Політико-системні виміри глобальної економічної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 327+339.747

ПОЛІТИКО-СИСТЕМНІ ВИМІРИ ГЕОЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми

міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата політичних наук

Полубатко наталія Cергіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор КАМІНСЬКИЙ Євген Євменович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу трансатлантичних досліджень

Офіційні опоненти: доктор філософських наук Павленко Юрій Віталійович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник відділу глобальних систем сучасної цивілізації

кандидат політичних наук, Рейтерович Ігор В'ячеславович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри політичної аналітики і прогнозування

Захист дисертації відбудеться «10» березня 2011 року о 14³⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «9» лютого 2011р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук О.В. Сушко

АНОТАЦІЇ

Полубатко Н.С. Політико-системні виміри глобальної економічної кризи. - Рукопис. міжнародний держава капіталізм політичний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2011.

У дисертації досліджено системні особливості сучасних міжнародних відносин та глобальної економічної кризи, а також виокремлені її головні політичні та економічні чинники. Було розглянуто еволюцію капіталізму протягом останніх тридцяти років, визначено його характерні риси та наслідки для соціально-політичних відносин. Проаналізовано антикризові заходи провідних країн світу, таких, як США, Велика Британія, Росія, Китай, Франція, Японія, Німеччина тощо, а також їх вплив на роль держави в сучасних міжнародних відносинах. Визначено головні чинники та результати впливу глобальної економічної кризи на Україну, з'ясовано базовий елемент загроз для Української держави та її стабільності, а також вироблено практичні рекомендації українській владі стосовно особливостей впровадження нового зовнішньополітичного курсу в кризових умовах. Досліджено геополітичні виміри глобальної економічної кризи, зокрема, її вплив на реалізацію геостратегій провідних держав світу, таких, як США,, Росія та Китай, які, на думку політологів, визначатимуть ієрархічну конфігурацію посткризової міжнародної системи та впливатимуть найбільше на зовнішню політику України.

Ключові слова: глобальна економічна криза, системність, міжнародні відносини, антикризові заходи, глобалізація, криза капіталізму, енергетична наддержава, геостратегія, мультиполярність.

Полубатко Н.С. Политико-системные измерения глобального экономического кризиса. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена изучению системных особенностей современных международных отношений и глобального экономического кризиса. Для этого, в частности, исследуется системность как феноменологическая черта международных отношений, а также выделяются главные политические и экономические причины кризиса.

Рассматривается эволюция капитализма на протяжении последних тридцати лет, в течение которых финансовый сектор стал ведущим вначале американской, а позже и мировой экономики, что стало следствием гипертрофированного развития финансово-кредитной сферы и бурного развития фондового рынка. Исследуется влияние глобализации на мировую политику и экономику в этот период времени, а также определяются базовые критерии, отличающие современный капитализм от его предшествующих этапов.

Анализируются антикризисные меры ведущих стран мира, таких, как США, Китай, Россия, Франция, Великобритания, Германия, Япония, от действия которых зависит не только экономическая, но и политическая стабильность международной системы.

Определяются главные факторы и последствия глобального экономического кризиса для Украины, а также базовый элемент угроз для стабильности государства. Подготовлены практические рекомендации для украинской власти относительно особенностей построения отношений с ключевыми субъектами международной политики - США, ЕС, НАТО и Россией - в условиях преодоления мирового экономического кризиса.

Углублены уже накопленные с 2008 года знания относительно геополитических особенностей глобального экономического кризиса, в частности, в контексте реализации геостратегий ведущих государств мира, таких, как Соединенные Штаты, Россия и Китай, которые, с точки зрения политологов, будут определять иерархическую конфигурацию посткризисной международной системы, а также оказывать наибольшее влияние на внешнюю политику Украины.

Ключевые слова: глобальный экономический кризис, системность, антикризові заходи, международные отношения, глобализация, кризис капитализма, энергетическая сверхдержава, геостратегия, мультиполярность.

Polubatko N.S. Political Dimension of the Global Economic Crisis - Manuscript.

The thesis for the Candidate's Degree in Political Sciences 23.00.04 - Political Issues of the International Systems and Global Development. - Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

In the thesis the system peculiarities of the modern international relations and of the global economic crisis have been analyzed, as well as the political and economical factors of it. The evolution of the capitalism for the last thirty years has been studied; its character features and consequences for social and political relations have been distinguished.

Anti-crisis measures of the leading states, such as USA, Great Britain, China, Russia, Germany, France, Japan etc. have been analyzed, as well as the impact of them on the role of the state in modern international relations. The reasons and the consequences of the global crisis' impact on Ukraine have been determined.

Geopolitical dimensions of the global economic crisis, including peculiarities of the foreign policy of the USA, Russia and China have been studied.

Key words: global economic crisis, anti-crisis measures, international relations, globalization, crisis of the capitalism, energy superpower, geostrategy, multi-polarity.

ЗАГАЛЬНА ХРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається передусім розумінням і визнанням того, що глобальна економічна рецесія, розпочавшись на іпотечному ринку США, стала кризою не лише геоекономічного, а й геополітичного устрою світу, який сформувався після розпаду біполярного міжнародного порядку. Внаслідок стрімкого розвитку глобалізаційних процесів в усіх галузях життєдіяльності світової спільноти на початку ХХІ ст. політичне та економічне облаштування світу не може розглядатися відокремлено: відповідні сегменти світоустрою, взаємодіючи, доповнюють одне одного. Відтак, йдеться не лише про кризу світової економіки, а й про геополітичну кризу, більше того, глобальна економічна криза у багатьох вимірах відображає глибинні суперечності сучасної системи міжнародних відносин.

Cлід зазначити, що Україна постраждала серед усіх країн світу чи не найбільше, що безперечно мало негативний вплив на її місце та роль в світовій політиці, а тому дослідження причин та політико-системних вимірів кризи набуває особливої актуальності. Головна ж причина необхідності такого дослідження полягає в тому, що, попри певне пожвавлення світової економіки протягом 2010 року, говорити про остаточне закінчення світової фінансово-економічної рецесії ще зарано. В якості доказу передчасності найоптимістичніших прогнозів достатньо навести приклад Греції та Ірландії, попередити чи відстрочити дефолт яких за гігантськими боргами вдалося тільки завдяки мобілізаційним ресурсам Єврозони. Прогнозується й фундаментальна криза французької економіки. Ситуація загрожує завершитися щонайменше значним падінням європейської валюти, а в іншому випадку - виходом багатьох чи всіх країн з Єврозони і її крахом. Це неминуче може призвести до незворотних геополітичних наслідків, включно з розпадом Європейського Союзу.

Відтак, дослідження глибинних ознак сучасних міжнародних відносин у контексті причинно-наслідкових зв'язків між ними та глобальною економічною кризою, так само, як і політичних і політико-управлінських чинників, що її спричинили, відкриває шлях до розуміння структури більш-менш сталих та значущих зв'язків між окремими елементами міжнародної системи. Виходимо з положення західної політичної й економічної думки про те, що ці елементи наразі під впливом антикризових заходів національних урядів лише починають формуватися і визначатимуть функціонування системи у посткризовому світі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (номер державної реєстрації 0107U011797).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає у виявленні й структуризації політико-системних особливостей глобальної економічної кризи, а також її можливих впливів на перспективи геополітичних трансформацій посткризового світу.

Досягнення поставленої мети потребує розв'язання наступних завдань:

· визначити ступінь розробленості проблеми в концептуально-теоретичному розрізі: розглянути основні підходи до тлумачення поняття системності як феноменологічної риси сучасних міжнародних відносин;

· з'ясувати головні політичні та політико-економічні чинники глобальної фінансово-економічної кризи, а також виокремити її системні риси;

· відстежити і в політологічному контексті узагальнити еволюцію капіталізму протягом останніх тридцяти років, з моменту початку стрімкого дерегулювання, яке був стрижнем економічної політики країн Заходу увесь цей період, представити його наслідки для соціально-політичних відносин;

· вийти на цілісні уявлення про антикризову політику провідних країн світу, а також її вплив на роль держави в сучасних міжнародних відносинах;

· конкретизувати головні політичні та політико-економічні чинники й наслідки глобальної економічної кризи для України;

· поглибити вже накопичені від 2008 року знання про геополітичні особливості глобальної економічної кризи, зокрема, у контексті реалізації геостратегій провідних держав світу, таких як Сполучені Штати, Росія і Китай, що, визначатимуть ієрархічну конфігурацію посткризової міжнародної системи та в сутнісному вимірі стануть визначальними зовнішніми чинниками еволюції зовнішньої політики України.

Об'єкт дослідження - перша світова економічна криза ХХІ століття та її стратегічні наслідки для міжнародних відносин.

Предметом дослідження є політико-системні виміри першої світової економічної кризи ХХІ століття.

Методологія та методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає насамперед системний підхід, оскільки це дозволяє цілісно розглядати глибинні політико-системні особливості і сутнісні прояви глобальної економічної кризи з огляду на їх взаємозв'язок з новим етапом еволюції сучасних міжнародних відносин, яким також властиві усі системні риси.

Не менш важливим для дослідження є використання міждисциплінарного підходу, адже, на наш погляд, неможливо досягнути поставленої мети без з'ясування головних фінансово-економічних причин глобальної кризи, для чого необхідно використання методу економічного аналізу.

Застосування цивілізаційного підходу дає змогу краще зрозуміти сутність та витоки системної кризи капіталізму, сучасних соціально-політичних конфліктів та відповідних майбутніх загроз.

Геополітичний метод дозволив поглибити знання про найсучасніші особливості зовнішньополітичного курсу США, Росії та Китаю як напередодні кризи, так і після її початку.

Хронологічні рамки дослідження визначаються початком проблем на іпотечному ринку Сполучених Штатів у 2007 році, що знаменувало першу хвилю фінансової кризи, яка від осені 2008 року перейшла у всесвітню економічну кризу, розповсюдивши свій негативний вплив весь світ включно й особливо на Україну. Верхня межа обумовлена першим роком президентства В.Ф. Януковича, коли були зафіксовані перші позитивні статистичні показники не тільки в Україні, але й в провідних економіках світу, себто - кінцем 2010 року.

Джерельна база дисертаційної роботи. За ті два роки, що минули з початку глобальної економічної кризи, було опубліковано не так багато фундаментальних робіт, присвячених проблематиці дисертаційної роботи. Це пояснюється насамперед невеликим часовим терміном, що минув з того часу. Тому значну частину джерельної бази складають переважно наукові статті, присвячені окремим аспектам дослідження, а також електронні джерела.

Враховуючи географію початку кризи, за кількістю опублікованих робіт, пов'язаних з політичним аналізом глобальної економічної кризи, лідирують американські дослідники, серед яких представники різних професій, ідеологічних орієнтацій, теоретичних напрямків, які концептуально суперничають між собою. Зокрема, це патріархи американської зовнішньої політики і політології Зб.Бжезинський та Г.Кіссінджер, фінансист Дж. Сорос, провідні американські економісти Дж.Штігліц, П.Кругман, нобелівський лауреат в галузі економіки Дж.Акерлоф, теоретики-міжнародники Л. фон Берталанфі, І.Валлерстайн, С.Хоффман, Р.Кеохейн, Дж.Рассмусен, Дж.Розенау, Дж.Міершаймер, Дж.Модельські, Г.Моргентау, Дж.Най-молодший, К.Уолтц тощо.

Вагомий внесок у теоретичні дослідження системних рис міжнародних відносин, глобалізації та практичних особливостей світової економічної кризи внесли європейські автори Р.Арон., В.Вендт, Д.Гелд, Е.Гідденс, Д.Голдбрайт, Д.Зенгхаас, М.Кастельс, Дж.Перратон, У.Томпсон, Ю.Хабермас та інші.

Серед російських дослідників, що займаються даною проблематикою , слід відзначити, зокрема, представників національної школи теорії міжнародних відносин, таких, як: Е.Баталов, А.Богатуров, В.Гантман, К.Гаджиєв, М.Косолапов, М.Хрустальов, П.Циганков, А.Циганков, а також тих політологів та економістів, які займаються безпосередньо політико-системними вимірами глобальної кризи: М.Делягіна, С.Дубініна, В.Іноземцева, П.Патрона, В.Панькова, В.Сізова, В.Васильева, Є.Роговского, В.Супяна, Є.Хесіна, В.Шелова-Коведяева, Ю.Шишкова та ін.

Серед вітчизняних авторів наукових робіт, присвячених дослідженню системних рис сучасних міжнародних відносин, а також впливу глобальної економічної кризи на міжнародну систему загалом, та Україну зокрема, особливо слід відзначити монографії та статті О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Величко, А.Гальчинського, О.Зернецької, Є.Камінського, О.Коппель, М.Кравчука, Р.Кривоноса, О.Кузнєцова, В.Новицького, О.Пархомчук, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, О.Потєхіна, Н.Пржонської, О.Сушка, С.Толстова, А.Філіпенка, С.Шергіна, П.Шляхтуна, О.Шморгуна, В.Хоніна, М.Ялі тощо.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що робота є системним дослідженням наукової проблеми взаємовпливу геополітичних та геоекономічних трансформацій сучасного світового устрою, яке містить аналіз політики подолання фінансової кризи у контексті глобальної взаємодії провідних держав світу. Результати, які були отримані під час дослідження і визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

1. в процесі аналізу робіт провідних представників сучасної теорії міжнародних відносин було досліджено феномен системності як характерної риси міжнародних відносин, а також були виокремленні й розглянуті інші особливості та різновиди міжнародних відносин, зокрема, підтверджено взаємопов'язаність та взаємозалежність сучасних міжнародних політичних й економічних відносин, що є особливо значимим у контексті даного дослідження;

2. виокремлені основні політико-економічні чинники, які в сукупності вплинули на характер, визначили масштаби, траєкторію протікання та руйнівну силу глобальної економічної кризи, а також її політико-системні прояви;

3. поглиблено і набуло подальшого розвитку політологічне знання про особливості еволюції капіталізму останніх 30-ти років та її наслідки для економічних та соціально-політичних відносин;

4. структуровані антикризові заходи провідних країн світу, їх вплив на роль держави в сучасних міжнародних відносинах та зроблені обґрунтовані припущення стосовно їх можливої ефективності;

5. здійснено порівняльний аналіз економічних і політико-системних наслідків і чинників світових економічних криз 1997-1998 та 2007-2009 рр. для України;

6. виявлені геополітичні виміри глобальної економічної кризи, зокрема, її вплив на геостратегії провідних держав світу, таких, як Сполучені Штати, Росія та Китай, які визначатимуть ієрархічну конфігурацію посткризової міжнародної системи і впливатимуть найбільше на неминучу еволюцію зовнішньої політики України. Зокрема, встановлено, що низька ефективність силової політики Вашингтона, побудованої на геостратегії «уніполя», на початку ХХІ століття стала одним із головних (разом із економічним та фінансовим) факторів, що сприяли початку формування мультиполярної конфігурації міжнародної системи. Також з'ясовано, що важливим чинником безперспективності зовнішньої політики, побудованої на геостратегії «енергетичної наддержави», є те, що кліматичний фактор все більше стає невід'ємною складовою проблеми глобальної енергетичної політики і безпеки. У найближчій перспективі він може зайняти домінуюче положення поряд з питаннями видобутку, транспортування, ефективного використання енергоносіїв. У результаті аналізу посткризової зовнішньої політики Китаю та його військово-економічного потенціалу, необхідного для реалізації амбітних геополітичних планів, з'ясовано, що його зовнішньополітичні ресурси є все ще досить обмеженими і сконцентрованими на небагатьох пріоритетних напрямках. Хоча економічно КНР наразі виступає одним з основних гравців на міжнародній арені, у військово-політичному аспекті Китай є потужною регіональною державою, що будує власну політику, виходячи переважно з оцінки відносин із Японією, Індією, Росією, країнами Південно-Східної Азії.

Практичне значення одержаних результатів визначається потребою української політології в теоретико-прикладних дослідженнях економічних й політичних явищ глобального масштабу, які безпосередньо впливають на розвиток нашої країни та еволюцію її зовнішньополітичного курсу, і полягає у цілісному аналізі політико-системних вимірів глобальної економічної кризи, її геополітичних й геоекономічних наслідків для майбутніх трансформацій міжнародної системи.

Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників з теорії міжнародних відносин, геополітики, геоекономіки, для нормативних і спеціальних курсів тощо для студентів вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); міжнародному круглому столі «Досвід України та Туреччини в подоланні глобальної кризи: політичний, економічний, соціальний та безпековий аспекти» (Київ, 30 січня 2010 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і перспективи» (Київ, 19 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях,затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 201 сторінку, з них обсяг основного тексту становить 182 сторінки, список використаних джерел налічує 211 найменувань і займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її наукову новизну, визначено мету, об'єкт, предмет, хронологічні рамки та методи дослідження, теоретико-практичне значення отриманих результатів, вказано джерельну базу дослідження, висвітлено апробацію отриманих результатів.

У першому розділі «Системні особливості сучасних міжнародних відносин та глобальної економічної кризи» досліджуються загальні особливості та характерні риси міжнародних відносин, зокрема, такі, як системність, складність, здатність до адаптації, відкритість, слабкий рівень організації, аналізуються базові теоретичні підходи щодо того, яким чином побудована структура міжнародних відносин, а також розглянуто низку моделей структури міжнародної системи, зокрема, теоретичні моделі К.Уолтца, С.Гофмана та Р.Кеохейна. Крім того, у першому розділі виокремлено основні геополітичні, мікро- та макроекономічні чинники, що спричинили світову фінансово-економічну кризу.

Під час аналізу було зроблено висновок про те, що визначальним макроекономічним чинником став надлишок ліквідності в економіці США, зумовлений загальним зниженням довіри до країн з новими ринками після економічної кризи 1997-1998 рр., інвестування в американські цінні папери країнами, що нагромаджують валютні резерви (Китай) та мають нафтові фонди (країни Перської затоки), політикою низьких відсоткових ставок, яку здійснювала ФРС США, особливо в 2001-2003 рр., намагаючись уникнути циклічності спаду. З'ясовано, що основними збудниками фінансової кризи мікроекономічного рівня абсолютна більшість експертів вважає нові фінансові інструменти, використання яких призвело до маскування ризиків, пов'язаних з низькою якістю субстандартних іпотечних кредитів, з одного боку, та до їх непрозорого розподілу серед широкого кола інвесторів - з іншого. Інституційні виміри світової фінансової кризи проявилися у недостатньому рівні оцінювання ризиків регуляторами і рейтинговими агенціями, а також в асиметрії інформації, натомість першопричиною сучасних кризових явищ стали проблеми на іпотечному ринку США. Показано, що головним геополітичним чинником світової економічної кризи слід вважати військові кампанії в Афганістані та Іраку, адже витрати на їх одночасне ведення стали непосильним тягарем навіть для найбільшої економіки світу, особливо в кризових умовах.

Перший розділ постановкою проблеми, дослідженням системних особливостей глобальної економічної кризи та її зв'язку зі зміною геополітики доводить, що теоретичні положення щодо проблеми підтверджують потребу у системному підході та цілісному політичному аналізі до виявлення визначальних станів системи міжнародних відносин та різних способів взаємовпливу її складових

У другому розділі - «Політико-системні виміри глобальної економічної кризи та її вплив на Україну» досліджено еволюцію капіталізму, починаючи з кінця 70-х років ХХ століття і до самого початку сучасної глобальної кризи. Виокремлено декілька нових рис сучасного капіталізму, які не були властиві йому на попередніх етапах, а саме: 1) розвиток сучасних комунікацій та швидкість їх впровадження; 2) вільний рух глобального капіталу; 3) гіпертрофоване розширення фінансово-кредитної сфери й бурхливий розвиток фондового ринку. Показано, що головним критерієм, який відрізняє сучасний капіталізм від його попередніх етапів, є всепоглинаюче прагнення до фінансового успіху, що пом'якшення державного регулювання фінансових ринків призвело не до вільної конкуренції, а до захоплення крупних корпорацій власниками, схильними до агресії, надмірного ризику, до створення кредитних пірамід.

У контексті впливу глобальної економічної кризи на політику провідних держав світу щодо її припинення розглядається й інший наслідок - стрімке посилення ролі держави після тридцяти років постійного дерегулювання світової економіки. На основі компаративного аналізу антикризових заходів провідних держав світу, таких, як Сполучені Штати, Велика Британія, Франція, Німеччина, Японія, Китай, Росія тощо, з'ясовано, що вони спрямовані на стабілізацію як фінансової системи цих країн, так і на стимулювання реального сектору економіки, від чого в кінцевому рахунку залежить і стабілізація на світовій політичній арені.

У розділі також розглянуто політико-економічну ситуацію в Україні напередодні та протягом року після президентських виборів, з'ясовано причини впливу глобальної кризи на економіку, внутрішньополітичний стан і зовнішню політику держави. яка зазнала втрат від наслідків цієї кризи порівняно з іншими країнами світу чи не найбільше. Для об'єктивності висновків розглянуто взаємовідносини у трикутнику Захід (представлений окремо США та ЄС) - Україна - Росія, і відповідно поряд з вітчизняними джерелами проаналізовано різні погляди американських, європейських і російських політологів та економістів стосовно як зовнішньої, так і внутрішньої політики України протягом останніх років першого десятиліття ХХІ століття.

Показано, що серед найважливіших фінансово-економічних чинників, які спричинили кризові явища в українській економіці, були наступні: 1)різке зміцнення долара (світової валюти у контексті прив'язки до гривні), що вимагало такого ж послаблення гривні; 2) різке погіршення кон'юнктури, загострення конкуренції, падіння попиту на українську продукцію в ЄС через економічний спад, що вимагало послаблення гривні для цінової конкурентоспроможності; 3) різке падіння попиту на українську продукцію в решті країн світу через загальмування їх економічного зростання від економічного спаду в ЄС, загострення конкуренції що вимагало послаблення гривні для цінової конкурентоспроможності; 4) різке падіння світових цін на продукцію українського експорту, що вимагало послаблення гривні для компенсації їх падіння. Крім короткострокових чинників, проаналізовано й стратегічні (погану диверсифікованість економіки та низьку її ефективність), які зумовили наслідки економічної кризи особливо глибокими та болючими.

Окремо у контексті дисертаційної проблематики розглянуто ще одну проблему, що стоїть сьогодні перед Україною, - зв'язок поміж розвитком демократії і подоланням економічної кризи. Відтак, аналіз засвідчив, що вплив світової кризи на Україну виявився особливо глибоким, що дає підстави для радикального переосмислення і реформування існуючих підходів до інтеграції країни в систему світових господарських зв'язків, а сукупність політичної та економічної кризи в Україні об'єктивно спричинила зміни у політичній системі на основі відмови від багатьох критеріїв і чинників розвитку, які попередньо домінували в українському суспільстві.

У третьому розділі - «Геополітичні виміри глобальної економічної кризи» зосереджено увагу на аналізі практичної реалізації геостратегій провідних держав світу, таких, як Сполучені Штати, Росія та Китай, які, на думку багатьох дослідників глобальних процесів, визначатимуть ієрархічну конфігурацію посткризової міжнародної системи.

Зокрема, досліджено наслідки намагань попередньої американської адміністрації Дж.Буша-молодшого нав'язати усьому світу за допомогою військових кампаній в Афганістані та Іраку модель «однополярного» світового устрою. Також було висвітлено особливості зовнішньої політики Росії, насамперед по відношенню до України, побудованій на геостратегії «енергетичної наддержави», яка спиралася на позитивну для Москви кон'юнктуру на ринках енергоносіїв, що тривала до самого початку світової фінансової кризи.

Проаналізовано нові виклики для «енергетичної зброї» та «трубної дипломатії» Москви - «Газпрому», такі, як початок інтенсивного видобутку сланцевого газу в США, внаслідок чого виробництво газу в Росії та Сполучених Штатах практично зрівнялося, і тепер ці дві держави ділять перше місце в світовому газовидобутку. Натомість надлишок африканського скрапленого газу, спрямований тепер на європейський ринок, що впливає на конкурентоспроможність російського газу в ЄС.

Окрім суто економічних та політичних наслідків кризи для Росії, було також досліджено роль кліматичного фактору у стратегіях розвитку США та ЄС, який все більше стає невід'ємною складовою проблеми глобальної енергетичної безпеки. Як показують розрахунки, навіть часткове виконання завдань, поставлених в рамках енергетичного плану Б.Обами та європейської програми «20-20-20», призведе до стагнації попиту на нафту й газ в США і в Європі вже у середньостроковій перспективі.

Аналіз змін у зовнішній політиці Китаю напередодні та в перші два роки після початку кризи, від наслідків якої серед «великих» держав КНР постраждала чи не найменше, свідчить . що завдяки швидкому та вдалому виходу з кризи Пекін вже у найближчому майбутньому зможе кинути виклик «глобальному лідерству» Вашингтона. На основі дослідження зроблено висновок про те, що до особливостей світової економічної кризи слід віднести: розмах та глибину, перенесення на політичну та геополітичну сфери; поєднання фінансової кризи і глобально синхронізованого спаду, коли економічні цикли у всіх розвинутих країнах й багатьох країнах, що розвиваються, підтвердили жорстку пов'язаність з американським.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми політико-системного виміру глобальної економічної кризи, що виявляється в оцінці її впливу на систему міжнародних відносин на сучасному етапі розвитку. У контексті цілісного політичного аналізу напрацювань сучасної теорії міжнародних відносин із застосуванням низки сучасних дослідницьких методів було виявлено й структуровано сучасні політичні та геополітичні особливості феномену системності як характерної риси міжнародних відносин. З метою актуалізації дослідження виокремлено особливості та різновиди міжнародних відносин у контексті своєрідності їх проявів за умов глобальної фінансової економічної кризи, яка активно загрожує перерости у системну кризу сучасного капіталізму та деструктивно вплинути на геополітичні трансформації посткризового світу.

1.Головний теоретичний висновок дослідження полягає у тому, що системний підхід у дослідженні міжнародних відносин є оптимальним як метод виявлення визначальних станів системи та різних способів сполучення її елементів. Однак , як тільки дослідник виходить за рамки простих систем, така оптимальність втрачається разом із підставами вважати слушними попередньо встановлені висновки. Річ у тім, що міжнародні відносини, система, безумовно, складна, а тому дослідження окремих її елементів, таких, як держави або міжнародні організації з урахуванням неоднозначного впливу на них глобальної економічної кризи, заслуговують на окремий цілісний політичний аналіз, що і є предметом дослідження даної дисертаційної роботи.

Було підтверджено, що сучасні міжнародні відносини як специфічний вид суспільних відносин: а) загалом є відносинами між людьми, серед яких (відносин) доволі чітко вирізняються економічний, соціальний, політичний і духовно-культурний аспекти; б) характеризуються низкою постійно діючих особливостей, до яких відносимо їх невладний характер, оскільки влада є одним із основних регуляторів суспільного життя всередині держави з обов'язковістю принципу панування і підкорення, а між державами владні відносини є не правилом, а відхиленням від нього, хоча спорадично трапляються відносини панування й підкорення; в) є також відносинами між державами, політичними партіями, громадсько-політичними організаціями і рухами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами політики на міжнародній арені, де навіть суто економічні відносини між державами як політичними інститутами набувають політичного характеру, будучи тісно пов'язані з міжнародними економічними відносинами; г) у системному вимірі мають децентралізований характер з огляду на відсутність керівних центрів, діяльність яких ґрунтувалася б на пануванні й підкоренні; д) диктують консенсус основним засобом розв'язання суперечностей, прийняття рішень на міжнародних форумах на основі спільної згоди учасників без проведення формального голосування, якщо проти нього не виступає жоден з учасників; е) ґрунтуються на довірі між партнерами як ресурсі подолання невизначеності у майбутньому, яка є завжди комплексним (складним)‚ а, отже, потребує врахування можливого ризику як фактора коригування власних дій в рамках передбачень майбутнього.

2. Головною політичною причиною фінансової кризи в Америці слід вважати переоцінку керівництвом США так званих «меж американської могутності», що і стало вирішальною причиною фатальних помилок у фінансово-економічній політиці держави, які перекинулися на зовнішній світ. Доведено системність помилки адміністрації Дж.Буша-молодшого, яка полягала у перенесенні стратегії внутрішнього розвитку на другий план порівняно із геополітичними претензіями США: де-факто, за кілька років до розгортання глобальної кризи, яка одержала свій поштовх формальним крахом американського іпотечного ринку з подальшим катастрофічним станом банківської і фінансової системи США загалом, Білий дім практично повністю самоусунувся від оптимізації її державного регулювання. Водночас гігантські кошти без адекватної оцінки стратегічних наслідків для вказаної системи спрямовувалися на ведення воєн в Іраку та Афганістані. При цьому попередня адміністрація США формально продовжувала декларувати витратний і часом непосильний для бюджету курс на розширення НАТО, підтримувала і здійснювала проекти демократизації зовнішніх акторів міжнародної системи, далі нарощувала зарубіжну допомогу в рамках поширення певних критеріїв розвитку тощо. Ситуація загалом склалася так, що політична влада Сполучених Штатів цілеспрямовано змістила концептуальні акценти у тому плані, що зробила внутрішню політику заручницею зовнішньої і безпекової політики держави. Це стало ще однією стратегічною спонукою неконтрольованого перебігу подій у фінансово-економічній системі США, що перекинулося на зовнішній світ. Закономірність тут полягає у тому, що Сполучені Штати були і залишаються єдиною глобальною державою у геополітичному, геоекономічному та воєнно-політичному вимірах й водночас єдиним емітентом світової резервної валюти.

Виокремлюємо три групи чинників, які в сукупності вплинули на характер, визначили масштаби, траєкторію протікання та руйнівну силу глобальної економічної кризи: а) зумовлені глибокими і всеосяжними цивілізаційними, геоекономічними змінами, глобальними трансформаційними процесами, проявами системної кризи капіталізму, який протягом століть був локомотивом глобально-історичного процесу; б) пов'язані з макро- та мікроекономічними диспропорціями і турбуленціями, з інституційними пастками, які проявилися насамперед у головних учасників світової економіки; в) викликані практичним сплеском кризи на іпотечному ринку США.

З урахуванням актуальних положень і висновків вчених економістів наголошено, що визначальним макроекономічним чинником став надлишок ліквідності в економіці США, зумовлений загальним зниженням довіри до країн з новими ринками після економічної кризи 1997-1998 рр., інвестування в американські цінні папери країнами, що нагромаджують валютні резерви (Китай) та мають нафтові фонди (країни Перської затоки), політикою низьких відсоткових ставок, яку здійснювала ФРС США, особливо в 2001-2003 рр., намагаючись уникнути циклічності спаду. Натомість основними збудниками фінансової кризи мікроекономічного рівня абсолютна більшість провідних економістів вважає нові фінансові інструменти, використання яких призвело до маскування ризиків, пов'язаних з низькою якістю так званих субстандартних іпотечних кредитів та їх непрозорим розподілом серед інвесторів. Безумовно, слід зважати на такий вже згаданий вище геополітичний чинник світової економічної кризи, як військові кампанії в Афганістані та Іраку.

До особливостей світової економічної кризи також слід віднести: а) розмах та глибину, перенесення на політичну та геополітичну сфери; б) поєднання фінансової кризи і глобально синхронізованого спаду, коли економічні цикли у всіх розвинутих країнах й багатьох країнах, що розвиваються, підтвердили жорстку пов'язаність з американським.

При цьому ми заперечуємо популярну серед науковців тезу про те, що нібито протягом останніх десятиліть США відігравали в світовій політиці та економіці переважно деструктивну роль. Насправді ця держава виступала найпотужнішим центром реального попиту, що стимулював економічне зростання у всесвітньому масштабі. Без цього не було б стрімкого підйому азійських економік в 1980-1990 рр. Навіть формування «бульбашок» на американському фондовому ринку не слід розглядати однобічно: без цього не був би створений сектор «нової економіки», який багато в чому визначив технологічний бум останніх десятиліть. Без статусу долара як резервної валюти не було б здійснено ефективної фінансової допомоги країнам Латинської Америки та Південно-СХідної Азії в 1994-1998 рр.

3. Узагальнення напрацювань економічної науки в рамках політологічного дослідження особливостей еволюції сучасного капіталізму протягом другої половини ХХ століття дозволило підтвердити, що однією з головних особливостей розвитку світової економіки останніх десятиліть стало гіпертрофоване розширення фінансово-кредитної сфери та бурхливий розвиток фондового ринку. Вчені економісти переконливо довели, що ринок цінних паперів створив власну, штучну реальність, яка все більше відривалася від реальної економіки, а фінансові операції розвивались автономно і без належного контролю. Логічним наслідком перетворення фінансової сфери у провідну галузь спочатку американської, а потім і світової економіки стало те, що поведінка абсолютної більшості споживачів, які долучилися до цієї стратегії, у міру зростання благополуччя вийшла за межі споживацьких орієнтирів і ставала інвестиційно-спекулятивно орієнтованою. Для розуміння суті сучасного капіталізму важливо брати до уваги, що у той час як символами попереднього розвитку економічних систем, для яких «локомотивом» був реальний сектор, виступали вчені, інженери, висококваліфіковані працівники, то символами сучасної епохи стали «інвестори» й банкіри.

Базовим критерієм, що відрізняє сучасний капіталізм від його попередніх етапів, слугує всепоглинаюче стремління до фінансового успіху, яким обумовлюється буквально все. Така ситуація призводить не лише до злиднів і соціального падіння, але й до неможливості реалізувати себе в мистецтві, політиці, соціально-культурній і професійній діяльності. Фінансовий важіль став визначальним у геополітиці, дипломатії, бізнесі, владі, не говорячи вже про повсякденне життя. Збереження таких засад є вкрай небезпечним для майбутнього капіталістичної системи, яка незаперечно потребує саме системних реформ на основі переосмислення всіх аспектів фінансово-економічної кризи 2007 - 2010 років.

4. Глибинна сутність антикризової політики провідних країн сучасної світ-системи у вирішальному для даного дослідження політологічному контексті полягає у тому, що економічне дерегулювання, яке від 1970-х років стало наріжним каменем економічної політики Заходу, має об'єктивні межі. Держава, надто коли йдеться про ту, що має глобальні впливи, а її дії впливають на весь комплекс світових процесів, має чітко контролювати не тільки сталість і демократичний поступ політичної системи, але й постійно стежити за глибинними факторами фінансово-економічного характеру. Внутрішня політика не може бути заручницею зовнішньополітичних планів і дій, а також гіпертрофованих уявлень про зовнішні виклики і загрози геополітичного ґатунку.

Разом з тим, безпрецедентні заходи державного втручання у фінансову систему не можуть убезпечити світову економіку від подальшої ескалації системної кризи не з причини запізнілості реагування держав, а через неймовірно великі фінансові видатки та неординарні інституційні рішення. Річ у тім, що за такого підходу відбувається концентрація всіх зусиль на подоланні наслідків кризи, залишаючи поза увагою її витоки. Діалектичний підхід обумовлює спеціальні аналітичні зусилля для врахування конструктивного потенціалу кризи, яка за такого позиціонування дослідників і державних діячів має розглядатися перспективно, тобто як передумова утвердження нового. Тільки у такий спосіб можливо не допустити катастрофічного і неконтрольованого розпаду капіталістичної системи з не прогнозованими, а тому вкрай небезпечними для людства наслідками.

5. «Українську частину» висновків з причин, що не потребують пояснення, будуємо на поєднанні традиційного підходу з практичними рекомендаціями. Відтак, визначаємо системно критичними для України головні чинники й наслідки глобальної кризи. І не лише тому, що у порівнняні з багатьма іншими країнами світу її вплив на Україну виявився особливо глибоким, що дає підстави для радикального переосмислення і реформування існуючих підходів до інтеграції країни в систему світових господарських зв'язків. І не тільки тому, що економічна криза розгорталася на тлі кризи політичної, що об'єктивно ускладнювало і ускладнює вироблення та реалізацію антикризової політики. Річ і в тім, що сукупність політичної та економічної криз, їх збіг у часі не просто значною мірою обумовили перемогу В.Ф.Януковича на президентських виборах 2010 року, а й об'єктивно спричинилися до змін у політичній системі на основі відмови від багатьох критеріїв і чинників розвитку, які домінували в українському суспільстві в епоху президентства В.А.Ющенка.

За такої ситуації зберігається базовий елемент загроз для Української держави та її стабільності. Йдеться про доволі суттєвий рівень збереження політико-ідеологічного та світоглядного розколу українського суспільства і політикуму на засадах регіональної приналежності. У цьому контексті небезпечним є самозаспокоєння нинішньої влади, у тому числі на основі тих чи інших соціологічних досліджень. По-друге, існує низка чинників соціального ґатунку, які свідчать про серйозний потенціал масових протестів, які влада не зможе попередити чи зупинити завдяки радикальним, зокрема популістським, рішенням і діям у соціальній сфері. Відтак, масова бідність, що часто виходить на рівень злиденності, укупі з непопулярними реформами та неспроможністю влади вийти на швидке подолання такої ситуації, мають вагомий потенціал у будь-який момент спричинити дестабілізацію політичної ситуації в країні.

У міжнародно-політичному вимірі слід категорично відмовитися від ідеалізації геополітичного позиціонування і стратегічних намірів російської влади щодо України. Надмірна обережність у планах і діях, яка межує з поступливістю, у даному випадку містить загрозу переростання у поступову здачу національних інтересів.

На західному векторі також потрібне спеціальне врахування особливостей його нинішнього позиціонування. Насамперед, слід враховувати, що нинішня адміністрація США може змінити свої нинішні підходи, які межують з байдужістю до перебігу подій на пострадянському просторі в умовах пріоритету «перезавантаження» відносин з Росією, уже з початком передвиборної кампанії. Вибори президентів РФ і США, намічені на 2012 рік, загалом можуть суттєво позначитися на ставленні цих двох держав до ситуації в Україні та здійснюваних владою реформ.

Європейський Союз своєю триваючою фінансовою кризою і небезпеками дестабілізації також має сприйматися в Україні з урахуванням всього комплексу здобутків і вигод, недоліків і невигод. Ідеалізація перспективи поступової інтеграції України в ЄС, у тому числі й таких попутних заходів, як створення особливих умов для зони вільної торгівлі, може несподівано вилитися у проблему для української економіки і бізнесу. Те саме відносимо і до такої мети, як зняття візових обмежень та свобода пересування для українців на теренах Євросоюзу.

Безумовно специфічним фактором формування відносин з інтегрованою Європою видається активне зближення Росії з НАТО на тлі активного подання України державою, яка прийняла остаточне рішення про так званий позаблоковий статус.

Українській владі необхідно визначати реальні цілі не лише в міжнародній економічній, але й міжнародній політичній сферах. Тут слід виходити з наростаючих впливів нових центрів сили у світовій політиці, починаючи від Китаю, великої двадцятки та БРІК і завершуючи несподіваними альянсами.

Що ж стосується чинників, що спричинили кризові явища в українській економіці, то серед них найважливішими є наступні:

· різке укріплення долара (валюти прив'язки до гривні), що вимагало такого ж послаблення гривні;

· різке погіршення кон'юнктури, загострення конкуренції, падіння попиту на українську продукцію в ЄС через економічний спад, що вимагало послаблення гривні для цінової конкурентоспроможності;

· різке падіння попиту на українську продукцію в решті країн світу через загальмування їх економічного зростання від економічного спаду в ЄС, загострення конкуренції що вимагало послаблення гривні для цінової конкурентоспроможності;

· різке падіння світових цін на продукцію українського експорту, що вимагало послаблення гривні для компенсації їх падіння.

Крім короткострокових чинників - стратегічні (погана диверсифікованість економіки та низька її ефективність) - зробили економічну кризу особливо глибокою та болючою.

6. Поглиблено вже накопичені від 2008 року знання про геополітичні особливості глобальної економічної кризи, зокрема, у контексті реалізації геостратегій провідних держав світу, таких, як Сполучені Штати, Росія і Китай, що, ймовірно стануть визначальними зовнішніми чинниками еволюції зовнішньої політики України.

Низька ефективність військової політики і частково геополітики Вашингтона, побудованих на однополярності міжнародної системи за президентства Дж.Буша-молодшого, сприяли розгортанню формування багатополюсної конфігурації міжнародних відносин. Сьогодні цей принцип є визначальним, таким, що повністю прийнятий як факт діючою адміністрацією США. Насправді ця держава виявилася неспроможною одноосібно вирішувати проблеми забезпечення військової безпеки на глобальному рівні: вести боротьбу з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення та засобів його доставки, а також забезпечити врегулювання регіональних конфліктів, зокрема на Близькому Сході. Загалом, погіршився стан міжнародного середовища безпеки, різко зросли світові військові видатки, намітилася нова гонка озброєнь.

7. Важливим чинником безперспективності зовнішньої політики, побудованої на геостратегії «енергетичної наддержави», є те, що кліматичний фактор все більше стає невід'ємною складовою проблеми глобальної енергетичної безпеки. В найближчий перспективі він може зайняти домінуюче положення наряду з питаннями видобутку, транспортування, ефективного використання енергоносіїв. Багато країн готові реалізувати заходи з обмеження викидів парникових газів, прийняттю жорстких квот та введені санкцій проти порушників. Як показують розрахунки, навіть часткове виконання завдань, поставлених в рамках енергетичного плану американського президента Б.Обами та європейської програми «20-20-20», призведе до стагнації попиту на нафту й газ в США і Європі вже у середньостроковій перспективі. На цьому тлі з боку України потрібна особлива зваженість в оцінках Росії як так званої «енергетичної потуги», чим, нібито, обумовлений її винятковий статус у міжнародній системі. Росія закономірно прагне подолати такий статус в рамках стратегії модернізації, усвідомлюючи тимчасовий характер енергетичних переваг. Світова фінансово-економічна криза щонайменше на кілька років відкинула розвиток Росії, продемонструвавши небезпеки залежності від світових цін на енергоносії та на інші природні ресурси, так само як і безперспективність геостратегії «енергетичної наддержави».

8. Економічні успіхи Китаю призвели до більш «самовпевненого» підходу країни до зовнішнього світу, наростання непоступливості у відносинах з партнерами, прагнення відповідати ударом на удар, тиском на тиск. Ця тенденція особливо посилилася в результаті успішного, як вважають в Пекіні, виходу зі світової економічної кризи, під час якого Китай зазнав менших втрат, аніж інші провідні економіки. Однак зовнішньополітичні ресурси є все ще досить обмеженими і сконцентрованими на небагатьох пріоритетних напрямках. Хоча економічно КНР сьогодні виступає як один із основних гравців на міжнародній арені, у військово-політичному аспекті держава залишається регіональною потугою, що будує власну політику, виходячи із оцінки відносин із Японією, Індією, Росією, та країнами Південно-Східної Азії. Крім того, при аналізі геополітичних перспектив Пекіну слід враховувати, що, хоча економіка Китаю зростає дійсно швидкими темпами, темп її реального зростання є нижчим за офіційні показники. Статистика штучно роздувається як центральною владою країни, так і місцевими чиновниками. Як показала світова економічна криза, одним з першочергових завдань Пекіну є стимулювання внутрішнього попиту та споживчих витрат для того, щоб замінити зовнішні ринки, що скорочуються, внутрішнім попитом на продукцію національної промисловості. Подальше швидке зростання ВВП Китаю, як прогнозують фахівці різних країн, може вилитися у серйозні соціальні проблеми, спроможні дестабілізувати політичну ситуацію в цій державі.