Регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД в умовах економічної трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГАЙДУЦЬКИЙ Іван Павлович

УДК 339.727.22 : (043.3)

РЕГУЛЮВАННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

В КРАЇНАХ СНД В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 -

Світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор економічних наук, доцент

Заблоцька Ріта Олександрівна,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат економічних наук

Токар Володимир Володимирович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

доцент кафедри міжнародних фінансів

Захист відбудеться «29» червня 2011 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розіслано «27» травня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. С. Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початком ринкової трансформації економіки країни СНД відчували гостру потребу в іноземних інвестиціях. До створення даного регіонального формування вони перебували в повній ізоляції від міжнародного ринку капіталу. В цих країнах не було і системи регулювання іноземних інвестицій. І причина полягала не стільки у недоступності іноземного капіталу, скільки у відсутності в цьому регіоні ринкового економічного середовища, необхідного для вільного входження, руху, капіталізації та реінвестування приватних зарубіжних вкладень. Ця проблема могла бути розв'язана лише в результаті трансформаційних реформ та створення ринкових відносин в економіці регіону. Однак навіть через 20 років від початку економічної трансформації обсяги прямих іноземних інвестицій у співвідношенні до ВВП в країнах СНД майже вдвічі, а на особу втричі менші, ніж у країнах ЦСЄ. Водночас іноземні інвестори виявляли до країн СНД підвищений інтерес, що зумовлено їх великими запасами природних ресурсів, потужним економічним, транзитним та інноваційним потенціалом, високою інвестиційною ємністю та низькою інвестиційною насиченістю економік.

В економічній літературі вже достатньо досліджені переваги залучення прямих іноземних інвестицій. Однак іноземні інвестиції іноді несуть значні ризики для національних економік. Нерідко ТНК, які є великими інвесторами, намагаються перенести на територію країн СНД екологічно шкідливі виробництва, максимально використати їх дешеві природні і трудові ресурси, ігноруючи при цьому їхні національні інтереси. Тому країни СНД опинились на перехресті досить суперечливих інтересів. З одного боку, вони дуже зацікавлені в іноземних інвестиціях, а інвестори - у вкладенні в них капіталу. З другого боку - уряди країн СНД намагаються захистити національні ринки від загрозливих ризиків діяльності ТНК. Окрім того, в більшості країн СНД несприятливий інвестиційний клімат, зумовлений багатьма політичними, економічними, правовими, соціальними та іншими чинниками, корупцією та бюрократизацією інвестиційних режимів. Унаслідок цього іноземні інвестори виявляють обережність при вкладенні капіталу. Зазначена ситуація особливо характерна для України, яка має великий потенціал інвестиційної ємності і водночас низьку насиченість економіки іноземними інвестиціями. Криза 2008-2009 рр. ще більш рельєфно розкрила і актуалізувала інвестиційні проблеми країн СНД і продемонструвала, що їх розв'язання лежить у площині подальшої лібералізації інвестиційних режимів. Наявність серйозних інвестиційних проблем в країнах СНД значною мірою зумовлена низьким рівнем теоретичних досліджень та недостатністю практичних рекомендацій щодо регулювання прямих іноземних інвестицій.

Проблеми регулювання міжнародного руху капіталу загалом досліджувались у працях таких зарубіжних вчених, як Дж. Данінг, Ф.Кене, Дж.Кейнс, А.Маршал, Дж.Міль, Т.Озава, Р.Мірдала, М.Портер, Л.Пельтек, М.Рогальскі, П.Самуельсон, М.Торадо, Л.Тороу, П.Фішер, М.Фрідмен, Д.Холланд, Г.Хансон. Із вітчизняних дослідників значну увагу питанням регулювання прямих іноземних інвестицій приділяли І.Бланк, В.Будкін, Л.Валинурова, О.Гаврилюк, С.Гуткевич, Є.Гребеннікова, Д.Лук'яненко, В.Любімов, С.Захарін, І.Іванов, О.Казакова, Н.Макарій, В.Марцін, В.Мельник, О.Носова, Т.Мацибора, А.Навой, А.Поручник, О.Рогач, В.Токар, В.Федоренко, А.Філіпенко, В.Хобта, О.Шнирков та ін. І все ж, ґрунтовних досліджень особливостей регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД в умовах економічної трансформації практично немає.

Отже, зважаючи на великі диспропорції між параметрами потенційної інвестиційної ємності та фактичної інвестиційної насиченості економік країн СНД, стає очевидною необхідність перманентного вдосконалення регуляторних механізмів адекватно викликам інвестиційного клімату. Тому проблема регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД є дуже актуальною і потребує комплексного дослідження. Недостатність науково обґрунтованих розробок та практичних пропозицій у цій сфері зумовила вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до програми наукових досліджень кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин «Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації» (Д.Р.№ 01БФ048-01), яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» та комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого розвитку» (2006 - 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо формування секторальних, інституційних та інноваційних пріоритетів вдосконалення механізмів регулювання інвестиційних режимів у країнах СНД та їх особливостей в Україні. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

· узагальнити і критично осмислити теоретичні концепції та практичний досвід регулювання прямих іноземних інвестицій на різних історичних етапах політики лібералізації економіки;

· визначити сутність регуляторних процесів у сфері інвестиційної діяльності і економіки загалом та основні тенденції їх розвитку в умовах глобалізації та з врахуванням наслідків кризи;

· систематизувати та розкрити природу основних економічних суперечностей розміщення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД;

· запропонувати методологічний підхід до аналізу регуляторного циклу інвестиційного режиму та методику інтегральної оцінки ефективності регулювання інвестиційних процесів на основі використання інвестиційно-орієнтованих міжнародних рейтингів;

· розкрити зміст і структуру інституційного забезпечення системи регулювання прямих іноземних інвестицій та розробити її концептуальну, структурну і функціональну схему організації;

· сформулювати основні етапи формування інвестиційних режимів у процесі економічної трансформації та обґрунтувати їх вплив на інтенсивність іноземного інвестування у країнах СНД;

· визначити основні секторальні та інституційні імперативи регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні.

Об'єктом дослідження є відносини, що формуються в процесі регулювання прямих іноземних інвестицій.

Предметом дослідження є механізми регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД в умовах економічної трансформації, зокрема в Україні з урахуванням її особливостей.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, методи індукції та дедукції, з допомогою яких з'ясовано мотиваційні чинники регулювання інвестиційних процесів на основі гармонізації інвестиційних інтересів іноземних інвесторів і країн-реципієнтів (у підрозділах: 1.1; 1.2 та 2.1). У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи аналізу і синтезу, групування і порівняння економічних явищ (у підрозділах: 1.3; 2.2; 3.1), а також історичний, абстрактно-логічний, матричний, графічний, емпіричний і статистичний методи при побудові таблиць, графіків і схем, обчисленні індексів і оцінок порівняльних переваг та прогнозуванні міжнародних інвестиційних процесів (підрозділи: 1.3; 2.2; 3.2; 3.3). Для оцінки ефективності інвестиційних режимів та їх впливу на інтенсивність інвестування в країнах СНД, застосовано економетричні моделі кореляційно-регресійного аналізу (підрозділ 2.3). Використані офіційні матеріали міжнародних організацій (ЮНКТАД, Євростату, СОТ, МВФ, Світового банку), інші зарубіжні і вітчизняні інформаційні матеріали та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

· розкрито природу економічних суперечностей розміщення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД, яка проявляється у взаємодії різноспрямованих, але взаємозв'язаних процесів реалізації інвестиційних інтересів іноземних інвесторів та країн-реципієнтів, а також трансформації цих суперечностей через механізми регулювання у систему сприяння та мотивації інвестиційного розвитку;

· обґрунтовано двовимірність інвестиційних режимів у країнах СНД: формальних (нормативно-правових) і неформальних (фактичних), яка зумовлена недосконалістю (декларативністю і нерегламентованістю) законодавства, бюрократизацією регуляторних процедур, схильністю органів державного управління до адміністрування, постсоціалістичною ментальністю і низькою антикорупційною культурою та аргументовано необхідність розв'язання цієї проблеми за допомогою здійснення інституційних перетворень, впровадження стандартів і регламентів поведінки органів влади і державних службовців;

· розраховано економетричні моделі оцінки впливу економічної трансформації та лібералізації інвестиційних режимів на інтенсивність залучення прямих іноземних інвестицій в країни СНД. Доведено, що інтенсивність іноземного інвестування найбільше корелює з ненасиченістю економіки інвестиціями, а обсяги залучення інвестицій - з податковою сприятливістю та інвестиційною привабливістю і менше зі станом ринкової трансформації економіки;

удосконалено:

· методологічний підхід до аналізу системи регулювання прямих іноземних інвестицій, на основі якого: сформульовано основні складові регуляторного циклу інвестиційного режиму; визначено оцінки залежності реагування іноземних інвесторів на регуляторний вплив держави; запропоновано методику інтегральної оцінки ефективності регулювання інвестицій з використанням інвестиційно-орієнтованих міжнародних рейтингів; розроблено матрицю використання інструментів регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД;

· систему основних пріоритетів регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД, яка включає: секторальні (інфраструктурні, трудомісткі, ресурсовідновлювальні, ресурсо- та енергоощадні, природоохоронні); інституційні (особливі економічні зони, інвестиційні агентства, державно-приватні партнерства, наукові і технологічні парки, венчурні та суверенні фонди), а також інноваційні (встановлення вимог щодо: частки витрат на наукові та дослідницькі розробки, впровадження нових технологій не нижче четвертого технологічного рівня, здійснення модернізації підприємств та їх енергоконверсії);

· концепцію асиметричності інвестиційних процесів у країнах СНД, яка полягає в обґрунтуванні великої потреби регіону в іноземних інвестиціях з одного боку, а з другого - в аргументації значної втечі й тінізації вітчизняного капіталу; непрозорості надходження інвестицій з офшорних зон; зростанні монополярності інвестування; політизації інвестиційної конкуренції; кон'юнктурності та екстенсивного спрямування інвестицій;

· концептуальну, структурну та функціональну схему організації інституційного забезпечення системи регулювання прямих іноземних інвестицій з урахуванням сучасних тенденцій: початку нового неоліберального етапу глобалізації; зміщення акцентів гармонізації інтересів ТНК та урядів країн-реципієнтів на аспекти партнерства та взаємної відповідальності за соціально-економічні та природоохоронні наслідки інвестиційної діяльності; посткризового посилення регуляторної ролі держави; конвергенції національних інвестиційних режимів до наднаціональних;

дістало подальший розвиток:

· обґрунтування необхідності розширення та підвищення ефективності впливу багатонаціональної системи регулювання міжнародного руху капіталу з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку світового господарства: транснаціоналізації економіки; посилення конкуренції за іноземні інвестиції; розширення системи міжнародних інвестиційно-договірних відносин; зростання тінізації капіталу через офшорні території; нарощення неконтрольованості капіталу суверенних, хеджевих та приватних інвестиційних фондів; нестабільності світової фінансової системи;

· концепція поступового заміщення механізмів стимулювання прямих іноземних інвестицій (крім інноваційної сфери) механізмами лібералізації інвестиційних режимів у країнах СНД, що зумовлено необхідністю: створення рівної доступності умов інвестування для іноземних та національних інвесторів; зменшення негативного впливу інвестиційних преференцій на бюджет країн; зниження ризиків кон'юнктурної поведінки інвесторів під впливом наданих їм країнами-реципієнтами стимулів;

· аргументація неадекватності насичення економіки України, особливо її інноваційної сфери, іноземними інвестиціями - великому потенціалу інноваційно-інвестиційної ємності країни, яка зумовлена насамперед незавершеністю економічної трансформації та низьким рівнем економічної лібералізації, що доведено, зокрема, аналізом відставання України від Грузії за показниками інтенсивності іноземного інвестування та рейтингами відкритості економіки, економічної свободи та легкості ведення бізнесу.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для органів державної влади, місцевого самоврядування, ТНК, інвестиційних фондів, консалтингових компаній, фінансових установ. Результати дисертаційного дослідження використані при реалізації «Програми розвитку інвестиційної діяльності України на 2002-2010 роки», що підтверджується відповідними довідками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3104-24, від 30.03.2011 та Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації № 1/06-3-91, від 04.04.2011, а також в діяльності Норвезько-української торгової палати № 1/30.03.11, від 30.04.2011 і ТНК «Теленор Груп» № 1-25.02.2011, від 25.02.2011. Результати досліджень можуть бути використані в навчальних курсах «Міжнародна інвестиційна діяльність», «Регулювання економічної та інвестиційної діяльності» і «Транснаціональні корпорації».

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, наведені в дисертації та публікаціях з питань регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, її теоретичні та практичні висновки і рекомендації доповідались і обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 24 жовтня 2006 року); на п'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 2 березня 2007 року); на міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Міжнародна співпраця у сфері вищої освіти», Університет Тренто, Італія (25-26 травня 2007 р.); на сьомій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 26 березня 2009 року); на міжнародному круглому столі Норвезько-Української торгової палати «Інвестиційний клімат в Україні» (Осло, 27 листопада 2009 року) та «Особливості регулювання іноземних інвестицій в країнах СНД та Україні» (Осло, 1-3 вересня 2010 року); на конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 21 жовтня 2010 року); на дев'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Інституті міжнародних відносин (Київ, 23 березня 2011 року).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 10 одноосібних наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, додатків і списку використаних джерел. Дисертація має 199 сторінок, 7 таблиць, 51 рисунок та 5 додатків. Список використаної літератури містить 283 позиції на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано його об'єкт, предмет, методи дослідження, практичне значення та наукову новизну одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи регулювання прямих іноземних інвестицій» досліджено теоретичні засади та методологічні аспекти регулювання прямих іноземних інвестицій, а також економічні суперечності інвестиційного клімату в країнах СНД.

Еволюція наукових поглядів на регулювання прямих іноземних інвестицій значною мірою є наслідком розвитку вчення про регулювання економіки. В історичному плані різні теорії, парадигми, концепції та моделі регулювання економіки послужили важливою теоретико-методологічною базою для розвитку процесу регулювання прямих іноземних інвестицій, який пройшов кілька етапів трансформації: обмеження; лібералізація; стимулювання; формування збалансованої системи взаємних і паритетних зобов'язань та прав інвесторів і країн-реципієнтів; формування багатонаціональної та глобальної системи регулювання. Це знайшло відображення у міжнародній статистиці характеристики регулювання інвестиційних режимів. Якщо у 1991-1995 рр. 98% змін до інвестиційних режимів були спрямовані на лібералізацію, то у 2006-2009 рр. таких змін було 80%, а в 2009 р. лише 70%. Решта змін стосувалось обмежень, частка яких у 2009 р. сягнула 30% і була найвищою з часу моніторингу (1992 р.). Переважна більшість обмежень була спрямована на захист національних інтересів країн-реципієнтів.

В основі регулювання прямих іноземних інвестицій лежить гармонізація інтересів інвесторів та країн-реципієнтів. Завдання гармонізації полягає у зближенні економічних інтересів іноземних інвесторів та урядів країн-реципієнтів до певного консенсусу, який відкриває можливість інвестування. Якщо сутність інтересів іноземних інвесторів позначити кривою Р, а сутність інтересів країн-реципієнтів - кривою R, то консенсус можливий в якійсь точці перетину цих кривих Q, яка знаходиться на шляху збігу інтересів інвесторів та країн-реципієнтів (Рис. 1). Отже, консенсус (Q) - це похідна (функція) від інтересів іноземних інвесторів (Р) та країн-реципієнтів (R).

Q = f' (P, R) (ф. 1).

При цьому кожна зі сторін має зробити кроки назустріч іншій і пройти свій шлях до консенсусу. З позицій іноземного інвестора це означає корегування своїх інвестиційних намірів, яке можна позначити ?Р, де

?Р = P - Q,

а з позицій країни-реципієнта - поліпшення умов інвестування, яке можна позначити ?R, де

?R = R - Q. У

світовій практиці таке корегування, як правило, здійснюється внесенням змін до режимів регулювання іноземних інвестицій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Крива регулювання (гармонізації) інвестиційних інтересів іноземних інвесторів та країн-реципієнтів (Розроблено автором)

У дисертації запропоновано методологічний підхід до аналізу регуляторного циклу інвестиційного режиму та розроблено відповідну схему, яка містить індикативний та імперативний вектори і включає низку послідовних регуляторних процедур (Рис. 2). Наслідком реалізації цих процедур є зростання інвестиційної активності (приросту інвестицій), яка свідчить про ефективність регулювання інвестиційного процесу, і яку пропонується оцінювати за: 1) обсягом інвестицій у розрахунку на особу; 2) обсягом інвестицій у співвідношенні до ВВП; 3) приростом ВВП за рахунок зростання рівня інвестицій. Таким чином оцінюється кінцевий результат удосконалення процесу регулювання прямих іноземних інвестицій. Автор також запропонував методику інтегральної оцінки ефективності регулювання інвестиційних процесів з використанням інвестиційно-орієнтованих міжнародних рейтингів. З цією метою проаналізовано понад 30 видів рейтингів і з них відібрані ті, які найбільш адекватно характеризують ефективність інвестиційних режимів і яким найбільше довіряють іноземні інвестори.

Проведені автором дослідження свідчать, що згідно з еклектичною парадигмою Дж.Даннінга країни СНД мають дуже вагомі природно-географічні переваги для розміщення прямих іноземних інвестицій. Це підтверджують також дані про їх потужний економічний, особливо ресурсний, потенціал. Водночас насиченість економіки регіону іноземними інвестиціями далеко не адекватна їх великій інвестиційній ємності. Це зумовлено тим, що в країнах СНД сформувались економічні суперечності, коли одні чинники приваблюють, а інші, навпаки, протидіють притоку іноземного капіталу. В результаті дослідження розкрито природу економічних суперечностей розміщення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД, яка проявляється у взаємодії різноспрямованих, але взаємозв'язаних процесів реалізації інвестиційних інтересів іноземних інвесторів та країн-реципієнтів, а також трансформації цих суперечностей через механізми регулювання у систему сприяння та мотивації інвестиційного розвитку. Сформульовано також схему характеристики природи економічних суперечностей (Рис. 3).

прямий іноземний інвестиція



Размещено на http://www.allbest.ru/

Зазначені проблеми великою мірою зумовлені несприятливим інвестиційним кліматом в країнах СНД. У процесі дослідження автор сформулював перелік найчастіше згадуваних іноземними інвесторами негативних характеристик інвестиційного клімату регіону. Ці негативні характеристики класифіковано в три основні групи і 20 підгруп, що представляють основні виклики інвестиційним режимам в країнах СНД. У дисертації аргументовано, що ці виклики в різних країнах регіону виявляються по-різному: найменше в тих, які успішно здійснюють регуляторні реформи (Азербайджан, Грузія, Казахстан, Білорусь, Киргизстан) і найбільше в тих, які зволікають з реформами (Росія, Україна, Туркменистан, Таджикистан). На основі цих викликів автором сформульовано та класифіковано основні інструменти з лібералізації інвестиційних режимів в країнах СНД, які доцільно здійснювати у контексті регуляторних реформ.

У другому розділі «Механізми регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД» розкрито інституційні засади та ефективність регулювання прямих іноземних інвестицій, обґрунтовано вплив економічної трансформації на інвестиційний клімат країн СНД.

Економічна трансформація в країнах СНД послужила основною передумовою для формування та вдосконалення процесу регулювання прямих іноземних інвестицій. Цей процес пройшов шлях поступової трансформації: пріоритетність напрямів регулювання іноземних інвестицій змістилась з ринку нерухомості та сировини в інноваційну та інфраструктурну сфери; регуляторне поле захисту національних інтересів доповнилось економічним та соціальний протекціонізмом; механізми регулювання зазнали модифікації від дискримінаційного обмеження до фіскального, а потім нефіскального і нефінансового стимулювання завдяки регуляторній лібералізації. Країни СНД, які стали на шлях активної трансформації інвестиційних режимів, добились значних успіхів в залученні прямих іноземних інвестицій у вигляді високої динаміки їх надходження, значних обсягів у розрахунку на особу та у співвідношенні до ВВП.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Схема характеристики природи економічних суперечностей розміщення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД (Розроблено автором)

Серед організаційних форм інституційного забезпечення регулювання інвестицій провідна роль належить агентствам зі сприяння іноземним інвестиціям (АСІ). У багатьох країнах світу ці агентства забезпечують надходження до третини інвестицій. У процесі дослідження виявлено залежність, за якою чим вища оцінка роботи агентства тим економіка країни більш насичена іноземними інвестиціями, і навпаки. Країни СНД належать до тих, де оцінка роботи агентств дуже низька - незадовільна або лише задовільна. Автор вніс пропозиції щодо поліпшення роботи зазначених агентств, а також розробив структурну та функціональну схему інституційного забезпечення та матрицю застосування різних інструментів регулювання інвестицій в країнах СНД.

З початком ринкової трансформації країни СНД стали відкритими для притоку іноземних інвестицій. У них була досить висока динаміка притоку іноземного капіталу. Цьому сприяли ринкова трансформація, відкритість та лібералізація економіки. В процесі дослідження визначено п'ять основних етапів формування інвестиційних режимів у країнах СНД, для яких характерні свої особливості в контексті світових інвестиційних процесів (Рис. 4).

Перший етап - 1990-1993 рр. - відкриття постсоціалістичної економіки для іноземного капіталу і його первинне нагромадження (показники не включені до розгляду через брак бази порівняння). На цьому етапі регулювання зводилось до надання права іноземним інвесторам участі у приватизації.

Другий етап - 1994-1997 рр. - формування базових ринкових засад в економіці та в інвестиційній сфері. На цьому етапі регулювання істотно розширювало допуск іноземних інвестицій в різні сфери економіки, що забезпечило пришвидшення притоку інвестицій.

Третій етап - 1998-2001 рр. - істотне враження країн СНД світовою фінансовою кризою (1998 р.) і спад інвестицій на фоні їх зростання у світі. Для цього періоду характерне створення в країнах СНД системи фіскального стимулювання притоку іноземних інвестицій.



Рис. 4. Приріст прямих іноземних інвестицій, % до попереднього періоду (Розроблено за даними: UNCTAD)

Четвертий етап - 2002-2005 рр. - пришвидшення економічного зростання, запровадження механізмів сприяння інвестиціям і на цій основі суттєве зростання їх обсягів на фоні спаду у світі. У цей період в багатьох країнах СНД були створені агентства зі сприяння інвестиціям (АСІ), вільні та спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку.

П'ятий етап - 2006-2009 рр. - початок активної, але вибіркової (в окремих країнах) лібералізації інвестиційних режимів та посилення їх впливу на інтенсивність інвестування. На цьому етапі почався перехід до застосування механізмів нефіскального та нефінансового стимулювання інвестицій на основі лібералізації економічної діяльності, зросла насиченість економіки інвестиціями.

Однак, незважаючи на високу динаміку інвестування, насиченість економіки країн СНД інвестиціями залишилась низькою. За показником співвідношення прямих іноземних інвестицій до ВВП регіон СНД (27,3 %) істотно поступається регіону ЦСЄ (46,4 %) - в 1,7 раза. За рівнем залучення інвестицій на особу відставання країн СНД (1,5 тис. дол.) від країн ЦСЄ (4,9 тис. дол.) ще більше - в 3 рази. Значною мірою це зумовлено незавершеністю економічної трансформації в країнах СНД. Так, оцінка ринкової трансформації та відкритості економіки в країнах СНД ще у 1,5-2 рази нижча, ніж в країнах ЦСЄ. Як наслідок - обсяги залучення інвестицій на особу в країнах СНД теж утричі нижчі, ніж у країнах ЦСЄ (Рис. 5).

Загальна причина низького рівня залучення інвестицій в регіоні СНД - поганий інвестиційний клімат та бюрократизація інвестиційних режимів. Для протидії такій бюрократизації країни, які успішно розвиваються, здійснюють регуляторні реформи. Останнім часом на цей шлях вже стали окремі країни СНД.

Рис. 5. Сприятливість та ефективність інвестиційних режимів, за 2008-2009 рр., індекс (більше - позитивно) (Розроблено за даними: Heritage Foundation, World Bank, World Economic Forum, UNCTAD)

Наприклад, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан за 2006-2010 рр. поліпшили свої позиції у міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу на 27 позицій, а з економічної свободи - на 9 позицій. Решта країн СНД поліпшила свій рейтинг легкості ведення бізнесу лише на 10 позицій, а з економічної свободи погіршила на 17 позицій (Рис. 6). Як наслідок - динаміка зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в країни СНД, які успішно проводять реформи, значно вища, ніж в решті країн регіону.

На основі проведених досліджень автором сформульовано систему інструментів з лібералізації інвестиційних режимів, які класифіковано на 3 групи (політико-правові, макроекономічні та бізнесово-підприємницькі) і 20 підгруп. Ці інструменти рекомендуються насамперед для тих країн, в яких інвестиційний клімат незадовільний і вони мають гостру потребу в лібералізації інвестиційних режимів.

У дисертації розраховано низку економетричних моделей з визначення залежності ефективності інвестиційних режимів від факторів економічної трансформації в країнах СНД. Концепція цих моделей передбачає, що показники економічної трансформації є факторами регулювання прямих іноземних інвестицій, а рівень залучення інвестицій є функціоналом ефективності інвестиційних режимів. З цією метою використано базову економетричну модель, яка має вид лінійної функції типу: y = bx + a. За цим рівнянням розв'язано низку економетричних (кореляційно-регресійних) функцій впливу показників ринкової трансформації (x), відкритості (к) та інвестиційної привабливості (l) економіки на рівень її насиченості інвестиціями (за співвідношенням до ВВП, (у) та в розрахунку на особу (z)), а також показника насиченості економіки інвестиціями (m) на інтенсивність інвестування (приріст інвестицій) (w). Результати розв'язання економетричних моделей наведені в таблиці 1.



Рис. 6. Лібералізація інвестиційних режимів за міжнародними рейтингами, місце (менше - краще) (*Грузія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан) (Розроблено за даними: Heritage Foundation, World Bank, World Economic Forum)

З наведених даних очевидно, що в країнах СНД інтенсивність інвестування (приріст інвестицій) досить відчутно залежить від рівня насиченості економіки інвестиціями (R²= 0,748). Водночас на рівень насиченості економіки іноземними інвестиціями (у співвідношенні до ВВП) відчутно впливає фактор інвестиційної привабливості економіки (R²= 0,256) у т.ч. субфактори: податкової сприятливості (R²= 0,305), ефективності влади (R²= 0,249) та економічної свободи (R²= 0,236). Більш відчутний вплив на рівень насиченості економіки інвестиціями (у співвідношенні до ВВП) справила відкритість економіки (R²= 0,439). На рівень залучення інвестицій (в розрахунку на особу) вплив фактора інвестиційної привабливості економіки був помірним (R²= 0,289), але досить відчутним виявився вплив субфактора податкової сприятливості (R²= 0,636) і дещо меншим субфакторів схильності до розпаду країни (R²= 0,330) та конкурентоспроможності (R²= 0,289). Показники ринкової трансформації економіки на рівень залучення інвестицій (у співвідношенні до ВВП) відчутного впливу не справили (R²= 0,117) і в розрахунку на особу - теж (R²= 0,116). Незначний вплив на рівень залучення інвестицій на особу мав також фактор відкритості економіки (R²= 0,197).

Таким чином, економічна трансформація країн СНД загалом мала позитивний вплив на динаміку та обсяги прямих іноземних інвестицій. Водночас, зважаючи на низький рівень насиченості економіки інвестиціями, цей фактор поки що справляє найбільш відчутний вплив на динаміку інвестицій. Однак в подальшому, по мірі насичення економіки інвестиціями, визначальний вплив на інтенсивність іноземного інвестування в країнах СНД матиме лібералізація інвестиційних режимів. Це підтверджує досвід Грузії, Казахстану, Узбекистану, Білорусі. Тому Росія, Україна, Туркменистан, Таджикистан, які мають значно більший потенціал інвестиційної ємності, але відстають у здійсненні регуляторних реформ, зможуть реалізувати цей потенціал саме за допомогою лібералізації інвестиційних режимів та поліпшення інвестиційного клімату.

Таблиця 1. Результати аналізу впливу показників економічної трансформації в країнах СНД на ефективність системи регулювання прямих іноземних інвестицій (за коефіцієнтом детермінації R²>1)

Фактори і субфактори	Функціонали
	Насиченість економіки інвестиціями
	до ВВП % (у)	на особу (z)
1. Ринкова трансформація економіки (x)	0,117	0,116
2. Відкритість економіки (k)	0,439	0,197
3. Інвестиційна привабливість економіки (l), у т.ч. субфактори: - конкурентоспроможність - економічна свобода - легкість ведення бізнесу - кредитоспроможність - податкова сприятливість - схильність до розпаду - політична нестабільність - ефективність влади	0,256 0,002 0,236 0,195 0,0003 0,305 0,018 0,004 0,249	0,289 0,289 0,104 0,187 0,199 0,636 0,330 0,243 0,132
4. Насиченість економіки інвестиціями (m)	Інтенсивність інвестування (w) 0,748
Розроблено автором в результаті розрахунку моделей.

У третьому розділі «Посткризові пріоритети регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД» розкрито й обґрунтовано секторальні, інституціональні та інноваційні пріоритети регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД в умовах посткризового розвитку та формування ефективної системи регулювання іноземного інвестування в економіку України.

Залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД носить переважно екстенсивне спрямування. Тим часом, криза показала, що країнам СНД потрібне залучення інвестицій саме в модернізацію, розширення робочих місць, розвиток інфраструктури, технологічне та інноваційне оновлення галузей, в ресурсо- і енерго- збереження та екологізацію. Виходячи з цього, автором сформульовано секторальні пріоритети регулювання прямих іноземних інвестицій (інфраструктурні, трудомісткі, ресурсовідновлювальні, ресурсо- та енергоощадні, природоохоронні).

Важливою формою вдосконалення регулювання інвестиційних режимів у країнах СНД є співпраця їх урядів з ТНК. У роботі систематизовано основні конфліктні інтереси ТНК та урядів країн СНД та запропоновано способи їх гармонізації через механізми регулювання стратегічних цілей і тактичних дій ТНК та урядів у конкретних програмах, проектах, сферах і секторах. Найбільш актуальною формою такої співпраці урядів і ТНК є створення державно-приватних партнерств (ДПП), особливих економічних зон, наукових і технологічних парків, селективне (на інноваційні цілі) використання фіскальних методів стимулювання інвестицій та інструментів лібералізації інвестиційних режимів.

Для країн СНД найбільш пріоритетне значення має інноваційне спрямування прямих іноземних інвестицій. Адже за глобальним індексом інноваційного розвитку ці країни належать до інноваційних аутсайдерів. Основна причина - низький рівень інноваційного інвестування - менш як 10%, а в структурі витрат промисловості - менш як 5%. Це не відповідає навіть потребам простого відтворення інноваційного потенціалу. При цьому, країни СНД повністю відкриті для доступу іноземного капіталу в інноваційну сферу. Однак частка іноземного капіталу, в загальному обсязі інноваційних інвестицій, дуже незначна - в межах 5%. Це свідчить про серйозні проблеми в системі регулювання, не тільки іноземних інвестицій, але й інноваційної діяльності. Негативні характеристики інвестиційного клімату найбільше виявляються саме у сфері інновацій. Тим часом, у цих двох сферах, є багато спільного, що дає підстави розглядати їх як комплексний об'єкт регулювання. Автором обґрунтована переважна спільність регуляторних процедур у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності та сформульовано конкретні пропозиції щодо їх реалізації у практичній діяльності. В цьому контексті важливе значення має посилення внутрішньо-регіональної координації політики регулювання інвестиційної діяльності країн СНД, які ще не вступили в СОТ (7 з 12), у відповідності з вимогами правил СОТ, зокрема угоди щодо інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею (ТРІМС).

Рис. 7. Ефективність інвестиційних режимів (Розроблено за даними: Heritage Foundation, World Bank, World Economic Forum, UNCTAD)

Серед країн СНД Україна має високу інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів. Але в Україні склався значний дисбаланс між великим потенціалом залучення іноземних інвестицій та реальними умовами його освоєння іноземними інвесторами. Цей дисбаланс зумовлений несприятливим інвестиційним кліматом. У роботі визначена інтегральна оцінка потенційних можливостей для прямого іноземного інвестування в Україні, яка становить 4,2 бала та оцінка реальних умов використання іноземними інвесторами цих можливостей, яка становить усього 1,5 бала. Таке розходження свідчить про серйозне відставання інвестиційного клімату від інвестиційного потенціалу. Значною мірою це зумовлено браком ефективної стратегії економічної та інвестиційної політики. З метою усунення цих недоліків у роботі запропоновано основні імперативи вдосконалення регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні.

На основі досліджень автором обґрунтовано, що насиченість економіки України іноземними інвестиціями ще дуже низька. Водночас Україна вже пройшла той етап, коли для залучення іноземних інвестицій треба надавати фіскальні пільги чи фінансові преференції (крім інноваційної сфери). Більш актуальним є створення сприятливого інвестиційного клімату. Прикладом для України, як і країн СНД загалом, може слугувати Грузія, яка після 2005 р. пішла на радикальні реформи, внаслідок чого докорінно поліпшились її міжнародні рейтинги з оцінки регулювання інвестиційних процесів. У 2010 р. за індексом сприятливості ведення бізнесу серед 183 обстежених країн Грузія посіла 12 місце, а Україна - 145 (різниця 123 позиції). За індексом економічної свободи Грузія посіла 29, а Україна - 164 (різниця - 135 позицій). Завдяки реформам Грузія помінялась місцями з Україною за показниками економічного розвитку. У 2000-2004 рр. Україна мала середньорічні темпи приросту ВВП у 1,5 раза вищі, ніж Грузія. У 2005-2009 рр., - навпаки, середньорічні темпи приросту ВВП у Грузії були майже у 6 разів вищі, ніж в Україні (Рис.7). Таке порівняння - це свідчення, з одного боку, ефективності регуляторних реформ у забезпеченні економічного зростання, а з другого - відсталості України в реформах.

ВИСНОВКИ

1. Еволюція наукових поглядів на регулювання прямих іноземних інвестицій значною мірою є наслідком розвитку вчення про регулювання економіки. В історичному плані різні теорії, парадигми, концепції та моделі регулювання економіки послугували важливою теоретико-методологічною базою для розвитку процесу регулювання прямих іноземних інвестицій, який пройшов кілька етапів трансформації: обмеження; лібералізація; стимулювання; формування збалансованої системи взаємних і паритетних зобов'язань та прав інвесторів і країн-реципієнтів; формування багатонаціональної та глобальної системи регулювання.

2. Криза 2008-2009 рр. показала, що недостатня участь держави у регулюванні економіки може мати такі ж негативні наслідки, як і надлишкова і зумовила необхідність формування нової системи регулювання світової економіки та фінансової системи. При цьому роль держави в регулюванні економічної діяльності не втрачає своєї актуальності, вона відтворюється і видозмінюється. Країни СНД опинились серед тих країн, які найбільше постраждали від кризи, і особливо від недосконалості системи регулювання міжнародного інвестиційного процесу. Внаслідок цього перед кризою в регіоні утворився кредитно-інвестиційний бум, який після кризи обернувся різким дефіцитом фінансових і особливо інвестиційних ресурсів.

3. У сфері регулювання іноземного інвестування країн СНД сформувався комплекс складних економічних суперечностей. З одного боку, ці країни володіють потужним потенціалом інвестиційної ємності, що мало викликати велику зацікавленість іноземних інвесторів щодо вкладання в них свого капіталу. З другого боку, в більшості країн регіону, за оцінками міжнародних рейтингових агентств, дуже несприятливий інвестиційний клімат. Внаслідок цього, за роки економічної трансформації у країнах СНД відбувалось переважно хаотичне іноземне інвестування, коли інвестори, приймаючи рішення, більше спирались на інтуїцію, враховуючи брак інвестицій в економіці, і менше - на оцінку об'єктивних ринкових передумов.

4. Великий економічний та інвестиційний потенціал країн СНД ще дуже слабо використовується міжнародним капіталом. За співвідношенням прямих іноземних інвестицій до ВВП країни СНД (27,3%) істотно поступаються країнам ЦСЄ (46,4%), і ще більше за обсягами інвестицій на особу, відповідно 1,5 тис. дол. та 4,9 тис. дол. Такий низький рівень залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД свідчить про серйозні проблеми у цій сфері: 1) втеча вітчизняного капіталу; 2) непрозорість надходження іноземного капіталу; 3) зростання інвестиційної монополярності; 4) посилення політизації інвестиційної конкуренції; 5) висока кон'юнктурність інвестицій; 6) екстенсивне спрямування інвестицій. Ці проблеми водночас є серйозними викликами в системі регулювання іноземних інвестицій.

5. За роки економічної трансформації система регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД пройшла шлях суттєвої модернізації: 1) пріоритетність напрямів регулювання іноземних інвестицій змістилась з ринку нерухомості та сировини в інноваційну та інфраструктурну сфери; 2) регуляторне поле захисту національних інтересів доповнилось економічним та соціальний протекціонізмом; 3) механізми регулювання зазнали модифікації: від дискримінаційного обмеження до фіскального, а потім нефіскального і нефінансового стимулювання шляхом лібералізації. Ті країни СНД, які стали на шлях активної трансформації інвестиційних режимів, добились значних успіхів у залученні прямих іноземних інвестицій, у вигляді високої динаміки їх надходження, значних обсягів в розрахунку на особу та у співвідношенні до ВВП.

6. У процесі економічної трансформації країни СНД пройшли п'ять етапів вдосконалення інвестиційних режимів: 1) 1990-1993 рр. - відкриття економіки для іноземного капіталу, його первинне нагромадження та регулювання шляхом допуску іноземних інвесторів до приватизації; 2) 1994-1997 рр. - формування базових ринкових засад в економіці та істотне розширення допуску іноземних інвестицій; 3) 1998-2001 рр. - враження країн СНД світовою фінансовою кризою (1998 р.), спад інвестицій в регіоні на фоні їх зростання у світі, створення системи фіскального стимулювання притоку інвестицій; 4) 2002-2005 рр. - початок економічного зростання, запровадження механізмів сприяння інвестиціям, суттєве зростання їх обсягів в регіоні на фоні спаду у світі, створення агентств зі сприяння інвестиціям (АСІ), вільних та спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку; 5) 2006-2009 рр. - початок лібералізації інвестиційних режимів та посилення їх впливу на інтенсивність інвестування, перехід до застосування механізмів нефіскального та нефінансового стимулювання інвестицій на основі лібералізації економічної діяльності, зростання насиченості економіки інвестиціями.

7. Удосконалення системи регулювання прямих іноземних інвестицій передбачає модернізацію її інституційного забезпечення. Для країн СНД необхідне істотне поліпшення діяльності агентств зі сприяння іноземним інвестиціям, розширення числа їх функцій та повноти їх виконання, підвищення якості послуг, ефективності використання спеціальних та інших економічних зон, наукових і технологічних парків, вдосконалення застосування економічних, адміністративних та контрольних методів регулювання, узгодження національних механізмів з механізмами інших країн та міжнародних організацій, поєднання національного і наднаціонального, мікроекономічного і макроекономічного, міжнародного і глобального рівнів у загальній інфраструктурі інституційного забезпечення системи регулювання.

8. У країнах СНД спостерігається очевидна залежність показників прямого іноземного інвестування економіки від ефективності інвестиційних режимів, зокрема: 1) оцінки інвестиційної привабливості країн від значення їх індексів в основних міжнародних рейтингах; 2) інтенсивності притоку іноземних інвестицій від динаміки та глибини здійснення регуляторних реформ; 3) зростання ВВП від активності інвестування та насиченості економіки іноземними інвестиціями. Доведено, що інтенсивність іноземного інвестування найбільше корелює з ненасиченістю економіки інвестиціями, а обсяги залучення інвестицій - з податковою сприятливістю та інвестиційною привабливістю і менше з ринковою трансформацією економіки. Тому головний резерв залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД - лібералізація інвестиційних режимів.

9. Входження в країни СНД іноземних ТНК супроводжується посиленням сировинної, ресурсної і напівфабрикатної спеціалізації їх економіки. Це нерідко спонукає уряди країн СНД до обмеження входження і впливу іноземних ТНК, що має свої негативні наслідки, у вигляді самоізоляції від позитивних можливостей великого міжнародного капіталу. Тому політика регулювання діяльності ТНК в країнах СНД має будуватись на засадах відкритості їх економіки з одного боку, та ефективного державного контролю за діяльністю ТНК з другого, узгодження взаємних інтересів та взаємної партнерської відповідальності за соціально-економічні і природоохоронні наслідки інвестиційної діяльності.

10. Вдосконалення системи регулювання прямих іноземних інвестицій в країнах СНД вимагає розробки та реалізації спеціальної міжрегіональної концепції, яка б передбачала: легалізацію міжкраїнового переміщення капіталів; скоординоване здійснення інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею (ТРІМС); зниження рівня політизації внутрішньорегіональної інвестиційної конкуренції; посилення економічної (в противагу політичній) інноваційно-інвестиційної інтеграційної ролі Росії; недопущення шкідливого впливу економічних інтересів, націлених на протекціонізм.

11. В Україні система регулювання іноземного інвестування має бути націлена насамперед на: підтримку високих темпів економічного зростання на засадах інноваційного розвитку; сприяння позитивним структурним зрушенням в економіці; підвищення енергоощадності та енергоконверсії економіки; забезпечення інфраструктурного розвитку та реалізації транзитного потенціалу країни. Україні потрібне не стільки фіскальне чи фінансове стимулювання залучення іноземного капіталу (крім інноваційної сфери), як загальне поліпшення інвестиційного клімату, лібералізація інвестиційного режиму, створення державно-приватних партнерств для інвестування в інфраструктурну та інноваційну сфери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн / І.П. Гайдуцький. - // Економіка АПК. - 2008. - № 1. - С. 53-57.

2. Гайдуцький І.П. Економіка на перехресті інтересів держави і ТНК / І.П. Гайдуцький. // Інвестиції : практика та досвід. - 2008. - №2. - С. 21-24.

3. Гайдуцький І.П. Перші кроки входження транснаціональних корпорацій в СНД / І.П. Гайдуцький. - // Економіка АПК. - 2008. - № 3. - С. 66-70.

4. Гайдуцький І.П. Мотиви виходу ТНК на ринки нових країн / І.П. Гайдуцький. - // Банківська справа. - 2008. - № 4. - С. 68-71.

5. Гайдуцький І.П. Привабливість України для транснаціональних корпорацій / І.П. Гайдуцький. - // Економіка АПК. - 2008. - № 4. - С. 152-157.

6. Гайдуцький І.П. Характеристика глобальності діяльності ТНК / І.П. Гайдуцький. - // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 9. - С. 29-32.

7. Гайдуцький І.П. Регуляторні реформи і прямі іноземні інвестиції в країнах СНД. / І.П. Гайдуцький. - // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 23. - С. 4-10.

8. Гайдуцький І.П. Характерні риси та економічні пріоритети прямого іноземного інвестування в країнах СНД. / І.П. Гайдуцький. - // Економіка АПК. - 2010. - № 12. - С. 5-9.

9. Гайдуцький І.П. Вплив ринкових реформ на залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД. / І.П. Гайдуцький. - // Економіка та держава. - 2011. - № 2. - С. 10-15.

10. Гайдуцький І.П. Структурні та інноваційні пріоритети залучення прямих іноземних інвестицій в контексті здійснення регуляторних реформ в Україні. / І.П. Гайдуцький. - // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4. - С. 47-62.

...