Механізм підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 339.732.4:330.322.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм підвищення ефективності Співпраці України зІ Світовим банком в умовах глобалізації

08.00.02 - cвітове господарство і міжнародні економічні відносини

Рибальченко Катерина Олександрівна

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор ПЛОТНІКОВ Олексій Віталійович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Кістерський Леонід Леонідович, Інститут міжнародного ділового співробітництва, директор

кандидат економічних наук Колосова Вікторія Павлівна, Міністерство фінансів України, директор департаменту співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями

Захист відбудеться 18 травня 2011 року о 17⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «16» квітня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, д.т.н.О. А. Васильєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах зростаючої взаємозалежності економік, розгортання глобалізаційних процесів та загострення міждержавних проблем постає необхідність розробки нових механізмів світогосподарського регулювання, що реалізуються через посилення значення міжнародних організацій, до числа яких входить Світовий банк. Вирішення сучасних економічних проблем, зумовлених, насамперед, відсутністю структурних реформ та системною кризою, передбачає інтеграцію України у світовий економічний простір, що повинна розглядатись як інструмент подальшої трансформації держави та побудови ринкової економіки на засадах приватної власності та верховенства права. Міжнародні фінансові організації є однією з найважливіших ланок світової економіки та ваговим джерелом фінансових ресурсів, необхідних країнам для подальшого розвитку. Забезпечення максимальної ефективності взаємовідносин України зі Світовим банком для цілеспрямованого соціально-економічного розвитку потребує ретельного аналізу взаємодії з цією структурою впродовж попереднього періоду та перегляду принципів, форм і методів співпраці на майбутнє з урахуванням переваг та недоліків, зважена оцінка яких стане підґрунтям розробки нової стратегії співпраці на засадах системного підходу.

У різні часи проблемами теорії та практики взаємовідносин окремих країн зі Світовим банком та співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями займались як вітчизняні, так і іноземні вчені-економісти: О. Барановський, В. Баум, О. Білорус, І. Бураковський, В. Вергун, Дж. Вілліамсон, В. Волошин, Дж. Вулфенсон, Д. Дрісколл, Л. Кістерський, Г. Климко, Ю. Ковбасюк, Дж. Колодько, В. Колосова, Я. Корнаі, Т. Липова, Д. Лук'яненко, Р. Макнамара, А. Мелцер, В. Новицький, Ю. Пахомов, О. Плотніков, О. Рогач, К. Рогофф, Д. Родрік, Л. Саакадзе, Дж. Сакс, О. Сльозко, Дж. Стігліц, Дж. Тобін, Д. Толстих, А. Філіпенко та ін. Проте слід зазначити, що у наукових працях досі поглиблено не розглядалися питання аналізу впливу Світового банку на економіку України та ефективності співпраці між нашою державою та Банком. Спостерігається дефіцит комплексних теоретичних досліджень у сфері прогнозування подальшого розвитку відносин України з зазначеною установою, а коло робіт за цією проблематикою обмежується, головним чином, публікаціями у періодиці. Чітке розуміння шляхів підвищення ефективності співпраці Світового банку з Україною відкриває для фахівців нові можливості щодо здійснення теоретичних розвідок, насамперед у напрямі розробки науково обґрунтованих стратегій і економічного механізму формування оптимальної взаємодії з цією організацією в майбутньому.

Теоретичне та прикладне значення розв'язання вказаних проблем зумовлює актуальність обраної теми, визначає мету, завдання та логіко-структурну побудову дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в рамках підготовки НДР «Адаптація валютно-фінансових систем ризикових економік до глобальних інтеграційних процесів» (2008-2010 рр.; номер теми за перспективним тематичним планом III-2-08; номер державної реєстрації 0107U011796. Виконується за рішенням: Постанова Бюро відділення економіки НАН України від 26 вересня 2007 р., протокол № 8). Особисто автором у рамках теми розглянуто системне реформування Світового банку та його вплив на країни, що розвиваються, а також проблеми та напрями трансформації співпраці України зі Світовим банком.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування механізму підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації.

Для досягнення мети дослідження поставлено та розв'язано такі науково-практичні завдання:

– узагальнити теоретико-методологічні засади функціонування міжнародних фінансових організацій, зокрема стратегії та функції діяльності Світового банку;

– розкрити зміст глобалізаційних процесів, дослідити їх вплив на економічне зростання країн та визначити роль і місце Світового банку в них;

– окреслити напрями трансформації стратегій, форм та методів діяльності Світового банку в умовах глобалізаційних викликів;

– проаналізувати стратегії та методи роботи Світового банку з країнами регіону Європи та Центральної Азії;

– визначити механізм співпраці України зі Світовим банком та розглянути його інституційне регулювання;

– дослідити динаміку забезпечення України кредитними ресурсами та технічною допомогою;

– визначити стратегію співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації, проаналізувати ефективність співпраці (у межах як стратегічних підходів, так і окремих проектів) та запропонувати підхід до оцінки економічного ефекту від використання коштів, наданих Світовим банком на реалізацію проектів і програм в Україні;

– запропонувати перспективні напрями вдосконалення механізму співпраці України зі Світовим банком з метою підвищення його ефективності.

Об'єктом дослідження є взаємодія України зі Світовим банком в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є механізм підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком.

Методи дослідження. Методичним підґрунтям дисертаційної роботи є система загальнонаукових та спеціальних методів, що дозволили дослідити механізм підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком і розв'язати поставлені наукові та прикладні завдання. Наукова обґрунтованість теоретичних положень авторських узагальнень і висновків забезпечена використанням таких методів. При аналізі глобалізації світогосподарських зв'язків та місця в цьому процесі Світового банку застосовувалися метод наукового абстрагування, логічний і структурно-генетичний методи. Метод класифікацій було використано для систематизації міжнародних фінансових організацій. При аналізі трансформації діяльності Світового банку застосовувалися методи аналізу та синтезу й історичний метод. Для дослідження участі Світового банку у формуванні економічної політики України, динаміки надання кредитної та технічної допомоги й механізмів співпраці використовувалися методи спостереження, порівняння та вимірювання, історичний метод, а також статистичний метод і метод узагальнення даних. Основними науковими методами при аналізі ефективності співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення взаємозв'язків України зі Світовим банком були методи причинно-наслідкових зв'язків, абстрагування та конкретизації, кількісно-якісного аналізу, порівняння, логічних і функціональних зв'язків та залежностей, а також метод прогнозування.

Інформаційною базою дослідження є наукові монографії та статті вітчизняних і зарубіжних учених, а також положення, внутрішні стратегічні та операційні документи Світового банку, Закони України, інші нормативно-правові акти України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України. Фактологічною та статистичною основою слугували щорічні звіти та аналітичні матеріали Світового банку, документація проектів Світового банку в Україні, бюлетені Рахункової палати України, економічні звіти національних науково-дослідних установ, матеріали відповідних сайтів мережі Інтернет, конференцій та семінарів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані у ході вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, є такими:

вперше:

– обґрунтовано інституційний механізм підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком в умовах виходу із системної кризи; особливості цього механізму полягають у тому, що, по-перше, подальший розвиток співробітництва має ґрунтуватися на посиленні ролі української сторони у підготовці та впровадженні проектів і програм, фінансованих Світовим банком, а діяльність Банку в Україні має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямах:

а) удосконалення державного управління;

б) покращання умов підприємництва та розвиток конкуренції;

в) зменшення соціальних ризиків;

по-друге, має бути розроблена та впроваджена дієва система підготовки й управління запозиченнями, що ґрунтуватиметься на середньо- та довгострокових програмах соціально-економічного розвитку України;

по-третє, рішення про залучення кредитних ресурсів Світового банку слід приймати за умови забезпечення їх ефективного й повного використання та досягнення очікуваних результатів, а також відповідно до чітких критеріїв відбору проектів, що мають охоплювати: а) зацікавленість уряду; б) терміновість; в) спроможність Банку;

– доведено, що перехід до стратегій другого десятиліття співпраці України зі Світовим банком зумовив підвищення результативності взаємодії та економічне зростання нашої держави, оскільки вони краще відповідали основним напрямам і потребам розвитку України як країни з перехідною економікою, спрямовувалися на розвиток інституцій, які мають забезпечувати реалізацію необхідних економічних реформ і сприяти поглибленню інтеграційних процесів з ЄС та СОТ, а також чітко визначали напрями макроекономічної політики порівняно зі стратегіями першого десятиліття, що базувалися суто на ідеях Вашингтонського консенсусу та «шокової терапії»;

удосконалено:

– обґрунтування системи механізмів співпраці України зі Світовим банком, що базується на: 1) внутрішній законодавчій та нормативній базі, порядку ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного й соціального розвитку, міжнародних договорах, а також положеннях і керівництвах діяльності Світового банку; 2) взаємовідносинах і координації діяльності основних органів виконавчої влади України, які залучені до процесу розробки і впровадження проектів та програм, фінансованих Світовим банком; 3) системі зарахування, обліку, використання, повернення та фінансової звітності щодо руху позичкових коштів, які залучаються державою;

– систематизацію процесів трансформації стратегій, форм і методів діяльності Світового банку, що відбувалася згідно з закономірностями розвитку світової економіки та з огляду на глобалізацію, зокрема запропоновано нову етапізацію трансформаційних процесів. Доведено, що в результаті трансформаційних процесів функціонування Світового банку на сучасному етапі базується на концепції комплексного розвитку, яка містить такі положення:

1) ключові фактори, що зумовлюють загальний прогрес у економічному розвитку країни, передбачають взаємодоповнення функцій держави та ринку;

2) розвинені суспільно-політичні інституції та ефективна система врядування є запорукою політичної та економічної стабільності в країні;

3) специфіка країн та національні стратегії розвитку є основою розробки стратегій співпраці Банку з країнами;

4) гармонізація економічних та соціальних аспектів розвитку є невід'ємною частиною діяльності Банку;

5) особлива увага у стратегіях діяльності Банку надається питанням забезпечення соціальної справедливості. Показано, що за умов розгортання світової фінансової кризи загострилась потреба у реформуванні засад функціонування Світового банку у напрямі визнання важливості зростаючої кількості партнерів, забезпечення врахування позицій країн Африки, Азії та Латинської Америки, підвищення ефективності діяльності у сфері сприяння розвитку, посилення відповідальності та вдосконалення управління;

– обґрунтування суперечливої ролі глобалізаційного процесу, його впливу на світове господарство та економіки країн; доведено, що глобалізаційний процес не завжди приводить до автоматичного скорочення нерівності за доходами як у світі в цілому, так і в окремих країнах, а подолання негативних наслідків глобалізації вимагає встановлення глобального управління, яке повинно включати дві складові: демократичну підзвітність (глобальні інститути мають належним чином відображати погляди людей і країн усього світу, а не посилювали нерівність у розподілі економічної та політичної влади) та інституційне експериментування (це забезпечуватиме політику відкритості та наявність інституційного простору, що дозволить людям і спільнотам формувати й коригувати власні стратегії розвитку). Показано, що Світовий банк є не тільки двигуном глобалізації міжнародної економіки, але й посідає важливе місце у вирішенні найгостріших проблем розвитку, виступаючи каталізатором залучення капіталу й розробки політики та поширюючи світовий досвід;

набули подальшого розвитку:

– систематизація співпраці України зі Світовим банком протягом усього періоду. Запропоновано оновлену періодизацію співпраці України зі Світовим банком. Виявлено, що протягом усього періоду співпраця не мала системний характер, а розвивалася виключно з огляду на поточну соціально-економічну ситуацію в Україні й основні цілі здійснення окремих реформ на конкретному етапі, та базувалась на загальних стратегіях Банку, розроблених для країн з транзитивною економікою;

– дослідження генезису, класифікація та визначення основних принципів функціонування міжнародних фінансових організацій. Обґрунтовано доцільність поділу МФО на глобальні (до яких належать Група Світового банку та МВФ) та регіональні (серед яких ЄБРР, МАБР, АзБР, АфБР). Показано, що діяльність Світового банку базується на п'яти основних видах стратегій:

1) стратегічні рамки та напрями;

2) комплексна стратегія розвитку;

3) стратегія скорочення бідності у країні;

4) стратегія допомоги країні;

5) тематичні та секторальні стратегії; а його головні функції полягають у наданні фінансових послуг, аналітичних і дорадчих послуг, навчанні кадрів і розвитку потенціалу.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що науково-практичні положення, висновки та рекомендації можуть бути застосовані державними установами різних гілок влади при розробці нових стратегій залучення кредитних ресурсів Банку в економіку України та вдосконаленні інституційної системи запозичень від Банку, підготовці та впровадженні позик з метою подальшого формування стійких засад економічного зростання. У науковому аспекті основні результати роботи можуть становити теоретико-методологічні підвалини для подальшого дослідження широкого кола проблем, пов'язаних зі співпрацею України з міжнародними фінансовими організаціями. Матеріали дисертації можуть також бути використані у вищих навчальних закладах при викладанні таких дисциплін, як світова економіка, економіка України, міжнародні економічні відносини, міжнародні організації, міжнародні валютно-фінансові відносини, глобалізація.

Результати дисертаційної роботи було використано в практичній діяльності Міністерства економіки України при розробці нової стратегії співпраці України зі Світовим банком і при підготовці та впровадженні проектів, фінансованих Банком (довідка про впровадження від 16.12.2010 р. № 3001-25/471); Міністерства фінансів України при розробці нової стратегії співпраці України зі Світовим банком на 2012 - 2015 рр. та вдосконаленні інституційної системи запозичень від Банку (довідка про впровадження від 22.10.2010 р. № 31-25000-03/775/1); а також Світового банку в рамках підвищення ефективності взаємодії Світового банку з Україною (довідка про впровадження від 30.12.2010 р. № 437/11).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на 5-ти міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: «Розроблення та виробництво продуктів функціонального харчування, інноваційні технології та конструювання обладнання для перероблення сільгоспсировини, культура харчування населення України» (м. Київ, 21-23 жовтня 2003 р., Національний університет харчових технологій); Конференція молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвячена 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 10 жовтня 2004 р., Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка); «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (м. Київ, 2005 р., Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка); «Світова фінансова криза та її вплив на країни з ризиковими економіками» (м. Київ, 25 листопада 2009 р. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України); «Шляхи реформування української економіки для отримання конкурентних переваг в посткризових умовах» (м. Київ, 20 травня 2010 р., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 6,27 друк. арк., особисто автору належить 6,22 друк. арк. З них 6 статей - у наукових фахових виданнях (особисто автору належить 3,85 друк. арк) та 5 статей - у збірниках науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,23 друк. арк. Взято участь у підготовці колективної монографії (особисто автору належить 1,2 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Дисертація містить 8 таблиць на 5 сторінках, 16 рисунків на 12 сторінках та 14 додатків на 50 сторінках. Список використаних джерел містить 341 найменування і розміщений на 40 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступень наукової розробленості дисертації, а також визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, а також рівень їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні засади діяльності Світового банку в умовах глобалізації» досліджуються теоретико-методологічні аспекти функціонування міжнародних фінансових організацій (МФО), роль Світового банку в глобалізаційних процесах світової економіки, а також трансформація стратегій Світового банку в умовах глобалізаційних викликів.

Діяльність МФО спрямована на регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин між країнами, сприяння економічному розвитку країн шляхом надання кредитної та технічної допомоги, а також проведення досліджень з проблем світової економіки. Найбільш універсальним є розподіл МФО на глобальні та регіональні. До глобальних МФО належать так звані «Бреттон-Вудські інститути», що включають Міжнародний валютний фонд та Групу Світового банку.

Створення Світового банку в середині ХХ ст. започаткувало новий етап розвитку міжнародних економічних відносин, які з тих пір набули характеру регулювання та наддержавного управління.

Теоретико-методологічний аналіз дозволив висвітлити діяльність Світового банку щодо сприяння розвитку з позиції основних п'яти видів його стратегій.

Стратегічні рамки і напрями визначають основні цілі Банку - створення сприятливих умов для залучення інвестицій, працевлаштування населення та забезпечення стійкого економічного зростання, а також надання можливостей бідному населенню брати активну участь у процесі розвитку.

Комплексна стратегія розвитку передбачає те, що заходи Банку щодо сприяння розвитку повинні розроблятися на основі національних стратегій і потреб країни у довгостроковій перспективі та бути орієнтованими на результат.

Стратегія скорочення бідності є підґрунтям для розробки планів країни щодо скорочення бідності та стимулювання зростання, а стратегія допомоги країні визначає пріоритети та параметри інвестиційних програм для конкретної країни.

Тематичні та секторальні стратегії містять основні принципи надання допомоги Банка в певних секторах.

Головними функціями Світового банку є надання трьох основних типів послуг:

1) фінансові послуги;

2) аналітичні та дорадчі послуги;

3) навчання кадрів і розвиток потенціалу. У свою чергу, фінансові послуги передбачають використання трьох типів інструментів: кредитні інструменти (інвестиційні позики та позики на цілі розвитку), співфінансування, трастові фонди і гарантії, а також гранти. У 2010 р. Світовий банк здійснив кредитування на суму 58,6 млрд. дол. США (з яких частина МБРР склала 14,6 млрд. дол. США), що перевищило рівень попереднього року на 11,7 млрд. дол. США.

Глобалізація як об'єктивний системний процес відображає зростаючу інтеграцію та уніфікацію економік і суспільств. Існують цілком протилежні погляди на наслідки глобалізації. З одного боку, відкритість економіки в поєднанні з раціональною внутрішньою політикою приводить до прискорення зростання, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на підвищення рівня життя людей у країні (табл. 1).

З іншого боку, глобалізаційний процес не спричинив скорочення нерівності за доходами як у світі в цілому, так і в окремих країнах, і супроводжувався збільшенням різниці в доходах на одну особу між розвиненими країнами й тими, що розвиваються.

Подолання негативних наслідків глобалізації та вирішення пов'язаних з цим проблем вимагає перегляду основних принципів глобального управління.

Механізм глобального управління у ХХІ ст. має передбачати: реформування процесу, згідно з яким політичні лідери країн збираються на вищому рівні для обговорення питань, що представляють спільний інтерес; модернізацію системи багатосторонніх організацій, включаючи МФО; формування нового мандата для залучення існуючої сукупності міжнародних організацій до розв'язання глобальних проблем.

Таблиця 1

Показники людського розвитку в країнах, що розвиваються, 1970-2010 рр. банк кредитний глобалізаційний україна

Групи країн Показники	1	2	3	4	5	6	7
Індекс людського розвитку ПРООН
Значення у 2010 р.	0,64	0,66	0,71	0,75	0,77	0,57	0,43
Темп приросту, 1970-2010 рр., %	57	65	96	13	32	72	53
Очікувана тривалість життя
Значення у 2010 р., роки	68	70	73	69	74	65	52
Темп приросту, 1970-2010 рр., %	21	37	23	3	24	33	19
Рівень письменності
Значення у 2010 р., %	81	74	94	97	92	66	65
Темп приросту, 1970-2010 рр., %	61	149	76	7	27	113	183
Охоплення освітою
Значення у 2010 р., %	66	64	69	82	83	59	54
Темп приросту, 1970-2010 рр., %	28	89	7	17	59	64	109
Рівень доходів
Значення у 2010 р., дол. США за ПКС у 2008 р.	5,873	8,603	6,504	11,866	11,092	3,398	1,466
Темп приросту, 1970-2010 рр., %	184	66	1,183	120	88	162	20

1 - Країни, що розвиваються; 2 - Близький Схід і Північна Африка; 3 - Східна Азія і Тихоокеанський регіон; 4 - Європа і Центральна Азія; 5 - Латинська Америка та Карибський регіон; 6 - Південна Азія; 7 - Країни Африки на південь від Сахари.

Джерело: Human Development Report 2010. The Real Wealth of Nations: Pathways to Human Development / United Nations Development Program. -- New York : Palgrave Macmillan, 2010. -- Р. 28.

Світовий банк є двигуном глобалізації міжнародної економіки та посідає важливе місце у вирішенні ключових глобальних проблем світу. З моменту свого виникнення політика, стратегії та механізми діяльності Банку зазнали суттєвих змін, і на сучасному етапі базуються на концепції комплексного розвитку.

Розділ 2 «Взаємодія зі Світовим банком у проведенні економічної політики: регіональний контекст» висвітлює співробітництво Світового банку з країнами регіону Європи та Центральної Азії (ЄЦА), механізми співпраці України з цією установою, а також динаміку забезпечення нашої країни кредитними ресурсами та технічною допомогою.

Співробітництво Світового банку з країнами ЄЦА відбувається з початку перехідного періоду. Перші програми сприяння реформам у цих країнах базувалися на положеннях концепції «шокової терапії», в основі якої лежала доктрина Вашингтонського консенсусу, а саме «лібералізація - стабілізація - приватизація». Однак проведений аналіз свідчить, що ця концепція як основа стрибкоподібного переходу країн ЄЦА до ринкової економіки зазнала краху. Головним недоліками запропонованої моделі було використання обмеженого набору інструментів для досягнення вузької мети - економічного зростання, відсутність комплексного підходу до процесів трансформації, ігнорування необхідності таких факторів, як надійні фінансові ринки, дієве фінансове регулювання, політика, спрямована на розвиток конкуренції, тощо. У середині 1990-х рр. Банк був змушений переорієнтувати свою політику та змінити засади роботи в цьому регіоні. З того часу основними напрямами роботи Банку стали сприяння економічному зростанню та стимулювання конкуренції, скорочення рівня бідності, посилення соціальної інтеграції та участі населення у процесі розвитку, створення державного і приватного інституційного потенціалу, ефективна децентралізація та сприяння місцевому розвитку, а також посилення заходів щодо охорони навколишнього середовища. У цілому за період 1990-2010 рр. Світовий банк надав країнам ЄЦА позик на суму понад 100 млрд. дол. США.

Україна стала 167-м членом Світового банку у 1992 р., підписавшись на 10908 акцій (1315,9 млн. дол. США, або 0,64% загального обсягу акціонерного капіталу). Це було важливим кроком, який забезпечив України доступ до отримання позик на пільгових умовах, а також започаткував інтеграцію України у світову економічну систему.

Інституційна система та механізми співпраці України зі Світовим банком ґрунтуються на законодавчій та нормативній базі, чинному порядку ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного й соціального розвитку, міжнародних договорах, а також положеннях і керівництвах діяльності Світового банку.

Відносини між Україною та Банком базувалися на Стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 рр. і Стратегічних напрямах та завданнях щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009-2012 рр.

Чіткі функціональні обов'язки учасників процесу підготовки, реалізації та управління проектами - Міністерства економіки, Міністерства фінансів, відповідального виконавця проекту, бенефіціара кредитних ресурсів тощо, - а також різні етапи підготовки й реалізації проектів відображаються у порядку ініціювання, підготовки й реалізації проектів економічного і соціального розвитку України.

Міністерство економіки забезпечує розроблення плану співробітництва України з Банком на відповідний рік у рамках щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку, а Міністерство фінансів - включення коштів, передбачених проектами, до державного бюджету. Кошти позик Банку на системні проекти зараховуються до загального фонду державного бюджету, а на інвестиційні - до спеціального фонду.

Для допомоги позичальникам у реалізації проектів, зокрема проведення закупівель та здійснення виплат коштів, створюються групи впровадження проекту як у складі державних структур, так і поза ними.

Однака наразі цикли підготовки та впровадження проектів, визначені в українських нормах та положеннях, і ті, що регламентовані процедурами Світового банку, залишаються несинхронізованими. Українська сторона визначає такий цикл підготовки та впровадження проектів Світового банку:

1) ініціювання проекту;

2) підготовка проекту;

3) реалізація проекту;

4) моніторинг проекту;

5) завершення реалізації проекту.

Відповідно до процедур Банку, реалізація кожного проекту проходить через цикл, що складається з семи етапів:

1) розробка та затвердження стратегія допомоги країні;

2) ідентифікація проекту;

3) підготовка проекту;

4) оцінка проекту;

5) переговори та затвердження проекту Радою директорів Світового банку;

6) реалізація та нагляд за проектом;

7) завершення проекту;

8) оцінка результатів. Така неузгодженість циклів значно зменшує ефективність проектів для економіки країни.

З початку співпраці між Україною та Світовим банком було затверджено 50 проектів на загальну суму понад 6,9 млрд. дол. США. Більшість кредитних ресурсів, отриманих від МБРР (приблизно 65%), використовувалося на системні проекти і лише 35% було спрямовано на реалізацію інвестиційних проектів (рис. 1).

Рис. 1. Портфель діючих проектів Світового банку в Україні за секторами станом на березень 2010 р., млн. дол. США та %

Джерело: складено автором за матеріалами Світового банку

Портфель проектів станом на початок 2010 р. складався з 12-ти проектів, загальний обсяг зобов'язань Банку за якими дорівнює 1,31 млрд. дол. США.

У розділі 3 «Перспективи розвитку відносин України зі Світовим банком в умовах глобалізації» досліджується стратегія співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації, а також пропонуються рекомендації щодо вдосконалення механізму співпраці з метою підвищення її ефективності.

Підхід Світового банку до діяльності в Україні на першому етапі, що базувався на ідеях Вашингтонського консенсусу, виявився спрощеним, необґрунтованим і нежиттєздатним; він призвів до глибокого занепаду економіки, незавершеності здійснюваної урядом політики реформування та посилення соціальних проблем.

Період неперервного спаду в Україні, що тривав 10 років, був найдовшим та найглибшим порівняно з іншими країнами СНД. Ефективність стратегії Світового банку в Україні на ранніх етапах обмежувалася рядом важливих факторів, насамперед недооцінкою важливості соціальних наслідків перехідного періоду, а також необхідності забезпечення належного управління економікою та трансформаційними процесами.

Оцінюючи стратегії допомоги Банку у другому десятилітті співпраці, слід зазначити, що вони більше відповідали основним напрямам та потребам розвитку України.

З огляду на важливість ефективних інституцій, що мають підтримувати необхідні економічні реформи, під час впровадження Стратегій 2000-2003 рр. та 2004-2007 рр.

Банк приділяв значну увагу розвитку врядування та інституційній розбудові. Аналітична робота, програмні системні позики та позики на підтримку стратегії розвитку допомогли покращити спроможність уряду щодо формування економічної політики.

Банк відіграв важливу роль у реформуванні Національного банку України та реструктуризації державних банків. Разом з тим, результати сприяння розвитку приватного сектору були недосконалими, а спроби Банку підтримати реформи державного управління не реалізувались у конкретні заходи.

Підготовка багатьох проектів, фінансованих Світовим банком, супроводжувалася значними проблемами, деякі з них були зупинені урядом під час переговорів або у зв'язку з недоліками впровадження.

Для більшості проектів характерним є неповне освоєння кредитних ресурсів та суттєве порушення графіків реалізації. Середній показник використання коштів склав одну третину середнього показника Банку (14%).

Тривалий час на підготовку проектів не тільки тягне за собою великі фінансові витрати, але й зумовлює втрату їх актуальності.

Упродовж першого десятиліття співпраці було анульовано 270 млн. дол. США (30% від запланованих фінансових ресурсів).

Стратегія співпраці Банку з Україною на 2001?2003 рр. передбачала обсяг фінансування у розмірі 1,8 млрд. дол. США, водночас через невиконання урядом більшості показників фактично надійшло лише 0,5 млрд. дол. США (або 27,8% від загальної суми).

У рамках Стратегії на 2004?2007 рр. передбачалось отримання коштів на суму від 1,8 до 2,4 млрд. дол. США, але через суттєві проблеми при реалізації інвестиційних проектів надійшло лише 0,58 млрд. дол. США (або 32% від загальної суми).

Аналізуючи баланс надходжень кредитних ресурсів від Банку та платежів за ними, можна стверджувати, що упродовж 2001-2007 рр. Україна здійснила платежів на користь Банку на 25% більше, ніж отримала від нього кредитних ресурсів, що є досить високою вартістю користування зовнішнім запозиченням (табл. 2).

Ефективність співпраці зі Світовим банком не оцінюється належним чином. Ґрунтовний економічний аналіз повинен дати відповідь на запитання: чи можна очікувати, що проект забезпечить вироблення більшого обсягу чистих вигод для економіки країни, ніж будь-який інший із відомих альтернативних варіантів використання тих самих ресурсів.

Таблиця 2

Баланс надходжень кредитних коштів та платежів за позиками Світового банку у 2001-2007 рр.

(млн. дол. США)

Рік	Надходження	Погашення	Економічний ефект
2001	369,71	166,60	+203,11
2002	44,64	197,70	-153,06
2003	94,98	190,40	-95,42
2004	33,18	219,30	-186,12
2005	484,66	244,70	+239,96
2006	62,97	290,40	-227,43
2007	114,52	190,14	-75,62
Усього	1204,66	1499,24	-294,58

Джерело: складено автором за матеріалами Світового банку

Подальша співпраця зі Світовим банком має передбачати, по-перше, визначення оптимального алгоритму взаємовідносин на основі врахування обопільних інтересів та специфіки соціально-економічного розвитку нашої країни та, по-друге, вдосконалення форм і механізмів співпраці.

Основним принципом співробітництва має стати максимальна відповідність надання допомоги Банком потребам економічного та соціального розвитку України.

Вирішальну роль у забезпеченні ефективного використання коштів Банку відіграє зацікавленість керівництва країни у проведенні реформ. З огляду на це Банку слід приділяти більшу увагу політичним та інституційним аспектам реформ і проводити постійні консультації з усіма зацікавленими структурами уряду та громадянського суспільства з метою підвищення результативності й удосконалення своєї діяльності, а також недопущення операцій, що не передбачаються програмами уряду України.

Подальше співробітництво зі Світовим банком має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України.

Головною стратегічною метою має стати забезпечення стійкого підвищення добробуту нації та кожного громадянина за умов конкурентоспроможної національної економіки, належним чином включеної у глобальні економічні процеси.

З урахуванням цього основна увага Світового банку має зосереджуватися на таких трьох ключових напрямах допомоги: вдосконалення державного управління, покращання умов підприємництва та розвитку конкуренції, зменшення соціальних ризиків. Україна слід також рекомендувати Банку вдосконалити стратегію допомоги, зокрема підвищити роль некредитної діяльності у стратегії допомоги, а також переглянути механізм відбору інструментів кредитування.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблені наукові положення та отримані результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему, що полягає у визначенні стратегії співпраці України зі Світовим банком в умовах глобалізації, аналізі ефективності співпраці у межах як стратегічних підходів, так і окремих проектів, а також обґрунтуванні механізму підвищення ефективності співпраці України зі Світовим банком. Основні науково-практичні результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. В умовах посилення глобалізаційних процесів зростає роль міжнародних фінансових організацій, які складають одну з найважливіших ланок світової економки та є основним джерелом необхідних фінансових ресурсів для країн, що розвиваються. Найбільш універсальним є розподіл МФО на глобальні та регіональні. До перших належать так звані «Бреттон-Вудські інститути», що включають МВФ та Групу Світового банку, до складу якої входить МБРР, МАР, МФК, БАГІ та МЦУІС, при цьому власне МБРР та МАР складають Світовий банк. Діяльність Світового банку щодо сприяння розвитку ґрунтується на п'яти видах стратегій:

1) стратегічні рамки та напрями;

2) комплексна стратегія розвитку;

3) стратегія скорочення бідності у країні;

4) стратегія допомоги країні;

5) тематичні та секторальні стратегії.

2. Глобалізація, що є системним процесом, відображає зростаючу інтеграцію та уніфікацію економік і суспільств. Глобалізаційний процес не приводить до автоматичного скорочення нерівності за доходами як у світі в цілому, так і в окремих країнах. Подолання негативних наслідків глобалізації потребує перегляду принципів глобального управління, що має розвиватися на засадах демократичної підзвітності та інституційного експериментування. Демократична підзвітність передбачає, що глобальні інститути належним чином відображають погляди людей і країн усього світу, а не посилюють нерівність у розподілі економічної та політичної влади. Під інституційним експериментуванням мається на увазі забезпечення політики відкритості та наявності інституційного простору, що дозволить людям і спільнотам формувати й коригувати власні стратегії розвитку. Основна роль Світового банку в глобалізаційному процесі полягає в тому, що він своїми фінансовими ресурсами допомагає країнам вирішувати найгостріші проблеми розвитку, виступаючи каталізатором залучення капіталу, ініціатором розробки політики й поширюючи світовий досвід та практики.

3. Трансформація діяльності Світового банку відбувалася згідно з закономірностями розвитку світової економіки, зокрема з посиленням глобалізаційних процесів, та пройшла п'ять етапів. Світова фінансова криза актуалізувала потребу в реформуванні Світового банку у напрямі врахування міжнародних економічних реалій ХХІ ст. та визначення ролі та відповідальності зростаючої кількості партнерів. Для цього Банку слід збільшити загальну частку голосів країн, що розвиваються, щонайменше до 50%. Пріоритетами діяльності Світового банку у посткризовий період повинні стати програми для бідних верств населення, створення можливостей для економічного зростання, сприяння колективним діям на глобальному рівні, посилення системи управління, а також допомога країнам у підготовці до можливих майбутніх криз.

4. Співробітництво Світового банку з країнами ЄЦА відбувалося з самого початку перехідного періоду. У першому десятилітті співпраця ґрунтувалася на положеннях концепції «шокової терапії», в основі якої лежала доктрина Вашингтонського консенсусу. Такий підхід був зумовлений упевненістю фахівців Банку у наявності в цих країнах ринкових або ринково орієнтованих інституцій, через що правове та інституційне будівництво відкладалося до того часу, коли будуть виконані завдання макроекономічної стабілізації, приватизації та лібералізації. Це призвело до спаду виробництва, зростання інфляції, знецінення національних валют, і у підсумку стало свідченням того, що обрана політика радикальних реформ в основному зазнала крах. У другому десятилітті діяльність Світового банку стала більш гнучкою, у ній враховувалася специфіка економік окремих країн і приділялась увага способу організації ринкових структур. На перший план у діяльності Банку висунулися питання скорочення рівня бідності, економічного зростання та стимулювання конкуренції, створення державного і приватного інституційного потенціалу, боротьба з корупцією, сприяння місцевому розвитку та охорона навколишнього середовища.

5. Членство України у Світовому банку пришвидшило процес її інтеграції у світову економічну систему та полегшило доступ до фінансових ресурсів, необхідних для впровадження реформ. Інституційна система та дієві форми й механізми співпраці країни зі Світовим банком є важливим аспектом, від ступеня досконалості якого залежать не тільки результативність відносин з цією організацією, але й розвиток економіки країни у цілому.

Однак, незважаючи на великий обсяг різноманітних законодавчих документів і положень, механізми залучення та використання коштів Банку залишаються недосконалими, що призводить до нераціонального використання запозичених коштів та значно зменшує ефективність проектів як для бюджету, так і для соціально-економічного розвитку країни. Суттєвими проблемам є невиконання бюджетів проектів, недотримання графіків підготовки та реалізації проектів, недосягнення визначених цілей проектів. Це також стосується питань контролю за цільовим використанням коштів позик, установлення прозорих і гармонізованих з правилами Банку процедур підготовки й упровадження проектів і визначення прав та обов'язків усіх учасників процесу надання позик.

6. Інтенсивна співпраця Світового банку з Україною почалася відразу ж після її вступу до цієї установи. Весь період, протягом якого Банк надає допомогу нашій країні, можна поділити на шість етапів за критерієм зміни стратегій діяльності Світового банку в Україні. Протягом усього періоду співпраця не мала системний характер, а розвивалася виключно з огляду на поточну соціально-економічну ситуацію в Україні й основні цілі здійснення окремих реформ на конкретному етапі, та базувалася на загальних стратегіях Банку, розроблених для країн з транзитивною економікою. Діяльності Банку в Україні заважали операційні труднощі затвердження та виконання інвестиційних проектів, а також повільний поступ інституційних та структурних реформ.

7. Стратегії діяльності Світового банку в Україні у першому десятилітті співпраці, що базувалися на ідеях Вашингтонського консенсусу, виявилися спрощеними й необґрунтованим та зумовили занепад економіки нашої держави. Фахівці Банку недооцінювали важливість соціальних проблем і соціальних наслідків перехідного періоду, а також питань забезпечення належного управління економікою та трансформаційними процесами. Стратегії допомоги Банку у другому десятилітті більше відповідали основним напрямам і потребам розвитку України, базувалися на більш глибокому розумінні особливостей розвитку перехідних країн, спрямовувалися на розвиток інституцій, що мають підтримувати необхідні економічні реформи, та підтримку поглиблення інтеграційних процесів з ЄС та СОТ.

Портфель проектів Світового банку в Україні має важку історію. Середній показник використання коштів складає одну третину від середнього показника Банку. Підготовка багатьох проектів супроводжувалася значними труднощами, деякі з них зупинялись урядом під час переговорів або у зв'язку з недоліками впровадження.

Для більшості проектів характерним є неповне освоєння ресурсів та суттєве порушення графіків реалізації. Затримки в реалізації проектів та анулювання позик не тільки призводять до суттєвих додаткових фінансових втрат державного бюджету, але й зумовлюють втрату актуальності. Якщо розглядати окремі проекти Світового банку, то їх ефективність є різною, проте частіше - низькою. Разом з тим, ефективність співпраці зі Світовим банком не оцінюється належним чином. Головним критерієм оцінки ефективності використання коштів для реалізації проекту має бути досягнення цілей проекту у встановлені терміни та в рамках визначеного бюджету. Також важливим елементом аналізу ефективності мають стати додаткові критерії, зокрема альтернативні витрати за проектом для країни.

8. Україна зможе отримати максимальний соціально-економічний ефект від співпраці зі Світовим банком за умови побудови відносин з цією установою на таких засадах:

1) основним принципом співробітництва має стати максимальна відповідність форм і способів надання Банком допомоги потребам економічного та соціального розвитку України;

2) співпраця повинна бути зорієнтована на створення потужної у політичному, економічному та фінансовому плані держави;

3) рішення про залучення кредитних ресурсів Світового банку слід приймати на основі ретельного аналізу порівняльних переваг запозичення у Банку щодо фінансування з інших джерел;

4) залучення коштів Світового банку варто здійснювати тільки за умови забезпечення їх ефективного та повного використання й отримання відповідних вигод;

5) диверсифікація механізмів співпраці зі Світовим банком як один із ключових принципів передбачає необхідність урізноманітнення цих механізмів і використання в кожному конкретному випадку найбільш оптимального з них;

6) характер, обсяги і форми співпраці не повинні негативно впливати на національну економічну безпеку.

9. Подальший розвиток співробітництва зі Світовим банком повинен ґрунтуватися на посиленні ролі та відповідальності української сторони в процесі розробки та впровадження проектів. Важливим кроком до підвищення ефективності залучення та використання кредитних ресурсів Банку стане розробка та впровадження дієвої системи підготовки й управління запозиченнями, що базуватиметься на середньо- та довгострокових програмах соціально-економічного розвитку України. Для прийняття рішення про включення проекту до кредитного портфеля Банку необхідно проводити ретельну передпроектну роботу та застосовувати чітку систему критеріїв відбору проектів.

Стратегічний підхід Світового банку до співпраці з Україною має бути більш вибірковим та обмежитися кількома тематичними сферами. З огляду на першочергові завдання української економіки, основна увага Світового банку повинна зосереджуватися на таких пріоритетних напрямах: удосконалення державного управління; покращання умов підприємництва та розвитку конкуренції; зменшення соціальних ризиків.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У монографія:

1. Адаптація валютно-фінансових систем ризикових економік до світових інтеграційних процесів : [моногр.] / [Плотніков О. В., Сльозко О. О., Мельник О. М., Саакадзе Л. В., Глущенко С. В., Курило О. В., Панфілова Т. О., Рубцова М. Ю., Софіщенко І. Я., Степанюк В. В., Фесенко М. В., Хвалінський С. О., Виноградова О.В., Голод В. Ю., Ричка М. А., Левківський І. І., Пасічна О. Ю., Рибальченко К. О., Лукашенко С. В., Оруджев Є. Б., Перепаддя І. М., Юзвяк О. В.]. -- К. : ІСЕМВ НАН України, LAT&K, 2011. -- 214 с. 13,4 друк. арк. Особисто автору належить 1,2 друк. арк. Автором досліджено питання підвищення ефективності управління міжнародними кредитами в контексті адаптації валютно-фінансових систем ризикових економік; проаналізовано проблеми та запропоновано напрями трансформації співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями.

У наукових фахових виданнях:

2. Рибальченко К. О. Вдосконалення механізмів співпраці України із Світовим банком / К. О. Рибальченко // Економіка та підприємництво : [зб. наук. праць молодих учених та аспірантів / відп. ред. І. В. Луняк]. -- К. : КНЕУ, 2010. -- Вип. 24. -- С. 91--99.

3. Рибальченко К. О. До питання передумов виникнення та ролі міжнародних валютно-фінансових організацій у системі міжнародних економічних відносин / К. О. Рибальченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин : [зб. наук. праць] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка ; Інститут міжнародних відносин. -- 2004. -- Вип. 48. -- Ч. І. -- С. 325--330.

4. Рибальченко К. О. Забезпечення кредитними ресурсами та технічною допомогою Світовим банком України / К. О. Рибальченко // Економіка та підприємництво : [зб. наук. праць молодих учених та аспірантів / відп. ред. І. В. Луняк]. -- К. : КНЕУ, 2009. -- Вип. 23. -- С. 75--84.

5. Рибальченко К. О. Особливості діяльності Світового банку в регіоні Європи та Центральної Азії / К. О. Рибальченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин : [зб. наук. праць] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка ; Інститут міжнародних відносин. -- 2005. -- Вип. 55. -- Ч. ІІ. -- С. 248--254.

6. Рибальченко К. Оцінка ефективності співпраці Світового банку з Україною / Рибальченко К. // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України : [збір. наук. праць]. -- 2007. -- Вип. 55. -- С. 133--148.

7. Рибальченко К. О. Трансформація стратегії та напрямків діяльності Світового банку в умовах глобалізації / К. О. Рибальченко // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : [ наук. журнал / голов. ред. О. П. Степанов]. -- К. : Книжкове вид-во НАУ, 2008. -- Вип. 1--2. -- С. 253--261.

В інших виданнях:

8. Рибальченко К. Етапи розвитку зовнішньої заборгованості України та перспективи співпраці із світовим банком / О. Фадєєва, К. Рибальченко // Розроблення та виробництво продуктів функціонального харчування, інноваційні технології та конструювання обладнання для перероблення сільгоспсировини, культура харчування населення України : матеріали Міжнар. наук.-техн. конф., 21-23 жовт. 2003 р. -- К. : Національний університет харчових технологій, 2004. -- С. 104.

(Особистий внесок: проаналізовано залучення іноземних кредитів в економіку України, обґрунтовано етапізацію розвитку зовнішньої заборгованості та перспективи подальшої співпраці України зі Світовим банком).

9. Рибальченко К. О. Особливості стратегії діяльності Світового банку / К. О. Рибальченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин : [зб. наук. праць] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка ; Інститут міжнародних відносин. -- 2005. -- Вип. 52. -- Ч. І. -- С. 137--139.

10. Рибальченко К. Пріоритетні напрями реформування економіки України / К. Рибальченко // Шляхи реформування української економіки з метою забезпечення конкурентних переваг в посткризових умовах : матеріали Міжвід. наук.-теор. конф., 20 трав. 2010 р. -- К. : Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2010. -- С. 161--166.

...