Розвиток взаємин Україна – НАТО: цивільний аспект співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 327.51:341(477)

РОЗВИТОК ВЗАЄМИН УКРАЇНА - НАТО: ЦИВІЛЬНИЙ АСПЕКТ СПІВРОБІТНИЦТВА

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КОРНІЛОВА Владислава Володимирівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Київського славістичного університету

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Голуб Володимир Йосипович, Київський славістичний університет, професор кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Яковенко Наталія Леонідівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби

кандидат політичних наук, доцент Полторацький Олександр Сергійович, Дипломатична академія при Міністерстві закордонних справ України, доцент кафедри європейської та євроатлантичної політики

Захист дисертації відбудеться “13” квтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.123.01 у Київському славістичному університеті за адресою: 03200, м. Київ, провулок Рильський, 10, кім. 212.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського славістичного університету (03150, м. Київ, вул. А. Барбюса 9).

Автореферат розісланий “3” березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор П. І. Скрипка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Активізація євроатлантичного вектору української зовнішньої політики відповідає стратегічним інтересам держави, а співробітництво з НАТО в науково-технічній сфері та врегулюванні надзвичайних ситуацій, як і діяльність громадських організацій України щодо розвитку активної співпраці з Альянсом, ще мало відомі широкому загалу і не досліджені історичною наукою. Тому дана робота є актуальною як з наукової та політичної, так і з практичної точки зору.

Оскільки діяльність органів державної влади України у галузі євроатлантичної інтеграції є вже достатньо дослідженою, в дисертаційній роботі основна увага приділяється діяльності громадських організацій щодо втілення державного курсу на євроатлантичну інтеграцію, зокрема таким провідним напрямам, як співробітництво України з Альянсом у науково-технічній сфері та в галузі врегулювання надзвичайних ситуацій. При цьому не залишається поза увагою також і робота профільних міністерств і відомств. У цьому полягає наукова актуальність дисертації.

Активізація євроатлантичного вектору української зовнішньої політики відповідає довгостроковим інтересам нашого суспільства з точки зору його безпеки та є закономірним продовженням плідної і взаємовигідної співпраці України з євроатлантичними структурами. 23 травня 2003 р. Радою національної безпеки і оборони України було прийняте політичне рішення щодо набуття Україною в перспективі повноправного членства в НАТО. В основі євроатлантичної інтеграції лежить цивільне співробітництво Україна - НАТО: співпраця між фахівцями нашої держави і країн-членів та партнерів Північноатлантичного альянсу у невійськових сферах. Це зумовлює політичну актуальність даної дисертації.

Спільні проекти України з Альянсом у сфері науково-технічного співробітництва та врегулювання надзвичайних ситуацій відіграють провідну роль під час реалізації громадськими організаціями завдань державної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо євроатлантичної інтеграції. Позитивні результати від співпраці у цивільній сфері українці бачать у своєму повсякденному житті. Тому саме довкола цивільного співробітництва необхідно будувати консенсус українського суспільства щодо євроатлантичної інтеграції. Вищезазначене робить дане дослідження актуальним з практичної точки зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації відповідає напряму наукових досліджень кафедри історії Київського славістичного університету „Державотворчі процеси в сучасному світі”.

Об'єктом дослідження є розвиток співробітництва Україна - НАТО.

Предметом дослідження є цивільний аспект цього співробітництва, зокрема - співпраця Україна - НАТО у науково-технічній сфері і врегулюванні надзвичайних ситуацій та діяльність громадських організацій України у сфері євроатлантичної інтеграції.

Хронологічні межі: 1992-2008 рр. Вибір нижньої межі відповідає початку участі України у Раді Північноатлантичного співробітництва (РПАС). Верхня межа обумовлена переходом до нового рівня відносин після проведення Бухарестського саміту Альянсу.

Мета дослідження. На основі вивчення існуючої літератури та джерел дослідження узагальнити та проаналізувати досвід розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО та виробити практичні рекомендації щодо його удосконалення.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати історіографію та джерельну базу дослідження;

- вивчити становлення і розвиток національної та міжнародної нормативно-правової бази цивільного співробітництва Україна - НАТО;

- проаналізувати характер та специфіку цивільного співробітництва Україна - НАТО;

- обґрунтувати значення та практичну цінність діяльності на провідних напрямах цивільного співробітництва з НАТО для забезпечення національної безпеки України;

- дослідити роль громадських організацій у розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО;

- обґрунтувати перспективи розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО та узагальнити його досвід.

В основу дослідження було покладено системний підхід, проблемно-хронологічний та історико-генетичний методи.

Системний підхід зорієнтував дослідника на розкритті цілісності процесів цивільного співробітництва Україна - НАТО, взаємодії та взаємопроникненні його окремих напрямів у контексті реалізації державою курсу на євроатлантичну інтеграцію. Завдяки цьому вдалося не лише всебічно розглянути роль цивільного співробітництва з Альянсом у євроатлантичній інтеграції України у 1992-2008 рр., але й проаналізувати характер та специфіку його напрямів, дослідити головні тенденції і закономірності. нато україна співробітництво цивільний

Проблемно-хронологічний метод дозволив виділити у сфері цивільного співробітництва України та Північноатлантичного альянсу провідні напрями, об'єднати та узагальнити їх факти у хронологічній послідовності, пояснити певні явища та процеси, визначити тенденції та закономірності розвитку цивільного співробітництва, зробити відповідні обґрунтовані висновки, а також виробити практичні рекомендації.

Історико-генетичний метод полягав у послідовності розкриття властивостей, функцій та змін в процесі історичного розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО з метою виявлення основних тенденцій і закономірностей.

Серед загальнонаукових методів пізнання автор дослідження використовував аналіз і синтез.

Аналіз застосовувався на всіх етапах даного дослідження. За його допомогою відбулися умовний поділ цивільного співробітництва України з Альянсом на складові частини - напрями співпраці та виділення в них найсуттєвіших властивостей. Закономірним результатом аналізу стало вироблення відповідних оцінок, визначення особливостей та практичної цінності провідних напрямів цивільного співробітництва Україна - НАТО.

За допомогою методу синтезу автором були зроблені теоретичні висновки та узагальнення. Синтез забезпечив опис цілісності процесу цивільного співробітництва України з Альянсом на основі відкриття аналізом найважливіших зв'язків та закономірностей цього процесу.

Наявна методологія дослідження дозволила виконати поставлені завдання у повному обсязі та дослідити розвиток цивільного співробітництва Україна - НАТО із достатнім ступенем достовірності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автор досліджує розвиток цивільного співробітництва України з НАТО як ключовий аспект відносин між нашою державою та Організацією Північноатлантичного договору. Вперше введено до наукового обігу 36 архівних джерел Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України.

Визначено залежність формування в Україні зрілого громадянського суспільства від активізації діалогу між владою і громадськими організаціями, які займаються питаннями євроатлантичної інтеграції та від результатів міжнародної допомоги, наданої населенню у кризових ситуаціях.

Досліджено залежність інтеграції України до євроатлантичної наукової спільноти від успішного впровадження спільних високотехнологічних проектів з Альянсом.

Виявлено залежність формування позитивної громадської думки щодо НАТО від практичних результатів міжнародної допомоги, наданої населенню у кризових ситуаціях.

Дисертантом виокремлено та теоретично обґрунтовано тенденції розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО:

розширення співпраці, яка почалася з перших років незалежності України та значно активізувалася після запровадження „Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства”;

залежності зростання кількості проведених Громадською Лігою Україна - НАТО інформаційних заходів, розширення їх географії та тематики від збільшення кількості організацій-членів цього об'єднання та зростання уваги молоді до євроатлантичної інтеграції України від розширення співпраці Громадської Ліги з вищими навчальними закладами;

у 2007-2008 рр. виконавча гілка влади та структури, відповідальні за впровадження Державних програм інформування громадськості, значно активізували реалізацію євроатлантичного курсу держави та співпрацю з громадськими організаціями, що сприяло поліпшенню динаміки громадської думки в Україні на користь євроатлантичної інтеграції;

співробітництво у науковій сфері, яке характеризуються єдністю стратегічних інтересів України і НАТО, розвивається надзвичайно активно й динамічно. Фінансування з бюджету НАТО, яке виділяється Україні для реалізації відповідних ініціатив, щорічно збільшується. Це сприяє підвищенню наукового та економічного потенціалу держави;

після приєднання України до програми „Партнерство заради миру” відбулося пожвавлення співробітництва з НАТО у плануванні на випадок надзвичайних ситуацій. Нарощується потенціал співробітництва з Альянсом фахівців МНС України, збільшується кількість спільних навчань, а їх тематика стає більш різноманітною.

Автором виявлено і теоретично обґрунтовано закономірності розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО:

збільшення кількості спільних інформаційних проектів з Альянсом та більш широке залучення до співпраці з НАТО представників громадських організацій значно сприяє інтеграції України до євроатлантичних структур;

наукова складова діяльності НАТО та співпраця з країнами-партнерами постійно розвивається і трансформується разом з Альянсом. Складовою цього процесу є розширення співробітництва з Україною;

оскільки цивільне співробітництво з НАТО є для українців маловідомою сферою, створення позитивного іміджу Альянсу залежить в першу чергу від надання вчасної і ефективної допомоги при врегулюванні надзвичайних ситуацій та криз.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій даного дослідження забезпечується наявною джерельною базою. Автором було вперше введено до наукового обігу 36 архівних джерел Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України.

Вони представлені звітами про візити делегацій та проведення навчань, інформаційними довідками про зустрічі високопосадовців та підсумки засідань комітетів НАТО, заявами, угодами, зверненнями, постановами, меморандумами, текстами виступів тощо. Це, зокрема, документи і матеріали Основного фонду і Управління політичного аналізу та планування Галузевого державного архіву: „Співробітництво з НАТО, СЕНТО, РПАС”; Департаменту НАТО: „Засідання Україна - НАТО у форматі Спільних робочих груп”, „Індивідуальний план партнерства Україна - НАТО”, „Візити українських делегацій до штаб-квартири НАТО. Візити делегацій НАТО в Україну”, „Перебування українських урядових делегацій та офіційних осіб за кордоном”, „Спільне засідання Політичного та Політико-військового керівних комітетів НАТО”, „Участь у форумах/семінарах по лінії НАТО в Україні та за кордоном, робота з неурядовими організаціями”, „Міжпарламентські зв'язки. Візити парламентських делегацій України в НАТО”.

Достовірність дослідження досягається також детальним вивченням і продуманим використанням вітчизняних та міжнародних нормативно-правових актів, робіт відомих дослідників, таких як Г. Перепелиці, О. Полторацького, І. Тодорова, В. Горбуліна, Л. Гайдукова, П. Демчука та інших, матеріалів офіційних Інтернет-сайтів Організації Північноатлантичного договору, Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України, Молодіжного центру Атлантичної Ради України, Громадської Ліги Україна - НАТО, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. Обґрунтованість і достовірність даного наукового дослідження досягаються також використанням методів, притаманних історичному дослідженню.

Наукове значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації, її висновки та рекомендації можуть бути використані:

а) як теоретичні засади під час прийняття держаних рішень;

б) як теоретична база для навчальних курсів ВНЗ та середніх шкіл;

в) в рамках реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 рр. під час проведення організаційної та інформаційно-роз'яснювальної роботи.

Практичне значення отриманих результатів. Викладені у дисертації положення, теоретичні висновки, узагальнення та рекомендації суттєво доповнюють знання зі всесвітньої історії, історії міжнародних відносин та зовнішньої політики України і можуть бути використані:

а) у навчальному процесі ВНЗ при викладанні предметів „всесвітня історія”, „політологія”, „історія міжнародних відносин”, „зовнішня політика України”, „Україна у міжнародних організаціях”, „євроатлантична інтеграція України” з метою покращення підготовки майбутніх істориків та політологів-міжнародників під час вивчення ними відповідних фахових дисциплін;

б) у процесі розроблення та видання інформаційно-довідкових матеріалів з питань цивільної співпраці України з НАТО в рамках реалізації Міністерством закордонних справ України положень Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 рр.;

в) при розробленні та впровадженні у ВНЗ обов'язкового однорічного курсу „Україна в Європі та світі” з поглибленим вивченням основних засад євроатлантичної інтеграції України в рамках реалізації Міністерством освіти і науки України положень Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 рр.; при проведенні подальших наукових досліджень з проблематики у відносин Україна - НАТО для написання монографій, підручників, посібників, навчально-методичних та інших матеріалів.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі отримані результати дослідження та їх публікації у наукових фахових виданнях було виконано автором особисто.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дослідження були викладені на XIV міжнародній науково-практичній конференції „Україна в євроінтеграційних процесах” у Київському міжнародному університеті (21-22 лютого 2009 р.) Проблеми державного будівництва в Україні: тези доповідей XIV міжнар. наук.-практ. конф. [„Україна в євроінтеграційних процесах”], (Київ, 21-22 лют. 2009 р.) / Київський міжнародний університет. - К.: КиМУ, 2009. - Т. 2. - С. 154-160., науково-практичній конференції студентів та аспірантів у Київському славістичному університеті „Українські реалії в НАТО” (13-17 квітня 2009 р.), XIV міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Європейський шлях України: плани і реалії” у Київському міжнародному університеті (16-17 травня 2009 р.) Молодий будівничий України: тези доповідей XIV міжнар. молодіжної наук.-практ. конф. [„Європейський шлях України: плани і реалії”], (Київ, 16-17 трав. 2009 р.) / Київський міжнародний університет. - К.: КиМУ, 2009. - Т. 1. - С. 43-45..

Деякі положення дисертації використовувалися автором у навчальному процесу в Національній академії оборони України.

Окремі положення, висновки та узагальнення дисертації використовуються в Національній академії оборони України для написання науково-дослідницької роботи „Розроблення проекту керівництва з цивільно-військового співробітництва під час участі Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях” (підрозділу „Види міжнародних, урядових та неурядових організацій, їх основні принципи діяльності, функції та повноваження”, шифр роботи - „МИРОТВОРЧІСТЬ”, замовник - Об'єднане оперативне командування Збройних Сил України).

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 7 параграфів, висновків, 5 додатків (5 сторінок) та списку використаних джерел і літератури (19 сторінок, 202 позиції). Дисертаційне дослідження викладено на 177 сторінках рукопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, хронологічні межі роботи, мету і завдання, методологічні засади, розкрито новизну, наукове та практичне значення дослідження, апробацію його результатів.

Перший розділ „Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” присвячено аналізу ступені наукової розробки проблеми та наданню характеристики джерельної бази, на основі якої здійснювалося дослідження.

1.1. Історіографія дослідження

Цивільне співробітництво України з Північноатлантичним альянсом розпочалося вже з перших років незалежності нашої держави. Воно було започатковане у рамках РПАС як самостійна складова. Зараз за кількістю напрямів цивільне співробітництво нашої держави з Альянсом навіть перевищує військове. Після запровадження у 2005 р. нової форми співпраці - „Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства” - у вітчизняній науці почало з'являтися більше різноманітних наукових досліджень, присвячених розвитку відносин України з Альянсом. Ці дослідження здебільшого торкаються аспектів відносин у рамках програми „Партнерство заради миру” та Особливого партнерства після підписання Хартії Україна - НАТО у 1997 р.

Проте цивільне співробітництво Україна - НАТО ще не стало окремим предметом наукових досліджень, на цю тему досі не видано жодної монографії або навчального посібника. З-поміж видань, які висвітлюють питання розвитку провідних напрямів співпраці Україна - НАТО у цивільній сфері переважають інформаційні видання. Слід підкреслити, що перші ґрунтовні праці на тему інформування населення щодо діяльності Альянсу та роботи у цивільній сфері співробітництва громадських організацій України почали з'являтися після запровадження Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2004-2007 рр.

Тому діяльність громадських організацій України євроатлантичного спрямування, наукове співробітництво та спільне врегулювання надзвичайних ситуацій України з Північноатлантичним альянсом у перспективі потребує більш детального викладення у навчальних посібниках та підручниках для майбутніх фахівців у галузі історії, політології, міжнародних відносин, а також може стати предметом наукового дослідження при написанні авторської або колективної монографії.

Цивільне співробітництво України з НАТО все ще є малодослідженим, незважаючи на своє практичне значення для нашої держави та її громадян. На думку автора, лише системний підхід до цивільного співробітництва з Альянсом може забезпечити ефективність проведення наукового дослідження.

Аналіз розробки наукової проблеми показав, що діяльність громадських організацій України євроатлантичного спрямування ще не досліджувалася у системі з іншими напрямами цивільного співробітництва, які впливають як на діяльність цих громадських об'єднань зокрема, так і на реалізацію євроатлантичного курсу в цілому. Йдеться про такі напрями цивільного співробітництва, як науково-технічне співробітництво, утилізація озброєнь і боєприпасів, планування на випадок надзвичайних ситуацій, екологічний моніторинг. Інформуючи громадськість саме про ці, корисні для неї сфери міжнародної співпраці, можна досягти позитивних зрушень у сприйнятті суспільством євроатлантичного курсу держави.

1.2. Джерельна база дослідження

Результати будь-якого історичного дослідження визначаються передусім кількістю та характером наявної джерельної бази. Оптимальне використання різноманітних джерел потребує їх класифікації, для якої автором застосовується загальновизнаний принцип розподілу джерел за походженням.

Відповідно до цього принципу джерельна база нашого дослідження складається з шести груп.

1) Першу групу джерел складають нормативно-правові акти України та міжнародно-правові акти. Державна Програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору на 2001-2004 рр. Відносини Україна - НАТО: економічні аспекти / [за ред. О. І. Соскіна]. - К.: Вид-во „Інститут трансформації суспільства”, 2003. - С. 115-119; Закон України № 964-IV „Про основи національної безпеки” від 19 червня 2003 р. Вибрані основоположні документи НАТО та Україна - НАТО. - К.: ТОВ „Інсайт-плюс”, 2006. - С. 62-73; План дій Україна - НАТО від 21 листопада 2002 р. Розвиток відносин України з НАТО у документах. - К., 2008. - С. 22-41; Хартія про Особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 р. Розвиток відносин України з НАТО у документах. - К., 2008. - С. 12-21.

2) Документи і матеріали Історико-архівного управління Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України складають другу групу джерел нашого дослідження. Візити українських делегацій до штаб-квартири НАТО. Візити делегацій НАТО в Україну// Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. Історико-архівне управління МЗС України. - Ф. 1. - Оп. 5. - Спр. 11203. - Т. 2. - Арк. 39; Співробітництво з НАТО, СЕНТО, РПАС// Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. Історико-архівне управління МЗС України. - Ф. 1. - Оп. 4. - Спр. 7021. - Т. 7. - Арк. 54-55; Співробітництво з НАТО// Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. Історико-архівне управління МЗС України. - Ф. 1. - Оп. 4. - Спр. 9944. - Арк. 18; Участь у форумах/семінарах по лінії НАТО в Україні та за кордоном, робота з неурядовими організаціями// Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. Історико-архівне управління МЗС України. - Ф. 1. - Оп. 5. - Спр. 11953. - Арк. 33.

3) Третю групу складають матеріали міжнародних конференцій та семінарів і наукові збірники. Вступ України до НАТО: реалії та перспективи: матер. міжнар. конф. / за ред. А. І. Шевцова. - Дніпропетровськ: ДФ НІСД, 2006 р. - 183 с.; Імплементація державних рішень з проблем євроатлантичної інтеграції України: матеріали міжнародної конференції (Київ, 27 лютого 2003 р.) / Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Женевський центр демократичного контролю над Збройними Силами. - К.: НІПМБ, DSAF, - 240 с.; Молодь за Україну в Об'єднаній Європі та НАТО: матеріали проекту [„Майбутнє Україні в Об'єднаній Європі: роль молоді в реалізації її євро інтеграційних устремлінь”] / упор. А. Вітренко. - 2006. - 130 с.

4) До четвертої групи належать інформаційні видання. Це - видання товариства „Знання”, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України та Відділу громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. Джердж С. Ф. Україна - НАТО: співробітництво заради безпеки. - К.: Т-во „Знання” України, 2007. - 96 с.; Зовнішня політика України: здобутки і проблеми. - К.: Т-во „Знання” України, 2007. - 24 с.; НАТО і Україна. - К.: Т-во „Знання” України, 2007. - 24 с.; Вода - ключовий компонент безпеки: [інформ. вид.]. - Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. Бельгія, Брюссель, 2005. - 8 с.; За і проти: дебати з питань євроатлантичної безпеки: [інформ. вид.]. - Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. Бельгія, Брюссель, 2004. - 77 с.; НАТО сьогодні. Підвищення рівня безпеки та стабільності в інтересах усіх народів: [інформ. вид.]. - Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. Бельгія, Брюссель, 2002. - 40 с.

5) До п'ятої групи можна віднести періодичні видання Відділу громадської дипломатії штаб-квартири НАТО в Брюсселі, Відділу інформації та преси НАТО в Брюсселі, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Міністерства оборони України. Балакрієва О. Ставлення населення до євроатлантичної інтеграції НАТО/ О. Балакрієва // Україна - НАТО. - 2006. - № 3. - С. 72-80; Грищенко К. І. Роль української дипломатії в просуванні України на шляху інтеграції в системи європейської та євроатлантичної безпеки / К. І. Грищенко // Наука і оборона. - 2004. - № 2. - С. 3-6; Калашник Л. Співпраця України із ОБСЄ у проектах захисту навколишнього середовища / Л. Калачник // Євроатлантикінформ. - 2006. - № 6. - С. 55-56; Мирончук А. Відчути себе громадянином / А. Мирончук // Атлантична панорама. - 2007. - № 2. - С. 30-32; Новини НАТО: [інформ. вид.] - Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. Бельгія, Брюссель, 2007. - № 1. - 15 с.

6) Електронні ресурси Всесвітньої інформаційної мережі Інтернет складають шосту групу джерел нашого дослідження. Бутусов Ю. Меланж !.. / Ю. Бутусов // Зеркало недели. - 2004. - № 27 (502) 10-16 июля [Електронний ресурс]. - Режим доступу до статті: http://www.zn.ua/1000/1030/47093/; НАТО і ОБСЄ допоможуть Україні в утилізації палива „меланж” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukraine-nato.gov.ua/nato/news/detail/2925.htm; Співробітництво України з НАТО на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua/publication/content/16560.htm

Наявність вітчизняних і міжнародних документів та архівних джерел, матеріалів наукових конференцій, збірників, інформаційних та періодичних видань дає нам підстави зробити висновок про широку джерельну базу нашого дослідження, яка обумовлює його достовірність. Отже, незважаючи на те, що вже проводилися перші дослідження на тему євроатлантичної інтеграції України, дотепер немає жодної узагальненої праці, яка б містила науковий аналіз цивільного співробітництва Україна - НАТО.

Другий розділ „Провідні напрями цивільного співробітництва Україна - НАТО” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Науково-технічна співпраця Україна - НАТО” досліджується інтеграція України до євроатлантичної наукової спільноти.

У процесі дослідження автором було доведено, що науково-технічна співпраця є одним із провідних напрямів співробітництва України та Північноатлантичного альянсу. Україна приділяє значну увагу питанням поглиблення міжнародного співробітництва у сфері науки і технологій, зокрема, розвитку відповідної співпраці з членами та партнерами Альянсу. Співпраця у науковій сфері між Україною та НАТО була започаткована в рамках діяльності Ради Північноатлантичного Співробітництва та програми „Партнерство заради миру”.

Нині Наукова програма об'єднує 59 держав (28 членів і 24 партнери НАТО, а також 7 країн-учасниць Середземноморського діалогу). Свідченням широкомасштабної співпраці з країнами-партнерами є те, що 25 % цивільного бюджету Альянсу використовується на надання стипендій, грантів, наукові дослідження та розвиток співробітництва у науковій сфері.

Потужний потенціал співробітництва у науково-технічній сфері ставить Україну на друге місце після Російської Федерації у переліку країн-партнерів зі співробітництва в рамках Наукової програми НАТО. Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій, у Науковій програмі НАТО за роки співпраці взяли участь сотні українських вчених. І з кожним роком кількість науковців, залучених до співпраці, зростає. У 2004 р. українські науковці взяли участь у 23 проектах за підпрограмою „Наука заради миру”. Серед співдиректорів проектів - науковці Національної академії наук України та Вищих навчальних закладів. За підрахунками Міжнародного секретаріату НАТО, для удосконалення інноваційної інфраструктури та експериментальної української науки, а також для участі українських вчених у міжнародних проектах та стажуваннях, станом на 2004 р. Альянсом було виділено понад 12 млн дол. США.

Значну увагу вітчизняних вчених сконцентровано на пріоритетних для України наукових розробках, наприклад, для агропромислового комплексу, а також для радіобіології, гідробіології, раціонального використання природних ресурсів, поліпшення екології та забезпечення біорізноманіття. У рамках програми „Наука заради миру” за 2005-2006 рр. було розпочато понад 60 нових проектів між фахівцями країн-членів НАТО і країн-партнерів, кожний з проектів розраховано на три - п'ять років; ведеться або вже закінчено 139 проектів у рамках цієї програми. Дослідження охоплюють такі напрями, як пошук і знешкодження вибухових речовин, безпечне розміщення і зберігання радіоактивних відходів, боротьба з радіоактивним забрудненням ґрунтів та ряд інших.

Завдяки своїй універсальності та ефективності у створенні нових мереж міжнародних контактів, цивільна наука довела свою цінність як один із найкращих засобів ведення міжнародного діалогу. Досвід та знання, набуті під час наукової співпраці, можуть застосовуватися для боротьби з новими загрозами, що постають перед світовою спільнотою.

У підрозділі 2.2. „Співпраця Україна - НАТО щодо врегулювання надзвичайних ситуацій” аналізуються спільна діяльність нашої держави, країн-членів та партнерів Альянсу у сфері подолання наслідків природних і техногенних аварій.

Дуже важливо, і це відображають Державні програми співробітництва і Цільові плани Україна - НАТО, що між Міністерством з питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України (МНС) та НАТО налагоджено безпосереднє співробітництво. Воно ґрунтується перш за все на невійськових аспектах. Міністерство здійснює співробітництво з Альянсом шляхом виконання відповідних заходів Індивідуальної програми партнерства та Робочого плану імплементації Хартії, встановлення прямих контактів з Директоратом НАТО з планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру, а також шляхом реалізації положень Меморандуму про взаєморозуміння у галузі планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф між МНС України і НАТО.

Участь керівництва, підрозділів та окремих представників Міністерства в практичних заходах співробітництва з НАТО позитивно впливає на їхній фаховий рівень, дозволяє оволодіти спеціальними процедурами Альянсу та стандартами щодо планування, підготовки і проведення рятувальних операцій, сприяє поліпшенню взаємодії з країнами НАТО під час спільних дій у надзвичайних ситуаціях цивільного характеру.

Всю цю багатогранну діяльність координує Головний комітет планування на випадок надзвичайних ситуацій (ГК ПНС), підпорядкований безпосередньо Північноатлантичній раді. Як активний учасник програми „ПЗМ” Україна представлена у ГК ПНС керівництвом МНС, а також - на робочому рівні - співробітниками Місії України при НАТО. Крім того, у роботі планувальних комітетів і комісій, за необхідністю, беруть участь інші українські представники - фахівці МНС, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства аграрної політики, Міністерства промислової політики, Міністерства охорони здоров'я, Державної авіаційної служби та інших.

Слід відзначити, що більш активна співпраця між Україною і НАТО у сфері планування на випадок надзвичайних ситуацій розпочалася у 1995 р., після сильних злив та повеней на річках Уда і Донець на сході України. У 1996 р. Україна стала місцем першої зустрічі Ради планування на випадок надзвичайних ситуацій поза межами НАТО. Відносини Україна - НАТО не вичерпуються лише участю українських представників у заходах ГК ПНС. Як це засвідчила вчасна та дієва міжнародна допомога під час ліквідації наслідків повеней на Закарпатті, співробітництво з НАТО допомагає нашій країні вирішувати насамперед практичні проблеми.

Проте Україна є не лише споживачем міжнародної допомоги у рамках РЄАП та „ПЗМ”. Наша держава зробила свій вагомий внесок до міжнародних зусиль із ліквідації наслідків урагану „Катріна” в США та землетрусу в Пакистані. МНС України також забезпечувало координацію надання гуманітарної допомоги країнам, що постраждали внаслідок природних катастроф, у т. ч. - країнам-партнерам НАТО, серед яких - Таджикистан (березень 2008 р.), Молдова (квітень 2008 р.), Грузія (серпень 2008 р.). Також у травні 2008 р. МНС забезпечувало надання гуманітарної допомоги Ісламській Республіці Афганістан.

Практична цінність співробітництва Україна - НАТО у плануванні на випадок надзвичайних ситуацій полягає у використанні цінного досвіду, напрацьованого державами-членами та країнами-партнерами НАТО упродовж багатьох років. Для нашої молодої держави це є винятково корисним для подальшої розбудови національної системи реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру, планування та управління ресурсами в умовах кризових ситуацій, створення сучасних систем оповіщення та оперативного обміну інформацією, практичної реалізації наукових досліджень та підготовки персоналу для проведення пошуково-рятувальних операцій.

Третій розділ „Роль громадських організацій у розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Діяльність Громадської Ліги Україна - НАТО” розглядається втілення громадським об'єднанням проєвроатлантичних організацій України державної політики інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції.

З перших днів своєї незалежності Україна прагнула розвивати ефективну мережу неурядових організацій, які б спеціалізувалися на питаннях міжнародних відносин. Діяльність громадських організацій України євроатлантичного спрямування є складовою державної політики. Це зафіксовано у Цільових планах Україна - НАТО починаючи з 2004 р.

Поширювати інформацію про Північноатлантичний альянс покликана Громадська Ліга Україна - НАТО, яка об'єднує 69 громадських організацій як всеукраїнських, так і регіональних. Вона була заснована 26 вересня 2003 р. представниками 26 громадських організацій зі столиці та регіонів України. Саме ці структури сприяють поширенню інформації про співпрацю нашої держави з НАТО серед населення України.

Важливо, що Громадська Ліга Україна - НАТО не лише проводить заходи з інформування, але ще й займається науково-аналітичною роботою, здійснює моніторинг громадської думки та соціологічні опитування.

Ліга прагне залучати до своєї діяльності регіональні неурядові організації, державні виконавчі структури всіх рівнів, освітні й наукові установи. З перших років своєї діяльності Громадська Ліга Україна - НАТО працювала над тим, щоб встановити плідний діалог з усіма сегментами українського суспільства та мала широку географію проведених нею заходів. А вже за рік це громадське об'єднання отримало міжнародне визнання на Генеральній Асамблеї Асоціації Атлантичного договору.

У 2006 р. організаціями-членами Ліги було проведено понад 60 заходів різноманітного характеру, 2007 р. - понад 100, а 2008 р. - понад 220 таких заходів. Фактично ця робота проводилася в усіх регіонах України, обласних центрах, районних містах. Серед них були дискусії, „круглі столи”, Академії НАТО, міжнародні та прес-конференції, семінари, ознайомчі візити до штаб-квартири НАТО, засідання міжвідомчих робочих груп і комісій, форуми та прес-клуби, консультації, пленуми, відкриття інформаційних стендів, фотовиставок, зустрічі різного рівня, виступи представників Ліги на радіо і телебаченні, видавнича діяльність.

Згідно з Цільовим планом Україна - НАТО на 2007 р., на Громадську Лігу Україна - НАТО було покладено важливі завдання утворення мережі інформаційних центрів у вищих навчальних закладах різних форм власності та відкриття за участю Центру інформації і документації НАТО дванадцяти інформаційних центрів з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах України. Громадська Ліга успішно втілила ці завдання в життя. Наступного року мережа бібліотек та університетів налічувала вже 54 заклади.

У підрозділі 3.2. „Молодіжні громадські організації України євроатлантичного спрямування” досліджується роль української молоді у реалізації євроатлантичних прагнень держави.

Особлива роль у втіленні державної політики щодо євроатлантичної інтеграції має належати молодим українцям, оскільки саме їх світосприйняття не переобтяжене міфологією часів „холодної війни”. У Державній програмі інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 рр. зазначено проведення 500 заходів для молоді, значна кількість яких вже успішно втілюються в життя.

В Україні офіційним представником Молодіжної асоціації Атлантичного договору є Молодіжний центр Атлантичної Ради України (МЦАРУ) - громадська організація, яку створено в рамках молодіжної програми Атлантичної Ради України для поширення інформації щодо інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур серед української молоді. МЦАРУ має право формувати українську молодіжну делегацію та представляти Україну на молодіжних атлантичних самітах, які відбуваються паралельно з офіційними самітами НАТО. МЦАРУ бере активну участь у реалізації проектів євроатлантичної тематики. Найбільш вдалі проекти - всеукраїнські акції „Україна - в НАТО” та „Аліанте”.

Це є вкрай важливо, адже засоби масової інформації досить часто подають дуже багато інформації, перекрученої навмисно, а правдиву дізнатися, на жаль, молодь може лише в місцях, де розміщені інформаційні стенди НАТО (в обласних бібліотеках та при деяких університетах). Там можна знайти об'єктивну та найсвіжішу інформацію відповідної тематики. Для працівників бібліотек проводяться спеціальні освітні семінари, де вони можуть підвищити свою кваліфікацію, у яких також беруть участь науковці, державні службовці, дипломати.

Незважаючи на деякі труднощі та тимчасові обмеження участі молоді у євроінтеграційній політиці держави, помітна тенденція збільшення кількості заходів з євроатлантичної тематики за участю молоді, у тому числі - в регіонах України. Виконавча гілка влади та відповідні виконавчі структури звертають все більше уваги на проведення відповідних ініціатив.

У підрозділі 3.3. „Динаміка громадської думки в Україні щодо євроатлантичної інтеграції” вивчаються зміни у ставленні до євроатлантичних прагнень України серед її громадян після запровадження державної політики інформування.

Як з'ясувалося після соціологічного опитування, проведеного Фондом Демократичні ініціативи, лише незначна частина респондентів дала правильні відповіді про те, що в НАТО рішення ухвалюються консенсусом (14 %) та що Альянс не розпочинав війну в Іраку (16 %). Невисокий рівень підтримки населенням проголошеного державною владою курсу на вступ України до НАТО обумовлений як низькою поінформованістю, так і часом дезінформованістю наших громадян про Північноатлантичний альянс.

І це в той час, коли Україна вже з перших років незалежності співпрацює з НАТО та є учасником майже всіх програм Альянсу та всіх миротворчих операцій.

Слід зазначити, що серед вікових груп найбільше підтримує НАТО саме молодь 18-28 років (37 %).

В цілому за даними на 2007 р. (рік закінчення дії першої Державної програми інформування громадськості) вимальовується така картина: „за” вступ до НАТО - 22 % (19 % у 2006 р.), „підтримую вступ до НАТО з побоюванням” - 19 % (13 % у 2006 р.), „проти вступу до НАТО” - 50 % (60 % у 2006 р.).

Саме останні цифри можна вважати показовими. Упродовж року 10 % категоричних противників вступу принаймні почали розмірковувати над цим питанням. Крім того, за даними соціологів, приблизно на 5 % зросла кількість тих громадян, які вважають себе добре поінформованими у сфері євроатлантичної інтеграції.

У листопаді 2008 р. Інститутом трансформації суспільства за підтримки Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка та Українського фонду „Громадська думка” також проводилися соціологічні опитування щодо підтримки українцями курсу на євроатлантичну інтеграцію. Експертами було зроблено висновки, що загальний рівень підтримки вступу України до НАТО сягає 30 %; низьку (у порівнянні із загальноукраїнською) підтримку вступу України до Альянсу демонструють респонденти із незакінченою середньою освітою; більшу підтримку вступу до Північноатлантичного альянсу демонструють ті громадяни, хто має власний досвід (або досвід близьких родичів) роботи або навчання за кордоном упродовж останніх п'яти років (40 %); респонденти, які вважають себе більш поінформованими щодо євроатлантичної інтеграції, схильні більше підтримувати вступ України до НАТО (зі зростанням поінформованості зростає і рівень підтримки).

Не можна оминути увагою також і те, що, відповідно до нещодавніх опитувань, напрями цивільного співробітництва України з НАТО становлять значний інтерес для нашого суспільства.

У Висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні положення, які виносяться на захист:

1. Аналіз наукової розробки проблеми засвідчив, що цивільне співробітництво України з Альянсом ще не було предметом окремого дослідження. Ця наукова проблема знайшла лише часткове висвітлення у працях вітчизняних науковців. Ґрунтовних досліджень із системним поглядом на розвиток цивільного співробітництва Україна - НАТО опубліковано не було.

З цих міркувань у найближчій перспективі тема цивільного співробітництва нашої держави з Альянсом потребує викладення у авторській монографії.

Наукове дослідження джерельної бази цивільного співробітництва Україна - НАТО дає нам підстави зробити висновок, що найбільш ранні архівні матеріали за тематикою нашого дослідження датуються 1993 р. Це свідчить перш за все про те, що цивільне співробітництво України з Альянсом розпочалося ще на початковому етапі цих відносин як провідний напрям, а не пізніше як доповнення до військової складової.

2. Встановлено, що розвиток національної та міжнародної нормативно-правової бази цивільного співробітництва Україна - НАТО відбувався у досліджуваний період досить продуктивно і динамічно, забезпечуючи виконання практичних заходів за досліджуваними напрямами співпраці.

Документи галузевого співробітництва з НАТО у цивільній сфері представлені меморандумами про взаєморозуміння, які створюють основу для продуктивної співпраці, яка триває з часів підписання Хартії про Особливе партнерство.

3. Цивільне співробітництво Україна - НАТО відрізняється характером та специфікою за своїми окремими напрямами.

В залежності від зростання уваги держави щодо залучення суспільства до євроатлантичних процесів (зокрема - шляхом прийняття Державних програм інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції та щорічних Цільових планів Україна - НАТО) помітною є закономірність зростання громадської активності та залучення громадських організацій до обговорення ключових питань у сфері співробітництва України з Альянсом. Активізується також співпраця державної влади України з громадськими організаціями щодо інформування громадськості про трансформацію НАТО та євроатлантичний курс України.

У сучасних умовах українська фундаментальна наука робить кроки назустріч тісному співробітництву з науковцями держав євроатлантичної спільноти, розвиваючись і набуваючи нового досвіду. Оскільки для оцінки загального рівня розвитку міжнародного співробітництва важливу роль відіграє аналіз саме наукової співпраці - сфери, де знання зароджуються, зберігаються та передаються до інших видів діяльності, плідне наукове співробітництво Україна - НАТО якісно характеризує відносини в рамках „Інтенсифікованого діалогу”. Північноатлантичний альянс надає допомогу для інформатизації українських університетів, втілення високотехнологічних проектів, навчання фахівців, що значно сприяє підвищенню наукового потенціалу України та забезпеченню її національної безпеки.

Спільні заходи з врегулювання надзвичайних ситуацій сприяють підвищенню рівня екологічної безпеки України. Це, у свою чергу, становить реальну основу національної безпеки нашої держави, що зберігає її економічний потенціал, сприяє соціально-економічній стабільності.

Нині існує тенденція, що досвід та потенціал НАТО у спільному плануванні заходів при надзвичайних ситуаціях стає дедалі доступнішим і водночас збагачується практичними знаннями та ресурсами країн, що входять до РЄАП.

Отже, досліджувані напрями цивільного співробітництва України з Альянсом мають довгостроковий характер та є стратегічно важливими для нашої держави, перш за все з огляду на забезпечення національної безпеки.

4. Існуючий характер та специфіка цивільного співробітництво Україна - НАТО зумовлюють важливе значення та практичну цінність співробітництва у науково-технічній сфері та врегулюванні надзвичайних ситуацій.

Науково-технічна діяльність є одним із найсуттєвіших факторів, які обумовлюють трансформацію економіки як на національному, так і на глобальному рівнях у сучасному світі.

Проекти „Науки заради миру” сприяють Україні у її переході до ринково орієнтованої економіки та допомагають покращити екологічну ситуацію, адже ці проекти є високотехнологічними та спрямованими на вирішення важливих для нашої держави практичних проблем.

Саме через співпрацю у науково-технічній сфері забезпечується наукова складова цивільного співробітництва Україна - НАТО, яка є запорукою ефективної міжнародної співпраці: розробляються нові методи для утилізації боєприпасів і технологічні винаходи для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, створюються матеріали та пристрої нового покоління, забезпечується розвиток вітчизняної економіки, освіти, охорона навколишнього середовища, виникають нові виробничі потужності, підвищуються зайнятість населення та ефективність виробництва.

Проекти НАТО з попередження та урегулювання надзвичайних ситуацій підвищують обізнаність громадськості стосовно власної безпеки, сприяють обміну думками та досвідом між експертами, встановленню комунікаційних мостів між державами. Нарешті, при подоланні наслідків стихійних лих і техногенних аварій йдеться про порятунок людських життів, допомогу у відбудові інфраструктури та надання гуманітарної допомоги. Тому врегулювання надзвичайних ситуацій є одним із провідних напрямів у цивільному співробітництві Україна - НАТО.

5. Досліджуваний період діяльності громадських організацій щодо розвитку цивільного співробітництва Україна - НАТО включав у себе ряд заходів щодо виконання завдань Державних програм співробітництва України з НАТО, Цільових планів Україна - НАТО та Державних програм інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції. Задекларовані державні рішення нарешті почали втілюватися на практиці.

...