Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В СФЕРІ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Гужва Ігор Юрійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Онищенко Володимир Пилипович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, завідувач кафедри міжнародного менеджменту та маркетингу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чухно Анатолій Андрійович, професор кафедри економічної теорії економічного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка;

кандидат економічних наук Гальперіна Любов Павлівна, старший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Захист відбудеться 16 лютого 2010 р. о 16:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розіслано 15 січня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, д.т.н. О.А. Васильєв.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток ядерної енергетики є важливим фактором не тільки забезпечення потреб України в електроенергії, але й інтеграції електроенергетичного комплексу, усієї економіки України до системи міжнародних економічних відносин. Передумовою такої інтеграції є наявність власних сировинних ресурсів, потенційні можливості країни щодо створення нових ядерних енергетичних потужностей. Водночас без тісного міжнародного співробітництва Україні неможливо буде досягти цілей, які задекларовані “Енергетичною стратегією України до 2030 року”.

Можна констатувати розвиток міжнародної співпраці і кооперації України у сфері ядерної енергетики і промисловості, поглиблення інтеграційних процесів, націлених на підвищення економічної ефективності й безпеки ядерно-енергетичного комплексу України. При цьому використовується широкий перелік різноманітних форм та методів міжнародного співробітництва. Але на перспективу необхідно значно посилити увагу до розробки міжнародних проектів, поширення практики створення спільних підприємств та міжнародних центрів для їх реалізації.

Однією з актуальних проблем розвитку ядерної енергетики України є забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом, якого вона у повному циклі не виробляє. Рішення цієї проблеми потребує дослідження можливостей виробництва ядерного палива в контексті міжнародного науково-технічного, виробничого та інвестиційного співробітництва, яке розглядається як альтернатива закупівлі ядерного палива на світовому ринку, а також створенню власного виробництва ядерного палива, що потребує значних інвестицій, яких Україна не забезпечує.

Проблеми розвитку міжнародного співробітництва у сфері ядерної енергетики, в тому числі і забезпечення України ядерним паливом, активно розглядаються вітчизняними науковцями (Вишневський І., Бронніков В., Власюк О., Горбулін В., Дергачов О., Дорошевич А., Дорогунцов С., Землянський О., Кільницький О., Неклюдов І., Піріашвілі Б., Прейгер Д., Шевцов А., Шидловський А., Чиркін Б., Чукаєва І. та інш.), основою теоретичних та методологічних положень дослідження також виступили труди зарубіжних вчених даної галузі (В. Адушкін, І. Андрюшин, В. Асмолов, Б. Бердов, В. Бушуєв, Є. Веліхов, Р. Грабхем, Й. Кройш, Г. Роґнер, С. Томас, М. Шнайдер, Дж. Штерн, Т. Хачатуров, П. Холінс, Е. Фроґґатт, М. Эмерсон та інші).

Водночас залишаються не до кінця вирішеними методичні питання щодо організаційних форм та методів міжнародної співпраці, оцінки ресурсних можливостей потенційних учасників у реалізації проектів та можливих ризиків, пов'язаних з цим. Крім того, при науково-методичному обґрунтуванні стратегії розвитку ядерної енергетики України необхідно розкрити питання диверсифікації й підвищення ефективності міжнародної співпраці у сфері ядерної енергетики.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідницьких тем Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, зокрема, особисто автором у підрозділі “Міжнародний менеджмент в контексті конкуренції міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва” теми “Сучасна методологія міжнародного менеджменту і маркетингу в контексті зовнішньоекономічної діяльності України” (номер державної реєстрації 0107U002995) сформульовано методичні підходи до оцінки потенціалу корпоративних структур щодо участі у міжнародних проектах; також розроблено рекомендації щодо систематизації факторів, які визначають стратегію виходу підприємства на зовнішні ринки в рамках теми “Методологічне та теоретичне обґрунтування стратегії виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки” (номер державної реєстрації 0107U002997).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних положень міжнародного співробітництва України в сфері ядерної енергетики, зокрема в контексті реалізації стратегії забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом.

Виходячи з мети дисертації автором поставлена низка конкретних дослідницьких завдань:

- висвітлити та узагальнити сучасні тенденції розвитку ядерної енергетики в світі;

- дослідити сучасний стан та перспективи розвитку ядерної енергетики в Україні;

- виявити основні проблеми розвитку національного ядерно-енергетичного комплексу та визначити стратегії міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва, за допомогою яких вони можуть бути ефективно вирішені;

- розкрити сутність сучасних форм та методів міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва, які могли би бути застосовані у сфері ядерної енергетики;

- обґрунтувати методику визначення потенціальних можливостей корпоративної структури щодо участі у міжнародному науково-технічному та інвестиційному проекті;

- визначити основні ресурсні, техніко-економічні і політичні чинники та ризики, які необхідно враховувати при реалізації міжнародних проектів у сфері ядерної енергетики, зокрема, проекту забезпечення українських АЕС ядерним паливом;

- виявити реальні можливості участі української сторони у цьому проекті;

- визначити перспективи співпраці з міжнародними організаціями та країнами, з якими можливо реалізувати проект забезпечення ядерним паливом вітчизняний ядерно-енергетичний комплекс.

Об'єктом дослідження є система реалізації міжнароднокоопераційних проектів в рамках міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва України загальнонаціонального та корпоративного рівнів у ядерно-енергетичній сфері.

Предметом дисертаційного дослідження є механізм міжнародного співробітництва України в галузі ядерної енергетики.

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження сформували роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених і фахівців з економічних проблем ядерної енергетики, міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва, міжнародного менеджменту. В процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовані методи наукової абстракції, аналізу і синтезу (для обґрунтування стану і перспектив світової та вітчизняної ядерної енергетики - підрозділи 1.1 та 1.2), системного аналізу (для визначення принципів, форм та методів міжнародного науково-технічного співробітництва - підрозділи 1.3 та 2.2), методи економіко-математичного та економіко-статистичного моделювання та експертних оцінок (для обґрунтування методики оцінки потенціальних можливостей корпоративних структур щодо участі у реалізації міжнародних проектів - підрозділ 2.3).

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України, міжнародні угоди щодо співробітництва у сфері ядерної енергетики, офіційна статистична звітність Державного комітету статистики України, інформаційно-аналітичні матеріали Мінекономіки, Мінпаливенерго, Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”, а також офіційні звіти та документи міжнародних організацій, зокрема Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ), Всесвітня Ядерна Асоціація (ВЯА), міжнародне енергетичне агентство (МЕА) тощо, та органів державної влади окремих країн (Росія, США, Франція та інші).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що, на підставі проведеного теоретико-методологічного та прикладного аналізу проблем розвитку світової та національної ядерної енергетики, визначено ключові напрями міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва у цій сфері і науково обґрунтовано методичні підходи щодо оцінки можливостей ядерно-енергетичного комплексу України до участі у реалізації міжнародних проектів.

Основні результати завдань дисертаційного дослідження, які розкривають наукову новизну роботи, полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано класифікаційні підходи до визначення вагомості, з позицій ефективного і безпечного розвитку вітчизняного ядерно-енергетичного комплексу, проблем у сфері ядерної енергетики України, які необхідно вирішувати через міжнародне науково-технічне та інвестиційне співробітництво; здійснено, по кожному можливому проекту, систематизацію чинників, яка полягає у визначенні ресурсних, науково-технічних, інвестиційних та інфраструктурних можливостей, з урахуванням ризиків, пов'язаних із реалізацією проекту, з метою збалансування інтересів потенційних учасників проекту; визначено, що найбільш нагальним для України є проект забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом, реалізація якого потребує врахування олігопольності світового ринку ядерного палива, компонентів і технологій, необхідних для його виробництва, міжнародного контролю за ринком, що обумовлює специфіку конкуренції і визначає вагомість міжнародних та міждержавних домовленостей у сфері ядерної енергетики;

- науково обґрунтовано методику визначення потенційних можливостей участі корпоративної структури у реалізації міжнародного проекту, яка заснована на поєднанні методів економіко-математичного, економіко-статистичного та евристичного моделювання із залученням експертних оцінок для визначення і оцінки ризиків; змістом запропонованої методики є: 1) визначення системи основних чинників, які характеризують здатність підприємства до міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва в рамках проекту (спроможність менеджменту того чи іншого учасника до ефективної співпраці в рамках проекту, фінансово-інвестиційні, технологічні й ресурсні можливості та ризики); 2) оцінка можливого внеску учасника у реалізацію проекту, як нелінійної функції від зазначених чинників; розрахунки на основі цієї методики дають наближене до оптимального рішення щодо складу учасників проекту, його вартості і ризиків його реалізації, що у подальшому повинно уточнюватись на вербальному рівні через врахування якісних чинників, наприклад, політичних, що особливо актуально у міжнародних проектах; універсальний методичний підхід може використовуватись для оцінки потенційних можливостей інституційно-виокремленої економічної системи будь-якого ієрархічного рівня (країна, міжнародна компанія, фірма) в рамках реалізації міжнародних проектів;

удосконалено:

- факторний аналіз оцінки ефективності участі країни та її корпоративних структур у міжнародному проекті за критеріями вагомості внеску до ресурсного та фінансового забезпечення реалізації проекту та імовірних ризиків, що можуть виникнути; для цього пропонується ввести до аналізу наступні показники: питому ціну j-го фактора і-го учасника у її порівнянні з ціною на світовому ринку; значимість j-го фактору для реалізації проекту; оцінку можливого обсягу j-го ресурсу і-го учасника в частині забезпечення сумарної потреби проекту в цьому ресурсі; показник, що характеризує ризик у постачанні j-го ресурсу і-м учасником для реалізації проекту. Інтегральна оцінка даних показників показує здатність кожного і-го учасника щодо забезпечення проекту по j-му ресурсу;

- систематизацію пріоритетів розвитку ядерної енергетики України за критеріями забезпечення власних потреб в електроенергії, можливостями її експорту та забезпечення енергетичної незалежності держави; детально розглянуто технологічний, техніко-економічний та економічний стан ядерно-енергетичного комплексу України та визначено, що подовження термінів експлуатації існуючих та введення в дію нових силових ядерних установок, забезпечення їх ядерним паливом та безпечне зберігання і утилізація радіоактивних відходів без міжнародного співробітництва неможливо; системний підхід за даними критеріями дозволив визначити найбільш нагальну проблему вітчизняної ядерно-енергетичної галузі - забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом; показано, з огляду на світовий досвід, що оскільки реальні можливості України не дозволяють їй самотужки вирішити цю проблему навіть у довгостроковій перспективі, забезпечити власні потреби в ядерній галузі дозволить активна участь у міжнародному співробітництві, пріоритетними напрямами якого мають виступати розвиток уранової та цирконієвої промисловості, а також науково-технічне співробітництво;

дістало подальший розвиток:

- методологічне трактування змісту міжнародного науково-технічного співробітництва в контексті його розширення за рахунок перспективних стратегій корпоративних структур, таких як участь у міжнародних мережених структурах, стратегічних альянсах, а також запровадження у практику міжнародних договорів у сфері ядерної енергетики офсетних (компенсаційних) угод; визначення та обґрунтування напрямів подальшого розвитку міждержавного співробітництва України у сфері ядерної енергетики з провідними країнами (Росія, США, Франція, Казахстан) та міжнародними корпораціями (“ТВЕЛ”, “Westinghouse”, “AREVA”), а також участь у міжнародному проекті “Міжнародний банк ядерного палива” під патронатом МАГАТЕ; значущість стабільної підтримки на державному рівні та дипломатичного супроводу для забезпечення ефективного розвитку міжнародної співпраці;

- методичні підходи до ситуаційного аналізу та моделювання міжнародного науково-технічного та інноваційного співробітництва за рахунок розширеного трактування потенціалу економічної структури до міжнародної співпраці через введення до його складу характеристики, яка визначає здатність її менеджменту до ефективного узгодження власних інтересів і цілей з цілями кожного з учасників міжнародного проекту. Їх функціональний зміст полягає у здатності управлінської культури суб'єкта міжнародного проекту до адаптації чи ефективного компромісного пристосування до менеджерських концепцій партнерів; показано, що оскільки така характеристика має складну, неадитивну і нелінійну природу, і не піддається прямій кількісній оцінці, застосування означених підходів передбачає використання сучасних методів експертних оцінок;

- систематизація чинників, які впливають на ефективність міжнародних угод та спільних проектів у сфері ядерної енергетики, до складу яких зі значним коефіцієнтом вагомості пропонується ввести політичні ризики, які набувають в енергетичній сфері особливого значення, принаймні для України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть слугувати методичною основою для розробки стратегій участі українських підприємств ядерно-енергетичного комплексу у міжнародних проектах з ядерної енергетики. Результати дослідження можуть бути корисними для розробки загальнодержавних заходів щодо удосконалення міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва у галузі ядерної енергетики. Практичні рекомендації та висновки дослідження можуть виступати основою при формуванні позиції української делегації в рамках переговорного процесу з питань міжнародного співробітництва в сфері ядерної енергетики.

Практичне значення отриманих результатів підтверджується довідками Мінекономіки від 06.10.2009 № 4803-24/326 та Мінпаливенерго від 08.10.2009 № 33/1-1687.

Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародний менеджмент” та “Міжнародний маркетинг” на факультеті міжнародної економіки та менеджменту Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (довідка від 06.10.2009 № 26/01-1340).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспект” (30 травня 2006 р., м. Київ); Х Міжнародній науково-практичній конференції “Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти” (30 травня 2007 р., м. Київ); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції “Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: Економіка, фінанси, право” (30 травня 2008 р., м. Київ); V всеукраїнська науково-практична конференція “Міжнародне науково-технічне співробітництво” (12-13 березня 2009 р., м. Київ); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців "Україна в світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи (економіка, фінанси та право)” (27 березня 2009 р., м. Київ); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси, право)” (29 травня 2009 р, м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані автором у 12 наукових працях загальним обсягом 3,8 др. арк., в тому числі 7 у наукових фахових виданнях обсягом 2,9 др. арк., особисто автору належить 2,7 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дев'яти підрозділів), висновку, списку літератури, 12 додатків. Зміст роботи викладено на 160 сторінках друкованого тексту, проілюстровано у 9 таблицях, та 16 рисунках. Список використаних джерел містить 153 найменування, викладених на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, вказано особистий внесок здобувача та наведено дані про апробацію роботи та публікації.

У розділі I “Україна у контексті світових тенденцій розвитку ядерної енергетики” здійснено аналіз стану та основних напрямів розвитку світової та вітчизняної ядерної енергетики, а також обґрунтовані основні напрями міжнародного співробітництва України у цій сфері.

З початком нового тисячоліття в світі знову звернули увагу на потенційні можливості ядерної енергетики. Зростання цін на нафту та газ, значне зменшення їх світових запасів, погіршення стану навколишнього середовища призвело до поступової зміни поглядів на розвиток атомної енергетики. У зв'язку з цим з 2000 року почав відлік етап “ядерного ренесансу”, який характеризується зміною думки світової громадськості щодо розвитку атомної енергетики, розгортанням будівництва нових атомних електростанцій, виходом на ядерний ринок таких країн як Китай, Індія та Іран, укрупнення гравців ринку та активні пошуки варіантів розв'язання невирішених проблем ядерної галузі, зокрема, питань безпеки, зберігання відпрацьованих відходів, тощо.

На теперішній час в 30 країнах світу функціонують 440 і споруджуються 24 ядерних енергоблоки. За оцінками фахівців потужність ядерно-енергетичних джерел може зрости до 2020 р. у два рази і до 2050 р. у чотири рази. Світове виробництво електроенергії на ядерних установках у 2008 році склало близько 16 % від загального обсягу виробництва електроенергії.

Серед 10 найбільших ядерних держав безумовним лідером є США. Ця країна в 2008 р. мала 104 реактори (23,8% світової кількості реакторів), які забезпечили їй виробництво на рівні 809 млрд. кВт електроенергії або 27,49% світового обсягу електроенергії, генерованої на ядерних реакторах. Франція - відповідно - 59 реакторів (13,4%), виробництво 430 млрд. кВт електроенергії (16,7%); Японія - 55 реакторів (12,3%), виробництво 230 млрд. кВт (9,1%); Росія - 31 реактор (7,0%), виробництво 144,3 млрд. кВт; ФРН - 17 реакторів (6,4%), виробництво 158,7 млрд. кВт (6,2%); Південна Корея - 20 реакторів (4,5%), виробництво 141,2 млрд. кВт (4,9%); Канада - 18 реакторів (4,3%), виробництво 92,4 млрд. кВт (3,8%); Україна - 15 реакторів (3,4%), виробництво 84,8 (3,4%); Великобританія - 19 реактори (5,2%), виробництво 69,2 млрд. кВт (3,4%). Детальна інформація щодо частки ядерної енергетики у енергетичному балансі країн світу наведено на рис 1.

*

Рис. 1. Частка ядерної енергетики у виробництві електроенергії по країнах світу у 2008 р

Примітка: частка ядерної енергетики у виробництві електроенергії Тайваню, Китай складала 19,6 %

Сьогодні центр експансії ядерної енергетики поступово переміщується до Азії. Це Китай, Індія, Японія, Тайвань. У Китаї реалізовується одна з самих амбіційних програм в історії атомної енергетики, яка обумовлена соціальним та індустріальним розвитком країни, що призводить до швидко зростаючого попиту на електроенергію, так само, як і до зростаючого занепокоєння з приводу місцевого, регіонального і глобального екологічного забруднення. Ця програма в майбутньому повинна перетворити Китай в один із трьох найбільших виробників електроенергії у світі із сучасним реакторним парком. Порушене питання важливо не тільки для даної держави, але і для міжнародного співтовариства, як приклад динамічної ініціативи, що створює можливості для співробітництва інших країн у розвитку ядерних енергетичних систем у XXI столітті.

Україна входить у десятку світових лідерів з виробництва електроенергії на АЕС. Питома вага ядерної енергетики у вітчизняному енергетичному балансі складає майже 50 % і, з урахуванням низки економічних, екологічних та політичних чинників, неодмінно буде зростати. Але цей процес має відбуватися на новітній технологічній основі, що унеможливлює, перш за все, техногенні ризики. Це потребує значних інвестицій, які Україна самотужки не здійснить у рамках задекларованої Енергетичної стратегії до 2030 року.

Жодна країна в світі не вирішує самотужки всі проблеми ядерної енергетики. Україна не є винятком, відповідно без міжнародного співробітництва та допомоги рішення проблем подовження термінів експлуатації та побудови нових атомних реакторів, забезпечення ядерним паливом та безпечне поводження з радіоактивними відходами - неможливо.

Особливо гостро перед Україною стоїть питання забезпечення власних АЕС ядерним паливом. У світовій практиці існують три основних шляхи його вирішення: закупівля ядерного палива на світовому ринку; виробництво ядерного палива власними силами; виробництво ядерного палива у кооперації з іншими країнами. Для України найбільш прийнятним та перспективним є третій шлях. Саме у цьому напрямі необхідно сконцентрувати зусилля, зокрема по розробці та втіленні ефективних для України стратегій міжнародного співробітництва.

У розділі ІІ “Методичне обґрунтування стратегії міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики” досліджено методи, форми та стратегії міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва, які можуть бути застосовані при розвитку вітчизняної ядерної енергетики; зроблено аналіз передумов формування і реалізації стратегій міжнародного співробітництва щодо забезпечення ядерним паливом АЕС України та визначено їх ризики; науково обґрунтовано методику оцінки потенціалу України щодо участі її корпоративних структур у реалізації тих чи інших міжнародних проектів з виробництва ядерного палива.

Ефективною формою міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики є стратегічні альянси, метою яких є об'єднання зусиль та, відповідно, компенсація слабких сторін учасників. Розглянуто також, як можливий варіант, застосування механізму компенсаційних угод (офсетні угоди), при якому Україна може покривати кредит на розвиток ядерної енергетики поставкою електроенергії.

Ядерно-паливний цикл складається з трьох основних етапів: 1) добування природного урану; 2) збагачення природного урану; 3) виробництво ядерного палива. В Україні можливо реалізувати лише перший етап, оскільки вона має значні сировинні ресурси, а також достатньо розвинуту уранову і цирконієву промисловість і супутні їм виробництва.

Україна не може власними силами вирішити проблему збагачення природного урану і, таким чином, виробництво ядерного палива. Але існує можливість прийняти активну участь у реалізації низки міжнародних проектів, наприклад, таких як “Міжнародний центр зі збагачення урану” (м. Ангарськ, Російська Федерація), сумісних проектах з компаніями “ТВЕЛ”, “Westinghouse” чи “AREVA”, а також перспективному проекті “Міжнародний банку ядерного палива” під егідою МАГАТЕ.

Існує олігопольний світовий ринок ядерного палива, на якому діє обмежена кількість операторів, які можуть виробляти та реалізовувати свіже ядерне паливо. Вони, природно, не зацікавлені в тому, щоби з під їхнього контролю випадали будь-які країни-імпортери. Але для України закуповувати свіже ядерне паливо - дорого, а тому її мета мінімізувати ціну за рахунок участі у міжнародному проекті виробництва палива. Варіантів реалізації міжнародних проектів у цій сфері обмаль: 1) проект з “ТВЕЛ” (РФ); 2) проект з “Westinghouse” (США, Швеція); 3) проект з AREVA (Франція); 4) проект ”Україна-Казахстан-Росія”. Перехресні варіанти створення міжнародного проекту фактично неможливі.

Методика оцінки потенціальних можливостей України щодо створення і реалізації міжнародного спільного проекту забезпечення вітчизняних ядерним паливом полягає у оцінці потенціальних ресурсних можливостей сторін угоди (у варіантному розрізі), можливих витрат по варіантам і вибору варіанту з мінімальними витратами скорегованими по можливим ризикам.

Для виробництва ядерного палива у повному циклі необхідно задіяти наступні фактори (ресурси): 1) уранова руда (F1); 2) гексафторид урану (F2); 3) уран - 235 (F3); 4) цирконієві сплави і прокат (F4); 5) виробництво тепловиділяючих елементів - ТВЕЛів (F5); 6) зберігання відпрацьованого ядерного палива - ВЯП (F6); 7) радіохімічна переробка ВЯП (F7). У табл. 1 наведені результати факторної оцінки потенціалу країн, як можливих учасників проекту “Ядерне паливо”. Для оцінки кожного з чотирьох вищеназваних можливих проектів визначаються максимальні можливості кожного з учасників, підсумовуються та діляться на кількість факторів (індекс значимості проекту).

Таблиця 1. Потенціал країн щодо участі у міжнародному проекті “Ядерне паливо”

	Ресурсні фактори	Пі
	F1	F2	F3	F4	F5	F6	F7
Україна	0,90	0,00	0,00	1,00	0,00	1,00	0,00	0,4143
Росія	0,40	1,00	1,00	0,10	1,00	0,50	1,00	0,7143
США	0,50	0,70	0,70	0,50	0,70	0,00	1,00	0,5857
Франція	0,50	0,70	0,70	0,50	0,70	0,00	0,60	0,5285
Казахстан	1,00	1,00	0,20	0,00	0,00	0,00	0,00	0,3142

Найліпшим є проект “Україна - Казахстан - Росія”. Його індекс значимості максимальний - 1,0; “Україна - Росія” - 0,98; “Україна - США” - 0,85; “Україна - Франція” - 0,80. Але необхідно відзначити, що інтервал оцінок (1,0; 0,8) допускає можливість реалізації всіх варіантів зважаючи на необхідність диверсифікації постачання ядерного палива. Якщо брати до уваги визначенні інтегральні оцінки, то може бути оптимальним варіант реалізації сумісних міжнародних проектів постачання ядерного палива у пропорції за участю: Росія - 40% від потрібного обсягу палива, США - 30%, Франція - 30%.

Для здійснення оцінки реальних перспектив кожного з проектів необхідно мати детальну інформацію про потенційні можливості кожної із можливих сторін для участі у проекті. Але враховуючи “чутливість” сфери ядерної енергетики, подвійність технологій виробництва ядерного палива, політичний контекст проблеми ядерної безпеки через призму відносин України з Росією, США та країнами ЄС навряд чи можливо таку інформацію отримати у систематизованому вигляді. До того ж українській стороні необхідно не тільки чітко усвідомлювати політичні нюанси відносин з Росією, США та ЄС щодо енергетичного розвитку України, але й прогнозувати можливі політичні перешкоди та наслідки щодо реалізації проектів без участі Росії, якщо це взагалі можливо.

В розділі ІІІ “Перспективи розвитку міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики” визначені основні особливості співробітництва України з МАГАТЕ і перспективи міжнародного співробітництва з Росією, США, Францією та іншими країнами.

До найважливіших напрямів подальшого розвитку міжнародного співробітництва в сфері ядерної енергетики України з МАГАТЕ відносяться:

- створення посиленого та більш інтегрованого глобального режиму безпеки для ядерної енергетики України, застосування новітніх методів поводження з радіоактивними відходами;

- надання більш спеціалізованої технічної підтримки експлуатаційних характеристик АЕС України, модернізації або демонтажу застарілих установок, розробка досконаліших типів ядерних енергетичних реакторів та допомога у здійсненні висококваліфікованого аналізу всіх можливих варіантів виробництва електроенергії на АЕС;

- надання технічної допомоги та реалізація науково-дослідницьких проектів, спрямованих на створення та удосконалення нормативно-правової та інституціональної інфраструктури для безпечного застосування ядерних радіаційних технологій та системи безпечного поводження з радіоактивними відходами.

Активізація міжнародного співробітництва України в сфері ядерної енергетики має здійснюватись у контексті існуючих пропозицій на світовому ринку, зокрема необхідно звернути увагу на пропозицію МАГАТЕ щодо створення Міжнародного банку ядерного палива і прийняти активну участь у реалізації цього проекту.

Україна повинна активніше вести міжнародну співпрацю з США, перш за все, у напрямах, які не обмежують, а стимулюють розвиток національної ядерної енергетики. У стосунках зі США необхідно перейти від політичних аспектів співпраці (нерозповсюдження ядерних технологій, ядерної безпеки, тощо) до економічних - сумісна розробка нових технологій у ядерній енергетиці.

Важливим стратегічним партнером для України в ядерній енергетиці виступає ЄС. Головними напрямами науково-технічного співробітництва на перспективу мають бути: безпека реакторів; радіаційний захист; поводження з радіоактивними відходами; виведення з експлуатації і демонтаж атомних станцій; реалізація електроенергії, яка виробляється ядерними електростанціями; підготовка кадрів для ядерної енергетики. Доцільно продовжувати активне співробітництво між Україною та Європейським Союзом у галузі ядерної енергетики відповідно до Плану дій Україна - ЄС.

Необхідно ефективно розвивати співпрацю між Україною та ЄС у рамках Меморандуму про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, який передбачає проведення спільної оцінки стану безпеки українських АЕС по чотирьом основним напрямам: "Проектна безпека", "Експлуатаційна безпека", "Радіоактивні відходи та зняття з експлуатації", "Регуляторні питання".

Щодо співпраці з окремими країнами-членами ЄС, необхідно активно розвивати співпрацю з Францією, а саме з Electricity de France та компанією AREVA, Чехією, Швецією, Фінляндією та іншими.

Найважливішими напрямами розвитку кооперації України та Росії з розвитку ядерної енергетики є:

- підвищення безпеки, модернізація, підвищення ефективності і продовження термінів експлуатації ядерних енергоблоків, що діють в Росії і Україні;

- розробка проектів конкурентоздатних на світовому ринку ядерних енергоблоків;

- кооперація в будівництві атомних електростанцій в Росії, Україні і третіх країнах, включаючи виготовлення і постачання устаткування для них;

- кооперація у виробництві ядерного палива для АЕС;

- співпраця в області поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами;

- підготовка і підвищення кваліфікації персоналу у сфері ядерної енергетики і атомної промисловості.

Актуальною для України є ініціатива Росії щодо створення Міжнародного центру збагачення урану. Росія пропонує дві організаційні форми такого центру - спільне підприємство або підприємство, співучасниками якого можуть стати держави в рамках міжурядової угоди. В рамках цього Центру забезпечується доступ до інформації, управління центром, частка в доходах, користування послугами по збагаченню урану. Україна, як і Казахстан, має виступити в якості засновника Центру.

ядерний паливо інвестиційний співробітництво

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження наводяться такі висновки.

1. На сучасному етапі в світі відбувається т.зв. процес ядерного ренесансу, сутність якого полягає в якісній активізації розвитку ядерної енергетики. Світові тенденції нарощування потужностей ядерної енергетики зумовлені низкою об'єктивних факторів, головним із яких є значне подорожчання органічного палива та вичерпання його світових запасів, необхідність диверсифікації джерел виробництва електроенергії. Наміри та заплановані практичні кроки України щодо розвитку власного ядерно-енергетичного комплексу відповідають світовим тенденціям.

2. Стан ядерної енергетики України та необхідність її подальшого розвитку на основі сучасних технологій, які забезпечать ефективний рівень виробництва електроенергії та екологічної безпеки, зумовлює необхідність тісного міжнародного співробітництва з рядом країн, які мають суттєві напрацювання у відповідних сферах. Без тісного міжнародного співробітництва в Україні неможливо буде реалізувати завдання, які задекларовані Енергетичною стратегією України до 2030 року.

До найбільш актуальних проблем, які необхідно вирішити Україні у сфері ядерної енергетики, слід віднести:

- реалізацію комплексу заходів, науково-інженерного, організаційно-технічного, фінансово-економічного та нормативно-правового характеру, які пов'язані з продовженням експлуатації поза термінів, що передбачені проектами діючих та введення в експлуатацію нових ядерних енергетичних реакторів;

- забезпечення ядерним паливом вітчизняних АЕС з урахуванням критеріїв енергонезалежності країни;

- створення нових централізованих сховищ відпрацьованого ядерного палива діючих АЕС України;

- забезпечення відповідною правовою, організаційною та фінансовою базою механізму поводження з радіоактивними відходами і створення сприятливих умов для його функціонування;

- створення резерву у АЕС для зняття з експлуатації застарілих ядерних енергетичних установок;

- розвиток системи підготовки кадрів, в тому числі наукових, для потреб ядерної енергетики;

- активізацію міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва з огляду на необхідність забезпечення енергетичної безпеки України.

3. Особливо актуальним для України є питання забезпечення власних АЕС ядерним паливом. Україна, в силу об'єктивних ресурсних та фінансових обмежень, а також міжнародних політичних чинників, неспроможна створити власне виробництво ядерного палива. Забезпечувати потреби за рахунок імпорту, переважно з Росії, не тільки дорого, як й невигідно з огляду на рівень енергетичної залежності держави. Прийнятним є шлях виробництва і постачання ядерного палива через ініціативну участь у міжнародних проектах по декільком напрямках - з Росією та Казахстаном; країнами ЄС; у багатосторонніх проектах з виробництва ядерного палива під егідою МАГАТЕ.

4. Для плідної міжнародної співпраці Україні необхідно ініціювати створення міжнародних стратегічних альянсів, а також сформувати практичні механізми застосування компенсаційних угод у сфері виробництва та постачання ядерного палива.

5. Враховуючи, що світовий ринок ядерного палива є олігопольним, на якому домінує обмежена кількість операторів, які можуть виробляти та реалізовувати ядерне паливо, для України існує чотири можливих та прийнятних варіанта реалізації міжнародних проекти співробітництва: проект з “ТВЕЛ” (РФ); проект з “Westinghouse” (США, Швеція); проект з “AREVA” (Франція); проект Україна - Казахстан - Росія, причому перехресні варіанти проектів (Україна, Росія, США або Франція) в силу політизованості ринку і самих проектів - неможливі. Як варіант можливо розглядати пропозицію МАГАТЕ щодо створення Міжнародного банку ядерного палива і участі в ньому України, як одного з фундаторів.

6. Згідно структурного аналізу виробництва ядерного палива, ядерно-плавний цикл включає сім ключових складових: 1) уранова руда; 2) гексафторид урану; 3) уран-235; 4) цирконієві сплави і прокат; 5) виробництво ТВЕЛів; 6) зберігання відпрацьованого ядерного палива; 7) радіохімічна переробка відпрацьованого ядерного палива. У рамках реалізації міжнародних проектів по виробництву ядерного палива наявний потенціал України дозволяє ефективно забезпечити першу, четверту і шосту складові ядерно-паливного циклу.

7. Методика оцінки потенціалу можливостей участі України у міжнародних проектах по виробництву ядерного палива дозволяє визначити оптимальний склад учасників, мінімізувати його вартість та ризики реалізації. Із чотирьох варіантів проектів за участю України (проект з Росією; проект з Росією та Казахстаном; проект з США; проект з Францією) оптимальним виявляється проект “Україна-Росія-Казахстан”. Але, враховуючи політичні та економічні ризики, поставки ядерного палива в контексті міжнародних проектів необхідно розділяти у наступних пропорціях - “Україна - Росія - Казахстан” - 40%; “Україна - США” - 30 %; “Україна - Франція (ЄС)” - 30 %.

8. З метою забезпечення ефективного розвитку вітчизняної галузі ядерної енергетики Україна має в обов'язковому порядку, використовуючи диверсифікаційний підхід, активно спрямовувати свою діяльність у сфері міжнародного співробітництва по напрямам МАГАТЕ, ЄС, США, РФ. Необхідно удосконалити існуючі домовленості щодо співпраці з Росією, як з країною, що має значний ядерно-енергетичний потенціал, який по більшості напрямів комплементарний з українським.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Гужва І. Ю. Чи потрібна Україні атомна енергетика? / І. Ю. Гужва. // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - № 5 (28). - С. 154 - 158.

2. Гужва І. Ю. Стан та перспективи співробітництва України з Росією у сфері ядерної енергетики / І. Ю. Гужва // зб. наукових праць. Спецвипуск. / Відп. ред. В.Є. Новицький / К.: ІСЕМВ НАН України. - 2008. - С. 93 - 100.

3. Гужва І. Ю. Перспективи міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики зі США та країнами ЄС / І. Ю. Гужва / Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. / Голов. ред. О.П. Степанов. - К., 2008. - № 6. - С. 102 - 107.

4. Онищенко В. П., Гужва І. Ю. Основні проблеми та перспективи розвитку міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики / В. П. Онищенко, І. Ю. Гужва. // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - № 1 (42). - С. 10 - 16 (Особистий внесок: обґрунтовано класифікаційні підходи до визначення шляхів забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом).

5. Гужва І. Ю. Оцінка потенціалу ядерно - промислового комплексу України до міжнародного співробітництва / І. Ю. Гужва // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - № 2 (43). - С. 54 - 60.

6. Гужва І. Ю. Сучасні методи та форми міжнародного науково-технічного співробітництва / І. Ю. Гужва // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - К.: - 2009. - № 10. - С. 60 - 73.

7. Гужва І. Ю. Міжнародне науково-технічне співробітництво: методи, форми та стратегії / І. Ю. Гужва // Вісник Донецького національного університету. Сер. В: Економіка і право. - 2009. - № 2. - С. 85 - 90.

В інших виданнях:

8. Гужва І. Ю. Міжнародне співробітництво України в сфері енергетики / І. Ю. Гужва // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспект: зб. матеріалів ІХ між нар. наук.-практ. конф., 30 травня 2006 р. - К.: Українська академія зовнішньої торгівлі. - 2006. - С. 190 - 192.

9. Гужва І. Ю. Основні напрями міжнародного співробітництва України в сфері атомної енергетики / І. Ю. Гужва // Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право: зб. матеріалів ХІ між нар. наук.-практ. конф. 30 травня 2008 р. - К.: Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. - 2008. - С. 158 - 160.

10. Онищенко В. П. Гужва І. Ю. Міжнародне співробітництво України в сфері ядерної енергетики / В. П. Онищенко, І. Ю. Гужва // Міжнародне науково-технічне співробітництво: зб. тез доповідей за матеріалами 5-ої міжнар. наук.-практ. конф., 12 - 13 березня 2009 р. - К.: Київський політехнічний університет. - 2009. - С. 57 - 58 (Особистий внесок: визначено ключові напрями міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва України в сфері ядерної енергетики).

11. Гужва І. Ю. Основні форми та напрями міжнародного співробітництва України в сфері ядерної енергетики / І. Ю. Гужва // Україна в світовому економічному просторі: шляхи подолання кризи (економіка, фінанси та право): зб. матеріалів ІХ міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених, 27 березня 2009 р. - К.: Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. - 2009. - С. 156 - 159.

12. Гужва І. Ю. Сучасний стан та перспективи співробітництва України і МАГАТЕ / І. Ю. Гужва. // Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси, право): зб. матеріалів ХІІ між нар. наук.-практ. конф. 29 травня 2009 р. - К.: Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. - 2009. - С. 164 - 165.

АНОТАЦІЯ

Гужва І. Ю. Міжнародне співробітництво України в сфері ядерної енергетики. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02. - Світове господарство та міжнародні економічні відносини - інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню проблем розвитку міжнародного співробітництва України у сфері ядерної енергетики, зокрема, теоретико-методичному обґрунтуванню міжнародних стратегій забезпечення вітчизняних АЕС ядерним паливом.

У роботі досліджено сучасний стан та тенденції розвитку світової та української ядерної енергетики. Проаналізовані основні проблеми розвитку національного комплексу та визначені стратегії міжнародного науково-технічного та інвестиційного співробітництва, за допомогою яких такі проблеми можуть бити ефективно вирішені. Проведено діагностику умов та ризиків щодо ефективної міжнародної співпраці по забезпеченню українських АЕС ядерним паливом. Науково обґрунтована методика оцінки потенційних можливостей участі України у міжнародних проектах по забезпеченню її ядерним паливом. Визначені основні напрями подальшої участі України у міжнародному співробітництві у сфері ядерної енергетики.

Ключові слова: міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародні проекти, світова ядерна енергетика, ядерна енергетика України, ядерне паливо, енергетична безпека, МАГАТЕ, співпраця Україна - Росія, Україна - США, Україна - ЄС.

АННОТАЦИЯ

Гужва И. Ю. Международное сотрудничество Украины в сфере ядерной энергетики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02. - Мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию проблем развития международного сотрудничества Украины в сфере ядерной энергетики, в частности, теоретико-методическому обоснованию международных стратегий обеспечения отечественных АЭС ядерным топливом.

В диссертации исследовано основное состояние и тенденции развития мировой и отечественной ядерной энергетики. Показано, что ядерная энергетика для Украины станет важнейшей отраслью её энергетического комплекса. Однако без тесного и эффективного международного сотрудничества Украина не сможет решить большинство проблем национального ядерного комплекса. Это касается, прежде всего, продления сроков эксплуатации действующих и строительства новых ядерных реакторов, обеспечения их ядерным топливом, безопасное хранение и переработка отработанного топлива и радиоактивных отходов.

В роботе обосновано, что Украина может эффективно решить проблему обеспечения ядерным топливом преимущественно через инициативное участие в международных проектах по нескольким направлениям - Россия, США, ЕС, под эгидой МАГАТЭ, оптимально диверсифицируя свое участие с тем, чтобы минимизировать риски в сфере энергетической безопасности.

В диссертации исследованы ресурсные, финансовые и политические предпосылки формирования и реализации стратегий международного сотрудничества с Россией, США, странами ЕС; определены экономические и политические риски разных направлений и стратегий сотрудничества.

Расширена трактовка понятия потенциала страны или её корпоративной структуры к международному сотрудничеству за счёт учёта характеристики, которая определяет способность менеджмента к эффективному согласованию собственных интересов с целями и задачами каждого участника международного проекта.

Научно обоснована методика оценки потенциальных возможностей участия Украины в лице уполномоченных корпоративных структур в международных проектах по обеспечению её ядерным топливом. Методика позволяет определить оптимальный состав участников проекта, минимизировать его стоимость и риски реализации. Рассматривались четыре варианта проектов: 1) проект с “ТВЭЛ” (РФ); 2) проект с “Westinghouse” (США, Швеція); 3) проект з “AREVA” (Франція); 4) проект “Украина - Казахстан - Россия”. Оптимальным по расчетам оказывается последний проект. Однако, учитывая политические и экономические риски, поставка топлива в рамках международных проектов следует распределить в следующих пропорциях: совместное производство с Россией и Казахстаном - 40 %; США - 30 %; Франция - 30 %.

В роботе определены и обоснованы основные направления международного сотрудничества Украины с МАГАТЭ, Россией, странами ЕС.

Ключевые слова: международное научно-техническое сотрудничество, международные программы и проекты, мировая ядерная энергетика, ядерная энергетика Украины, ядерное топливо, экономическая безопасность, потенциал к международному сотрудничеству, диверсификация, МАГАТЭ, сотрудничество Украины - Росси, Украины - США, Украины ЕС.

ANNOTATION

Guzhva I. U. International cooperation of Ukraine in the sphere of nuclear power energy. - Manuscript. The dissertation for obtaining of candidate of economics scientific degree on specialty 08.00.02. - World Economy and International Economic Relations - Institute of World Economy and International Relations, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to problems of international cooperation of Ukraine in the field of nuclear power energy, in particular theoretical and methodological substantiation of international strategies for the domestic nuclear fuel.

In this paper the current status and trends of world and Ukrainian nuclear power are investigated. The analyses of the main problems of the national strategy are made and complex international scientific-technical and investment cooperation, through which such problems can strike effectively resolved are defined. The diagnosis of conditions and risks of effective international cooperation to secure nuclear fuel for Ukrainian nuclear power plants are made. The evidence-based methods of assessment of potential opportunities for Ukraine's participation in international projects to ensure its nuclear fuel are scientifically proved. The main directions of further participation of Ukraine in international cooperation in nuclear energy are classified.

Keywords: international scientific cooperation, international programs and projects, world nuclear energy, nuclear power of Ukraine, nuclear fuel, energy security, IAEA, cooperation Ukraine - Russia, Ukraine - U.S.A., Ukraine - EU.

Размещено на Allbest.ur

...