Міжнародно-правовий статус Організації з безпеки і співробітництва в Європі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 341.17:341.181

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11 - Міжнародне право

Міжнародно-правовий статус організації з безпеки і співробітництва в Європі

Кубієвич Сергій Петрович

Київ - 2011

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Репецький Василь Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри міжнародного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн; кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Савчук Костянтин Олександрович, Інститут держави і права імені В. М. Корецького, старший науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства.

Захист відбудеться 26 жовтня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 23 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.О. Медведєва.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і ступінь дослідження теми дисертації. Сучасні міжнародно-правові відносини характеризуються високим рівнем взаємозалежності держав, що планомірно посилюється в міру процесів глобалізації, пошуку якісно нових форм міжнародного співробітництва. Одним із феноменів міжнародного права ХХ-ХХІ століть і надбання людства загалом виступають міжнародні організації, які покликані вирішувати колективні інтереси держав. Більше того, в умовах динаміки викликів і загроз міжнародних відносин сучасного зразка міжнародні організації особливо затребувані в механізмі міжнародно-правового регулювання. Сьогодні є очевидним, що міжнародні організації як колективні об'єднання держав наділені значним потенціалом щодо забезпечення тих актуальних завдань і проблем міжнародного співтовариства, які неможливо вирішити поодинці.

Важливу роль у системі міжнародного співробітництва відіграє Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Будучи інтегрованою в правове регулювання міжнародних відносин, ОБСЄ займає окрему нішу у сфері попередження конфліктів, превентивної дипломатії, забезпечення прав людини, поширення демократії, побудови громадянського суспільства. Унікальність ОБСЄ полягає в тому, що ця організація якісно вирізняється на тлі інших європейських міжнародних організацій, як-от: Рада Європи, Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, що, на перший погляд, виконують схожі з ОБСЄ завдання. Особливість цієї міжнародної організації зумовлена специфікою її внутрішньоорганізаційного механізму, що є досить складним і водночас нетиповим у своєму роді явищем. Крім того, значний інтерес викликають і організаційно-правові форми співробітництва ОБСЄ, які вражають кількістю їх видової класифікації, що відтак створює додаткові можливості для досягнення цілей і вирішення завдань ОБСЄ.

Втім, ключове питання, яке сьогодні залишається нерозв'язаним у доктрині і практиці міжнародного права, стосується юридичної природи ОБСЄ. У зв'язку з цим виникає цілий комплекс питань, які потребують академічної дискусії та теоретичного обґрунтування таких аспектів юридичної природи ОБСЄ, як статус суб'єкта міжнародного права, наявність міжнародної правосуб'єктності, з усіма наслідками, що випливають. Саме це зумовлює актуальність досліджуваної теми.

Теоретичну основу дисертації склали праці вітчизняних і закордонних правознавців міжнародного публічного права, в яких аналізуються питання міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Зокрема, сучасні доктринальні розробки, присвячені юридичній природі, структурі та формам діяльності ОБСЄ, місцю в механізмі міжнародно-правового регулювання, мають здебільшого фрагментарний характер.

Представники російської школи міжнародного права в основному досліджують загальнотеоретичні питання діяльності ОБСЄ, тоді як сучасна практика ОБСЄ, зміни в її внутрішньоорганізаційному механізмі, проблеми надання привілеїв та імунітетів, необхідність розробки установчого акта ОБСЄ залишаються поза увагою вчених. Серед російських теоретиків міжнародного права слід насамперед виокремити праці І. Лукашука, Ю. Колосова, Г. Нєшатаєвої, А. Талалаєва, Б. Тузмухамедова.

В українській доктрині міжнародного права ОБСЄ розглядається, як правило, з позицій аналізу її функцій і завдань, системи органів, історії становлення. На цьому тлі вирізнється науковий доробок М. Буроменського, В. Буткевича, А. Дмитрієва та інших дослідників.

Наукові дослідження іноземних юристів-міжнародників здебільшого ґрунтуються на засадах систематизації особливостей практичної діяльності ОБСЄ, розробки теоретичних конструкцій щодо міжнародноної правосуб'єктності ОБСЄ тощо. Важливе теоретичне і прикладне значення мають праці таких учених, як К. Браво, К. Генсон, П. Грудзінський, Дж. Джашарі, Л. Палмер, Д. Чігас та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми «Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи» (реєстраційний номер 01050004926).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному дослідженні та розкритті особливостей міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Для досягнення зазначеної мети автор визначив такі завдання:

- проаналізувати історичні етапи становлення ОБСЄ та виявити закономірності її розвитку на сучасному етапі міжнародних відносин;

- розглянути особливості юридичної природи ОБСЄ;

- дослідити юридичні підстави діяльності внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ;

- розкрити процедуру прийняття рішень органами ОБСЄ та виокремити їх особливості;

- з'ясувати види і специфіку організаційно-правових форм діяльності ОБСЄ;

- дослідити особливості міжнародно-правового співробітництва ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями.

Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв'язку з виконанням ОБСЄ покладених на неї завдань і функцій у межах своєї компетенції.

Предмет дисертаційного дослідження складають юридичні норми міжнародно-правових актів і норми м'якого права внутрішніх документів ОБСЄ, судова практика, які визначають міжнародно-правовий статус ОБСЄ.

Методологічну основу дослідження становить система взаємопов'язаних загальнонаукових та спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань. У процесі виконання дисертаційного дослідження використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів: історичний метод - при визначенні інституціоналізації та розвитку ОБСЄ; порівняльний метод - при зіставленні повноважень органів, привілеїв та імунітетів ОБСЄ; метод тлумачення права - при дослідженні документів ОБСЄ внутрішнього характеру, заключних актів ОБСЄ, рішень конференцій; метод прогнозування і моделювання - при визначенні основних тенденцій розвитку ОБСЄ, розробці практичних рекомендацій щодо адаптації ОБСЄ до сучасних реалій міжнародних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в українській науці міжнародного права було зроблено спробу комплексного дослідження міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

У проведеному дисертаційному дослідженні:

комплексно та достатньо якісно проаналізовано питання міжнародно-правового статусу ОБСЄ, зокрема:

- запропоновано тезу про те, що одним із нових способів закріплення привілеїв та імунітетів міжнародних організацій виступають рішення, які приймаються органами організацій (у практиці ОБСЄ рішення про привілеї та імунітети розроблені Постійною радою, а механізм його виконання покладено на держави - члени ОБСЄ). Незважаючи на рекомендаційний характер рішень органів ОБСЄ, це явище є унікальним;

- сформульовано твердження про те, що ОБСЄ виступає квазіміжнародною організацією, оскільки вона не відповідає окремим основним критеріям міжнародної організації, як-от: наявність міжнародної правосуб'єктності, привілеїв та імунітетів, установчого акта, але водночас має розгалужену постійно діючу систему органів, членство, бюджет;

- проведено класифікацію органів ОБСЄ за функціональним критерієм та розкрито їх особливості у порівнянні з органами системи ООН. Незважаючи на появу розгалуженої системи органів ОБСЄ (директивні та офіційні органи), яка діє на постійній основі, існуючий інституційний механізм не містить чіткого розмежування повноважень між цими органами. За таких умов компетенція окремих органів ОБСЄ нерідко має розпливчастий характер, а в інших випадках збігається з повноваженнями інших органів ОБСЄ;

- запропоновано тезу про те, що виконавчі структури доцільно віднести до категорії директивних органів ОБСЄ, оскільки саме перші виконують усю повноту покладених на них завдань і функцій директивних органів ОБСЄ. На практиці це забезпечить чітку структуризацію внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ, на відміну від того вигляду, в якому він існує сьогодні;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні дослідження, присвячені питанню історії становлення ОБСЄ, а саме - розуміння того, що процес розвитку та інституціоналізації ОБСЄ структурно охоплює три етапи: підготовка конференції НБСЄ (1973-1975 рр.), перехідний період (1975-1995 рр.), новітній період (1995 р. - наші дні). Характерними ознаками новітнього періоду розвитку ОБСЄ виступають розробка установчого акта ОБСЄ та визнання її міжнародної правосуб'єктності;

удосконалено:

- теоретичну розробку питання внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ та її організаційно-правових форм діяльності. Зокрема, виявлено, що на сучасному етапі розвитку органи ОБСЄ поділяються на директивні та офіційні. За способом утворення виконавчі структури є допоміжними і похідними від директивних органів. В ОБСЄ існує вертикально інтегрована система органів, що передбачає взаємне підпорядкування між цими органами. Організаційно-правові основи діяльності органів ОБСЄ регламентують головним чином правила процедури ОБСЄ 2006 р. Встановлено, що організаційно-правові форми діяльності ОБСЄ є вираженням її функцій і завдань. Практичну реалізацію таких форм діяльності, яка втілюється здебільшого у трьох вимірах (військово-політичному, економічно-екологічному і «людському»), забезпечує внутрішньоорганізаційний механізм.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю, новизною та сукупністю положень, які виносяться на захист. Щодо науково-теоретичного аспекту в дослідженні реалізуються деякі проблемні питання діяльності ОБСЄ, які не було розглянуто в доктрині міжнародного права достатньою мірою. Щодо прикладного аспекту, то результати дослідження можуть придатися державним структурам, які безпосередньо займаються питаннями безпеки в українській зовнішній політиці. Присутній і навчальний аспект, адже представлені матеріали, висновки та оцінки можуть бути використані у підготовці й доповненні нормативних і спеціальних курсів, присвячених проблемам безпеки, а також діяльності міжнародних організацій. Так, згідно з актом №11 від 24 лютого 2011 року «Про впровадження в навчальний процес Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ основних результатів дисертації Кубієвича Сергія Петровича на тему: «Міжнародно-правовий статус Організації з безпеки і співробітництва в Європі»», основні результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес кафедри конституційного та міжнародного права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка та пройшли апробацію під час проведення таких науково-практичних конференцій: ІІІ Міжнародна конференція аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» - Україна та ОБСЄ: співробітництво у світлі євроатлантичних інтеграційних процесів, (Україна, м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р.) (тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» - Імплементація міжнародно-правових стандартів ОБСЄ з прав людини в Україні (Україна, м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.) (тези опубліковано); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» - Особливості застосування превентивних механізмів у діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі, (Україна, м. Луцьк, 30-31 травня 2008 р.) (тези опубліковано); Науково-практична конференція присвячена 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» - Імплементація міжнародно-правових стандартів у сфері боротьби з торгівлею людьми (Україна, м. Івано-Франківськ, 28 листопада 2008 р.) (тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Моральні основи права» - Мораль і міжнародне право: взаємодія і співвідношення (Україна, м. Івано-Франківськ, 16 грудня 2010 р.) (тези опубліковано).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 12 наукових публікаціях, оприлюднених у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Структура дисертаційного дослідження зумовлена його метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 204 сторінки, з них 19 сторінок - список використаних джерел, який складається з 245 найменувань.

Зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень дослідженості теми дисертації, визначено її мету і завдання, дано характеристику методології роботи, сформульовано наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, обґрунтовано теоретичне та практичне значення дослідження, рівень його апробації, характер публікацій та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Загальнотеоретична характеристика Організації з безпеки і співробітництва в Європі» визначаються етапи становлення і розвитку ОБСЄ від наради до організації, виокремлюється місце ОБСЄ в системі європейської безпеки.

У підрозділі 1.1 «Основні етапи становлення та розвитку Організації з безпеки і співробітництва в Європі» автор розглядає правові, політичні та історичні аспекти зародження і становлення Організації. Аналізуються передумови створення та підстави діяльності Організації. Детально досліджено етапи становлення ОБСЄ. Перший - договірна ініціатива. Другий - проведення багатосторонніх консультацій. Третій - проведення трьох нарад міністрів закордонних справ. Крім того, проаналізовано юридичну природу Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі як підсумкового документа конференції в Гельсінкі, охарактеризовано інші підсумкові документи зустрічей «з огляду» (таку назву отримали зустрічі, які проводилися після завершення конференції в Гельсінкі задля імплементації положень Заключного акта НБСЄ) глав держав-учасниць і здійснено аналіз юридичних засад інституціоналізації. Особливу увагу було зосереджено на положеннях Паризької хартії для нової Європи, яка визначила юридичні, політичні, економічні, культурні та інституційні засади співробітництва між державами Європи за нової епохи.

У підрозділі 1.2 «Місце Організації з безпеки і співробітництва в Європі в системі європейського співробітництва» автор розглядає ОБСЄ як форму багатостороннього співробітництва, яка охоплює інституційне та міжінституційне співробітництво, а також співробітництва між оперативними структурами.

У результаті проведеного аналізу необхідно констатувати таке. ОБСЄ посідає важливе місце в системі європейського співробітництва та здійснює активну співпрацю з низкою міжнародних універсальних і міжнародних регіональних організацій. В основу такого співробітництва в окремих випадках покладено відповідні меморандуми (угоди), які служать правовою основою такої співпраці. Відповідно, співробітництво ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями лише частково ґрунтується на положеннях міжнародно-правових актів. У зв'язку з цим ОБСЄ доцільно заповнити дану прогалину у спосіб підписання відповідних угод з міжнародними організаціями. Основною проблемою в цьому напрямі виступатиме міжнародна правосуб'єктність ОБСЄ, що переживає перехідний етап на шляху її абсолютного визнання з боку міжнародного співтовариства.

Втім, навіть за таких умов ОБСЄ інтенсивно співпрацює з міжнародними організаціями, використовуючи широкий інструментарій форм співробітництва, як-от: надання технічної допомоги, обмін інформацією, участь у роботі органів, координація діяльності, підтримка контактів, участь спеціальних представників у поточній діяльності органів, участь у формуванні спеціальних органів, реалізації спільних проектів і програм, моніторинг. Важливе значення у реалізації таких форм співробітництва має внутрішньоорганізаційний механізм ОБСЄ, зокрема директивні органи і виконавчі структури ОБСЄ.

Динаміка взаємодії органів ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями у виконанні завдань і цілей ОБСЄ свідчить про можливість появи нових форм співробітництва в майбутньому.

У другому розділі «Юридична природа Організації з безпеки і співробітництва в Європі» детально досліджено доктринальні питання юридичної природи міжнародних організацій, організаційну структуру ОБСЄ, обґрунтовано роль органів, інститутів, процедури прийняття в них рішень, а також розглянуто питання міжнародної правосуб'єктності ОБСЄ.

У підрозділі 2.1 «Доктринальні підходи до юридичної природи міжнародних організацій» проаналізовано загальні питання юридичної природи міжнародних організацій як у вітчизняній, так і в міжнародно-правовій доктрині. Розглянуто основні концепції, які визначають найважливіші ознаки юридичної природи міжнародної організації. До них можна віднести міжнародну правосуб'єктність, договірну основу, внутрішньоорганізаційний механізм. При цьому слід зауважити, що функціональне призначення запропонованої теоретичної конструкції полягає у відображенні фундаментальних елементів міжнародної організації, що водночас не відкидає інших ознак, які мають важливе значення для дослідження юридичної природи міжнародних організацій. З-поміж таких ознак міжнародних організацій необхідно згадати членство в міжнародній організації, юридичну рівність держав - членів міжнародної організації, волю міжнародної організації. Автор вважає, що наведені критерії міжнародної організації можна використовувати під час їх дослідження лише як додаткові, що за своїм характером будуть завжди похідними і детермінуються основними ознаками міжнародних організацій (міжнародна правосуб'єктність, договірна основа, внутрішньоорганізаційний механізм).

У підрозділі 2.2 «Юридичні підстави діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі» показано особливості юридичної природи статутів як установчих актів міжнародних організацій, як міжнародних договорів особливого роду sui generis. Автор акцентував увагу на тому, що ОБСЄ - це міжнародна організація, що не має свого статуту. Функцію установчого акта ОБСЄ виконує низка взаємопов'язаних між собою установчих документів (рішень, декларацій, підсумкових документів), що не є типовим для більшості міжнародних організацій системи ООН, а також НАТО, Ради Європи, СНД тощо. Саме у цьому полягає особливість її юридичної природи.

Загалом, підсумовуючи аналіз юридичних підстав діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі, слід констатувати ось що. Юридичною основою діяльності ОБСЄ виступають Гельсінський Заключний акт НБСЄ 1975 р. і Паризька хартія для нової Європи 1990 р. Якщо перший із цих документів спрямований на розвиток загальноєвропейського процесу - Наради як форуму для ведення переговорів та консультацій на багатосторонній основі, то другий започаткував етап становлення і розвитку майбутньої міжнародної організації.

Якщо Заключний акт НБСЄ 1975 р. відображає прагнення держав до співробітництва відповідно до прийнятих принципів, то Паризька хартія для нової Європи вперше формально закріплює ідею держав-учасниць стосовно надання НБСЄ статусу міжнародної організації з постійно діючим інституційним механізмом. Водночас цей міжнародно-правовий документ лише заклав «фундамент», а продовження процесу інституціоналізації знайшло своє формальне підтвердження у подальших міжнародних документах, прийнятих у рамках НБСЄ/ОБСЄ.

У підрозділі 2.3 «Правове положення Організації з безпеки і співробітництва в Європі» автор детально досліджує питання внутрішньоорганізаційного механізму та механізму правового регулювання міжорганізаційних зв'язків Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

У підрозділі 2.3.1 «Внутрішньоорганізаційний механізм Організації з безпеки і співробітництва в Європі» досліджено головні та допоміжні органи Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Зокрема, встановлено, що в ОБСЄ існує поділ органів на директивні та неофіційні (недирективні), що не відповідає класичній класифікації органів ООН та її спеціалізованих установ. З огляду на те, що будь-який орган міжнародної організації ipso facto наділений офіційним статусом, незважаючи на обсяг завдань, покладених на нього, наведену класифікацію органів ОБСЄ можна вважати не зовсім вдалою.

Виконавчі структури ОБСЄ є похідними від директивних органів. Функціональне призначення виконавчих структур полягає у створенні об'єктивних передумов для забезпечення ефективного міжнародно-правового регулювання з боку ОБСЄ та її органів. За своєю типологізацією виконавчі структури значною мірою диверсифіковані. З-поміж існуючих виконавчих структур ОБСЄ не існує загальноприйнятої термінології, за допомогою якої позначається такий вид органів. Особливо виразно це простежується в найменуванні місій та польових операцій ОБСЄ. Крім того, перелік виконавчих структур є динамічною категорією. У міру потреби ОБСЄ розширює чинні виконавчі структури, створюючи нові подібні структури.

У підрозділі 2.3.2 «Механізм правового регулювання міжорганізаційних зв'язків Організації з безпеки і співробітництва в Європі» автор проаналізував відносини ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями.

У процесі дослідження встановлено, що найтісніші відносини ОБСЄ встановила з ООН, що юридично підтверджується резолюціями ООН (одна з них надає НБСЄ статус спостерігача при ООН) та рамковим документом про співробітництво між ООН та ОБСЄ. Відносини ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями розвиваються здебільшого крізь призму політичного партнерства: ведення діалогу, консультацій, спільних дій, участі в роботі органів та оперативних структур.

У підрозділі 2.4 «Міжнародна правосуб'єктність Організації з безпеки і співробітництва в Європі» досліджено особливості міжнародної правосуб'єктності ОБСЄ як міжнародної організації. Зокрема, автором встановлено, що Організація з безпеки і співробітництва в Європі є суб'єктом sui generis і наділена правосуб'єктністю особливого роду. Ця міжнародна організація має більшість ознак міжнародної організації як суб'єкта міжнародного права, за винятком єдиного - установчого договору (статуту) міжнародної організації, який закріпив би її міжнародно-правовий статус, правоздатність, привілеї та імунітети персоналу й інститутів, правове становище ОБСЄ у відносинах з іншими суб'єктами міжнародного права. Отже, якщо врахувати правосуб'єктність цієї організації, повноваження, правову основу діяльності, вплив на міжнародні відносини та низку інших властивостей, ОБСЄ можна вважати особливим суб'єктом міжнародного права.

Автором встановлено, що серед усіх ознак міжнародної правосуб'єктності найбільшого розвитку набув інститут привілеїв та імунітетів. На відміну від поширеної практики закріплення привілеїв та імунітетів міжнародних організацій у міжнародно-правових актах, привілеї та імунітети ОБСЄ визначено у формі рішення Постійної ради, одного з органів інституційного механізму ОБСЄ. Згідно з положеннями цього рішення привілеї та імунітети надаються державами-членами відповідно до норм внутрішнього законодавства. Іншими словами, в рішенні Постійної ради розроблено систему привілеїв та імунітетів ОБСЄ, а механізм його виконання покладено на держави-члени. Відтак це переконливо свідчить на користь того, що резолюції міжнародних організацій складають один із нових способів закріплення їхніх привілеїв та імунітетів.

У третьому розділі «Організація з безпеки і співробітництва в Європі в механізмі міжнародно-правового регулювання» розглянуто основні механізми і форми діяльності ОБСЄ, її оперативних структур та інститутів у розв'язанні кризових ситуацій, конфліктів, спорів і забезпеченні миру і безпеки в регіоні ОБСЄ та за його межами, розкрито концепцію «м'якого права» у діяльності Верховного комісара у справах національних меншин.

У підрозділі 3.1 «Організаційно-правові форми діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі» досліджено природу і специфіку механізмів урегулювання конфліктів стосовно конкретних ситуацій. Наприклад, механізм консультацій та співпраці щодо незвичайних військових дій застосовується на підставі політичного акта (Віденського документа про засоби побудови довіри і безпеки). Він передбачає процедуру і термін вирішення кризової ситуації, а найголовніше те, що ситуація вирішується не лише між залученими у спір державами, а спільно, усіма державами-учасницями на зустрічі Центру попередження конфліктів або на засіданні Постійної ради. Причому рішення приймається останньою не на підставі консенсусу, а на підставі розгляду запиту зацікавленої держави.

Механізм консультацій та співпраці з надзвичайних ситуацій застосовується у виняткових випадках; виникає на підставі порушення одного з принципів Заключного акта (а саме - принципу невтручання у внутрішні справи) або у зв'язку із серйозними перешкодами, що загрожують миру, безпеці та стабільності.

Механізм з людського виміру є вирішальним у тому розумінні, «що взяті на себе в сфері людського виміру зобов'язання є безпосередньою та легітимною справою усіх держав-учасниць і не належать виключно до сфери внутрішніх справ відповідної держави». Керівна рада є повноважною у випадках «суттєвих, грубих та невиправних порушень відповідних зобов'язань ОБСЄ вживати належних заходів без згоди на це відповідної держави». Однак ці заходи стосуються лише «політичних кроків», які «можуть вживатись поза територією відповідної держави». Аналізуючи розвиток механізму з людського виміру, можна зауважити, що принцип невтручання у внутрішні справи держав обмежує можливості попередження та врегулювання конфліктів. Він, як і інші механізми, залежить від політичної волі держав - учасниць ОБСЄ.

Кожен із механізмів забезпечення та підтримання миру і безпеки в діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі стосовно конкретної ситуації є індивідуально-визначеним і не може застосовуватися замість іншого.

У підрозділі 3.2 «Механізм врегулювання спорів в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі» аналізуються судові (арбітражні) засоби вирішення спорів у рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі. У рамках ОБСЄ розроблено принципи врегулювання спорів і положення процедури ОБСЄ з мирного врегулювання спорів (Валетта) та інші документи. На підставі Конвенції з примирення і арбітражу в рамках ОБСЄ було створено такі юридичні органи вирішення спорів, як Суд, Комісія з примирення і Арбітражний трибунал.

Особливість і новизна Валлетського механізму ОБСЄ з урегулювання спорів полягає в тому, що він запроваджується в результаті одностороннього звернення або на вимогу будь-якої сторони. Розгляд спору і будь-які зауваження чи поради, подані цим Механізмом, є конфіденційними, хоча факт запровадження Механізму визнається відкрито. Важливий елемент Валлетської процедури полягає також у тому, що за згодою сторін зазначений Механізм може здійснювати функції щодо встановлення фактів, проводити експертні дії стосовно предмету спору, складати звіти. Зауваження і рекомендації Механізму є обов'язковими для сторін, що перебувають у спорі.

Конвенція з примирення і арбітражу в рамках ОБСЄ передбачає загальну процедуру примирення і арбітражу на підставі угод ad hoc або на підставі попередніх взаємних заяв. У ній передбачена двоступеневу систему врегулювання спорів у примирювальних комісіях та арбітражних трибуналах. Причому примирювальна комісія може створюватися за односторонньою заявою держави - учасниці Конвенції. Арбітражний трибунал, у свою чергу, може створюватися як за односторонньою заявою держави - учасниці Конвенції, так і за взаємним зверненням сторін, що перебувають у спорі.

Положення про Комісію з примирення є доповненням Валлетської процедури мирного врегулювання спорів, яке передбачає вирішення спорів між державами-учасницями на підставі спеціальних домовленостей і попередніх взаємних заяв.

Положення про директивне примирення передбачає сприяння Ради міністрів або Керівної ради у зверненні двох держав-учасниць до процедури примирення, якщо вони не змогли врегулювати спір протягом розумного періоду часу. У цьому випадку зазначені органи можуть рекомендувати сторонам передати спір на розгляд примирювальної комісії.

Незважаючи на те, що ці механізми мають складну правову природу і незначну практику застосування, вони є надзвичайно гнучкими і дають ОБСЄ змогу оперативно реагувати на кризові ситуації чи конфлікти. Вони є важливими і з тієї причини, що можуть бути застосовані незалежно від волі держави, яка порушила зобов'язання Організації. Крім того, механізми з людського виміру ОБСЄ належать до міжнародних стандартів у галузі прав людини, а тому забезпечуються не лише декларативною або формальною силою, а й юридичними, договірними механізмами ООН, Ради Європи, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами міжнародного права.

Що стосується органів та місій ОБСЄ, то слід зазначити, що вони не є повністю незалежними та вільними у наданих їм мандатах. Діяльність ОБСЄ, спрямована головним чином на врегулювання регіональних конфліктів, супроводжується перешкодами з боку держав, насамперед через невизнання правосуб'єктності інститутів та оперативних структур ОБСЄ.

Нарешті, засоби мирного вирішення спорів у рамках ОБСЄ мають деякі відмінності від загальних засобів вирішення міжнародних спорів. Вони ґрунтуються на політичних рішеннях, а не на договорах, передбачають своєрідну процедуру примирення, посередництва та арбітражу.

Висновки

У Висновках містяться теоретичні й практичні узагальнення результатів проведеного дослідження та нові підходи до вирішення завдань, пов'язаних із визначенням міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а саме:

1. Після кількох етапів історичного розвитку (підготовка конференції НБСЄ (1973-1975 рр.), перехідний період (1975-2005 рр.), новітній період (2005 р. - наші дні)) в ОБСЄ відбулись якісні зміни, що позначили процес її трансформації з міжнародної конференції в міжнародну організацію. Динаміка розвитку ОБСЄ свідчить на користь того, що цей процес триває.

2. Незважаючи на появу розгалуженої системи органів ОБСЄ (директивні та офіційні органи), яка діє на постійній основі, існуючий інституційний механізм не містить чіткого розмежування повноважень між цими органами. За таких умов компетенція окремих органів ОБСЄ нерідко має розпливчастий характер, а в інших випадках збігається з повноваженнями інших органів ОБСЄ.

3. До основних директивних органів ОБСЄ належать Зустріч глав держав та урядів, Рада міністрів, Постійна рада, Форум із співробітництва у сфері безпеки. Компетенція директивних органів, як правило, є чітко визначеною. Повноту виконання завдань і функцій директивних органів ОБСЄ забезпечують виконавчі структури (секретаріат, інститути, польові операції, спеціальні представники та інші оперативні інструменти). Формально виконавчі структури виокремлюються в певну категорію органів ОБСЄ. Враховуючи домінантну роль директивних органів у створенні виконавчих структур, останні доцільно включити до групи директивних органів. На практиці це створить передумови для забезпечення чіткої структуризації внутрішньоорганізаційного механізму ОБСЄ, на відміну від того вигляду, в якому він існує сьогодні.

4. Особливий статус у системі органів ОБСЄ характерний для Парламентської асамблеї та Суду ОБСЄ з примирення та арбітражу. Наявність власних правил процедури та окремого міжнародного секретаріату Парламентської асамблеї ОБСЄ, а також конвенційний порядок створення Суду ОБСЄ з примирення та арбітражу виразно підтверджують їх особливий статус серед інших органів ОБСЄ. Незважаючи на такого роду відособленість цих органів, їхня діяльність цілковито спрямована на виконання завдань і цілей ОБСЄ.

5. Чинні механізми мирного вирішення спорів у рамках ОБСЄ (військовий антикризовий механізм, механізм консультацій та співпраці з надзвичайних ситуацій, механізм з людського виміру, механізм раннього попередження та ранніх дій Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, механізми мирного вирішення спорів) зумовлені завданнями і цілями ОБСЄ, а також органічно доповнюють її систему органів.

6. Водночас сьогодні передчасно стверджувати про наявність в ОБСЄ статусу суб'єкта міжнародного права у формально юридичному розумінні цієї категорії. На даному етапі свого розвитку ОБСЄ не відповідає основним ознакам, які висуваються до міжнародних організацій, втім, існують об'єктивні передумови для перетворення ОБСЄ у повноцінну міжнародну організацію в недалекому майбутньому. До таких чинників, безумовно, слід віднести розробку установчого акта, угоди про привілеї та імунітети ОБСЄ, яка триває в наш час. При цьому слід зауважити, що ОБСЄ користується правоздатністю у приватноправових відносинах (купівля рухомого і нерухомого майна, укладення цивільно-правових угод), хоч вона й не тотожна міжнародній правосуб'єктності. Тому станом на сьогоднішні ОБСЄ слід кваліфікувати як квазіміжнародну організацію.

7. Унікальний статус ОБСЄ вбачається у спробі запровадити новий спосіб закріплення привілеїв та імунітетів у формі рішення органу ОБСЄ (Постійна рада), яке покладає механізм його виконання на держави-члени.

8. Організаційно-правові форми діяльності ОБСЄ є вираженням її функцій і завдань. Практичну реалізацію таких форм діяльності, яка втілюється головним чином у трьох вимірах (військово-політичному, економічно-екологічному і «людському»). Важливу роль при цьому відіграють відповідні місії, бюро, координатори проектів ОБСЄ, які самостійно або за співучасті з іншими органами ОБСЄ створюють сприятливі передумови для держав-членів у виконанні низки зобов'язань у сфері військово-політичного, економічно-екологічного та «людського» вимірів.

9. У системі європейського співробітництва ОБСЄ активно співпрацює з міжнародними організаціями регіонального та універсального характеру. Основними формами співробітництва є участь у роботі органів, надання технічної допомоги, розробка законопроектів, обмін інформацією тощо.

10. Міжнародне співтовариство не повною мірою розкрило потенціал ОБСЄ. Позитивний імпульс та якісно нове наповнення ОБСЄ може отримати в разі підписання установчого акта, визнання привілеїв та імунітетів, наділення компетенцією приймати юридично обов'язкові рішення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основні положення дисертації було викладено у таких роботах:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Кубієвич С.П. Особливості європейської безпеки. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ / С.П. Кубієвич // Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, випуск 2. Львів - 2001. - С. 97-102.

2. Кубієвич С.П. Генезис і становлення Організації з безпеки і співробітництва в Європі від конференції до організації / С.П. Кубієвич // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини, випуск 9. Львів - 2002. - С. 116-123.

3. Кубієвич С.П. Місце та роль ОБСЄ у європейській політичній системі / С.П. Кубієвич // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ / Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, випуск 2. Львів - 2003. - С. 198-210.

4. Кубієвич С.П. Регіональні аспекти співпраці Європейського Союзу і Організації з безпеки і співробітництва в Європі / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 24. Київ - 2004. - С. 545-550.

5. Кубієвич С.П. Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Україна: міжнародне співробітництво у справі попередження конфліктів і забезпечення прав людини / С.П. Кубієвич // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини, випуск 14. Львів - 2004. - С. 165-168.

6. Кубієвич С.П. Деякі аспекти підходу Організації з безпеки і співробітництва в Європі до боротьби з міжнародним тероризмом / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 36. Київ - 2007. - С. 540-549.

7. Кубієвич С.П. Євроатлантична інтеграційна стратегія України: проблеми та шляхи її реалізації / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 38. Київ - 2007. - С. 635-642.

8. Кубієвич С.П. Актуальні питання діяльності та юридичної природи Організації з безпеки і співробітництва в Європі / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 40. Київ - 2008. - С. 557-566.

9. Кубієвич С.П. Співвідношення національного та міжнародного права з питань екстрадиції / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 42. Київ - 2008. - С. 621-627.

10. Кубієвич С.П. Привілеї та імунітети Організації з безпеки і співробітництва в Європі / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 43. Київ - 2009. - С. 614-620.

11. Кубієвич С.П. Правове положення Організації з безпеки і співробітництва в Європі як суб'єкта міжнародного права / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 47. Київ - 2010. - С. 601-611.

12. Кубієвич С.П. Місце Організації з безпеки і співробітництва в Європі у системі європейського міжінституційного співробітництва / С.П. Кубієвич // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Випуск 49. Київ - 2010. - С. 596-601.

Тези доповідей:

1. Кубієвич С.П. Україна та ОБСЄ: співробітництво у світлі євроатлантичних інтеграційних процесів [Текст] / С. П. Кубієвич / ІІІ Міжнародна конференція аспірантів, студентів та здобувачів: «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» / м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р. - С. 33-35.

2. Кубієвич С.П. Імплементація міжнародно-правових стандартів ОБСЄ з прав людини в Україні [Текст] / С. П. Кубієвич / Міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» / м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р. - С. 294-297.

3. Кубієвич С.П. Особливості застосування превентивних механізмів у діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі [Текст] / С. П. Кубієвич / V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» / м. Луцьк, 30-31 травня 2008 р. - С. 136-139.

4. Кубієвич С.П. Імплементація міжнародно-правових стандартів у сфері боротьби з торгівлею людьми [Текст] / С. П. Кубієвич / Науково-практична конференція присвячена 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» / м. Івано-Франківськ, 28 листопада 2008 р. - С. 152-157.

5. Кубієвич С.П. Мораль і міжнародне право: взаємодія і співвідношення [Текст] / С. П. Кубієвич / Міжнародна науково-практична конференція «Моральні основи права» / м. Івано-Франківськ, 16 грудня 2010 р. - С. 622-626.

Анотація

Кубієвич С.П. Міжнародно-правовий статус Організації з безпеки і співробітництва в Європі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів міжнародно-правового статусу, структури і форм діяльності Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Особливу увагу приділено аналізу юридичної природи Організації з безпеки і співробітництва в Європі, її інституційного механізму, діяльності зі створення норм міжнародного права, концепції «м'якого права», особливостям європейської безпеки, механізмам і засобам вирішення спорів, а також процедурам прийняття рішень. безпека європа міжнародний правовий

Ключові слова: міжнародне право, міжнародні міжурядові організації, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, правосуб'єктність, внутрішнє право, процедури прийняття рішень, врегулювання спорів, європейська безпека, місії, національні меншини.

Аннотация

Кубиевич С.П. Международно-правовой статус Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов международно-правового статуса Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе.

В контексте проведения правовой реформы по определению международной правосубъектности ОБСЕ квалификация ее международно-правового статуса имеет особое значение.

Помимо этого, в диссертации автор пытается исследовать генезис развития Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе от конференции до международной организации. Также акцентируется внимание на доктринальных подходах ученых к исследованию юридической природы международных организаций, юридических основаниях деятельности ОБСЕ, на вопросах международной правосубъектности и, наконец, на механизмах и способах разрешения споров в рамках ОБСЕ.

В диссертации подробно анализируется содержание двух наиболее важных с точки зрения квалификации статуса ОБСЕ документов - Хельсинского Заключительного акта СБСЕ 1975 г. и Парижской хартии для новой Европы 1990 г. Кроме того, автор обращает внимание на другие уставные документы Организации, которые не только развивают положения двух вышеуказанных актов, но и содержат нормы о развитии структур и институтов, о договорной правоспособности, привилегиях и иммунитетах ОБСЕ.

Особое место в диссертации принадлежит исследованию вопросов реализации Организацией по безопасности и сотрудничеству в Европе правосубъектности путем заключения международных договоров о предоставлении правоспособности, привилегий и иммунитетов ОБСЕ с государствами-членами. Автор также утверждает, что есть еще один способ реализации договорной правоспособности Организации, а именно - закрепление вышеуказанных вопросов в законодательных актах государств-членов.

Особый интерес представляет анализ вопросов международно-правовой ответственности ОБСЕ, а также возможности иметь представительства в государствах-членах и при других международных организациях. Автор утверждает, что при отсутствии устава ОБСЕ, а также общей конвенции о международно-правовой ответственности международных организаций нужно исходить из положений Проекта статей об ответственности международных организаций, разработанного Комиссией ООН по международному праву. Что касается вопроса о представительствах ОБСЕ, необходимо отметить, что в большинстве государств-членов они функционируют, а юридическим основанием их деятельности служат соглашения или меморандумы о предоставлении ОБСЕ, ее институтам и оперативным структурам соответствующих полномочий.

Наконец, нельзя не отметить исследования вопросов о международных механизмах, процедурах и способах разрешения международных споров в рамках ОБСЕ. С одной стороны, механизмы ОБСЕ имеют много общего с механизмами других международных организаций (например, ООН), так как основываются на принципе мирного разрешения международных споров, а с другой - имеют свои качественные особенности, отличающие их от других механизмов, процедур и способов разрешения международных споров. Механизмы, способы и процедуры ОБСЕ не имеют договорной природы, но в то же время базируются на положениях решений директивных органов ОБСЕ или решениях других международных организаций (например, резолюций Генеральной Ассамблеи, Совета Безопасности ООН). Это подтверждает их важность как инструментов мягкого права, создающих предпосылки для формирования норм международного права.

Ключевые слова: международное право, международные межправительственные организации, Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе, правосубъектность, внутреннее право, процедуры принятия решений, регулирования споров, европейская безопасность, миссии, национальные меньшинства.

Annotation

Kubiyevych S. P. International Legal Status of the Organization for security and cooperation in Europe. - Manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of the Candidate of Law Sciences under specialty 12.00.11 - International Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2011.

The thesis considers theoretical and practical aspects of the Legal Personality and Status of the Organization for security and cooperation in Europe.

Particular attention is given to the analysis of the legal personality of the Organization for security and cooperation in Europe, its institutional structure, characteristics of the law-making activity, the concept of soft law, the category of internal law of the Organization, characteristics of European security, mechanisms and means of settling disputes and the decision-making procedure.

Key words: international law, inter-governmental organizations, Organization for security and cooperation in Europe, legal personality, lawmaking, internal law, decision-making procedure, dispute settlement, European security, missions, national minorities.

Размещено на Allbest.ru

...