Інвестиційний механізм інтеграції України в європейський простір

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОЛОВАШ БОГДАН ЕДУАРДОВИЧ

УДК: 339.727

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському Національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться «26» березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою 46020, Тернопіль, вул. Львівська,11, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Тернопільського національного економічного університету, Міністерства освіти і науки України, за адресою 46020, Тернопіль, вул. Львівська,11.

Автореферат розісланий «24» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.е.н., доцент О.П. Дудкіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку економіки України, що характеризується значним технологічним відставанням від розвинених держав світу, застарілою структурою внутрішнього виробництва і зовнішньоекономічних зв'язків, вимагає проведення невідкладної структурної перебудови. Таку перебудову неможливо здійснити без інтеграції України у світову систему інвестиційних потоків які, при правильній організації інвестиційної політики, здатні прискорити соціально-економічний розвиток держави, покращити якісні та кількісні показники функціонування економіки, започаткувати перехід до інноваційної моделі розвитку.

Стратегічний євроінтеграційний курс України має виступати визначальним фактором для формування її зовнішньої і внутрішньої політики та ключовою передумовою реалізації її національних інтересів. Даний процес повинен носити комплексний характер: паралельно з інтеграцією в європейську виробничу, торгівельну, фінансову та валютну системи має відбуватись інтеграція в європейський інвестиційний простір, що передбачає формування в Україні цілісного конкурентоспроможного інвестиційного середовища.

Серед вітчизняних наукових праць, що присвячені особливостям організації інвестиційної діяльності, потрібно відзначити: роботи А. Гальчинського, В. Геєця, в яких розглядаються проблеми інвестиційно-технологічного розвитку України; праці Л. Борщ, С. Захаріна, В. Федоренка, що зосереджені на аналізі макроекономічного впливу іноземних інвестицій на національну економіку; праці А. Гойка та А. Пересади, які досліджують інвестиційний процес на мікрорівні; роботи О. Гаврилюка, Б. Губського, В. Білошапки, Є. Савельєва, Д. Лук'яненка, О. Рогача, О. Носової, В. Сіденка, А. Філіпенка, О. Шниркова, С. Якубовського, в яких розглядаються особливості організації руху інвестицій на міжнародному рівні.

Серед іноземних авторів, що розробляли теорії інвестицій, слід відзначити праці Р. Вернона (теорія циклу виробництва товару), Дж. Даннінга (еклектична парадигма), Р. Кавеса (теорія досконалих знань фірми), Р. Нурксе, П. Оліна, Е. Хекшера (рух факторів виробництва), М. Портера (теорія конкурентних переваг нації), Ф. Рута (зв'язок міжнародної торгівлі та інвестицій), C. Хаймера (теорія монополістичної переваги фірми).

Проте, залишаються невирішеними проблеми вдосконалення якісного і кількісного складу залучених в Україну прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та завдання формування національного, міжнародно інтегрованого інвестиційного комплексу, як вихідної передумови системної трансформації національної економіки. В українській науковій літературі також залишаються недостатньо висвітленими теоретико-методологічні питання організації міжнародної інвестиційної діяльності українських підприємств. Одночасно, тенденції розвитку сучасної світової економіки свідчать, що повноцінна і паритетна інтеграція України в інвестиційний простір Європейського Союзу вимагає організації взаємоспрямованих інвестиційних потоків між ЄС та Україною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА) та програмою діяльності Департаменту інновацій та трансферу технологій Міністерства освіти і науки України (МОНУ). В КНУБА автор взяв участь в опрацюванні теми “Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення” (№ ДР 0105U005442, 2005 р.); особистий внесок автора - досліджено вплив інвестицій на розвиток людського капіталу України. В МОНУ, в рамках виконання державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 рр. (постанова КМУ від 14.05.2008 р. №447); особистий внесок автора - дослідження проблеми розвитку інноваційної складової інвестиційної політики України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці концептуальних засад формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір та визначенні основних напрямків організації міжнародного інвестиційного процесу в Україні в контексті орієнтації на системну трансформацію та модернізацію її економіки.

Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішити наступні завдання:

узагальнити теоретичні основи міжнародної інвестиційної діяльності для визначення її сутності та ролі в сучасних процесах світового господарства;

проаналізувати основні структурні елементи, що формують інвестиційний механізм Європейського Союзу, з метою визначення головних засад реалізації інвестиційної політики ЄС;

виявити характерні ознаки інвестиційного механізму, притаманні Україні, визначити основні інвестиційні пріоритети, оцінити сучасний стан та потенціальні можливості інтеграції України в європейські інвестиційні процеси;

визначити основні фактори і оцінити їх вплив на привабливість країни для іноземних інвестицій та виявити особливості їх прояву в Україні;

проаналізувати розвиток зарубіжної інвестиційної діяльності українських підприємств у контексті підвищення конкурентоспроможності економіки України;

виробити концептуальні підходи щодо вдосконалення процесу організації інституційного забезпечення інвестиційної євроінтеграції України;

розробити дієвий інвестиційний механізм інтеграції України до економічного простору Європейського Союзу.

Об'єктом дослідження виступає інвестиційний процес в контексті проведення ефективної державної інвестиційної політики в рамках європейської інтеграції.

Предметом дослідження є науково-методичні засади формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною базою наукового дослідження стало використання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Зокрема, на основі системного підходу виокремлено структурні елементи інвестиційного механізму ЄС та України. Логіко-діалектичний і історичний методи використовувались при дослідженні теоретичних основ інвестиційної діяльності. Для аналізу головних параметрів розвитку міжнародних інвестиційних процесів в Україні та країнах ЄС застосовувались методи аналізу та синтезу, порівнянь та групувань. Факторний аналіз і метод експертних оцінок використовувались при дослідженні інвестиційного клімату України та потенціалу розвитку її закордонної інвестиційної діяльності. Методи прогнозування і моделювання були використані при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо формування міжнародної інвестиційної стратегії України. Теоретичну і методологічну основу роботи склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань інвестиційної діяльності. Інформаційну базу досліджень становлять законодавчі та нормативні документи, що регламентують інвестиційну діяльність в Україні, дані вітчизняних та міжнародних статистично-аналітичних джерел, аналітичні матеріали вітчизняних та іноземних наукових видань, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у створенні нових концептуальних підходів щодо організації інвестиційного процесу в Україні на основі запропонованого інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір. При цьому найбільш суттєвими науковими результатами, які відображають наукову новизну дослідження є:

вперше:

- розроблено цілісний інвестиційний механізм інтеграції України в європейський простір шляхом виокремлення його структурних елементів, ідентифікації форм та заходів реалізації. Запропоновано систему засобів впровадження інвестиційного механізму на правовому, економічному, інституційному та науково-виробничому рівні та розроблено поетапну стратегію його реалізації. Застосування даного механізму, стрижнем якого є посилення регуляторної функції держави, вдосконалення інституційного забезпечення, реформування законодавства і поступова його адаптація до вимог ЄС, інтеграція до трансєвропейських регіонально-галузевих програм та посилення інноваційної складової, дасть можливість виявити пріоритетні напрямки інтеграції України в економічну систему ЄС і забезпечити синхронізацію відтворювальних процесів на національному та наднаціональному рівнях.

- розроблено концептуальні підходи до формування взаємоспрямованих інвестиційних потоків Європейського Союзу і України, а також запропоновано схему інвестиційної взаємодії вітчизняних компаній з нерезидентами, що дозволяє досягти збалансованості інвестиційних потоків на основі паритету капіталообміну, та узгодити інтереси держави та інших учасників інвестиційного процесу. В рамках даної концепції розроблено інструментарій та механізм реалізації міжнародної інвестиційної стратегії України, який полягає у використанні державних програм впливу на пріоритетні напрямки національної інвестиційної політики. Реалізація даної концепції передбачає використання фінансово-фіскальних стимулів, впровадження виваженої митно-тарифної політики, застосування системи держзамовлення та держзакупівель. В рамках впровадження інвестиційної стратегії запропоновано нові підходи до поєднання системи регіональних і галузевих інвестиційних стимулів (на основі їх диференціації в залежності від класу території і галузевої приналежності), спрямованих на активізацію механізмів трансферу технологій, прискорення структурної модернізації національної економіки та вирівнювання рівнів розвитку регіонів України;

удосконалено:

- організаційну структуру управління інвестиційним комплексом України, перш за все, за рахунок реформування його інституційної складової. Визначено місце та роль основних елементів інституційного забезпечення інвестиційної діяльності та розроблено функціональну схему організації національного агентства з іноземних інвестицій та розвитку, як координуючого центру реалізації інвестиційної політики України;

- організаційні засади інвестиційної політики України на основі принципів системного підходу і, зокрема, впровадження політики обмеженого інвестиційного протекціонізму, спрямованого на захист стратегічних галузей економіки, створення сучасного імпортозаміщуючого та експортоорієнтованого виробництва, переорієнтації на паритетні форми корпоративної інтеграції, що сприятиме захисту національних інтересів України та підвищенню конкурентоздатності національної економіки;

дістали подальшого розвитку:

- методологічні підходи щодо оцінювання впливу макроекономічних факторів та факторів конкурентного середовища на процес залучення ПІІ за рахунок визначення неадекватності даної залежності для різних країн, яка була встановлена на основі математико-статистичного та аналітичного дослідження їх взаємозв'язку. Результати такого дослідження вказали на необхідність розробки індивідуальної інвестиційної стратегії для різних галузей економіки, виходячи з мотиваційних факторів міжнародної стратегії розвитку фірм, та враховуючи ступінь залежності потоків ПІІ від макроекономічних показників держави та рівня сформованості ринкового середовища;

- уточнені критерії інтеграції країн Європейського Союзу, з точки зору їх інвестиційної складової, як головного чинника формування єдиного економічного простору ЄС, що дозволяє визначити принципи євроінтеграції України в контексті формування спільного з ЄС інвестиційного простору, на засадах паритетного обміну вартостями і пошуку інвестиційних ніш для України (зокрема, авіакосмічна промисловість та енергетичні проекти);

- оцінка ролі та місця інвестиційної діяльності як каталізатора інтеграційних процесів, ключового фактора зростання світової економіки та основного механізму реалізації її структурної модернізації.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані підходи, принципи, засоби та отримані результати можуть скласти методичну основу формування сучасної інвестиційної стратегії України, яка буде орієнтована на інтеграцію у міжнародний інвестиційний комплекс, і спрямування інвестиційних ресурсів на системну трансформацію вітчизняної економіки.

Запропоновані в роботі науково-практичні положення та рекомендації були використані при підготовці законодавчих та нормативних документів Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України: Державній цільовій економічній програмі “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 рр., Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”. Розробці нової редакції Закону України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні” (довідка №14/22-709 від 22.07.2008 р.). Викладені в роботі пропозиції та рекомендації щодо інституційної організації інвестиційного процесу в Україні та напрямків формування інвестиційної стратегії України були використані у роботі Державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка № 0420/021-0406 від 25.02.2009 р.). Результати дослідження впроваджено в навчальний процес кафедри економічної теорії Київського національного університету будівництва і архітектури при викладанні дисциплін “Основи зовнішньоекономічної діяльності” та „Міжнародні економічні відносини” (довідка № 27-04-481 від 05.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Усі наукові положення, висновки та рекомендації, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних та українських науково-практичних конференціях: “Інвестиції ХХІ століття: проблеми використання” (м. Умань, 2002 р.); “Теорія і практика формування і розвитку корпоративного сектора економіки” (м. Київ, 2003 р.); “Теорія і практика корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації” (м. Київ, 2004 р.); “ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства третя - світова теорія” (м. Київ, 2004 р.); “Інвестиції ХХІ століття в контексті програми ООН ЦРТ. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку України (м. Умань, 2006 р.); Наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів КНУБА (м. Київ, 2006); Науково-практичні конференції КНУБА (2002-2008 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 11 одноосібних наукових роботах, з них 7 статей у фахових виданнях. Загальний обсяг друкованих праць становить 3,09 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 257 сторінок друкованого тексту, та містить 12 таблиць на 10 сторінках, 22 рисунка на 14 сторінках, 27 додатків на 31 сторінці, список використаних джерел з 218 найменувань на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

міжнародний інвестиційний політика конкурентоспроможність

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної інвестиційної діяльності” проведено аналіз інвестиційної діяльності як категорії розширеного відтворення. Досліджено еволюцію і визначено концептуальні положення сучасних теорій міжнародної інвестиційної діяльності. Розкрита сутність міжнародної інвестиційної діяльності як однієї з форм прояву інтеграційних процесів у світовому господарстві.

З'ясовано, що в сучасних господарських процесах інвестиції виступають найважливішою економічною категорією, що відіграє провідну роль у відтворенні та створенні матеріального базису суспільства, підвищенні якісних і кількісних параметрів соціально-економічного розвитку держави та впровадженні структурних змін суспільного виробництва.

Визначення сутності інвестиційної діяльності, як основи відтворювальних процесів суспільства, дозволило розглянути їх як комплексний процес цілеспрямованих проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основними завданнями інвестиційної діяльності є пошук, залучення і ефективне використання інвестиційних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів.

У процесі критичного аналізу та узагальнення наукових підходів автором деталізовано термін “інвестиції”, як категорію сучасної економіки на основі більш чіткого визначення їхньої соціально-економічної сутності. Загальна категорія “інвестиції” поділяється на поняття “економічні інвестиції”, наслідком реалізації яких є отримання ефекту у вигляді прибутку, та поняття “соціальні інвестиції”, реалізація яких призводить до суспільно-соціального ефекту. Економічні інвестиції, які принесли прибуток в процесі інвестування, є основою та джерелом здійснення соціальних інвестицій. Економічні інтереси визначають поведінку приватного інвестора, і тому головну увагу зосереджено саме на економічних інвестиціях, як на стимулюючому факторі економічного розвитку суспільства.

Виконання головних завдань наукового дослідження вимагало формалізації поняття “інвестиційна стратегія”, яка може бути визначена, як комплекс заходів для досягнення поставлених довгострокових цілей, що реалізуються в певному інвестиційному середовищі за допомогою організаційно-економічного механізму. Ці заходи поєднуються системою політико-правових чинників, за допомогою яких формується відповідне інвестиційне середовище.

Основою розширеного відтворення реального сектору економіки є прямі інвестиції. Проведений аналіз теоретичних моделей прямих іноземних інвестицій дозволив поєднати дані теорії у дві групи - класичні та економетричні теорії руху ПІІ. Класичні теорії ПІІ у своїх вихідних положеннях на перше місце ставлять дослідження мотиваційних факторів руху інвестицій, заснованих на поведінці фірми та міжнародній стратегії її розвитку. Економетричні теорії ПІІ досліджують існування кореляційного зв'язку між обсягами та напрямками інвестиційних потоків, з одного боку, та макроекономічними показниками та інституційно-політичними факторами з іншого. Дослідження засвідчили, що розбудова інвестиційної стратегії держави повинна ґрунтуватись на комплексному підході, враховуючи існування причинно-наслідкових зв'язків інвестиційних потоків з макроекономічними показниками країни, рівнем сформованості ринкового середовища і мотиваційними факторами міжнародної стратегії розвитку фірми.

Визначено, що міжнародна інвестиційна діяльність має значний вплив на розвиток світового господарства, і останнім часом ПІІ виступають найбільшим джерелом зростання світової економіки, тобто відіграють роль, яка раніше належала міжнародній торгівлі. Останні тенденції розвитку міжнародної інвестиційної діяльності показують, що закордонне виробництво більшості компаній зростає у більших обсягах ніж світовий експорт. Так, питома вага вартості продажу продукції іноземних філій у світовому ВВП досягла 50%, а обсяг їх продажу вдвічі перевищує вартість світового експорту товарів та послуг. Завдяки ПІІ зростає зайнятість і підвищується кваліфікація трудових ресурсів, відбувається транснаціоналізація НДДКР (частка іноземних філій ТНК у комерційних НДДКР в інших країнах становить від 16% до 35%), поширюється трансфер технологій та інновацій, прискорюється структурна модернізація національних економік. Зростає значення ПІІ у експортному виробництві країн: питома вага підприємств з іноземними інвестиціями в експорті деяких країн становить - від 40% (Нідерланди, Канада, Швеція) до 60-80% (Угорщина, Естонія).

Аналіз сучасних тенденцій розвитку світового господарства показав, що в рамках інтернаціоналізації процесів відтворення в усьому світі відбувається посилена міжнародна інвестиційна інтеграція світового господарства, яку можна визначити як процес розвитку стійких взаємозв'язків національних господарств різних країн, що призводить до взаємопереплетіння їх інвестиційних комплексів, синхронізації процесів відтворення, наслідком якого є створення спільного інвестиційно-виробничого комплексу та спільна міждержавна інвестиційна політика. Найтісніше поєднання даних систем відбувається в рамках Європейського Союзу.

У другому розділі “Інституціональний аналіз інвестиційного простору Європейського Союзу” проаналізовано основні засади організації інвестиційного механізму Європейського Союзу та дана характеристика тенденцій розвитку інвестиційної діяльності ЄС. Досліджено сучасний стан та перспективи розвитку інвестиційних відносин між ЄС та Україною.

Інвестиційний механізм ЄС визначається сформованою організаційно-економічною структурою, яка ґрунтується на системі управління та контролю на національному та наднаціональному рівні.

Основу правової підсистеми інвестиційного механізму ЄС складає: гармонізація інвестиційного законодавства (через вироблення спільних засад регулювання єдиного ринку, у контексті питань пов'язаних з регулюванням діяльності компаній, уніфікацією системи оподаткування, гармонізацією технічних норм, стандартів та умов патентування, уніфікацією законодавства щодо ведення обліку та надання звітності фірм і банків); створення єдиного ринку фінансових послуг; проведення спільної валютної, фінансової, промислової та зовнішньоекономічної політики.

Економічна підсистема інвестиційного механізму ЄС базується на принципах єдиної промислової політики, в рамках якої розробляються інвестиційні програми. Сучасна концепція інвестиційно-промислової політики ЄС включає в себе структурну, регіональну та науково-технічну політику, має виражений зовнішньоекономічний напрям, і грунтується на використанні приватних, державних та наддержавних фінансових ресурсів. Інвестиційна політика ЄС сприяє проведенню структурних змін, прискорює впровадження інновацій та забезпечує вирівнювання регіонального розвитку. Засобами державної підтримки інвестицій є: кредитні та податкові пільги; надання гарантій інвесторам; страхування інвестицій; дотації підприємствам; залучення державних коштів на спільне з приватним капіталом фінансування нових і реорганізацію існуючих підприємств; компенсація витрат на створення нових технологій; забезпечення державним замовленням; можливість оренди землі і державної власності на пільгових умовах; надання допомоги у вдосконаленні управління підприємством та підвищенні кваліфікації персоналу.

Інституційна підсистема інвестиційного механізму ЄС відзначається наявністю розвиненої мережі наддержавних, державних та приватних установ, завдання яких полягає у наданні інвесторам фінансової, консультативної, організаційно-правової та іншої допомоги. Дана підсистема є структурованим комплексом, який складається зі спеціалізованих банківських установ; структурних та спеціальних фондів ЄС; приватних інвестиційно-фінансових установ (інвестиційних, пенсійних і страхових фондів); національних інвестиційних агенцій та агенцій економічного розвитку; фондів гарантування інвестицій і експортної діяльності; спеціалізованих науково-дослідних установ та некомерційних дослідницьких центрів.

Дослідженням з'ясовано, що в питаннях експорту та імпорту ПІІ ЄС поєднує політику інвестиційного лібералізму та протекціонізму. Країни ЄС стимулюють експорт і імпорт інвестицій, надаючи їм правову, економічну, консультативну та інституційну підтримку. Водночас, в питаннях імпорту ПІІ, при загальній відкритості економіки ЄС, спостерігається посилення захисту від надмірного впливу неєвропейських інвесторів. Заходи контролю за діяльністю іноземних інвесторів включають: збереження у державній власності, при приватизації стратегічних підприємств, “золотої акції”, що дає можливість впливати на стратегію їх розвитку; контроль за часткою іноземних компаній на ринку ЄС; контроль за передачею технологій інвесторам за межі ЄС; контроль за походженням капіталу; галузеві обмеження для неєвропейських інвесторів, збереження національного контролю над стратегічними галузями економіки.

Визначено, що інвестиційний простір ЄС є цілісним організаційним утворенням, яке через механізм інтернаціоналізації виробництва і капіталу інтегрує національні економіки співтовариства у потужний, транснаціональний промислово-виробничий комплекс і виступає стимулюючим фактором розвитку, як національних економік країн співтовариства, так і економік приймаючих країн.

Дослідження інвестиційної діяльності ЄС показало існування суттєвих розбіжностей між параметрами руху ПІІ країн ЄС-15 та параметрами руху ПІІ країн - нових членів ЄС. Тому для збереження об'єктивної картини, дані групи країн розглядались окремо, а відповідні показники руху ПІІ порівнювались між собою.

З'ясовано що, завдяки чітко вибудованому інвестиційному механізму, ЄС відіграє ключову роль у міжнародному інвестиційному процесі - на нього припадає половина загального обсягу світових потоків ПІІ. Виявлено динамічне зростання обсягів внутрішніх і зовнішніх інвестицій ЄС, відбувається активізація регіональних інвестиційних програм та диверсифікація регіональної структури ПІІ ЄС. Найбільш інтегрованими у міжнародну систему руху інвестицій є Сполучене Королівство та країни Бенілюксу, які характеризуються ліберальним інвестиційним законодавством та статусом фінансових центрів, що перерозподіляють інвестиційні потоки. Суттєву роль у інвестиційних процесах ЄС відіграють Франція і Німеччина (табл. 1).

Аналіз структури ПІІ ЄС свідчить про поглиблення регіональної диференціації їх розподілу. Спостерігається зменшення питомої частки інвестицій, що припадають на США та країни Азії, зростає потік інвестицій між ЄС та офшорними фінансовими центрами, збільшуються інвестиції до нових членів ЄС, та країн СНД (переважно у Росію). Серед нових членів ЄС найбільш інтегрованими у систему міжнародного руху ПІІ є Польща, Угорщина, Чеська Республіка та Кіпр.

Галузевий розподіл ПІІ ЄС характеризується зростанням інвестицій у сферу послуг (зокрема, у фінансове посередництво), в яку спрямовуються більшість потоків зовнішніх і внутрішніх ПІІ. Серед галузей промислового сектору слід відзначити нафтову, хімічну та металургійну промисловість. Привабливою для іноземних інвестицій ЄС є сфера торгівлі, збільшуються інвестиції у виробництво комп'ютерів, офісного устаткування, засобів теле- і радіокомунікацій.

Таблиця 1 - Обсяги прямих іноземних інвестицій країн ЄС - 15

Джерело: розроблено автором на підставі даних World Investment Report 2005-2008.

Дослідження інвестиційних процесів в країнах - нових членах ЄС свідчить, що для даних країн іноземні інвестиції виступають дієвим засобом залучення інновацій, передачі технологій і передового досвіду, є механізмом модернізації виробництва та проведення структурних змін в економіці. При цьому спостерігаються і ознаки негативного впливу ПІІ на економіку даних країн - утискання місцевих виробників, монополізація експорту та фінансового сектору, погіршення платіжного балансу.

Аналіз сучасного стану інвестиційних відносин між ЄС та Україною засвідчив суттєве значення ЄС в інвестиційних процесах України (обсяг ПІІ ЄС в українську економіку становить більше 75% від загального обсягу ПІІ), водночас спостерігається низький рівень їх організаційної взаємодії, через відсутність системної співпраці на наднаціональному рівні. Потоки ПІІ між Україною і ЄС не достатньо розвинені, неструктуровані, безсистемні, немає механізму взаємодії на інституційно-правовому рівні, відсутня довготермінова стратегія інвестиційної співпраці через залучення України в програму розвитку інвестиційного простору ЄС. При цьому, галузева структура інвестицій ЄС в Україну характеризується низькою інноваційною складовою, що закріплює технологічне відставання України. Суттєвим недоліком інвестиційної співпраці України з ЄС є те, що більшість ПІІ, які надійшли в Україну, є інвестиціями у вигляді придбання українських підприємств, а значні інвестиції у вигляді створення нових підприємств майже відсутні. Спостерігаються тенденції щодо поступової втрати національного контролю над банківським сектором економіки, що створює додаткові ризики для України. Визначено, що активізація інвестиційної співпраці України та ЄС, повинна відбуватись шляхом залучення України до транскордонних інвестиційно-виробничих проектів у Європі, приєднання до регіонально-промислових програм ЄС (INTERREG, PHARE, СІР), створення спільних програм розвитку і пошуку інвестиційних “ніш“ для України.

У третьому розділі “Формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський інвестиційний простір” розглянуто основні складові інвестиційного клімату України, визначено напрямки формування міжнародної інвестиційної стратегії України та головні теоретико-методологічні підходи до організації інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір.

Проведені автором дослідження свідчать, що в Україні для іноземних інвесторів ще не сформоване сприятливе інвестиційне середовище, а наявний потенціал факторів, що формують інвестиційний клімат України, не використовується у повному обсязі. Проведений комплексний аналіз факторів інвестиційного клімату та матриці інвестиційного потенціалу України, дослідження ступеня відповідності норм національного законодавства до норм ЄС acquis communautaire, дозволив представити фактори, що стримують залучення ПІІ в Україну у вигляді наступних груп: недосконалість правового забезпечення корпоративного управління, захисту прав акціонерів, захисту авторських прав; неврегульованість земельного законодавства, валютного регулювання; неврегульованість податкового законодавства (оподаткування корпорацій та фізичних осіб нерезидентів, нарахування та відшкодування ПДВ, митної політики); наявність надмірного адміністративного впливу; відсутність належного економіко-інфраструктурного та інституційного забезпечення.

Для порівняння мотиваційних факторів, що спрямовують ПІІ в країни - нові члени ЄС та в Україну, проведено математико-статистичний аналіз кореляційного взаємозв'язку між макроекономічними показниками деяких країн Східної Європи і обсягом залучених ними ПІІ, та факторний аналіз зв'язку між обсягом залучених ПІІ і факторами, що формують сприятливе підприємницьке і конкурентне середовище. Дослідження показало, що в Чехії та Угорщині головними мотиваційними чинниками надходження ПІІ є фактори сприятливого підприємницького і конкурентного середовища. При цьому спостерігається низька залежність обсягів ПІІ від макроекономічних показників (коефіцієнт кореляції у Чехії: 0,53 - 0,55; Угорщині: 0,63 - 0,69). Натомість надходження ПІІ в Україну і Польщу менш залежні від факторів, що формують сприятливе підприємницьке середовище, але існує висока залежність ПІІ від макроекономічних показників (коефіцієнт кореляції в Україні: 0,93-0,97; Польщі: 0,85 - 0,88). Визначено, що основною причиною існування даної залежності є відмінності у структурі і складі залучених ПІІ в різних країнах.

Доведено, що повноцінна інтеграція України в європейський інвестиційний простір передбачає досягнення паритету капіталообміну через організацію зворотнього процесу - вкладання українських інвестицій за кордон. Визначено, що українські закордонні інвестиції мають прискорити доступ до нових технологій; розширити ринки збуту; принести (за рахунок кооперації) нові виробництва в Україну та сприяти підвищенню конкурентоздатності національної економіки. Сучасна динаміка та структура українських інвестицій за кордон характеризується незначним обсягом потоків ПІІ і неефективною галузевою структурою (87% припадає на операції з нерухомістю). Серед галузей реального сектору економіки в сферу інтересів українських інвесторів входять: металургійні комбінати, фінансовий сектор, підприємства харчової промисловості, автомобілебудування, нафтогазова промисловість. Визначено, що стратегічними напрямками для українських інвестицій мають бути ракето- та літакобудування, машинобудування, медична промисловість, автомобілебудування, інформаційні технології, виробництво товарів народного споживання. Особливу увагу приділено збільшенню українських інвестицій в нафто- та газовидобування, що має сприяти укріпленню енергетичної незалежності України. Пріоритетними регіонами вкладання українських інвестицій визначено: країни СНД, Європи (особливо Центральної та Східної), Близького Сходу та Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Автором запропонована система організаційно-економічних заходів сприяння українській інвестиційній діяльності за кордоном, що передбачає:

- розробку міжнародної програми інвестиційного розвитку України;

- створення міжгалузевого центру інвестиційної співпраці, в рамках якого будуть обиратись інвестиційні проекти, що матимуть найбільший міжгалузевий ефект, і яким буде надаватись консалтингова, фінансова та правова підтримка;

- формування фінансового наповнення інвестиційних програм за рахунок коштів від приватизації, митних зборів та реалізації квот за “Кіотським протоколом”;

- стимулювання створення стратегічних альянсів і об'єднання капіталів між іноземними і вітчизняними підприємствами шляхом впровадження пільгового оподаткування прибутку від участі в інших компаніях;

- активізацію співпраці українських підприємств з вітчизняними і закордонними інвестиційно-кредитними установами, та забезпечення державної підтримки інвестиційним проектам (надання гарантій, участь у фінансуванні, компенсація позичкової ставки для стратегічних проектів загальнодержавного значення).

Визначено, що в основу інвестиційного механізму євроінтеграції України повинна бути покладена розбудова міжнародної інвестиційної стратегії України, головними засадами якої має стати вдосконалення організаційної структури інвестиційного комплексу, посилення експортного потенціалу економіки України, укріплення конкурентоспроможності стратегічних галузей, створення потужного транснаціонального корпоративного сектору національної економіки, усунення дисбалансу регіонального розвитку та переорієнтація України на інноваційну модель розвитку. Суттєву увагу приділено організації імпортозаміщуючого виробництва, впровадження якого принесе нові технології та зупинить зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі (табл. 2).

Виходячи з даних принципів та ґрунтуючись на дослідженні досвіду організації інвестиційної діяльності ЄС, автором визначено необхідність впровадження наступних регуляторних змін інвестиційного законодавства:

- використання системи інвестиційних стимулів на основі застосування галузево-регіонального підходу, за якого обсяг і структура пільг залежатиме від галузевої спрямованості та територіального розміщення інвестицій;

- звільнення від оподаткування роялті за використання патентів;

- впровадження пільгового оподаткування прибутку від участі в інших компаніях;

- законодавче врегулювання принципів використання продажу квот за “Кіотським протоколом” в обмін на трансферт технологій та інвестиційні проекти в Україні.

Таблиця 2 - Заходи розбудови міжнародної інвестиційної стратегії України

Для виконання поставлених в роботі завдань автором запропонована схема (“дорожня карта”) формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір, в якій розроблено етапи та напрямки розвитку інвестиційних процесів України, на шляху її інтеграції до європейської інвестиційної системи (рис. 1). Головним напрямком реалізації даного механізму має бути посилення регуляторних функцій держави на основі впровадження інвестиційних програм, вдосконалення інвестиційних стимулів, забезпечення фінансово-організаційної підтримки. Особливу увагу приділено вдосконаленню інституційного забезпечення євроінтеграційного механізму через організацію мережі наддержавних, державних та приватних установ, що будуть здійснювати фінансову, консультативну, організаційно-правову допомогу інвесторам. Визначено, що ключовою ланкою даної системи виступатиме Національне агентство з іноземних інвестицій та розвитку (НАІІР), яке покликане координувати взаємодію між національними та міжнародними інвестиційними інституціями.

Рис. 1 - Схема поетапної реалізації інвестиційної євроінтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запропонована структурна модель формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір, що забезпечить різнорівневу інтеграцію інвестиційних комплексів ЄС та України, на основі синхронізації їх національного та наднаціонального відтворення. Визначено, що кінцевою метою реалізації даного механізму має бути сформована конкурентоспроможна національна економіка та завершена і паритетна інтеграція України в економічну систему ЄС (рис. 2).

Рис. 2 - Модель формування інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір

За результатами дослідження встановлено, що укладання угод про зону вільної торгівлі та асоціацію позитивно вплине на розвиток інвестиційної співпраці України та Європейського Союзу. При цьому зазначено, що необхідність впровадження структурних змін національної економіки вимагає використання більшого періоду адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. На початковому етапі інвестиційна співпраця України і ЄС повинна вибудовуватись на основі розробки рамкових угод, на зразок угоди про Європейську економічну зону між ЄС та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі, або у вигляді двохсторонніх угод, що укладаються між ЄС та Швейцарією. Першочергового значення набуватиме співробітництво в рамках окремих інвестиційних проектів (зокрема авіа- та ракетобудування, енергетичний сектор).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення, наукове обґрунтування і запропоновано новий підхід до вирішення наукової проблеми формування ефективного інвестиційного механізму інтеграції України в європейський простір, в контексті модернізації та структурної трансформації національної економіки. Отримані у дисертаційній роботі основні наукові результати дають можливість сформувати наступні висновки:

1. Інвестиційна діяльність є одним з найважливіших індикаторів розвитку економіки, основою здійснення розширеного відтворення та матеріальною базою соціально-економічного розвитку. Встановлено, що за сучасних умов розвитку світового господарства міжнародна інвестиційна діяльність виступає головним фактором інтернаціоналізації процесів відтворення і основою формування цілісного, транснаціонального господарського комплексу.

2. Аналіз основних засад організації інвестиційної діяльності Європейського Союзу показав, що формування єдиного інвестиційного простору було одним із головних чинників інтеграції між країнами співтовариства та основою створення цілісного господарського комплексу ЄС. Визначено, що інвестиційний механізм ЄС є структурованим комплексом, що об'єднує правову, економічну та інституційну підсистеми, в основу функціонування якого покладено підсистему управління та контролю на національному та наднаціональному рівнях. Основу інвестиційної політики ЄС складають структурно-регіональні програми розвитку, які передбачають застосування інвестиційних стимулів у вигляді пільгових кредитів, державних грантів капіталу, можливості оренди землі та державної власності на пільгових умовах, компенсації витрат на створення нових технологій з державного бюджету і структурних фондів.

3. Проведене порівняння основних засад організації інвестиційної діяльності Європейського Союзу і України, в контексті європейської інтеграції, визначило необхідність реформування системи управління інвестиційною діяльністю України, що передбачатиме:

- вдосконалення законодавства, особливо з питань корпоративного управління, принципів нарахування та адміністрування податків, стандартизації та охорони прав власності;

- зміни в економічній політиці, в контексті удосконалення механізму інвестиційних стимулів, розширення інвестиційних програм та наповнення їх фінансовими ресурсами, за рахунок бюджетних коштів (у вигляді коштів від приватизації, дивідендів від державної корпоративної власності, митних зборів), фінансування в рамках міжнародних програм, кредитів національних і міжнародних фінансових установ);

- ефективне інституційне забезпечення, за рахунок введення в організаційну структуру управління державних інвестиційних, дослідно-консалтингових та навчальних центрів, міжгалузевих структурних фондів, Фонду інвестиційного співробітництва Україна - ЄС, регіональних, міжгалузевих та міжнародних центрів інноваційної підтримки та комерційного впровадження інновацій.

В рамках оптимізації моделі управління інвестиційною діяльністю України було визначено роль та місце Національного агентства з іноземних інвестицій та розвитку, як координуючого центру реалізації інвестиційної стратегії України та основного інтеграційного елементу національної інвестиційної політики, в контексті організації системної взаємодії між інвесторами, органами державної влади України та ЄС, міжнародними та національними фінансово-кредитними установами.

4. Дослідження сучасних тенденцій розвитку міжнародної інвестиційної діяльності обґрунтувало необхідність досягнення паритетного обміну капіталу між Україною та ЄС, що передбачає організацію зворотнього інвестиційного процесу - вкладання українських інвестицій за кордоном. Визначено, що реалізація даної стратегії передбачатиме створення нових організаційних та фінансових структур управління, посилення механізмів державної підтримки (шляхом надання системи пільг і преференцій та створення інвестиційних програм міжгалузевого розвитку), розширення джерел фінансування даної діяльності через використання інвестиційних ресурсів вітчизняних і закордонних фінансово-кредитних установ. Встановлено, що активізація української інвестиційної діяльності за кордоном дозволить перейти на паритетні форми корпоративної інтеграції, досягти еквівалентності обміну інвестиційним капіталом, забезпечить енергетичну незалежність та підвищить конкурентоспроможність економіки України. Впровадження даної стратегії передбачатиме посилення державного контролю за процесами переміщенням капіталу для недопущення непідконтрольної його “втечі”.