Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

УДК 339.9: 330.341.1 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТЕХНОГЛОБАЛІЗМУ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Чернявська ОЛЕНА ІВАНІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Поручник Анатолій Михайлович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор ФІЛІПЕНКО Антон Сергійович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук, доцент МИХАЙЛОВСЬКА Оксана Володимирівна, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, професор кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться «16» грудня 2010 року о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «16» листопада 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор Л.Л.Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Провідною тенденцією розвитку світового господарства наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть є глобалізація, яка проявляється, з одного боку, у динамізації інтеграційних та інтернаціоналізаційних процесів, фундаментальній трансформації національних технологічних систем і способу виробництва завдяки впровадженню останніх досягнень та результатів НТП в сферах промислових технологій, організації виробництва й методах управління, а, з другого, - у наростанні диспропорцій у суспільстві та загострення протиріч економічного розвитку на міжнародному рівні.

На сьогодні поглиблення взаємодії між промислово розвиненими країнами у науково-технологічній сфері та системні технологічні зрушення у більшості галузях економіки набули глобального характеру і під впливом інформаційно-комунікаційної революції сприяли становленню й розвитку у світі техноглобалізму, який характеризується визначальною роллю інноваційних технологій в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країн. Саме тому дослідження провідних наукових економічних шкіл спрямоване на більш глибоке теоретичне осмислення закономірностей та основних економічних факторів становлення й розвитку цього процесу. Крім того, формування механізму розв'язання суперечностей глобального технологічного розвитку людства та визначення впливу техноглобалізму на соціально-економічний розвиток національних економік зумовлює надзвичайну актуальність обраної теми.

Методологічним засадам генезису та становлення глобальної технологічної цивілізації присвячено наукові праці багатьох зарубіжних вчених-економістів, зокрема Дж.Арчібугі, Д.Белла, К.Боулдінга, Дж.Гелбрейта, С.Глазьєва, М.Еллюля, П.Ерліха, Е.Каппа, М.Кондратьєва, Д.Львова, Е.Майшена, К.Маркса, В.Маєвського, Дж.Медоуза, Л.Мемфорда, Дж.Мічі, А.Мола, Р.Нельсона, С.Острі, Л.Роціоса, В.Сикора, A.Тонельсона, Г.Фетисова, М.Хайдеггера, Й.Шумпетера, Ю.Яковця та інших. Сучасні тенденції й закономірності інтернаціоналізації науки і техніки, вплив техноглобалізму на національну економіку відображені в дослідженнях таких провідних вітчизняних науковців, як Л.Антонюк, Ю.Бажал, О.Білорус, А.Гальчинський, Т.Кальченко, Ю.Козак, Д.Лук'яненко, Ю.Макогон, О.Михайловська, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, А.Румянцев, С.Сіденко, М.Туган-Барановський, А.Філіпенко, В.Чужиков, І.Школа та багато інших.

Разом з тим, у науковій літературі недостатньо обґрунтованими є визначення категорії «техноглобалізм», сучасні форми прояву та рушійні сили, які спричинили його зародження та подальший розвиток в умовах розгортання нового етапу науково-технологічної революції. Виходячи з цього, системне дослідження процесу техноглобалізму, його основних економічних факторів становлення й розвитку є важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що й обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральних науково-дослідних тем «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948) та «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Крім цього, автор брала участь у виконанні науково-дослідної роботи за темою № 890 «Стратегія формування міжнародної конкурентоспроможності регіонів України» (номер державної реєстрації 0109U001820) на замовлення Міністерства економіки України. В рамках теми автором особисто вивчено досвід країн ЦСЄ щодо реалізації регіональних кластерних ініціатив, систематизовано та оброблено статистичні дані для розрахунку креативного потенціалу регіонів України за 2004-2009 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження на базі основних економічних концепцій факторів і рушійних сил, що сприяють становленню та розвитку техноглобалізму в умовах інформаційної революції, а також процесів та викликів глобального технологічного розвитку людської цивілізації. Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:

– дослідити еволюцію концепцій технологічного розвитку суспільства та провести їх систематизацію;

– визначити природу, розкрити етапи становлення й розвитку техноглобалізму, а також основі форми його прояву на сучасному етапі суспільно-економічного розвитку;

– проаналізувати економічні фактори та головні рушійні сили, що спричинили зародження й поглиблення техноглобалізму;

– розкрити характер та сучасні особливості світового інноваційного розвитку;

– дослідити вплив техноглобалізму на світову екологічну рівновагу в контексті теорії сталого розвитку;

– обґрунтувати інституційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку економіки України.

Об'єктом дослідження є процеси глобального технологічного розвитку суспільства.

Предметом дослідження є умови та економічні фактори становлення й розвитку техноглобалізму.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертації є дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних учених, концептуальні положення теорії світового господарства і міжнародних економічних відносин щодо науково-технологічного розвитку в умовах глобалізації. У процесі вирішення поставлених завдань у роботі використовуються наступні методи дослідження: історико-логічний та системно-узагальнений (для аналізу еволюції базових концепцій технологічного розвитку суспільства - підрозділ 1.1; при дослідженні категорії «техноглобалізм», «інноваційний продукт» - підрозділи 1.2 та 2.1; при здійсненні етапізації становлення та розвитку техноглобалізму - підрозділ 1.2); системно-структурний підхід до аналізу економічних явищ і процесів (при класифікації рушійних сил та визначенні основних економічних факторів становлення та розвитку техноглобалізму - підрозділ 1.2); порівняльний аналіз і синтез (для оцінки тенденцій інноваційного розвитку та міжнародного науково-технологічного співробітництва - підрозділи 2.1, 3.3; при дослідженні світових вимірів розвитку інформаційної економіки - підрозділ 1.3); статистичний та графічний методи (під час обробки і узагальнення статистичних даних та їх відображення у найбільш інформативній формі - таблиці, рисунки, діаграми, тощо: п.1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).

Інформаційно-статистичною основою дисертації є монографічні праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, нормативно-правові акти, що регулюють науково-технологічну діяльність в Україні та світі, матеріали міжнародних організацій (ООН, ПРООН, групи Світового банку, ВЕФ, ОЕСР), результати наукових досліджень Київського національного економічного університету імені В.Гетьмана та Київського національного університету імені Т.Шевченка, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, дані Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Європейської Комісії, Національного бюро економічних досліджень США та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у тому, що в роботі на основі системного аналізу концепцій технологічного розвитку суспільства, розкрито механізм та основні економічні фактори становлення й розвитку техноглобалізму; форми його прояву, провідні тенденції й суперечності розвитку; а також обґрунтовано стратегічні орієнтири соціально-економічного розвитку України за умов поглиблення техноглобалізму.

Основні положення, що становлять наукову новизну та виносяться на захист полягають у наступному:

вперше:

- ідентифіковано основні економічні фактори становлення й розвитку техноглобалізму (промислові та науково-технологічні революції; інформатизація суспільства та формування глобального інформаційного простору; інтернаціоналізація науки та техніки; економічна глобалізація) та обґрунтовано вплив таких новітніх детермінант на його поглиблення як синхронізація національних бізнес-циклів, загострення глобальної конкуренції, формування глобального технологічного циклу, формування державних і корпоративних стратегічних альянсів, монополізація виробництва і капіталу, розгортання економічних криз, рецесій, глобальних катаклізмів. Автором доведено суперечливий характер наслідків техноглобалізму, які виявляються, з одного боку, у підвищенні ефективності виробництва й зростанні продуктивності праці завдяки впровадженню революційних технологій, інноваційних форм і методів організації виробництва, якісно вищому рівні менеджменту, домінуванні інформаційної компоненти в економіках розвинених країн світу, ключовій ролі ТНК у процесах інтенсифікації міжнародного науково-технологічного обміну, з іншого, - у дегуманізації та маргіналізації суспільства, зростанні рівня безробіття як результату високих темпів розвитку НТП, надмірному техногенному навантаженні на навколишнє середовище та загрозливих масштабах використання невідновлювальних природних ресурсів.

- здійснено за такими критеріями як рівень технологічного розвитку суспільства, інтенсивність міжнародного науково-технологічного співробітництва, характер регулювання даної сфери, пануючий тип технологічного способу виробництва, ступінь прояву суперечностей глобального розвитку етапізацію процесу техноглобалізму з виділенням трьох основних етапів його розвитку: І етап (з ІІ пол. ХІХ ст. до ІІ пол. ХХ ст.) - зародження (період промислової та електротехнічної революцій); ІІ етап (з ІІ пол. ХХ ст. - 1980-ті роки) - становлення (період І та початок ІІ науково-технічних революцій); ІІІ етап (1980-ті рр. - дотепер) - розвиток техноглобалізму (розгортання науково-технічної (інформаційної) революції, розповсюдження всесвітньої мережі Інтернет). Це дало змогу встановити глибину якісних трансформацій у структурі світового господарства та визначити рівень конвергенції національних економік у науково-технологічній сфері.

удосконалено:

- трактування змісту категорії «техноглобалізм», яке відрізняється від існуючих визначень системним характером і акцентуванням уваги на структурних змінах, що відбуваються у всіх секторах світової економіки та викликані циклічною зміною технологічних укладів. На думку автора, техноглобалізм кваліфікується як загальнопланетарний процес зрощення національних технологічних систем в глобальну систему генерації наукових знань та ідей, виробництва та комерціалізації інноваційних продуктів, основними носіями якого є транснаціональні корпорації, що активно проводять свою діяльністю у міжнародному інформаційно-інноваційному просторі.

- класифікацію рушійних сил становлення та розвитку техноглобалізму, які розкриваються через систему суперечностей, а саме: загострення протиріч між обмеженістю природних ресурсів та зростаючими людськими потребами, що сприяє революційній зміні технологічного способу виробництва; конфлікт інтересів між ТНК, промислово розвинутими та найбіднішими країнами світу за монопольне право володіння та перерозподіл світових ресурсів економічного й науково-технологічного розвитку; посилення суперечностей науково-технологічного прогресу; протиріччя між старими та новими технічними ідеями в умовах зародження нового технологічного укладу.

дістало подальший розвиток:

- парадигмальні засади глобального технологічного розвитку суспільства з обґрунтуванням тези про максимальну адекватність сучасному прояву техноглобалізму інтегративної теорії технологічного розвитку суспільства, яка, на думку автора, органічно поєднує такі елементи існуючих концепцій, як вплив НТП на нерівномірність економічного розвитку (теорія «довгих хвиль Кондратьєва»), базові нововведення в якості каталізаторів економічного розвитку (інноваційна концепція Й. Шумпетера), циклічна зміна технологічних укладів в економіці (концепція технологічних укладів С.Ю. Глазьєва); суспільні зміни та наслідки НТП для людини (теорія «гуманістичного суспільства», альтернативістські теорії); проблеми технологічного розвитку та можливість досягнення екологічної рівноваги (теорії екологічної модернізації та постіндустріалізму, соціально-екологічного алармізму й гармонійного розвитку) з виокремленням провідної ролі соціо-еколого-економічної компоненти та акцентуванням уваги на прагненні людства до гармонійного, збалансованого розвитку.

- поглиблення характеристики основних форм прояву техноглобалізму, в якій поряд із такими традиційними формами, як міжнародне науково-технологічне співробітництво, інтернаціоналізація НДДКР транснаціональними корпораціями, комерціалізація інноваційної продукції, виокремлено нові форми техноглобалізму, в яких він проявляється на рубежі ХХ та ХХІ століть, а саме: технологічний енвайронменталізм як процес глобального поширення та інтенсивного впровадження в усі сфери життєдіяльності людини еко-технологій для відновлення рівноваги, збалансованості у відносинах між суспільством та природою; постіндустріальна інформатизація суспільства, при якій інформація стала головним стратегічним ресурсом господарської діяльності людини, а інформаційно-комунікаційні технології - ядром сучасних системних трансформацій у глобальних масштабах; інтелектуалізація та віртуалізація трудової діяльності працівників; створення сучасної глобальної інноваційної інфраструктури (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні центри та мережі, наукові міста та готелі, інноваційні банки та ін.).

- обґрунтування механізму переходу України до «зеленої економіки» через реалізацію концепції сталого розвитку як альтернатива глобальним технологічним загрозам. Визначено його фінансовий інструментарій та стратегічні цілі: створення нових робочих місць у високотехнологічних секторах економіки, мінімізації використання наявних природних ресурсів (вугілля, нафти, газу, тощо), збільшення відновлювальних джерел енергії в системі енергозабезпечення України, генерування та запровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, розвиток гібридних транспортних засобів та ін. Результатом зазначеного переходу повинні стати позитивні наслідки соціо- та еколого-економічного характеру, проте в першу чергу це посприяє посиленню національної економіки, підвищить її конкурентоспроможність, забезпечить досягнення сталого розвитку країни, а також зросте її роль у боротьбі із глобальними викликами людства.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною основою для розробки національної концепції сталого розвитку, ефективного механізму реалізації науково-технологічної політики України та визначенні пріоритетів у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва, а також механізмів регулювання соціо-еколого-економічних проблем на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Висновки й окремі рекомендації дисертації використано у поточній діяльності Північного регіонального центру інноваційного розвитку Державного агентства України з інвестицій та інновацій для комплексного аналізу інноваційного потенціалу Київської, Житомирської, Чернігівської та Черкаської областей (довідка № 118 від 04.09.2008 р.), а також використані Науково-дослідним центром з проблем оподаткування НУДПС України в науково-дослідній роботі «Створення та запровадження системи екологічних податків в Україні» за програмою «Прикладні розробки у сфері оподаткування, фінансового права та діяльності податкової служби» (акт від 23.06.2010 р.).

Пропозиції автора щодо використання досвіду промислово розвинених країн світу для реалізації інструментів стимулювання науково-технологічної та інноваційної діяльності України в умовах становлення техноглобалізму використано у поточній діяльності державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» Міністерства промислової політики України та при розробці проекту «Загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року», проекту закону України «Про державну підтримку галузевої науки» (довідка № 01-230 від 23.06.2010 р.).

Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Міжнародна економіка», «Управління міжнародною конкурентоспроможністю», «Європейська інтеграція» студентам факультету міжнародної економіки та менеджменту і слухачам Центру магістерської підготовки в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 25.06.2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на 11 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції «На схід та південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору» (м.Київ, 5-7 жовтня 2006 року, Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана), науково-методичній конференції «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (6-8 лютого 2007 р., КНЕУ ім. Вадима Гетьмана), Х міжнародній науково-практичній конференції «Нові тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (м. Київ, 30 травня 2007 року, Українська академія зовнішньої торгівлі), науково-методичній конференції «Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій» (5-8 лютого 2008 р., КНЕУ ім. Вадима Гетьмана), interdisciplinary international scientific conference «Social inequalities and economic growth in the context of institutional conditions» (Rzeszуw, Poland, 25-26 September 2008, University of Rzeszуw and Cracow University of Economics), І міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 17-19 грудня 2008 року, Придніпровська державна академія будівництва і архітектури), 2^nd international scientific conference for Ph.D. students and young scientifists (Каrvina, Czech Republic, 6th November 2009, Silelsian University in Opava and School of Business Administration), ІI міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 24-26 березня 2010 р., Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля), міжнародній науково-практичній конференції «Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі» (м. Київ, 21-23 квітня 2010 р., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України), всеукраїнській науково-практичній конференції «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі» (м. Ялта, 12-14 травня 2010 р., Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара), науково-практичному круглому столі «Перспективи запровадження екологічного оподаткування в Україні» (м. Ірпінь, 14 травня 2010 р., Національний університет ДПС України).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано автором самостійно у 15 наукових працях загальним обсягом 5,4 д.а., з них: 5 - у наукових фахових виданнях, 10 - матеріали і тези міжнародних та всеукраїнських науково-практичних й науково-методичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 210 сторінок основного тексту. У тексті дисертації розміщено 21 рисунок на 21 сторінці і 10 таблиць на 11 сторінках, 16 додатків на 36 сторінках, список використаних джерел містить 177 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 «Теоретичні засади генезису та становлення техноглобалізму» розкрито еволюцію концепцій технологічного розвитку суспільства, проаналізовано рушійні сили становлення й розвитку техноглобалізму та основні форми його прояву, а також проведено дослідження світових тенденцій розвитку інформаційної економіки.

Автором аргументовано, що визначальним фактором економічного зростання та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності країни є її науково-технологічний розвиток, який трансформує практично всі сфери життєдіяльності людини та сприяє переходу суспільства на якісно вищий рівень соціально-економічного розвитку, що базується на становленні нового технологічного способу господарювання.

Проведене у роботі глибоке дослідження еволюції концепцій технологічного розвитку показало, що в умовах розгортання нового етапу науково-технологічної революції з 1980-х років, при якій кардинально змінюється соціо-еколого-економічний розвиток всієї цивілізації, теоретичні витоки сучасного техноглобального розвитку суспільства може пояснити інтегративна теорія технологічного розвитку, яка б об'єднала такі елементи з класичних та новітніх концепцій, як вплив НТП на нерівномірність економічного розвитку (теорія «довгих хвиль Кондратьєва»), базові нововведення в якості каталізаторів економічного розвитку (інноваційна концепція Й. Шумпетера), циклічна зміна технологічних укладів в економіці (концепція технологічних укладів С.Ю. Глазьєва); суспільні зміни та наслідки НТП для людини (теорія «гуманістичного суспільства», альтернативістські теорії); проблеми технологічного розвитку та можливість досягнення екологічної рівноваги (теорії екологічної модернізації та постіндустріалізму, соціально-екологічного алармізму й гармонійного розвитку) та виокремлювала провідну роль соціо-еколого-економічної компоненти й акцентувалася на прагненні людини досягти сталого розвитку.

На думку автора, саме така теорія найбільш системно та адекватно відображає ті фундаментальні зміни у суспільстві, які відбуваються в умовах поглиблення технологічної глобалізації та мають суперечливий характер впливу на життєдіяльність людства.

Глобалізація й інтернаціоналізація сфер науки, технологій та інновацій, а разом з тим і становлення у світі техноглобалізму, є визначальними рисами сучасного світогосподарського розвитку і одним із найбільш актуальних предметів міждисциплінарних досліджень.

Тому, при аналізі існуючих у науковій літературі підходів вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення категорії «техноглобалізм» автором були виявлені різні точки зору щодо цієї дефініції: по-перше, як складова процесу глобалізації економіки, також інноваційно-дослідна, а в деяких випадках й інформаційна глобалізація (Білорус О., Роциос Л., Сикора В., Тонельсон А., Філіпенко А. та ін.); по-друге, як процес розповсюдження інноваційних технологій та наукових знань транснаціональними корпораціями (Нельсон Р., Носова О., Острі С. та ін.); по-третє, як процес глобалізації чи інтернаціоналізації технологій (Мешелькар Р., Нівс Пена А., Арояб Хуан, Ластрес Г. та ін.).

Це дало змогу обґрунтувати власне визначення техноглобалізму, під яким автор розуміє загальнопланетарний процес зрощення національних технологічних систем в глобальну систему генерації наукових знань та ідей, виробництва та комерціалізації інноваційних продуктів, основними носіями якого є транснаціональні корпорації, що активно проводять свою діяльністю у міжнародному інформаційно-інноваційному просторі.

Наступним кроком було з'ясування процесу генезису, становлення й розвитку техноглобалізму на основі виділених критеріїв - рівень технологічного розвитку суспільства, інтенсивність міжнародного науково-технологічного співробітництва, характер регулювання даної сфери, пануючий тип технологічного способу виробництва, ступінь прояву суперечностей глобального розвитку, що дозволило виокремити три основних його етапи: перший етап (ІІ пол. ХІХ - ІІ пол. ХХ ст.), другий (ІІ пол. ХХ ст. - 1980-ті роки), третій (1980-ті рр. - дотепер) (рис.1); а також було виявлено основні економічні фактори та новітні детермінанти впливу на поглиблення техноглобалізму.

На думку автора, зародження перших елементів техноглобалізму розпочалося ще за часів промислової та електротехнічної революцій, які викликали стрімкий розвиток техніки внаслідок серії великих науково-технологічних відкриттів у промисловості.

Поступово зближувалися та посилювалися взаємозв'язки між науковими та технічними революціями, до того ж постійно збільшувалася кількість країн, що знаходилася в епіцентрі зазначених революцій, і таким чином техноглобалізм в середині ХХ століття набував загальнопланетарного характеру.

економіка техноглобалізм конкурентоспроможність

Рис.1. Етапізація процесу становлення та розвитку техноглобалізму

Поява ознак глобальності й системності технологічних змін у суспільстві та економіках різних країн дають змогу автору констатувати про розгортання фази становлення техноглобалізму у світі з 1950-х років (період І та початок ІІ науково-технічних революцій) - період розвитку атомної енергетики, освоєння космічного простору, зародження генної інженерії, поступова автоматизація виробництва, а вже з 80-х років ХХ століття - фази свого активного розвитку - період розгортання інформаційної революції, використання інформаційних технологій, «інтелектуальних» комп'ютерів, поступова роботизація всіх сфер і галузей економіки.

З метою з'ясування нових форм прояву техноглобалізму на рубежі ХХ та ХХІ століть у роботі було проаналізовано такі традиційні форми та тенденції їх розвитку, як міжнародне науково-технологічне співробітництво, інтернаціоналізація НДДКР ТНК та комерціалізація інноваційної продукції, а також ідентифіковано такі нові форми, як технологічний енвайронменталізм, постіндустріальна інформатизація суспільства, інтелектуалізація та віртуалізація людської діяльності, створення сучасної глобальної інноваційної інфраструктури. Автором встановлено, що більшість з них в умовах глобалізації є некерованими та не піддаються контролю з боку міжнародної спільноти. Так, було зроблено висновок щодо необхідності термінового реформування діючої системи глобального управління технологічними процесами з упорядкуванням ключових компетенцій та функцій міжнародних інституцій різних типів та рівнів, які б вчасно реагували на виклики та загрози сьогодення.

На завершення розділу комплексно проаналізовано методики вимірювання та оцінки інформаційної економіки на основі міжнародних індикаторів й показників (Індекс цифрових можливостей, Індекс інформаційного суспільства, Індекс цифрового доступу), а також встановлено, що сучасні тенденції переходу суспільства до інформаційної економіки пов'язані, насамперед, із трансформацією індустріального технологічного способу виробництва в новий постіндустріальний на основі широкого використання ІКТ, комп'ютерної техніки та всесвітньої мережі Інтернет; появою нових світових лідерів в сфері експорту товарів та послуг ІКТ, якими є відповідно Китай та Індія; крім того, характеризується поглибленням проблеми зростаючого цифрового розриву в доступі до досягнень інформаційно-технологічної революції як між окремими країнами, так і всередині країн між різними соціальними групами.

У розділі 2 «Тенденції й суперечності глобального технологічного розвитку та механізми їх розв'язання» комплексно досліджено інноваційні процеси як основа розвитку технологічної глобалізації, розкрито ключові її суперечності, основні економічні механізми розв'язання глобальних проблем технологічного розвитку, а також інституційне забезпечення інноваційної діяльності як умова сталого глобального економічного розвитку.

У роботі проаналізовано передумови виникнення та формування світового ринку інноваційної продукції, визначено його основні принципи (раціоналізм, системність, комплексність, баланс інтересів ринкових суб'єктів, «розумна» орієнтація на задоволення потреб і запитів споживачів) й функції (інтеграційна, інформаційна, посередницька, регулююча, стимулююча, ціноутворююча, контролююча, економічна та трансформаційна функції), які він виконує на сучасному етапі розвитку світового господарства. Також було встановлено, що на сьогодні головними факторами, які сприяють розвитку світового ринку інноваційної продукції є поглиблення технологічної глобалізації та домінування ТНК у фінансуванні та реалізації інноваційних проектів. Так, за підрахунками експертів ОЕСР, не менше двох третин комерційних витрат (в США - це 72%, в Китаї - 70%) та майже 50% глобальних витрат на НДДКР припадає на ТНК. А головними країнами-інноваторами на світовому інноваційному ринку залишаються США, Німеччина, Великобританія та скандинавські країни, що підтверджується рейтингами цих країн у міжнародних дослідженнях, зокрема про глобальну інноваційну спроможність, проведених спільно світовою бізнес школою INSEAD та Конфедерацією індійської промисловості у 2009 році.

Діалектичний підхід автора до аналізу суті та наслідків техноглобалізму дозволив виявити як позитивні (зростання масштабів та ефективності виробництва, впровадження новітніх технологій, поширення мережі Інтернет, інтенсифікація міжнародної науково-технологічної співпраці та ін.), так і негативні його наслідки (дегуманізація та маргіналізація суспільства, зростання рівня безробіття, техногенне навантаження на природу та ін.)

В контексті світових тенденцій та суперечностей розвитку техноглобалізму автором було детально проаналізовано специфічні механізми розв'язання технологічних проблем людства. Так, основні економічні механізми класифіковано на такі групи: фінансово-кредитні, регулятивні, інвестиційні, торгівельні, комунікативні та кіотські механізми. На наш погляд, найважливішими є фінансово-кредитні інструменти, що мають як фіскальний, так і стимулюючий характери та включають субсидії, податки, штрафи й кредити. Як приклад можна привести механізми стимулювання розвитку відновлюваної енергетики завдяки використанню останніх досягнень НТП у провідних державах світу, країни «Великої Двадцятки» на фіскальні стимули у 2009 році витратили близько 2% сукупного ВВП.

В сучасних умовах глобалізації науково-технологічної сфери та з огляду на роль НТП у вирішенні глобальних проблем людства значна увага автора приділяється інституційному середовищу інноваційного розвитку, яке б посприяло встановленню відносної рівноваги між економічними, екологічними та соціальними інтересами суспільства. Разом з тим, в роботі аналізується діяльність та основні функції глобальних інститутів (Комісія зі стійкого розвитку та з питань науки й техніки з метою розвитку, ПРООН, ЮНЕП, ГЕФ, ЮНІДО, МАГАТЕ), які забезпечують сталий розвиток суспільства.

Автором запропоновано та обґрунтовано ідею створення нового інституту - Техноглобального Центру сталого розвитку з чітко визначеним технологічним та інноваційним вектором діяльності й з домінуючою функцією комплексного управління процесом сталого глобального розвитку, а також визначено основні соціо-еколого-економічні завдання з акцентом на інноваційних методах досягнення поставлених цілей.

У розділі 3 «Стратегічні орієнтири сталого розвитку національної економіки в умовах поглиблення техноглобалізму» обґрунтовано імперативи імплементації концепції сталого розвитку в Україні, досліджено інноваційні та технологічні фактори розвитку національного господарства, а також розглянуті основні пріоритетні напрями й галузі міжнародного науково-технологічного співробітництва України з іншими країнами світу.

Автором наголошується, що Україна як країна з нестабільної економікою найбільше підпадає під негативний вплив техноглобалізму, наслідки якого проявляються у надмірному техногенному навантаженні на природу та погіршенні якості навколишнього середовища внаслідок техногенних катастроф, надексплуатації природних ресурсів, шахрайстві в Інтернеті та кібертероризмі, дегуманізації суспільства, еміграції високопрофесійних кадрів закордон, торгівлі вільними квотами на викиди СО₂, тощо. Такі загрози дають підстави стверджувати, що в умовах поглиблення техноглобалізму єдиною альтернативою виживання України є перехід на засади сталого розвитку. Адже, в роботі доведено, що актуальним для суспільства є відродження ідей теорії сталого розвитку, так як наприкінці ХХ століття стало зрозумілим, що західна модель економічного розвитку більше не спроможна враховувати глобальні виклики, тому провідні держави світу вже активно впроваджують концепції сталого розвитку в життя. Проте, критичний аналіз наявного нормативно-правового базису в Україні свідчить, що Україна на сьогодні ще не має національної концепції та стратегії переходу до сталого розвитку.

В дисертації автором узагальнено систему ключових принципів концепції сталого розвитку для України та серед них виокремлено загальні економічні принципи (цілісності, відповідальності, прозорості системи та публічності, довгостроковості) та специфічні, які можуть сприяти ефективній реалізації концепції сталого розвитку економіки на різних рівнях з урахуванням специфіки господарської системи країни та соціально-економічних умов розвитку окремих регіонів та міст: домінантна роль НТП та інноваційного розвитку; забезпечення ефективної взаємодії освіти, науки, виробництва, фінансово-кредитної сфери в інноваційній діяльності; досягнення соціо-еколого-економічного симбіозу для забезпечення гармонійного розвитку; підтримка міжнародної науково-технологічної кооперації та ін.

На переконання дисертанта найбільш перспективним напрямом розвитку національної економіки є її перехід до моделі так званої «зеленої економіки» (екологічно-орієнтованої) в рамках інноваційної моделі розвитку через реалізацію концепції сталого розвитку (рис.2).

Рис. 2. Механізм переходу України до «зеленої економіки» в рамках інноваційної моделі розвитку

Крім того, автором в роботі сформульовано рекомендації та першочергові завдання для здійснення зазначеного переходу: створити можливості для розвитку технологічної сфери, появи робочих місць, підвищити рівень професійних компетенцій робочої сили; стимулювати екологічне споживання; розробити інноваційні фінансові механізми та інфраструктуру; усунути бар'єри для торгівлі екологічно чистими технологіями; переглянути «зелені» податки, збори та схеми торгівлі викидами СО₂; розвивати пріоритетні напрямки та галузі міжнародного співробітництва України, реалізовувати міжнародні програми співпраці з США, країнами Європейського Союзу (зокрема, європейська інноваційна науково-технічна програма EUREKA), наукові програми НАТО з метою практичного використання новітніх досягнень сучасної НТР та забезпечення сталого розвитку економіки.

В роботі зроблено висновок, що серед основних факторів впливу на інноваційний та технологічний розвиток національного господарства України (інституційно-управлінські, регулятивно-правові, фінансово-економічні, екологічні, інформаційні, соціальні, ін.) найважливіше значення в контексті реалізації інноваційної моделі сталого розвитку відіграють фінансово-економічні фактори. На основі аналізу основних діючих інструментів та форм фінансової підтримки інноваційної діяльності, встановлених законодавством України, автор констатує, що всупереч задекларованим стимулам реальні механізми стимулювання інноваційної діяльності, на жаль, є недієвими й недостатніми, що підтверджується низькими рейтингами України по всіх міжнародних показниках науково-технологічного розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному підході до обґрунтування економічних факторів і рушійних сил становлення та розвитку техноглобалізму, розкритті сучасних тенденцій та суперечностей глобального технологічного розвитку людської цивілізації.

Результати проведеного дослідження дозволили автору сформулювати наступні висновки теоретичного та практичного значення:

1. Особливістю техноглобального розвитку людства є його суперечливий та циклічний характер, який прослідковується ще з часів зародження техноглобалізму (період промислових революцій) з ІІ пол. ХІХ ст. до ІІ пол. ХХ ст. та на сучасному етапі його становлення й розвитку з ІІ пол. ХХ ст. і дотепер (період науково-технічних революцій) обумовлюється дією таких рушійних сил, як розгортання суперечностей науково-технологічної революції, протиріччя між ТНК, промислово розвинутими та найбіднішими країнами світу за монопольне право володіння та перерозподіл світових ресурсів економічного й науково-технологічного розвитку, загострення суперечностей між людиною, технікою, природою та інші.

2. На сучасному етапі світогосподарського розвитку техноглобалізм проявив себе в таких нових формах, як технологічний енвайронменталізм, постіндустріальна інформатизація суспільства, інтелектуалізація та віртуалізація людської діяльності, створення сучасної глобальної інноваційної інфраструктури, хоча актуальними залишаються такі традиційні форми, як міжнародне науково-технологічне співробітництво, інтернаціоналізація НДДКР ТНК, комерціалізація інноваційної продукції. Це вимагає вдосконалення діючої системи глобального менеджменту технологічними процесами, реформування існуючих міжнародних інституцій різних типів або створення нових структур, які б здійснювали нагляд та контроль за розвитком і поглибленням процесу техноглобалізму.

3. Фундаментальні трансформаційні зміни у науково-технологічному секторі світового господарства, які набули загальнопланетарних масштабів, починаючи з другої половини ХХ століття, були спричинені багатьма факторами й новітніми детермінантами впливу на їх поглиблення. Зокрема, формуванням глобального технологічного циклу й синхронізацією національних бізнес-циклів, загостренням конкурентної боротьби між головними суб'єктами світового господарства, формуванням державних і корпоративних стратегічних альянсів, монополізацією виробництва і капіталу, виникненням економічних криз, рецесій, переворотів. Поряд із зростаючою інтернаціоналізацією сфер науки, технологій та інновацій, інформатизацією суспільства, економічною глобалізацією вони призвели до більш глибоких структурних зрушень в економіках більшості країн світу і тим самим сприяли становленню та розвитку техноглобалізму - провідної тенденції сучасного розвитку світового господарства.

4. Основними особливостями розвитку світового ринку інноваційних продуктів, який, реалізовуючи свої функції, забезпечує перехід країн до нового технологічного базису та сприяє революційній трансформації економічних систем на основі ефективного використання інновацій у всіх сферах економіки, є, по-перше, зростання масштабів науково-дослідної діяльності ТНК та становлення таких нових елементів глобальної інноваційної інфраструктури, як бізнес-інкубатори, інноваційні банки, наукові міста та готелі, технопарки, технополіси та ін.; по-друге, зростання ролі інноваційних продуктів у нейтралізації негативних наслідків господарської діяльності людини; по-третє, посилення процесів інтелектуалізації праці та нарощення потужного наукового кадрового потенціалу в промислово розвинених країнах; по-четверте, конвергенція інтересів і пріоритетів міжнародного науково-технологічного й інноваційного співробітництва у високотехнологічних галузях світової економіки.

5. В умовах загострення проблем технологічного розвитку людства міжнародною спільнотою розпочалося відродження ідей сталого розвитку в результаті того, що наприкінці ХХ століття західна (індустріальна) модель економічного розвитку не виправдала себе й була неспроможна вчасно реагувати на глобальні виклики та загрози. Єдиною альтернативою на сьогодні вважається побудова та впровадження моделі збалансованого еколого-економічного розвитку з обов'язковим залученням останніх науково-технологічних розробок та досягнень НТР на державному, регіональному й локальному рівнях.

6. В період завершення індустріальної та становлення постіндустріальної цивілізації успіхи та масштаби техноглобалізму продовжують зростати, проте це не завжди має позитивні наслідки для людства. Для країн, що розвиваються, та тих, які мають перехідну економіку, вплив цього процесу має здебільшого непередбачувані й катастрофічні наслідки, які серйозно загрожують їх існуванню. Однак, незважаючи на це в людства сьогодні немає іншого шляху окрім подальшої інтенсифікації процесу глобального технологічного розвитку.

7. Аналіз факторів впливу на інноваційний розвиток України свідчить про недостатні зусилля держави щодо стимулювання й підтримки галузей науки, технологій та інновацій, ігнорування всезростаючого впливу техноглобалізму на економіку й суспільство. Поглиблення глобальних суперечностей технологічного розвитку дає підстави стверджувати, що для України найбільш перспективним напрямом економічного розвитку буде перехід до моделі так званої «зеленої економіки» (екологічно-орієнтованої) в рамках інноваційної моделі розвитку через реалізацію національної концепції сталого розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Еволюція теорій технологічного розвитку суспільства / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // Збірник наукових праць «Економіка: проблеми теорії та практики», Випуск 232: В 5 т. - Т. ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С.913-926. (0,8 д.а.)

2. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Переваги та загрози техноглобалізму / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 21 / Відп. ред. С.І.Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2008. - C.82-91. (0,5 д.а.)

3. Чернявська О.І. Створення техноглобального центру сталого розвитку як нового інституту регулювання глобальних проблем технологічного розвитку суспільства / О.І.Чернявська // Формування ринкової економіки: наук. зб. - Вип. №23. - К.: КНЕУ, 2010 - С.295-302. (0,4 д.а.)

4. Чернявська О.І. Сучасні тенденції розвитку світового ринку інноваційних продуктів / А.М.Поручник, О.І.Чернявська // збірник наукових праць «Вчені записки». - №12. - 2010. - С.233-239 (0,5 д.а. , з них особисто автору належить 0,3 д.а., проведено аналіз сучасних тенденції інноваційного розвитку країн світу)

5. Чернявська О.І. Фінансові інструменти стимулювання науково-технологічної діяльності: світова практика та українські реалії / О.І.Чернявська // журн. Міжнародна економічна політика. - № 10-11. - 2009. - С.143-167 (1,4 д.а.)

В інших виданнях:

6. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Механізм реалізації інноваційної політики на початку ХХІ століття / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // На Схід і Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Зб. матеріалів міжн. науково-практ. конф., 5-7 жовтня 2006 р. - К.: КНЕУ ім. В.Гетьмана, 2006. - С.241-245. (0,3 д.а.)

7. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Впровадження інноваційно-педагогічних технологій у навчальний процес / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку: Матеріали Науково-методичної конференції, 6-8 лютого 2007 р. - К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2007. - С.400-401 (0,1 д.а.)

8. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Трансфер технологій у структурі сучасної світової торгівлі / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти: Збірник матеріалів Х міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2007 р. - К.: УАЗТ, 2007. - С.252-253 (0,1 д.а.)

9. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Вимірювання цифрових можливостей в інформаційному суспільстві / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // І міжнародна науково-практична конференція «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття»: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - Том 1. - С.65-69 (0,2 д.а.)

10. Олійнич О.І. (Чернявська О.І.) Фактори впливу на університетську освіту в умовах техноглобалізму / О.І.Олійнич (О.І.Чернявська) // Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій: Матеріали Науково-методичної конференції, 5-8 лютого 2008 р. - К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2008. - С.345-347. (0,1 д.а.)

11. Олийнич Е.И. (Чернявская Е.И.) Развитие экологических инноваций в условиях техноглобализма / Е.И. Олийнич (Е.И. Чернявская) // Nierovnosci spoleczne a wzrost gospodarczy. Rzeszуw, Poland, 2009 - №14 - P. 312-320. (0,5 д.а.)

12. Чернявська О.І. Концепція сталого розвитку: інноваційний вимір та її практична реалізація в Україні / О.І.Чернявська // «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 24-26 березня 2010 р. - Луганськ, 2010. - С.870-872 (0,1 д.а.)

13. Чернявська О.І. Стратегія сталого економічного розвитку України в техноглобальному середовищі / О.І.Чернявська // «Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі»: Збірник тез. - К.: Вид-во «НАУ-друк», 2010. - С.34-35 (0,1 д.а.)

14. Чернявська О.І. Сучасні виклики технологічної глобалізації та участь України у їх подоланні / О.І.Чернявська // «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі», 12-14 травня 2010 р., Дніпропетровськ, 2010. - С.55-59 (0,3 д.а.)

15. Чернявська О.І. Світова практика екологічного оподаткування в умовах поглиблення науково-технологічної глобалізації / О.І.Чернявська // «Перспективи запровадження екологічного оподаткування в Україні» : зб. матер. наук.-практ. круглого столу, 4 червня 2010 р., - Ірпінь: Нац. унів. ДПС України, 2010. - С.150-152 (0,2 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Чернявська О.І. Економічні фактори становлення та розвитку техноглобалізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню економічних факторів становлення та розвитку техноглобалізму, розкриттю еволюції концепцій технологічного розвитку суспільства. Автором виявлено суперечливий характер наслідків техноглобалізму, а також проаналізовано його рушійні сили розвитку та основні форми прояву.

На основі аналізу інноваційних процесів на сучасному етапі розвитку технологічної глобалізації, вивчено основні економічні механізми розв'язання глобальних проблем технологічного розвитку, а також інституційне забезпечення технологічної й інноваційної діяльності як умова сталого глобального економічного розвитку.

В роботі проведено аналіз імплементації концепції сталого розвитку в Україні, досліджено інноваційні та технологічні фактори розвитку національного господарства, а також розглянуті основні пріоритетні напрями й галузі міжнародного науково-технологічного співробітництва України з іншими країнами світу. Автором обґрунтовано механізм переходу України до «зеленої економіки» через реалізацію концепції сталого розвитку як альтернатива глобальним технологічним загрозам.

Ключові слова: техноглобалізм, глобальний технологічний розвиток, системні трансформації, сталий розвиток, інформаційна економіка, НТП.

АННОТАЦИЯ

Чернявская Е.И. Экономические факторы становления и развития техноглобализма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. ДВНЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена исследованию методологической основы глобального технологического развития общества, которая базируется на основных концепциях, связанных со сферой науки, технологий и инноваций. За такими критериями как уровень технологического развития общества, интенсивность международного научно-технологического сотрудничества, характер регулирования данной сферы, господствующий тип технологического способа производства, степень проявления противоречий глобального развития установлена хронология развития техноглобализма. Раскрыто автором характер и природу становление техноглобализма, а также движущие силы его развития и основные формы, в которых этот феномен проявляется в ХХ и в начале ХХІ столетий.