Технологічне кооперування в міжнародній інтеграційній стратегії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ТЕХНОЛОГІЧНЕ КООПЕРУВАННЯ В МІЖНАРОДНІЙ ІНТЕГРАЦІЙНІЙ СТРАТЕГІЇ

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Колесник Дмитро Володимирович

КИЇВ-2010

Анотація

Колесник Д.В. Технологічне кооперування в міжнародній інтеграційній стратегії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню інструментів регулювання міжнародно-коопераційної діяльності в комерційному секторі на основі новітніх теоретичних підходів та виявлення тенденцій технологічного кооперування в сучасних міжнародних інтеграційних стратегіях. Обґрунтовуються сучасні виміри інституційної моделі регулювання ринкової діяльності в контексті процесів інтернаціоналізації, відзначаються особливості міжнародного кооперування на етапі глобалізації, з урахуванням реалій становлення інформаційного суспільства.

Вивчається міжнародний досвід системного впливу на процеси міжнародного кооперування, зважаючи на діяльність глобальних та регіональних структур, а також національних регуляторів процесів міжнародної кооперації. Наводяться пропозиції щодо оптимізації регулятивної діяльності держави з огляду на потреби стимулювання міжнародного кооперування та оптимізації профілю міжнародної спеціалізації національної економіки. Зокрема доводиться доцільність програмно-цільового інституційного регулювання міжнародного кооперування з метою підвищення глобальної конкурентоспроможності економіки України

Ключові слова: технологічне кооперування, міжнародні економічні відносини, інновації, інституційне регулювання, валютно-фінансова політика, глобалізація, регіоналізація, інформатизація.

Аннотация

Колесник Д.В. Технологическое кооперирование в международной интеграционной стратегии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию инструментов регулирования международно-кооперационной деятельности в коммерческом секторе на основе новейших теоретических подходов и выявления тенденций технологического кооперирования в современных международных интеграционных стратегиях. Обосновываются современные измерения институциональной модели регулирования рыночной деятельности в контексте процессов интернационализации, отмечаются особенности международного кооперирования на этапе глобализации, с учетом реалий становления информационного общества.

Показано, что современное глобальное экономическое развитие определяется на стыке двух противоречивых тенденций и факторов международно-кооперационного процесса: все более выраженного подпадания мировой экономики под действие механизмов защиты интересов транснационального капитала, а также все более жесткой конкуренции национальных воспроизводственных систем.

Изучается международный опыт системного влияния на процессы международного кооперирования, принимая во внимание деятельность глобальных и региональных структур, а также национальных регуляторов процессов международной кооперации. На основе обобщения международного опыта и соответствующих регулятивных тенденций (использование технологий закупок продукции ВПК с обоснованием их конверсии в соответствии с запросами гражданских секторов, применение механизмов стимулирования кооперационных программ в наукоемких отраслях при помощи индикативного планирования и целевых программ развития, директивное стимулирование микроуровневой кооперации) показаны целесообразные направления и механизмы стимулирования международно-кооперационных проектов в Украине.

Приводятся предложения относительно оптимизации регулятивной деятельности государства, учитывая потребность стимулирования международного кооперирования и оптимизации профиля международной специализации национальной экономики. В частности, обосновывается целесообразность программно-целевого институционального регулирования международного кооперирования с целью повышения глобальной конкурентоспособности экономики Украины.

Показано, что в субъектном плане необходима комбинация потенциалов крупного и малого бизнеса. Перспективная модель инновационного развития Украины должна сходить из того, что, с одной стороны, наиболее перспективные идеи, инновационные решения внедренческих коллективах, а с другой - мощные массовые разработки, которые могут разрабатываются в малых научно-исследовательских, технологично- сформировать экспортный профиль страты в стратегической перспективе - является результатом специализации крупных монополизированных образований.

Ключевые слова: технологическое кооперирование, международные экономические отношения, инновации, институциональное регулирование, валютно-финансовая политика, глобализация, регионализация, информатизация.

Annotation

Kolesnik D.V. Technological co-operation within the international integration strategy. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. Institute for World Economy and International Relations, the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted to the research of the instruments adjusting the international co-operation activities of commercial sector on the basis of the newest theoretical approaches and exposure of the tendencies of technological co-operation within the modern international integration strategies.

The modern measuring of institutional model of adjusting of market activity is grounded in the context of the processes of internationalization, the features of international co-operation on the stage of globalization are marked, taking into account the realities of genesis of information society.

The international experience of systemic influence on the processes of international co-operation is studied, considering the activities of global and regional structures, and also the national regulators of the processes of international co-operation.

The suggestions regarding optimization of regulation activities of the state, taking into account the necessity of stimulation of international co-operation and optimization of the profile of international specialization of national economy are provided. In particular, the expediency of the programmatic-based institutional adjusting the international co-operation is grounded with the purpose of increase of global competitiveness of economy of Ukraine.

Keywords: technological co-operation, international economic relations, innovations, institutional regulation, currency-financial policy, globalization, regionalization, informatization.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний характер інтернаціоналізації та науково-технічного прогресу, який актуалізував проблематику глобалізації, глобальної конкурентної діяльності та регулювання відкритих економік, а також надав якості ключової передумови підвищення ефективності окремих національних відтворювальних комплексів процесові інформатизації відкритої економіки, зумовив необхідність комплексно розглянути питання міжнародного кооперування у комплексі макро- та мікроекономічних його аспектів. Причому саме міжнародне кооперування небезпідставно розглядається як динамізатор розвитку на макрорівні та на рівні комерційної діяльності, а також як фактор реалізації переваг, що виникають для окремого національного господарського механізму за наявності тісних інтеграційних контактів із світовим ринком та іншими суб'єктами міжнародних економічних відносин. Сказаним зумовлюється актуальність обраної теми дослідження, а також її практичне значення.

Проблемам вироблення пропозицій щодо оптимізації регулятивної діяльності держави з огляду на потреби стимулювання міжнародного кооперування та оптимізації профілю міжнародної спеціалізації національної економіки присвячено чимало наукових праць. Серед провідних світових фахівців, які працювали над висвітленням цих питань можна відзначити таких вчених, як М. Датц, Я. Корнаї, Р. Коуз, Р. Лукас, М .Портер, Х. Сін'ясу, Р. Солоу, Дж. Стігліц, Я. Тінберген, Ф. Фабоцци. Актуальні питання регулювання сфери міжнародної торгівлі України та захисту вітчизняного ринку присвятили свої праці О. Білорус, В. Будкін, І. Крючкова, В. Новицький, Ю. Пахомов, В. Савчук, В. Семиноженко, А. Сухоруков, А. Філіпенко, А. Чухно, І. Шовкун та інші автори.

Питання регулювання систем міжнародного кооперування висвітлювалися фахівцями СОТ, Комісії ЄС, Світового банку, МВФ, ООН, ЮНКТАД, а також ряду інших міжнародних інститутів. Водночас залишилися недостатньо вивченими залишилася питання вироблення ефективної інституційної моделі регулювання ринкової діяльності та міжнародного кооперування зокрема в контексті сучасних процесів інтернаціоналізації, застосування інструментів структурно-інституційного впливу в контексті проблем міжнародної конкурентоспроможності економіки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики та плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України у контексті наступних тем: «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (2007--2009 рр.; номер державної реєстрації 0106U010980) (особисто автором було опрацьовано проблематику використання міжнародних інтеграційних факторів розвитку процесів міжнародного кооперування, а також оптимізації механізму міжнародного кооперування в контексті інноваційної стратегії в Україні; «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері» (договір НДІ міжнародних відносин НАУ від «05» жовтня 2007 р. № 2800-04/142; державний реєстраційний номер 0107U008531) (особисто автором опрацьовано питання використання інструментів структурно-інституційного впливу в контексті проблем міжнародної конкурентоспроможності економіки України в контексті міжнародного досвіду).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування інструментів регулювання міжнародно-коопераційної діяльності в комерційному секторі на основі новітніх теоретичних підходів та виявлення тенденцій технологічного кооперування в сучасних міжнародних інтеграційних стратегіях.

Завданнями дисертації є:

· обґрунтування сучасних вимірів інституційної моделі регулювання ринкової діяльності в контексті сучасних процесів інтернаціоналізації;

· виявлення особливості сучасного міжнародного кооперування в контексті сучасних інституційних підходів у структурному регулюванні міжнародного бізнесу, а також реалій становлення інформаційного суспільства;

· виявлення функціональної ролі міжнародно-коопераційної діяльності як інструменту інтернаціоналізації інвестиційно-інноваційної діяльності;

· узагальнення міжнародного досвіду системного впливу на процеси міжнародного кооперування в контексті діяльності глобальних та регіональних структур, а також національних регуляторів процесів міжнародної кооперації;

· виявлення тенденцій інноваційно-інформаційного розвитку в системі пріоритетів міжнародної діяльності структур бізнесу;

· уточнення форм міжнародного кооперування в сучасній комерційній практиці;

· обґрунтування доцільності програмно-цільового інституційного регулювання міжнародного кооперування з метою підвищення глобальної конкурентоспроможності економіки України;

· визначення доцільних інструментів структурно-інституційного впливу на процеси міжнародного кооперування за участю вітчизняних кооперантів;

· узагальнення міжнародних інтеграційних факторів підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки України;

· обґрунтування механізму міжнародного кооперування в контексті інноваційної стратегії в Україні.

Об'єктом дослідження є система соціально-економічних відносин стосовно технологічного кооперування, а також механізмів та інструментів регулювання міжнародно-коопераційної діяльності в комерційному секторі у стратегії міжнародної інтеграції держави.

Предметом дослідження виступають процеси технологічного кооперування в міжнародній інтеграційній стратегії України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження слугують положення наукових економічних шкіл, які обгрунтовують доцільність структурної стратегії у відповідності до можливості довгострокових змін загального характеру відтворювальної системи та її базових параметрів.

При дослідженні інституційної модель регулювання ринкової діяльності в контексті сучасних процесів інтернаціоналізації, її ролі у сучасній економіці застосовувалися діалектичний та історичний методи пізнання, а також підходи системного аналізу. Зокрема при вивченні інституційних підходів у структурному регулюванні міжнародного бізнесу застосовувалися методи логічного та історичного аналізу, індукції та дедукції; при дослідженні глобальних та регіональних структури та регуляторів процесів міжнародної кооперації - інструменти системного співвідношення загального та індивідуального, міжнародного (загальноцивілізаційного) та національного; підчас аналізу міжнародно-коопераційної діяльності як інструмента інтернаціоналізації інвестиційно-інноваційної діяльності - методи узагальнення статистичних даних, критичного аналізу наявної теоретичної бази з урахуванням сучасного контексту.

Дослідження міжнародного досвіду системного впливу на процеси міжнародного кооперування здійснювалося шляхом узагальнення емпіричних даних, використання експертних оцінок досліджуваних явищ. Так, виявлення тенденцій розвитку та регулятивної діяльності міжнародних інституційних структур бізнесу проводилося на базі критичної оцінки відповідних досягнутих практичних результатів, наявних теоретико-методологічних розробок, з урахуванням практичних підходів, які відповідають конкретним регулятивним завданням. Форми міжнародного кооперування в сучасній комерційній практиці грунтуються на основі виявлення загальних особливостей та специфіки індивідуальних проявів досліджуваних явищ.

Інституційне регулювання процесів міжнародного кооперування як фактор підвищення глобальної конкурентоспроможності економіки України обгрунтовувалося із застосуванням інструментів структурно-інституційного впливу в контексті проблем міжнародної конкурентоспроможності економіки, враховуючи цілі аплікації міжнародного досвіду у вітчизняних умовах; міжнародні інтеграційні фактори процесів міжнародного кооперування та механізм міжнародного кооперування в контексті інноваційної стратегії в Україні вивчалися з урахуванням завдань і пріоритетів регулятивної політики в трансформаційних умовах з використанням комплексного функціонально-системного підходу. Здійснювалося узагальнення емпіричного матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сутності технологічного кооперування в міжнародній інтеграційній стратегії, на основі чого було обгрунтовано механізми та інструменти регулювання міжнародно-коопераційної діяльності у міжнародно-інтеграційній стратегії держави. Параметри наукової новизни визначаються тим, що в роботі було:

вперше:

- теоретично обґрунтовано положення про необхідність такого узгодження інституційного регулювання держав та об'єктивних цілей господарських суб'єктів, яке базується на принципах стимулюючого програмно-цільового впливу на міжнародно-коопераційні проекти; зокрема на основі узагальнення типового міжнародного досвіду та відповідних регулятивних тенденцій (використання технологій закупівель продукції ВПК із обгрунтуванням їх подальшої конверсії у відповідності до потреб цивільних секторів у США, застосування механізмів стимулювання коопераційних програм у наукомістких галузях за допомогою індикативного планування та цільових програм розвитку територій в Японії, директивне стимулювання мікрорівневої кооперації у Китаї, стимулювання коопераційних проектів шляхом використання як індикативних систем планування, так і цільових закупівель високотехнологічної продукції у Франції, застосування узгоджених федеральних (центрально-урядових) та провінційних програм розвитку територій та реалізації кооперативних проектів у Швеції та Норвегії), показано доцільні напрями та механізми стимулювання міжнародно-коопераційних проектів в Україні; існуючих поглядів на промислову політику запропонований підхід відрізняється системним характером та тим, що воно виходить з доцільності застосування випереджальних закупівель у відповідності до індикативно визначених пріоритетів промислово-технологічного розвитку;

- визначено критерії конкурентної успішності компаній, що здійснюють міжнародно-коопераційні проекти з урахуванням таксономії інтернаціоналізації інновацій на сучасному етапі; зокрема показано, що суб'єктами інноваційного процесу є прибуткові, комерційні агенти, а також структури, пріоритети яких включають широкий перелік соціально-економічних, навіть позаекономічних цінностей (університети, дослідницькі центри та ін.), які діють як на національному рівні, так і «глобально»; практичними критеріями успішності діяльності усіх структур є збільшення «інформаційної насиченості» людського капіталу, орієнтація на постійне покращення кадрового корпусу; перспективне бачення тенденцій інформатизації й соціальної стратегії; здатність реагувати на зміни і події у технологічному житті, оперативно враховувати вимоги конвергенції інформаційних технологій і телекомунікацій; стратегія на захоплення лідируючих позицій по окремих технологіях; вміння працювати при невисоких витратах матеріальних та енергетичних ресурсів; орієнтація на вирішення проблем соціального забезпечення інформаційної економіки;

отримали подальший розвиток:

- концепція конкурентних переваг, які постають результатом міжнародно-коопераційної стратегії, зокрема виділено пріоритети та реальні цілі, досягнення яких є наслідком застосування певних підходів, що інтегрують міжнародно-конкурентний потенціал загальнонаціонального, регіонального регулювання та комерційної ланки; такими конкурентними пріоритетами (цілями) є: завоювання нових секторів ринку, зокрема й у різних країнах світу, об'єднавши в єдину систему компанії різного функціонального призначення; краще маневрування на відкритих ринках цінних паперів; зниження трансакційних витрат та оптимізація фінансових потоків та інвестицій усередині групи; підвищення рівня капіталізації; планування податкових платежів з метою зниження податкових виплат; накопичення професійного досвіду інвестиційної, банківської, фондової, страхової справи; реалізація на міжнародному рівні форм економічних відносини з управління майном (на основі довіреності, опікування і опікунства тощо); напрацювання солідарного іміджу, репутації, торгової марки групи;

- система поглядів на ефективну організацію міжнародно-коопераційної взаємодії; зокрема показано, що за сучасних умов відповідні практичні міжнародно-коопераційні моделі мають передбачати мобілізацію фінансових, кредитних, науково-технічних ресурсів, а також сполучати в собі і централізований контроль, і оперативно-господарську самостійність підрозділів; доцільні форми організації міжнародно-коопераційних проектів можуть як набувати вигляду взаємодії під керівництвом головної компанії із виділенням штаб-квартири (особливо у випадках міжнародного концерну), так і передбачати реалізацію управлінських функцій без жорсткої централізації окремих повноважень;

- трактування системи соціально-економічних відносин з приводу технологічного кооперування як результату суспільного консенсусу щодо пріоритетів перерозподілу суспільного продукту з метою його максимізації на подальших етапах відтворювального циклу; зокрема показано що ключовим критерієм такого перерозподілу, причому передусім за умов т.зв. відкритих ринків, має поставати програмно-цільовий розвиток (стратегічне планування) економічного розвитку національного господарства, складовою якого є визначення основних напрямів НТП;

удосконалено:

- класифікацію форм міжнародного кооперування, які пов'язані із інституційною організацією міжнародно усуспільненого бізнесу, а також із забезпеченням доступу до високих технологій; зокрема показано, що основні сім найбільш типових форм розвитку спеціалізованого виробництва у галузі високих технологій за умов сучасної інтернаціоналізації можна віднести до групи, яка характеризується способами організації руху технологій та ноу-хау (ліцензування, франчайзинг, лізинг), а також до групи, яку наповнюють форми міжнародного інвестиційного співробітництва (прямі іноземні інвестиції, спільні підприємства, злиття та поглинання, ситуативні коопераційні форми); від існуючих підходів запропонована класифікація відрізняється тим, що в її основу покладено критерії інноваційної діяльності як каталізатора міжнародного співробітництва, а також логіку мобілізації ресурсів на здійснення спільних науково-технічних проектів, реалізацію власних НДДКР;

- концепцію цілеспрямованої комплексної підтримки виробників в контексті переходу до використання програмно-цільових методів регулювання економіки; показано доцільність використання державних замовлень, переважно у формі контрактів, що може забезпечити початковий попит на нововведення, найбільш важливі та стратегічно значущі види продукції, які потім будуть знаходити застосування в економіці країни (досвід США); організація ефективної взаємодії академічної, а також прикладної науки, різноманітні програми, які спрямовані на підвищення активності бізнесу (досвід Британії); фіскальні інструменти непрямого державного регулювання (досвід Німеччини та Франції), елементи прямого бюджетно-податкового фінансового управління (досвід Китаю), які формують стимулюючий вплив з боку зовнішнього середовища та фактично обумовлюють ефективність і необхідність інноваційних рішень окремих фірм.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що її висновки, рекомендації, а також конкретні положення можуть використовуватися при оптимізації регулювання процесів міжнародного кооперування в Україні. Реалізація запропонованих принципів структурно-інституційного регулювання міжнародних коопераційних проектів за участю українських господарських суб'єктів може постати фактором їх стимулювання, припливу капіталів до обробних, високотехнологічних галузей, особливо стимулюючи процес становлення інформаційно містких, високотехнологічних секторів вітчизняної промисловості.

Пропозиції автора щодо вдосконалення програмно-цільової підтримки міжнародно-коопераційних процесів було використано в діяльності Міністерства економіки України (довідка від 2 грудня 2010 № 4803-24/412). Крім того, результати роботи було використано в практичній діяльності Ради конкурентоспроможності України при опрацюванні пропозицій та аналітичних матеріалів.

Положення та висновки дисертації використовуються в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертації доповідались на наукових конференціях, зокрема на: Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти (м.Київ, 29 листопада 2007 р.); Питання інвестиційно-інноваційних стратегій у військовому та цивільному секторах (м.Київ, 25 грудня 2007 р.); Інституційні моделі розвитку відкритої економіки: проблеми теорії та практики (м.Київ, 24 жовтня 2007 р.); Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти ( м.Київ, 29 листопада 2007р.); Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв'язку (м.Київ, 5 лютого 2008 р.).

2. Основний зміст роботи

У вступі до роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання дисертації, її об'єкт, предмет, методологічну базу й методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів та подано відомості про їхню апробацію.

У першому розділі - «Інституційна модель регулювання ринкової діяльності в контексті сучасних процесів інтернаціоналізації» - розглянуті сучасні інституційні підходи у структурному регулюванні міжнародного бізнесу; інформаційні особливості сучасного міжнародного кооперування, а також міжнародно-коопераційна діяльність в контексті інтернаціоналізації інвестиційно-інноваційного процесу.

За умов інтернаціоналізації, яка набула форми глобалізації та зумовила надзвичайно високий рівень взаємної залежності та конкуренції економічних агентів, що перебувають у різних країнах та навіть у віддалених регіонах світу, у проблематиці вироблення ефективної моделі реалізації макро- та мікроекономічних інтересів, державного регулювання та узгоджувально-функціональної ролі інститутів суспільства появилися нові аспекти.

Сьогодні відбувається зростання ролі інституційних підходів при регулюванні відкритих економік, що особливо рельєфно проявляється при регулюванні міжнародно-коопераційних проектів. Так, враховуючи нові реалії життя, які породжуються інформатизацією усієї соціальної сфери та відтворювальних механізмів, подібним формам співробітництва надається роль локомотивів прогресу, засобів оптимізації розміщення ресурсів у масштабах світу, регіонів, окремих країн та територій. При цьому зростає значення диверсифікації моделей взаємодії держав з різнонаціональними комерційними структурами.

Зважаючи як на основні регулятивні завдання, так і на органічну природу інституційного втручання в перебіг економічних процесів та міжнародної економічної діяльності в умовах відкритих економік та об'єктивних обмежень втручання з боку зарубіжних конкурентів та інших країн, можна виділити наступні комплекси інструментів, що їх використовують сучасні держави:

1) нормативно-правове, а також рамково-інституційне регулювання;

2) пряме фінансово-інвестиційне регулювання;

3) непряме фінансово-монетарне регулювання;

4) державне підприємництво;

5) соціально-патерналістське втручання.

З метою забезпечення ефекту комплексності, синергії внаслідок задіювання наявних у сізнонаціональних коопесантів сесуссів, ефективнішого викосистання фінансового, людського, псомислового, інфосмаційного і тосгового капіталу, його концентсації та подальшого накопичення, а також викосистання в псоцесах відтвосення, інвестування в псіоситетні та найбільш динамічні галузі вітчизняної та світової економіки, створюються міжнасодно-коопесаційні псоекти.

Міжнародне кооперування пов'язує комерційних агентів між собою в рамках ринкових інститутів, що взаємодіють один з одним в рамках єдиного ланцюжка створення вартості. Йдеться про об'єднання незалежних виробничих і (або) сервісних фірм, включаючи їх постачальників, творців технологій і ноу-хау (університети, науково-дослідні інститути, інжинірингові компанії та ін.). Причому з метою зростання конкурентоспроможності на світовому ринку компаніями дедалі частіше утворюються мережі, які поширюють свій позитивний вплив на найближче оточення: постачальників, споживачів і конкурентів. Прикладом таких мереж можуть вважатися кластери, які забезпечують збалансованість розвитку основних і допоміжних виробництв, конкуренцію, інноваційний потенціал світового рівня тощо.

Слід відзначити, що у Франції, ФРН, США, Нідерландах, Фінляндії та інших країнах вживаються заходи з підтримки міжнародно-коопераційних проектів і зокрема кластерів. Особливо важливим є альянс держави і провідних комерційних агентів - ТНК. Такі великі міжнародні господарські гравці стали використовувати механізми міжнародних кооперування виробництва та глибокої спеціалізації як важливі важелі підвищення прибутковості власного виробництва, особливо зважаючи на потенціал глобального використання ресурсів.

Формування інформаційного суспільства пов'язано із створенням нових ринків і методів ведення бізнесу, а також із новими завданнями, що стоять перед будь-якою країною, для розв'язання яких потрібна загальна корекція економічної політики у бік активізації інститутів. Взагалі, конкурентоспроможність країни слід розглядати не тільки крізь призму агрегованих показників міжнародної конкурентоспроможності країни, але й з урахуванням конкурентоспроможності окремих її фірм - суб'єктів процесів міжнародного кооперування.

В предметному плані дедалі більшу роль відіграють інформаційні послуги, і можна казати водночас про удавану невідчутність, непомітність, та відсутність завершеної матеріальної форми інформаційної послуги як такої, а також про її диверсифікований та більш виражено (порівняно до інших об'єктів купівлі-продажу) націлений на конкретного споживача характер.

Інформатизація породжує нові реалії взаємин «держава - бізнес». Єдність інтересів держави та бізнесу проявляється в регулятивних підходах до умов глобальної конкуренції та наслідках останньої як для макроекономічних систем, так і для комерційних агентів.

В міжнародному бізнес-плануванні широко використовуються офшорні страхувальні компанії, офшорні інвестиційні фонди, офшорні фінансові компанії і навіть офшорні банки. Прагнення досягти одразу багатьох, важливих для власників цілей підприємницької діяльності: завоювати нові сектори ринку, причому можливо у різних країнах світу, об'єднавши в єдину систему компанії, різного функціонального призначення; підвищити рівень капіталізації; знизити трансакційні витрати та оптимізувати фінансові потоки і інвестиції усередині групи; знижувати податкові виплати пояснює популярність у світі холдингів.

У другому розділі дисертації - «Міжнародний досвід системного впливу на процеси міжнародного кооперування» - проаналізовано діяльність глобальних та регіональних структур, регуляторів процесів міжнародної кооперації, інноваційні тенденції в системі пріоритетів міжнародної діяльності бізнесу, форми міжнародного кооперування в сучасній комерційній практиці.

Досвід розвинутих ринкових країн в області управління конкурентоспроможністю національної економіки представляє безперечний інтерес, оскільки питання цілеспрямованої технологічної модернізації, створення нових конкурентоздатних галузей нерозривний пов'язані із стратегією національного розвитку. Державне регулювання сучасної економіки здійснюється за допомогою усталеної але змодифікованої, залежно від конкретних національних та історичних умов, системи типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які реалізуються правомочними державними установами (інститутами) в цілях стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до змінних глобально-конкурентних умов.

Держсектор є провідником інституційного регулювання економіки, найбільш вираженою та прогресивною формою якого є державне економічне програмування (планування). Мета такого програмування - комплексне використання в глобальній стратегії всіх елементів державного регулювання та наявних ресурсів економіки. Суб'єктом державного, або інституційного регулювання економіки та порядку її взаємин із зовнішнім середовищем виступає держава, законодавчі та виконавчі органи, суспільні організації (так, до сфери відповідальності та контролю федесального усяду США входять численні інститути та органи, які спеціалізуються на наданні, обробці наукової інформації у кількості 2,5 тис. інфосмаційних центсів і бібліотек), а об'єктом -- економічні, організаційні і управлінські відносини у сфері виробництва, інвестиційної діяльності, торгівлі на рівні суб'єктів господарювання.

Міжнародно-коопераційні проекти, з точки зору логіки макроагентів, тобто держав, національних відтворювальних комплексів покликані сприяти технологічній модернізації національного виробництва, інформаційної місткості продукції (товарів та послуг), що пропонуються на відкриті національні ринки та на ринок світовий, підвищенню конкурентоспроможності основних, і передусім - системовизначаючих галузей економіки, встановленню нових господарських зв'язків і динамічному розвиткові експортного потенціалу. Відповідні інституційні заходи здійснюються у різні способи: програмно-цільове втручання засобами індикативного планування (Японія, низка країн ПСА); регіональні стратегії із залученням капіталів згідно різних форм коопераційного партнерства (80-ті, 90-ті рр. - Японія; 90-ті рр. та перша половина першої декади ХХІ ст. - Китай). Найбільш послідовно політика інституційного регулювання міжнародних коопераційних процесів з урахуванням соціального фактору проводилася в країнах Скандинавії і в обмежених масштабах -- в США.

Міжнародне кооперування у комплексі його диверсифікованих форм сьогодні виступає одним із важливих важелів підвищення ефективності відтворювальних систем та піднесення рівня міжнародної конкурентоспроможності. Дедалі важливішим шляхом його реалізації постає міжнародна науково-технічна співпраця, яка здійснюється у таких формах: як виконання сумісних наукових досліджень і розробок науково-технічних програм і інноваційних проектів; постадійне наукомістке виробництво; проведення сумісних досліджень і розробок в міжнародних колективах фахівців, на спільних підприємствах і в організаціях; реалізації патентних угод, ліцензійного обміну; взаємний обмін науково-технічною інформацією, створення і використання об'єднаних міждержавних інформаційних фондів і банків даних; проведення міжнародних конгресів, конференцій, симпозіумів та інших наукових зборів; взаємний обміну науковими, педагогічними і науково-технічними кадрами, навчальними програмами, сумісна підготовка фахівців та ін.

В сьогоднішньому світі жорсткої конкуренції в умовах глобалізації можна виділити декілька головних характеристик компаній, які, власне, й вестимуть із достатньою успішністю цю жорстку конкуренцію. Передусім слід відзначити такі критерії конкурентної успішності провідних міжнародних компаній:

· орієнтація на постійне покращення кадрового корпусу, збільшення інформаційної насиченості людського капіталу;

· здатність оперативно враховувати вимоги конвергенції інформаційних технологій і телекомунікацій, реагувати на зміни і події у технологічному житті;

· володіння перспективним баченням тенденцій інформатизації й соціальної стратегії;

· стратегія на захоплення лідируючих позицій по окремих технологіях;

· вміння працювати при невисоких витратах матеріальних та енергетичних ресурсів;

· орієнтація на вирішення проблем соціального забезпечення інформаційної економіки;

· вміння коригувати ринкову діяльність у процесі інтерактивної взаємодії із споживачами і конкурентами.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика компанії

Джерело: Нехаев С.А. Информационные технологии - интеграционный инструментарий развития экономических систем // Русский гуманитарный интернет-университет.

Водночас надвеликі монополістичні утворення є фактично однонаціональними за своїм контролем, відповідаючи своєю політикою інтересам відповідної країни, яка, у свою чергу, у різні способи забезпечує їхні базові інтереси. Так, після злиття західнонімецького концерну «Даймлер - Бенц» і американського «Крайслера» фактичний контроль за діяльністю останнього і новоутвореного об'єднання (у формі концерну) перейшов до західнонімецького капіталу. Трапляються лише нечасті випадки, коли контроль над певною монополістичною структурою належить капіталу двох або декількох країн (приклад - англо-нідерландський нафтовий гігант «Ройял Датч - Шелл», що входить в трійку найбільших світових виробників; британсько-нідерландський хімічно-харчовий концерн «Юнілевер», британсько-американо-канадський гігант кольорової металургії «Інтернешнл Нікел Компані оф Кенада»).

У третьому розділі - «Інституційне регулювання міжнародного кооперування як фактор підвищення глобальної конкурентоспроможності економіки України» розглядаються особливості застосування інструментів структурно-інституційного впливу в контексті проблем міжнародної конкурентоспроможності економіки України, міжнародні інтеграційні фактори процесів міжнародного кооперування, механізм міжнародного кооперування в контексті інноваційної стратегії в Україні.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки, яка в Україні довгий час заперечувалася, оскільки передбачалося, що ринкова система як саморегульована цілісність може існувати і розвиватися без втручання держави, зумовлена функціональним значенням тих чинників забезпечення зростання конкурентоспроможності, які в країнах-лідерах ринкової економіки та технологічного прогресу зумовлюють нарощування та прискорений розвиток конкурентоздатних галузей. Завдання ефективного застосування диверсифікованих інструментів структурно-інституційного впливу на теперішньому етапі побудови міжнародно конкурентоспроможної економіки України набуває особливої актуальності внаслідок ускладнення глобально-конкурентних викликів та появи складних регулятивних проблем. Хоча не йдеться про обов'язкове планове регулювання загальногосподарських та зовнішньоторговельних зв'язків, слід продумати систему заходів, в основі яких лежало б домінування стратегічних пріоритетів та державних, суспільних інтересів. При визначенні пріоритетів розвитку експорту та формування імпорту слід враховувати народногосподарську значущість продукції, важливість її з огляду перспектив розвитку країни, а не хвилинної комерційної вигоди для того або іншого імпортера або експортера.

З точки зору мікроекономіки, система управління комерційною структурою, що бере участь в процесах міжнародного кооперування, має набути ознак системності та чіткої націленості на максимізацію доданої вартості на національній території. Орієнтовна схема організації виробництва інноваційної продукції, згідно сучасних структурних та організаційних підходів запропонована на наступному рисунку 1.

Істотною специфікою сучасного бізнесу у світі є поширення франчайзингу, лізингових відносин, інших міжнародно-коопераційних форм, які можна трактувати як вхідний квиток до системи міжнародних економічних відносин, зокрема для малого бізнесу, для підприємців-початківців, причому вельми дешевий, порівняно із іншими формами розвитку міжнародно спеціалізованого виробництва. Такі міжнародно-копераційні механізми дедалі більшою мірою доповнюють функції міжнародної торгівлі з оптимізації розміщення продуктивних сил, максимізації залучення в економічний обіг наявних ресурсів матеріального та нематеріального характеру.

Рис. 1. Матрично-функціональна структура управління інноваційними проектами в рамках міжнародно-спеціалізованого виробництва

Джерело: складено автором

кооперування інтеграційний інтернаціоналізація

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено обґрунтування інструментів регулювання міжнародно-коопераційної діяльності в комерційному секторі на основі новітніх теоретичних підходів та виявлення тенденцій технологічного кооперування в сучасних міжнародних інтеграційних стратегіях.

1. За умов, коли державне регулювання набуває чітких програмно-цільових ознак, коли до нього підключається широкий спектр інститутів публічної влади та організацій сприяння бізнесу, які зокрема намагаються узгодити комерційні інтереси та довгострокові інтереси суспільства, воно дедалі частіше позначається як інституційне регулювання. Тому сучасне державне регулювання підприємницької діяльності має здійснюватися в контексті інституціоналізму, на принципах стимулюючого програмно-цільового впливу на міжнародно-коопераційні проекти, зважаючи на пріоритети забезпечення ефективної організаційно-правової інфраструктури, та через «тонке настроювання» відповідних відтворювальних ланцюгів, що означає системне врахування особливостей реалізації промислової, науково-технічної політики.

2. Вимоги таксономії інтернаціоналізації інновацій на сучасному етапі та наслідування критеріям конкурентної успішності компаній, що здійснюють міжнародно-коопераційні проекти, передбачають інтеграцію міжнародно-конкурентного потенціалу комерційної ланки та систем регулювання загальнонаціонального, регіонального та локального рівнів. Це означає, що реалізація конкурентних пріоритетів, якими сьогодні є завоювання глобальних секторів ринку в інформаційно містких сферах на основі синергії потенціалів компаній різного функціонального призначення, краще маневрування на відкритих ринках цінних паперів, зниження трансакційних витрат та оптимізація фінансових потоків та інвестицій, з урахуванням планування податкових платежів з метою зниження податкових виплат, вміння працювати при невисоких витратах матеріальних та енергетичних ресурсів, орієнтація на вирішення проблем соціального забезпечення інформаційної економіки, має супроводжуватися використанням державних замовлень, переважно у формі контрактів, що може забезпечити початковий попит на нововведення, організацією ефективної взаємодії академічної, а також прикладної науки, елементами прямого бюджетно-податкового фінансового управління, фіскальними інструментами непрямого державного регулювання, різноманітними програмами, які спрямовані на підвищення активності бізнесу, що в цілому має сформувати стимулюючий вплив з боку зовнішнього середовища та фактично обумовлюють ефективність і необхідність інноваційних рішень окремих фірм.

3. Втручання держави, її інститутів у дію ринкових механізмів відбувається як у відповідності до традиційних ключових параметрів та факторів реалізації відтворювальних механізмів (платіжний баланс та інші макроекономічні баланси; зайнятість та ринок робочої сили; секторальна, галузева і регіональна структура господарства, сектори та регіональні комплекси; умови та фактори конкурентних систем; технічні показники економічних циклів), так і згідно вимог сучасної глобальної конкурентної боротьби (стимулювання розробки і реалізації наукових ідей, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; сприяння зростанню інформаційної місткості національного виробництва; модернізація сфери освіти, перепідготовки кадрів; формування планових орієнтирів розвитку; налагодження механізму узгодження загально-суспільних та приватних інтересів; підтримка екосистем, біологічних комплексів, стану навколишнього середовища). Причому відбувається зростання значення загальних інституційних підходів, які дедалі більшою мірою «формують» ринок, створюють додаткові імперативи комерційної поведінки.

4. Спеціалізована діяльність у сфері інформаційних технологій відзначається високою ефективністю, що, в свою чергу, є важливим фактором при оптимізації функціонування ділового, приватного і навіть державного секторів. Своїм зростанням галузь інформаційних технологій зобов'язана як проникненню інформаційних технологій в бізнес-процеси комерційних організацій, у механізми державного управління і навіть у повсякденне життя людей, так і тенденціям передачі частини внутрішніх організаційних, управлінських та технологічних функцій стороннім спеціалізованим організаціям, пов'язаним з використанням діяльності у сфері інформаційних технологій (так званий "ІТ-аутсорсинг"). Завдяки такій передачі повноважень не тільки значно скорочується час на проведення ділових операцій, обробку інформації, підвищується продуктивність використання ресурсів і показники якості виробничої діяльності, але й формується єдина інформаційна інфраструктура, виникає можливість для організацій скоротити власні витрати й сконцентруватися на основних для себе (профільних) напрямах діяльності.

5. Сучасна ідеологія міжнародного кооперування базується на концепції прискореної інтернаціоналізації інноваційної діяльності. Тому в такій кооперації не тільки поєднуються трудові зусилля, різнонаціональних суб'єктів, здійснюються трансферти виробничих, конструкторських, управлінських та інформаційних технологій, але й матеріалізуються передові ідеї, забезпечується ефект синергії господарських та технологічних процесів на територіях різних держав. Виникають можливості концентрованого інвестування в псіоситетні та найбільш динамічні галузі, концентрації фінансового, людського, псомислового, інфосмаційного і тосгового капіталу (коопераційні тенденції супроводжуються посиленням тенденцій до концентрації виробництва, особливо провідними виробниками з високомонополізованими відтворювальними циклами: такі гіганти-ТНК, як Дженерал Моторз, Сіменс, Тошіба, Дженерал Електрік, Міцубісі та ін. намагаються охопити повний технологічний цикл виробництва, від созсобки первинної ідеї, винаходу, до виробництва як невеликих деталей, чіпів, так і будь-якого кінцевого призначеного до споживання продукту). Відповідно до цього міжнародне кооперування підвищує загальну продуктивність праці, зокрема і у міжнародному масштабі, сприяє розподілу відповідальності, у тому числі й при ухваленні стратегічних комерційних рішень, забезпечує позитивні позаекономічні ефекти, які мають значення з точки зору досягнення комерційних та взагалі - господарських цілей, зокрема дозволяє краще використовувати людський фактор.

6. Міжнародна науково-технічна співпраця, яка сприяє технологічній модернізації національного виробництва, підвищенню інформаційної місткості продукції (товарів та послуг), що пропонуються на відкриті національні ринки та на ринок світовий, а також постає динамізуючим сегментом процесів міжнародного кооперування, здійснюється шляхом: виконання сумісних наукових досліджень і розробок науково-технічних програм і інноваційних проектів на основі міжнародних договорів, угод і контрактів; постадійного наукомісткого виробництва; проведення сумісних досліджень і розробок в міжнародних колективах фахівців, у міжнародних інститутах, на спільних підприємствах і в організаціях; реалізації патентних угод, ліцензійного обміну; здійснення взаємного обміну науково-технічною інформацією, створення і використання об'єднаних міждержавних інформаційних фондів і банків даних; проведення міжнародних конгресів, конференцій, симпозіумів та інших наукових зборів та нарад; взаємного обміну науковими, науково-педагогічними і науково-технічними кадрами, студентами і аспірантами, навчальними програмами, а також сумісної підготовки фахівців; здійснення інших форм міжнародного науково-технічної співпраці.

7. За умов трансформаційної економіки України найбільш доцільним засобом впливу на параметри міжнародно-коопераційних процесів є застосування механізму випереджальних закупівель у відповідності до індикативно визначених пріоритетів промислово-технологічного розвитку. Його функціональні риси у максимально можливій мірі відповідають міжнародній практиці та відповідним регулятивним тенденціям, провідними з яких є використання закупівель продукції ВПК із обґрунтуванням їх подальшої конверсії у відповідності до потреб цивільних секторів у США, стимулювання коопераційних програм у наукомістких галузях за допомогою індикативного планування та цільових програм розвитку територій в Японії, одночасне використання як індикативних систем планування, так і цільових закупівель високотехнологічної продукції у Франції, директивне стимулювання мікрорівневої кооперації у Китаї, застосування узгоджених федеральних (центрально-урядових) та провінційних програм розвитку територій та реалізації кооперативних проектів у країнах Скандинавії.

8. В суб'єктному плані необхідною є комбінація потенціалів великого та малого бізнесу. Перспективна модель інноваційного розвитку України повинна враховувати, що, з одного боку, найбільш песспективні ідеї, інноваційні сішення насоджуються та розробляються в малих науково-дослідних, технологічно-розробницьких колективах, а з іншого - потужні масові розробки, які можуть забезпечити експортний профіль країни у стратегічній перспективі - це напрям спеціалізації великих монополізованих утворень.

9. Завдання нарощування інформаційного ресурсу завдяки використанню потенціалу міжнародного кооперування стає значно більш важливим фактором соціально-економічного розвитку, ніж нарощування енергетичного, промислового або аграрного потенціалу. Цей потенціал може актуалізуватися завдяки функціональній інтеграції зусиль науково-дослідних, навчальних, адміністративних, комерційних, а також інших різнотипних організацій і соціальних інститутів, діяльність яких сприяє нагромадженню та ефективному використанню інформаційних ресурсів, а також підготовці для цих цілей необхідної кількості фахівців відповідних кваліфікації та профілю. На етапі інформаційної економіки особливо гострою є потсеба бізнесу у підтсимці з боку усяду щодо фосмування інноваційного клімату та інноваційної екосистеми, допомоги в плані ствосення нових синків збуту на національній території та виходу на міжнародні ринки. Така допомога може набувати диверсифікованих форм, але головним принципом лишається те, що наукове управління процесами міжнародної кооперації - це передусім цілеспрямований вплив на кінцеві показники виробленої та реалізованої продукції, об'єми експорту, темпи ВВП, загальний рівень прибутковості та платоспроможності підприємств. Такий вплив реалізується засобами традиційного макроекономічного регулювання із властивими йому засобами грошово-кредитної, фіскальної політики, а також шляхом інституційного втручання з метою забезпечення визначеного програмно-цільовими засобами ефекту стимулювання виробництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Колесник Д.В. Застосування інструментів структурно-інституційного впливу в контексті проблем міжнародної конкурентоспроможності економіки України / Д.В.Колесник // Зб. наук. праць. Вип. 53 / Відп.ред. Новицький В.Є.ІСЕМВ НАН України. -2007. - С. 111--122.