і використовується в експортних операціях як субсидії, що стимулюють експорт. Тому в інтеграційних процесах вже на етапах створення зони вільної торгівлі необхідно більше уваги приділяти проблемі стягнення ПДВ, хоча повною мірою вона може бути вирішена лише в економічному союзі в межах єдиної податкової системи.

У найближчій перспективі у зв'язку зі світовою фінансовою кризою постає питання про необхідність переорієнтації з металургії як основної статті експортної виручки України на галузі економіки, пов'язані з аграрним сектором та харчовою промисловістю, на машинобудування, авіакосмічну галузь, ядерну енергетику, ВПК. Актуальною є проблема підтримки сільського господарства і харчової промисловості. Тому для України логічно поставити перед керівництвом СОТ питання про надання їй права на запровадження у практику регулювання імпорту сільськогосподарської продукції спеціальних захисних заходів. Підвищення національної конкурентоспроможності вимагає використання тих можливостей, які надає сектор послуг, зокрема транспортних. Механізмом реалізації транзитної ренти має стати використання специфічних транзитних тарифів.

Основу експорту України складають товари низького ступеня обробки з незначною часткою доданої вартості. Характерною рисою ринків, на яких реалізуються ці товари, є те, що на них спостерігається цінова конкуренція. Основними чинниками конкурентних переваг українських товаровиробників є низький рівень оплати праці при достатньо високому рівні її кваліфікації, відносно низька ціна на сировину і електроенергію, а також недостатня частка амортизації у структурі виробничих витрат. Зниження валютного курсу гривні веде до посилення конкурентоспроможності і збільшення обсягу експорту українських товарів, та одночасно з цим зменшується реальний обмінний курс, погіршуються умови торгівлі, що робить втручання в регулятивний механізм реалізації економічної політики неминучим. Лідерство у витратах за рахунок зниження валютного курсу національної валюти погіршує і можливості виплати деномінованого у доларах США зовнішнього боргу і супроводжується тим, що країна для забезпечення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами стає змушеною експортувати їх значно більше, ніж раніше. Принципом визначення напрямів інтеграційних процесів в Україні стає принцип запровадження конкуренції багаторівневого підходу з врахуванням особливостей внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування національної економіки.

Управління процесами регіональної інтеграції і підвищення конкурентоспроможності національної економіки вимагає їх дослідження за допомогою моделювання. В його основу має бути покладене кількісне визначення конкурентоспроможності національної економіки за допомогою різних методик. З 2004 р. головним індексом для вимірювання національної конкурентоспроможності став розроблений за методологією ВЕФ ГІК, компоненти якого згруповані в дванадцять складових конкурентоспроможності: 1) інституційне середовище; 2) інфраструктура; 3) макроекономічна стабільність; 4) охорона здоров'я та початкова освіта; 5) вища освіта та професійна підготовка; 6) ефективність ринку товарів та послуг; 7) ефективність ринку праці; 8) розвиненість фінансового ринку; 9) оснащеність новітніми технологіями (технологічна готовність); 10) розмір ринку; 11) рівень розвитку бізнесу; 12) інновації. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності за методологією ВЕФ ГІК охоплює 134 країни і надає можливість визначити місце країни в рейтингу глобальної конкурентоспроможності та її загальний бал. Так, Україна в рейтингу глобальної конкурентоспроможності 2008-2009 рр. посідає 72-ге місце із загальним балом 4,09.

Моделювання конкурентоспроможності з метою управління процесом її зростання має базуватися на 12 складових конкурентоспроможності, які сформують 12 складових імітаційної моделі конкурентоспроможності України, об'єднаних блоком фінансових ресурсів, спрямованих на підвищення національної конкурентоспроможності. Ці блоки містять спільні компоненти з моделями інтеграційних процесів, в яких бере участь Україна.

Модель конкурентоспроможності розглядається як складна імітаційна модель управління, за допомогою якої стає можливою оптимізація процесу підвищення конкурентоспроможності країни. За мету управління може бути поставлено завдання досягнення максимального значення загального балу ГІК:

max B = f (r_i ) (1)

при У r_i ? R, r_i ? 0, i = 1,2,…, 13,

де В - значення загального балу ГІК країни;

r_i - величина фінансових ресурсів, що спрямовуються 12 складовим конкурентоспроможності і на розвиток інтеграційних процесів;

R - сума виділених фінансових ресурсів.

Розробка імітаційної моделі конкурентоспроможності економіки України на базі методології ВЕФ ГІК дозволить здійснювати глибокий аналіз стану і визначати оптимальну траєкторію зростання конкурентоспроможності, але вимагає створення відповідної інституції та її технічного й програмного забезпечення. Модель розвитку конкурентоспроможного експорту може розглядатися як спрощена модель зростання конкурентоспроможності національної економіки. У роботі наводиться така сучасна модель і її трансформація у перспективну модель конкурентоспроможності економіки України. Ця трансформація може по-різному відбуватися на різних напрямах відповідно до політики різновекторного і різношвидкісного розвитку інтеграційних процесів.

зовнішньоекономічний конкурентний співробітництво регіональний

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано важливе наукове завдання щодо дослідження впливу регіональної інтеграції на конкурентоспроможність національної економіки. Основні висновки концептуального, теоретичного, методичного і науково-практичного характеру й результати, одержані на підставі проведених досліджень та основних розробок автора, що винесені на захист, є такі:

1. Згідно з сучасною парадигмою взаємодії міжнародної інтеграції і конкурентоспроможності національної економіки, остання має розглядатися як здатність до ефективної співпраці з економіками країн регіонального об'єднання. Трансформація конкурентних відносин в інтеграційній системі від стану конкурентної боротьби до стану конкурентного співробітництва відбувається у процесі розвитку об'єднань і характеризується зміною співвідношення ринкового і державного регулювання, утворенням наднаціонального органу управління, а також зміною стадій розвитку конкурентоспроможності національних економік. Конкурентна позиція країни в інтеграційному об'єднанні визначається співвідношенням її рівня конкурентоспроможності з відповідними рівнями конкурентоспроможності країн об'єднання, розрахованими за рейтингами конкурентоспроможності ІМД і ВЕФ та іншими методиками.

2. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України з ЄС, ознайомлення з організацією сучасної розвиненої ринкової економіки, надходження з країн ЄС значних обсягів високотехнологічних товарів і прямих іноземних інвестицій сприяють посиленню ролі в підвищенні конкурентоспроможності України організаційних і технологічних факторів, переходу до п'ятого і шостого технологічних укладів, наближенню її детермінант конкурентних переваг до детермінант конкурентних переваг ЄС і формуванню нових конкурентних переваг. Співробітництво України з країнами ЄС забезпечує збереження існуючих і набуття нових конкурентних переваг у наданні транспортних послуг, гарантованому постачанні енергоресурсів до країн ЄС.

3. Відносини України з країнами ЄЕП забезпечуються, по-перше, набутими раніше внаслідок спеціалізації, концентрації і кооперування виробництв союзних республік конкурентними перевагами, які сприяють експорту до них продукції із значною часткою доданої вартості, зокрема продукції машинобудування. По-друге, особливе значення для збереження і підвищення конкурентоспроможності України має її взаємодія з країнами ЄЕП у стримуванні зростання цін на енергоресурси, що надходять з цих країн і визначають цінові конкурентні переваги України, у розвитку галузей високих технологій, зокрема авіакосмічної, суднобудування, ядерної енергетики, ВПК. По-третє, співробітництво з ЄЕП дозволяє зберегти існуючі та набути нові конкурентні переваги у наданні транспортних послуг, у постачанні енергоресурсів до ЄС і товарів країн ЄС до країн Азійсько-Тихоокеанського регіону і Південно-Східної Азії. По-четверте, інтеграція України в цьому напрямі обмежена зоною вільної торгівлі внаслідок того, що країни ЄЕП не є членами СОТ. З їх вступом до цієї організації і розвитком відносин з країнами ЄС створюються умови для поглиблення інтеграції України з ЄЕП. По-п'яте, в експортній політиці особлива увага має бути приділена розвитку інтеграції з країнами ЄЕП, а в імпортній - з країнами ЄС. Особливе місце в ній посідатиме постачання енергоресурсів з ЄЕП і сучасних технологій та устаткування з ЄС.

4. Участь України в ОЧЕС сприятиме реалізації як існуючих, так і надбанню нових конкурентних переваг у розв'язанні проблеми гарантованого постачання до Європи як енерго-, так і інших ресурсів зі Сходу і Півдня та спрямуванню у зворотному напрямку товарів західно-європейських і українських підприємств на нові ринки. Визначальним напрямом розвитку ОЧЕС є формування зони вільної торгівлі, що сприятиме інтенсифікації обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою і підготує країни ОЧЕС до того, щоб стати невід'ємною частиною більш широкого економічного простору Європи.

5. Торговельно-економічні відносини України з країнами ГУАМ характеризуються значним позитивним сальдо, але їх питома вага у всій зовнішній торгівлі занадто незначна. Реалізація конкурентних переваг України в межах ГУАМ вимагає посилення його розвитку. З точки зору надбання Україною нових конкурентних переваг ГУАМ створює можливості швидко реалізувати проект транспортування каспійської нафти за допомогою трубопроводу “Одеса - Броди”, а також комплексно використати унікальні кліматичні і географічні умови для надання туристичних і санаторно-курортних послуг, які сприятимуть розвитку інших видів послуг, передусім зв'язку, подорожей, фінансових, страхових і таким чином розвитку сучасних інформаційних технологій. Туристичні і санаторно-курортні послуги користуються підвищеним попитом в країнах ЄС і їх розвиток сприятиме зближенню України з ЄС.

6. Лібералізація зовнішньої торгівлі і зниження рівня тарифного захисту з вступом України до СОТ вимагають посилення використання нетарифних інструментів регулювання торгівлі. По-перше, з метою скорочення вивозу сировини та напівфабрикатів і стимулювання їх внутрішньої переробки доцільно запровадити практику кількісних обмежень і мінімальних експортних цін. По-друге, для збільшення імпорту сучасної техніки і технологій необхідно ввести у практику регулювання зовнішньої торгівлі зменшення розміру ставки ПДВ.

7. Збільшення цінової конкурентоспроможності за рахунок зменшення обмінного курсу гривні не може вважатися доцільним з точки зору збереження і раціонального використання ресурсного потенціалу країни, обмеження можливостей імпорту сучасних технологій і устаткування, а також ускладнення обслуговування і виплати зовнішнього боргу.

8. Моделювання національної конкурентоспроможності з метою управління її зростанням має базуватися на методології розрахунку загального балу ГІК з включенням моделей інтеграційних процесів і визначенням обсягу фінансових ресурсів на підвищення конкурентоспроможності. Модель дозволяє оптимізувати розподіл виділених державою і приватним бізнесом фінансових ресурсів між дванадцятьма складовими конкурентоспроможності і на розвиток інтеграційних процесів і тим самим досягти максимального значення загального балу ГІК.

9. У сучасних умовах подальший розвиток інтеграції України до світового економічного простору і підвищення конкурентоспроможності її економіки вимагають посилення ролі держави у цьому процесі. В епоху глобалізації і загроз виникнення глобальних світових криз посилюється також значення утворення світових регулюючих органів, здатних протидіяти цим загрозам і запобігати їм. Саме узгоджена діяльність міжнародних інституцій, наднаціональних органів управління регіональних інтеграційних систем і національних урядів сприятиме трансформації конкурентних відносин від конкуренції-суперництва до конкуренції-співпраці і тим самим підвищуватиме конкурентоспроможність національних економік і регіональних об'єднань, цілісність і ефективність функціонування світового господарства в цілому.