Диверсифікація геоекономічних стратегій в міждержавних відносинах країн Союзу Незалежних Держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 339.92 + 330.3 (47 + 57)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ГЕОЕКОНОМІЧНИХ СТРАТЕГІЙ В МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИНАХ КРАЇН СНД

08.00.02 -- світове господарство і міжнародні економічні відносини

Кобилянська Людмила Миколаївна

Київ -- 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Сіденко Світлана Володимирівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу глобальних систем сучасної цивілізації

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Румянцев Анатолій Павлович, Київський економічний інститут менеджменту, завідувач кафедри зовнішньоекономічної діяльності

кандидат економічних наук, доцент Батрименко Валерій Васильович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться «14» травня 2010 р. о 17⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д. т. н. О. А. Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток глобальних процесів супроводжується посиленням процесів регіональної інтеграції, яка стає однією з провідних форм розвитку сучасного світового господарства. Досвід функціонування інтеграційних об'єднань, зокрема, таких угруповань, як ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, АСЕАН, свідчить, що в їх межах спостерігається позитивна динаміка зростання показників експорту та імпорту, зростання ВВП та обсягів інвестицій, поглиблюється міжнародна спеціалізація економіки, котра спричиняє позитивну реструктуризацію економічних систем країн-членів та оптимізацію структури національних економік, що, в свою чергу, сприяє подальшому створенню сприятливих умов соціально-політичного розвитку та підвищенню рівня добробуту населення. Ці процеси обумовлюють необхідність поглибленого дослідження феномену регіоналізму в його теоретичному, структурному та функціональному аспектах.

Особливе значення має детальне вивчення перебігу інтеграційних процесів на пострадянських теренах, що обумовлене існуванням нагальних економічних потреб в інтегруванні задля забезпечення подальшого розвитку економік цих країн. Аналіз функціонування таких регіональних утворів як ҐУАМ, ЄврАзЕС та ОЧЕС переконує в необхідності створення хоча б початкових форм інтеграції - зон вільної торгівлі чи митних союзів, котрі сприятимуть більш інтенсивному обміну товарами та послугами, а також зростанню обсягів взаємного інвестування в рамках регіональних утворів, ефективнішого використання робочої сили, подальшої оптимізації діяльності єдиних транспортних, транзитних, енергетичних мереж.

Сутність, еволюцію та проблематику інтеграційних процесів досліджували зарубіжні вчені: Б. Балашша, І. Валерстайн, Дж. Вінер, П. Зільтенер , У. Корден, П. Кругман, Дж. Мід, Л. Уінтерс, М. Шифф, а також російські науковці А.С. Булатов, Н. Н. Левинцев, Ю.В. Шишков.

Серед вітчизняних вчених процеси інтеграції досліджені в працях В. В. Батрименка, В. С. Будкіна, І. В. Бураковського, М. А. Дудченка, Д. Г. Лук'яненка, С.В. Мочерного, В. Є. Новицького, Ю. М. Пахомова, С. І. Пирожкова, О. I. Рогача, А. П. Румянцева, Є. В. Савельєва, В. Р. Сіденка, С. В. Фомішина, А. С. Філіпенка, В. І. Чужикова, О. І. Шниркова та ін.

Водночас подальші дослідження історичного досвіду, сучасного стану й теоретичних узагальнень розвитку інтеграційних процесів необхідні для обґрунтування основних напрямків співпраці України як з державами пострадянського регіону, так і країнами далекого зарубіжжя. Ці дослідження також необхідні для вироблення адекватних та ефективних теоретико-стратегічних засад зовнішньоекономічної політики та формулювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення інтеграційної стратегії. Вище зазначене обумовило мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму відділу зовнішньоекономічної діяльності ІСЕМВ НАН України в межах наукових тем: «Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів» (№ держреєстрації 0103U006310); «Шляхи та напрями застосування міжнародного досвіду регулювання економіки в інноваційній стратегії України» (№ держреєстрації 0105U002584); «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (№ держреєстрації 0106U010980).

Метою дисертаційного дослідження є аналіз та інтерпретація специфіки інтеграційних процесів на пострадянському просторі під подвійним кутом зору: глобальної інтеграції в її регіональних формах та національних економічних інтересів України, які реалізуються у формі різновекторних інтеграційних стратегій. Дисертація спрямована на дослідження пострадянського регіоналізму в контексті глобального інтеграційного поступу та контексті регіональної зовнішньоекономічної діяльності України. Завдання дисертаційного дослідження випливають з його мети, формулюючись таким чином:

- класифікація основних теоретичних шкіл та підходів в галузі дослідження регіональної економічної інтеграції;

- визначення та обґрунтування передумов, чинників, особливостей регіональних інтеграційних процесів за умов глобалізації;

- дослідження регіональної інтеграції на пострадянських теренах -- її специфіки в глобальному масштабі, внутрішньої динаміки, організаційних форм;

- з'ясування ролі й перспектив України в глобальних інтеграційних процесах та системі інтеграційних зв'язків на пострадянському просторі;

- виокремлення й обґрунтування основних інтеграційних засад сучасної політики України, оцінка їх ефективності та відповідності українським національним економічним інтересам в контексті світових інтеграційних тенденцій.

Об'єктом дисертаційного дослідження є регіональна інтеграція на сучасній стадії розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин та її загальні і специфічні риси.

Предметом дисертаційного дослідження є диверсифікація геоекономічних стратегій в міждержавних відносинах країн СНД.

Методи дослідження. В дисертації застосовано історико-описовий, порівняльний, системний (розділи 1, 2, 3) та структурно-функціональний (розділ 1) методи дослідження. Під час дослідження також застосовувались методи систематизації (дослідження еволюції процесів регіональної інтеграції -- розділ 1); синтезу (дослідження теоретико-методологічних аспектів інтеграційних процесів -- розділ 1); порівняльного аналізу -- (дослідження теоретичних положень з фактичними результатами перебігу основних етапів інтеграції -- п. 1. 2), а також дослідження відмінностей процесів інтеграції між розвиненими об'єднаннями та пострадянським регіоном; групування (виокремлення найбільш характерних показників, котрі демонструють динаміку інтеграційних процесів (розділи 2, 3); експертних оцінок (дослідження теоретико-методологічних положень та прикладних результатів -- розділи 1, 2, 3); статистичного аналізу (дослідження динаміки перебігу інтеграційних процесів в пострадянському регіоні -- розділ 2, інтеграції України до ЄС -- п. 3. 2, співробітництво України та Росії -- п. 3.3.), графічного аналізу (п. 3.3.).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у такому:

вперше:

- встановлено, що в сучасних міжнародних відносинах крім економічних та політичних інтеграційних спонук важливого значення набувають ціннісні мотивації. Якщо інтеграція відбувається на основі ціннісної спорідненості, то вона являє собою органічне об'єднання, в результаті якого виникають регіональні цивілізаційні спільноти та в них витворюється спільна регіональна ідентичність. Такою в умовах прогресуючого процесу глобалізації є система спільних цінностей, на яку спирається спільнота Європейського Союзу та включає: досягнення загальної безпеки і поширення її за межі Союзу, поглиблення культури демократії і поваги до прав людини, розвиток соціальної ринкової економіки, збереження навколишнього середовища. Історико-культурна спорідненість країн СНД також сприяє їх інтеграційному зближенню, доповнюючи й посилюючи дію суто економічних факторів та частково нейтралізуючи дію дезінтеграційних тенденцій;- визначено, що ключовим методом реалізації усіх моделей міжнародної економічної інтеграції є інституціоналізм. Через інститути, а саме правові структури, насамперед, встановлення чітких прав власності, державний апарат, фінансову інфраструктуру, судову, банківську, податкову системи та митну служби, що забезпечують ефективну роботу ринків і стійке економічне зростання, формується інтеграційна спільнота. Інтеграційні процеси впроваджуються, розвиваються і поглиблюються завдяки інституціональним складовим та приводять до формування наднаціональних інституцій, які надалі самі сприяють її подальшому поширенню;

набули подальшого розвитку:

- положення, що для України найбільш оптимальним є не альтернативний підхід до визначення геоекономічної стратегії, а диверсифікація інтеграційних векторів, тобто участь у кількох угрупованнях. Така багатостороння задіяність надає додаткові можливості для забезпечення міжрегіональних зв'язків та створює взаємодоповнюючі ланки структури виробництва в інтеграційно диверсифікованих регіонах, дозволяє формувати інформаційні бази обміну науковими і статистичними даними, забезпечувати взаємодію між суб'єктами бізнесу, визначати пріоритетні проекти та можливості їх реалізації, розширювати рамки пошуку інвестиційних партнерів, створювати відповідну транспортну та комунікаційну інфраструктуру;

- обґрунтування інтеграційних моделей для країн СНД та встановлено, що Україна може брати участь в європейській інтеграції в рамках концепції концентричних кіл, коли перше коло формують країни з високими інтеграційними можливостями, а друге -- створюють менш інтегровані країни. Застосування багатополярної моделі на пострадянському просторі дає можливість створити декілька інтеграційних утворень. Розвиток постіндустріального суспільства обумовлює формування інвестиційно-інноваційної моделі, можливої за створення міждержавних фінансово-промислових груп та розвитку ТНК на інтеграційному просторі СНД;

- визначення щодо причин відсутності ефективних інтеграційних утворень в рамках СНД та встановлено, що такими чинниками є дезінтеграційні процеси, які ще не закінчилися та ведуть до відособлення національних господарств; дефіцит капіталу, низький рівень технічного та технологічного розвитку, низька конкурентоспроможність на світових ринках, спеціалізація переважно на експорті сировини та напівфабрикатів і продукції низького ступеню обробки та низькою доданою вартістю, політизація економічних процесів, нерівномірність в рівнях економічного і соціального розвитку, несформовані ринкові інститути;

- висновки щодо необхідності розвитку співпраці в галузі інноваційно-технологічного співробітництва в межах інтеграційних угруповань. З огляду на значний науковий потенціал та наукові кадри, Україна має перспективи до співпраці в галузі біотехнології та генної інженерії, інформаційних технологій та програмного забезпечення, нанофізики та наноелектроніки, лазерних технологій, вирощування штучних кристалів як з країнами СНД, найперше, Російською Федерацією, так і з країнами Євросоюзу;

удосконалено:

- оцінки перспектив співпраці України в інтеграційному просторі країн СНД. Найбільш перспективним об'єднанням може вважатися ЄврАзЕС, де діє режим вільної торгівлі та формується митний союз. В рамках ОЧЕС фінансуються та здійснюються міжнародні проекти з розвитку транспортної інфраструктури та постачання енергоносіїв до країн Європи, водночас невикористаним повною мірою залишається інвестиційний, експортний та виробничий потенціал регіону. Участь України в цих угрупованнях має базуватися на реалізації економічних інтересів з метою забезпечення економічного зростання та міжнародної конкурентоспроможності, а також може бути початковим кроком до реалізації своїх євроінтеграційних намірів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення та висновки можуть бути використані для розробки та впровадження інтеграційних стратегій української держави за основними напрямками її зовнішньоекономічної діяльності і, передусім, на пострадянському просторі.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», зокрема, для розробки тренінгу «Технології крос-культурного менеджменту: адаптація до умов реального середовища» та викладання дисципліни «Міжнародний менеджмент» на факультеті міжнародної економіки та менеджменту (довідка про впровадження від 02.11.2009 р.), а також в навчальний процес Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету при розробці навчальної програми з дисциплін «Міжнародна економічна діяльність України» та «Міжнародна безпека» кафедри міжнародних відносин і бізнесу (довідка про впровадження № 15/10-35 від 06.04.2010 р.). Результати науково-практичних досліджень були використані у розробці економічного аспекту стратегії подальшого розвитку громадської організації «Європейський клуб Станіславова» м. Івано-Франківськ (довідка про впровадження вих. № 4/02-2010). Сформульовані пропозиції дисертаційного дослідження використані відповідними підрозділами Міністерства економіки України в практичній роботі та при розробці інтеграційних стратегій (довідка про впровадження № 5202-23/5 від 03.03.2010 р.; довідка про впровадження № 4803-24/86 від 11.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням, в якому викладено авторський підхід до формування інтеграційної стратегії України.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було представлено автором в матеріалах виступів на міжнародній науковій конференції «Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку» (м. Київ, 2003 р.), міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Інституційні фактори оптимізації відкритої економіки: світовий досвід і українські перспективи» (м. Київ, 2004 р.), міжнародній науковій конференції «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (м. Київ, 2004 р.), міжнародній науковій конференції «Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації» (м. Київ, 2005 р.), міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Традиція та інновація в теорії міжнародних відносин» (м. Київ, 2005 р.), науковій конференції «Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство» (м. Київ, 2005 р.), міжнародній науковій конференції «Україна-В'єтнам: проблеми і перспективи співробітництва» (м. Київ, 2005 р.), міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Транзитивні суспільства. Моделі розвитку і загроза периферизації» (м. Київ, 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі міжнародних економічних відносин» (м. Київ, 2006 р.), міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Проблеми світової економіки і міжнародних економічних відносин» (м. Київ, 2006 р.), міжвідомчій науково-теоретичній конференції «Міжнародні проблеми ресурсозабезпечення» (м. Київ, 2007 р.), науковій конференції «Сучасні трансформації в суспільствах та їх соціально-економічні наслідки» (м. Ужгород, 2007 р.), науковій конференції «Критерії міжнародної конкурентоспроможності в сучасній соціально-економічній моделі» (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі світових економічних процесів» (м. Харків, 2009 р.).

Публікації: Основні положення роботи опубліковані дисертантом самостійно та у співавторстві в 27 наукових працях, з них 1 -- колективна монографія, 9 статей у фахових виданнях (з них 7 -- одноосібних) (5, 0 д. а.), 17 публікацій в інших виданнях (12 тез конференцій) (2,9 д. а.), зокрема 1 -- в іноземному науковому журналі.

Структура, зміст та обсяг дисертації. Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, додатків, список використаних джерел складає 194 найменування. Загальний обсяг дисертації 230 с.; обсяг основного тексту дисертації становить 198 с. Дисертаційне дослідження містить 15 аналітичних таблиць, 7 рисунків та 10 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі визначається актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробленості теми роботи, а також визначається її мета та завдання, предмет і об'єкт дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів і їх апробація. У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження міжнародних інтеграційних процесів» систематизовано основні концептуальні напрями реалізації інтеграційних процесів -- неолібералізм, корпораціоналізм, структуралізм, неокейнсіанство, дирижизм та конкретизовано риси, передумови й особливості міжнародної економічної інтеграції.

Узагальнивши світовий досвід, розглянуто варіанти інтеграційних моделей, котрі уособлюють сучасні реалії міжнародної інтеграції та з'ясовано, що кожне з об'єднань має власний шлях розвитку або об'єднує декілька різновидів інтеграційних моделей. Всі моделі міжнародної економічної інтеграції реалізуються завдяки інституціональному та функціональному методам здійснення інтеграційних проектів, котрі поєднуються в рамках кожного такого регіонального утвору. Досліджено розвиток глобалізації та регіоналізації, які є двома взаємозалежними процесами. Охоплюючи весь світ, глобалізація по-різному проявляється в регіональних сегментах світового господарства.

Вивчення сучасних тенденцій розвитку міжнародної інтеграції дозволяє стверджувати, що окрім суто економічних передумов та цілей необхідно зважати на історико-культурні, політичні, ціннісні аспекти міжнародних економічних відносин.

Встановлено, що в сучасних міжнародних відносинах до інтеграції спонукають три мотиви -- політичний, економічний та ціннісно-цивілізаційний. Крім економічних та політичних інтеграційних спонук важливого значення набувають ціннісні мотивації. Якщо регіональна інтеграція відбувається на основі ціннісної спорідненості, то вона являє собою органічне об'єднання, в результаті якого виникають регіональні цивілізаційні спільноти та в них витворюється спільна регіональна ідентичність.

Дослідження показало, що регіональні об'єднання відрізняються своєю будовою, характером макроструктурної (геополітичної і цивілізаційної) вміщеності та місцем у світовій стратифікаційній ієрархії. На основі цього виокремлюють три типи регіоналізму: регіоналізм світсистемного ядра (ЄС, НАФТА, частково АСЕАН), напівпериферійний регіоналізм (МЕРКОСУР, ОЧЕС, СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС), регіоналізм периферійний (ЕКОВАС, КОМЕСА, ЮДЕАК, САДК, УЕМОА), які мають різні причини виникнення і різні чинники росту.

Розвиток світових інтеграційних процесів переконливо засвідчує, що в «чистому вигляді» інтеграційних моделей розвитку, методів та етапів інтеграції не існує. Зокрема, для ЄС притаманні моделі різношвидкісної інтеграції та інтеграції за схемою концентричних кіл, для СНД -- моделі різношвидкісної та багаторівневої секторальної інтеграції. Стосовно ж послідовності етапів інтеграції, то, наприклад, НАФТА -- це зона вільної торгівлі з впровадженням деяких елементів спільного ринку; АТЕС також формується як майбутня зона вільної торгівлі, проте, в межах об'єднання передбачається вільний рух інвестицій.

У розділі 2 «Регіональні процеси співробітництва та інтеграції на пострадянському просторі» досліджено інтеграційні проекти в рамках СНД. Інтеграційні процеси на пострадянських теренах перебувають лише на початкових стадіях інтеграційної еволюції, а деякі напрямки і сфери пострадянської інтеграції є більше проектами, аніж реальними економічними процесами. Нині в рамках СНД тривають процеси створення, співіснування та переформатування кількох інтеграційних об'єднань. Країни пострадянського простору задіяні в інтеграції, яка має різношвидкісний, багатовекторний та фрагментований характер, проте жодне з інтеграційних утворень ще не досягло поставленої мети.

Системний аналіз основних інтегруючих та дезінтегруючих чинників на теренах СНД показав, що серед позитивних передумов до інтеграції країн СНД необхідно виокремити такі: вихід з кризового стану національних економік, позитивний ефект ринкових перетворень (деякі країни СНД вже мають статус країн з ринковою економікою), формування ринкових інституцій на мікро- та макрорівнях, членство в СОТ, економічне зростання. Поряд з цим існує низка чинників, які гальмують створення в рамках СНД навіть початкової форми регіональної інтеграції -- зони вільної торгівлі, серед них: дефіцит капіталу, порівняно низький рівень технічного та технологічного розвитку, низька конкурентоспроможність на світових ринках, спеціалізація переважно на експорті сировини та напівфабрикатів і продукції низького ступеню обробки та з низькою доданою вартістю. Всі ці негативні тенденції віддзеркалюються на зниженні показників внутрішньо-регіонального експорту та імпорту між країнами СНД (таблиця 1 та 2).

Таблиця 1 Питома вага СНД в загальному експорті окремих держав-членів СНД (у %)

Джерело: Складено автором за даними: Содружество Независимых Государств в 2006 году: Статистический ежегодник / Межгосударственный Статистический комитет СНГ. -- М., 2007. -- С.98 та офіційного Сайту СНД [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.cisstat.com/rus/mac2_an.htm

Тому для багатьох учасників стає вигідним імпорт більш якісних товарів в широкому асортименті та за доступними цінами з країн далекого зарубіжжя. Стримуючими чинниками також є політизація економічних процесів, нерівномірність в рівнях економічного і соціального розвитку, несформованість відповідних інститутів, зокрема, неузгоджене законодавство.

Таблиця 2 Питома вага СНД в загальному імпорті окремих держав-членів СНД (у %)

Джерело: Складено автором за даними: Содружество Независимых Государств в 2006 году: Статистический ежегодник / Межгосударственный Статистический комитет СНГ. -- М., 2007. -- С. 99 та офіційного Сайту СНД [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.cisstat.com/rus

Країни СНД ще не задіяли потенціал науково-технічного співробітництва та виробничої кооперації, тоді як успішний технологічний розвиток є умовою динамічного розвитку всіх форм економічної взаємодії та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності.

Найбільш перспективним об'єднанням пострадянського простору може вважатися ЄврАзЕС, де діє режим вільної торгівлі та формується митний союз. Підставами для цієї позитивної оцінки є масштаби російського та казахського ринків збуту, а також відносно високий рівень розвитку економік цих держав. Нині окреслюється цілком позитивна перспектива створення в рамках цього інтеграційного об'єднання єдиного енергетичного ринку. Однак, спрацьовують дезінтеграційні фактори, серед яких -- відмінність між рівнями розвитку економік країн-учасниць, зростаюча конкуренція в межах об'єднання, існуюча структура експорту.

В рамках ОЧЕС об'єднані різні держави з точки зору економічного потенціалу, національних стратегій, політичних пріоритетів, соціальних, етнічних та культурних відмінностей, що віддзеркалюється на якості функціонування угруповання. Так, Греція, РФ і Туреччина сукупно забезпечують 83% ВВП ОЧЕС, а з іншого боку -- Албанія, Вірменія, Азербайджан, Грузія і Молдова вносять менше 1% сукупного ВВП об'єднання. Країни перебувають на різних стадіях економічного розвитку, зокрема, лише Туреччина і Греція є країнами зі стабільними ринковими економіками. Така геоекономічна детермінованість зумовила те, що в рамках ОЧЕС фінансуються та здійснюються міжнародні проекти, котрі переважно стосуються розвитку транспортної інфраструктури та диверсифікації джерел постачання енергоносіїв до країн Європи зацікавленими державами, зокрема, Туреччиною та Росією. Невикористаним повною мірою залишається інвестиційний, експортний та виробничий потенціал регіону. Функціонування ОЧЕС є недостатньо ефективним через розбіжності власних інтересів кожної з країн-учасниць, водночас позитивною особливістю є відсутність політичного домінування чи економічного впливу будь-якої з країн-учасниць. Участь пострадянських країн в угрупованні може бути додатковим стимулом для реалізації своїх євроінтеграційних намірів.

ГУАМ є інтеграційним об'єднанням пострадянського простору, в якому політичні фактори відіграють провідну роль, а значення геоекономічних та економічних чинників невпинно зростає. Найбільш активно розвивається співробітництво у двосторонньому форматі. Дезінтегруючими чинниками ГУАМ є низькі показники соціально-економічного розвитку країн-учасниць, незначний взаємний товарообіг, що складає близько 4% зовнішньоторговельного обороту, відсутність необхідних інвестицій, що унеможливлює фінансування спільних проектів у сфері транспорту, транзиту постачання вуглеводневих енергоносіїв та ін. В рамках ГУАМ ще не реалізовано в повній мірі весь потенціал інтеграційного об'єднання та залишаються незадіяними численні різновиди економічної та гуманітарної співпраці. Проте цілком можливим є створення зони вільної торгівлі на теренах ГУАМ.

Світовий досвід доводить, що багато країн водночас належать до різних регіональних об'єднань. Наприклад, деякі учасники ОЧЕС є одночасно членами СНД, ГУАМ та ЄС. Така багатостороння задіяність створює додаткові можливості для забезпечення міжрегіональних звязків та дозволяє створювати взаємодоповнюючі ланки структури виробництва в інтеграційно диверсифікованих регіонах, формувати інформаційні бази обміну науковими і статистичними даними, забезпечувати взаємодію між суб'єктами бізнесу, визначати пріоритетні проекти та можливості їх реалізації, розширювати рамки пошуку інвестиційних партнерів, створювати відповідну транспортну та комунікаційну інфраструктуру.

У розділі 3 «Участь України в регіональних інтеграційних об'єднаннях на пострадянському просторі» досліджено економічні відносини України в рамках СНД, в якому основною формою економічної співпраці залишається двостороннє співробітництво кожної окремої держави пострадянського регіону з Україною. Співпраця між країнами-учасницями СНД можлива і здійснюється в таких сферах економічної діяльності: торгівля (таблиця 3), інвестування, наукова співпраця, виробництво та технології, надання послуг, питання енергетичної безпеки, експлуатація транзитних і транспортних коридорів, питання міграції, екологія. Однак, можливості співробітництва України та решти держав СНД в перелічених сферах використані лише частково.

Таблиця 3 Експортно-імпортні операції України (млрд. дол.)

Джерело: Складено автором за даними: Содружество Независимых Государств в 2006 году: Статистический ежегодник / Межгосударственный Статистический комитет СНГ. -- М., 2007. -- С.596 та матеріалами Державного комітету статистики України [електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

Провідним економічним партнером України в СНД була й залишається Російська Федерація, з якою укладено більше 360 двосторонніх угод, основна кількість яких стосується торгово-економічної, науково-технічної, військової та військово-технічної галузей. Для України -- це основний експортер та імпортер продукції і послуг на пострадянських теренах, головний постачальник енергоносіїв, один з основних інвесторів вітчизняної економіки, а також країна, яку в минулому пов'язували з українською господарською системою тісні виробничі зв'язки. Однак, нині, як Росія, так і Україна прагнуть до створення якомога більшої кількості замкнених циклів виробництва та згортання коопераційних відносин в той час, коли у світі виробнича кооперація та спеціалізація, навпаки, набувають глобальних масштабів. Подібність галузевих структур промисловості України і РФ призводить до конкуренції між ними на внутрішніх і зовнішніх ринках, в результаті чого відбувається геоекономічний перерозподіл товарних потоків, зокрема, зростають обсяги торгівлі з країнами Європи і Азії. Розвиток співробітництва гальмується також через низку політичних, адміністративних та соціальних чинників. Дослідження показало, що серед об'єднуючих чинників, котрі могли б посприяти подальшому розвиткові інтеграційних процесів на теренах СНД, виокремлюються: розвиток виробничої та технологічної кооперації як бази для повноцінної інтеграції у глобальний інноваційний простір; поглиблення та вдосконалення взаємовигідної наукової співпраці; реалізація скоординованої політики створення міждержавних транспортних магістралей та коридорів, яка відповідає національним інтересам всіх країн-учасниць; спільне вирішення екологічних проблем.

Аналіз співпраці України з Європейським Союзом показав, що останній залишається одним з основних торговельних партнерів та постачальником якісних товарів і послуг, а також основним інвестором української економіки. В торгівельних відносинах має місце асиметрична взаємозалежність -- експорт України до ЄС становить 27,1%, та 0,9% для ЄС. Імпорт з ЄС складає 33,7%, а для ЄС це становить 1,8%. Понад 60% складають товари неповного виробничого циклу. Збільшується залежність України від високотехнологічного імпорту з країн ЄС. Хоча експорт української продукції до ЄС поступово зростає, все ще діє негативна тенденція до збереження сировинної орієнтації вітчизняного експорту (понад 60 %), а суттєвий відсоток експортної продукції має незавершений цикл виробництва. Імпорт з країн ЄС до України також зростає, більша його частина припадає на високотехнологічні товари (механічне обладнання, електричні машини, засоби та устаткування, транспортні засоби), зумовлюючи негативне сальдо зовнішньої торгівлі України з країнами Європейського Союзу. Зростає торгівля послугами.

Країни Євросоюзу є найбільш стабільними партнерами України в галузі іноземного інвестування. Суттєвою є щорічна допомога, що надається країнами ЄС в технічній, гуманітарній, фінансовій сферах через різноманітні освітні, технічні, соціальні програми, зокрема, TACIS, TEMPUS/TACIS, EIDHR, CBC, INOGATE, Fuel Gap Programme, IBPP.

Європейська інтеграція для України означає розширення зовнішніх ринків збуту, можливості залучення іноземних інвестицій, розвиток співпраці в рамках науково-виробничої кооперації, взаємодію в гуманітарній сфері, впровадження соціальних стандартів. Особливе значення має залучення новітніх технологій і співпраця у сфері високих технологій: ракетобудування, авіабудування, суднобудування, космічних та лазерних технологій, біотехнологій, нанофізики та ядерної фізики, наноелектроніки, комп'ютерних та ресурсозберігаючих технологій.

Висновки

1. Глобалізація і регіоналізація є двома взаємозалежними процесами. Охоплюючи весь світ, глобалізація по-різному проявляється в сегментах світового господарства, а, отже, свідчить про співіснування різних регіоналізмів внаслідок накладення однорідного й цілісного процесу на складний (геоекономічно, цивілізаційно, національно) і розшарований (стратифікаційно, макроекономічно, політично) світ.

2. В сучасних міжнародних відносинах до інтеграції спонукають три мотиви -- політичний, економічний та ціннісно-цивілізаційний, водночас важливого значення набувають ціннісні мотивації. Якщо інтеграція відбувається на основі ціннісної спорідненості, то вона являє собою органічне об'єднання, в результаті якого виникають регіональні цивілізаційні спільноти та в них витворюється спільна регіональна ідентичність. Такою в умовах прогресуючого процесу глобалізації є система спільних цінностей, на яку спирається спільнота Європейського Союзу і котра включає: досягнення загальної безпеки і поширення її за межі Союзу; поглиблення культури демократії і поваги до прав людини; розвиток соціальної ринкової економіки; збереження навколишнього середовища. Країни-кандидати до вступу мають поділяти цю систему цінностей.

3. Одним з основних методів реалізації усіх моделей міжнародної економічної інтеграції є інституціоналізм. Через інститути, а саме правові структури, насамперед, право власності, державний апарат, фінансову інфраструктуру, судову, банківську, податкову системи та митну служби, котрі забезпечують ефективну роботу ринків і стійке економічне зростання, формується інтеграційна спільнота. Інтеграційні процеси впроваджуються, розвиваються і поглиблюються завдяки інституціональним складовим та приводять до формування наднаціональних інституцій, які надалі самі сприяють її поширенню. 4. В рамках СНД тривають процеси створення та переформатування інтеграційних об'єднань, а деякі напрями і сфери взаємодії є більше проектами, аніж реальними економічними процесами, жодне з інтеграційних утворень не досягло поставленої мети. Незважаючи на низку позитивних передумов до інтеграції (вихід з кризового стану національних економік, позитивний ефект ринкових перетворень, членство в СОТ, економічне зростання), існує низка чинників, котрі стримують створення в рамках СНД навіть початкової форми регіональної інтеграції -- зони вільної торгівлі, серед яких: триваючий процес дезінтеграції, дефіцит капіталу, низький рівень технічного та технологічного розвитку, низька конкурентоспроможність на світових ринках, спеціалізація переважно на експорті сировини та напівфабрикатів і продукції низького ступеню обробки та з низькою доданою вартістю, а також політизація економічних процесів, нерівномірність в рівнях економічного і соціального розвитку, несформовані ринкові інститути.

5. Для України можливі різні інтеграційні моделі, зокрема: співпраця з Євросоюзом в рамках концепції концентричних кіл, коли перше коло формують країни з високими інтеграційними можливостями (країни-члени угруповання), а друге -- створюють менш інтегровані країни; багатополярна модель, коли на пострадянському просторі створюється декілька інтеграційних утворень; інвестиційно-інноваційна модель, яка можлива за умови створення міждержавних фінансово-промислових груп та розвитку ТНК.

6. Найбільш перспективним об'єднанням пострадянського простору може вважатися ЄврАзЕС, де діє режим вільної торгівлі та формується митний союз. Розвитку угруповання сприяють масштаби російського та казахського ринків збуту, а також відносно високий рівень розвитку економік цих держав. Нині окреслюється цілком позитивна перспектива створення в рамках цього інтеграційного об'єднання єдиного енергетичного ринку. Однак, мають місце і дезінтеграційні фактори, серед яких -- відмінність між рівнями розвитку економік країн-учасниць, зростаюча конкуренція в межах об'єднання, існуюча структура експорту.

7. В рамках ОЧЕС об'єднані різні держави з точки зору економічного потенціалу, національних стратегій, політичних пріоритетів, соціальних, етнічних та культурних відмінностей, що віддзеркалюється на якості функціонування угруповання. Так, фінансуються та здійснюються міжнародні проекти, котрі переважно стосуються розвитку транспортної інфраструктури та диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, водночас невикористаним повною мірою залишається інвестиційний, експортний та виробничий потенціал регіону, що є наслідком розбіжностей інтересів країн-учасниць. Участь пострадянських країн в угрупованні може бути початковим кроком до реалізації своїх євроінтеграційних намірів.

8. ГУАМ є інтеграційним об'єднанням пострадянського простору, в якому політичні, а не суто економічні чи геоекономічні, фактори відіграють провідну роль, а тому найбільш активно розвивається співробітництво у двосторонньому форматі. Дезінтегруючими чинниками ГУАМ є низькі показники соціально-економічного розвитку країн-учасниць, незначний взаємний товарообіг, що складає близько 4 % зовнішньоторговельного обороту, відсутність необхідних інвестицій, що унеможливлює фінансування спільних проектів у сфері транспорту, транзиту постачання енергоносіїв та ін. В рамках ГУАМ ще не реалізовано повною мірою весь потенціал інтеграційного об'єднання та залишаються незадіяними численні різновиди економічної та гуманітарної співпраці.

9. В умовах переходу до постіндустріального суспільства особливого значення набуває інноваційно-технологічний розвиток. Маючи високий кадровий потенціал, наукові школи і досвід, країни СНД ще не задіяли можливостей науково-технічного співробітництва та виробничої кооперації, тоді як успішний технологічний розвиток є умовою динамічного розвитку всіх форм економічної взаємодії та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності.

10. Світовий досвід показує, що ціла низка країн світу є учасниками різних інтеграційних об'єднань. Так, учасники ОЧЕС водночас належать до інших регіональних об'єднань -- СНД, ГУАМ, ЄС. Така багатостороння задіяність створює додаткові можливості для забезпечення міжрегіональних зв'язків та дозволяє створювати взаємодоповнюючі ланки структури виробництва в інтеграційно диверсифікованих регіонах, формувати інформаційні бази обміну науковими і статистичними даними, забезпечувати взаємодію між суб'єктами бізнесу, визначати пріоритетні проекти та можливості їх реалізації, розширювати рамки пошуку інвестиційних партнерів, створювати відповідну транспортну та комунікаційну інфраструктуру.

11. Для України найбільш оптимальним є не альтернативний підхід до визначення геополітичної стратегії, а диверсифікація інтеграційних векторів, тобто участь у кількох угрупованнях, що дозволить найбільш ефективно співпрацювати в інноваційно-технологічній сфері, розширювати і оптимізувати структуру зовнішньої торгівлі, залучати іноземні інвестиції, розвивати виробничу кооперацію відповідно до потреб розвитку економіки і забезпечення міжнародної конкурентоспроможності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Кобилянська Л. Макроструктура і макроекономіка: структурно-функціональна парадигма в міжнародно-економічних дослідженнях / Л. М. Кобилянська : зб. наук. праць. Вип. 36 / Відп. ред. -- д. е. н. В.Є. Новицький. -- К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2002. -- С. 68-75.

2. Кобилянська Л. Проблеми і перспектива створення єдиного економічного простору країнами СНД / Л. М. Кобилянська // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журн. -- Вип. 1 / Голов. ред. О. П. Степанов. -- К. : НАУ, 2003. -- С. 290-295.

3. Кобилянська Л. Інтеграційна політика. Первинність «національного інтересу» / Л. М. Кобилянська : зб. наук. праць. Вип. 38 / Відп. ред. -- д. е. н. В. Є. Новицький. -- К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2003. -- С. 97-104.

4. Кобилянська Л. Регіональна інтеграція та глобальна стратифікація / Л.М. Кобилянська : зб. наук. праць. Вип. 39 / Відп. ред. -- д. е. н. В.Є. Новицький. -- К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2003. -- С. 231-240.

5. Кобилянська Л. Актуальні питання глобалізаційних досліджень: визначення, періодизації, український ракурс / Л. М. Кобилянська // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журн. -- Вип. 1-2 / Голов. ред. О. П. Степанов. -- К. : НАУ, 2004. -- С. 182-186.

6. Кобилянська Л. Національний розвиток та економічний протекціонізм / Л.М. Кобилянська // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журн. -- Вип. 3-4 / Голов. ред. О. П. Степанов. -- К. : НАУ, 2004. -- С. 127-133.

7. Кобилянська Л. Економічне і науково-технічне співробітництво України та В'єтнаму / Л. М. Кобилянська, В. Т. Марущак // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журн. -- Вип. 2 / Гол. ред. О. П. Степанов. -- К. : НАУ, 2005. -- С. 46-49. (Особистий внесок: розглянуто можливості промислово-технологічної співпраці -- 0,3 д.а.)

8. Кобилянська Л. Макроструктурні умови інноваційних процесів / Л. М. Кобилянська, С. В. Кононенко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право.) ) : наук. журн. -- Вип. 1 / Голов. ред. О. П. Степанов. -- К. : НАУ, 2006. -- С. 27-32. (особистий внесок: розглянуто економічний аспект цивілізаційних процесів -- 0,3 д.а.).

9. Кобилянська Л. Українська енергетика в глобальному середовищі / Л. М. Кобилянська // Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. -- 2006. -- № 1(13). -- С. 123-128.

В інших виданнях:

1. Кобилянська Л. Фінансові інструменти забезпечення міжнародної конкурентоспроможності в інституційній моделі : монографія / [А. С. Аблов, М. Й. Беззуб'як, Л. П. Гальперіна та ін.]. -- К. : Арістей, 2006. -- 220 с. (особистий внесок здобувача -- 2 д.а.).

2. Кобилянська Л. Глобалізаційні, регіональні, цивілізаційні фактори міжнародно-економічних відносин / Л. М. Кобилянська // Антологія творчих досягнень. Вип. 2, 2005. -- К. : ІСЕМВ НАН України. -- С. 180-183.

3. Кобилянська Л. Україна-В'єтнам: сучасний стан економіко-технологічного співробітництва / Л. М. Кобилянська : збірник «Відносини між В'єтнамом і Україною : досягнення і перспективи». К. : Арістей, 2006. -- С.116-118.

4. Кобилянська Л. Макроструктурні умови інноваційних процесів / Л. М. Кобилянська Вип. 3, 2006. -- К. : ІСЕМВ НАН України. -- С. 152-154.

5. Кобылянская Л. Украина и Казахстан на постсоветском экономическом пространстве / Л. Н. Кобылянская / Україна та Казахстан в сучасних міжнародних відносинах і глобальних інноваційних процесах : зб. наук. праць. -- К. : ІСЕМВ НАН України, 2007. -- С. 105-113.

6. Кобылянская Л. Экономические отношения России и Украины / Л. Кобылянская // Экономист (Москва). -- 2008. -- № 11. -- С. 60-69.

7. Кобилянська Л. Вплив глобалізації на формування відкритої економіки України // Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації : матеріали міжнар. наук. конф., (Київ, 4 липня 2002 р.). -- К. : ІСЕМВ НАН України, 2002. -- С. 45-47.

8. Кобилянська Л. Умови та фактори інтеграції України до ЄС / Л. М. Кобилянська // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми) : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 18 листопада 2004 р.). / М-во. освіти і науки України, Київ. нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана. -- К. : КНЕУ, 2004. -- С. 306-309.

9. Кобилянська Л. Регулятивно-управлінські системи в трансформаційній економіці / Л. М. Кобилянська // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації : матеріали міжнар. наук. конф., (Київ, 9 лютого 2005 р.) / Нац. авіац. ун-т, Європ. ун-т, Ін-т світ. економ. і міжнар. відносин НАН України. -- К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. -- С. 155-157.

10. Кобилянська Л. Традиціоналістські легітимації зовнішньоекономічної діяльності. Євразійство / Л. М. Кобилянська // Традиція та інновація в теорії міжнародних відносин : матеріали міжвід. наук. конф., (Київ, 21-22 квітня 2005 р.) / Ін-т світ. економ. і міжнар. відносин НАН України. -- К. : ІСЕМВ НАН України, 2005. -- С.43-46.

11. Кобилянська Л. Міжнародний поділ праці як фактор оптимізації національного виробництва в сучасних умовах / Л. М. Кобилянська // Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство : матеріали наук. конф., (Київ, 20 жовтня 2005 р.) / Наук.-досл. ін.-т міжнар. відн. НАУ, Ін-т світ. економ. і міжнар. відносин НАН України, кред. спілка «Полтава-Капітал». -- К. : НАУ, 2005. -- С. 98-99.

12. Кобилянська Л. Україна-В'єтнам: сучасний стан економіко-технологічного співробітництва / Л. М. Кобилянська // Україна-В'єтнам: проблеми і перспективи співробітництва : матеріали міжнар. наук. конф., (Київ, 8 листопада 2005 р.) / Нац. авіац. ун-т, пос-во соц. респ. В'єтнам в Україні. -- Ч. ІІ. -- К. : НАУ, 2005. -- С. 15-18.

13. Кобилянська Л. Роль держави в інноваційному розвитку і загроза периферизації / Л. М. Кобилянська // Транзитивні суспільства. Моделі розвитку і загроза периферизації : матеріали міжвід. наук. конф., (Київ, 26 січня 2006 р-- К. : ІСЕМВ НАН України, 2006. -- С. 21-25.

14. Кобилянська Л. Глобальний контекст технологічної співпраці пострадянських країн / Л. М. Кобилянська // Україна в системі міжнародних економічних відносин : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 24 лютого 2006 р -- К. : Наук.-досл. ін.-т міжнар. відн. НАУ, Ін-т світ. економ. і міжнар. відносин НАН України, 2006. -- С. 55-57.

15. Кобилянська Л. Перспективи міжнародного наукового та виробничо-технологічного співробітництва: український аспект / Л. М. Кобилянська // Проблеми світової економіки і міжнародних економічних відносин : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 12 жовтня 2006 р.). -- К. : Наук.-досл. ін.-т міжнар. відн. НАУ, Ін-т світ. економ. і міжнар. відносин НАН України, 2006. -- С. 143-147.

16. Кобилянська Л. Модернізація паливно-енергетичного комплексу України : альтернативні джерела енергії / Л. М. Кобилянська // Міжнародні проблеми ресурсозабезпечення : матеріали міжвід. наук.-теорет. конф., (Київ, 24 квітня 2007 р-- К. : ІСЕМВ НАН України, 2007. -- С. 62-66.

17. Кобилянська Л. Міжнародне співробітництво України у сфері високих технологій / Л. М. Кобилянська // Критерії міжнародної конкурентоспроможності в сучасній соціально-економічній моделі : матеріали наук. конф., (Київ, 16 січня 2008 р.). -- К. : НАУ, 2008. -- С. 44-46.

18. Кобилянська Л. Світовий досвід регулювання інноваційної діяльності в контексті формування інноваційно орієнтованої економіки України / Л. М. Кобилянська // Україна в системі світових економічних процесів : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Харків, 17-18 грудня 2009 р.). -- Х. : МСУ, 2009. -- С. 18-20.

АнотаціЇ

пострадянський регіоналізм інтеграційний економічний

Кобилянська Л. М. Диверсифікація геоекономічних стратегій в міждержавних відносинах країн СНД. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 -- світове господарство і міжнародні економічні відносини. -- Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. -- Київ, 2010.

В дисертаційній роботі визначено роль інтеграційних процесів як головної середовищної умови розробки та реалізації геоекономічних стратегій країн пострадянського простору. Доведено, що різнорідність інтеграційної структури пострадянського регіону є визначальним чинником формування та диверсифікації геоекономічних стратегій країн на теренах СНД. Визначено основні тенденції розвитку сучасних процесів регіоналізації та глобалізації, котрі, маючи аналогічні витоки, суттєво відрізняються за принципами організації та рівнями взаємодії.

Досліджено інтеграційні проекти в рамках СНД та системно розглянуто основні інтегруючі та дезінтегруючі чинники. Встановлено зв'язок між специфікою розвитку інтеграційних процесів на теренах СНД і формуванням та диверсифікацією геоекономічних стратегій країн СНД.

Досліджено економічні відносини України з державами СНД та з Європейським Союзом в основних сферах діяльності -- торгівлі, інвестуванні, виробничо-технологічному та науковому співробітництві. Встановлено, що диверсифікація геоекономічної стратегії України є оптимальним варіантом реалізації національних економічних інтересів на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки.

Ключові слова: геоекономічна стратегія, міжнародна інтеграція, інтеграційні чинники, дезінтеграційні чинники, інституційне облаштування.

Luydmyla Kobyl'anska. Diversification of geoeconomical strategies among CIS' states. -- Manuscript.

Dissertation for the candidate of science degree in economy (08.00.02 -- world economy and international economic relations) -- Institute of World Economy and International Relations National Academy of Science of Ukraine. -- Kyiv, 2010.

The submitted thesis in a broad context is on processes of regionalization which embrace the system of modern world economy. In particularly, this dissertation deals with different geoeconomical strategies which aroused from processes of integration unfolding in a post-soviet realm. Different integrational projects which are implementing in this realm are regarded as well. Ukrainian foreign economy activity in trade, investments, industrial and technological cooperation with other post-soviet states is studied. The sources of integrational as well as disintegrational processes in a post-soviet segment of modern world economy are defined. Relations among different regional blocks created in a post-soviet realm and institutional arrangements of these blocks are regarded. Different theoretical approaches toward study of regionalism are interpreted and classified.

Key words: geoeconomical strategy, international integration, factors of integration, factors of disintegration, institutional arrangement.

Кобылянская Л. Н. Диверсификация геоэкономических стратегий в межгосударственных отношениях стран СНГ. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02. -- мировое хозяйство и международные экономические отношения. -- Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. Киев, 2010.

В диссертационной работе определена роль интеграционных процессов как главного условия разработки и реализации геоэкономических стратегий стран постсоветского пространства. Доказано, что разнородность интеграционной структуры постсоветского региона является определяющим фактором формирования и диверсификации геоэкономических стратегий стран постсоветского пространства. Определены основные тенденции развития современных процессов регионализации и глобализации, которые имея аналогичные истоки, существенно отличаются по принципам организации и уровням взаимодействия.