Інноваційний розвиток держав Європейського Союзу в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.02 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інноваційний розвиток держав Європейського Союзу

в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності

Барановська Марина Ігорівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародних економічних відносин Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор

Козак Юрій Георгійович,

Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Дергачова Вікторія Вікторівна, Київський національний технічний університет України «КПІ» МОН України, професор кафедри міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, доцент Хаджинов Ілля Васильович, Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку, провідний науковий співробітник.

Захист дисертації відбудеться «25» березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий «25» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.е.н., доцентС.П. Калініна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах інновації стають фактором, здатним істотно впливати на формування конкурентоспроможності кран. В сучасних умовах прискореного розвитку науково-технічної революції й великомасштабного транскордонного переміщення капіталу, глобалізації ринків і виробництва конкурентноздатність товарів, підприємств і країн усе більшою мірою визначається здатністю національної економіки генерувати й впроваджувати нові технології. Повноцінне використання інновацій для національного розвитку можливо тільки за умови цілеспрямованої інноваційної політики, що проводиться як підприємствами, так і на державному рівні. Це завдання особливо актуальне для України, яка володіє значним інноваційним потенціалом, що використовується недостатньо, зокрема, у зв'язку з відсутністю адекватної національної інноваційної політики.

Національна конкурентоздатність є головним показником, що відображає стан економіки країни й перспективи її економічного розвитку. Виходячи з євроінтеграційних спрямувань України, на особливу увагу заслуговує досвід країн Євросоюзу щодо розвитку інноваційної діяльності.

Теоретично-методологічні засади дослідження інноваційного розвитку країн Європейського Союзу закладено в роботах зарубіжних та вітчизняних вчених: В. Аркіна, С. Глазьєва, Л. Григор'єва, Р. Гринберга, Л. Ємельяненко, А. Нєкіпелова, Ю. Козака, П. Кругмана, Ю. Макогона, В. Полтеровіча, П. Самуельсона, Дж. Ю. Стігліца, Б. Смітієнко, І. Терона, І. Хаджинова, А. Фельдмана, Л. Федуловой та інших.

Дослідженню питань підвищення економічної конкурентоспроможності держав світу присвячено наукові роботи В. Геєця, П. Друкера, М. Портера, Дж. Сакса, І. Школи, І. Шумпетера та ін.

У багатьох дослідженнях аналізується роль і функції конкурентних переваг як найважливішого чинника міжнародної економічної взаємодії, однак аналіз висвітлення теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з використанням інноваційних конкурентних переваг держав ЄС в контексті їх нещодавнього розширення, свідчить про необхідність подальших досліджень у цьому напрямку. Вищезазначене визначило актуальність та спрямованість дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямків наукової роботи кафедри міжнародних економічних відносин Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України - держбюджетної теми «Інституційні важелі вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності регіону» (номер державної реєстрації 0107U002596), в рамках якої досліджено напрямки і засоби державної інноваційної політики.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і науково-методичних засад розвитку інноваційної діяльності та науково-практичних рекомендацій щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності держав Європейського Союзу через розвиток інноваційної складової.

Для досягнення мети дослідження було поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити теоретичні основи інноваційного розвитку;

проаналізувати еволюцію концепцій міжнародної конкурентоспроможності;

охарактеризувати сучасні засоби державної інноваційної політики;

проаналізувати економічний розвиток країн Європейського Союзу в умовах кризи;

дослідити інноваційний розвиток країн ЄС в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності;

здійснити аналіз можливостей підвищення конкурентоспроможності економіки України через розвиток інноваційної складової;

визначити напрямки удосконалення інноваційного розвитку країн ЄС;

запропонувати напрями формування національної інноваційної системи; інноваційний європейський союз конкурентоспроможність

визначити перспективи конкурентоспроможного інноваційного розвитку України.

Об'єктом дослідження є процес інноваційного розвитку держав Європейського Союзу в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади розбудови інноваційної діяльності, науково-методичні та науково-практичні аспекти розвитку інноваційної діяльності в умовах посилення міжнародної конкуренції.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення (при дослідженні теоретико-методологічних засад формування та розвитку конкурентних переваг країни); синтезу (для визначення системи підходів щодо формування інноваційної моделі розвитку України та дослідження напрямів трансформаційних змін конкурентоспроможності світового ринку інновацій); методи статистичного аналізу (для аналізу інноваційного розвитку країн Європейського Союзу та аналізу підвищення конкурентоспроможності економіки України за рахунок розвитку інноваційної складової); методи групування та класифікації (для систематизації визначень інноваційного процесу, систематизації теорій конкурентоспроможності, теорій інноваційного розвитку); методи економіко-математичного моделювання (при розробці економетричної моделі імпорту технологій).

Інформаційну основу роботи становлять законодавчі та програмні документи Європейського Союзу, Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні матеріали міжнародних організацій, публікації періодичних наукових фахових видань, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо умов і механізмів розвитку інноваційної діяльності держав та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення останньої в контексті забезпечення міжнародної конкурентоспроможності.

Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми і характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому:

вперше:

зроблено висновок щодо можливості розробки єдиної інноваційної політики держав Євросоюзу за такими напрямками: створення єдиної для всіх країн-членів ЄС бази даних, що акумулює та регламентує комплекс мінімально необхідних процедур і формальностей для створення підприємств; підтримка малих і середніх підприємств з метою правового захисту від незаконного копіювання розроблених технологій і продукції; створення механізму фінансової підтримки малих і середніх підприємств, надання їм допомоги в підготовці, реєстрації та підтримці патентів з огляду на досвід роботи національних і європейських патентних бюро; удосконалення системи фінансування інноваційної діяльності підприємств; введення більш досконалого податкового механізму, який надавав би певні пільги підприємствам, що займаються розробкою та випуском інноваційної продукції; створення на підприємствах і в компаніях умов для стимулювання підвищення освітнього рівня працівників;

обґрунтовано необхідність створення ринку макротехнологій України (національних пріоритетів в області інновацій), за рахунок функціонування якого Україна здатна (за результатами здійсненого пронозу) підвищити частку держави на світовому ринку наукомісткої продукції з 0,3% до 10-12%, що тільки за рахунок експорту забезпечуватиме до 140-180 млрд. дол. надходжень на рік;

удосконалено:

організаційно-економічні засади підвищення конкурентоспроможності держави, а саме розроблено механізм формування та активізації національної інноваційної конкурентоспроможності, який включає чинники конкурентоспроможності національної економіки (співпраця між ТНК та країнами їх базування; посилення спеціалізації країн у МПП; передбачення загроз, які виникають внаслідок відкритості економіко-правового середовища; поширення політики сприяння розвитку «людського капіталу» та ін.); складові стратегічного суспільного ефекту інновацій (прискорення зростання продуктивності факторів виробництва; прискорення структурних зрушень, сприяння перерозподілу ресурсів розвитку; покращення статусу країни та національної конкурентоспроможності та ін.); інструменти державної конкурентоспроможної політики (фіскальні пільги для підприємств-інноваторів; пряма фінансова підтримка інноваційних процесів; державне лобіювання інтересів національних виробників інноваційної продукції на міжнародному рівні та ін.);

кількісні підходи до аналізу шляхів інноваційного розвитку за рахунок розробки економетричної моделі імпорту технологій, на основі використання якої зроблено висновок, що імпорт технологій (копіювання інновацій дешевше на 35%) сприяє економічному зростанню в країнах, в яких середньодушовий обсяг ВВП не перевищує 21% показника США; для країн, у яких обсяг ВВП на душу населення перевищує 50% рівня США, чистий імпорт технологій приносить дохід, якщо власні НДДКР становлять не менше 1,5% ВВП; для США й країн, близьких до них за рівнем розвитку, прискорення зростання досягається, якщо експорт технологій перевищує імпорт.

отримали подальшого розвитку:

понятійно-категоріальний апарат, а саме надано визначення конкурентоспроможності як спроможності корпорації, держави або інтеграційного об'єднання своєчасно задовольняти зростаючі потреби світового суспільства, тим самим стимулюючи подальший розвиток та вдосконалення інноваційних розробок в конкретних галузях економіки;

визначення напрямів трансформаційних змін конкурентоспроможності ринку інновацій, до яких віднесено такі: зміна балансу економічних сил на світових ринках; зростання вартості науково-технічних досліджень; комерціалізація етапу фундаментальних досліджень; приватизація великими компаніями результатів науково-дослідних робіт; формування системи інформаційного імперіалізму; масштабне впровадження інформаційних технологій; розрив між постіндустріальними країнами і країнами з традиційними індустріальними економіками; закінчення п'ятого технологічного укладу та початок шостого.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації автора використано в діяльності Донецької обласної державної адміністрації (довідка №2/167-09 від 06.10.2009 р.) - механізм формування та активізації національної інноваційної конкурентоспроможності; Донецької торгово-промислової палати (довідка № 01-41/2514 від 07.10.2009 р.) - напрями формування національної інноваційної системи, Одеського філіалу банку «Ощадний банк» (довідка №23 від 25.02.2009 р.) - результати аналізу фінансування НДДКР за рахунок бізнесу і за рахунок державного фінансування; ТОВ «Одеський морський вокзал» (довідка №17 від 26.02.2009 р.) - економетрична модель імпорту технологій; Одеської філії банку «Хрещатик» (довідка № 17 від 26.02.2009 р.) - результати аналізу витрат на НДДКР в країнах Європейського Союзу.

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Одеського державного економічного університету міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародні фінанси» (довідка №01-2/525 від 29.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих автором працях. З робіт, опублікованих у співавторстві, використано лише ті результати, які отримано особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Святогірськ, 2009р.); «Проблеми і перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ» (м. Одеса, 2008 р.); «Актуальні проблеми розвитку економіки в умовах міжнародної інтеграції» (м. Одеса, 24-26 вересня 2008р.); «Підсумкова науково-практична конференція професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних установ та вищих навчальних закладів України» (м. Одеса, 2006-2008р.).

Публікації результатів дослідження. За темою дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 5,2 д.а., з яких особисто автору належить 4,2 д.а., з них у наукових фахових виданнях - 10 публікацій загальним обсягом 4,4 д.а., яких особисто автору належить 3,8 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 226 найменувань, додатків. Загальний обсяг роботи становить 172 стор., включаючи 10 таблиць на 5 сторінках, 14 рисунків на 6 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційного розвитку країн в контексті формування міжнародної конкурентоспроможності» досліджено теоретичні основи інноваційного розвитку, еволюцію концепцій міжнародної конкурентоспроможності; охарактеризовано сучасні засоби державної інноваційної політики.

В результаті дослідження теоретичних основ інноваційного розвитку (А.Сміт, В.Петті, П.Л. де Буагільбер, М.Туган-Барановський, Е.Хансен, М.Кондратьєв, Й.Шумпетер, Р.Хайєк, М.Фрідмен, П.Сорокін, Дж.Бернал, С.Кузнець, Б.Твісс, Г.Менш, Ю.Яковець, А.Анчишкін, С.Меншиков, Л.Клименко, В.Кушлін, А.Тойнбі, Р.Камерон, Е.Тоффлер, І.Дияконів та ін.) визначено етапи розвитку теорії інновацій (10-30-ті роки ХХ ст. - формування фундаментальних основ теорії; 40-60-ті роки ХХ ст. - розвиток і деталізація базових інноваційних ідей попереднього періоду; із середини 70-х років - теперішній час - теоретичний прорив, пов'язаний з освоєнням і поширенням п'ятого технологічного укладу, становленням постіндустріального суспільства); здійснено періодизацію основних хвиль інноваційного розвитку (таблиця 1).

Таблиця 1

Періодизація основних хвиль інноваційного розвитку

Довгі хвилі/цикли	Стан науки і освіти	Інфраструктура	Універсаль-ний дешевий ресурс
Часові рамки	Характеристика циклу		транспорт і зв'язок	Енергія
Перший: 1780-1840 рр.	Промислова революція: фабричне виробництво текстилю	Навчання на робочому місті, університети, наукові товариства	Канали і ґрунтові дороги	Гідроенергія	Бавовна
Другий: 1840-1890 рр.	Цикл пари й залізниць	Масова початкова освіта, перші технічні вузи, інженери	Залізниці, телеграф	Енергія пари	Вугілля, залізо
Третій: 1890-1940 рр.	Цикл електрики і сталі	Перші ІР лабораторії в корпораціях, технічні стандарти	Залізниці, телефон	Електрика	Сталь
Четвертий: 1940-1990 рр.	Цикл автомобілів і синтетичних матеріалів	Бурхливий ріст у корпораціях і в держсекторі, масовий доступ до вищої освіти	Автостради, авіалінії, радіо й телебачення	Нафта	Нафта пластмаси
П'ятий: 1990 р. - теперішній час	Комп'ютерна революція	Глобальні ІР мережі, довічна освіта і професійне навчання	Інформаційні мережі, Інтернет	Газ/нафта	Мікроелектроніка

Обґрунтовано, що твердження щодо інноваційної орієнтації західних цивілізацій і традиційної (консервативної) східних не відповідає реальним тенденціям - встановлено існування зростаючої територіальної диференціації інноваційного процесу під впливом глобалізації. Доведено необхідність поєднання ринкового конкурентного механізму з активною державною підтримкою базисних інновацій, які визначають конкурентоспроможність країни.

В результаті аналізу еволюції концепцій міжнародної конкурентоспроможності надано визначення конкурентоспроможності як спроможності корпорації, держави або інтеграційного об'єднання своєчасно задовольняти зростаючі потреби світового суспільства, тим самим стимулюючи подальший розвиток та вдосконалення інноваційних розробок в конкретних галузях економіки.

Обґрунтовано, що якщо на інвестиційній стадії розвитку національна конкурентноздатність базується на здатності й готовності національних фірм до агресивного інвестування, то конкурентна перевага на інноваційній стадії базується на інноваційній активності фірм. Визначено напрями трансформаційних змін конкурентоспроможності ринку інновацій (

На основі дослідження сучасних засобів державної інноваційної політики доведено, що становище країни в системі геополітичної конкуренції в умовах економіки знань визначають: інтелектуальний потенціал, можливості інформаційного середовища, здатність національної інноваційної системи генерувати високу інноваційну активність суб'єктів господарювання. При цьому відмінності національних інноваційних стратегій визначаються такими чинниками: розміром території та чисельністю населення; обсягом ВВП; відмінностями ресурсного потенціалу; соціально-культурним середовищем та історичними традиціями.

Обґрунтовано, що розробка і реалізація національних інноваційних систем (сукупності інститутів приватного та державного секторів, які індивідуально і у взаємодії один з одним зумовлюють розвиток і поширення нових технологій в межах конкретної держави) виступає ключовим завданням щодо розвитку не тільки науково-технічної сфери, але й щодо підвищення конкурентоспроможності економіки кожної країни. Доведено, що формування національних інноваційних систем виступає головним фактором довгострокового розвитку світової економіки.

На основі аналізу змісту категорій «національна інноваційна система», «абсорбційна здатність», «інноваційна система» розроблено багаторівневу модель формування інноваційної конкурентоспроможності держави: І рівень - інноваційна активність компанії (держави); ІІ рівень - конкурентоспроможність інноваційних технологій; ІІІ рівень - конкурентоспроможність товарів/послуг; ІV - фінансова конкурентоспроможність компанії/держави.

Визначено роль держави у формуванні національної інноваційної системи: забезпечення оптимальних умов інноваційного розвитку економіки; розробка стратегії інноваційного розвитку економіки; розробка прогнозу технологічного розвитку і визначення науково-технологічних пріоритетів; підтримка розвитку інноваційної інфраструктури; розробка та реалізація заходів непрямого і прямого стимулювання інноваційної діяльності; участь у розвитку сфери досліджень і розробок.

У другому розділі «Аналіз інноваційного розвитку держав європейського союзу в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності» проаналізовано економічний розвиток країн Європейського Союзу в умовах кризи; досліджено інноваційний розвиток країн ЄС в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності; здійснено аналіз можливостей підвищення конкурентоспроможності економіки України через розвиток інноваційної складової.

На основі аналізу чинників розвитку кризи в країнах Європи зроблено висновок щодо вирішальності інноваційного фактору для розвитку конкурентоспроможності країн Європейського Союзу. Встановлено, що найбільше падіння промислового виробництва, особливо обробної промисловості, відбулось в країнах з ринковою економікою, що формується (рис.3): найбільше скорочення промислового виробництва відбулось в Естонії (-30,2%), Угорщині (-29%), Латвії (-24,2%), Словенії (-21,2%), Чеській Республіці (-20,3%).

Зроблено висновок, що зміцнення нагляду за фінансовим сектором і прогрес у здійсненні інституціональних реформ в країнах з ринковою економікою, що формується, свідчить про необхідність забезпечення умов для стабільного фінансового розвитку, що сприятиме конвергенції зазначеної категорії країн з іншою Європою.

Доведено, що у глобальній економіці позиції країн визначаються новими умовами конкуренції (високий рівень розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, НДДКР; тісне співробітництво університетів й компаній; розвинений ринок венчурного капіталу; налагоджений механізм захисту інтелектуальної власності), здатністю країн до безперервного перетворення наукових знань в інноваційні продукти, реалізовані на ринку (табл.2).

Встановлено наявність залежності між рівнем науково-технічної кооперації й співробітництва всередині країни, з одного боку, та її інноваційним розвитком - з іншого.

GR = CONST +CONTR.VAR + 0.136TT (20.9- Y75+ 20.2R&D) (1)

де GR - середній темп зростання середньодушового ВВП по паритету купівельної спроможності;

ТТ - середній чистий імпорт технологій у відсотках до ВВП;

R&D - середні витрати на НДДКР у відсотках до ВВП.

На основі розробленої економетричної моделі імпорту технологій (копіювання інновацій дешевше на 35%) зроблено висновок, що імпорт технологій сприяє економічному зростанню в країнах, в яких середньодушовий обсяг ВВП не перевищує 21% показника США, але по мірі зростання добробуту, для того щоб впливати на економічне зростання, він повинен все більшою мірою доповнюватись власними НДДКР. Для країн, у яких обсяг ВВП на душу населення перевищує 50% рівня США, чистий імпорт технологій приносить дохід, якщо власні НДДКР становлять не менше 1,5% ВВП (Угорщина, Ізраїль, Південна Корея). Для США й країн, близьких до них за рівнем розвитку, прискорення зростання досягається, якщо експорт технологій перевищує імпорт.

Встановлено, що на даному етапі за рахунок інноваційної складової у країнах ЄС в середньому забезпечується 50% приросту ВВП (в Австрії й Німеччині - 67%, Фінляндії й Швеції - 63-64%, Франції - 58%, Великобританії й Ірландії - 50-55%). При цьому ефективне використання інновацій дозволяє багатьом країнам Європейського Союзу подолати кількісну обмеженість природних і людських ресурсів, створити умови для забезпечення довгострокової позитивної динаміки економічної системи з найменшими екологічними витратами.

На даному етапі витрати на НДДКР в країнах Європейського Союзу становлять у середньому 1,93% ВВП. Основна частина загальнонаціональних асигнувань на НДДКР (близько 60%) надходить з приватного сектору (у Швеції, Фінляндії й Ірландії - 75-70%, у Бельгії, Німеччині, Франції - 65-55%). Державні кошти у фінансуванні НДДКР найбільшою мірою використовують Португалія - близько 70%, Греція, Польща, Угорщина - 50% і більше. На основі аналізу європейського досвіду зроблено висновок, що моделі інноваційного розвитку з перевагою приватного бізнесу у фінансуванні НДДКР забезпечують більш високий рівень інноваційної активності і здатність економічних систем до інноваційного розвитку. При цьому держава бере на себе витрати, які не є економічно обґрунтованими для приватного бізнесу (зміцнення національної безпеки, підготовка кваліфікованих кадрів для нових напрямків науки, реалізація довгострокових великомасштабних інноваційних проектів і т.п.).

Аналіз конкурентоспроможності національної економіки свідчить, що в сучасних умовах національна економіка значно більше втрачає, ніж виграє в глобальних світогосподарських відносинах: за індексом глобальної конкурентоспроможності Україна займала 84-е місце серед обстежених 117 країн в 2005-2006 рр., 78-е місце серед обстежених 125 країн в 2006-2007 рр. і 73-є місце серед обстеженої 131 країни в 2007-2008 рр. Зроблено висновок щодо необхідності підвищення конкурентоспроможності національної економіки через розвиток принципово нових технологій, зокрема п'ятого та шостого технологічних укладів, які домінують у розвинених країнах. Визначено прогнозні параметри ринку макротехнологій України (національних пріоритетів в області інновацій) (табл.3). Виходячи з прогнозних показників, обґрунтовано, що за рахунок створення конкурентних макротехнологій Україна здатна підвищити частку держави на світовому ринку наукомісткої продукції з 0,3% до 10-12%, що тільки за рахунок експорту забезпечувало б до 140-180 млрд. дол. надходжень на рік.

Таблиця 3

Прогнозні параметри ринку макротехнологій, млрд. дол.

Технології	Роки
	1996	2010	2015
Авіаційні	4,0	18-22	28
Космічні	0,9	4	8
Ядерні	0,6	6	10
Судобудування	0,4	4	10
Автомобілебудування	0,2	2	6-8
Транспортне машинобудування	0,6	4	8-12
Хімічне машинобудування	0,6	3	8-10
Нові матеріали	7	12	14-18
Добича й переробка нафти	6,4	8	14-22
Добича й транспортування газу	0,6	7	21-28
Енергетичне машинобудування	0,5	4	12-14
Станкобудування й промислове обладнання	0,1	3	8-10
Мікро- й радіоелектронні прилади	0,05	4	7-9
Комп'ютерні й інформаційні	0,05	4,6	7,8
Комунікації й зв'язок	0,2	3,8	12
Біотехнології	0,4	6	10
ВСЬОГО	22,6	94-98	144-180

Встановлено, що у порівнянні з більшістю розвинених держав Україна не використовує повною мірою інноваційних факторів зростання: у країні не створено умови для належного фінансування розвитку науки й стимулювання інвестицій у технологічні новації, в результаті чого вартість наукомістких технологій, програмного забезпечення, ліцензій, патентів і т.ін. у національному багатстві України становить 0,1%. Крім того, результати аналізу свідчать, що незважаючи на зростання обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні, їх питома вага у ВВП постійно скорочується, внаслідок чого Україна істотно поступається п'яти європейським країнам - світовим лідерам за показниками, пов'язаними із майбутніми інтелектуальними активами суспільства. Обґрунтовано, що для забезпечення фінансування науково-дослідних робіт на рівні інноваційних лідерів, державні витрати на наукові дослідження мають бути збільшені вдвічі.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що завдання підвищення конкурентоспроможності національної економіки не може бути вирішене без мобілізації внутрішніх факторів розвитку національної інноваційної системи. Прогресивні структурні зрушення повинні мати системний характер і втілюватись в цілісній інноваційній політиці, пов'язаній із діючою системою державного стимулювання прогресивної структурної перебудови національного господарського комплексу з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку, органічного поєднання економічних, інституціональних, соціально-психологічних і культурних факторів інноваційної динаміки. Визначено напрямки розробки стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

У третьому розділі «Удосконалення інноваційного розвитку держав Європейського Союзу» визначено напрямки удосконалення інноваційного розвитку країн ЄС; запропоновано напрями формування національної інноваційної системи; визначено перспективи конкурентоспроможного інноваційного розвитку України.

На сучасному етапі світогосподарського розвитку перед країнами стоїть завдання визначення ефективних шляхів і необхідних умов для переходу в стан інформаційного суспільства, аналізу й корегування пов'язаних з новими технологіями складних соціально-політичних процесів.

В результаті дослідження моделей технологічного розвитку, що створюють базу для переходу до інформаційної стадії, які реалізувались в різних країнах світу, здійснено типологію моделей інноваційного розвитку країн (інноваційне середовище, інновації ТНК, державний протекціонізм, дифузії інновацій, військові інновації, перехідні ринкові інновації).

Одночасно констатовано відставання Європейського Союзу від ряду країн: ЄС в середньому спрямовує на НДДКР 1,9% ВВП, в той час як США - 2,64%, Японія - 3,04%. У 2000р. витрати ЄС на НДДКР в сфері медичних технологій, авіації, фармацевтики та інших наукомістких сфер склали 164 млрд. євро (166,6 млрд. дол.), США - 288 млрд. євро (285,6 млрд. дол.). Якщо в США частка приватного сектора в загальних витратах на НДДКР складає 68,2%, то в ЄС - 56,3%. Суттєво відстає ЄС і за показниками інноваційної активності, зокрема показниками питомої ваги у ВВП венчурного капіталу, капіталізації нових компаній, ринку інформаційних технологій, а також за часткою нових продуктів на національних ринках.

Зроблено висновок щодо можливості розробки єдиної інноваційної політики держав Євросоюзу за такими напрямками: створення єдиної для всіх країн-членів ЄС бази даних, що акумулює та регламентує комплекс мінімально необхідних процедур і формальностей для створення підприємств; підтримка малих і середніх підприємств з метою правового захисту від незаконного копіювання розроблених технологій і продукції; створення механізму фінансової підтримки малих і середніх підприємств, надання їм допомоги в підготовці, реєстрації та підтримці патентів з огляду на досвід роботи національних і європейських патентних бюро; удосконалення системи фінансування інноваційної діяльності підприємств; введення більш досконалого податкового механізму, який надавав би певні пільги підприємствам, що займаються розробкою та випуском інноваційної продукції; створення на підприємствах і в компаніях умов для стимулювання підвищення освітнього рівня працівників.

Запропоновано напрями формування національної інноваційної системи: орієнтація на запозичення технологій у всіх галузях (у якості інститутів запозичення мають виступати кластери, технопарки, аутсорсинг, спільні підприємства тощо); створення сучасної системи банківського кредитування (розвиток фінансового ринку повинен перебувати під ретельним контролем держави); стимулювання великих фірм до створення дослідницьких підрозділів для успішної імітації з поступовим збільшенням інноваційної складової; орієнтація малих й середніх фірм на співробітництво з великими корпораціями; створення системи інтерактивного планування.

В результаті визначення чинників конкурентоспроможності національної економіки (ефективна координація та співпраця між ТНК та країнами, в яких здійснюється їх діяльність; орієнтація державної політики на консолідацію суб'єктів економічних відносин в межах країни, а також стимулювання виходу корпорацій на світову арену; моніторинг та визначення урядом критичної межі, за якою збільшення прибутковості окремих суб'єктів всередині країни починає погіршувати умови роботи інших, внаслідок чого виникає загроза пригнічення розвитку перспективних напрямів; передбачення загроз, які виникають внаслідок підвищення відкритості економіко-правового середовища, із запровадженням важелів, які дозволяють нівелювати негативні для економіки наслідки; визначення механізмів інноваційно-промислової політики, покликаних забезпечувати конкурентоспроможність в стратегічній перспективі; поширення політики сприяння розвитку «людського капіталу») розроблено механізм формування та активізації національної інноваційної конкурентоспроможності

Зроблено висновок, що критична важливість дифузії інновацій обумовлює тісний взаємозв'язок між науково-технічною, виробничою та інвестиційною діяльністю та свідчить про необхідність забезпечення не лише інновації як окремого техніко-організаційного акту, а комплексу дій суб'єктів господарювання та складових національної інноваційної інфраструктури, який набуває вигляду інноваційного процесу.

Висновки

У дисертації на основі проведених досліджень здійснено вирішення важливої наукової задачі теоретичного обґрунтування, розробки науково-методичних й практичних рекомендацій щодо удосконалення розвитку інноваційної діяльності країн ЄС і України в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

1. В результаті дослідження теоретичних основ інноваційного розвитку, визначення етапів розвитку теорії інновацій і здійснення періодизації основних хвиль інноваційного розвитку обґрунтовано, що твердження щодо інноваційної орієнтації західних цивілізацій і традиційної (консервативної) східних не відповідає реальним тенденціям - встановлено існування зростаючої територіальної диференціації інноваційного процесу під впливом глобалізації. Доведено необхідність поєднання ринкового конкурентного механізму з активною державною підтримкою базисних інновацій, які визначають конкурентоспроможність країни.

2. Надано визначення конкурентоспроможності як спроможності корпорації, держави або інтеграційного об'єднання своєчасно задовольняти зростаючі потреби світового суспільства, тим самим стимулюючи подальший розвиток та вдосконалення інноваційних розробок в конкретних галузях економіки.

3. Визначено напрями трансформаційних змін конкурентоспроможності ринку інновацій: зміна балансу економічних сил на світових ринках; зростання вартості науково-технічних досліджень; комерціалізація етапу фундаментальних досліджень; приватизація великими компаніями результатів науково-дослідних робіт; формування системи інформаційного імперіалізму; масштабне впровадження інформаційних технологій; розрив між постіндустріальними країнами і країнами з традиційними індустріальними економіками; закінчення п'ятого технологічного укладу та початок шостого.

4. На основі аналізу чинників розвитку кризи в країнах Європи зроблено висновок щодо вирішальності інноваційного фактору для розвитку конкурентоспроможності країн Європейського Союзу, що є особливо актуальним для країн з ринковою економікою, що формується, в яких відбулось найбільше падіння промислового виробництва: Естонії, Угорщини, Латвії, Словенії, Чеській Республіки.

5. У глобальній економіці позиції країн визначаються новими умовами конкуренції (високий рівень розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, НДДКР; тісне співробітництво університетів й компаній; розвинений ринок венчурного капіталу; налагоджений механізм захисту інтелектуальної власності), здатністю країн до безперервного перетворення наукових знань в інноваційні продукти, реалізовані на ринку.

6. В результаті використання розробленої економетричної моделі імпорту технологій зроблено висновок, що імпорт технологій сприяє економічному зростанню в країнах, в яких середньодушовий обсяг ВВП не перевищує 21% показника США; для країн, у яких обсяг ВВП на душу населення перевищує 50% рівня США, чистий імпорт технологій приносить дохід, якщо власні НДДКР становлять не менше 1,5% ВВП; для США й країн, близьких до них за рівнем розвитку, прискорення зростання досягається, якщо експорт технологій перевищує імпорт. Ефективне використання інновацій дозволяє багатьом країнам Європейського Союзу подолати кількісну обмеженість природних і людських ресурсів, створити умови для забезпечення довгострокової позитивної динаміки економічної системи з найменшими екологічними витратами.

7. Встановлено, що роблено висновок, що європейські моделі інноваційного розвитку з перевагою приватного бізнесу у фінансуванні НДДКР забезпечують більш високий рівень інноваційної активності і здатність економічних систем до інноваційного розвитку. При цьому держава бере на себе витрати, які не є економічно обґрунтованими для приватного бізнесу (зміцнення національної безпеки, підготовка кваліфікованих кадрів для нових напрямків науки, реалізація довгострокових великомасштабних інноваційних проектів і т.п.).

8. Аналіз конкурентоспроможності національної економіки свідчить, що в сучасних умовах національна економіка значно більше втрачає, ніж виграє в глобальних світогосподарських відносинах. Зроблено висновок щодо необхідності підвищення конкурентоспроможності національної економіки через розвиток принципово нових технологій, зокрема п'ятого та шостого технологічних укладів, які домінують у розвинених країнах. Обґрунтовано необхідність створення ринку макротехнологій України (національних пріоритетів в області інновацій), за рахунок функціонування якого Україна, за результатами прогнозування, здатна підвищити частку держави на світовому ринку наукомісткої продукції з 0,3% до 10-12%, що за рахунок експорту забезпечуватиме до 140-180 млрд. дол. надходжень на рік.

9. Зроблено висновок, що завдання підвищення конкурентоспроможності національної економіки не може бути вирішене без мобілізації внутрішніх факторів розвитку національної інноваційної системи. Одночасно встановлено, що Україна не використовує повною мірою інноваційних факторів зростання: у країні не створено умови для належного фінансування розвитку науки й стимулювання інвестицій у технологічні новації. Незважаючи на зростання обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні, їх питома вага у ВВП постійно скорочується, внаслідок чого Україна істотно поступається європейським країнам за показниками, пов'язаними із майбутніми інтелектуальними активами суспільства. Обґрунтовано, що для забезпечення фінансування науково-дослідних робіт на рівні інноваційних лідерів, державні витрати на наукові дослідження мають бути збільшені вдвічі.

10. Зроблено висновок щодо можливості розробки єдиної інноваційної політики держав Євросоюзу за такими напрямками: створення єдиної для всіх країн-членів ЄС бази даних, що акумулює та регламентує комплекс мінімально необхідних процедур і формальностей для створення підприємств; підтримка малих і середніх підприємств з метою правового захисту від незаконного копіювання розроблених технологій і продукції; створення механізму фінансової підтримки малих і середніх підприємств, надання їм допомоги в підготовці, реєстрації та підтримці патентів з огляду на досвід роботи національних і європейських патентних бюро; удосконалення системи фінансування інноваційної діяльності підприємств; введення більш досконалого податкового механізму, який надавав би певні пільги підприємствам, що займаються розробкою та випуском інноваційної продукції; створення на підприємствах і в компаніях умов для стимулювання підвищення освітнього рівня працівників.

11. Запропоновано напрями формування національної інноваційної системи: орієнтація на запозичення технологій у всіх галузях; створення сучасної системи банківського кредитування; стимулювання великих фірм до створення дослідницьких підрозділів для успішної імітації з поступовим збільшенням інноваційної складової; орієнтація малих й середніх фірм на співробітництво з великими корпораціями; створення системи інтерактивного планування.

12. Розроблено механізм формування та активізації національної інноваційної конкурентоспроможності, який включає чинники конкурентоспроможності національної економіки, складові стратегічного суспільного ефекту інновацій, інструменти державної конкурентоспроможної політики.

Публікації автора за темою дисертації

Публікації у наукових фахових виданнях

Барановская М.И. Привлечение иностранных инвестиций в сферу инновационных технологий / М.Барановская // Вісник Донецького національного університету. Серія В Економіка і право №1. - Донецк: ДонНУ, 2009. - С. 330-335. (0,4 д.а.)

Барановская М.І. Повышение конкурентоспособности страны через инновационно-инвестиционное развитие / М.Барановская // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2009. - С. 769-774. (0,4 д.а.)

Барановська М.І. Дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами-учасницями ОЧЕС і ГУАМ / М.Барановська // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. - Одеса-Донецьк, 2008. - С. 201-205. (0,4 д.а.)

Барановская М.И. Влияние прямих иностранных инвестиций на экономическое развитие Украины и Молдовы / М.Барановская, Ю.Козак // Науковий вісник - Одеський державний економічний університет. - №1 (57). - Одеса, 2008. - С. 3-14 (0,6 д.а./0,4 д.а.)

Особистий внесок здобувача: зроблено оцінку впливу ПІІ на економіку України та Молдови за допомогою регресійних моделей.

Барановская М.И. Роль регионов в европейском развитии / М.Барановская // Науковий вісник - Одеський державний економічний університет. - № 22 (79). - Одеса, 2008. - С. 125-133 (0,4 д.а.).

Барановская М.И. Об идентификации кластеров и региональных инновационных систем / М.Барановская, С.Матвеєв, К.Лапін // Науковий вісник - Одеський державний економічний університет. - № 12 (49). - Одеса, 2007. - С. 69-78 (0,5 д.а./0,3 д.а.)

Особистий внесок здобувача: проведено аналіз методики щодо ідентифікації регіональних економічних систем та класифікації кластерів.

Барановська М.І. Роль кластерів в процесі підвищення конкурентноздатності регіонів / М.Барановська // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. - Одеса-Донецьк, 2008. - С. 201-205. (0,4 д.а.)

Барановская М.И. Институциональная насыщенность и её роль в формировании региональных компетенц-центров» / М.Барановская, С.Матвеєв, А.Музиченко // Науковий вісник. - Одеський державний економічний університет. - № 15 (52). - Одеса, 2007. - С. 103-111 (0,5 д.а./0,3 д.а.).

Особистий внесок здобувача: проаналізовано іноземний досвід щодо ролі держави, соціального середовища та інноваційних систем у створенні компетенц-центрів.

Барановская М.И. Возникновение и эволюция АРР: европейский опыт / М.Барановская // Conferinta stiintifico-practica internationala - Probleme actuale ale dezvoltarii social-economice a Republicii Moldova si experiente de dezvoltare a altor tari. - Chisinau, 2007. - С. 227-232 (0,4 д.а.)

Барановська М.І. Актуальні проблеми створення та розвитку АРР в Україні / М.Барановська // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. - Одеса, 2006. - С.27-31. (0,4 д.а.)

Публікації в інших виданнях

Барановская М.И. Региональные инновационные системы и кластеры: проблемы идентификации и классификации / М.Барановская, Ю.К.Воронова // Сборник научных статей международного весеннего форума «Инновационные технологии в бизнес - образовании». - Ч. 2. - Гомель, 2008. - С. 141-145. (0,6/0,2 д.а.)

Особистий внесок здобувача: Досліджено роль економіки знань у розвитку регіональних інноваційних систем.

Барановська М.І. Регіональна інституційна політика сучасної Європи: пошук нових підходів / М.Барановська // Глобальна економіка як сучасний етап співробітництва країн. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - Чернівці, 2007: ЧТЕІ КНТЕУ, ч. ІІ. - С. 360-361 (0,2 д.а.)

Анотація

Барановська Марина Ігорівна. «Інноваційний розвиток держав європейського Союзу в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних і науково-методичних засад розвитку інноваційної діяльності України та науково-практичних рекомендацій щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності України через розвиток інноваційної складової.

Досліджено теоретичні основи інноваційного розвитку, еволюцію концепцій міжнародної конкурентоспроможності; охарактеризовано сучасні засоби державної інноваційної політики.

Проаналізовано економічний розвиток країн Європейського Союзу в умовах кризи; досліджено інноваційний розвиток країн ЄС в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності; здійснено аналіз можливостей підвищення конкурентоспроможності економіки України через розвиток інноваційної складової.

Визначено напрямки удосконалення інноваційного розвитку країн ЄС; запропоновано напрями формування національної інноваційної системи; визначено перспективи конкурентоспроможного інноваційного розвитку України.

Ключові слова: інноваційний розвиток, міжнародна конкурентоспроможність, Європейський Союз, національна інноваційна система, державна інноваційна політика, концепції міжнародної конкурентоспроможності.

Аннотация

Барановская Марина Игоревна. «Инновационное развитие государств Европейского Союза в контексте формирования их международной конкурентоспособности». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретических и научно-методических основ развития инновационной деятельности Украины и научно-практических рекомендаций по повышению международной конкурентоспособности Украины посредством развития инновационной составляющей.

Исследованы теоретические основы инновационного развития; эволюцию концепций международной конкурентоспособности; охарактеризованы современные средства государственной инновационной политики.

Установлено существование возрастающей территориальной дифференциации инновационного процесса под влиянием глобализации. Дано определение конкурентоспособности. Определены направления трансформационных изменений конкурентоспособности рынка инноваций.

Проанализировано экономическое развитие стран Европейского Союза в условиях кризиса; исследовано инновационное развитие стран ЕС в контексте формирования их международной конкурентоспособности; осуществлен анализ возможностей повышения конкурентоспособности экономки Украины посредством развития инновационной составляющей.

Сделан вывод о решающем значении инновационного фактора для развития конкурентоспособности стран. Обосновано, что в глобальной экономики позиции стран определяются новыми условиями конкуренции. Установлено наличие зависимости между уровнем научно-технической кооперации и сотрудничества внутри страны, с одной стороны, и ее инновационным развитием - с другой. Установлено, что по сравнению с большинством развитых стран Украина не использует полной мерой инновационные факторы роста.

Определены направления совершенствования инновационного развития стран ЕС; предложены направления формирования национальной инновационной системы; определены перспективы конкурентоспособного инновационного развития Украины.

Осуществлена типология моделей инновационного развития стран. Сделан вывод о возможности разработки единой инновационной политики стран Евросоюза. Предложены направления формирования национальной инновационной системы. Разработан механизм формирования и активизации национальной инновационной конкурентоспособности.

Ключевые слова: инновационное развитие, международная конкурентоспособность, Европейский Союз, национальная инновационная система, государственная инновационная политика, концепции международной конкурентоспособности.

Summary

Baranovska Maryna Igorivna. «Innovation Development of European Union Countries in Context of Their International Competitiveness Forming». - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. - Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2010.

Dissertation is devoted to development of theoretical and scientific-methodical bases of development of innovative activity of Ukraine and scientific-practical recommendations on the rise of international competitiveness of Ukraine by means the development of innovative constituent.

The theoretical bases of innovative development are explored; evolution of conceptions of international competitiveness; modern facilities of state innovative policy are described.

Economic development of countries of European Union in the conditions of crisis is analyzed; innovative development of countries of ES in the context of forming of their international competitiveness is explored; the analysis of possibilities of rise of competitiveness of housekeeper of Ukraine by means the development of innovative constituent is carried out.

Directions of perfection of innovative development of countries of EU are definite; directions of forming of the national innovative system are offered; the prospects of competitive innovative development of Ukraine are definite.

Keywords: innovative development, international competitiveness, European Union, national innovative system, state innovative policy, conceptions of international competitiveness.

Размещено на Allbest.ru

...