Розвиток соціально орієнтованої економіки в умовах міжнародної інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук україни

інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 339.92 +330.342.146

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Миленький Владислав Миколайович

КИЇВ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України, у відділі зовнішньоекономічних досліджень

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент, Пахомов Сергій Юрійович, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, доцент кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, СІДЕНКО Світлана Володимирівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу глобальних систем сучасної цивілізації

кандидат економічних наук, ХАДЖИНОВ Ілля Васильович, Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку, провідний науковий співробітник

Захист відбудеться 4 березня 2010 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 3 лютого 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д.т.н.О.А. Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

глобалізація спеціалізація інтеграційний регулятивний

Актуальність теми дослідження. Соціалізація економічного розвитку в умовах сучасної міжнародної інтеграції, глобалізації, становлення суспільств інформаційного типу, застосування нових важелів впливу на ринки праці, їхня оптимізація у відповідності до критеріїв формування і функціонування сучасної та конкурентоспроможної національної економіки постають умовами динамічного зростання, покращення рівня життя населення, модернізації моделі розвитку економіки України.

Розв'язання соціальних проблем за умов гострої міжнародної конкурентної боротьби та новітніх форм глобалізації є складним завданням, що зумовлює необхідність цілеспрямованих дій на державному рівні для зняття напруженості між окремими верствами населення, а головне - динамізації економічного розвитку. У багатьох країнах держави відводять соціальним питанням важливе місце в системі регулятивних, політичних пріоритетів, але форми і методи проведення соціальної політики визначаються по-різному. Взагалі можна констатувати відсутність єдиного розуміння змісту соціального регулювання у відкритій економіці, його ролі в розвитку сучасного суспільства, можливих форм практичної віддачі, взаємодії з господарськими процесами та функцією економічної ефективності. Тому великого значення набуває дослідження соціальної сфери як динамізатора й формуючого чинника відкритої економіки, об'єкта й сфери реалізації міжнародних економічних відносин.

Суспільні цінності, а також важливі динамічні параметри розвитку, які пов'язані із характером розвитку соціальної сфери, дедалі частіше потрапляють у поле уваги провідних зарубіжних та вітчизняних економістів, вчених, які вивчають соціально-економічну проблематику у комплексі світоглядних та прикладних питань (М.Вебер, М.Г.Теренс та ін.). Питання інтернаціоналізації соціально-економічних систем досліджували представники пізнього неолібералізму (Б.Баласса), корпораціоналізму (С.Рольф, У.Ростоу), неокейнсіанства (Р.Купер), структуралізму (Г.Мюрдаль) та ін.

Протягом останніх років надзвичайної популярності набули дослідження діяльності суспільних інститутів, які за своєю сутністю є втіленням дії суб'єктивного чинника, завдяки якому обираються адекватні методи регулювання та суспільного управління. Дослідженню інституційної політики присвячували свої праці Дж.Стіглиць, П.Розенстайн-Родан, Д.Норт, В.Новицький, Т.Артьомова, а міжнародних аспектів розвитку соціально-економічних комплексів - В.Будкін, а також Е.Лібанова, Д.Лук'яненко, Н.Никитенко, Л.Петкова, А.Поручник, Ю.Саєнко, Д.Полозенко, Т.Циганкова та інші автори.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в рамках підготовки НДР «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (2007--2009 рр.; номер державної реєстрації 0106U010980). Особисто автором в рамках даної теми розглянуто питання державного соціально-економічного регулювання в контексті ринкової трансформації та забезпечення глобальної конкурентоспроможності України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та виявлення сучасних характеристик соціалізації економічного розвитку в умовах міжнародної інтеграції, а також вироблення пропозицій щодо оптимізації регулювання соціально-економічно сфери в контексті інноваційної стратегії в Україні, реалізації соціально-економічних пріоритетів в умовах глобальної конкуренції.

Завданнями дисертації є:

· обґрунтування системної ролі інформатизації соціально-економічного життя в системі пріоритетів сучасної інтернаціоналізації;

· визначення соціально-економічних детермінант становлення і розвитку інтеграційних та регіональних структур в умовах глобалізації для поглиблення спеціалізації сучасних національних економік в міжнародному конкурентному середовищі;

· аналіз основних методів, теорій та підходів до формування і розвитку конкурентного середовища;

· обґрунтування соціально орієнтованого характеру сучасної конкурентної національної економічної моделі;

· виявлення сучасних інструментів регулятивної діяльності міжнародних інститутів та тенденцій модифікації таких інструментів;

· обґрунтування основних напрямів інституційного впливу в умовах відкритої економіки та структурно-галузевого регулювання на сучасному етапі;

· розкрити сутність соціальної політики як фактору та інструменту структурного регулювання з боку держави;

· виявлення ролі фінансових стимулів інноваційного розвитку сучасних соціально-економічних систем;

· визначення ролі технологічно-інноваційної сфери в системі інструментів підвищення конкурентоспроможності економіки України;

· обгрунтування основних програмно-цільових підходів при забезпеченні конкурентоспроможності відкритої економіки України, вироблення відповідних практичних рекомендацій щодо оптимізації експортно-імпортної політики держави;

· виявлення особливостей розвитку інноваційного потенціалу України в контексті геоекономічних реалій, глобальних комерційних стратегій та напрямів оптимізації участі українських суб'єктів господарювання в процесах міжнародного співробітництва.

Об'єктом дослідження виступає система інститутів та факторів розвитку соціальної компоненти відкритої економіки та міжнародних економічних відносин за умов інформатизації соціально-економічного життя.

Предметом дослідження виступає комплекс інструментів соціалізації економічного розвитку в умовах міжнародної інтеграції, які застосовуються для формування факторних передумов оптимізації участі країни в системі міжнародного поділу праці.

Методи дослідження. Підчас дослідження сутності сучасних стратегій участі країни в системі МПП та тенденцій інформатизації соціально-економічного життя (підрозділ 1.1) застосовувалися інструменти системного аналізу, а також діалектичний та історичний методи пізнання. При вивченні соціально-економічних детермінант становлення і розвитку інтеграційних та регіональних структур (підрозділ 1.2), регулятивної діяльності міжнародних інститутів у сфері соціального розвитку (підрозділ 1.3) використовувався системно-структурний підхід, проводився аналіз та узагальнення емпіричного матеріалу.

Дослідження міжнародної практики реалізації соціальної політики (підрозділ 2.1), стимулювання конкурентоспроможності та регулятивної діяльності міжнародних інститутів у сфері соціального розвитку (підрозділи 2.2 та 2.3) здійснювалося на основі компаративних оцінок регулятивних моделей, загальноцивілізаційних та національних пріоритетів, із застосуванням узагальнень статистичних даних, експертних оцінок досліджуваних явищ.

Виявлення специфіки регулювання соціально-економічно сфери в контексті інноваційної стратегії в Україні та відповідних напрямів реалізації соціально-економічних пріоритетів (підрозділи 3.1 та 3.2), здійснювалося із застосуванням методів системного, макроекономічного та галузево-секторального аналізу. Обґрунтування інструментарію інноваційного розвитку в системі завдань формування ефективної відкритої економіки та програмно-цільового підходу соціально-економічного розвитку України (підрозділ 3.3), здійснювалося із застосуванням методів секторального аналізу, прогностичних оцінок, з урахуванням сучасного глобально-конкурентного контексту.

В якості інформаційної бази дослідження використовувалися емпіричні дані та статистичні матеріали міністерств та відомств України, нормативно-правові джерела щодо регулювання соціальної сфери та інноваційного розвитку України, дані та оцінки міжнародних економічних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сутності інституційного регулювання процесів соціалізації економічного розвитку за умов сучасної міжнародної інтеграції та інформатизації соціально-економічного життя. Параметри наукової новизни визначаються тим, що в роботі було:

вперше:

- теоретично обґрунтовано положення про значущість соціальних чинників структурної оптимізації відкритої економіки та покращення її глобально-конкурентних позицій; зокрема показано, що людський капітал за умов інформаційної економіки перетворюється одночасно на ключовий елемент нагромадження інтелектуального капіталу взагалі та на засіб підвищення рівня капіталізації національних економік; саме концентрація найбільш інформаційно містких сегментів людського капіталу, на що повинні спрямовуватися основні регулятивні зусилля з боку інститутів держави, є вирішальною умовою прискореної інформатизації суспільства, розвитку його експортно орієнтованих секторів, структурної оптимізації відтворювальних систем та динамізації соціально-економічного поступу;

- доведено, що соціально-економічне регулювання в сучасній країні повинно відбуватися згідно логіки «конструктивного» адаптування до реалій інформаційної економіки, активної, орієнтованої на позитивні структурні зміни стратегії; зокрема, на основі міжнародного досвіду, показано, що змістом найбільш ефективних стратегій підвищення глобальної конкурентоспроможності за умов інформаційного суспільства є створення мета-технологій, які виникають в процесі перетворення доступної інформації, за допомогою якої здійснюється авангардне інформаційне та матеріальне виробництво з метою отримання інформації нової якості, а також контроль над таким виробництвом, створення нового знання; при цьому відсутність відповідних інформаційних систем на конкретний момент у часі робить неможливим виробництво передових технологій у майбутньому, ставить у залежність від їх матеріального імпорту на перспективу;

- розроблено авторську методику політекономічного аналізу при визначенні особливостей застосування програмно-цільових підходів регулювання у відкритій економіці, розкрито зміст інституційних пріоритетів при проведенні інноваційної політики в державі; зокрема показано, що саме інститути суспільства виявляються найбільш ефективним суб'єктом вироблення довгострокових інноваційних стратегій, причому за умов якісного зростання інформаційних масивів саме держава у комплексі установ, що акумулюють та обслуговують інтелектуальний потенціал суспільства, здатна опанувати весь необхідний масив економічної та виробничої інформації, а також технічних даних; на цій базі запропоновано комплексні підходи щодо оптимізації інституційної регулятивної бази України, які пов'язані із виробленням програмно-цільових моделей стратегії підтримки інформаційно місткого та наукомісткого виробництва; зокрема, на основі узагальнення досвіду застосування в багатьох країнах;

отримали подальший розвиток:

- принципи політики подолання бідності в контексті концепції сталого розвитку; зокрема показано, що система соціальної допомоги, дотацій, як у міжнародному, так і в національному масштабах, не здатна ефективно забезпечити вирівнювання соціальних стандартів, «підтягування» збіднілих прошарків населення, депресивних регіонів до рівня середніх та більш заможних класів та груп населення, чому зокрема заважає міжнародний фактор (ефекти «вимивання» та «товарного пригнічення»); натомість обгрунтовано концепцію довготермінової спеціалізації на базі інформаційно місткого та інноваційно орієнтованого виробництва;

- концепція підтримки соціально значущих форм бізнесу за умов інформаційної економіки, зокрема показано пріоритети інституційного забезпечення інформаційної, консалтингової, страхувальної та юридичної підтримки малого, інноваційно орієнтованого підприємництва, з урахуванням стадіальності розвитку комерційних структур, з акцентом на початковій стадії їх функціонування; показано, що принципову роль, беручи до уваги можливості малого бізнесу в ствосенні собочих місць, відігсає підтсимка малого підпсиємництва, в інтесесах наближення до якого слід фосмувати інфсастсуктусу підтсимки підпсиємництва як на загальнодесжавному, так і на муніципальному сівнях, фосмувати освітні псогсами, метою яких є масова підготовка унівессальних фахівців з бізнесу, що володіють навичками у областях маскетингу, менеджменту, фінансів (зокрема в інвестиційній та кредитно-страхувальній справі), упсавління людськими сесуссами;

удосконалено:

- теоретичні підходи до проблематики інституційної підтримки професійної підготовки для підприємців національного бізнесу, зокрема вказано на необхідність особливого наголосу для підготовки більш універсальних фахівців для сфері малого бізнесу, для чого необхідною є підтримка на основі спеціальних програм бізнес-освіти;

- підходи до застосування механізмів «людської капіталізації»; зокрема показано, що саме формування корпусу висококваліфікованих спеціалістів, причому у випереджальному (порівняно із іншими напрями капіталізації) темпі, є ключовим напрямом оптимізації соціальної-економічних підсистем відкритих ринків праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що її рекомендації та конкретні положення можуть використовуватися при оптимізації процесів становлення соціально орієнтованих інформаційних сегментів відкритої економіки України. Показано, що ключовим критерієм соціальної політики у відкритій економіці є показник інформаційної місткості виробничої діяльності по окремих стратах населення, а мірилом успішності відповідних регулятивних дій - максимізація інформаційного вмісту продукції, що виробляється на національній території.

Пропозиції автора щодо вдосконалення системи соціально орієнтованих сегментів відкритої економіки України за умов інформатизації були використані Верховною Радою України при опрацюванні Законів та інших нормативних актів України. Зокрема, положення та висновки, що містяться у роботі, які стосуються стратегії держави в умовах сучасних міжнародних економічних відносин та глобальної конкуренції були використані при підготовці до другого читання проектів Законів України про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми (р. №1043-2), про внесення змін до деяких законів України (щодо державної соціальної допомоги) (р. №1452). Матеріали роботи використовувалися й при підготовці аналітичних матеріалів з проблематики формування соціально орієнтованої економіки України в умовах міжнародної інтеграції щодо вдосконалення підприємництва в галузі туризму (довідка про впровадження №04-34/13-732 від 28.12.2009 р.).

Результати дисертації було використано в практичній діяльності Міністерства економіки України, зокрема при опрацюванні нормативних матеріалів, при підготовці аналітичних матеріалів з проблематики регулювання діяльності комерційних структур, пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності організацій сприяння бізнесу (довідка про впровадження №3102-24/1163 від 25.1.2009 р.).

Положення та висновки дисертації використовувалися в навчально-методичному процесі ДНВЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Ґетьмана» (довідка від 16 січня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідались на наукових конференціях, зокрема на таких: науковій конференції «Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти» (Київ, 2007); науковій конференції «Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв'язку» (Київ, 2008); науковій конференції «Інноваційні пріоритети інституційного регулювання відкритої економіки: проблеми теорії та практики» (Київ, 2008); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління» (Київ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,2 д.а., з них 5 - у наукових фахових виданнях, 4 - матеріали конференцій.

Структурно дисертація складається із вступу, трьох розділів (дев'яти параграфів), висновків, а також списку використаних джерел (182 джерел) та додатків. Основний текст дисертації викладено на 172 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 11 аналітичних таблиць, 4 рисунки та 4 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації розкриваються актуальність досліджуваних проблем, ступінь наукової розробленості теми, окреслено мету роботи, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, дано характеристику наукової новизни і показано практичне значення одержаних результатів, представлено рівень їх апробації.

У першому розділі «Сучасна стратегія створення факторних передумов участі країни в системі МПП» досліджувалися проблеми інформатизації соціально-економічного життя в системі пріоритетів сучасної інтернаціоналізації, соціально-економічні детермінанти становлення і розвитку інтеграційних та регіональних структур, особливості регулятивної діяльності міжнародних інститутів у сфері соціального розвитку.

Розвиток інформаційної економіки, прогрес технологій, організаційних систем використання інтелектуального потенціалу перетворюють знання на найважливіший чинник виробництва, світової торгівлі товарами та послугами, а також глобальної конкуренції. Можна констатувати радикальну зміну критеріїв та цінностей соціально-економічного розвитку: пріоритетного значення набули знання, кваліфікація працівників, інформаційно-комунікаційні технології, доступ господарських агентів до банків даних, що відтепер складає невід'ємну частину та умову функціонування відтворювальних комплексів. Інформаційні масиви та системи поширення інформації відіграють провідну роль в господарській життєдіяльності людини, виступаючи ключовим фактором вдосконалення системи освіти, сфер науки, підготовки кадрів для інноваційної активності в економіці, охорони здоров'я, забезпечуючи нові можливості для підвищення обсягів ВВП, максимізації доходів та покращення добробуту. В результаті дії новітніх тенденцій інформаційно-технологічного змісту мав місце новий потужний поштовх розвитку продуктивних сил як у національному, так і у глобальному масштабі.

Соціально-економічна сфера є полем реалізації інформаційної революції, яка якісно впливає на всю систему МПП, міжнародних економічних відносин: до неї належить інфраструктура та суб'єкти наукової діяльності, освіти, ключові інструменти поширення прогресивних технологій на виробництві та організації життя суспільств відкритого типу. Інвестування в людину та стратегія на підвищення рівня капіталізації завдяки покращенню кадрового корпусу перетворилися на мету та зміст сучасної глобальної конкурентної боротьби. В цьому контексті варті згадування шведська система соцстрахування населення, змістом якої є гарантування ефективної участі в розподілі суспільних благ кожній людині (у Швеції це - універсальна соціальна політика), цілеспрямоване формування комплексу соціально-економічних відносин та структур, наявність яких є фактором підвищення ефективності «колективної відтворювальної системи» в ЄС в цілому, нарешті, глобально-конкурентний підхід у США, який спрямований на прогресуюче перекачування людських та фінансових ресурсів.

Інформатизація та розгортання НТП обернулися не тільки помітним поліпшенням життя країн-лідерів світової економіки, але й серйозними глобальними соціально-економічними сировинно-енергетичними, екологічними, демографічними та іншими проблемами, які загрожують стабільності розвитку та вимагають нагального розв'язання, об'єднання зусиль і ресурсів у глобальному масштабі.

Сталому розвитку та його екологізації загрожує нерівномірність доступу до благ, ресурсів спотворює дію ринкових систем. Об'єктивні показники добробуту різних глобальних страт характеризує наступна Таблиця.

Джерело: складено автором

Розшарування, що відбувається у світі, дедалі більшою мірою постає в центрі уваги міжнародних організацій, зокрема ООН. З метою об'єднання міжнародних зусиль, спрямованих на розв'язання глобальних проблем економічного, соціального характеру, відбулася найбільша в історії зустріч світових лідерів - Саміт Розвитку Тисячоліття ООН, на якій представники 189 держав, в тому числі й України, підписали Декларацію, зобов'язуючись виконати до 2015 р. декілька глобальних Цілей тисячоліття. На сьогоднішній день соціальна нерівність в світі стала більшою, ніж вона була 10 років тому, і мільйони людей залишаються настільки бідними, що приблизно чверть працівників в світі заробляють недостатньо, щоб подолати поріг бідності в 1 долар США. І особливо помітно зросла нерівність в заробітній платі між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками.

Реалізацію своїх функцій міжнародні організації здійснюють у тісній взаємодії з державами. Це пов'язано з тим, що саме держави наділені тим комплексом повноважень та мірою відповідальності, які зумовлюють їх пріоритет та найбільшу компетентність у справах соціального регулювання.

Соціальні чинники відіграють і впливову міжнародно-інтеграційну роль. Так, вони, хоча і не були виокремлені у спеціальну частину практичних критеріїв вступу до ЄС нових членів, були широко представлені у т.зв. Копенгагенських критеріях. Так, серед вимог, виконання яких робить можливим вступ до ЄС, можна відзначити критерії наявності інститутів соціального характеру, а також критерії соціально-економічного плану.

У другому розділі «Міжнародна практика стимулювання конкурентоспроможності засобами реалізації соціальних пріоритетів» досліджувалися особливості діяльності державних інститутів із забезпечення пріоритетів інноваційного розвитку національних економік в умовах міжнародної конкуренції, міжнародний досвід соціальної політики, структурного регулювання з боку держави, інструменти впливу на доходи та подолання бідності у сучасних відкритих економіках.

Важливим засобом конкурентоспроможності, міжнародних інтеграційних процесів є формування цільових програм інноваційного розвитку в контексті централізованого впливу з боку органів управління на соціально-економічний розвиток країн, регіонів шляхом програмування і навіть планування покращання соціально-економічного стану. Йдеться про програмно-цільові інституційні підходи, які стимулюють прискорену модернізацію соціально-економічних систем у США, Японії, на Заході і в центрі Європи, ряді успішних держав Азії. Витрати на науку в країнах-лідерах складають від 1,5 до 3% до ВВП; на освіту - від 5 до 7% ВВП; на охорону здоров'я до 10% ВВП. Взагалі ж рівень фінансування соціальних функцій держави з боку центральних урядів розвинутих країн складає 21,6%.

Держава піклується про структуру і якість суспільного капіталу через точкове інвестування, здебільшого у фундаментальну науку, перспективні технології. Так, глобально-конкурентна система Швеції формується не за рахунок «масовості» (95% підприємств приватні), а ефективності держсектору, що відіграє структуроформуючу роль. Обсяг річних федеральних витрат на НДДКР зараз у США типово складає до 100 млрд.дол. У США протягом двох останніх десятиріч відбувалося збільшення фінансової підтримки інформаційно авангардних галузей, як згідно програм держфінансування, так і методами опосередкованого впливу, через сприяння мережі приватно фінансованих фондів та заохочення діяльності грантодавців. При цьому постійно декларувалося завдання боротьби з бідністю і зростання добробуту населення. Розширення доступу до послуг з охорони здоров'я також розглядається як частина загальної стратегії збільшення інвестування в людський капітал. Зокрема до 2050 р. планується істотне зростання витрат у структурі ВВП і за програмою “Медікер”, що забезпечує медичним обслуговуванням немолодих американців (з 2,7 до 8,1%,), і за програмою “Медікейд” (з 1,2 до 4,9%).

Використання інформаційних технологій, яке втілюється у інноваційній моделі розвитку, оптимізації параметрів ресурсокористування, має вирішальне значення для підвищення рівня життя населення, підвищення конкурентоспроможності окремих дійових агентів національної економіки, розширення можливостей їх інтеграції в світову економічну систему. Поширюються й різноманітні форми соціального партнерства.

Розповсюдження нових технологій спричиняє ризик виникнення «інформаційно-імущих» та «не-імущих», а також маргіналізації окремих соціальних груп і працівників. Виникають і ризики, які стосуються функціонування демократичних установ і охорони особистих свобод в електронному столітті. Тому зобов'язанням держави є гарантування того, щоб інформаційне суспільство надавало рівні можливості, фактично - гарантувало згуртованість, охороняючи права, а також творчі інтереси громадянина. В багатьох країнах довела свою ефективність комбінація заходів, які протидіють відторгненню соціально уразливих груп з ринку праці. Про значущість соціальних чинників, які зумовлюють інформаційну місткість ВВП, потенціал національної спеціалізації, стан фінансової сфери (див. Рис. 1, що наводиться нижче), свідчить те, що зараз перші місця в рейтингах міжнародної конкурентоспроможності, лідерів світової економіки займають такі показники, як розвиток освіти, охорона здоров'я, розвиненість сектору інформаційно-комунікаційних послуг, і доступність інформаційно-комунікаційних послуг.



Рис. 1. Алгоритм оцінки міжнародної конкурентоспроможності відкритих економік у контексті аналізу соціально-економічного та кон'юнктурного потенціалу

У країнах-лідерах сучасної світової економіки прийнято виділяти сфери господарювання, які трактуються як базові, або як пріоритетні з точки зору впливу на параметри функціонування «основної» економіки та соціальної сфери. Наприклад, традиційно склалося, що в Японії до ключових галузей, які визначають загальнонаціональну конкурентоспроможність, відносяться електронна і електротехнічна промисловість, роботобудування, приладобудування, автомобільна промисловість, суднобудування, а також станкобудування. Для країн Західної Європи пріоритетами, з певною мірою умовності, можна виділити приладо- та станкобудування, мікроелектроніку та аерокосмічну промисловість, автомобілебудування, виробництво комп'ютерів та ту ж саму розробку інформаційних технологій. Для США традиційними національними пріоритетами є автомобілебудування, унікальне машинобудування, виробництво комп'ютерів, а новітніми - розробка інформаційних систем, нанотехнологій. В Китаї прискореними темпами розвиваються мікроелектроніка, аерокосмічна промисловість та сфери економіки, які є функціонально значущими з точки зору особливостей господарства п'ятого та навіть шостого технологічних укладів.

Разом з тим, держава «працює» у тісному співробітництві з приватними агентами, які виконують важливі соціальні функції. І йдеться не тільки про відому смітівську логіку ринкової економіки, але й про нові соціальні критерії діяльності бізнесу, вимоги компліментарності прибуткової діяльності щодо соціальних стандартів.

У третьому розділі «Регулювання соціально-економічної сфери в контексті інноваційної стратегії в Україні» обґрунтовувалися критерії реалізації соціально-економічних пріоритетів національного розвитку в умовах глобальної конкуренції, визначалися особливості застосування фінансових інструментів інноваційного розвитку в системі завдань формування ефективної відкритої економіки, формулювалися засади програмно-цільового підходу соціально-економічного розвитку України.

Некритично та однобоко сприйнятий досвід розвинутих країн, який сприймався лише через пошук оздоровлюючої та системоутворюючої ролі «невидимої руки ринку», не допоміг створити в Україні власний ефективний ринок і вивести її економіку на новий етап розвитку, більш якісну модель розвитку. Об'єм виробничих інвестицій в Україні лишається набагато нижчим від потреб та, по обсягах за дореформений рівень. Причому найгіршим чинником кризи є якість інвестицій, зокрема те, що при явному домінуванні в економіці України підприємств третього укладу (близько 60% ВВП), на частку цього застарілого укладу, що був типовим для розвинутих країн світу наприкінці Другої світової війни, припадає 3/4 сукупних інвестицій, що здійснюються в державі (і це при тому, що для розвинених країнах типовим у цьому відношенні є показник у 85--90% підприємств, які освоюють нові технології, принципово нову техніку). Сказане відображається і на характері іноземного інвестування.

В Україні, як і в більшості країн, яким не вдалося побудувати ефективну ринкову структуру економіки та які орієнтувалися на примітивне сприйняття ринкових цінностей, фінансування науки на 80--96% здійснюється за рахунок державного бюджету, а також і інших централізованих фондів.

Вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності національних фірм, виробників товарів і послуг на світовому ринку потребує виважених та розрахованих дій. Основними їх принципами є:

· інституційне програмно-цільове забезпечення розв'язання завдання оптимізації кадрової політики;

· адресність соціально-економічної підтримки конкретних фахівців, груп фахівців;

· фінансове забезпечення відповідних заходів з підтримки кваліфікованих кадрів;

· забезпечення балансу інтересів окремих верств населення України з урахуванням регіональних особливостей;

· взаємозв'язок змісту заходів господарського плану із завданнями культурного і національного розвитку регіонів України;

· доступність інформації про умови реалізації відповідних програм державної політики.

Україна, навіть в ситуації колапсу ряду інформаційно містких галузей, поки що зберігає передові позиції по деяких наукомістких областях. Це - потенціал співробітництва зі світовими лідерами в ракетно-космічній області, що може підтримати наукову інфраструктуру для створення авіаційно-космічної продукції. Існують певні позиції у області ядерних технологій, оптоелектронних і лазерних технологій, радіоелектроніки. Зберігаються досягнення у області базових технологій хімії і матеріалів зварювання та напилення для створення продуктів з параметрами, що перевищують світовий рівень. В країні традиційно ведуться технологічні розробки нових матеріалів (особливо композиційних і високотемпературних матеріалів), що забезпечують можливість створення нових виробів з високим комплексом заданих властивостей, існує потенціал розвитку біотехнологій.

В Україні виникла необхідність створення національного управлінського проекту - переходу до інноваційної економіки. Інституційно-проектне управління інноваційною економікою повинно включати такі підсистеми:

· визначення стратегічних пріоритетів, програмно-цільових орієнтирів розвитку;

· систему загальнонаціональних і регіональних проектів, що узгоджуються між собою та реалізують дані пріоритети на основі об'єднання усіх видів ресурсів держави, місцевих громад і бізнесу;

· узгодження планів розвитку, взаємних зобов'язань і взаємної відповідальності держави і бізнесу в рамках сумісних проектів;

· систему державного контролю щодо виконання зобов'язань і ефективності використання суспільних ресурсів.

За умов невдалого вступу України до СОТ потребує вдосконалення інструментарій захисту: від застосування спрощених тарифних, низки «грубих» нетарифних підходів слід переходити до апробованих у світовій практиці методів підвищення вимог до якості імпортованої продукції (йдеться про використання національних стандартів). Слід запровадити інституційний контроль за доцільністю імпорту, але не буквального (шляхом нетарифних обмежень, заборон), а «динамічного», який пов'язаний із можливими пільгами на ввезення високотехнологічної продукції для підвищення інформаційної місткості національного виробництва. Потрібен контроль за ступенем економічної ефективності машин і устаткування, які декларуються як потрібні для інноваційного процесу та удосконалення технологій.

Формування інформаційної економіки має передбачати модель розвитку, що спирається не на традиційне для економіки держави матеріало- та енергомістке товарне виробництво, логіку максимізації рентних платежів за певні матеріальні ресурси, низьку вартість робочої сили, а на високу якість трудових ресурсів, кадровий корпус, що є носієм процесів капіталізації. Вплив державних витрат на економічне зростання та на НТП має бути значним через інвестування критично значущих сфер НДДКР, наукомісткого виробництва.

Широкий соціальний підхід має враховувати, що в нових умовах господарювання потрібно задіювати диверсифікований механізм перерозподілу коштів із традиційних у перспективні напрями розвитку науки і техніки; для цього слід створити мережу бірж або центрів інтелектуальної власності, на яких проводитиметься котирування акцій науково-дослідних інститутів і організацій (такі центри мають тісно взаємодіяти з бюджетними фондами підтримки фундаментальних досліджень).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення проблем розвитку соціально орієнтованої економіки в умовах міжнародної інтеграції і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розкритті сутності інституційного регулювання процесів соціалізації економічного розвитку в умовах міжнародної інтеграції та інформатизації соціально-економічного життя.

1. На етапі тотальної інформатизації найвищі темпи економічного зростання забезпечують передусім такі регулятивні підходи, що базуються на вирішальному значенні людського капіталу, що означає переведення проблематики соціального регулювання у площину глобально конкурентного інструментарію. Досвід країн, які протягом другої половини ХХ ст. та початку ХХІ ст. здійснювали економічні прориви та соціально-економічні трансформації, що вивели їх до групи глобальних лідерів (Японія, Німеччина, Корея, Сінгапур), практика регулятивної діяльності економічно розвинених держав, які більшою мірою дотримувалися еволюційних моделей розвитку (США, Франція, Великобританія, Ірландія, Канада), позитивні результати ринкових трансформацій (Чехія, Польща, Словенія) свідчать про те, що соціальний фактор використовується як найбільш вагомий інструмент глобальної конкуренції. Причому чим хронологічно «пізнішими» є відповідні успіхи, тим дана закономірність простежується дедалі більш рельєфно.

2. Зв'язок між логікою техногенного та соціального розвитку полягає в тому, що процеси еволюції технологічних устроїв, а також їх історичне заміщення спричиняються до об'єктивних змін як у соціальних, так і в адміністративно-регулятивних, інституційних системах, які хоча й формуються суб'єктивно у відповідності до логіки інституційного розвитку конкретних країн, але у відповідності до закономірностей на економіко-бутійному рівні. Своєчасне інституційне «підлаштування» під техногенні процеси сприяє пришвидшенню впровадження новітніх технологій, а також є безальтернативною умовою формування ефективних відкритих економік, соціальних систем, попередження соціальної напруженості.

3. Процеси формування глобальних монополій, якісне підвищення техногенних ризиків, розшарування країн і соціальних страт (у більшості країн) у рівнях доходів вже в найближчі роки зажадають створення механізмів наднаціонального, а також інституційного регулювання як діяльності глобальних монополій, так і стихійного відтворювання деструктивних тенденцій в світовій економіці.

Проблематика гуманітарного розвитку в широкому соціально-економічному контексті є сферою діяльності цілого ряду міжнародних інститутів та агентств. Реалізацію своїх функцій міжнародні організації здійснюють у тісній взаємодії з державами, що пов'язано з тим, що саме держави наділені тим комплексом повноважень та мірою відповідальності, які зумовлюють їх пріоритет та найбільшу компетентність у справах соціального регулювання.

4. Фактори науково-технічного, інноваційного розвитку посилюють функціональний зв'язок між глобальними та регіональними інтеграційними тенденціями, з одного боку, та національним соціальним розвитком, з іншого: зміни інтеграційного режиму зумовлюють доступ до інформаційних баз даних, можливості розвивати інноваційне виробництво. Геоекономічний вибір залежить в першу чергу від можливостей використання людського чинника, комплексу фізичних і розумових здібностей членів суспільства. Реалії інформаційної доби означають, що ключовим фактором конкурентного успіху як окремої країни, так і угруповання держав, є здатність виробляти товари та розвивати виробництва інноваційного типу, із високим інформаційним вмістом у продукції, що експортується до інших країн і регіонів світу.

В глобально-конкурентному відношенні має значення «динаміка динаміки»: навіть наявність динамічних високотехнологічних секторів на території певної країни не достатньо повно відображає її реальний глобально-конкурентний потенціал. Є потрібним забезпечення приросту таких секторів, а також запобігання їх колапсу (через від'їзд кваліфікованих кадрів тощо).

5. Держава виступає дедалі більш значущим фактором конкурентного успіху національної економіки, формування прогресивних соціально-економічних структур, оскільки вона контролює механізми концентрації фінансових, інформаційних, кадрових ресурсів, перерозподіл яких пов'язаний з рівнем добробуту, соціальним розвитком нації.

Крім того, до компетенції держави відносяться принципово не-ринкові сфери діяльності - вплив на демографічні фактори, пов'язані із становленням, розвитком кадрового потенціалу, охорона навколишнього середовища, які перетворюються на важливу передумову успішності нації у глобальній конкурентній стратегії.

6. Cтратегічним завданням регулятивної інституційної політики є створення сприятливих умов для розширеного відтворення, реалізації зовнішньоекономічних зв'язків, поліпшення умов участі країни в міжнародному поділі праці, вітчизняних товаровиробників на світових ринках, взагалі - формування ефективної національної відкритої економіки. Інноваційний характер сучасного інформаційного суспільства та основний вектор світового економічного та гуманітарного розвитку вимагають послідовної реалізації програмно-цільової стратегії соціально-економічного розвитку, що базується на інтелектуально-інформаційному потенціалі, творчому самовираженні індивідів і суспільства.

7. Соціальний бюджет виступає інструментом регулювання економічного розвитку та підвищення міжнародної конкурентоспроможності, і тому погляди, згідно яких обмеження суспільних витрат, скорочення переліку завдань фінансування не суто виробничого призначення є фактором оптимізації економічного зростання, є безумовно помилковими. Соціальна спрямованість бюджету виражається не стільки у перерозподілі коштів на користь найуразливіших груп, скільки у перерозподілі з метою підвищення якості людських ресурсів та їх конкурентоспроможності. Інституційно керований бюджетний перерозподіл продукту, порушуючи формальний принцип ринкової еквівалентності, створює іншу логіку балансування втрат і вигод всіх страт населення, яка реалізується у середньо- та довгостроковій перспективі із забезпеченням нової якості зростання.

8. Формування економіки інформаційного типу, причому передусім у країнах-лідерах ринкової економіки, супроводжується тим, що дедалі більш виразно стала виявлятися тенденція посилення державницької ідеологеми на противагу ідеологемі ліберальній. Це означає, що у функціональному плані необхідно з'ясувати оптимальні параметри зростання ролі держави, її компетентних інститутів в постіндустріальний період, власне те, що ці інститути можуть і повинні цілеспрямовано робити для розвитку потенціалу особистості як такої, осіб як елементів державності.

9. Оптимальною парадигмою політики, яка спрямовується на формування інформаційної економіки, є перехід до такої моделі розвитку, що спирається не на товарне виробництво, не на логіку максимізації рентних платежів за певні матеріальні, просторово-географічні ресурси, а на високу якість трудових ресурсів, на такий кадровий корпус, який є носієм капіталізації у найбільш перспективній її формі - кваліфікаційній. Розвиток особистості повинен перетворитися на головний пріоритет державної політики в Україні, постати домінантою національного розвитку. У відповідності до цього особистості та соціальні групи, страти населення, які професіонально та цілеспрямовано займаються інтелектуальною, творчою діяльністю, мають стати пріоритетом при формуванні бюджетної політики розвитку.

10. Для формування високотехнологічної моделі української економіки слід дотримуватися принципу «песеганяти, не наздоганяючи», маючи на увазі випереджаючий розвиток (де це є можливим) метатехнологій, і орієнтуючись на пріоритети розвитку нанотехнологій, інформаційно-обчислювальної, складної техніки нових поколінь, що відповідає вимогам ХХІ ст. Інституційна модель регулювання повинна забезпечувати чіткий функціональний зв'язок: фінансування -- проведення наукових розробок -- впровадження у практику -- розвиток масового інформаційно місткого виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Миленький В.М. Діяльність державних інститутів із забезпечення пріоритетів інноваційного розвитку національних економік в умовах міжнародної конкуренції / В.М.Миленький // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. - 2007. - № 6(35). - С.67-72.

2. Миленький В.М. Реалізація соціально-економічних пріоритетів інноваційної стратегії в Україні: мотиваційний чинник в мотиваційний чинник в умовах глобальної конкуренції / В.М.Миленький // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. / Голов. ред. О.П.Степанов. - К., 2007. - Вип. 6. - С. 52-59.

3. Миленький В.М. Інформатизація соціально-економічного життя в системі пріоритетів сучасної інтернаціоналізації / В.М.Миленький // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук.журн. / Голов. ред. О.П.Степанов. - К., 2007. - Вип. 1-2. - С. 217-222.

4. Миленький В.М. Регулятивна діяльність міжнародних інститутів у сфері соціального розвитку / В.М.Миленький Збірник наукових праць. Спецвипуск / Відп. ред. В.Є.Новицький / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2008. - С. 219-226.

5.Миленький В.М. Регулювання соціальної сфери в умовах міжнародної інтеграції та інформатизації розвитку / В.М.Миленький // Сіверянський літопис. - 2007. - №2. - С. 168-173.

В інших виданнях:

6. Миленький В.М., Прокоп'єва А.А. Інституційне регулювання в умовах відкритої економіки України / В.М.Миленький, А.А.Прокоп'єва // Перспективи розвитку українського експортного потенціалу у контексті співробітництва з країнами Середземномор'я та Центрально-Східної Європи. Збірник наукових праць № 6 НДІ міжнародних відносин НАУ / Голов. ред. - В.Є.Новицький. - Київ, 2007. - С. 120-128 (Особистий внесок: проаналізовано роль і механізм участі регулятивних інститутів України у сприянні підвищенню міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної економіки).

7. Миленький В.М. Розвиток людського капіталу: інноваційний аспект / В.М.Миленький // Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти / НДІ Міжнародних відносин НАУ. Наукова конференція, 29 листопада 2007 року. - К.: НАУ, 2007. - С. 5-9.

8. Миленький В.М. Фінансові-інноваційні інструменти в контексті завдань програмно-цільового розвитку соціально-економічного України / В.М.Миленький // Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв'язку / НДІ Міжнародних відносин НАУ. Наукова конференція, 5 лютого 2008 року. - К.: НАУ, 2008. - С. 11-14.

9. Миленький В.М. Міжнародний досвід соціальної політики та структурного регулювання з боку держави / В.М.Миленький // Інноваційні пріоритети інституційного регулювання відкритої економіки: проблеми теорії та практики / ФМД; НДІ Міжнародних відносин НАУ. Наукова конференція, 8 квітня 2008 року. - К.:ФМД, ІМВ НАУ, 2008. - С. 14-16.

10. Миленький В.М. Інформація та прогнозування як чинники реалізації інтеграційної стратегії України / В.М.Миленький // Информация, анализ, прогноз - стратегические рычаги эффективного государственного управления // Материалы ІV Международной научно-практической конференции. - К.: УкрИНТЭИ, 2004. - С. 44-45.

11. Миленький В.М. Вступ України до Світової організації торгівлі: переваги та ризики / В.М.Миленький // Науково-технічна інформація. Науково-практичний інформаційний журнал. - 2004. - №4. - С. 8-12.

АНОТАЦІЯ

Миленький В.М. Розвиток соціально орієнтованої економіки в умовах міжнародної інтеграції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2010.

Досліджуються сучасні стратегії створення факторних передумов участі країни в системі МПП. Виявляється місце інформатизації соціально-економічного життя в системі пріоритетів сучасної інтернаціоналізації, а також соціально-економічні детермінанти становлення і розвитку інтеграційних та регіональних структур. Вивчається регулятивна діяльність міжнародних інститутів у сфері соціального розвитку.

Вивчається міжнародна практика стимулювання конкурентоспроможності засобами реалізації соціальних пріоритетів. Визначаються особливості діяльності державних інститутів із забезпечення пріоритетів інноваційного розвитку національних економік в умовах міжнародної конкуренції. Наводяться характеристики сучасної соціальної політики в системі структурного регулювання з боку держави. Визначаються інструменти впливу на доходи та подолання бідності у стратегії підвищення життєвих стандартів у відкритій економіці.

Виявляються завдання регулювання соціально-економічної сфери в контексті інноваційної стратегії в Україні. Виявляються соціально-економічні пріоритети оптимізації національної позиції в системі глобальної конкуренції. Обґрунтовуються фінансові інструменти інноваційного розвитку в системі завдань формування ефективної відкритої економіки. Визначаються цілі формування програмно-цільового підходу соціально-економічного розвитку України.

Ключові слова: соціально-економічна сфера, міжнародна конкурентоспроможність, інновації, відкрита економіка, глобалізація, міжнародні інвестиції, інституціоналізм, міжнародні економічні відносини.

АННОТАЦИЯ

Миленький В.М. Развитие социально ориентированной экономики в условиях международной интеграции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2010.

Исследуются современные стратегии создания факторных предпосылок участия страны в системе МПП. Определяются место информатизации социально-экономической жизни в системе приоритетов современной интернационализации, а также социально-экономические детерминанты становления и развития интеграционных и региональных структур. Изучается регулятивная деятельность международных институтов в сфере социального развития.

Раскрывается сущность социальной политики как фактора и инструмента структурной регуляции со стороны государства. Изучается международная практика стимулирования конкурентоспособности средствами реализации социальных приоритетов. Определяются особенности деятельности государственных институтов по обеспечению приоритетов инновационного развития национальных экономик в условиях международной конкуренции. Приводятся характеристики современной социальной политики в системе структурной регуляции со стороны государства. Определяются инструменты влияния на доходы и преодоления бедности в стратегии повышения жизненных стандартов в открытой экономике.

Доказывается, что социально-экономическое регулирование должно происходить согласно логики конструктивной адаптации к реалиям информационной экономики, активной, ориентированной на позитивные структурные изменения стратегии. На основе международного опыта показано, что содержанием наиболее эффективных стратегий повышения глобальной конкурентоспособности в условиях информационного общества является создание авангардного информационноемкого производства с целью получения информации нового качества, при условии создания нового знания. Показано, что отсутствие соответствующих информационных систем делает невозможным производство передовых технологий в будущем, ставит в зависимость от материального импорта на перспективу.

...