Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегія зовнішнього фінансування економічного розвитку України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах глобалізації ефективний економічний розвиток будь-якої країни світу залежить від її здатності мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні природні, науково-технічні, виробничо-інвестиційні, фінансові ресурси. Глобальна мобільність капіталу робить зовнішні фінансові запозичення, з одного боку, найбільш привабливими й доступними, а з другого боку - найбільш ризиковими, оскільки вони не завжди реалізуються в матеріальних і нематеріальних активах, а тому нерідко їм властивий спекулятивний характер. Такий дуалізм фінансово-інвестиційних ресурсів залежить не тільки від стратегічних мотивацій країни - позичальника, але й значною мірою від об'єктивної змістової природи джерел зовнішнього фінансування, характеру глобалізованих механізмів їх акумуляції й перерозподілу. Джерелами зовнішнього фінансування національного економічного розвитку є прямі іноземні інвестиції, державні, муніципальні, корпоративні, портфельні капіталовкладення, державні й приватні кредити, кредити міжнародних організацій, офіційна допомога розвитку. Доступ до джерел зовнішнього фінансування та визначення його потенційних обсягів, терміновості, операційних та інших умов зумовлені дією факторів двох типів: по-перше, кон'юнктура глобального ринку; по-друге, інвестиційний клімат, імідж та бренд держави-реципієнта чи окремого об'єкта інвестування. Фінансова глобалізація посилює необхідність більш поглибленого дослідження закономірностей та особливостей впливу іноземного капіталу на економіку України, яка значно пізніше, ніж інші східноєвропейські країни Європи, почала проведення системних ринкових реформ і потребує значних інвестицій для структурно-технологічної модернізації для виходу країни на шлях постіндустріального розвитку. Водночас досвід багатьох країн світу, стратегії яких орієнтовані на модель високої відкритості економіки, далеко не завжди засвідчує позитивні результати, адже великі масштаби іноземного інвестування, відкриваючи нові можливості для розвитку, сприяючи глобалізації національного бізнесу й підвищенню його конкурентоспроможності, роблять вітчизняну економіку все більш вразливою до глобальних кризових процесів і шоків.

Проблематика зовнішнього фінансування економічного розвитку тривалий час перебуває в полі зору зарубіжних учених, вищих менеджерів та експертів міжнародних фінансових організацій, зокрема Дж. Гелбрейта, М. Бурди, Дж.Б'юкенена, Ч. Виплоша, О. Гаврилишина, Дж. Долана, Д. Кейнса, Г. Колодко, Я. Корнаї, Ж. Крептьє, П. Кругмана, Дж. Медоуза, Ф. Модільяні, К. Рогоффа, Дж. Сакса, Дж. Сороса, Дж. Стігліца, М. Тодаро, В. Шарпа та багатьох інших. Серед вітчизняних науковців, праці яких присвячені виявленню передумов, шляхів та наслідків залучення зовнішніх фінансово-інвестиційних ресурсів у національну економіку, - О.Білорус, І. Бланк, І. Бураковський, О. Гаврилюк, Б. Губський, Ю. Козак, Д. Лук'яненко, З. Луцишин, Ю. Макогон, О. Мозговий, Н. Рязанова, В. Новицький, Т. Орєхова, Є. Панченко, Ю. Пахомов, А. Поручник, О. Плотніков, О. Рогач, Л. Руденко-Сударєва, В.Сіденко, О. Сльозко, В. Суторміна, А.Філіпенко, В. Шевчук, І. Школа, С. Якубовський та багато інших, які акцентують дослідницьку увагу, насамперед, на продуктивному використанні іноземних інвестицій i кредитів, виважених підходах до масштабів i структури їx залучення в українську економіку.

Фундаментально досліджена в працях зарубіжних i вітчизняних економістів проблематика міжнародної фінансово-інвестиційної взаємодії в глобальних кризових умовах світогосподарського розвитку, проте в сучасних умовах вона набуває нових суперечливих і дискусійних вимірів. У посткризовий період мотивація зовнішніх фінансових запозичень є ще більш різноплановою, маючи як об'єктивну фундаментальну, так i суб'єктивну кон'юнктурну детермінацію. Особливо актуалізовані проблеми регулювання глобальних фінансових дисбалансів, оптимізації джерел зовнішнього фінансування економік, управління зовнішнім боргом у кризових умовах розвитку. Це зумовило вибір теми дисертації, її мету та основні дослідницькі завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми «Ресурси i моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки i менеджменту Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автор проаналізував процеси інтернаціоналізації й глобалізації руху фінансових ресурсів, запропонувавши заходи макроекономічного впливу на масштаби, структуру й ефективність використання зовнішніх фінансових запозичень з метою забезпечення сталого економічного розвитку України (підрозділи «Особливості регулювання глобальних фінансових балансів» та «Позиціювання України на глобальному фінансовому ринку»).

Мета i завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування ефективної стратегії зовнішніх запозичень України на глобальному фінансовому ринку на основі проведення компаративного оцінювання, селекції та оптимізації джерел фінансування, розроблення макроекономічних заходів державного боргового менеджменту.

Виходячи з мети та логіки дисертаційної роботи, автор ставить такі конкретні дослідницькі завдання:

виявити закономірності й сучасні особливості акумуляції й перерозподілу фінансових ресурсів;

визначити економічну природу та ідентифікувати інструменти зовнішніх фінансових запозичень;

розкрити системний характер суперечливої глобалізації фінансових ринків;

* провести компаративний аналіз джерел зовнішнього фінансування економіки України;

узагальнити особливості залучення та використання прямих i портфельних інвестицій, а також міжнародних кредитів;

позиціонувати Україну на глобальному фінансовому ринку;

дослідити детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових запозичень;

обґрунтувати макроекономічні заходи оптимізації джерел зовнішнього фінансування національного економічного розвитку;

удосконалити підходи в управлінні зовнішнім боргом у кризових умовах.

Об'єктом дослідження є акумуляція й перерозподіл фінансових ресурсів у глобалізованій економічній системі.

Предметом дослідження є умови, фактори та макрорегулятивні заходи залучення й ефективного використання зовнішніх фінансових запозичень.

Методи дослідження. Методологічну й теоретичну основу дослідження сформували роботи провідних вітчизняних й зарубіжних учених та фахівців з міжнародних фінансів i менеджменту. Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу i синтезу (для виявлення сучасної природи фінансових ресурсів, аналізу механізмів їх акумуляції й перерозподілу в умовах глобалізації - підрозділи 1.1, 1.3); системного узагальнення (для ідентифікації інструментів зовнішніх фінансових запозичень - підрозділи 1.2, 3.1); порівняльного аналізу (для аналітичних оцінок джерел зовнішнього фінансування економки України - підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); економіко-математичного моделювання (для розроблення моделі оптимізації джерел зовнішнього фінансування національного економічного розвитку - підрозділ 3.2); експертних оцінювань (для позиціонування України на глобальному фінансовому ринку - підрозділ 2.4, обґрунтування граничної межі зовнішньої заборгованості - підрозділ 3.3).

Інформаційну базу дослідження сформовано на основі широкого кола вітчизняних i зарубіжних літературних джерел, аналітичної та статистичної інформації державних органів влади та міжнародних фінансових організацій, матеріалів міжнародних асоціацій, національних i зарубіжних рейтингових i консалтингових агентств; аналітичних доповідей на електронних носіях, результатів наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в системному дослідженні сучасних тенденцій глобального руху фінансових ресурсів, стратегічних концепцій залучення й ефективного використання іноземного капіталу з метою безпечного економічного розвитку в нестабільному глобальному фінансовому середовищі.

Основні положення, що становлять наукову новизну та винесені на захист:

уперше:

- визначено якісні й кількісні критерії та детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових pecypciв у контексті стратегічних пріоритетів національного економічного розвитку; доведено, що ключовим якісним критерієм ефективності державної політики зовнішніх фінансових запозичень є їх орієнтація на розвиток національної економіки з метою структурної модернізації на інноваційній основі; аргументовано, що масштаби, структура і якість зовнішнього фінансування в умовах глобалізації детермінують: по-перше, світогосподарські тренди акумуляції й перерозподілу фінансово-інвестиційних pecypciв; по-друге, конкурентоспроможність країни-позичальника на глобальному фінансовому ринку, її інвестиційний імідж i бренд; по-третє, ефективність державного менеджменту, його здатність ініціювати й здійснювати масштабні проекти із залученням іноземного капіталу; показано, що на особливу увагу з регулятивного погляду заслуговують важкоідентифіковані сірі і віртуальні інвестиції, а також нові моделі спекулятивного інвестування; за умов дотримання критеріїв доступності, адекватності обсягів, надійності, сприйнятливості фінансових та інших умов і секторальної інноваційної спрямованості зовнішнє фінансування відіграватиме мобілізаційну роль у забезпеченні конкурентного національного економічного розвитку в постіндустріальній парадигмі;

- обґрунтовано комплекс макроекономічних заходів для оптимізації джерел зовнішнього фінансування економічного розвитку України, виходячи з оцінювання: масштабів залучення іноземного капіталу, обсяги якого мають відповідати потенціалу внутрішнього фінансування економіки; структури каналів надходження зовнішніх фінансових pecypciв з урахуванням поточних i перспективних потреб реального й фінансового секторів національної економіки; динаміки надходження іноземних інвестицій i кредитів, синхронізованої з темпами економічного зростання. Для підвищення надійності економічних прогнозів запропоновано економетричний інструментарій аналітичного оцінювання й прогнозування структурних пропорцій використання доступних i надійних джерел зовнішнього фінансування в системі нормативно визначених параметрів. Це сприятиме, з одного боку, надходженню продуктивного фінансового капіталу в достатніх обсягах, а з другого - мінімізації негативних впливів глобальних фінансових диспропорцій й асиметрій;

удосконалено:

- оцінювання нових якостей інвестиційних потоків в умовах формування глобальних попиту та пропозиції, для яких характерні: висока, проте надто нерівномірна у функціональному та міжкраїновому планах динамічність; посилення спекулятивних мотивацій та розвиток відповідних фінансових інструментів і технологій, що випереджає систему нормативно-правового регулювання; віртуалізація секторальних ринків в умовах інформглобалізму; значні ускладнення щодо ідентифікації їх характеру та структури; зростання ризикованості і традиційних, і насамперед інноваційних інвестиційних проектів тощо; аналіз впливу на глобальне інвестування нових міжнародно консолідованих підходів, зокрема центробанків Великої двадцятки, щодо регулювання співвідношення «грошова маса - рівень ділової активності»; аргументування тези, що найбільш ефективною формою залучення інвестицій в економіку України є спільні підприємства, які, спеціалізуючись в сфері високих технологій, дають змогу, по-перше, ефективно використовувати національний науково-технологічний потенціал, по-друге, рівномірно розподіляти ризики між українськими та іноземними засновниками, по-третє, адаптуватися на глобальному ринку інноваційних продуктів;

- цільову характеристику змістових основ Маастрихтських монетарних критеріїв, які в умовах економічної кризи мають усі ознаки мегарегіональної асиметричності, зумовленої різнорівневим підходом інституцій ЄС до країн-аплікантів на вступ до зони євро та тих, що є її членами, загостренням валютно-фінансових суперечностей між державами-агентами та державами-принципалами, відсутністю дієвих заходів покарання країни-порушника стандартизованих валютних вимог, поліструктурною диверсифікацією ризиків розширення монетарного союзу, що суттєво зменшує інвестиційні можливості нових членів ЄС; аргументовано, що це спричиняє консервацію інвестиційного потенціалу країн Центральної та Східної Європи та відкладання на 5-10 років їх вступу до монетарного союзу ЄС; спрогнозовано постійне посилення панівних позицій європейських інвестицій на всіх сегментах українського ринку, що сприятиме інтеграції національного економічного простору в континентальний з уніфікованими регулятивними механізмами та інструментами;

дістали подальшого розвитку:

- понятійний апарат у досліджуваній сфері міжнародної економічної науки за рахунок уточнення змістових характеристик сучасного європейського сеньйоражу як консолідованої взаємодії Європейської Комісії та Європейського Центрального Банку, спрямованої на досягнення паритетних відносин між пропозицією євро та долара США, вартістю цінних паперів та балансом інвестицій під час виникнення та розвитку фінансової кризи, що дає змогу оптимізувати бюджети країн-учасниць економічного і монетарного союзу, скоротити їх внутрішній борг та профінансувати внутрішній дефіцит, не вдаючись до невиправданих та ризикових позик; виявлено, що передумовою проведення подібного роду заходів є політичні рішення ЄС щодо підтримки країн, наслідки кризи в яких виявилися загрозливими для існування валютного союзу; як тимчасовий захід механізм сеньйоражу потребує оцінки рівня емісії інших валют, щоденного моніторингу їх курсової різниці, оцінки рівня ділової активності та інвестиційної привабливості національних економік; доведено, що найбільшим ризиком при цьому є надмірний рівень інфляції, що зменшує обсяги надходження іноземних інвестицій та суттєво корегує сегментацію континентального ринку ПІІ;

- підходи до впровадження системи управління зовнішнім боргом, яка має бути: по-перше, стратегічно визначеною в межах загальної національної моделі економічного розвитку з урахуванням довготермінових трендів глобальної акумуляції й перерозподілу фінансових pecypciв; по-друге, інтегративно консолідованою з погляду зовнішніх та внутрішніх, державних i приватно-корпоративних компонент для уникнення негативного синергічного ефекту; по-третє, незалежною від кон'юнктурних політичних та економічних упливів поточних державних монетарної та бюджетної політик; по-четверте, публічною i професійно та суспільно транспарентною; по - п'яте, легко індентифікованою та такою, що має критичні екстремуми, які передбачають систему застосування заходів запобігання дефолту.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дисертаційного дослідження висновки та розроблені автором практичні рекомендації мають важливе значення, оскільки вони можуть бути основою для обґрунтування ефективної стратегії зовнішніх фінансових запозичень в економку України за глобальних умов розвитку.

Аналітичні матеріали й пропозиції автора використано в практичній діяльності органів макроекономічного регулювання: Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (довідка №02/79 від 02.12.2010), Української асоціації інвестиційного бізнесу (довідка №290/1 від 13.09.2010).

Матеріали та результати дисертаційної роботи використано в навчальному пpoцeci для розроблення методичного забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародна економіка» (науково-методична розробка «Національна конкурентоспроможність у глобальних умовах розвитку: пріоритети дослідження та експертні оцінки», 2008 р.), «Міжнародний менеджмент» i «Міжнародна економічна діяльність України» (науково-методична розробка «Моніторинг та оптимізація джерел зовнішнього фінансування національної економіки», 2010 р.) на факультеті міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 24 листопада 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним одноосібним дослідженням, виконаним без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й найбільш вагомі практичні результати дослідження було викладено в наукових доповідях на 6-ти науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄC: проблеми формування спільного європейського економічного простору» (5-7 жовтня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки (7-8 травня 2009 р, м. Чернівці); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи (26-27 листопада 2009 р., м. Київ); II Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки» (23 березня 2010 р., м. Донецьк).

Наукові публікації. Основні положення дисертації опубліковано автором самостійно в 10 наукових працях загальним обсягом 4,1 д.а., з них 4 - у наукових фахових виданнях та 6 публікацій в інших виданнях.

Структура i зміст дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 168 сторінок комп'ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 15 таблиць на 12 сторінках і 12 рисунків на 8 сторінках та 5 додатків на 5 сторінках, список використаних джерел налічує 212 найменувань.

Основний зміст дисертації

фінансування економіка запозичення інвестиція

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт i предмет дослідження, охарактеризовано методологічне підґрунтя та інформаційну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів, надано відомості щодо їх апробації та впровадження.

У розділі 1 «Фінансові ресурси розвитку в умовах глобалізації» досліджено теоретичні засади акумуляції й перерозподілу фінансових pecypciв, розкрито системний характер глобалізації фінансових ринків та їхню економічну природу, ідентифіковано сучасні інструменти зовнішніх фінансових запозичень.

У дисертаційній роботі узагальнено наявні теоретичні концепції та моделі міжнародного руху фінансових ресурсів у сучасній економічній системі. Серед багатьох методологічних підходів автор розкриває суть інвестиційних критеріїв в умовах сьогоднішньої недосконалості ринків. Зокрема доведено, що критерій суспільної граничної продуктивності (метод Літла-Мірліса та методика ЮНІДО) втратив свою індикативну значущість. Показано, що в умовах кризи традиційного «Економіксу» динамічно зростають безпрецедентно мобільні портфельні інвестиції з певною дискредитацією прямих інвестицій за критеріями масштабів, термінів, доходності, інструментальної технологічності. Водночас в умовах становлення глобального фінансового ринку, на якому домінують портфельні інвестиції й спекулятивні операції, відзначено нову роль прямих іноземних інвестицій в активізації підприємницького капіталу, розширенні виходу підприємств на глобальні ринки, запровадженні нових методів управління та розширенні доступу до нових технологій. Доведено, зокрема, позитивний вплив ПІІ на зменшення зовнішньої заборгованості країни. Наголошено, що в умовах посилення транснаціоналізації світової економіки особливо зростає роль ТНК, які в сучасних умовах контролюють близько половини глобального промислового виробництва, а їх інвестиційний портфель становить понад 2 трлн дол. США.

У роботі підкреслена особлива роль інвестицій у формуванні моделі глобальних попиту та пропозиції й переходу значної частини фінансових ресурсів у віртуальну сферу, що стало особливо відчутним під час останньої фінансової кризи. Автор, проаналізувавши методологічну суть теорії світового попиту Хорста Сіберта, відзначає, що серед традиційних чинників вивозу капіталу (невідповідність попиту та пропозиції на капітал на національних ринках, можливість проведення швидкої монополізації ринку країни-імпортера капіталу, різниці в оплаті праці робочої сили, ухвалення ліберальних законів тощо) та індикативної моделі міжкраїнового порівняння ставок відсотків значну роль відіграють консолідовані дії центробанків держав-лідерів, уплив яких на ринок інвестицій під час кризи має вирішальний характер. Міжнародне регулювання базується на розробленні узгоджених дій основних фінансових акторів, які емітують не тільки долари, євро, юані, єни, а й інші провідні валюти країн-лідерів.

Показано, що традиційну важливу роль у сучасному переміщенні капіталу відіграють міжнародні кредити. При цьому критичне значення мають умови кредитування, виконання яких далеко не завжди має позитивні наслідки для країни-позичальника. Проте транші МВФ та Світового банку в умовах нестійкої економічної динаміки у світі є важливим інструментом для нормалізації платіжних балансів більшості держав.

Підтверджено наукові гіпотези щодо системного характеру глобалізації фінансових ринків, яскравим свідченням якої можна вважати інтеграцію географічно й секторально сегментованих мегарегіональних та континентальних ринків, становлення інститутів глобального регулювання. Проведено поглиблений аналіз умов і сучасних особливостей європейського ринку інвестицій, зокрема, масштабів і динаміки валової доданої вартості за секторами ЄС-27. Виявлено, що найбільш критичною для інвестиційної діяльності країн Євросоюзу була макроекономічна ситуація у першій половині 2009 р.

У роботі актуалізовано проблему глобальних фінансових дисбалансів, які не тільки провокують світові фінансові кризи, але й стають їх основною рушійною силою. Загалом, економічна природа сучасних фінансових запозичень криється в зростанні мотивації з боку країн-реципієнтів залучати значну частину зовнішніх ресурсів для розвитку своїх економік, а країн-донорів - максимізувати прибуток і мінімізувати ризики через фіксацію умов і гарантій, що стало найбільш відчутним у посткризовий період.

У розділі 2 «Компаративний аналіз джерел зовнішнього фінансування економіки України» оцінено ретроспективу й виявлено проблеми прямого та портфельного іноземного інвестування української економіки, залучення й використання іноземних кредитів, міжнародної та фінансової допомоги, позиціоновано Україну на глобальному фінансовому ринку.

У дисертації проведено компаративний аналіз джерел зовнішнього фінансування національної економіки (прямих та портфельних інвестицій, кредитів, міжнародної допомоги) за критеріями доступності, обсягів, секторальної спрямованості, надійності, фінансових та інших умов (рис. 2).

Основну увагу приділено інвестиційним джерелам фінансування. Показано, що в структурі портфельного інвестування та інвестиційного кредитування реалізуються важкоідентифіковані інвестиції, зокрема так звані сірі інвестиції як носії спекулятивного капіталу, нерегульований рух якого в національній економічній системі може призвести до її руйнації. Посилення випереджальної технологічної глобалізації стимулює нові моделі інвестування, чітке визначення яких фіскальними органами щодо виявлення реальних мотивацій, ідентифікації прибутку і його джерел, характеру транскордонних переміщень тощо надзвичайно ускладнене.

У дисертації підтверджено вагому роль прямих іноземних інвестицій в економіці України. Відзначено, що на початку 2011 р. загальний обсяг ПІІ сягнув 44,7 млрд дол. США, що становить у розрахунку на душу населення 978,5 дол. Позитивним явищем для України було те, що обсяги інвестицій за 2010 р. зросли на 11,6%. Це, з одного боку, ілюструє поступальну посткризову економічну динаміку, а з другого - суттєве відставання від держав Центральної та Східної Європи, обсяги і якість яких відповідають системним реформам і в 3-4 рази перевищують українські.

Автор з'ясував, що секторальна структура іноземного інвестування України після 2009 року практично відповідає докризовій. Зокрема, у фінансовому секторі сконцентровано 15 млрд дол. ПІІ (2010 р.), що становить 33,7% усього обсягу, 10,7% інвестицій було спрямовано у сферу торгівлі, 10,6% - в операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг, надання послуг підприємцям. Контрастною при цьому виглядає промисловість (31,4% ПІІ), зокрема машинобудування (лише 1,2 млрд дол. ПІІ - 2,6% усього обсягу), у той час як у Чеській республіці цей показник перевищує 60%.

Акцентовано увагу на суперечливості географічного розподілу інвестицій, що надійшли в Україну, коли, з одного боку, досить високою є питома вага ПІІ з Німеччини, Нідерландів, Австрії, Франції, Великобританії та США, що цілком виправдане, проте, з другого - висока питома вага Кіпру та Віргінських островів (перевищує 25% загального обсягу) засвідчує чіткі офшорні пріоритети інвесторів. Поки що незначні (6,9 млрд. дол.) українські інвестиції за рубіж теж на 90% спрямовані до Кіпру (2010 р.).

Серед джерел портфельного інвестування української економіки в роботі виокремлено єврооблігаційні запозичення, які вигідно вирізняють доступність, масштабність, мобільність та надійність. Пройшовши складну адаптацію до міжнародних стандартів, Україна на сьогодні є активним і конкурентним гравцем на ринку єврооблігацій, залучаючи щорічно сотні мільйонів доларів США на цілком прийнятних умовах доходності й терміновості.

Показано, що в національному кредитному портфелі значними були й залишаються транші МВФ, хоча заборгованість України перед ним сягнула 15 млрд. дол. США (друга позиція серед країн-позичальників). Відзначено, що вагоме місце в сучасній економіці України посідає технічна допомога, насамперед з боку ЄС, розміри якої тільки за проектами «TACIS» становлять понад 1 млрд. євро.

Позиціонування України на глобальному фінансовому ринку проведено на основі емпіричного аналізу та міжнародних рейтингових оцінок Всесвітнього економічного форуму, Міжнародного інституту розвитку управління, рейтингової компанії А.Т. Kearney, Інституту дослідження бізнес-циклів та ін. Виявлено, що переважна більшість рейтингів зараховує Україну до держав із середніми (індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс конкурентоспроможності бізнесу, індекс людського розвитку) чи низькими (Doing Business, індекс сприйняття корупції, індекс економічної свободи) можливостями для залучення інвестицій.

Розділ 3 «Державна регуляторна політика у сфері зовнішніх фінансових запозичень» присвячено виявленню детермінант і пріоритетів ефективного використання іноземних інвестицій і кредитів, обґрунтуванню макроекономічних заходів оптимізації джерел зовнішнього фінансування національної економіки, аналізу політики зовнішніх запозичень у кризових умовах розвитку, формулюванню авторських пропозицій щодо управління зовнішнім боргом.

У роботі виявлено критичні проблеми зовнішнього фінансування української економіки: по-перше, недостатність обсягів; по-друге, інституційно-функціональна незбалансованість; по-третє, деформованість секторальної структури; по-четверте, невиправдана ризиковість; по-п'яте, політична кон'юнктурність.

З'ясована закономірність контрастної диспропорційності ввезених та вивезених ПІІ (табл. 1). Стабільне співвідношення протягом 2002-2006 рр. у передкризовому 2007 р. різко змінилося, засвідчивши тенденцію вивозу капіталу з України, що є незагрозливим, проте досить небезпечним явищем. Це актуалізує розроблення макроекономічних заходів, що дестимулюють відплив капіталу з України.

Результати авторського аналізу дали змогу виділити як пріоритетні такі детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових ресурсів: селективність у виборі джерел; збалансованість внутрішніх і зовнішніх запозичень; інноваційна спрямованість; регулятивна координація; інформаційна транспарентність.

У дисертації акцентовано увагу на проблемі оптимізації джерел зовнішніх фінансових запозичень та обґрунтовано відповідні макроекономічні заходи. Наприклад, у контексті перманентного характеру зародження й розвитку фінансових криз доведено необхідність запровадження індикативної моніторингової групи системи передкризових показників, які б давали загальне уявлення про характер та тенденції розвитку кризи, зокрема щодо банківської системи, - динаміка капіталізації, ризикованість фінансових операцій, рейтинги надійності фінансових установ, уповільнення темпів зростання світових банківських активів тощо.

Таблиця 1. Динаміка прямих іноземних та зарубіжних інвестицій України за 2002-2010 рр.

Автор констатує, що оптимально критичною межею зовнішніх запозичень можна вважати Маастрихтські критерії з максимально допустимим показником у 60% зовнішнього боргу від ВВП. Під час кризи допустиме збільшення запозичень ще на 15-20%, проте винятково важливим є розуміння того, що наступне посткризове економічне зростання не зможе дати очікуваний соціально-економічний ефект, оскільки значною мірою буде скероване на повернення запозичених під час рецесії коштів.

Аргументовано, що управління зовнішнім боргом залежить від консолідованої дії Національного банку України та Кабінету Міністрів України, які, визначаючи джерела дофінансування бюджету та механізмів погашення, повинні віддавати перевагу внутрішнім запозиченням, мінімізувати та жорстко контролювати кредити з плаваючою процентною ставкою, запобігати за допомогою відповідної системи блокування ризикованому зростанню корпоративних боргів підприємств (насамперед у банківській сфері), щоб нейтралізувати можливості системного дефолту вітчизняної економіки. Водночас у роботі показано, що тісна співпраця з МВФ та Світовим банком залишається стратегічним завданням для Уряду України, проте не має базуватися виключно на подальшому розширенні боргових зобов'язань. З огляду на це автор розглядає можливості кредитування з боку інших міжнародних організацій, зокрема банків регіонального розвитку, а також укладання угод щодо білатеральних кредитів. Наголошено, що перспективним напрямом фінансування економіки України може стати активний розвиток ринку факторингу, роль якого в покращенні ліквідності, зниженні фінансового ризику та поповненні оборотних коштів у кризовий та посткризовий період є надзвичайно важливою для успішного функціонування економіки.

Висновки

У висновках на основі проведеного компаративного оцінювання, селектування та оптимізації джерел фінансування, а також розроблення макроекономічних заходів державного боргового менеджменту узагальнено результати дослідження стратегії зовнішніх запозичень України на глобальному фінансовому ринку.

1. В умовах посилення фінансової глобалізації та виникнення перманентних системних криз у світовій економіці відбувається стрімка акумуляція фінансових ресурсів в банківському та пов'язаних з ним секторах. Показовими є не тільки прямі зарубіжні інвестиції, що випереджають ВВП, але й стрімке зростання фінансових активів, майже до 200 трлн доларів (2007 р.), що у 3,5 рази перевищили світовий ВВП. Формування протягом останніх шістдесяти років ряду міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку тощо) дало змогу максимально диверсифікувати ринок зовнішніх запозичень та перетворити його на цілком регульований сегмент глобальної економіки, яка через високу диференціацію, хвилеподібний рух факторів виробництва, утискування амплітуди технологічних циклів не позбавлена кризовості та високої ризикованості інвестування різних форм економічної діяльності.

2. Економічна природа сучасного міжнародного інвестування базується на формуванні та розвиткові моделі глобальних попиту та пропозиції, які й зумовили на початку ХХІ ст. безпрецедентну міжнародну факторну мобільність, можливість швидких видозмін структури фінансового капіталу, який під час руху у світовій економіці трансформується в різні матеріально-речові форми, викликаючи в одних країнах гіпертрофоване економічне зростання, в інших - стрімкий занепад, пов'язаний з вилученням з економіки значної частки інвестицій. Якщо раніше вважали, що кризовість притаманна державам з недосконалими ринками та тим, що мають суттєві проблеми з проведенням системних реформ у своїй економіці, то в сучасних умовах наочною стала модель глобального «експорту кризи».

3. Суперечливість глобалізації фінансових ринків полягає, перш за все, у тому, що інвестиції у світовій економіці останнім часом стали важливим чинником підйому національної економіки, протягом короткого терміну роблячи депресивні регіони гіперуспішними. З другого боку, кредити, що надходять з-за кордону, не завжди забезпечують економічне зростання, перетворюючи великомасштабні проекти в боргову пастку, розміри якої перевищують щорічний ВВП. За умов активного розвитку ринку боргових зобов'язань такі ризиковані кредити нерідко можуть призводити до загрози економічному суверенітету держави, що вимагає від її інституцій розроблення дієвих заходів блокування впливу негативних наслідків сумнівних кредитів, визначення граничної норми боргових зобов'язань, чіткої фіскальної ідентифікації нових моделей інвестування.

4. Основними джерелами зовнішнього інвестування економіки України є прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, кредити міжнародних і регіональних фінансових структур та міжнародна допомога. Системними перевагами зовнішніх запозичень на глобалізованому фінансовому ринку є диференціація джерел надходжень, можливість комбінування ресурсів, уніфікація механізмів та інструментів регулювання, консолідація спільних зусиль інвесторів щодо реалізації масштабних проектів. Натомість до системних ризиків потрібно зарахувати можливість олігополістичної змови, відсутність системи блокування негативних наслідків глобальних фінансових криз, загрозу раптового виведення з України інвестицій. При експорті капіталу з країни не зіставному з огляду на імпортовані обсяги ПІІ, упродовж останніх чотирьох років суттєво скорочується характерна для до кризових років диспропорційність.

5. На глобальному фінансовому ринку розгортається конкуренція за інвестиційні ресурси, суттєво загострена в післякризовий період розвитку. Конкурентоспроможність країни-позичальника визначають її інвестиційний імідж та створений бренд, здатність державного менеджменту ініціювати та реалізовувати масштабні спільні проекти із залученням іноземного капіталу. У цьому контексті Україна являє собою державу, яку не можна вважати інвестиційним лідером. Основні світові рейтинги позиціонують її як державу із середніми (індекс глобальної конкурентоспроможності, індекс конкурентоспроможності бізнесу, індекс людського розвитку) чи низькими (Doing Business, індекс сприйняття корупції, індекс економічної свободи) потенційними можливостями для залучення інвестицій та отримання широкомасштабних кредитів, спрямованих в інноваційну сферу національної економіки. Водночас Україна є потужним реципієнтом технічної допомоги, що надходить у державу, насамперед, з Європейського Союзу, і локально сприяє структурно-технологічному оновленню економіки.

6. З огляду на пріоритети й особливості економічного розвитку в умовах глобалізації стратегія зовнішніх фінансових запозичень має базуватися на оптимізованій структурі їх джерел, постійному моніторингу пропорцій внутрішнього й зовнішнього інвестування. З метою оптимізації джерел зовнішнього фінансування економічного розвитку України важливого значення набуває формування комплексу макроекономічних заходів для вирішення проблем недостатності обсягів, інституційно-функціональної незбалансованості, секторальної реформованості, надмірної ризиковості та ін. До них належать: оцінювання обсягів залученого капіталу та їх відповідності внутрішньому економічному потенціалу, аналіз динаміки й моніторинг структури каналів надходжень, ідентифікація надійності джерел зовнішнього фінансування з метою мінімізації негативних упливів глобальних фінансових диспропорцій та змін у ринковій кон'юнктурі, прогнозування ключових параметрів за допомогою економетричного інструментарію.

7. Валовий зовнішній борг України зріс у 2005-2008 рр. більш ніж у 3 рази й сягнув майже 100 млрд дол. США. Його структуру характеризувало зниження більш як у 2 рази урядової частки й зростання заборгованості банків і корпорацій (більше 80% загального боргу). Навіть у його сьогоднішніх некритичних розмірах державний борг України є слабокерованим, а перманентні реструктуризації зовнішньої й внутрішньої заборгованості виявляють неспроможність держави виконувати взяті на себе обов'язки. За умов повільного виходу національної економіки з кризового стану та прогнозованого подальшого зростання зовнішнього боргу за рахунок кредитів МВФ, гарантованих Урядом випусків ОВДП та єврооблігацій реальною загрозою стає синергія державних і приватно-корпоративних зовнішніх запозичень.

8. Система управління зовнішнім боргом в Україні потребує суттєвих змін, зумовлених глобальною актуалізацією проблеми й необхідністю застосування нових підходів, що базуються на розробленні стратегічно визначеної національної моделі економічного розвитку Ця модель максимально враховує особливості акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів в глобальній економіці, є консолідованою та здатною блокувати негативні наслідки зовнішніх та внутрішніх політичних й економічних впливів, публічною та суспільно транспарентною, легко ідентифікованою й такою, що має чітко визначені критичні екстремуми, які роблять неможливим скочування держави до дефолту. Важливого значення набуває якість державного й корпоративного менеджменту, його здатність реалізувати інноваційні антикризові й антиборгові технології. Забезпеченню професійної відповідальності в політиці управління зовнішнім боргом сприятиме гарантований захист від втручання, мотивованого поточними або кон'юнктурними цілями монетарної та бюджетної політики.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Єна І.В. Прямі іноземні інвестиції в економіку України в контексті сучасних світогосподарських трендів/ І.В. Єна // Ринок цінних паперів України. - К., 2008. - №1-2. - С. 19-26 (0,9 д.а.).

2. Єна І.В. Єврооблігаційні запозичення в сучасній борговій стратегії України / І.В. Єна // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Вип. 235: В 4 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 990-998 (0,5 д.а.).

3. Єна І.В. Інвестиційна привабливість української економіки для прямих і портфельних іноземних інвестицій / І.В. Єна // Зовнішня торгівля: Міжнародний науково-економічний журнал. - К., 2008. - №1. - С. 51-56 (0,6 д.а.).

4. Лук'яненко О.Д. Фактори фінансової дестабілізації економічного розвитку України в умовах глобальної кризи /О.Д. Лук'яненко, І.В. Єна // Ринок цінних паперів України. - К., 2010. - №7. - С. 23-29 (0,9 д.а., особисто авторові належить 0,4 др. арк., в яких виявлено та оцінено національний кредитний ринок в умовах кризи, також досліджено проблему зовнішнього боргу України).

5. Єна I.B. Сучасна стратегія України на європейському ринку інвестицій / І.В. Єна // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору. 3бip. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції 5-7 жовтня 2006 р., м. Київ. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 200-201 (0,1 д.а.).

6. Національна конкурентоспроможність в глобальних умовах розвитку: пріоритети дослідження та експертні оцінки / О.Д. Павловська, А.В. Жеваго, В.В. Олійник та ін.; за заг. ред. к.е.н., доцента О.Д. Павловської. - К.: ТОВ. «Національний підручник», 2008. - 58 с. - 4.12 д.а. (особисто автору належить 0,7 д.а.: п. 3 Інвестиційна привабливість економіки України) (С. 33-42).

7. Єна І.В. Оптимізація джерел зовнішнього фінансування економічного розвитку / І.В. Єна // Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки. Матеріали міжнар. науко-практичної конференції. 7-8 травня 2009 року, м. Чернівці. - Чернівці, 2009. - С. 238-240 (0,2 д.а).

8. Лук'яненко О.Д. Зовнішні фінансові запозичення в кризових умовах розвитку / О.Д. Лук'яненко, І.В. Єна // Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки: матеріали ІІ Міжнар.наук.-практ.інтернет-конф., 23 березня 2010 р., м. Донецьк / Нац.академія наук України, Донец.нац. ун-т економіки і торгівлі ім.М. Туган-Барановського, Ін-т економіки пром-ті; ред. кол.: Шубін О.О. [та ін.]. - Донецьк: ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського, 2010. - С. 63-65 (0,2 д.а., особисто авторові належить 0,1 др. арк., в яких виявлено та оцінено національний кредитний ринок в умовах кризи, також досліджено проблему зовнішнього боргу України).

9. Єна І.В. Проблема зовнішньої заборгованості в умовах глобалізації / І.В. Єна // Реформування економіки України: стан та перспективи: зб. матеріалів IV Міжнар.наук.-практ. конф., 26-27 листопада 2009 р., м. Київ. - К.: МІБО КНЕУ, 2009. - С. 93-94. (0,1 д.а.).

10. Моніторинг та оптимізація джерел зовнішнього фінансування національної економіки: навч. посіб. / О.Д. Лук'яненко, І.В.Єна, К.М. Сніжко [та ін.]; за заг. ред. к.е.н., доцента О.Д. Лук'яненко. - К.: ТОВ «Сім кольорів», 2010. - 88 с. - 6,7 д.а. (особисто автору належить 0,5 д.а.: п. 1 Зовнішнє фінансування відкритих економік) (С. 6-11).

Размещено на Allbest.ru